Рішення

від 04.04.2023 по справі 214/4011/20

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4011/20

2/214/312/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 квітня 2023 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,

представника позивача - Кудрявцева А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/4011/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

Представники:

від позивача - адвокат Кудрявцев А.Л.,

від відповідача - адвокат Касьян М.С.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією 19 травня 2020 року (надійшла до суду 11 червня 2020 року), в якій просив суд стягнути з ТОВ «Приват-Автотранс» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 105 000 грн. 00 коп.; судові витрати покласти на відповідача; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 01 березня 2018 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «Приват-Автотранс» водієм автотранспортних засобів на умовах повної зайнятості. При працевлаштуванні йому повідомили, що він приймається на роботу із щомісячною заробітною платою у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Звільнився ОСОБА_1 з підприємства за власним бажанням 02 грудня 2019 року. Фактичною причиною такого звільнення стало те, що за весь період роботи в ТОВ «Приват-Автотранс» він так і не отримав заробітної плати. Заборгованість по заробітній платі станом на 02 грудня 2019 року склала 105 000 грн. 00 коп. У зв`язку з систематичним порушенням роботодавцем трудових прав ОСОБА_1 , останній вимушений був шукати інше місце роботи. Факт невиплати ТОВ «Приват-Автотранс» заробітної плати підтверджується відсутністю доказів її виплати ОСОБА_1 . Жодних документів про отримання заробітної плати за час роботи в ТОВ «Приват-Автотранс» він не підписував, а тому у випадку їх надання відповідачем вони є очевидно підробленими. Оскільки заборгованість по заробітній платі підприємство позивачеві не виплачує, не визнаючи факт наявності заборгованості загалом, відмовляється видати йому довідку про заборгованість, тому за захистом порушених трудових прав ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 12 червня 2020 року (головуючий суддя - Хомініч С.В.) позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с.10-12).

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №607 від 13 липня 2020 року матеріали справи передано в провадження судді Гриню Н.Г. (а.с.17, 18).

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року (головуючий суддя Гринь Н.Г.) задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с.30).

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №176 від 29 вересня 2021 року матеріали справи передано в провадження судді Ткаченку А.В. (а.с.67, 68).

Відповідно до ч.11 ст.33 ЦПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених ЦПК України.

Як слідує з ч.2 ст.34 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії судового розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

За даних обставин цивільну справу №214/4011/20 прийнято до провадження суддею Ткаченком А.В. 29 вересня 2021 року з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представником відповідача ТОВ «Приват-Автотранс» - адвокатом Касьяном М.С. подано відзив на позов шляхом направлення засобами поштового зв`язку (а.с.48-57), в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх безпідставність, недоведеність та невідповідність дійсним обставинам. Свої заперечення представник відповідача мотивував тим, що 23 червня 2020 року ТОВ «Приват-Автотранс» подало до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області заяву про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.185 КК України у зв`язку із тим, що 01 червня 2020 року під час переїзду товариства на нове місцезнаходження у момент розвантаження вантажу виявлена відсутність ряду документів, зокрема: касові книги за період 2015-2020 роки; відомості нарахування та видачі заробітної плати за 2015-2020 роки; книги наказів (накази) за період 2015-2020 роки; журнал руху трудових книжок за період 2015-2020 роки; штатний розпис за 2015-2020 роки; табелі обліку робочого часу за період 2015-2020 роки, та інші документи, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості надати докази виплати заробітної плати позивачу до закінчення досудового розслідування кримінального правопорушення. Однак, ТОВ «Приват-Автотранс» у повному обсязі і своєчасно сплатило заробітну плату ОСОБА_1 відповідно до вимог діючого законодавства. Представник зауважив, що сама по собі втрата підприємством первинних бухгалтерських документів не може свідчити про невиплату заробітної плати позивачеві. Доведеність виникнення форс-мажорних обставин (викрадення первинної бухгалтерської документації підприємства), що відповідач не міг передбачити, та які призвели до втрати документації, не можуть використовуватись як безсумнівне свідчення факту невиконання відповідачем трудових зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо виплати заробітної плати. Крім того, в обґрунтування підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 посилається на те, що в період часу з 01 березня 2018 року по 02 грудня 2019 року він не отримував заробітну плату, однак дані твердження позивача викривляють реальні обставини справи. До того ж позивач вказує, що розмір заробітної плати йому було визначено в 5 000 грн. за відсутності доказів цієї обставини, що не відповідає дійсності, адже мінімальна заробітна плата в ТОВ «Приват-Автотранс» була встановлена на рівні 3723 грн. 00 коп. з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року, 4173 грн. 00 коп. - з 01 січня 2019 року по 02 грудня 2019 року, з урахуванням мінімальних державних гарантій щодо заробітної плати. Натомість відповідно до наявної в ТОВ «Приват-Автотранс» інформації, за період роботи на підприємстві ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в загальному розмірі 86 205 грн. 69 коп., з яких фактично отримано ним 69 395 грн. 58 коп., утримано податків - 16 810 грн. 11 коп. На підтвердження цьому представником надано довідку №148 від 22 грудня 2020 року. Позаяк, ОСОБА_1 звільнився з підприємства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в його трудовій книжці, що саме по собі визначає відсутність у працівника претензій до роботодавця, у тому числі щодо неналежного виконання умов трудового законодавства. Якби вказані у позові ОСОБА_1 причини звільнення дійсно мали місце, то й правова підстава звільнення була б визначена за іншою нормою КЗпП України. На думку представника відповідача, позивач жодним чином не обґрунтовує суму заборгованості, яку заявляє до стягнення, не надає доказів на підтвердження факту повідомлення його про розмір заробітної плати, яка йому була повідомлена під час прийняття на роботу. Таким чином, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідь на відзив позивач та його представник не подали, додаткового часу не потребували.

Присутній в судовому засіданні представник позивача - адвокат Кудрявцев А.Л. пред`явлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові.

Відповідач ТОВ «Приват-Автотранс» участь в судовому засіданні свого представника не забезпечило, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не направляло.

З урахуванням наявного у матеріалах справи відзиву із викладенням позиції щодо заявлених вимог, характеру спору, тривалості перебування справи на розгляді, неодноразових неявок представника відповідача в судові засідання без поважних причин, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності відповідача.

Зважаючи на те, що представництво попереднього представника ТОВ «Приват-Автотранс» - адвоката Касьяна М.С. припинене у зв`язку із закінченням строку дії договору (а.с.74), а участь в судовому засіданні нового повноважного представника відповідач не забезпечив, тому подані представником відповідача заява про виклик свідка від 24 грудня 2020 року (а.с.46) та заява про визнання обов`язковою участі позивача у судовому засіданні від 24 грудня 2020 року (а.с.47) судом залишено без задоволення з огляду на неможливість з`ясування позиції відповідача щодо цих заяв та доцільності їх для вирішення спору.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/поновлення провадження по справі не вживались.

Дослідивши письмові докази, вислухавши думку представника позивача, врахувавши позицію відповідача, викладену у відзиві, надавши оцінку доказам в їх сукупності, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на таке.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРИВАТ-АВТОТРАНС" (ТОВ "ПРИВАТ-АВТОТРАНС"), код ЄДРПОУ 36875934, є юридичною особою, створене 18 лютого 2010 року, запис № 12271020000011462, та здійснює господарську діяльність згідно з КВЕД: 49.31. Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний); 49.39. Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в мережі інтернет за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result підприємство не перебуває в стані припинення (інформація є загальнодоступною, загальновідомою та в силу ч.3 ст.82 ЦПК України окремого доказування не потребує).

Відповідно до наказу №18-к від 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «Приват-Автотранс» водієм автотранспортних засобів за переведенням з ТОВ «Приваттранс». Звільнений із займаної посади 02 грудня 2019 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, підстава - наказ №1540к від 02 грудня 2019 року. Вказані обставини слідують із записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім`я ОСОБА_1 (а.с.5-6). Хоча й копія трудової книжки викликає сумніви в її достовірності як доказу з огляду на відсутність в ній дати заповнення, підпису власника книжки та печатку на 1-й сторінці ТОВ «Приват-Автотранс», а не підприємства - попереднього роботодавця ОСОБА_1 , а оригінал трудової книжки сторона позивача до суду не надавала, однак зважаючи на те, що обставина трудової діяльності ОСОБА_1 в ТОВ «Приват-Автотранс», період такої діяльності сторонами визнаний, в силу ч.1 ст.82 ЦПК України суд вважає за можливе цю обставину врахувати як доведену при вирішенні спору.

Відповідно до інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування України про застраховану особу, наданої Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у відношенні ОСОБА_1 , витребуваної судом (за формою ОК-5, а.с.37-38) за 2011-2020 р.р., з березня 2018 року по грудень 2019 року ОСОБА_1 отримував перерахування з ТОВ «Приват-Автотранс»: березень 2018 року - 3730 грн., квітень 2018 року - 3730 грн., травень 2018 року - 3723 грн., червень 2018 року - 3847 грн. 30 коп., липень 2018 року - 3730 грн., серпень 2018 року - 3815 грн. 26 коп., вересень 2018 року - 3730 грн., жовтень 2018 року - 3730 грн., листопад 2018 року - 3730 грн., грудень 2018 року - 3918 грн. 86 коп., січень 2019 року - 4180 грн., лютий 2019 року - 4180 грн., березень 2019 року - 4173 грн., квітень 2019 року - 4355 грн. 21 коп., травень 2019 року - 4180 грн., червень 2019 року - 4180 грн., липень 2019 року - 4180 грн., серпень 2019 року - 4330 грн. 18 коп., вересень 2019 року - 4180 грн., жовтень 2019 року - 4417 грн. 50 коп., листопад 2019 року - 4180 грн., грудень 2019 року - 2650 грн. 04 коп. (2 трудових дні).

На виконання ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року, ТОВ «Приват-Автотранс» надало повідомлення від 22 грудня 2020 року за вих.№148 (а.с.57) про те, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Приват-Автотранс» водієм автотранспортних засобів у період з 01 березня 2018 року по 02 грудня 2019 року, та йому була нарахована заробітна плата за цей період у загальному розмірі 86 205 грн. 69 коп., з якої фактично виплачені 69 395 грн. 58 коп., утримано податків - 16 810 грн. 11 коп.

23 червня 2020 року директор ТОВ «Приват-Автотранс» звернувся до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про кримінальне правопорушення, у якій зазначалося про те, що 01 червня 2020 року по вул. Святогеоргіївська в районі будинку № 19 в м. Кривому Розі, таємно, шляхом вільного доступу, невстановлена особа викрала у ТОВ «Приват-Автотранс» первинні бухгалтерські документи за період з 2015 року по 2020 року за переліком, встановленим в результаті проведеної інвентаризації: договори з постачальниками, рахунки на оплату, видаткові накладні, акти виконаних робіт, касові книги, банківські виписки по «Укрексімбанку», авансові звіти, податкову та статистичну звітність, відомості нарахування та видачі заробітної плати, книги наказів (та накази), журнал руху трудових книжок, штатний розпис, табелі обліку робочого часу (а.с.53-54).

Згідно з повідомленням т.в.о. начальника сектора дізнання Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 17 липня 2020 року за № 48.1/2-4388 (а.с.55), 26 червня 2020 року розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12020040710000950 за заявою ТОВ «Приват-Автотранс», яка надійшла до Металургійного ВП 23 червня 2020 року, попередня правова кваліфікація кримінального проступку ч.1 ст.185 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.214 КК України внесено до ЄРДР 02 липня 2020 року за № 12020045710000004 (Витяг з ЄРДР, а.с.56).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на невиплату йому підприємством заробітної плати в загальному розмірі 105 000 грн. 00 коп. протягом всієї трудової діяльності позивача на підприємстві за період з 01 березня 2018 року по 02 грудня 2019 року. Оскільки добровільно заборгованість по заробітній платі підприємство йому не виплачує, не визнаючи наявність заборгованості загалом, тому за захистом трудових прав він звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість пред`явлених позовних вимог, а також дійсність наявності заборгованості по виплаті заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, за положеннями ст.19 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст.94, 115 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень ст.ст.115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Судовим розглядом встановлено, що під час трудової діяльності ОСОБА_1 в ТОВ «Приват-Автотранс» йому щомісячно нараховувалась заробітна плата, з якої утримувались податки і збори, свідченням чому є відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування України про застраховану особу, надані Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у відношенні ОСОБА_1 (за формою ОК-5, а.с.37-38). До того ж факт виплати ОСОБА_1 відповідач також підтвердив повідомленням від 22 грудня 2020 року за вих.№148 (а.с.57).

Доказів в спростування таких обставин позивачем та його представником не надано, а судом не встановлено.

Не погоджуючись з цим, позивач зазначав, що заробітну плату він не отримував, заборгованість по ній підприємством йому не виплачена.

При вирішенні спору суд враховує відсутність в матеріалах справи розрахунково-платіжних відомостей та інших документи з обліку праці та зарплати за спірний період, на чому також акцентував увагу ОСОБА_1 як свідчення невиплати йому заробітної плати.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що 23 червня 2020 року директор ТОВ «Приват-Автотранс» звернувся до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про кримінальне правопорушення, у якій зазначалося про те, що 01 червня 2020 року по вул. Святогеоргіївська в районі будинку № 19 в м. Кривому Розі, таємно, шляхом вільного доступу, невстановлена особа викрала у ТОВ «Приват-Автотранс» первинні бухгалтерські документи за період з 2015 року по 2020 року за переліком, встановленим в результаті проведеної інвентаризації: договори з постачальниками, рахунки на оплату, видаткові накладні, акти виконаних робіт, касові книги, банківські виписки по «Укрексімбанку», авансові звіти, податкову та статистичну звітність, відомості нарахування та видачі заробітної плати, книги наказів (та накази), журнал руху трудових книжок, штатний розпис, табелі обліку робочого часу (а.с.53-54). Відповідні відомості за заявою відповідача внесено до ЄРДР з початком досудового розслідування.

З огляду на встановлені обставини та проаналізовані судом докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність здійснення ТОВ «Приват-Автотранс» нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 . Сама по собі втрата підприємством первинних бухгалтерських документів, які підтверджують виплату заробітної плати, з огляду на доведеність існування такої документації з причин, незалежних від відповідача, не можуть свідчити про невиплату заробітної плати позивачеві. Доведеність виникнення форс-мажорних обставин (таємне викрадення такої документації), які відповідач не міг передбачити, що призвело до втрати документації, не можуть використовуватись як безсумнівне свідчення факту невиконання відповідачем трудових зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо виплати заробітної плати з огляду на доведеність обставин зворотного.

На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, представник позивача посилався виключно на єдиний доказ - довідку форми ОК-5, яку судом за його клопотанням було витребувано. Однак такі посилання суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Правління ПФУ №10-1 від 18 червня 2014 року затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Положенням визначено форми надання інформації з Реєстру (п.6 розділу 5 Положення).

Так, довідка форми ОК-5 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб. Довідка містить дані щодо суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків. В довідці містяться відомості про всі місця роботи застрахованої особи за певний період та наводиться інформація про суму заробітку за кожний місяць окремо за кожним місцем роботи, про кількість днів страхового стажу та робиться позначка про сплату страхових внесків. Вона формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та використовується для призначення (перерахунку) пенсії, а також при нарахуванні лікарняних.

Як слідує з довідки форми ОК-5 (а.с.37-38), протягом трудової діяльності ОСОБА_1 в ТОВ «Приват-Автотранс» йому належним чином нараховувалась заробітна плата, починаючи з 01 березня 2018 року по 02 грудня 2019 року, з якої підприємством сплачено страхові внески. При цьому суми нарахованої заробітної плати, вказані в довідці форми ОК-5, повністю співпадають з сумами, зазначеними в довідці про суми нарахованої та виплаченої заробітної плати, наданої відповідачем.

Разом з тим, зазначена довідка не є первинною бухгалтерською чи іншою фінансовою документацією, не містить необхідних реквізитів, а саме: штампа підприємства, дати, вихідного номеру довідки, підпису керівника, головного бухгалтера та штампу підприємства, а є лише зведеною інформацією з Реєстру застрахованих осіб, яка з огляду на її характер не містить даних, які б свідчили про те, що роботодавець нараховану заробітну плату не виплачував працівникові, чи допускав прострочення її виплати.

Відтак, на переконання суду, наданий позивачем доказ не підтверджує наявність перед ним заборгованості з виплати заробітної плати в зазначеному в позовній заяві розмірі, а так само не можуть замінювати собою належні та допустимі докази, які можуть бути предметом доказування та нести в собі інформацію відносно нього.

Посилання ОСОБА_1 на те, що головною причиною його звільнення стала невиплата ТОВ «Приват-Автотранс» йому заробітної плати протягом всього періоду його трудової діяльності на підприємстві, суд вважає неприйнятними з огляду на вказану в наказі про його звільнення та трудовій книжці підставу звільнення - за власним бажанням, що сама по собі визначає відсутність у працівника претензій до роботодавця, у тому числі й щодо неналежного виконання умов трудового законодавства. При цьому, якщо б такі причини дійсно мали місце та спонукали позивача до подання заяви про звільнення, то правова підстава звільнення була б визначена ч.3 ст.38 КЗпП України або ч.1 ст.139 КЗпП України (розірвання трудового договору працівником за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору). Натомість протягом майже 2-х років трудової діяльності в ТОВ «Приват-Автотранс» позивач жодного разу не звертався з претензіями стосовно невиплати йому заробітної плати ні до керівництва підприємства, ні до будь-яких інших інстанцій, які здійснюють захист трудових прав громадян. У зв`язку цим доводи позивача та його представника в цій частині також не заслуговують на увагу.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів. При цьому позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, не подавав. У свою чергу відповідач ТОВ «Приват-Автотранс» виконав свій процесуальний обов`язок щодо доведення факту належного виконання зобов`язання із виплати заробітної плати працівникові, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого сторонами окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем та його представником поза розумним сумнівом не доведено належними та допустимими доказами наявність перед ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі ТОВ «Приват-Автотранс». При цьому, в ході судового розгляду відповідач довів зворотне. Відтак суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору за пред`явлення позову на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ухвалення рішення на користь відповідача та не заявлення вимог про відшкодування понесених відповідачем процесуальних витрат по справі, а тому судовий збір по справі слід покласти на рахунок держави. Що стосується відшкодування інших понесених позивачем судових витрат по справі, у тому числі на правничу допомогу, то з огляду на відмову у задоволенні позову підстави для їх відшкодування відсутні.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс», код ЄДРПОУ 36875934, юридична адреса: мкр-н. 7-й Зарічний, буд.1-а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повне рішення суду складене 11 квітня 2023 року.

Суддя А.В. Ткаченко