Постанова

від 11.04.2023 по справі 761/12013/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/12013/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4574/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пилипенко Галини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року у складі судді Волошина В.О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська стоматологія», третя особа: Незалежна первинна профспілкова організація КНП «Київська стоматологія» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд Комунального некомерційного підприємства "Київська стоматологія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Незалежна Первинна Профспілкова Організація КНП "Київська стоматологія", в якому просила скасувати наказ від 29 грудня 2020 року № 2979-к про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 908 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працює у відповідача з 1992 року, та на даний час обіймає посаду завідувача лікувально-хірургічного відділення № 2 по наданню медичних послуг та роботі за цільовими програмами філії № 2 Оболонського району м. Києва.

29 грудня 2020 року відповідачем було видано наказ № 2979-к, відповідно до якого позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог п.2.21 посадової інструкції завідувача лікувально-хірургічного відділення № 2 по наданню медичних послуг та роботі за цільовими програмами філії № 2 Оболонського району м. Києва КНП "Київська стоматологія".

На думку позивачки зазначений наказ є незаконним, винесений з порушенням трудового законодавства, а саме за відсутності складу відповідного дисциплінарного проступку та доказів його вчинення. При цьому, відповідачем не була врахована позиція третьої особи щодо відмови у наданні згоди про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Пилипенко Г.О. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та з`ясованим обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вирішити питання судових витрат.

За змістом вказано, що наказ з яким не погоджується позивачка містить порушення вимог п. 2.21 Посадової інструкції завідувача лікувально-хірургічним відділенням. Вказаним пунктом передбачений обов`язок працівника на зазначеній посаді щодо здійснення контролю за проведенням експертизи тимчасової непрацездатності та порядком видачі листків непрацездатності, пункти 1.6 та 1.7 інструкції, щодо видачі листка непрацездатності при пред`явлення паспорта чи іншого документа який засвідчує особу непрацездатного та тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем та пункт 1.7 Положення про лікувально-хірургічне відділення №2 філії №2 Оболонського району міста Києва КНП «Київська стоматологія», де зазначено що завідуючий відділенням несе відповідальність за організацію роботи відділення, відповідає за чітке і своєчасне виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, за кількісні та якісні показники, помилкові дії, а також бездіяльність і невиконання рішень що входять у сферу його обов`язків і компетенцію відповідно до чинного законодавства. Завідувач відділенням персонально відповідає за роботу лікаря.

Зазначено, що на підприємстві відповідача відсутній порядок притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності та накладення заходів стягнення та останні не вимагав відповідно до положень ст. 149 КЗпП України у позивачки письмових пояснень щодо порушення нею трудової дисципліни перед накладенням дисциплінарного стягнення. Відповідач також не надавав доказів створення комісії щодо розслідування порушень, нібито допущених позивачкою, звернення до неї із запитом щодо пояснення невиконання нею своїх повноважень, зокрема функції контролю відповідно до п.2.21 Посадової інструкції, повідомлення останньої щодо розгляду питання притягнення її до відповідальності за дисциплінарний проступок.

Крім того, суд не врахував того, що відповідач протиправно використав доповідні записки ОСОБА_1 як підставу для притягнення її до відповідальності, без застосування необхідної процедури такого притягнення, та не врахував сумлінної роботи позивачки.

Також вказано, що з огляду на власні повноваження та на положення Інструкції №455, позивачка жодним чином не могла вплинути на здійснення лікарем маніпуляції із пацієнтом та на видачу йому листка непрацездатності до вчинення лікарем таких дій. Підпис позивачки у медичній картці ОСОБА_2 не означає, що вона погодилась із діями лікаря і підтримує їх. Це є її обов`язок відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 043/о "Медична карта стоматологічного хворого №_", затвердженої Наказом МОЗ від 14.02.2012 №110.І це якраз є одним з елементів контролю завідувача відділенням за діяльністю лікаря, оскільки підпис проставляється уже після проведеного лікування (п.15 Інструкції).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на зазначене, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення районного суду залишити без змін.

Заслухавши адвоката Пилипенко Г.О. в інтересах ОСОБА_1 та Поздняова О.М. в інтересах Незалежної первинної профспілкової організації КНП «Київська стоматологія» які просили апеляційну скаргу задовольнити, Козенко О.І. в інтересах КНП «Київська стоматологія», яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає рішення районного суду таким, не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани ОСОБА_1 за порушення вимог посадової інструкції завідувача лікувально-хірургічного відділення № 2 по наданню медичних послуг та роботі за цільовими програмами філії № 2 Оболонського району м. Києва КНП "Київська стоматологія" та мають наступне правове регулювання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право на прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду даного працівника).

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Як убачається з матеріалів справи, що 02 грудня 2020 року надійшла скарга від ОСОБА_5 на дії: лікаря стоматолога-хірурга кабінету надання ургентної допомоги за ПМГ № 2 філії № 2 Оболонського району м. Києва Чалій Т.Г. та ОСОБА_1 , як завідувача відповідного відділення.

Відповідачем було встановлено, що позивачкою, як завідувачем відділення в медичній картці стоматологічного хворого ОСОБА_2 власноруч проставлений підпис під записом лікаря Чалій Т.Г. про видачу листка непрацездатності з 23 листопада 2020 року по 02 грудня 2020 року на 10 днів одразу, що є порушенням п. 2.2. розділу 2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ № 455 від 13 листопад 2001 року. Також були порушені п. 1.6, 1.7 Інструкції, якими передбачена видача листка непрацездатності при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, та тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем.

З пояснень позивачки викладених в доповідній, убачається листок непрацездатності був закритий без присутності хворого ОСОБА_2 та відданий його матері ОСОБА_5 , тобто на час закриття листка непрацездатності дійсний стан здоров`я хворого був невідомий. Свої дії позивачка пояснювала у відповідних письмових поясненнях психологічним тиском зі сторони ОСОБА_5 (а.с. 14).

29 грудня 2020 року відповідачем було видано наказ за № 2979-к «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани», відповідно до п. 1 якого, за грубе порушення вимог п. 2.21 посадової інструкції завідувача лікувально-хірургічного відділення застосовано до завідувача лікувально-хірургічного відділення № 2 по наданню медичних послуг та роботі за цільовими програмами філії № 2 Оболонського району м. Києва відповідача, а саме до позивачки - дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Зазначений наказ відповідачем було винесено на підставі: скарги ОСОБА_5 від 02 грудня 2020 року, доповідної позивачки від 11 грудня 2020 року, медичної картки стоматологічного хворого ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки дійшов висновку про доведеність наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку та про те, що наказ № 2979-к «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани» винесено із дотриманням вимог трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Статтями 148, 149 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

До застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушення трудової дисципліни це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення це право роботодавця, а не його обов`язок.

При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був поінформований належним чином.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 у справі № 452/970/17, провадження № 14-157цс19.

Разом з тим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до наказу № 143-К від 27 квітня 2018 року позивачку призначено на посаду завідувача лікувально-хірургічного відділення № 2 по наданню медичних послуг та роботі за цільовими програмами філії № 2 Оболонського району м. Києва КНП «Київська стоматологія» та відповідно остання ознайомлена з посадовою інструкцією завідувача лікувально-хірургічного відділення (фонд підприємства) 20 лютого 2019 року під підпис (а.с. 66) та мала володіти інформацією про права та обов`язки, покладені на неї під час виконання нею роботи.

Діяльність відділення, завідувачем якого є позивачка, регулюється, зокрема, Положенням про лікувально-хірургічне відділення № 2 філії № 2 Оболонського району м. Києва КНП «Київська стоматологія» (фонд підприємства), затвердженого наказом керівника КНП «Київська стоматологія» від 18.12.2018 № 84-ОД, зміст якого остання повинна знати відповідно до 5.3. Посадової інструкції.

Відповідно до пункту 1.6. Інструкції видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 1.7. Інструкції видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

Пунктом 2.2. Інструкції передбачено, що при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 15 календарних днів.

З записів в медичній картці хворого ОСОБА_2 убачається, що листок непрацездатності виданий одразу терміном на 10 календарних днів з 23.11.2020 по 02.12.2020.

Між тим відповідно до пункту 2.2. Інструкції передбачено, що при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 15 календарних днів.

Також встановлено, що листок непрацездатності був виданий матері хворого ОСОБА_2 проте за Інструкцією видається особисто при пред`явленні паспорта непрацездатної особи (п. 1.6. Інструкції).

Більше того, листок непрацездатності був виданий без особистого огляду хворого лікарем Чалій, то ж інформацію про стан пацієнта лікар і Позивач дізналися від матері, хоча з пояснень лікуючого лікаря стан пацієнта ОСОБА_2 був середньої тяжкості при останньому візиті, що відповідно є порушенням п. 1.7. Інструкції.

Згідно з пунктом 1.7. Положення про лікувально-хірургічне відділення, завідуючий відділенням несе відповідальність за організацію роботи відділення, відповідає за чітке і своєчасне виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, за кількісні та якісні показники, помилкові дії, а також бездіяльність і невиконання рішень, що входять в сферу його обов`язків і компетенцію відповідно до чинного законодавства. Завідувач відділенням персонально відповідає за роботу лікарів (а.с. 68).

А отже, приймаючи рішення про видачу лікарем Чалій Т.Г. матері пацієнта листка непрацездатності, позивачка повинна була проконтролювати чи дотримано порядок видачі цього листка. Здійснення контролю за проведенням експертизи тимчасової непрацездатності та порядком видачі листків непрацездатності передбачене пунктом 2.21 Посадової інструкції.

Проте в порушення цього пункту Посадової інструкції ОСОБА_1 не здійснила належного контролю порядку видачі листка непрацездатності, передбаченого Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ № 455 від 13 листопада 2021 року, що призвело до порушення пунктів 1.6, 1.7, 2.2 Інструкції.

Згідно з п. 8.3. Інструкції за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Встановлено, що до лікаря Чалій Т.Г. було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Відповідно до п.п. 5.2.3., 5.2.8. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом МОЗ України №189 від 09 квітня 2008 року, завідувач профільного відділення аналізує якість експертизи тимчасової непрацездатності (ЕТН) на рівні лікарів поліклініки (відділення) на підставі проведених експертних оцінок медичної документації хворих та проведення аналізу помилок та недоліків щодо якості медичної допомоги, причин тимчасової непрацездатності, порядку видачі та продовження листків непрацездатності, термінів лікування з обговоренням на лікарських конференціях, нарадах тощо; контролює дотримання лікарями порядку видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідно до діючих нормативно-правових актів з питань ЕТН.

З метою дотримання вимог нормативно-правових актів з питань ЕТН Відповідачем було передбачено в посадовій інструкції позивачки пункт 2.21, яким на завідувача відділенням покладений обов`язок здійснювати контроль за проведенням експертизи тимчасової непрацездатності та порядком видачі листків непрацездатності.

Таким чином, позивачка повинна була проконтролювати та не допустити порушення видачі лікарем листка непрацездатності іншій особі аніж пацієнту.

Між тим, розуміючи, неправомірність своїх дій по видачі листка непрацездатності, позивачка все ж погодила таку видачу, що підтверджується її особистим підписом в медичній картці стоматологічного хворого ОСОБА_2 .

Тобто приписи Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, закріплюють порядок та черговість ведення медичної документації та не надають лікарю можливості видачі такої документації з порушеннями, навіть під тиском, як про це зазначає позивачка.

З огляду на що роботодавцем, у відповідності до ст. 147 КЗпП, до позивачки було обґрунтовано вирішено застосувати дисциплінарне стягнення за порушення нею трудової дисципліни.

При цьому з пояснень сторони відповідача убачається, що керівництво врахувавши сумлінну працю та намагання врегулювати ситуацію зі скаржницею, прийняло рішення про застосування до позивачки догани, що є найменш суровим заходом, що спонукатиме дотримуватися нормативних актів, які регулюють її діяльніст та положень посадової інструкції.

При винесенні оспорюваного наказу враховано всі обставини, при яких проступок був вчинений, а тому підстав для його скасування з цих підстав наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №243/8356/17 викладено правовий висновок про те, що невиконання власником або вповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказам.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції того, що відповідач, вирішуючи питання притягнення позивачку до дисциплінарної відповідальності, не зажадав відібрати письмові пояснення.

При цьому, колегія суддів враховує і ту обставину, що фактично зміст пояснень щодо обставин, які слугували підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було викладено позивачкою у поданій нею на ім`я адміністрації підприємства доповідних записках від 03.12.2020 та 11.12.2020 (а.с.13,14).

Висновок районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним та таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального законодавства.

Доводи наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судовому засіданні доказам та обґрунтовано дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 89 ЦІПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції під час апеляційного провадження до справи не долучено.

За таких обставин, районним судом зроблено обґрунтовані висновки про відсутність правових підстав до задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пилипенко Галини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: