Рішення

від 11.04.2023 по справі 947/26509/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/26509/22

Провадження № 2/947/761/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО»

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 08.11.2022 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди в загальному розмірі 87738,00 грн., у відшкодування моральної шкоди 42000,00 грн., а також судові витрати, що складаються з витрат на судовий збір та отримання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, у вказаному будинку здійснюється обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО».

Позивач стверджує, що з 24 лютого 2022 року через триваючу широкомасштабне збройне вторгнення російської федерації проти України та введення воєнного стану на всій території України, він - ОСОБА_1 зі своєю сім`єю не проживав у належній йому на праві власності вищевказаній квартирі.

30 червня 2022 року позивач приїхавши до своєї квартири, виявив, що остання відключена від електричної енергії.

Як стверджує позивач, головним інженером Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» по телефону було повідомлено, що вимкнення електричної енергії відбулось через наявну заборгованість.

Однак, жодних документів на підтвердження підстав відключення від електричної енергії його квартири та акту відключення, йому не надали. Разом з тим, після сплати боргу, електричну енергію було одразу ж увімкнено представниками ОК «ЖК «89 И КО».

Позивач вважає, що ОК «ЖК «89 И КО» не є постачальником електричної енергії, тому відносини між ОК «ЖК «89 И КО» та власниками квартир не регулюється Правилами. Тим паче, ОК «ЖК «89 И КО» не мало права включати та виключати електричну енергію, оскільки він не є її постачальником.

Також, позивач вважає, що такі дії ОК «ЖК «89 И КО» суперечать чинному законодавству, яке забороняє до припинення чи скасування воєнного стану в Україні припиняти чи зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.

Додатково позивач посилається на те, що 15 вересня 2022 року він побачив на двері квартири АДРЕСА_2 повідомлення - попередження від 12 вересня 2022 року, в якому йдеться мова про заборгованість та попередження про те, що в разі несплати заборгованості, дана сума буде відшкодовуватися через суд. Разом з тим, електричну енергію в квартирі АДРЕСА_3 було вимкнено в червні 2022 року, однак зазначене повідомлення датується 12 вересня 2022 року, за наслідком чого позивач вважає, що вказані обставини свідчать про обізнаність ОК «ЖК «89 И КО» в тому, що вони не мають права відключати електричну енергію за заборгованість, однак зробили це в квартирі АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та багатьох інших квартирах в будинку АДРЕСА_5 .

За наслідком викладеного, позивач вважає вищевказані дії ОК «ЖК «89 И КО» з відключення належної йому на праві власності квартири протиправними та незаконними.

Також, позивач зазначає, що через неправомірне вимкнення електричної енергії з боку відповідача, були знеструмлені усі електричні прибори у квартирі, зокрема холодильник, в якому перебували продукти харчування. Це призвело до того, що холодильник розморозився та всі продукти харчування зіпсувалися, почали гнити, внаслідок чого рідина та вода, яку виділяли зіпсовані продукти харчування пошкодили холодильник, опорядження стін та покриття підлоги. Також в усій квартирі був наявний запах гнилля.

За фактом вказаних дій, він - ОСОБА_1 було написав заяву про кримінальне правопорушення, що зафіксовано в копії Протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.06.2022 року, копії Талона-повідомлення від 30.06.2022 року, копії відповіді від ОРУП № 1

Згідно з висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_1 , для подання до Київського районного суду м. Одеси № 14/1/22 від 02 вересня 2022 року встановлено, що вартість матеріального збитку, що виник внаслідок відсутності електропостачання в квартирі АДРЕСА_4 і як наслідок розморожування холодильнику та псування харчових продуктів складає 33 238 гривень 00 коп.

Витрати пов`язані зі складанням висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи склали в сумі 2 500 гривень 00 коп.

Через зазначені дії, як стверджує позивач він також поніс витрати з послуг по миттю холодильнику, миттю підлоги навколо холодильника, в сумі 2 000 гривень 00 коп.; та послуг з дезінфекції кімнати в сумі 1000 гривень 00 коп.

Також, позивач, на час приведення квартири до житлового стану і здійснення ремонтних робіт, був вимушений орендувати квартиру, витрати з чого склали в сумі 32000 гривень 00 коп.

Внаслідок виключення електричної енергії було також пошкоджено холодильник, за наслідком чого позивач був вимушений придбати новий вартістю 17 000 гривень 00 коп.

На підставі викладеного, позивач вважає, що весь матеріальний збиток, що виник внаслідок неправомірного відключення електропостачання у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_4 , і як наслідок розморожування холодильнику та псування харчових продуктів, має бути відшкодований йому з боку відповідача, розмір якого становить в сумі 87738 гривень 00 коп. та складається з: 33238 гривень 00 коп. - вартості матеріального збитку; 2500 гривень 00 коп. - витрат пов`язаних зі складанням висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи; 1000 гривень 00 коп. - вартості послуг дезінфекції кімнати; 2000 гривень 00 коп. - вартості миття холодильнику та підлоги навколо; 32000 гривень 00 коп. - вартості оренди житла з 01 липня 2022 року; 17000 гривень 00 коп. - вартості пошкодженого холодильнику.

Проміж викладене, позивач вказує, що через протиправні дії ОК «ЖК «89 И КО» йому нанесене не лише матеріальної шкоди, а й моральної, яка полягає: в психічних стражданнях, пов`язаних з отриманим емоційним стресом, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, невизначеності подальшого проживання у квартирі; в неможливості реалізації своїх життєвих звичок та побажань (неможливість позивача та членів його сім`ї нормально проживати в власній квартирі, потреба переїхати в орендовану квартиру; в душевних та моральних стражданнях, що полягають у нервозності, депресії та відчаї (наявності факту невизначеності щодо строків ремонту квартири); в тривалості негативних наслідків, наслідки перенесеної позивачем психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього. Крім того, позивач як стверджує, відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою відповідача.

За наслідком вищевикладених фактів, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в сумі 42 000 гривень 00 копійок.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 10.11.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху.

17.11.2022 року до суду надійшла заява від представника позивача на усунення недоліків поданої заяви, до якої надано докази на підтвердження доплати судового збору.

Оглянувши подані до суду документи, судом встановлено, що позивачем належним чином усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 10.11.2022 року, а позовна заява відповідає вимогам статті 175, 177 ЦПК України.

За наслідком чого, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

20.12.2022 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні .

13.02.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО», разом з вимогою про поновлення процесуального строку на вчинення процесуальної дії з подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 13.02.2023 року представник відповідача - Костинюк Ю.Д. підтримав вказане клопотання та просив суд поновити пропущений строк на подання відзиву на позовну заяву, з посиланням на існування поважних причин.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.02.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» про поновлення процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено. Відзив представника відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО» від 13.02.2023 року за вх. №7244 в рамках цивільної справи №947/26509/22 - залишено без розгляду.

01.03.2023 року до суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача щодо предмету спору, в яких представник просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

У судове засідання призначене на 11.04.2023 року позивач до суду не з`явився, однак на електронну скриньку суду надійшла заява від його представника про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до судового засідання також не з`явився, однак до суду надійшла заява від його представника про розгляд справи за його відсутності, та підтриманні позиції раніше викладеної у поданих до суду письмових поясненнях стосовно відмови у задоволенні позову.

Приймаючи подання сторонами по справі заяв про розгляд справи за їх відсутності, судом було ухвалено здійснити розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не підлягаючим до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А., зареєстрованого в реєстрі за №1071.

Як вбачається, управління та експлуатацією вказаним житлового будинком здійснюється Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО», що не спростовувалось сторонами по справі.

У відповідності до наданого до суду висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи за №14/1/22, складеного 02.09.2022 року судовим експертом Рапач К.В., встановлено, що технічний стан, наявність та пошкоджень оздоблювальних покриттів квартири АДРЕСА_1 , вказує на їх пошкодження внаслідок відсутності електропостачання квартири і як наслідок розморожування холодильнику та псування харчових продуктів.

Вартість матеріального збитку, що виник внаслідок відсутності електропостачання в квартирі АДРЕСА_4 і як наслідок розморожування холодильнику та псування харчових продуктів складає 33238,00 грн.

Також судом з поданих до суду письмових пояснень громадянки ОСОБА_2 від 15.09.2022 року, мешкаючої в сусідній квартирі з позивачем, а саме № НОМЕР_1 в цьому ж будинку, вбачається, що остання свідчить про відсутність у червні місяці електроенергії у квартирі АДРЕСА_4 , що було помітно за відключеними червоними індикаторами на розподільчому щитку.

На підставі викладеного вбачається, що у належній на праві власності позивачу квартирі, внаслідок знеструмлення квартири від електропостачання, мало місце розморожування холодильнику та псування харчових продуктів, що призвело до пошкоджень оздоблювальних покриттів в квартирі та матеріальному збитку встановленому в розмірі 33238,00 грн.

Також, як вбачається за вказаним фактом позивач звернувся з заявою про вчинення злочину до Одеського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції в Одеській області, що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.06.2022 року.

У відповідності до листа Одеського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції в Одеській області наявного в матеріалах справи, ОСОБА_1 повідомлено, що в даному матеріалі не вбачаються ознаки кримінального правопорушення, а вбачаються цивільно-правові, для відстоювання яких рекомендовано звернутись до суду в приватному порядку.

У відповідності до поданого до суду договору оренди квартири (житлового приміщення) від 01.07.2022 року вбачається, що позивач - ОСОБА_1 орендує у ОСОБА_3 квартиру, загальною площею 140,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_6 .

29.09.2022 року позивач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся до відповідача з письмовою претензією про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок відключення належної позивачеві квартири від електропостачання, що призвело до завдання майнових збитків і моральних втрат, яка отримана представником Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» 06.10.2022 року.

Як стверджує позивач, вказана вимога з боку відповідача не виконана.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Приписами статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізично або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Разом з тим, суд зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи подані позивачем до суду докази на підтвердження заявлених вимог вбачається, що останнім в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження факту відключення Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО» належної позивачеві на праві власності квартири АДРЕСА_1 , саме від електроенергії, а відтак від надання таких послуг, як і доказів на підтвердження того, що Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО» здійснюються надання таких послуг до квартири позивача, як постачальником електроенергії.

З поданого до суду висновку експерта та додатково поданих позивачем до суду фотокопій вбачається, що знеструмлення квартири належної позивачеві мало місце за наслідком відключення автоматичного вимикача, а саме комутаційного електричного апарату, який розташований у відповідній щитовій - місці призначеному для розташування приладів обліку електроенергії.

Доказів на підтвердження того, що відключення відповідного автоматичного вимикача, який забезпечує подання електроенергії до квартири належної позивачеві, було здійснено саме відповідачем по справі - Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО», як і доказів на підтвердження доводів про відключення квартири саме від електроенергії, до суду позивачем також в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано.

Крім того, позивачем не доведено, що доступ до місця розташування приладів обліку електроенергії та автоматичних вимикачів, перебуває лише у представників Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» та лише останні мають можливість здійснювати дії з знеструмлення квартир власників у будинку АДРЕСА_5 .

Крім того, позивачем також не доведено і не надано жодних доказів, що знеструмлення належної йому на праві власності квартири мало місце за наслідком фізичних дій осіб, ані внаслідок аварійного відключення автоматичного вимикача.

Щодо поданих позивачем до суду зафіксованих аудіо-записів розмов, з нібито представником Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО», суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що така діяльність належить до оперативно-розшукової діяльності, якою у відповідності до положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» є система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

У відповідності до положень ст. 5 вказаного Закону, така діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у ч.1 цієї статті.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи, що викладене, а також відсутність доказів про отримання поданих до суду доказів у формі фіксації аудіо-розмов у передбаченому законом порядку, суд вважає останні недопустимими в порядку ст. 78 ЦПК України.

Крім того, подані аудіо-записи, не дають можливості ідентифікувати та верифікувати особу співрозмовника, за наслідком чого є неналежними доказами в розумінні положень ст. 77 ЦПК України.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача про знеструмлення належної йому квартири відбулось саме внаслідок заборгованості за послугами з електропостачання, оскільки доказів на підтвердження цих посилань до суду не надано.

Стосовно наданого до суду письмового повідомлення-претензії Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО» вбачається, що остання скерована власнику квартири АДРЕСА_2 , ані позивачеві, який є власником квартири АДРЕСА_4 , а відтак не є доказом підтвердженням такої заборгованості у позивача.

Досліджуючи вказане повідомлення-претензію вбачається, що воно не містить жодної інформації про вчинення Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 и КО» будь-яких дій з відключення електроенергії власникам квартир, за наслідком не сплати заборгованості за наданими послугами з електропостачання.

Позивачем також не надано жодних доказів на підтвердження висловлених посилань щодо сплати заборгованості за послугами з електропостачання, як і доказів на підтвердження того, що до належної йому на праві власності квартири було увімкнено електропостачання лише після вчинення таких дій.

Безпідставними є і доводи позивача стосовно не проживання у належній йому на праві власності квартирі до липня 2022 року, оскільки не підтверджені жодним доказом.

За наслідком вищевикладеного, суд вважає не доведеними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що знеструмлення належної позивачеві на праві власності квартири від електропостачання, вчинено відповідачем по справі, у зв`язку з чим є непідтвердженими доводи на підтвердження наявності в діях - Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО» вини у знеструмленні квартири позивача від електропостачання, а відтак наявності причино - наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками, які зазнав позивач, внаслідок знеструмлення електропостачання у належній йому квартирі.

Будь-яких інших доказів матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що як зазначено вище, отримувати відшкодування завданих особі збитків, є безумовним правом, яке захищається в судовому порядку.

Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України).

Крім того, судом звертається увага, що суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяючі сторонам в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, призначив розгляд справи саме в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін по справі, для можливості останнім приймати участь в судовому засіданні та користуватись наданими їм законом процесуальними правами.

Однак, позивач в цій справі не виконав обов`язок з доведення заявлених вимог належними доказами та не скористався процесуальними правами визначеними ЦПК України, у тому числі з витребування доказів у відповідача.

Таким чином, приймаючи, що у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, та у відповідності до ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності завдання позивачеві шкоди внаслідок винних дій відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО» та зв`язку між діями відповідача та збитками, які зазнав позивач, внаслідок знеструмлення електропостачання у належній йому квартирі, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди в загальній сумі 87738,00 грн. є необгрунтовнаим та не підлягаючим до задоволення.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Приймаючи викладене, а також не доведення позивачем наявності вини в діях відповідача з завданої позивачеві матеріальної шкоди, саме внаслідок якої позивачеві завдано моральної шкоди, суд вважає відсутнім причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданої позивачеві моральною шкодою, за наслідком чого позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та не підлягаючим до задоволення.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи докази у справі та вимоги закону, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО» про відшкодування матеріальної та моральної кошти, є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України, до відшкодуванню не підлягають та на відповідача не покладаються.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 19, 76-78, 81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ) до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО» (місцезнаходження: 65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 89) про відшкодування матеріальної та моральної кошти - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14.04.2023 року.

Головуючий Калініченко Л. В.