Постанова

від 20.05.2024 по справі 947/26509/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1908/24

Справа № 947/26509/22

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Калініченко Л.В. 11 квітня 2023 року у м. Одеса, -

встановила:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 08 листопада 2022 року звернувся до суду першої інстанції з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної шкоди в загальному розмірі 87738,00 грн., моральну шкоду в сумі 42000,00 грн., та судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Забезпеченням і захистом прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків у вказаному будинку здійснюється обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО».

Позивач стверджує, що з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 зі своєю сім`єю не проживав у належній йому на праві власності вищевказаній квартирі.

30 червня 2022 року позивач, повернувшись до квартири, виявив, що остання відключена від електричної енергії.

Як стверджував ОСОБА_1 , головним інженером Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» по телефону йому було повідомлено, що вимкнення електричної енергії відбулось через наявну заборгованість.

Однак, жодних документів на підтвердження підстав відключення від електричної енергії його квартири та акту відключення, позивачу не надали. Разом з тим, після сплати боргу, електричну енергію було одразу ж увімкнено представниками Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО».

ОСОБА_1 вважав, що такі дії Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» суперечили чинному законодавству, яке забороняє до припинення чи скасування воєнного стану в Україні припиняти чи зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.

Додатково позивач посилався на те, що 15 вересня 2022 року він побачив на двері квартири АДРЕСА_2 повідомлення - попередження від 12 вересня 2022 року, в якому йшла мова про заборгованість та попередження про те, що у разі несплати заборгованості дана сума буде відшкодовуватися через суд. Разом з тим, електричну енергію в квартирі АДРЕСА_3 було вимкнено в червні 2022 року, однак зазначене повідомлення датується 12 вересня 2022 року, за наслідком чого позивач вважав, що вказані обставини свідчать про обізнаність Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» в тому, що вони не мали права відключати електричну енергію за заборгованість, однак зробили це в квартирі АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 зазначав, що через неправомірне вимкнення електричної енергії з боку відповідача, були знеструмлені усі електричні прибори у квартирі, зокрема холодильник, в якому перебували продукти харчування. Це призвело до того, що холодильник розморозився та всі продукти харчування зіпсувалися, почали гнити, внаслідок чого рідина та вода, яку виділяли зіпсовані продукти харчування пошкодили холодильник, опорядження стін та покриття підлоги. Також в усій квартирі був наявний запах гнилля.

Висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи № 14/1/22 від 02 вересня 2022 року встановлено, що вартість матеріального збитку, який виник внаслідок відсутності електропостачання в квартирі АДРЕСА_4 і, як наслідок, розморожування холодильнику та псування харчових продуктів, складав 33238 грн. 00 коп.

Через зазначені дії, як стверджував ОСОБА_1 , він також поніс витрати з послуг по миттю холодильнику, миттю підлоги навколо холодильника в сумі 2000 грн. та послуг з дезінфекції кімнати в сумі 1000 грн.

На час приведення квартири до житлового стану і здійснення ремонтних робіт, ОСОБА_1 був вимушений орендувати квартиру, витрати з чого склали 32000 грн.

Внаслідок виключення електричної енергії було також пошкоджено холодильник, за наслідком чого позивач був вимушений придбати новий вартістю 17000 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 вважав, що весь матеріальний збиток, який виник внаслідок неправомірного відключення електропостачання у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_4 , і, як наслідок, розморожування холодильнику та псування харчових продуктів, мав бути відшкодований йому з боку відповідача, розмір якого становить 87738 грн. та складається з: 33238 грн. - вартості матеріального збитку; 2500 грн. - витрат, пов`язаних зі складанням висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи; 1000 грн. - вартості послуг дезінфекції кімнати; 2000 грн. - вартості миття холодильнику та підлоги навколо; 32000 грн. - вартості оренди житла з 01 липня 2022 року; 17000 грн. - вартості пошкодженого холодильнику.

Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що через протиправні дії Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» йому було нанесено моральну шкоду, яка полягала у психічних стражданнях, пов`язаних з отриманим емоційним стресом, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, невизначеності подальшого проживання у квартирі тощо, яку позивач оцінив в суму 42000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт відсутності ОСОБА_1 та вимкнення електроенергії у належній йому квартирі підтверджується: заявою сусідки ОСОБА_2 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_5 ; Висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи № 14/1/22 від 02 вересня 2022 року; доданим до апеляційної скарги актом опитування працівника поліції, у присутності якого було проведено телефонну розмову ОСОБА_1 та головного інженера Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО».

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А.

Управління та експлуатація вказаного житлового будинку здійснюється Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО».

З наданого суду висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи за №14/1/22, складеного 02 вересня 2022 року судовим експертом Рапач К.В., вбачається що технічний стан, наявність та пошкоджень оздоблювальних покриттів квартири АДРЕСА_1 , вказує на їх пошкодження внаслідок відсутності електропостачання квартири і, як наслідок, розморожування холодильнику та псування харчових продуктів.

Вартість матеріального збитку, що виник по причині відсутності електропостачання в квартирі АДРЕСА_4 , розморожування холодильнику та псування харчових продуктів, складає 33 238,00 грн.

З письмових пояснень громадянки ОСОБА_2 від 15 вересня 2022 року, мешкаючої в сусідній квартирі АДРЕСА_6 з позивачем, вбачається, що остання свідчить про відсутність у червні місяці електроенергії у квартирі АДРЕСА_4 , що було помітно за відключеними червоними індикаторами на розподільчому щитку.

Таким чином, з викладеного вбачається, що у належній на праві власності позивачу квартирі, внаслідок знеструмлення квартири від електропостачання, дійсно мало місце розморожування холодильнику та псування харчових продуктів, що призвело до пошкоджень оздоблювальних покриттів в квартирі та спричинення матеріального збитку у розмірі 33238 грн.

За вказаним фактом позивач звернувся із заявою про вчинення злочину до Одеського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції в Одеській області, однак, ОСОБА_1 було повідомлено, що у даному випадку не вбачаються ознаки кримінального правопорушення, а вбачаються цивільно-правові правовідносини, для захисту яких рекомендовано звернутись до суду.

Згідно наданого до суду договору оренди квартири (житлового приміщення) від 01 липня 2022 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 орендував у ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 .

29 вересня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до відповідача із письмовою претензією про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок відключення належної позивачеві квартири від електропостачання, що призвело до завдання майнових збитків і моральних втрат, яка була отримана представником Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» 06 жовтня 2022 року.

Як стверджував ОСОБА_1 , вказана вимога відповідачем не була виконана.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Приписами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи, майнова шкода може Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізично або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, під збитками розуміються фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Разом з тим, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів у повному обсязі погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , у порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано судам першої та апеляційної інстанцій жодних доказів на підтвердження факту відключення від електропостачання саме Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО» належної позивачеві квартири АДРЕСА_1 , а також доказів на підтвердження того, що Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО» здійснюється надання послуг з постачання електроенергії до квартири ОСОБА_1 .

Натомість, з наявного у матеріалах справи висновку експерта та додатково поданих позивачем до суду фотокопій вбачається, що знеструмлення квартири мало місце за наслідком відключення автоматичного вимикача, а саме комутаційного електричного апарату, який розташований у відповідній щитовій - місці призначеному для розташування приладів обліку електроенергії.

Доказів на підтвердження того, що відключення відповідного автоматичного вимикача, який забезпечує подання електроенергії до квартири належної позивачеві, було здійснено відповідачем по справі - Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 И КО», матеріали справи не містять.

Крім того, сторонами не заперечувалось, що доступ до місця розташування приладів обліку електроенергії та автоматичних вимикачів мають усі мешканці будинку, а не тільки Обслуговуючий кооператив «Житловий кооператив «89 И КО» , тобто, будь-яка особа мала можливість здійснити знеструмлення квартир власників у будинку АДРЕСА_8 .

Крім того, ОСОБА_1 також не доведено належними доказами, що знеструмлення належної йому на праві власності квартири мало місце за наслідком фізичних дій осіб, а не внаслідок аварійного відключення автоматичного вимикача.

Щодо поданих позивачем до суду зафіксованих аудіо-записів розмов, з нібито представником Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО», то судом вірно зазначено, що така діяльність належить до оперативно-розшукової діяльності, яка діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у ч.1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи викладене, а також відсутність доказів про отримання поданих до суду доказів у формі фіксації аудіо-розмов у передбаченому законом порядку, суд обґрунтовано вважав останні недопустимими в порядку ст. 78 ЦПК України.

Крім того, подані аудіо-записи не дають можливості ідентифікувати та верифікувати особу співрозмовника, за наслідком чого є неналежними доказами в розумінні положень ст. 77 ЦПК України.

Також суд безпідставними є доводи позивача про знеструмлення належної йому квартири по причині існування заборгованості за послугами з електропостачання, оскільки доказів на підтвердження цих посилань матеріали справи не містять.

Щодо поданого до суду письмового повідомлення-претензії Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО», то судом вірно прийнято до уваги, що остання була направлена власнику квартири АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_4 , в будинку АДРЕСА_8 , а не позивачу, який є власником квартири АДРЕСА_4 , а відтак, таке повідомлення не може бути доказом підтвердженням наявності заборгованості у ОСОБА_1 .

Також зі вказаного повідомлення-претензії вбачається, що воно не містить жодної інформації про вчинення Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 и КО» будь-яких дій з відключення електроенергії власникам квартир, за наслідком несплати заборгованості за наданими послугами з електропостачання.

Крім того, ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження доводів позовної заяви щодо сплати заборгованості за послугами з електропостачання, як і доказів на підтвердження того, що електропостачання у належну йому на праві власності квартиру було увімкнено лише після сплати суми заборгованості.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що є недоведеним той факт, що знеструмлення належної ОСОБА_1 на праві власності квартири від електропостачання було вчинено саме відповідачем у справі, у зв`язку із чим є недоведеним факт наявності у діях Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО» вини у знеструмленні квартири позивача від електропостачання, а відтак, не знайшло свого підтвердження існування причино - наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками, які зазнав позивач, внаслідок знеструмлення електропостачання у належній йому квартирі.

Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 87738,00 грн. є необгрунтованими та такими, що не підлягали задоволенню.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надано належних доказів наявності вини в діях відповідача, внаслідок якої позивачу було завдано моральної шкоди, то суд обґрунтовано вважав відсутнім причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданої позивачеві моральною шкодою, за наслідком чого позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО» про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та не підлягаючим до задоволення.

Безпідставними та такими, що не мають правового значення для вирішення справи, є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що факт відсутності ОСОБА_1 та вимкнення електроенергії у належній йому квартирі підтверджується заявою сусідки ОСОБА_2 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_5 , та Висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи № 14/1/22 від 02 вересня 2022 року.

Колегія суддів зазначає, що жоден із вказаних доказів не підтверджує те, що таке вимкнення електроенергії у квартирі було здійснено саме Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив «89 и КО», який, як вже вказувалось вище, не є постачальником електроенергії у будинок АДРЕСА_8 , та, відповідно, не сплата власниками квартир електроенергії порушує права лише її постачальника - ТОВ «ООЕК», і відповідач не є учасником таких правовідносин.

Щодо доданого до апеляційної скарги акту опитування працівника поліції, у присутності якого було проведено телефонну розмову ОСОБА_1 та головного інженера Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 И КО», то колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даному випадку, представником апелянта не зазначено жодного доказу, що саме було перешкодою для подачі такого акту до суду першої інстанції.

Також викликають сумніви і обставини, що викладені у вказаному акті - так, він не містить жодних даних, з яких можливо було б ідентифікувати особу, з якою нібито розмовляв ОСОБА_1 , її прізвище, ім`я та по батькові.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_1 та його представником до суду першої інстанції не заявлялись клопотання про виклик, у якості свідків, посадових осіб Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «89 и КО» та/або інших осіб, які, будучі попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду, могли б підтвердити або спростувати викладені у позові доводи.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що доводи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на припущеннях, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе