Рішення

від 11.04.2023 по справі 753/14173/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/14173/21

провадження № 2/753/1357/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Король Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер»до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю«Гравіс-Кіно», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Євро Смарт Пауер» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Гравіс-Кіно», ТОВ «1+1 Інтернет» про захист ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позивач вказує, що поширена в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі 2+2 журналістом ОСОБА_1 інформація про те, що пальне мережі АЗС «БРСМ-НАФТА» не відповідає ДСТУ, оскільки в пальному ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» виявило заборонені частки амінів (монометиланілін).

Дана інформація була поширена на телеканалі « 2+2 », зокрема, у програмі «Гроші», НОМЕР_3 випуск за ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, що також розміщений за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_6 а також ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Телеканал 2+2 належить ТОВ «ГРАВІС-КІНО», що підтверджується структурою власності, викладеною на веб-сайті даного телеканалу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7

Позивач спростовує поширену інформацію, й пояснює чому поширена інформація стосується позивача.

Так, ТОВ «Євро Смарт Пауер» здійснює роздрібну реалізацію пального на АЗС, використовуючи, при цьому, торговий знак « БРСМ-НАФТА ».

Торговий знак «БРСМ-НАФТА» ТОВ «Євро Смарт Пауер» використовує на підставі ліцензійного договору №07/11/19-1Л від 07.11.2019 р., виписка з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів послуг від 27.07.2015 №192701, свідоцтво № 192701 від 27.10.2014 р.

Згідно п. 1.7 даного ліцензійного договору №07/11/19-1Л від 07.11.2019 р. ТОВ «Євро Смарт Пауер», окрім використання даного торгового знаку, набуває право на захист торговельної марки «БРСМ-НАФТА» незалежно від використання даного знаку.

ТОВ «Євро Смарт Пауер» орендує 209 А3С по всій території України.

Із витягу реєстру платників акцизного податку з реалізації пального станом на 20.04.2021 року вбачається, що ТОВ «Євро Смарт Пауер» здійснює діяльність на 209 АЗК, й, у підтвердження оренди А3С, надає копії окремих договорів оренди: договір оренди № 38 від 10.11.2019 р.; договір оренди №01/03 від 01.03.2020 р.; договір оренди № 5 від 18.11.2019 р.

На ycix А3С при роздрібній реалізації пального ТОВ «Євро Смарт Пауер» використовує даний торговий знак «БРСМ-НАФТА».

Реалізація пального ТОВ «Євро Смарт Пауер» підтверджується чеком ТОВ «Євро Смарт Пауер» № 1092920 від 23.05.2021 р. з зображенням торгового знаку «БРСМ-НАФТА».

Відтак, під діяльністю мережі АЗС «БРСМ-НАФТА», що здійсноє реалізацію пального, мається на увазі саме діяльність ТОВ «Євро Смарт Пауер», що і є цією самою мережею «БРСМ-НАФТА».

При цьому, відповідачем поширена інформація саме про «БРСМ-НАФТА», як мережу автозаправних комплексів, що здійснює реалізацію пального.

Поширення даної інформації позивач розцінює як цілеспрямовану дезінформаційну компанію проти мережі АЗС «БРСМ-НАФТА», подібні заяви є безпідставними і не відповідають дійсності.

Дана інформація формує недостовірну та негативну суспільну думку у громадян України про мережу АЗС «БРСМ-НАФТА», грубо порушує права та інтереси компанії «БРСМ-НАФТА», наносить шкоду її діловій репутації, вводить в оману клієнтів та контрагентів.

Позивача фактично звинувачують у вчиненні злочину за статтею 204 КК України (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів).

Звинувачування у вищезазначеному позивача, без будь яких офіційних доказів будується лише на припущеннях, порушує принцип невинуватості, за якими особа вважається невинною у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено у законному порядку, а також принципи рівності перед законом, що гарантовано ст. 62 Конституцією України.

Щодо невідповідності пального ДСТУ та внявлення в пальному частки амінів (монометиланілін), вказує про таке.

ТОВ «Євро Смарт Пауер» отримує пальне від постачальника ТОВ «КАТМА ГРУП» за договором поставки (комісії) № 201119-К від 20.11.2019 р. й пальне постачається відразу на АЗС мережі «БРСМ-НАФТА», для прикладу надає видаткові накладні № 4489 від 01.01.2021 р., № 14966 від 01.02.2021 р.

В свою чергу ТОВ «КАТМА ГРУП» отримує пальне у ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ-2000», що підтверджується договором купівлі продажу № 010119 від 01.01.2019 р.

Саме ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ-2000» здійснює власне виробництво пального. Зокрема, ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ-2000» отримана у Державній податковій службі України ліцензія на право виробництва пального № 990114202000023 від 01.12.2020 р. та ліцензія № 990114202000022 від 01.12.2020 р.

Відповідність ДСТУ та технічним умовам виробленого пального ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ-2000» підтверджується: декларацією відповідності № UA.TR.037.D.00167-20 від 29.09.2020 р.; паспортом якості № 05423302/21-0002/220 від 01.03.2021р.; сертифікатом відповідності № UA.TR.037.00193-20 від 29.09.2020 р.: сертифікатом відповідності № UA.056.П.00117-20 від 22.10.2020 р.; декларацією про відповідність UA.TR.037.D.00168-20, від 29.09.2020 р.; сертифікатом відповідності №UA.TR.037.00194-20 від 29.09.2020 р., паспортом якості №05423302/21-0002/219 від 01.03.2021 p.

Зазначає, що ТОВ «Євро Смарт Пауер» звернувся до Дарницького районного суду м. Київ із позовною заявою до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, що поширена у вигляді його коментарів на телеканалі «2+2» та веб-сайті «1+1 video», її видалення та стягнення моральної шкоди. Згодом, до участі у справи залучені також співвідповідачі, а саме власник телеканалу «2?2» ТОВ «ГРАВІС-КІНО» та власник веб-сайту ТОВ «1+1 Інтернет».

У позові зазначені окремі позовні вимоги про спростування інформації, як на телеканалі, так і окремо на веб-сайті, відповідно, за необхідності позивач розмежував позовні вимоги окремо між вказаними відповідачами та уточнив їх, й просив таке:

-визнати недостовірною інформацією та такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «Євро Смарт Пауер» поширену відповідачами ОСОБА_1 , ТОВ «ГРАВІС-КІНО», ТОВ «1+1 Інтернет» у вигляді відео-сюжеті телеканалу «2+2» в програмі «Гроші», випуск НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_10, що розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 а також ІНФОРМАЦІЯ_8 a саме:

08:05 хв. «Так званих розчинників лише за січень 21 року отримала група БРСМ від свого головного імпортера ТОВ «КАТМА ГРУП» 1411 тон у нафтобазу у Переяславському».

11:58 хв. «Ароматичні аміни, які знайили у паливі БРСМ А 95 заборонені».

13:18 хв. «Я поясню суть питания просто, ми робили контрольну закупівлю 16 числа, 16.03.21, саме на вашій заправці, і відправили ці два літри 95 класичного до випробувального центру паливно-мастильних матеріалів, знайшли перевищения частки амінів, в цьому зразку, який не відповідає ДСТУ, і вони фактично заборонені в використанні».

14:41 хв. «БРСМ же використовує у своєму пальному взагалі заборонені ароматичні аміни».

- зобов?язати відшовідачів ОСОБА_1 , ТОВ «ГРАВІС-КІНО» спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщения в ефірі телеканала « 2+2 » в програмі «Гроші» у проміжку телевізійного часу з 19 год. 00 хв. по 22 год. 00 хв., протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок повідомлення у вигляді відеозапису ОСОБА_1 без власних зауважень та коментарів, наступного змісту:

Повідомлення про спростування: «На телекапані 2+2 в програмі «Гроші» випуск помер НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, журналістом ОСОБА_1 була поширена недостовірна інформація про мережу А3С «БРСМ-НАФТА», зокрема журналістом безпідставно зазначено, що в 95-му пальному мережі А3С «БРСМ-НАФТА» знайшли перевищения частки амінів, та що такий зразок пального не відповідає ДСТУ.

Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження, тa спростовується даним повідомленням.

-зобов?язати відповідача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ «1+1 Інтернет» спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в мережі Інтернет, на сайті 1plus1.video протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок повідомлення у вигляді відеозапису ОСОБА_1 без власних зауважень та коментарів наступного змісту:

Повідомлення про спростування: «На телеканалі 2+2, в програмі «Гроші» випуск помер НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, журналістом ОСОБА_1 була поширена недостовірна інформація про мережу А3С «БРСМ-НАФТА», зокрема журналістом безпідставно зазначено, що в 95-му пальному мережі АЗС «БРСМ-НАФТА» знайшли перевищения частки амінів, та що такий зразок пального не відповідає ДСТУ.

Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження та спростовується даним повідомленням.

Зобов?язати ОСОБА_1 та відповідача ТОВ «1+1 Інтернет» протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок видалити відео-сюжет з недостовірною інформацією програми «ГРОШІ», випуск НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, що розміщений на сайті за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 а також ІНФОРМАЦІЯ_9

Стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «ГРАВІС-КІНО», ТОВ «1+1 Інтернет» на користь позивача ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» 200 000 (двісті тисяч) грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 21.04.2022 року (а.с.144 том 1), позовні вимоги підтримав у редакції первинно поданої позовної заяви від 08.07.2021 року (а.с. 1-16 том 1) та уточненої позовної заяви від 25.08.3022 року (а.с. 126-127 том 2) з тих же підстав та просив їх задовольнити, зважаючи на їх доводи та аргументи.

Представник відповідача ОСОБА_1 , діючий на підставі ордера адвокаат про надання правової допомоги від 04.07.2022 року (а.с.24 том 2), відповідача ТОВ «Гравіс-Кіно», діючий на підставі ордера адвокаат про надання правової допомоги від 04.08.2022 року (а.с.15 том 2), відповідача ТОВ «1+1 Інтернет», діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 04.08.2022 року (а.с.15 том 2), ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зважаючи на їх необґрунтованість, вважаючи, що позивач не довів, що оспорювана інформація стосувалась саме позивача, й в обгрутнування заперечень зазначив, що, позивач, вимагаючи від відповідачів спростувати та видалити недостовірну інформацію, розміщену на ютуб-каналі, в ефірі телебачення та на веб-сайті, зобов`язаний довести належними та допустимими доказами приналежність згаданих джерел інформації до особи відповідачів, а також факт поширення такої інформації у вказаних джерелах.

Відповідачі не заперечують, що оспорбювана інформація була поширена на веб-сайті 1plus1.video, який належить ТОВ «1+1 Інтернет», утім жодних доказів поширення такої інформації в ефірі телеканалу та на ютюб-каналі, який належить комусь із відповідачів, матеріали справи не містять і не можуть містити.

Щодо відсутності інших елементів складу дифамаційного правопорушення вказує про таке.

Особливістю предмету доказування у спорах про захист гідності та честі фізичної особи є те, що при розгляді справ зазначеної категорії юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність визначених п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації юридичної особи», обставин, а саме поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача. Підставою для задоволення вимог у дифамаційному спорі є те, що оспорювана інформація стосується саме певної (в даному випадку юридичної) особи. Тобто оспорювана інформація повинна ідентифікувати особу щодо якої вона поширюється. Утім, в даному випадку, за захистом порушених, на переконання позивача, прав звернувся суб`єкт, якого оспорювана інформація не стосується, а відтак відсутній і юридичний факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Євро Смарт Пауер».

Так, у спірному відео-сюжеті не вказувалось жодної інформації, яка могла б ідентифікувати позивача або ж створити у незалежного спостерігача враження, що мова йде саме про господарську діяльність ТОВ «Євро Смарт Пауер», адже у сюжеті не було зазначено назви, наменування, організаційно-правової форми тощо), в той час, як основна лінія сюжету зводится до висвітлення діяльності не конкретного суб`єкта господарювання, а мережі АЗС «БРСМ Нафта», яка жодним чином не ідентифікує позивача - ТОВ «Євро Смарт Пауер». З - поміж іншого, закупівля пального для проведення відповідного дослідження було здійснено на автозаправному комплексі, який на той час (висвітлення інформації (сюжету)) належав іншому суб`єкту господарювання - ТОВ «Інтергеоком», що підтверджується доданим до відзиву фіскальним чеком про придбання пального для дослідження.

При цьому, звертає увагу суду на те, що відповідно до наданої позивачем копії Ліцензійного договору, ліцензія на використання знаку для товарів і послуг «БРСМ Нафта» є невиключною (пункт 1.4 Ліцензійного договору від 07.11.2019 р.), а користувачем відповідного знаку для товарів та послуг є й інший суб`єкт господарювання, у якого і відбиралась проба пального для проведення відповідного дослідження (копія Ліцензійного договору ТОВ «Інтергеоком»), який додає до відзиву.

Окрім того, як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься інформація про відомості державної реєстрації декількох юридичних осіб, у яких у назві містяться абревіатура «БРСМ», а саме: ТОВ «БРСМ», ідентифікаційний код 25642969, дата запису про проведення держаної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004р., ТОВ «БРСМ-НАФТА», ідентифікаційний код 31826526, дата запису про проведення держаної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004р., ТОВ «БРСМ-НАФТА», ідентифікаційний код 32054607, дата запису про проведення держаної реєстрації - 29.12.2004р., з аналогічною назвою та організаційно-правовою формою.

Саме по собі згадування у сюжеті абревіатури «БРСМ» не свідчить про висвітлення діяльності позивача - ТОВ «Євро Смарт Пауер», який, серед інших багатьох суб`єктів, набув лише невиключні права на використання згаданої торговельної марки.

Таким чином, позивач, на думку відповідача, помилково ототожнює мережі АЗС «БРСМ-НАФТА» із діяльністю ТОВ «Євро Смарт Пауер», а отже стверджувати, що оспорювана інформація стосувалась саме позивача, неможливо.

Обгрунтованість таких правових висновків підтверджує і рішеннями судів господарської юрисдикції по справам № 910/12445/19 та № 910/18668/19, відповідно, в яких користувачами знаку для товарів та послуг «БРСМ-НАФТА» (ТОВ «БРСМ-НАФТА» та ТОВ «Інтергеоком») оспорювалась інформація, яка стосувалась мережі АЗС БРСМ-НАФТА». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди всіх інстанцій (в т.ч. Верховний Суд), зробили висновок про те, що у спірному відео - сюжеті не вказувалось чіткої інформації (назви, найменування, організаційно-правової форми тощо) позивача - ТОВ «БРСМ-НАФТА», ТОВ «Інтергеоком», які, також, за позицією позивачів, використовують у своїй діяльності відповідну торговельну марку.

Відповідачами ОСОБА_1 , ТОВ «ГРАВІС-КІНО», ТОВ «1+1 Інтернет» надано відзиви на позов (а.с. 3-26 том 2), із доданими до нього доказами, які, на думку відповідачів, спростовують доводи позивача, а саме паспорт якості № НОМЕР_1 на зразок бензину А-95, який надавав на випробовування «1+1 Медіа», зразок № 3983 (2) за актом приймання на випробовування від 16.03.2021 року із датою аналізу 17-19.03.2021 року (а.с. 27), фіскальний чек № 935681 від 16.03.2021 року АЗС з магазином ТОВ «Інтергеоком» (м.Київ, вул. Лугова, 13) щодо придбання 2 літри бензину А-95 (а.с. 28), ліцензійний договір № 03/13/18-1Л від 03.12.2018 року, укладений між гр. ОСОБА_4 та ТОВ «Інтергеоком», яким регулюються правовіденостни у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) «БРСМ НАФТА» (комб.), зареєстрований 27.10.2014 року, Свідоцтво № 192701, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, із визначеним п.6.2 строком цього договору, який починає свій перебіг у момент, визначений п.6.1 цього договору, та закінчується в момент отримання Ліцензіатом повідомлення, що оформлюється письмово і направляється Ліцензіаром рекомендованим листом, Передаточний акт від 03.12.2018 року (а.с. 29-31, 32 том 2), Інформаційна довідка щодо осіб, які використовують торговий знак БРСМ, БРСМ НАФТА (а.с. 33-35).

Й за наслідками розгляду справи, відповідач просить вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме витрат відповідача на правничу допомогу у розмірі 70 000 грн. (а.с. 36-43 том 2), посилаючись на договір про надання правової допомоги від 04.07.2022 року, яким визначено, що гонорар складається із «гонорару успіху» (п.3.1 Договору).

Позивачем подано відповідь на відзив від 22.08.2022 року (а.с. 49-57 том 2), у якому вцілому не погоджується із доводами відповідачів, стверджуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами про порушене право позивача, адже саме ТОВ «Євро Смарт Пауер» здійснює роздрібну реалізацію пального на АЗС, використовуючи при цьому торговий знак « БРСМ-НАФТА », а вказаний торговий знак ТОВ «Євро Смарт Пауер» використовує на підставі Ліцензійного договору № 07/11/19-1Л від 07.11.2019 р., а згідно п. 1.7 даного Ліцензійного договору №07/11/19-1Л від 07.11.2019 р. ТОВ «Євро Смарт Пауер», окрім використання даного торгового знаку, набуває право на захист торговельної марки БРСМ-НАФТА незалежно від використання даного знаку. Відтак, під діяльністю мережі АЗС «БРСМ-НАФТА», що здійсноє реалізацію пального, мається на увазі саме діяльність ТОВ «Євро Смарт Пауер», що і є цією самою мережею «БРСМ-НАФТА». При цьому, відповідачем поширена інформація саме про «БРСМ-НАФТА», як мережу автозаправних комплексів, що здійснює реалізацію пального, а тому ідентифікується із особою позивача.

На спростування доводів відповідача, наведених у відзиві, надає відповідь ТОВ «Інтергеоком» про те, що станом на 22.03.2021 року ТОВ «Інтергеоком» не мало та не має права на використання знаку товарів і послуг «БРСМ-НАФТА» внаслідок розірвання Ліцензійного договору від 03.12.2018р. (а.с.58 том 2), Висновок експерта № 885/07/2022 від 18.07.2022 року за результатами семантико-текстуального дослідження за заявою ТОВ «Євро Смарт Пауер», яким визначено, що у відео - сюжеті, розміщеному у мережі Інтернет для невизначеного кола осіб, наявні висловлювання, які містять інформацію негативного характеру щодо мережі АЗС «БРСМ-НАФТА» та за механізмом змістовно-асоціативного зв`язку і щодо ТОВ «Євро Смарт Пауер», є фактичним твердженням, а не оціночними судженнями (а.с. 62-75 том 2), Висновок № 881/08/2022 від 30.06.2022 року експертизи цифрових відеозаписів, оприлюднених у мережі Інтернет за заявою ТОВ «Євро Смарт Пауер (а.с. 76-100 том 2).

Позивачем подано до суду заяву від 22.08.2022 року про солідарне відшкодування з відповідачів витрат на праву допомогу - 31 000 грн. та 27 000 грн. за понесені витрати за проведення лінгвістичної експертизи, стенограми, всього - 58 000 грн., за наслідком вирішення справи (а.с.104-106, 107-115 том 2).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіддю на відзив тощо, проведеного підготовчого судового засідання, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за погодженням сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядалася у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчим судовм засіданням.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 209 ЦК України).

Вислухавши пояснення представників сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає відмові у задоволенні із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Основним національним нормативно-правовим підґрунтям, яке регулює відносини щодо захисту гідності, честі та ділової репутації, є Конституція України та Книга 2 Цивільного кодексу України, яка присвячена особистим немайновим правам фізичної особи, а саме стаття 297 ЦК України, в якій вказано, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, і стаття 299 ЦК України, яка зазначає, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Крім зазначених вище нормативно-правових актів, під час розгляду справ про захист гідності, честі та ділової репутації фізичної та юридичної особи судді також застосовують, зокрема, закони України: «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», інші нормативно-правові акти. Крім наведенного законодавства, суди керуються статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка вказує на те, що суди повинні застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Застосування судового прецеденту Європейського суду з прав людини сприяє чіткості та універсалізації розуміння Конвенції, встановлює певні стандарти правосуддя, яких повинен додержуватися суд, конкретизує та розвиває конвенційні положення, надає змогу правильно зрозуміти їх букву і дух, дисциплінує суддів, які ухвалюють рішення. Саме тому до огляду включені окремі судові рішення, ухвалюючи які, суд, зокрема, використовував судовий прецедент як джерело права та безпосередньо релевантну практику Європейського суду з прав людини у справах про захист гідності, честі та ділової репутації.

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов`язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статей 91, 94, 201, 277 ЦК України самостійним об`єктом судового захисту є особисті немайнові права як фізичних, так і юридичних осіб. Особливим способом захисту та відновлення зазначених прав є, зокрема, спростування недостовірної інформації, внаслідок поширення якої такі права порушені.

Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин У п. 15 вказаної постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивачів;

3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

4) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Судом встановлено та вказане не заперечувалось, зокрема представником відповідачів, що оспорювана позивачем інформація була поширена на веб-сайті 1plus1.video ІНФОРМАЦІЯ_6 а також ІНФОРМАЦІЯ_3 , який належить ТОВ «1+1 Інтернет».

Утім жодних доказів поширення такої інформації в ефірі телеканалу та на ютюб-каналі, який належить комусь із відповідачів, матеріали справи не містять, й за витребуваної судовою ухвалою такої інформації відповідач не надав її, посилаючись на те, що така інформації не має місця, оскільки за терміном зберігання могла бути знищеною.

Позивач вказує, що поширена в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі 2+2 журналістом ОСОБА_1 інформація про те, що пальне мережі АЗС «БРСМ-НАФТА» не відповідає ДСТУ, оскільки в пальному ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» виявило заборонені частки амінів (монометиланілін), а саме:

08:05 хв. «Так званих розчинників лише за січень 21 року отримала група БРСМ від свого головного імпортера ТОВ «КАТМА ГРУП» 1411 тон у нафтобазу у Переяславському».

11:58 хв. «Ароматичні аміни, які знайили у паливі БРСМ А 95 заборонені».

13:18 хв. «Я поясню суть питания просто, ми робили контрольну закупівлю 16 числа, 16.03.21, саме на вашій заправці, і відправили ці два літри 95 класичного до випробувального центру паливно-мастильних матеріалів, знайшли перевищения частки амінів, в цьому зразку, який не відповідає ДСТУ, і вони фактично заборонені в використанні».

14:41 хв. «БРСМ же використовує у своєму пальному взагалі заборонені ароматичні аміни».

Дана інформація була поширена на телеканалі « 2+2 », зокрема у програмі «Гроші», НОМЕР_3 випуск за ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, що також розміщений за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_6 а також ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У позовній заяві позивач ТОВ «Євро Смарт Пауер» стверджує, що поширена інформація у вказаному сюжеті стосується саме ТОВ «Євро Смарт Пауер», як товариства, яке на підставі ліцензійного договору використовує торгівельну марку « БРСМ-НАФТА ».

Водночас, судом за наданими сторонами доказами встановлено, що відповідно до виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та свідоцтва на знаки для товарів і послуг гр. ОСОБА_4 є власником торгівельної марки «БРСМ-НАФТА», знак для товарів і послуг, зареєстрований 27 жовтня 2014 року, свідоцтво № 192701 (а.с. 29-31).

Відповідно до ліцензійного договору від 7 листопада 2019 року № 07/11/19/1Л гр. ОСОБА_4 , як ліцензіар торгівельної марки «БРСМ-НАФТА», надав за плату ліцензіату - ТОВ «Євро Смарт Пауер» дозвіл на використання знаку у своїй господарській діяльності при виробництві та/або розповсюдженні товарів.

Згідно із пунктом 1.4 вказаного Договору вид ліцензії на використання знаку за цим договором - невиключна.

Заперечуючи проти заявлених вимог позивача, представник відповідачів, зокрема, вказав, що позивач, серед інших суб`єктів, набув право на використання торгівельної марки, та не є єдиною юридичною особою, яка її використовує, зазначаючи, що такими користувачами, зокрема є ТОВ «Інтергеоком» та ТОВ «БРСМ Нафта».

На спростування вказаної інформації, представником позивача до матеріалів справи надано лист ТОВ «Інтергеоком» від 25 листопада 2021 року, листи ТОВ «БРСМ», ТОВ «БРСМ-НАФТА» та лист підписаний від імені ОСОБА_4 , проте суд критично оцінює вказані листи, з огляду на те, що вони не є належними та допустимими доказами у справі, та не спростовують тверджень представника відповідача, з огляду на таке.

Так, відповідно до наданої позивачем копії Ліцензійного договору, ліцензія на використання знаку для товарів і послуг «БРСМ Нафта», є невиключною (пункт 1.4 Ліцензійного договору від 07.11.2019 р.), а користувачем відповідного знаку для товарів та послуг є й інший суб`єкт господарювання, у якого і відбиралась проба пального для проведення відповідного дослідження (копія Ліцензійного договору ТОВ «Інтергеоком»).

Окрім того, як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься інформація про відомості державної реєстрації декількох юридичних осіб, у яких у назві містяться абревіатура «БРСМ», а саме: ТОВ «БРСМ», ідентифікаційний код 25642969, дата запису про проведення держаної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004р., ТОВ «БРСМ-НАФТА», ідентифікаційний код 31826526, дата запису про проведення держаної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004р., ТОВ «БРСМ-НАФТА», ідентифікаційний код 32054607, дата запису про проведення держаної реєстрації - 29.12.2004р., з аналогічною назвою та організаційно-правовою формою.

Саме по собі згадування у оскаржуваному сюжеті абревіатури БРСМ не свідчить про висвітлення діяльності позивача - ТОВ «Євро Смарт Пауер», який, серед інших суб`єктів, набув лише невиключні права на використання згаданої торговельної марки.

Окрім цього, в такому сюжеті йдеться про відібрання зразка пального А-95 для проведення відповідного дослідження, й здійснено на автозаправному комплексі за адресою: м.Київ, вул. Лугова, 13-Б , який на той час належав іншому суб`єкту господарювання - ТОВ «Інтергеоком», що підтверджується доданим до відзиву фіскальним чеком про придбання пального для дослідження, та не може ідентифікуватися із особую позивача, й із тієї підстави, що автозаправний комплекс набутий позивачем лише 26.03.20221 року, що підтверджується Витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, де за № 202 Переліку об`єктів, зазначений автозаправний комплекс за адресою м.Київ, вул. Лугова, 13-Б , набутий позивачем 26.03.2021 року, тобто після оскаржуваної інформації, яка мала місце 22.03.2021 року.

Таким чином, позивач, за висновками суду, помилково ототожнює мережі АЗС «БРСМ-НАФТА» із діяльністю ТОВ «Євро Смарт Пауер», а отже стверджувати, що оспорювана інформація стосувалась саме позивача, неможливо.

Обгрунтованість таких правових висновків підтверджується і рішеннями судів господарської юрисдикції по справам № 910/12445/19 та № 910/18668/19, відповідно, в яких користувачами знаку для товарів та послуг «БРСМ-НАФТА» (ТОВ «БРСМ-НАФТА» та ТОВ «Інтергеоком») оспорювалась інформація, яка стосувалась мережі АЗС БРСМ-НАФТА», й, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди всіх інстанцій, у т.ч. Верховний Суд, зробили висновок про те, що у спірному відео - сюжеті не вказувалось чіткої інформації (назви, найменування, організаційно-правової форми тощо) позивача - ТОВ «БРСМ-НАФТА», ТОВ «Інтергеоком», які, також за позицією позивачів, використовують у своїй діяльності відповідну торговельну марку.

Отже, судом встановлено, що інформація, яка висвітлювалась у відео - сюжеті в ефірі 22.03.2021 року на телеканалі 2+2 журналістом ОСОБА_1 про те, що пальне мережі АЗС «БРСМ-НАФТА» не відповідає ДСТУ, оскільки в пальному ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» виявило заборонені частки амінів (монометиланілін), не стосувалась позивача ТОВ «Євро Смарт Пауер».

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено тієї обставини, що поширена відповідачем інформація стосується саме ТОВ «Євро Смарт Пауер», як позивача, оскільки за відсутності хоча б однієї з наведених складових у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року, а у даному спорі позивач не довів те, що поширена інформація стосується його, як юридичної особи, тобто позивача, відсутній склад правопорушення, й за відсутності якого не може бути підставою для задоволення цього позову, тобто підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.

Враховуючи наведене, за таких правових підстав, наданих позивачем доказів, й доказів, наданих відповідачем на спростування позовних вимог, суд вважає, що вимогипозивача не доведені, обставини, викладені в позовній заяві, не підтверджуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) покласти на позивача, а у задоволенні заяви відповідача про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, за відсутності доказів про понесені ним витрати, відмовити у задоволенні.

За результатами розгляду справи, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Й, оскільки відповідач не підтвердив здійснення відповідних витрат, така заява задоволенню не підлягає, окрім того, таке рішення, не набуло чинності, згідно вимог договору про надання правовової допомоги, яким визначений "гонор успіху".

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, ст. 9 Конституції України, ст. 91, 94, 201, 277 ЦК України, Закону України "Про інформацію", ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, з урахуванням постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року N 1, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер»до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю«Гравіс-Кіно», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: