Постанова
від 11.04.2023 по справі 916/658/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/658/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: І.Д. Хаджи

від відповідачів:

1)Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів»: П.О. Стадник

2)Приватного підприємства «Автолюбитель»: не з`явився

3)Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль»: С.Ю. Цимбал

4)Товариства з обмеженою відповідальністю «Екател Авто»: С.А. Богатирьов

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 (суддя Р.В. Волков, м.Одеса, повний текст рішення складено 07.11.2022)

у справі №916/658/22

за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

до відповідачів:

1)Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів»;

2)Приватного підприємства «Автолюбитель»;

3)Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль»;

4)Товариства з обмеженою відповідальністю «Екател Авто»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської міської ради

про скасування рішень державних реєстраторів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення права власності, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (відповідача-1), Приватного підприємства «Автолюбитель» (відповідача-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» (відповідача-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Екател Авто» (відповідача-4), в якій просила:

1)скасувати рішення державних реєстраторів, а саме:

-рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Корсун Олега Валерійовича від 22.04.2019 № 46585740 про державну реєстрацію права власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В, за Приватним підприємством «Автолюбитель»;

-рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни від 07.08.2020 №53505067 про державну реєстрацію права власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул.Краснова, буд. 3-В, за Приватним підприємством «Автолюбитель»;

-рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 25.06.2020 № 52846508 про державну реєстрацію права власності на господарську будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1, за Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів»;

-рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Бардакова Євгена Віталійовича від 02.09.2020 №53866410 про державну реєстрацію права власності на автостоянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1, за Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів»;

2)визнати недійсними наступні договори купівлі-продажу:

-договір купівлі-продажу від 12.04.2006, укладений між Одеською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів та Приватним підприємством «Автолюбитель», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д., зареєстрований в реєстрі за № 2584;

-договір купівлі-продажу від 22.10.2021, укладений між Приватним підприємством «Автолюбитель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2036;

-договір купівлі-продажу від 09.03.2021, укладений між Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екател Авто», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 174;

3)припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» (код ЄДРПОУ 31817925, місцезнаходження: 65088, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 92/94) на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1816387251101);

4)припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Екател Авто» (код ЄДРПОУ 43768541, місцезнаходження: 65016, м. Одеса, пров. Ванний, буд. 1-А, кв. 75) на автостоянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2109248351101);

5)визнати за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (код ЄДРПОУ 00023857, місцезнаходження: 03508, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6) право власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В, загальною площею 226,1 кв.м., який складається із приміщень: літ. «А» - виробниче, площею 56,1 кв.м.; літ. «Б» - виробниче, площею 114,9 кв.м.; літ. «Г» - цех, площею 9,8 кв.м; літ. «Д» - вбиральня, площею 3,00 кв.м; літ. «Е» - сарай, площею 2,4 кв.м; літ. «Ж» - гараж, площею 22,9 кв.м.; літ. «З» - гараж, площею 17,00 кв.м.; 1,2 - огорожа, І- мостіння, навіси під літ. В, Г, Д, Е, Є, Ж, З, К, Л, М;

6)витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» (код ЄДРПОУ 31817925, місцезнаходження: 65088, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 92/94) на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (код ЄДРПОУ 00023857, місцезнаходження: 03508. м. Київ, вул.Леваневського, буд. 6) виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що він є власником нерухомого майна, в тому числі того, що перебувало на балансі у відповідача-1, а саме, Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» на праві оперативного управління, тоді як зазначений відповідач, будучи місцевим осередком позивача, зареєструвався як відокремлена від позивача юридична особа й фактично отримав право на самостійне управління майном без згоди позивача. Так, за спірними договорами купівлі продажу відповідач-1 відчужував майно, власником якого себе вважає позивач, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з даною позовною заявою. Додатково позивач зазначив про очевидність, на його думку, того факту, що будівля за адресою: м. Одеса, вул.Краснова, буд. 4А/1, є саме складовою частиною об`єкта нерухомості за адресою: м.Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши, що позов Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» в частині вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є віндикаційним, відмовив у задоволенні заявлених вимог про скасування рішень державних реєстраторів, припинення права власності відповідача-3 та відповідача-4 на спірне майно, визнання права власності позивача на спірне майно, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, що згідно з практикою Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у позові й виключає необхідність надання оцінки діям відповідачів та інших осіб щодо цього майна.

Разом з тим, суд встановив, що у матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували наявність у позивача права власності на спірне нерухоме майно або можливість набуття такого права на законних підставах. В матеріалах справи також відсутні докази, з яких можна було б встановити прийняття позивачем рішень щодо спірного майна, зокрема, щодо передачі такого майна на праві господарського відання чи оперативного управління відповідачу-1. Позивач також не надав доказів участі у створенні чи фінансуванні спірного нерухомого майна, а також не довів наявності у Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» елементів змісту права власності щодо такого майна в розумінні статт 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування чи розпорядження.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у даній справі не довів порушення своїх прав та законних інтересів.

При цьому суд зазначив, що твердження позивача щодо володіння спірним майном зводяться до цитування норм різних редакцій статутів Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» стосовно того, що відповідач-1 являється місцевим осередком позивача та не мав права вчиняти жодних дій зі спірним майном. Натомість предмет спору у справі №916/658/22 стосується виключно захисту права власності позивача на спірну нерухомість, яке позивач намагається захистити крізь призму своїх корпоративних прав щодо управління місцевими осередками, а не шляхом подання належних та допустимих доказів існування у нього права власності на спірне майно.

У задоволенні вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу суд також відмовив, так як позивачем не доведено, яким саме чином спірними договорами було порушено його права або законні інтереси.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-судом першої інстанції не надано належної оцінки статутам Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів», адже всі юридичні особи зобов`язані діяти відповідно до своїх статутів, тому редакції статутів учасників справи мали бути оцінені судом в повному обсязі, більше того, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує незаконною зміною редакції статуту Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» та відокремленням організації від спілки, що й стало підставою звернення з даним позовом до суду, проте суд фактично усунувся від повного та об`єктивного розгляду справи, пославшись на ту обставину, що редакції статутів Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» є предметом дослідження в рамках іншої справи №916/2715/21, однак дана обставина не могла бути підставою для недослідження наданих позивачем доказів та призвела до неповного з`ясування обставин справи;

-із аналізу норм статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів в редакціях від 1992 року, 2000 року, 2007 року та статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів в редакціях від 1995 року, 2000 року, 2001 року є очевидним, що: 1)Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів; 2)все майно, що перебуває на балансі Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів належить Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», а Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» має право тільки оперативного управління всім наявним на балансі майном; 3)статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів не може суперечити статуту Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»; 4)будь-які зміни до установчих документів Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджуються Центральною радою Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»; 5)Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» здійснює відрахування на утримання Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»;

-статут Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» в редакції від 2008 містить важливі пункти, які кардинально відрізняються від останнього затвердженого президією Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів статуту організації в редакції від 2001 року; затвердженням нової редакції статуту у 2008 році Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» самовільно відокремилась від Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та стала незалежною організацією; присвоїла нерухоме майно, що на праві власності належало Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»;

-після реєстрації Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» як відокремленої від Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» юридичної особи, Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» фактично отримала право на самостійне управління майном, зокрема, й на розпорядження нерухомістю без згоди Президії Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», як передбачали статути в редакції до 2008 року;

-в той же час, рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2022 у справі №916/2715/21, яке на момент подання апеляційної скарги ще не набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене протоколом від 26.09.2008, про внесення змін до статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, а також визнано недійсним статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, що була затверджена протоколом XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008;

-саме такими діями відповідача-1 позивач обґрунтовував необхідність повернення незаконно відчуженого майна та необхідність в оскарженні спірних договорів купівлі-продажу, однак суд не надав оцінку відповідним доказам та не заглибився у зміст та правовий статус обох організацій, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення;

-суд першої інстанції повинен був врахувати судові рішення у справі №34/251-25/536 при розгляді справи №916/658/22, оскільки оцінюючи предмет спору та висновки судів у справі №34/251-25/536 вбачається подібність між цими двома справами. Проте Господарський суд Одеської області не врахував, що у справі №34/251-25/536 було встановлено, що Київська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є місцевим осередком Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та не мала права набувати у власність майно. Саме посилаючись на дану обставину позивач просив суд врахувати рішення у справі №34/251-25/536, а не в частині факту будівництва спірних споруд у м.Києві;

-місцевий господарський суд, вказуючи, що ним критично оцінюються аргументи позивача щодо порушення корпоративних прав Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», не врахував, що в рамках даної справи не йшлося про порушення корпоративних прав позивача в розумінні статті 167 Господарського кодексу України, однак йшлося про порушення управлінських повноважень Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» щодо її місцевого осередку - Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів»;

-за таких обставин всі три оскаржувані позивачем в рамках даної судової справи договори купівлі-продажу порушують управлінські повноваження позивача щодо свого місцевого осередку відповідача-1, і саме з метою захисту таких управлінських прав спілка звернулась з даним позовом до суду;

-позивачем повністю доведено той факт, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» є місцевим осередком Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», що не було в повній мірі досліджено судом першої інстанції. При цьому у рішенні від 29.06.2022 у справі №916/2715/21, в якій відповідачем-1 надавалися одні й ті самі докази щодо підтвердження свого статусу та дати реєстрації як юридичної особи, що і у цій справі №916/658/22, надано аналіз обставин щодо створення Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» та її приналежність до Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»;

-судом першої інстанції не здійснено повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, суд фактично обмежився дослідженням однієї позовної вимоги та підстав її подання, а саме, про витребування майна з чужого незаконного володіння, залишивши без уваги інші позовні вимоги та підстави їх подання, які були іншими та ґрунтувались не на порушенні прав власності, а на порушенні інтересів спілки та її управлінських функцій.

До апеляційної скарги скаржником були долучені нові докази, а саме, копію облікової справи платника податків - Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (ЄДРПОУ 05508766, податкова адреса: 65078, м.Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28), а також копію заяви від 23.11.2022 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12022162510000861 від 11.08.2022, роздруківку з електронної пошти адвоката про направлення на електронну адресу прокуратури заяви про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12022162510000861, копію листа Приморської окружної прокуратури міста Одеси №52-8727ВИХ-22 від 21.11.2022 та копію листа Головного управління ДПС в Одеській області №16683/5/15-32-53-05 від 23.11.2022.

Позиція Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (відповідача-1) щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2034/22/Д2 від 17.02.2023) Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» просила рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 у справі №916/658/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що апелянтом під час розгляду справи обрані неефективні способи захисту, не надано жодних доказів того, що спірне нерухоме майно належить або колись належало Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на праві власності та вибуло з володіння поза її волею, і, відповідно, не надано жодних доказів порушення прав апелянта, що підлягають захисту в рамках даної справи, а Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» є самостійною юридичною особою, якій на законних підставах належало спірне майно і на законних підставах воно було відчужене на користь інших осіб.

Позиція Приватного підприємства «Автолюбитель» (відповідача-2) щодо апеляційної скарги

Приватне підприємство «Автолюбитель» у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2034/22/Д3 від 20.02.2023) просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження права власності на спірний об`єкт, а доводи Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про володіння майном на підставі статуту не є належним доказом, що встановлено в межах справи №9/430-05-11867, що виключає можливість задоволення віндикаційного позову.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» (відповідача-3) щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2034/22/Д4 від 20.02.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль» просило рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 у справі №916/658/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач-3 зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено виникнення у нього права власності на спірне нерухоме майно, і, відповідно, не обґрунтовано та не доведено порушення його прав та інтересів, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх захисту у будь-якій спосіб. Щодо позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу від 12.04.2006, від 22.10.2021 та від 09.03.2021 недійсними відповідач-3 вказав, що оскільки у даній справі позивач має на меті повернути у власність незаконно вибуте, як він вважає майно, і такій меті відповідає віндикаційний позов витребування майна з чужого незаконного володіння. Стосовно доводів апелянта щодо необхідності врахування висновків судів у справі №34/251-25/536 відповідач-3 зазначив, що судові рішення у означеній справі не мають доказової сили у справі №916/658/22, оскільки ухвалювалися за іншого складу учасників та щодо іншого об`єкта нерухомого майна, і не містять даних про обставини, які встановлюються у справі №916/658/22.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 у справі №916/658/22.

При цьому у вказаній ухвалі суду було зазначено, що питання щодо залучення до матеріалів справи додаткових доказів, долучених Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до апеляційної скарги, вирішуватиметься в судовому засіданні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 розгляд справи №916/658/22 призначено на 14.03.2023 о 12:00 год.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.03.2023, представником скаржника заявлено усне клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів та про залучення останніх до матеріалів справи.

Розглянувши заявлені Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів та про залучення останніх до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 14.03.2023, відмовив у їх задоволенні, з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що скаржником до апеляційної скарги в якості нового доказу долучено копію облікової справи платника податків - Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (ЄДРПОУ 05508766, податкова адреса: 65078, м.Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28) на підтвердження того факту, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» є місцевим осередком Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», що вказаний відповідач самостійно надавав такі дані податковому органу та обліковувався саме як місцевий осередок позивача, і тільки у 2005 році надав недостовірні дані, які призвели до зміни інформації про юридичну особу та до неправомірної реєстрації Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» як самостійної юридичної особи, за наявності в статуті в редакції від 2001 року, що діяв на той час, положення про те, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» є місцевим осередком Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», а отже, не має права самостійно відчужувати майно, яке знаходиться у неї на обліку, та реєструвати право власності на ввірене їй майно.

Обґрунтовуючи неможливість надання вказаних доказів до суду першої інстанції апелянт зазначив, що Слідчим відділенням ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022162510000861, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України. Нагляд за досудовим розслідуванням покладено на прокурорів Приморської окружної прокуратури міста Одеси.

Скаржник зазначив, що в рамках вказаного кримінального провадження заявником виступає Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів», яка звернулась до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення керівництвом Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів», яке шахрайським шляхом заволоділо нерухомим майном за адресою: м.Одеса, вул. Краснова 3-В та 4А/1.

З метою збирання доказів у кримінальному провадженні, 21.11.2022 прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси було направлено на адресу Головного управління ДПС в Одеській області лист №52-8757 з проханням надати архівні документи (справу), на підставі яких вносились відомості/зміни/доповнення в облікові дані Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» та взяття на облік організації в органах ДПС.

23.11.2022 Головне управління ДПС в Одеській області надало відповідь на вказаний вище лист прокурора, долучивши завірені копії документів облікової справи щодо Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів».

23.11.2022 адвокат Хаджи І.Д. направила на адресу прокуратури заяву про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12022162510000861 від 11.08.2022, а 24.11.2022 адвокат Хаджи І.Д. ознайомилась з матеріалами вказаного кримінального провадження.

За таких обставин, саме 24.11.2022 адвокат Хаджи І.Д., яка діє від імені та в інтересах Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», довідалась про існування облікової справи щодо Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» та встановила, що наявні в ній документи мають безпосереднє значення для повного та всебічного розгляду даної судової справи.

Відтак, як зазначає скаржник, раніше подати вказані докази до суду не виявлялось можливим.

На підтвердження наведених обставин щодо неможливості подання копії облікової справи до суду першої інстанції, апелянтом долучено до апеляційної скарги копію заяви від 23.11.2022 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12022162510000861 від 11.08.2022, роздруківку з електронної пошти адвоката про направлення на електронну адресу прокуратури заяви про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12022162510000861, копію листа Приморської окружної прокуратури міста Одеси №52-8727ВИХ-22 від 21.11.2022 та копію листа Головного управління ДПС в Одеській області №16683/5/15-32-53-05 від 23.11.2022.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №46/603.

Південно-західний апеляційний господарський суд, оцінивши доводи скаржника щодо прийняття додаткових доказів, дійшов висновку, що наведені ним причини неподання доказів до суду першої інстанції не є тим винятковим випадком, який об`єктивно унеможливив своєчасне вчинення цієї процесуальної дії в суді першої інстанції, адже відповідні докази з облікової справи платника податків Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» могли бути надані позивачем до суду першої інстанції самостійно, та у разі неможливості самостійно їх надати звернутися в порядку частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Одеської області з клопотанням про витребування вказаних доказів, враховуючи також й те, що оскільки позивач обґрунтовує вказаними додатковими доказами підстави для звернення з даним позовом до суду, останній повинен був розуміти, що у обліковій справі відповідача-1 можуть міститися докази, які підтверджують позицію Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» стосовно того, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» є місцевим осередком позивача.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні 14.03.2023 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 11.04.2023 о 10:30 год.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 постановлено розглянути апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 у справі №916/658/22 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2023, представник скаржника підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі.

Представник Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (відповідача-1), представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» (відповідача-3) заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу. Крім того, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» до закінчення судових дебатів зроблено заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Екател Авто» (відповідача-4) просив рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 у справі №916/658/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник відповідача-4, серед іншого зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екател Авто» є добросовісним набувачем, позивач не підтвердив свого права власності на нерухоме майно, в матеріалах справи відсутні докази щодо виділення позивачу земельної ділянки або докази щодо участі позивача у будівництві спірного майна.

Третя особа Одеська міська рада про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, проте не скористалася своїм правом участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника третьої особи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.04.1974 № 193 «Питання Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів» затверджено статут Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 26.09.1990 №290 «Про реєстрацію Статуту Української республіканської спілки автомобілістів» зареєстровано статут Української республіканської спілки автомобілістів. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 16.04.1974 №193.

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 21.02.1994 №11-65-44, адресованого Всеукраїнській спілці автомобілістів, Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів було засноване на установчому з`їзді товариства 30.01.1974. На IV з`їзді Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, який відбувся 08.12.1989, прийнято рішення про перетворення Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів в Українську республіканську спілку автомобілістів. На підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про об`єднання громадян» від 16.06.1992 Українська республіканська спілка автомобілістів перереєструвалася в Міністерстві юстиції України 26.11.1992 /свідоцтво №331/ як всеукраїнська громадська організація із внесенням термінологічних змін у назву, а саме: «Українська республіканська спілка» на «Всеукраїнську спілку автомобілістів», при цьому не приймались рішення про ліквідацію однієї організації і створення нової.

У вказаному листі Міністерством юстиції України також зазначено, що всі три вищезгадані назви належали одній і тій же організації Всеукраїнській спілці автомобілістів.

Наводячи положення статутів від 1974 року та від 1990 року, позивач відзначив, що Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» створювалась за територіальним принципом, а Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», яка на сьогоднішній день змінила назву на Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» (відповідач-1), є також місцевим осередком Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

При цьому позивач зауважив, що на даний час одеський осередок позиціонує себе як самостійну громадську організацію, яка не залежить від Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», проте зареєструвала за собою право власності на нежитлові приміщення автостоянок за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В, та за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 4А/1, які можуть належати організації виключно на праві оперативного управління, та відчужила їх без дозволу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує незаконною зміною редакцій статуту Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» та відокремленням останньої від Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Для підтвердження того факту, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» була створена як регіональне представництво Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», позивачем до позовної заяви долучено копії статутів обох організацій.

Відповідно до положень статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів від 1992 року (затвердженого постановою з`їзду Української республіканської спілки автомобілістів від 8 грудня 1992 року, зареєстрованого 26.11.1992 Міністерством юстиції України):

-Всеукраїнська спілка автомобілістів /надалі Спілка/ є громадською організацією, що об`єднує на добровільних засадах громадян власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян любителів автомототехніки (пункт 1.1.);

-Спілка та її регіональні організації є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банку, мають свої печатки, штампи і символіку, зразки яких затверджуються президією Центральної ради та реєструються в установленому законом порядку; мають бланки із своїм найменуванням. Регіональні організації в своїй діяльності керуються своїми статутами/положеннями/, які не суперечать статуту Спілки і реєструються в установленому порядку (пункт 1.3.);

-місцевими організаціями спілки є первинні, міські і районні організації. Вони входять до складу обласних, Київської та Севастопольської міських організацій, які після реєстрації у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи (пункт 5.1.);

-для утримання апарату Центральної ради Спілки, а також для проведення централізованих заходів місцеві ради відраховують у розпорядження Центральної ради Спілки кошти від вступних і членських внесків, частини надходження від господарської та інших видів комерційної діяльності, здійснюваних радами або їх структурними підрозділами (пункт 6.6).

28.12.1992 постановою президії Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів №34 затверджено статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. 26.01.1993 вказаний статут зареєстровано в Одеській обласній державній адміністрації.

18.07.1995 Центральною радою Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджено зміни до вказаного статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (зміни та доповнення узгоджені з Управлінням юстиції в Одеській області 27.08.1995).

Із положень статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів в редакції 1995 року вбачається, що:

-Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів /надалі обласна організація Спілки/ є структурним підрозділом вищевказаної Спілки, яка об`єднує на добровільних засадах громадян власників автомобілів і мотоциклів, саморобних конструкторів і реставраторів старовинних засобів, а також інших громадян любителів автомототехніки (пункт 1.1.);

-обласна організація Спілки здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, діючого законодавства, статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів і даного статуту, діє на основі добровільності, рівноправності членів Спілки автомобілістів, самоокупності, гласності і законності (пункт 1.2.);

-обласна організація Спілки є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, зразки яких затверджуються президією Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів і реєструються в установленому законом порядку, бланки зі своїм найменуванням. Структурні підрозділи у своїй діяльності керуються своїми статутами і положеннями, які не суперечать статутам Всеукраїнської і обласної організації Спілки і реєструються у встановленому законом порядку після їх затвердження президією обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, статут Одеської обласної організації після затвердження президією Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів реєструється в Управлінні юстиції Одеської області (пункт 1.3.);

-всі будинки, будівлі, обладнання, транспортні засоби, оборотний капітал, цінні папери та інше майно, що знаходиться на балансі обласної організації Спілки, являється власністю Всеукраїнської спілки автомобілістів. Обласна організація Спілки користується вказаним майном на правах повного господарського відання. Право власності Всеукраїнської спілки автомобілістів реалізує її вищий статутний орган з`їзд в порядку, передбаченому законодавством України. Всі питання, пов`язані з реалізацією права власності на майно, що знаходиться на балансі обласної організації Спілки, вирішуються Всеукраїнською спілкою автомобілістів (пункт 6.4.);

-зміни і доповнення до цього статуту має право вносити конференція обласної організації Спілки, з наступним затвердженням Центральною радою (розділ VII).

У 2000 році зареєстровано нову редакцію статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів, відповідно до якого:

-діяльність Спілки поширюється на територію всієї України. Організація Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські організації є структурними осередками Спілки і мають статус юридичної особи, в своїй діяльності керуються своїми статутами, які не суперечать статуту Спілки, і реєструються в установленому порядку після їх затвердження президією Центральної ради. Вони несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах коштів і майна, що знаходяться в їхньому господарському віданні (пункт 1.3.);

-Спілка будується за територіальним принципом. Первинні організації Спілки створюються за місцем роботи і навчання, за місцем проживання та організованого зберігання транспортних засобів. Первинні організації об`єднуються в районні, міські організації за територіальністю. Районні та міські організації входять до складу організації Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій, які становлять Спілку (пункт 4.1.);

-місцевими організаціями Спілки є первинні, районні, міські, обласні організації та організація Автономної Республіки Крим. Міські, районні, та первинні організації Спілки у своїй діяльності керуються статутом Спілки, статутами організації Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій та своїми положеннями, які затверджуються президіями вищестоящих рад (пункт 6.1.);

-кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Організація Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські організації, створені Спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління (пункт 7.4.);

-від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в господарському віданні організації Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій, створених Спілкою госпрозрахункових установ і підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів організації Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій (пункт 7.6.);

-на утримання апарату Центральної ради Спілки, а також для проведення централізованих заходів місцеві організації та підприємства Спілки відраховують у розпорядження Центральної ради Спілки кошти в порядку і розмірах, встановлених Центральною радою (пункт 7.8).

21.11.2000 постановою президії Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджено статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів у новій редакції, згідно із положеннями якого:

-Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є місцевим осередком всеукраїнської громадської організації - Всеукраїнської спілки автомобілістів, що на добровільних засадах об`єднує громадян власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян любителів автомототехніки (пункт 1.1.);

-обласна організація Спілки здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян», чинного законодавства, статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів і цього статуту, діє на основі добровільності, рівноправності членів Спілки, самоврядування та гласності, самофінансування та самоокупності (пункт 1.2.);

-обласна організація Спілки у своїй діяльності керується своїм статутом, який не суперечить статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів, і реєструється у встановленому порядку після його затвердження президією Центральної ради. Вона несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах коштів і майна, що знаходяться в її господарському віданні (пункт 1.3.);

-власністю Спілки є будівлі і споруди, обладнання, транспортні засоби, цінні папери та інше майно, придбане на власні кошти чи на інших підставах, які не заборонені законом для виконання статутних завдань (пункт 6.3.);

-кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Обласна організація Спілки, створені Спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління. Від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться у господарському віданні обласної організації Спілки, створених Спілкою госпрозрахункових установ і підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів обласної організації Спілки (пункт 6.4.);

-зміни і доповнення до цього статуту має право вносити конференція обласної організації Спілки, з наступним затвердженням Центральною радою Спілки (розділ 7).

16.05.2001 постановою Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджено статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, відповідно до якого:

-Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є місцевим осередком всеукраїнської громадської організації - Всеукраїнської спілки автомобілістів, що на добровільних засадах об`єднує громадян - власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян - любителів автомототехніки (пункт 1.1.);

-обласна організація Спілки здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян», чинного законодавства, статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів і цього статуту, діє на основі добровільності, рівноправності членів Спілки, самоврядування та гласності, самофінансування та самоокупності (пункт 1.2.);

-обласна організація Спілки у своїй діяльності керується своїми статутом, який не суперечать с Всеукраїнської спілки автомобілістів татуту ВСА, і реєструється у встановленому порядку після його затвердження президією Центральної ради. Вона несе відповідальність по своїм зобов`язанням в межах коштів і майна, що знаходяться в її господарському віданні (пункт 1.3.);

-власністю Спілки є будівлі і споруди, обладнання, транспортні засоби, цінні папери та інше майно, придбане на власні кошти чи на інших підставах, які не заборонені законом для виконання статутних завдань (пункт 6.3.);

-кожен член спілки не має права власності на долю майна спілки. Власником майна є спілка у цілому. Обласна організація спілки, створені спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління. Від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в господарському віданні обласної організації спілки, створених Спілкою госпрозрахункових установ і підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів обласної організації Спілки (пункт 6.4.);

-зміни і доповнення до цього статуту має право вносити конференція обласної організації Спілки, з наступним затвердженням Центральною радою Спілки (розділ 7).

31.05.2007 ІХ з`їздом Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджено статут Всеукраїнської спілки автомобілістів у новій редакції, яким передбачено, що:

-Спілка будується за територіальним принципом (пункт 4.1.);

-місцевими осередками Спілки є первинні, районні, міські, обласні та Кримська республіканські організації (надалі організації). Усі вони у своїй діяльності керуються статутом Спілки. Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міські організації керуються також своїми статутними документами, які приймаються відповідними конференціями, не суперечать статуту Спілки, затверджуються президією Центральної ради та реєструються у встановленому порядку, а міські, районні та первинні організації положеннями, які затверджуються президіями вищих рад (пункт 4.2.);

-рішення про створення та ліквідацію первинних і районних організацій затверджується президією відповідної вищої ради (пункт 4.6.);

-кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міські організації, створені Спілкою госпрозрахункові установи, навчальні заклади та підприємства використовують майно Спілки на правах оперативного управління (пункт 7.3.);

-від імені Спілки розпорядження управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в оперативному управлінні Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій, госпрозрахункових установ, організацій та підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів відповідних організацій (пункт 7.4.);

-на утримання апарату Центральної ради Спілки, а також для проведення централізованих заходів, місцеві організації, створені Спілкою госпрозрахункові установи, навчальні заклади та підприємства, відраховують у розпорядження Центральної ради Спілки кошти в порядку і розмірах, встановлених президією Центральної ради (пункт 7.6.);

-ліквідація Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій здійснюється за рішенням відповідної конференції, затвердженим президією Центральної ради, а у випадках самоліквідації за рішенням президії Центральної ради (пункт 9.2).

Позивач вважає, що із аналізу норм статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів в редакціях від 1992 року, 2000 року, 2007 року та статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів в редакціях від 1995 року, 2000 року, 2001 року є очевидним, що: 1)Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів; 2)все майно, що перебуває на балансі Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів належить Всеукраїнській спілці автомобілістів, а обласна організація має право тільки оперативного управління всім наявним на балансі майном; 3)статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів не може суперечити статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів; 4)будь-які зміни до установчих документів Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджуються Центральною радою Всеукраїнської спілки автомобілістів; 5) Одеська обласна організація автомобілістів Всеукраїнської спілки автомобілістів здійснює відрахування на утримання Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Відповідно до положень статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, затвердженою 26.09.2008 ХV (позачерговою) конференцією Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів:

-Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (надалі обласна організація) є об`єднанням громадян власників автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян учасників дорожнього руху та любителів автомототехніки. Одеська обласна організація Добровільного товариства автомотолюбителів була створена згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 11 травня 1973 року, та рішення виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 31 травня цього ж року. 30 жовтня 1973 року відбулась перша (установча) конференція Одеської обласної організації товариства автомотолюбителів, на якій були сформовані її керівні та робочі органи, обрані делегати на перший установчий з`їзд Українського добровільного товариства автомотолюбителів. У зв`язку з прийняттям Закону України «Про об`єднання громадян» в червні 1992 року, 26 січня 1993р. Одеською обласною державною адміністрацією був зареєстрований статут громадської організації Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. В подальшому 14 грудня 1994 та 21 квітня 2000 до Статуту вносились зміни та доповнення, які затверджувались президією Центральної ради та погоджувались в Управлінні юстиції Одеської області. При цьому рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймались. Всі вищенаведені назви належать одній і тій же організації Одеській обласній організації ВСА (пункт 1.1.);

-обласна організація є самостійною юридичною особою відповідно до законодавства України, є самостійним учасником цивільних відносин, не перебуває у організаційній, фінансовій, господарській чи будь якій іншій юридичній залежності від інших юридичних осіб, має самостійний баланс та рахунки у банках. За організаційно-правовою формою обласна організація є самостійною громадською організацією (пункт 1.2.);

-обласна організація здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян», чинного законодавства і цього Статуту, діє на основі добровільності, рівноправності членів Обласної спілки самоврядування та гласності, самофінансування та самоокупності (пункт 1.3.);

-обласна організація у своїй діяльності керується статутом, реєструється в органах юстиції у встановленому порядку і набуває статусу юридичної особи. Несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах коштів і майна, що знаходяться в її приватній власності та господарському віданні, управлінні та розпорядженні. Діяльність Обласної організації поширюється на територію Одеської області (пункт 1.4.);

-власником майна є Обласна організація у цілому (пункт 6.4.);

-зміни і доповнення до цього статуту вносяться конференцією обласної організації (пункт 7.1.).

На переконання позивача, затвердженням нової редакції статуту в редакції 2008 року Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» самовільно відокремилась від Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та присвоїла нерухоме майно, що на праві власності належало Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Позивач наголосив на тому, що до серпня 2020 року (до звернення позивача до відповідача-1 щодо невідповідності статуту останнього нормам статуту Спілки) Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» оплачувала відрахування, передбачені Положенням про нормативний розподіл та використання коштів організації, автошкіл і підприємств Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Також позивач вказав, що 07.10.2016 XVIII позачерговою конференцією Одеської обласної організації Спілки прийняті зміни і доповнення до статуту Одеської обласної організації. Водночас позивач зауважив, що статут в редакції від 2016 року, який надавався Президії Центральної ради ВСА і був нею затверджений, не відповідає змісту статуту Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» в редакції від 2016 року, що була подана на реєстрацію та зареєстрована у відповідності до чинного на той час законодавства.

При цьому позивач зазначив, що будучи місцевим осередком Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», відповідач-1 неодноразово подавав на затвердження президії Центральної ради одну редакцію статуту, а реєстратору подавався зовсім інший статут, без затвердження президією Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Позивач також зазначив, що після реєстрації Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» як відокремленої від Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» юридичної особи, Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» фактично отримала право на самостійне управління майном, зокрема й на розпорядження нерухомістю без згоди президії Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», як того передбачали статути в редакції до 2008 року.

Як вказав позивач, 22.06.2021 за допомогою доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адвокат Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» Хаджи І.Д. довідалась про наявність зареєстрованого за Громадською організацією «Одеська обласна організація автомобілістів» нерухомого майна, яке насправді належить Спілці, та могло належати Громадській організації «Одеська обласна організація автомобілістів» виключно на праві оперативного управління, зокрема, нерухомого майна за адресами: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В та м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1.

Щодо об`єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі №9/430-05-11867 позов Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (65072, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна. 28, автостоянка № 35, код 05508766) на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі по вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, загальною площею 888, 2 кв.м (приміщення по літері А, а, А ', а' (1-ІІ поверхи) -417, 70 кв.м, по літері Б (склад) - 15, 3 кв.м, по літері В (склад) - 26, 6 кв.м, по літері Г (електромайстерня) - 52,3кв.м. по літері Д (склад) - 243. 00 кв.м, по літері Е (підсобне) - 9,5 кв.м, по літері Ж (кладова) 6.3 кв.м. по літері 3 (гараж) -16,7 кв.м, по літері И (гараж) -16,7 кв.м, по літері К (гараж) - 17,00 кв.м. по літері Л (гараж) -16,7 кв.м, по літері М (гараж) -16,7 кв.м, по літері Н (гараж) -16,7 кв.м, по літері О (гараж) - 17,00 кв.м, згідно технічного паспорту від 11.04.2003 року. Визнано право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської снізки автомобілістів (65072, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, код 05508766) на нежитлові приміщення, розташовані в м. Одесі по вул. Краснова, 3-В, загальною площею 226,1 кв.м (приміщення: по літері А - 56,1 кв.м, но літері Б - 114,9 кв.м, по літері Г - 9,8 кв.м, по літері Д - 3,00 кв.м, по літері Е - 2,4 кв.м, по літері Ж 22,9 кв.м, но літері 3 - 17,00 кв.м), згідно технічного паспорту від 11.11.2005 року. Зобов`язано Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об актів нерухомості» зареєструвати право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (650 72, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35. код 05508766) на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі по вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, загальною площею 888, 2 кв.м (приміщення по літері А, а. А, а' (1-11 поверхи) -417, 70 кв.м, по літері Б (стад) - 15, 3 кв.м. по літері В (стад) - 26, 6 кв.м. по літері Г (електромайстерня) - 52, 3 кв.м, по літері Д (склад) - 243, 00 кв.м. по літері Е (підсобне) -9,5 кв.м. по літері Ж (кладова) -6,3 кв.м, по літері 3 (гараж) -16,7 кв.м. по літері И (гараж) -16.7 кв.м, по літері К (гараж) - 17,00 кв.м, по літері Л (гараж) -16,7 кв.м, по літері М (гараж) -16,7 кв.м, по літері Н (гараж) -16,7 кв.м, по літері О (гараж) - 17,00 кв.м, згідно технічного паспорту від 11.04.2003 року. Зобов`язано Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» зареєструвати право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (65072, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35. код 05508766) на нежитлові приміщення, розташовані в м. Одесі по вул. Краснова, 3-В, загальною площею 226,1 кв.м (приміщення: по літері А -56,1 кв.м, по літері Б - 114,9 кв.м, по літері Г - 9,8 кв.м, по літері Д - 3,00 кв.м. по літері Е - 2,4 кв.м, по літері Ж 22,9 кв.м, по літері 3 - 17,00 кв.м), згідно технічного паспорту від 11.11.2005 року.

25.01.2006 на підставі вказаного судового рішення за Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В.

12.04.2006 між Одеською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів (продавцем) та Приватним підприємством «Автолюбитель» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д., зареєстрований в реєстрі за № 2584.

Предметом вказаного договору є відчуження на користь Приватного підприємства «Автолюбитель» нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В та складаються з: літ. А, Б - виробниче, літ. В - навіс, літ. Г цех, літ. Д - вбиральня, літ. Е - сарай, літ. Ж, З гаражі, № 1,2 - огорожа, І- мостіння, загальною площею 226,1 кв.м.

Позивач вважає, що оскільки станом на день посвідчення договору купівлі-продажу №2584 від 12.04.2006 Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів діяла на підставі статуту в редакції від 2001 року, відповідач-1 не мав передбаченого законодавством права на відчуження майна, не міг приймати будь-які рішення щодо укладення договорів купівлі-продажу без узгодження цього питання із президією Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», перевищив надані йому повноваження та відчужив нерухомість, що перебуває на балансі Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів», а не у приватній власності цієї організації.

Позивач вказав на недобросовісність набувача за договором купівлі-продажу від 12.04.2006, укладеного між Одеською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів та Приватним підприємством «Автолюбитель», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. 12.04.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 2584. Посилаючись на статті 388, 659 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що станом на дату посвідчення договору купівлі-продажу від 12.04.2006 головою Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів являвся ОСОБА_1 , який станом на 12.04.2006 був також директором Приватного підприємства «Автолюбитель» та єдиним його засновником.

26.03.2019 Приватне підприємство «Автолюбитель» отримало довідку № 6.19, яка була видана Фізичною особою-підприємцем Поляковою Мариною Олексіївною, та з якої вбачається, що за даними поточної інвентаризації від 26.03.2019 року були виявлені зміни, а саме: літ. В - навіс та будівля літ. Е - сарай - знесене та це є роботами, які на підставі п.8 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, крім того, літ. Ж та З - гаражі - внаслідок проведення робіт з переплануванням виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та на підставі п. 1 Переліку будівельних робіт, об`єднані в один бокс літ. Ж, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, тому слід вважати: загальна площа нежитлових приміщень - 218,5 кв.м. Також у довідці зазначено, що літ. А слід вважати адміністративною будівлею, а літ Г - толочна.

На підставі зазначеної довідки 22.04.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Корсун Олегом Валерійовнчем прийнято рішення № 4658740 про державну реєстрацію прав, згідно з яким за Приватним підприємством «Автолюбитель» зареєстровано право власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В.

З реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що в графі «Підстави виникнення права власності» на зазначений вище об`єкт нерухомості зазначено: договір купівлі-продажу № 2584 від 12.04.2006, довідка № 6.19 від 26.03.2019, технічний паспорт №б/н від 26.03.2019.

В той же час, Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» зазначила, що вказані документи не могли стати підставою реєстрації права власності на виробничий будинок, адже за договором купівлі-продажу № 2584 від 12.04.2006 Приватне підприємство «Автолюбитель» набуло право власності саме на нежитлові приміщення і саме площею 226,1кв.м, а довідка, яку надало підприємство, не може слугувати підставою набуття права власності, а тому не є належним доказом зміни типу об`єкта нерухомого майна та його площі. А тому державним реєстратором недостатньо перевірено надані Приватним підприємством «Автолюбитель» документи та безпідставно прийнято рішення про реєстрацію права власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 218, 5 кв.м, за Приватним підприємством «Автолюбитель».

Згідно із рішенням від 03.10.2019, оформленим протоколом загальних зборів учасників Приватного підприємства «Автолюбитель» № 1/03-10, виключено ОСОБА_2 зі складу учасників підприємства на підставі поданої нею заяви, із передачею їй майнового внеску із статутного капіталу підприємства.

Вказаним майновим внеском являвся виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 218.5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить підприємству на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2006 року за № 2584.

На підставі вказаного протоколу було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна від 03.10.2019, відповідно до якого Приватне підприємство «Автолюбитель» передало ОСОБА_2 виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 218,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

08.10.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторією Петрівною прийнято рішення № 49075230 про реєстрацію права власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

На переконання позивача, вказані протокол та акт приймання-передачі не є належними та достатніми документами, що підтверджують право власності особи на майно та не можуть слугувати підставою виникнення права власності.

03.08.2020 за актом прийому-передачі № 595,596 ОСОБА_2 передала Приватному підприємству «Автолюбитель» виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В.

На підставі вказаного акту прийому-передачі державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Таїровської селищної ради Овідіопольського району Макогонюк Аліною Олександрівною прийнято рішення від 07.08.2020 за № 53505067 про державну реєстрацію прав, згідно із яким вирішено провести реєстрацію права власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за Приватним підприємством «Автолюбитель».

На думку позивача, з урахуванням положень пункту 50 постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», самого лише акту приймання-передачі недостатньо для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності.

22.10.2021 між Приватним підприємством «Автолюбитель», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. за реєстровим за № 2036.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу Приватне підприємство «Автолюбитель» передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В, загальною площею 218,5 кв.м.

Обґрунтовуючи недійсність вказаного договору позивач зазначив, що оскільки Приватне підприємство «Автолюбитель» не набуло в установленому законом порядку права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (адже реєстрація за Приватним підприємством «Автолюбитель» права власності виключно на підставі акту прийому-передачі майна, на переконання позивача, не є достатньою підставою набуття права власності), воно не набуло прав на подальше відчуження цього майна.

Також, на переконання позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль» не може вважатись добросовісним набувачем виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , так як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» знав про підстави набуття права власності Приватним підприємством «Автолюбитель» на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В, а отже, усвідомлював, що акт прийому-передачі (серія та номер: 595, 596, виданий 03.08.2020) не є достатньою підставою набуття права власності на об`єкт нерухомості.

Щодо об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .

25.06.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким Олександром Сергійовичем прийнято рішення № 52846508 про державну реєстрацію прав, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права власності за Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» на господарську будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1, загальною площею 60,1 кв.м, яка складається з: літ. А - диспетчерська, літ. Б - основне, літ. В, Г, Д, Е, С, Ж, З, І, К, Л - навіс, № 1-3 огорожа, № 4 - водопровід, №5.6 - естакада, І - мостіння.

Позивач вважає таке рішення державного реєстратора протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставами реєстрації права власності на господарську будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 4А/1 за Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» є: лист щодо надання поштових адрес, серія та номер: 07-31/1434, виданий 21.04.2009, видавник: ОД УДППЗ «УКРПОШТА»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 14.01.2019, видавник: ТОВ «НОВЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ». Однак, на думку позивача, у розумінні статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» вказаних документів недостатньо для реєстрації права власності й ними неможливо підтвердити факт набуття у власність будь-якого нерухомого майна.

02.09.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Бардаковим Євгеном Віталійовичем прийнято рішення № 53866410, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на автостоянку за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1 за Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів».

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставами реєстрації права власності на автостоянку за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1 за Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» є: технічний паспорт серія та номер: б/н, виданий 21.07.2020, видавник: ТОВ «НОВЕ БТІ»; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОДЮ1200714150, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, документ отримано з ЄДР; лист щодо надання поштових адрес, серія та номер: 07-31/1434, виданий 21.04.2009, видавник: ОД УДППЗ «УКРПОШТА».

Позивач вказав, що документ, який підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна до реконструкції у Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» відсутній та реєстратору не надавався. Факт наявності в реєстрі запису про реєстрацію права власності не може вважатись достатнім доказом набуття права власності, адже, як вказав позивач, така реєстрація об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд.4А/1, на праві власності за Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» є незаконною.

При цьому позивач підкреслив, що незаконна реєстрація права власності на господарську будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1 за Громадською організацією «Одеська обласна організація автомобілістів» не може вважатись набуттям права власності на зазначений об`єкт.

Також, на думку позивача, Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» здійснювала саме нове будівництво, а не реконструкцію, адже у складі об`єкта нерухомості з`явилась нова частина - навіс під літ «М», з чого слідує, що Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» не було оформлено належним чином містобудівну документацію.

09.03.2021 між Громадською організацією «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екател Авто» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г. за реєстровим №174.

За умовами вказаного договору купівлі-продажу Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» передала у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Екател Авто» прийняло у власність автостоянку, загальною площею 60,1 кв.м, що в цілому складається з: літ. А - диспетчерська, літ. Б - основне, літ. В, Г, Д, Е, Є, Ж, З, І, К, Л - навіс, № 1-3 огорожа, № 4 водопровід, №5,6 естакада, І-мостіння, М - навіс, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1.

Позивач вважає, що вказаний договір має бути визнано недійсним, так як питання щодо відчуження нерухомості, яка перебувала на балансі Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів», мала вирішувати президія Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», осередком якої є Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів».

Враховуючи, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» незаконним шляхом зареєструвала себе як самостійну громадську організацію, внесла відповідні відомості до державного реєстру, зважаючи на факт оскарження такої реєстрації, та з огляду на відсутність належних документів для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за Громадською організацією «Одеська обласна організація автомобілістів», позивач вважає, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» не мала права ані реєструвати право власності на господарську будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1, ані відчужувати дане майно без відповідного рішення президії Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Також позивач вважає недобросовісним набувача за договором купівлі-продажу від 09.03.2021, укладеним між Громадською організацією «Одеська обласна організація автомобілістів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екател Авто», так як останньому було відомо про підстави реєстрації права власності на автостоянку за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1, та про документи, на підставі яких таку реєстрацію було проведено. На думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екател Авто» усвідомлювало про відсутність у Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» правовстановлюючих документів на автостоянку, однак протиправно придбало її за договором купівлі-продажу.

Додатково позивач зазначив про очевидність, на його думку, того факту, що будівля за адресою: м. Одеса, вул. Краснова. 4А/1, є саме складовою частиною об`єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В. Однак, як зазначив позивач, отримавши довідку про нібито знесення двох будівель за даною адресою, Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» зареєструвала на них право власності як на окремий об`єкт нерухомості, без будь-яких правовстановлюючих документів саме з метою відчуження зазначеного майна без відома Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

З посиланням на статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, позивач також просить припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль» на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В та припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Екател Авто» на автостоянку за адресою м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1.

Оскільки позивач вважає, що автостоянка за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд.4А/1, є складовою частиною об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 3-В, та була незаконно зареєстрована в якості нерухомого майна під назвою «автостоянка», то позивач не вбачає необхідності у визнанні права власності на даний об`єкт нерухомості, а має на меті виключно привести об`єкт до того стану, в якому він існував до реєстрації права власності на нерухомість за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1, тобто скасувати дану реєстрацію права власності й таким чином повернути всі складові об`єкта під назвою «автостоянка» до складу об`єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В, а також повернути у свою власність саме нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул.Краснова, 3-В, у повному їх складі, а саме: приміщення літ. А - 56,1 кв.м, літ. Б - 114,9 кв.м, літ. Г - 9,8 кв.м, літ. Д - 3,00 кв.м, літ. Е - 2,4 кв.м, літ. Ж - 22,9 кв.м, літ. З - 17,00 кв.м, загальною площею 226,1 кв.м.

Враховуючи, що право власності Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» не визнається, то, як вказує позивач з посиланням на статтю 392 Цивільного кодексу України (щодо права власника звернутися з позовом про визнання права власності), у позивача наявні підстави для звернення до суду із даним позовом з метою захисту свого права власності.

Поряд з цим позивач, пославшись на статтю 387 Цивільного кодексу України (щодо права власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним), зазначив, що вимоги про витребування належного Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» майна із власності відповідачів є обґрунтованими та повинні бути задоволені судом, адже являючись реальним власником зазначеної нерухомості позивач позбавлений права на користування та розпорядження спірним нерухомим майном.

З урахуванням викладеного, позивач вважає незаконними всі реєстраційні дії щодо спірних об`єктів нерухомості, просить визнати недійсними договори купівлі-продажу щодо них, скасувати рішення державних реєстраторів про реєстрацію права власності, припинити право власності відповідача-3 та відповідача-4 на спірне нерухоме майно, визнати за позивачем право власності на спірне майно та витребувати його з чужого незаконного володіння відповідачів.

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно із положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Таким чином, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19). Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №906/712/19 викладена правова позиція, відповідно до якої позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права.

Поряд з цим, у главі 29 Цивільного кодексу України також передбачено такий спосіб захисту права власності як звернення з віндикаційним позовом. Так, згідно із статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право вимагати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Передбачений статтею 387 Цивільного кодексу України віндикаційний позов це вимога про витребування майна з чужого володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника про витребування і повернення майна, при якому позивач повинен довести факт існування права власності. Незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави; як незаконне розцінюється і таке володіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач). Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.04.2020 у справі №522/1853/17.

Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 Цивільного кодексу України, у тому числі й право володіння.

Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності або права оренди хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18.

Наведене є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості «принципу внесення», в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) або орендаря земельної ділянки відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Таким чином, за загальним правилом, юридична особа набуває право власності на нерухоме майно після проведення державної реєстрації на вказане майно.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (близькі за змістом висновки, сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 147), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункт 46).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92).

Право обрати спосіб захисту та визначити відповідний предмет спору належить виключно позивачу. Він же несе і всі ризики неправильності обраного способу захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (п. 6.21 постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, п. 52 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, п. 76 постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, п. 155 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц тощо), є самостійною підставою для відмови у позові.

Господарський суд Одеської області, застосувавши до спірних відносин наведені вище норми права та врахувавши релевантну практику Верховного Суду, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів, припиненні права власності відповідача-3 та відповідача-4 на спірне майно, визнання права власності позивача на спірне майно, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, що згідно є самостійною підставою для відмови у позові й виключає необхідність надання оцінки діям відповідачів та інших осіб щодо цього майна. Враховуючи, що позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу, має на меті повернути собі у власність спірне майно, такій меті відповідає звернення з віндикаційним позовом, з огляду на що у задоволенні таких вимог також слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до статі 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів та конкретних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.

Підстави виникнення права власності поділяються на такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, тобто первісні, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

З огляду на те, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту.

Відхиляючи доводи скаржника щодо приналежності спірного майна Всеукраїнській спілці автомобілістів, суд апеляційної інстанції, дослідивши статути обох організацій, встановив, що статути Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» у редакціях, чинних до 2008 року (тобто в редакціях, які були чинними на час прийняття рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 року у справі №9/430-05-11867, яким визнано право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської снізки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані в м. Одесі по вул. Краснова, 3-В, а також на час укладення 12.04.2006 договору купівлі-продажу вказаного майна між Одеською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів, як продавцем, та Приватним підприємством «Автолюбитель», як покупцем), дійсно встановлювали, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів, проте самі по собі положення статутів не породжують у Всеукраїнської спілки автомобілістів права власності на спірне конкретне майно.

Також положення цих статутів встановлювали, що кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Обласна організація Спілки, створені спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їх господарському віданні, на правах оперативного управління.

Однак з положень даних статутів не вбачається, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів», як юридична особа, не може мати у своїй власності майно, відмінне від майна Спілки.

Крім цього, жодні статутні документи як Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», так і Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» не передбачали, що індивідуально визначене нерухоме майно, яке є предметом спору у цій справі, передається обласною організацією Спілки до Всеукраїнської спілки автомобілістів як вклад чи на інших умовах, або що Всеукраїнська спілка автомобілістів набуває на таке конкретно визначене майно будь-які права, в тому числі право власності тощо.

У даному випадку статути встановлювали можливість володіння майном без визначення чіткого переліку такого майна, зокрема, майна, яке було предметом спору.

Самі по собі положення статутів не породжують у Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» права власності на спірне конкретне майно, у той же час будь-яких належних та допустимих доказів щодо набуття Всеукраїнською спілкою автомобілістів права власності на нерухоме майно матеріали справи не містять.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач не може обґрунтувати, на якій підставі у нього виникло право власності на спірне майно (як щодо об`єкту за адресою: м.Одеса, вул. Краснова, буд. 3В, так і щодо об`єкту за адресою: м.Одеса, вул. Краснова, буд.4А/1). У матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які підтверджували б наявність у Всеукраїнської спілки автомобілістів права власності на спірне нерухоме майно або можливість набуття такого права на законних підставах.

У матеріалах справи також відсутні докази, з яких можна було б встановити прийняття Всеукраїнською спілкою автомобілістів рішень щодо спірного майна, зокрема щодо передачі такого майна на праві господарського відання чи оперативного управління відповідачу-1.

Посилання скаржника на те, що у Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» відсутнє право власності на спірне майно, не породжує право власності на таке майно у Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».

Щодо рішень Одеської міської ради № 264 від 05.04.1979, № 470 від 21.06.1979, №737 від 20.09.1979, згідно з якими обласному товариству «Автолюбитель УССР» надавалися земельні ділянки під будівництво тимчасових відкритих автостоянок в Київському та Малиновському районах м. Одеси, а також передано ряд автостоянок із службовими приміщеннями, та на які посилається позивач, обґрунтовуючи доводи про те, що земельна ділянка за адресою: м.Одеса, вул. Краснова, буд.3-В, передавалась саме Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», колегія суддів зазначає, що вказані рішення досліджувалися в рамках справи № 9/430-05-11867.

Так, рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 року у справі №9/430-05-11867, яким, серед іншого, визнано право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані в м. Одесі по вул. Краснова, 3-В, наразі є чинним.

Зазначене рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 в апеляційному порядку тривалий час не оскаржувалося.

26.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 апеляційну скаргу задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 12.07.2022 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 9/430-05-11867 скасовано з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867.

Постановою Верховного суду від 14.12.2022 у справі № 9/430-05-11867 касаційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» залишено без задоволення; ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі №9/430-05-11867 залишено без змін.

Щодо судових рішень у справах №916/2715/21 та №34/251-25/536, на які скаржник посилався у позові та в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2022 у справі 916/2715/21, серед іншого, визнано недійсним та скасовано рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене протоколом від 26.09.2008 про внесення змін до статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів; визнано недійсним статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, що була затверджена Протоколом XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008.

В контексті правовідносин сторін у цій справі №916/658/22 колегія суддів зазначає, що статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, який не передбачав його затвердження Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (пункт 1.4.) та передбачав, що власником майна є обласна організація у цілому (пункт 6.4.), був чинним на час укладення між Громадською організацією «Одеська обласна організація автомобілістів», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотел Авто», як покупцем, договору купівлі-продажу від 09.03.2021 щодо відчуження об`єкту нерухомості за адресою: м.Одеса, вул. Краснова, буд. 4А/1.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №916/2715/21 рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2022 у справі №916/2715/21 в частині визнання недійсним та скасування рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене Протоколом від 26.09.2008 про внесення змін до статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та визнання недійсним статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, що була затверджена Протоколом XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008, скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові в цій частині.

У справі №34/251-25/536 розглядалася позовна заява Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів» та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» про визнання недійсним реєстраційного посвідчення, виданого комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» Київській міській організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на домоволодіння №8-а по вулиці Дегтярівській у місті Києві, та визнання за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» права власності на спірну будівлю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 у справі №34/251-25/536, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 та постановою Вищого господарського суду України, позов задоволено. Визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 25.09.1995 щодо будівлі, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 8-а. Визнано право власності Всеукраїнської спілки автомобілістів на будівлю, розташовану за адресою: м.Київ, вул. Пархоменка, 8-а.

Отже, судові рішення у означеній справі №34/251-25/536 не мають доказової сили у справі №916/658/22, оскільки ухвалювалися за іншого складу учасників та щодо іншого об`єкта нерухомого майна, і не містять даних про обставини, які встановлюються у справі №916/658/22.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів статей 76 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки позивач, вважаючи себе власником такого майна, не надав жодних доказів стосовно того, що спірне нерухоме майно належить або колись належало Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на праві власності та вибуло з володіння поза її волею.

Щодо інших аргументів сторін суд апеляційної інстанції зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 у справі №916/658/22 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2023.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення11.04.2023
Оприлюднено18.04.2023
Номер документу110251063
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності

Судовий реєстр по справі —916/658/22

Ухвала від 08.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 06.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 22.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 01.06.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Волков Р.В.

Постанова від 22.05.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 19.04.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Постанова від 11.04.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 14.03.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 20.02.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 30.01.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні