Постанова

від 13.04.2023 по справі 916/2043/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2043/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін:

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Курлович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023, суддя суду першої інстанції Бездоля Д.О., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано від 24.01.2023

по справі №916/2043/22

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕКО»

про стягнення 503 981,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕКО», в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 462 869,43 грн та пеню у розмірі 41 112,23 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежилого приміщення від 23.07.2018 № 393/2018 (зі змінами) в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування нежилим приміщенням елінгу, загальною площею 1104,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пляж «Ланжерон», 11.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕКО» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради борг в сумі 254 837,82 грн., пеню в сумі 19 398,17 грн. та судовий збір в сумі 4 113,54 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що спірна заборгованість з орендної плати включає в себе, зокрема, орендну плату за використання відповідачем комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану в Україні. Між цим, при здійсненні розрахунку заборгованості, позивач не врахував обов`язкового до виконання на території м. Одеси рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII та не забезпечив нарахування орендної плати відповідачу згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, а саме у розмірі 50 відсотків від суми орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). За цих обставин судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок суми орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача за використання орендованого нежитлового приміщення у спірному періоді (лютий-липень 2022 року), з урахуванням вищевказаного рішення міської ради та часткового погашення боргу в сумі 13853,57 грн за лютий 2022 року. За розрахунком суду, всього у спірному періоді відповідач мав сплатити на користь позивача орендну плату у загальному розмірі 254 837,82 грн., тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 254837,82 грн.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, з урахуванням розміру орендної плати, яка мала бути сплачена відповідачем у спірному періоді, суд першої інстанції встановив, що вірною сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є 19398,17 грн.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі №916/2043/22.

Апелянт посилався на те, що положенням п. 129.1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, зазначено, якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.

Апелянт зазначив, що рішення відносно даного орендаря не приймалося та наказ не видавався. Отже, Департамент скористався своїм правом щодо нарахування Орендарю повної орендної ставки та штрафних санкцій у вигляд пені, адже ТОВ «ВЕЛТЕКО» не є добросовісним орендарем та не виконує взяті на себе зобов`язання вчасно у повному обсязі.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі № 916/2043/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до TOB «BEJITEKO» про стягнення заборгованості та пені задовольнити у повному обсязі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2043/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Таран С.В., Поліщук Л.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/2043/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі №916/2043/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/2043/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2043/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі №916/2043/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.03.2023; призначено справу № 916/2043/22 до розгляду на 13 квітня 2023 року о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

13.04.2023 у судовому засіданні прийняла участь представниця позивача - Курлович О.О. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2023, якою призначено справу № 916/2043/22 до розгляду на 13 квітня 2023 року о 11:00, направлялася на єдину відому адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕКО» засобами поштового зв`язку.

Копії ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду направлялися на юридичну адресу ТОВ «ВЕЛТЕКО», яку апелянт зазначив в апеляційній скарзі та в інших заявах по суті справи 65014, м. Одеса, пляж «Ланжерон», будинок 11. Окрім того, дана адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштове відправлення № 6511914131495, яким на адресу ТОВ «ВЕЛТЕКО» було направлено копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2023, якою призначено справу № 916/2043/22 до розгляду на 13 квітня 2023 року о 11:00, повернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду 23.03.2022 без вручення у зв`язку з «відсутністю адресату за вказаною адресою», що вбачається з відмітки на рекомендованому повідомлені.

До Південно-західного апеляційного господарського суду також надходила апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕКО» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі №916/2043/22, що підтверджує обізнаність відповідача про існування справи №916/2043/22. У власній апеляційній скарзі ТОВ «ВЕЛТЕКО» вказувало скою адресу: 65014, м. Одеса, пляж «Ланжерон», будинок 11, за якою була направлена ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду з повідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі.

Відповідно до частин 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. (пункт 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Колегія суддів дійшла висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2023, якою призначено справу № 916/2043/22 до розгляду на 13 квітня 2023 року о 11:00, розміщена у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень - 14.03.2023.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність скаржника, як заявника апеляційної скарги, не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що були вжиті всі можливі заходи для повідомлення ТОВ «ВЕЛТЕКО» про дату, час та місце розгляду справи №916/2043/22 за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 13.04.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу №916/2043/22 за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд справи №916/2043/22 за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника відповідача по справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

23.07.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕКО» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 393/2018 (а.с. 10-11, т.1), згідно з п. 1.1. якого сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення елінгу, загальною площею 1104,8 (одна тисяча сто чотири цілих та вісім десятих) кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, пляж «Ланжерон», 11 (КП «Узбережжя Одеси»») (далі за текстом об`єкт оренди). Відповідно до п. 1.3. договору сторони визначили його строк дії з 23.07.2018 до 23.06.2021.

Вищевказаний об`єкт оренди був переданий позивачем та прийнятий відповідачем на підставі акту приймання-передачі від 10.10.2019 (а.с. 13, т.1).

Далі, 05.11.2019 між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 23.07.2018 № 393/2018 (а.с. 14-16, т.1), згідно з п. 8.2. якого сторони визначили, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору про внесення змін застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 23.07.2018.

Відповідно до п. 1.3. договору про внесення змін сторони визначили строк дії договору до 23 червня 2070 року.

Згідно з пунктів. 2.1., 2.2., 2.4., 2.5. договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4214-VII «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси». Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 52279,97 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунки балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста на відповідний бюджетний рік. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Умовами п. 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умови повідомлення стороною, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, протилежну сторону у триденний термін.

Згідно з п. 7.13. договору вступ орендаря у користування приміщення настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення.

За умовами п. 7.17. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Додатком до договору про внесення змін є розрахунок орендної плати (а.с. 17, т.1), відповідно до якого сторонами погоджено місячну орендну плату на 01.10.2019 в розмірі 62735,96 грн з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 18, т.1), позивач звертався до відповідача із претензією від 27.06.2022 № 01-13/812, в якій вимагав від останнього погасити заборгованість з орендної плати за договором в розмірі 377278,33 грн та пені в розмірі 822,46 грн, розрахунок яких був здійснений станом на 17.06.2022.

Враховуючи те, що відповідач вищевказану претензію не задовольнив, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області за захистом своїх прав з позовом, що розглядається в межах цієї справи.

Згідно з розрахунком позивача (а.с. 19, т.1), станом на 29.07.2022 заборгованість відповідача з орендної плати становить 462 869,46 грн, яка рахується за період лютий-липень 2022 року. Основний борг позивач нарахував у розмірі 100 % орендної плати, погодженої сторонами, з урахуванням індексу інфляції та податку на додану вартість.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується сторонами, остання оплата по договору відповідачем була проведена 06.01.2022 на суму 138 094,99 грн, з яких 124 241,42 грн позивачем зараховано в рахунок погашення боргу за попередні періоди, а 13 853,57 грн в рахунок орендної плати за лютий 2022 року. На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати у спірному періоді матеріали справи доказів не містять.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 137-VIII від 17.03.2021 (далі Положення), Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради.

Пунктом 1.2. Положення встановлено, що Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та цим Положенням.

Пунктом 2.2. Положення передбачено, що Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.

Відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про правовий режим воєнного стану», з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, Одеська міська рада прийняла рішення від 29.06.2022 № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану».

Даним рішенням встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнити від орендної плати орендарів, які: за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги; є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями; орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу; є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану; використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану; орендують комунальне майно Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса», але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану (п.1).

Згідно з п. 2 рішення на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» (https://omr.gov.ua/ua/acts/council/192646/) вищевказане рішення від 29.06.2022 № 969-VIII доповнено пунктом 3 наступного змісту: «3. Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.».

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на положення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, адже у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосування саме рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII, яким врегульовано розмір орендної плати саме на період дії воєнного стану. Дане рішення є обов`язковим для Орендодавця.

В той же час положення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, застосовувалися б у разі відсутності вищезгаданого рішення Одеської міської ради. Тому у даному випадку не потрібно приймати рішення щодо розміру орендної плати для відповідача, оскільки Одеська міська рада своїм рішенням поставила всіх орендарів комунального майна на території м. Одеса у рівні умови на період дії воєнного стану.

Таким чином починаючи з 24 лютого 2022 року орендна плата за Договором оренди нежитлових приміщень від 23.07.2018 № 393/2018 має складати 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

В той же час, при здійсненні розрахунку заборгованості, позивач не врахував обов`язкового до виконання на території м. Одеси рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII та не забезпечив нарахування орендної плати відповідачу згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, а саме у розмірі 50 відсотків від суми орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Таким чином, суд першої здійсни вірний розрахунок суми орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача за використання орендованого нежитлового приміщення у спірному періоді (лютий-липень 2022 року), з урахуванням вищевказаного рішення міської ради та часткового погашення боргу в сумі 13 853,57 грн за лютий 2022 року, відповідно до якого всього у спірному періоді відповідач мав сплатити на користь позивача орендну плату у загальному розмірі 254 837,82 грн.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 254 837,82 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Умовами п. 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за використання орендованого майна суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд першої інстнації дійшов вірного висновку про правомірність нарахування до стягнення з відповідача пені.

Проте, не врахування позивачем вищевказаного рішення Одеської міської ради вплинуло на вірність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку суми пені, оскільки не вірно було визначено базу для нарахування пені (суму простроченої заборгованості). Таким чино, з урахуванням розміру орендної плати, яка мала бути сплачена відповідачем у спірному періоді, суд першої інстанції вірно встановив суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме 19 398,17 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, адже для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача. В той же час, доказів на підтвердження наявності таких обставин відповідач суду не подав.

Окрім тогр, умовами п. 6.1. договору сторони погодили, що для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна повідомити іншу сторону у триденний термін, проте доказів здійснення відповідачем такого повідомлення матеріали справи не містять.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕКО» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 254 837,82 грн та пеню в сумі 19 398,17 грн.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі №916/2043/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі №916/2043/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі №916/2043/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 по справі №916/2043/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран