Рішення

від 05.04.2023 по справі 902/2/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2023 р. Cправа № 902/2/23

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Зеленюк О.Л.

За участю представників:

Прокурора Моніч Л.В., службове посвідчення №057433 від 15.10.2020;

позивача Сушко М.С., довіреність №б/н від 26.04.2022;

відповідачів1Фролов В.О., директор згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ФГ;

відповідача2 не з`явився;

третьої особи 1 Ковальчук В.І., виписка з ЄДРЮОФОП та ФГ;

третьої особи 2 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. Пушкіна, буд. 34, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000),

в інтересах держави в особі

Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд. 24, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" (вул. В. Стуса, буд. 32, кв. 3, м. Вінниця, 21018)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (вул. Заводська, буд. 5, с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область, 13543)

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

громадянин ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

про витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, в інтересах держави в особі Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на користь Козятинської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області земельної ділянки з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344 площею 2,0000 га, що розташована на території Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області (колишньої Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області).

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує, що ОСОБА_1 безпідставно набув у власність спірну земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, та в подальшому відчужив її на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №366 від 25.02.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро", при цьому останній передав спірну земельну ділянку в оренду на підставі договору оренди землі №б/н від 25.02.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр".

Так, за твердженням прокурора, набуття у власність спірної земельної ділянки здійснено поза волею держави як власника землі, тому така земельна ділянка підлягає витребуванню на користь держави.

Також, до позовної заяви додано клопотання про витребування доказів № 56-836-22 від 26.12.2022 від Головного управляння Держгеокадастру у Вінницькій області та заява №56-836-22 від 26.12.2022 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03.01.2023 заяву Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області про забезпечення позову № 56-836-22 від 26.12.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 16 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 04.01.2023 відкрито провадження у справі №902/2/23 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та громадянина ОСОБА_1 , підготовче засідання у справі призначено на 30 січня 2023 року. Крім того задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 16.01.2023 частково задоволено заяву Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області №56-836-22 від 26.12.2022 про забезпечення позову, з підстав викладених у відповідній ухвалі, а саме забезпечено позов шляхом: заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, що розташована на території Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області (колишньої Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області) та заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, що розташована на території Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області (колишньої Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області).

27.01.2023 до суду від Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області надійшли пояснення на позовну заяву та витребувані ухвалою суду докази.

На визначену судом дату в судове засідання 30.01.2023 з`явились прокурор, представник відповідача1 - ТОВ "Поділля Інвест Агро" та третя особа2 - ОСОБА_1.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача1 про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 20.02.2023 о 12:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представників позивача, відповідача2 - ТОВ "Сігнет-Центр" та третьої особи1 - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, суд ухвалою від 31.01.2023 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

16.02.2023 від представника відповідача1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає, що прокурором свідомо не надано обґрунтованого строку Козятинській міській раді для самостійного звернення до суду з позовом в інтересах держави, та відповідно фактично здійснено підміну власними діями щодо звернення до суду в інтересах міської ради повноважень професійного адвоката чи юридичного відділу Козятинської міської ради, з їх намаганням їх обґрунтувати повноваженнями, передбаченими ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". За таких обставин, на думку відповідача1 позов підлягає залишенню без розгляду та поверненню прокурору відповідно до ті, 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач1 у відзиві зазначає, що у випадку відмови від задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відмовити в задоволенні позовної заяви повністю, оскільки витребування на користь територіальної громади з володіння Відповідача 1 земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном.

Підготовче судове засідання у справі №902/2/23 призначене на 20.02.2023 о 12:00 год не відбулось у зв`язку з оголошеною на території Вінницької області повітряною тривогою, що підтверджується наявною в матеріалах справи службовою запискою секретаря судового засідання від 20.02.2023.

Ухвалою суду від 21.02.2023 продовжено строк підготовчого засідання по справі на 30 днів та призначено підготовче судове засідання на 13.03.2023.

02.03.2023 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор спростовує твердження відповідача1 викладені у відзиві на позовну заяву.

13.03.2023 до суду від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності представника.

Ухвалою суду від 13.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 05.04.2023.

На визначену судом дату в судове засідання 05.04.2023 з`явились прокурор, представники позивача, відповідача1 та третьої особи1, відповідач2 та третя особа2 правом участі своїх представників не скористались, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У визначений судом строк відзиву відповідача2 на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Прокурор та представник позивача заявлений позов підтримали у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача1 проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.04.2023 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

У позовній заяві прокурор зазначає, що набуття у власність спірної земельної ділянки здійснено поза волею держави як власника землі, оскільки видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу не відповідає вимогам законодавства та інтересам держави.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Окрім того, прокурор стверджує що, витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" та її повернення у фактичне володіння Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області, оскільки це не буде ефективним та достатнім способом захисту.

Органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення кадастровий номер 0521484800:05:002:0344, є Козятинська міська рада з урахуванням змін до Земельного кодексу України, які набули чинності 27.05.2021, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу.

У відзиві на позовну заяву відповідач1 зазначає, що прокурором свідомо не надано обґрунтованого строку Козятинській міській раді для самостійного звернення до суду з позовом в інтересах держави, та відповідно фактично здійснено підміну власними діями щодо звернення до суду в інтересах міської ради повноважень професійного адвоката чи юридичного відділу Козятинської міської ради.

Крім того, зазначено, що держава, як власник, не може брати участь в правовідносинах, а здійснює їх через спеціально уповноважені органи державної влади, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області як територіальний орган Держгеокадастру в особі начальника в межах наданий йому державою повноважень фактично від імені держави прийняв рішення про надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, видавши відповідний наказ. Наказ №2-25799/15-19-сг від 28.12.2019 року видано без встановлення та врахування відомостей про реалізацією особою права на набуття земельної ділянки відповідної категорії, покладаючись виключно на стандартизований текст заяви, яка подається громадянином для затвердження проекту землеустрою. Однак, на момент звернення керівником окружної прокуратури земельна ділянка придбана Відповідачем 1 на підставі договору купівлі-продажу та належить йому на праві власності, а також передана в користування на правах оренди Відповідачеві 2, саме тому позовна вимога про витребування земельної ділянки у добросовісного набувача дійсно спрямована на позбавлення майна, становить втручання у право на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідач1 вважає, що в даному випадку керівником окружної прокуратури не доведено додержання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном визначеним цілям. В контексті спірних правовідносин суспільний інтерес не превалює над приватно правовим інтересом відповідача оскільки не стосується земельної ділянки, що перебуває під посиленою правовою охороною держави та спричинить порушення майнових прав конкретної особи задля відновлення прав невизначеного кола громадян. Фактично позовна заява спрямована на усунення помилки, допущеної державним органом під час процедури безоплатної передачі земельної ділянки ОСОБА_1 .

Таким чином, на переконання відповідача1, витребування з його володіння на користь територіальної громади земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів територіальної громади є більш важливими, ніж дотримання права особи, який законним шляхом добросовісно набув майно, докладаючись на легітимність добросовісних дій державного органу. Отже, відсутні підстави вважати звернення прокурора до суду з цим позовом таким, що спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та суспільно важливого і соціально значущого питання.

З огляду на викладене відповідач1 просить суд залишити без розгляду позов прокурора та повернути його останньому відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, а у випадку відмови від задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Судом встановлено наступне.

До Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільскогосподарського призначення державної власності.

В даному клопотанні ОСОБА_1 повідомив, що не скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території України та надає згоду на обробку його персональних даних.

За результатами розгляду такого клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ № 2-13683/15-19-СГ від 15.08.2019 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

До Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло клопотання ОСОБА_1 від 19.12.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га, яка розташована на території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-25799/15-20-СГ від 28.12.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, що розташована на території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-25799/15-20-СГ від 28.12.2019 державним реєстратором Якушенецької сільської ради Вінницького району 11.02.2020 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 35476471, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030391505214).

25.02.2020 між ОСОБА_1 (в договорі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" (в договорі Покупець) укладено договір купівлі-продажу №366 земельної ділянки з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв у власність (купив) цілу земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер земельної ділянки 0521484800:05:002:0344.

Згідно із п. 1.2. Договору, земельна ділянка належить Продавцю на праві власності. Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що є предметом цього договору, проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2020 року, Державним реєстратором Бойко А.В., Якушинецької сільської ради, Вінницького району, Вінницької ї області, відповідно до Закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 35476471, реєстраційний, номер об`єкта нерухомого майна: 2630391505214, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 200201349 від 13.02.2020 року. Приватним нотаріусом, Вінницького міського нотаріального округу Третяк А.О. перевірено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності Продавця на земельну ділянку, що є предметом цього договору.

Згідно Витягу НВ-0518824872020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого ОСОБА_2 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.02.2020 року, наявні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, вид обмежень у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, площа земельної ділянки, на яку поширюється обмеження 2 га, підстава для виникнення обмеження у використанні: Закон, Постанова КМУ №1051 від 17.10.2012 року, строк дії обмеження: безстроково.

Кількісна та якісна характеристика за кадастровим планом земельної ділянки та експлікацією земельних угідь земельної ділянки: усього земельних угідь - 2 га, з них рілля - 2 га.

Земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення (п. 1.3. Договору).

Відповідно до Розділу 2 Договору, цей продаж за домовленістю сторін вчинено за 43 350, 00 (сорок три тисячі триста п`ятдесят) гривень 00 коп., які сплачені Покупцем повністю «Представнику Продавця» в день підписання цього Договору. Факт отримання грошей підтверджено видатковим-касовим ордером №30 від 25.02.2020 року. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає (п. 2.1. Договору).

Згідно з звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, виготовленого ФОП Шевко Сергій Олександрович, дата оцінки 21.02.2020 року, оціночна вартість земельної ділянки становить: 43 350, 00 (сорок гри тисячі гриста п`ятдесят) гривень 00 коп., без ПДВ (п. 2.2. Договору).

Право власності на земельну ділянку, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 334 Цивільного кодексу України, виникає у Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5.1. Договору).

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки кадастровий номер 0521484800:05:002:0344 є ТОВ "Поділля Інвест Агро" (код ЄДРПОУ 43384723).

25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (Орендар) укладено договір оренди землі №б/н, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 0521484800:05:002:0344, право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2020 (номер запису про інше речове право :36006130).

На даний час земельна ділянка з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344 перебуває в фактичному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-19942/15-19-сг від 31.10.2019 безоплатно вже надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0522884600:10:002:0318, яка розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Щодо звернення прокурора в інтересах Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Необхідно зауважити, що інтереси держави повинні захищати, насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, щоб інтереси держави не залишились не захищеними, прокурор виконуючи субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який в супереч вимог чинного законодавства не реалізує у повному обсязі покладені на нього повноваження.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.

Зазначена позиція відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

Велика Палата Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

У своїй Постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи до суду позов, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У процесі децентралізації та об`єднання територіальних громад відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 7070-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» Махаринецька сільська рада Козятинського району Вінницької області увійшла до складу Козятинської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області з адміністративним центром у м. Козятин.

З 27.05.2021 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме п.24 розділу X Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населеного пункту у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Враховуючи вищевказані зміни до законодавства, спірна земельна ділянка у разі задоволення позову повинна витребовуватись на користь нового власника - Козятинської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області.

Як вбачається з матеріалів справи, Хмільницькою окружною прокуратурою 01.11.2022 до Козятинської міської ради, як до органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, щодо захисту інтересів територіальної громади, скеровано лист, в якому повідомлено про виявлення вищевказаного порушення земельного законодавства з метою з`ясування позиції органу місцевого самоврядування щодо самостійного захисту права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку.

Зі змісту листа Козятинської міської ради №1909/22 від 07.11.2022, у відповідь на лист Хмільницької окружної прокуратури, вбачається, що заходи щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, в тому числі в судовому порядку, не вживались, Козятинська міська рада не заперечує щодо звернення окружною прокуратурою до суду з відповідним позовом в інтересах Козятинської міської ради.

Таким чином, окружною прокуратурою було надано можливість Козятинській міській раді самостійно захистити права та інтереси територіальної громади, однак остання, будучи повідомленою про порушення її інтересів, жодних заходів, спрямованих на їх захист протягом розумного строку не вжила, що вказує на бездіяльність указаного органу.

На переконання суду, вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, щодо захисту інтересів держави, а відтак наявні правові підстави щодо звернення прокурора до суду із вказаним позовом з урахуванням положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Надаючи правову кваліфікацію предмету спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до статей 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частинами шостою, восьмою та дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-25799/15-20-СГ від 28.12.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, що розташована на території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-25799/15-20-СГ від 28.12.2019 державним реєстратором Якушенецької сільської ради Вінницького району 11.02.2020 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 35476471, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030391505214).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-19942/15-19-сг від 31.10.2019 безоплатно вже надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0522884600:10:002:0318, яка розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки (Наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-25799/15-20-СГ від 28.12.2019) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-19942/15-19-сг від 31.10.2019).

Відтак, Наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-25799/15-20-СГ від 28.12.2019 суперечить актам цивільного законодавства, порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування, тому є незаконним.

З приводу необхідності заявлення позовних вимог про визнання незаконним або скасування відповідного наказу, з метою витребування спірної земельної ділянки у дійсного власника, судом враховано висновки Верховного Суду щодо належних та ефективних способів захисту порушених прав.

У випадку коли на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

Визнання незаконним Наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 94).

Тому, суд доходить висновку, що відсутність позовних вимог про визнання незаконним та скасування відповідного наказу не перешкоджає наданню правової оцінки у мотивувальній частині судового рішення, а також не обмежує прокурора у праві вимагати витребування земельної ділянки у неналежного володільця.

Наведені обставини у сукупності підтверджують, що повторне отримання у власність ОСОБА_1 землі сільськогосподарського призначення у межах безоплатної норми приватизації призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Щодо правових підстав для витребування земельної ділянки у нинішнього власника, з огляду на встановлену судом протиправність її вибуття із власності держави, судом враховано таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ЦК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 388 ЦК України встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 4 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).

Тому, суд доходить висновку, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту інтересів держави.

Суд також вважає за доцільне надати юридичну оцінку підставам у втручання на мирне володіння майном ТОВ "Поділля Інвест Агро", яке мало статус титульного володільця більше двох років.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:

1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;

2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;

3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.

Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), п.п. 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Передача земель державної (комунальної) власності у приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням (п.п. 187-189 Постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

З урахуванням предмету спірних правовідносин, встановлених судом обставин та наведених норм права, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ТОВ "Поділля Інвест Агро" критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Крім того, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач земельної ділянки може заявити до попередніх власників земельної ділянки (їх спадкоємців) вимоги про відшкодування здійснених витрат на утримання та збереження витребуваної земельної ділянки.

Також, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких придбано земельну ділянку, про відшкодування збитків.

Підсумовуючи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" на користь держави в комунальну власність в особі Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344.

З приводу позовних вимог про витребування земельної ділянки в орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр", суд враховує наступне.

25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (Орендар) укладено договір оренди землі №б/н, відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, яка розташована на території Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0 гектарів, у тому числі ріллі 2,0 гектарів. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - відсутні, а також інші об`єкти інфраструктури - відсутні. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об`єктів. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні (п. 2-6 Договору оренди землі).

Договір діє з моменту підписання сторонами 25 лютого 2035 р. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 1 (один) місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 Договору оренди землі).

Крім того, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державним реєстратором Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Мельник Іриною Анатоліївною проведено державну реєстрацію договору оренди землі №б/н від 25.02.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (Орендар), індексний номер 51691567 від 19.03.2020, інше речове право: право оренди земельної ділянки. Строк дії: 25.02.2035, з правом пролонгації з правом передачі в піднайм (суборенду).

Встановивши підстави для витребування земельної ділянки неналежного власника - ТОВ "Поділля Інвест Агро", суд доходить висновку, що наявні також підстави для її витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду - ТОВ "Сігнет-Центр", яке є незаконним володільцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача ТОВ "Поділля Інвест Агро" не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ТОВ "Сігнет-Центр" та її повернення у фактичне володіння Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області.

Держаній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником.

Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Отже, право оренди є похідним від права власності, витребування майна у комунальну власність від ТОВ "Поділля Інвест Агро" припиняє правомочності відповідача1 як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у орендаря ТОВ "Сігнет-Центр".

Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у Постанові КЦС ВС від 17.11.2021 у справі № 672/386/20.

Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.

Таким чином, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

У ТОВ "Сігнет-Центр" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Також суд враховує, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки в орендаря слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Враховуючи, що судом задоволено первісну вимогу до власника земельної ділянки, держава в особі органу місцевого самоврядування вправі застосовувати інші засоби захисту своїх прав, з метою усунення перешкод у фактичному володінні земельною ділянкою, як складовою права власності.

Тому, суд вважає правомірними вимоги прокурора щодо витребування земельної ділянки в обох відповідачів.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Заперечення відповідача1 викладені у відзиві на позовну заяву оцінюються судом критично, оскільки спростовуються вище викладеними нормами законодавства та висновками до яких дійшов суд при розгляді даного спору.

Підсумовуючи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Вінницькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до суду - в розмірі 4962,00 грн, згідно платіжного доручення №2299 (внутрішній номер 248135615) від 23.12.2022.

Разом з тим, за подання до суду позовної заяви про витребування у відповідачів земельної ділянки дана вимога має майновий характер та має розраховуватись від вартості земельної ділянки.

Оціночна вартість земельної ділянки відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки №366 від 25.02.2020 року становить 43 350,00 грн.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів.

Як вбачається з конверту Укрпошти (а.с. 60) в якому до суду надійшла позовна заява з додатками, остання подана до відділення Укрпошти 29.12.2022 року, а з огляду на вартість земельної ділянки, прокуратура мала сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» становив 2 481,00 грн.

З огляду на викладене, за подання даного позову до суду надмірно сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн, який відповідно до п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий з Державного бюджету за клопотанням особи, яка його сплатила.

Тому розподілу між сторонами підлягає судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на кожного з відповідачів у розмірі 1240,50 грн.

Окремо суд зазначає, що ухвалою від 16.01.2023 у справі № 902/2/23 було вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, що розташована на території Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області (колишньої Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області) та заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344, що розташована на території Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області (колишньої Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області).

Разом з тим, враховуючи ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи в силу приписів ч. 7 ст. 145 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74-80, 86, 91, 113, 118, 129, 145, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327, ГПК України, суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" (вул. В. Стуса, буд. 32, кв. 3, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 43384723) та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (вул. Заводська, буд. 5, с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область, 13543, код ЄДРПОУ 38180739) на користь Козятинської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Козятинської міської ради Хмельницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд. 24, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, код ЄДРПОУ 03084799) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0521484800:05:002:0344 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Козятинської міської ради Хмельницького району Вінницької області (колишньої Махаринецької сільської ради Козятинського району Вінницької області).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Інвест Агро" (вул. В. Стуса, буд. 32, кв. 3, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 43384723) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21100) 1240,50 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (вул. Заводська, буд. 5, с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область, 13543, код ЄДРПОУ 38180739) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21100) 1240,50 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

5. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу2 та третій особі2 рекомендованими листами та на відомі суду адреси електронної пошти: Хмільницької окружної прокуратури - khmilnyk@vin.gp.gov.ua, позивача - rada@komr.gov.ua, відповідача1 - podillyainvestagro@gmail.com , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області - vinnytsia@land.gov.ua , Вінницької обласної прокуратури - 05prokvin@gmail.com .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17 квітня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 2 (вул. Заводська, буд. 5, с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область, 13543)

3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )