Рішення

від 11.04.2023 по справі 914/1743/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 Справа № 914/1743/22

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок», м. Львів

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

у справі № 914/1743/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок», м. Львів

до відповідача-1: Львівського комунального підприємства «Затишне», м. Львів

до відповідача-2: Львівського комунального підприємства «Вулецьке», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Львів

про примусове виконання обов`язку

Суддя Наталія Мороз

При секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

Суть спору:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок» до Львівського комунального підприємства «Затишне» та Львівського комунального підприємства «Вулецьке», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 про примусове виконання обов`язку.

В судовому засіданні 23.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено частково. Зобов`язано Львівське комунальне підприємство «Вулецьке» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок» технічну документацію (разом із поверховими планами), інформацію про виконані роботи з технічного обслуговування і ремонту конструктивних елементів багатоквартирного будинку та інженерних мереж, інформацію про виконання аварійних ситуацій і технічних несправностей у розрізі конструктивних елементів та мереж, дані бухгалтерського обліку та витрат на утримання багатоквартирного будинку на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за період з 02.02.2020 по 01.06.2022. Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Вулецьке» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок» 2481,00 грн судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Повний текст рішення складено 03.04.2023.

Водночас, до початку судових дебатів представником позивача заявлено клопотання про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

31.03.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Ухвалою суду від 03.04.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок» про поновлення процесуального строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення; поновлено процесуальний строк для подачі заяви та доказів, що підтверджують витрати на правничу допомогу; заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат прийнято до розгляду, судове засідання щодо вирішення судових витрат призначено на 11.04.2023.

В судове засідання 11.04.2023 представники сторін та третьої особи не з`явились.

При вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу обґрунтував ці вимоги договором про надання правової допомоги від 01.06.2022 (укладеним між адвокатом Басистим В. О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок»), додатком № 1 до договору про надання правової допомоги від 01.06.2022, актом № 5 виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 01.06.2022.

Встановивши недотримання положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті). Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є не обов`язком, а правом суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначена позиція знайшла своє відображенні в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

Суд звертає увагу, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, тощо.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом досліджено подані докази, надано оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Беручи до уваги принцип змагальності господарського судочинства відповідно до ст. 13 ГПК України, відповідачем не спростовано доводів позивача у справі наданням відповідних доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень щодо оцінки доказів, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатами послуг складності справи, часу, витраченому адвокатами на виконання відповідних послуг та виконання робіт, є обґрунтованими та правомірними, такі витрати були фактичними і неминучими. Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню частково - у розмірі 10 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат - задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Вулецьке» (79012, м. Львів, вул. Бр. Тимошенків, 2а; ідентифікаційний код 20813567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський затишок» (79057, м. Львів, вул. Чупринки, 58а; ідентифікаційний код 44341701) 10 500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заявлених вимог - відмовити.

Додаткове рішення складено 17.04.2023

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після його перегляду апеляційним господарським судом.

Додаткове рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.