Постанова

від 17.04.2023 по справі 1-214/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

17 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 1-214/11

провадження № 51-2283ск23

Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2023 року,

встановив:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 у якій порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу.

Проте засуджений указаних норм кримінально-процесуального закону при поданні касаційної скарги не дотримався та подав касаційну скаргу, яка не відповідає приписам ст. 350 КПК 1960 року.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі повинно бути зазначено в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу, якою передбачено, що підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).

Однак у своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку та ухвали щодо нього, наводить доводи, що стосуються невідповідності висновків судів, викладених у вказаних судових рішеннях, фактичним обставинам справи та правової оцінки доказів наданої судами першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції звертає увагу засудженого, що однобічність, неповнота дізнання, досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи є підставами для скасування або зміни вироку при перегляді справи судом апеляційної інстанції, разом з тим, відповідно до

ст. 398 КПК 1960 року не є підставами для скасування або зміни судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, засуджений у касаційній скарзі узагальнено зазначає про істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, але не вказує в чому саме полягають ці порушення, що відповідно до ст. 398 КПК 1960 року були б підставою для скасування Верховним Судом рішень судів попередніх інстанцій із закриттям кримінального провадження, ураховуючи положення статей 323, 370, 371, 377 КПК 1960 року у їх взаємозв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 387 КПК 1960 року до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються, але засудженим додано до касаційної скарги не завірені належним чином копії вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду. Так, засудженим додано до касаційної скарги знеособлену роздруківку вирку місцевого суду, отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень, з яких вбачається, що обвинуваченими є ОСОБА_1, ОСОБА_2, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати осіб, щодо яких постановлено судове рішення. У тому числі, дата оскаржуваної ОСОБА_2 ухвали апеляційного суду не співвідноситься із долученою до касаційної скарги копією судового рішення.

З урахуванням того, що касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів справи.

Керуючись ст. 388 КПК 1960 року та пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК 2012 року, Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребовуванні кримінальної справи для перевірки її в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1