Ухвала

від 17.04.2023 по справі 420/9532/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 420/9532/21

провадження № К/990/10775/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будгідравліка» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Приватного акціонерного товариства «Будгідравліка», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

в с т а н о в и в :

21 березня 2023 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку.

27 березня 2023 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі автор, посилаючись на пункти 1 та 2 частини другої статті 353 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, указує про застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 листопада 2020 року у справі № 826/10169/18, від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17, від 26 травня 2022 року у справі № 280/4678/20.

Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Поряд із цим скаржник наводить лише витяги з постанови Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 826/10169/18 без взаємозв`язку із висновками Верховного Суду щодо застосування саме норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, як і не зазначає конкретної норми (норм) права (із посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні та не наводить висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні.

Щодо посилання на висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17 стосовно необхідності дотримання принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися неусунутими на час розгляду справи, то в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання відповідачем станом на час розгляду справи судом першої інстанції будь-яких доказів на підтвердження усунення жодного з виявлених порушень, як не надано таких доказів до апеляційного суду.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів усунення усіх порушень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що застосування заходів реагування буде співмірним з виявленими та неусуненими відповідачем порушеннями.

При цьому, Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Із системного аналізу наведеного положення процесуального закону у взаємозв`язку із приписами статті 328 КАС України висновується, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

У касаційній скарзі автор, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження рішень, вказує про розгляд справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, в той час як справа, на його переконання, підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд не приймає до уваги аргументи заявника касаційної скарги щодо помилковості розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки з аналізу прийнятих судом першої інстанції судових рішень, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що ця справа розглядалася судом в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження з урахуванням наявності передбачених положеннями частини дев`ятої статті 206 КАС України підстав.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладу обставин справи, цитування норм законодавства, незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будгідравліка» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 420/9532/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Приватного акціонерного товариства «Будгідравліка», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя М. І. Смокович