Рішення

від 17.04.2023 по справі 542/1554/20

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року справа № 542/1554/20

провадження № 2/542/118/23

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

представника позивача Заставної О.В.,

представника відповідача Шквира С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», Товариство з обмеженою відповідальністю НВ «Долина» про звернення стягнення на предмет застави,

встановив:

До Новосанжарського районного суду Полтавської області звернулося Акціонерне товариство «Ідея Банк» з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Автотрейд-Київ», ТОВ «Автотрейд», ТОВ НВ «Долина» про звернення стягнення на предмет застави.

У позовній заяві позивач зазначив, що Акціонерне товариство «Ідея Банк» утворилось внаслідок зміни найменування та типу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк».

Посилався на те, що 13.04.2012 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ТОВ «АВТОТРЕЙД-КИЇВ» (надалі Позичальник) було укладено Кредитний договір № 977, за яким Банк відкрив ТОВ «АВТОТРЕЙД-КИЇВ» відновлювальну кредитну лінію для фінансування складу легкових транспортних засобів з метою подальшого їх продажу, в рахунок якої надавав транші кредитної лінії.

13.04.2012 в якості забезпечення зобов`язання за Кредитним договором № 977 між ПАТ «Ідея Банк» («Заставодержатель») та ТОВ «АВТОТРЕЙД» («Заставодавець») було укладено Договір застави товарів в обороті №2/04/12/977 (надалі - Договір застави).

Зазначив, що відповідно до п. 1.1. Договору застави Заставодавець передає у заставу Заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 977 від 13 квітня 2012 року та всіма додатковими угодами (договорами, додатками), укладеними ТзОВ «АВТОТРЕЙД-КИЇВ» з AT «Ідея Банк», товари в обороті, а саме: автомобілі марки КІА, LADA, FIAT, автомобілі модельного ряду Ssang Yong, які знаходяться на складі, і належать ТзОВ «АВТОТРЕЙД», (далі при спільному згадуванні - «Предмет застави»), шляхом передачі на відповідальне зберігання Заставодержателю вантажно-митних декларацій та/або актів прийому-передачі транспортних засобів, про що укладається відповідний Акт, який є додатком до Даного договору. Перелік, місце зберігання та заставна вартість визначається в додатках до даного Договору.

Вказав, що згідно з Актом прийому передачі валютно-митних декларацій та/або актів прийому- передачі транспортних засобів, які є Предметом застави (Додаток 77 від 24.12.2012 до Договору застави товарів в обороті №2/04/12/977 від 13.04.2012) Банк прийняв на зберігання від заставодавця ТОВ «АВТОТРЕЙД» валютно-митні декларації на транспортні засоби, в тому числі і на спірний автомобіль Fiat Doblo Combi (номер кузова НОМЕР_1 ).

Зазначив, що 25 грудня 2012 року обтяження транспортного засобу FIAT Doblo Combi, номер кузова: НОМЕР_1 було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (надалі - ДРОРМ), з початковим терміном дії обтяження по 25.12.2017. Відповідно до п. 3.2 § 3 Договору застави право застави припиняється з виконанням Заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань, у випадку переходу до Заставодержателя права власності на предмет застави, у випадку примусового продажу Предмету застави, в інших випадках, передбачених законодавством.

Вказав, що на даний момент ТОВ «АВТОТРЕЙД-КИЇВ» не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 977 від 13.04.2012, а відтак вважав, що Договір застави та право застави, зареєстроване обтяження Предмету застави продовжує діяти і на сьогодні, що підтверджується Витягом № 69464381 з ДРОРМ від 25.11.2020. Застава на даний час не припинилась і з інших підстав, які передбачені Договором застави. Заборгованість позичальника за кредитним договором, визначена станом на 15.10.2020 та розрахована в загальній сумі 2436395,36 грн (два мільйони чотириста тридцять шість тисяч триста дев`яносто п`ять гривень сорок вісім копійок), що складається з наступного 2436395,36 грн прострочений основний борг.

Зазначив, що 11.04.2014 рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1699/13, яке набрало законної сили 28.11.2014, стягнуто з ТОВ «Автотрейд-Київ» (код ЄДРІІОУ 35000423), ТОВ «АвтоТрейд» (код ЄДРПОУ 32279782) та ТОВ «ФК «Гарант Плюс» (код ЄДРПОУ 35877553) в рахунок часткового погашення заборгованості по Кредитному договору №977 від 13.04.2012 в розмірі 2 973 507,30 грн., з яких 2 870 898,48 грн. - заборгованість по кредиту, 62 308,37 грн. - заборгованість по процентах, 40 132,85 грн. - пені по кредиту, 167,60 грн. - пені по процентах.

Вказав, що AT «Ідея Банк» стало відомо, що всупереч вищезазначеному, та без письмової згоди позивача було відчужено предмет застави, актуальним власником станом на дату подачі даного позову якого є ОСОБА_1 (надалі Відповідач).

Так, 06.12.2019 ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Ідея Банк», третя особа- Львівська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження з рухомого майна, а саме: транспортного засобу FIAT DOBLO Combi (номер кузова: НОМЕР_1 ). Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2020 позов ОСОБА_1 задоволено.

Вказав, що АТ «Ідея Банк» оскаржив рішення Галицького районного суду м. Львова в апеляційному порядку. Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 25.08.2020 по справі № 461/9717/19 апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» задоволено, а оскаржуване рішення скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», третя особа- Львівська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження з рухомого майна, а саме: транспортного засобу FIAT DOBLO Combi (номер кузова: НОМЕР_1 ) відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем права власності на транспортний засіб FIAT DOBLO реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , оскільки його було відчужено з порушенням норм чинного законодавства та умов договору застави.

Зауважив, що встановлені зазначеними рішеннями судів обставини відповідно до положень закону є преюдиційними та доказуванню не підлягають.

Стосовно позовної давності зазначив, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом оскільки, саме з позовної заяви ОСОБА_1 , яка була подана останнім до суду 06.12.2019, АТ «Ідея Банк» довідався про факт відчуження транспортного засобу FIAT DOBLO Combi (номер кузова: НОМЕР_1 ), що перебуває в заставі АТ «Ідея Банк» в якості забезпечення зобов`язання за кредитним договором № 977, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ТОВ`АВТОТРЕЙД-КИЇВ» (договір застави № 2/04/12/977).

Вказав, що про перехід права власності на спірний автомобіль FIAT DOBLO Combi (номер кузова: НОМЕР_1 ) позивач дізнався в грудні 2019 року, тому вважає, що звернення АТ «Ідея Банк» з цим позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відбулося у межах строку позовної давності.

Узагальнені доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив містять посилання на зазначені вище рішення судів та необхідність застосування положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, заперечення щодо пропустку строку позовної давності з підстав, наведених у позові та зазначення про те, що відповідачем пропущено строк на поданні відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, пояснення надала аналогічні, викладеним у позові та відповіді на відзив. Додатково зазначила, що в рахунок відкритої відновлювальної кредитної лінії Банк надавав Позичальнику транші кредитної лінії на строк, не більше 3 місяців за умови, що кінцевий термін повернення отриманих кредитів не перевищуватиме строку дії кредитної лінії, тобто по 12 квітня 2013 року. Вказала, що цей строк не продовжувався, відповідна додаткова угода щодо цього не укладалася. Крім того, зазначила, що домовленості щодо збільшення строку позовної давності за кредитним договором № 977 від 13 квітня 2012 року відсутні, відповідні додаткові угоди стосовно збільшення строку позовної давності між сторонами договору також не укладались.

Узагальнені доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях зводяться до наступного. Так, представник відповідача вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в силу статей 40 та 42 Закону України «Про заставу». Вказав, що Галицьким районним судом м. Львова встановлено, що в ході здійснення господарської діяльності, предметом якої є операції з купівлі-продажу автомобілів, ТОВ «АВТОТРЕЙД», було відчужено спірний автомобіль на користь TOB «НВ «ДОЛИНА», яке в подальшому його зареєструвало у визначений законом спосіб. В подальшому, 15 листопада 2017 р. TOB «НВ «ДОЛИНА» відчужило на підставі договору купівлі-продажу № 8047/2017/708184 спірний автомобіль на користь ОСОБА_1 .

Вважав, що дані обставини підтверджують беззаперечний факт вибуття/реалізації товарів в обороті, а саме: спірного автомобіля, ще у 2012 році, який в силу статті 40 Закону України «Про заставу» перестав бути предметом застави.

Також вважав, що при зверненні Позивача до суду з даним позовом останнім пропущено строк позовної давності, оскільки право на звернення стягнення на предмет застави у позивача виникло з моменту невиконання основного зобов`язання за кредитним договором, а не з моменту, коли позивач дізнався про факт відчуження транспортного засобу ОСОБА_1 . При цьому, зауважив, що у даному випадку підлягає застосуванню загальний строк позовної давності - 3 роки, оскільки такий строк умовами кредитного договору та договору застави не збільшувався. За таких обставин вважав, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет застави.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Шквир С.В. заперечував проти позову, пояснення надав аналогічні, викладеним у відзиві та запереченнях.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем строку подання відзиву на позов, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 127 цього ж кодексу визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частина 7 цієї ж статті закріплює, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить із того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Разом із тим, судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до правосуддя та реалізацію своїх процесуальних прав як учасника судового процесу.

При цьому, суд звертає увагу, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поновлення пропущеного з поважних причин строку є одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на доступ до суду. Право на доступ до суду не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду. Встановлення строку обумовлене необхідністю дотримання такого елемента принципу верховенства права, як правова визначеність.

Разом з тим, враховуючи принцип забезпечення реалізації прав учасників судового процесу та принцип доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне враховувати доводи представника відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.04.2012 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ТОВ «АВТОТРЕЙД-КИЇВ» було укладено Кредитний договір № 977, за яким Банк відкрив ТОВ «АВТОТРЕЙД-КИЇВ» відновлювальну кредитну лінію для фінансування складу легкових транспортних засобів з метою подальшого їх продажу, в рахунок якої надавав транші кредитної лінії (а.с. 15-18).

Згідно з п. 1.1 кредитного договору, банк відкрив позичальнику револьверну кредитну лінію для фінансування складу легкових транспортних засобів з метою подальшого їх продажу. Максимальний ліміт заборгованості - 4000 000 (чотири мільйони) гривень 00 копійок, зі строком дії кредитного ліміту 12 (дванадцять) місяців від дати укладення цього договору, тобто по «12» квітня 2013 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом і комісій, передбачених договором.

В рахунок відкритої відновлювальної кредитної лінії банк надає позичальнику транші кредитної лінії (далі - "транші"), на строк не більше 3-х місяців за умови, що кінцевий термін повернення отриманих кредитів не перевищуватиме строку дії кредитної лінії (п. 1.2. кредитного договору). Термін кожного окремого траншу по кредитній лінії не може бути довшим 3-х місяців (п. 9.6. кредитного договору).

Позичальник, у свою чергу, згідно з п. 3.1. кредитного договору, зобов`язався отримати і використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і повернути кожний транш кредиту в строки, передбачені додатковою угодою до кредитного договору про видачу траншу кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж в обумовлений в п. 1.1. кредитного договору термін.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 977 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «АВТОТРЕЙД» 13 квітня 2012 року було укладено Договір застави товарів в обороті №2/04/12/977, за умовами якого, згідно з п.1.1., заставодавець передає в заставу заставодержателю товари в обороті, а саме: автомобілі марки КІА, LADA, FIAT, автомобілі модельного ряду компанії Ssang Yong, які знаходяться на складі та належать ТзОВ «Автотрейд» (предмет застави), шляхом передачі на відповідальне зберігання заставодержателя вантажно-митних декларацій та/або актів приймання-передачі транспортних засобів, про що укладається відповідний акт, який є додатком до даного договору. Перелік, місце зберігання та заставна вартість визначається в додатках до даного договору (п. 1.1.) За домовленістю сторін, згідно п.1.2. договору, загальна заставна вартість предмету визначається додатками (Актами прийому-передачі ВМД та/або Актів приймання-передачі транспортних засобів) до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору (а.с. 202-205).

З матеріалів справи встановлено, що в подальшому, ТОВ «АВТОТРЕЙД» було відчужено предмет застави, актуальним власником якого станом на день розгляду справи є відповідач ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з даним позовом, AT «Ідея Банк» зазначав, що ТОВ «АВТОТРЕЙД-КИЇВ» не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 977 від 13.04.2012, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 2436395,36 грн (два мільйони чотириста тридцять шість тисяч триста дев`яносто п`ять гривень сорок вісім копійок).

На підтвердження вказаного розміру заборгованості позивачем надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 977 (а.с. 52-55) та виписку по рахунку ( а.с. 30-50).

При цьому, інші учасники справи заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку суми заборгованості не заявили; належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, не надали; власного розрахунку не надали.

Згідно зі ст.526,527,530 Цивільного Кодексу Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно із п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першійстатті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, частини першоїстатті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК Українивизначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1ст. 589 ЦК Україниу разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

Згідно з ч. 1ст. 590 ЦК України,звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вст. 572 ЦК України, ч.1ст. 20 Закону України «Про заставу»та п.1.7 Розділу 1договору про заставу товарів в обороті від 13 квітня 2012 року, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (на раві вищого пріоритету).

У відповідності до ч. 1 ст. 590 ЦК Україниреалізація предмета застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 27 Закону України «Про заставу»застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положеньЗакону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно дост.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зістаттею 388 Цивільного кодексу Україниза умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

В постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року (справа №555/661/16-ц) зазначено, що в разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивач може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу не було відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Разом з тим, постановою Львівського апеляційного суду від 25.08.2020 у справі № 461/9717/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» за участю третьої особи Львівської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження з рухомого майна встановлено, що 13 квітня 2012 року між TOB «Автотрейд Київ» та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № 977. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 13 квітня 2012 р. № 977, укладено договір застави товарів в обороті №2/04/12/977 від 13 квітня 2012 року. Згідно акту прийому передачі валютно-митних декларацій та/або актів прийому-передачі транспортних засобів, які є предметом застави ПАТ «Ідея Банк» було отримано від заставодавця TOB «Автотрейд» валютно-митні декларації на транспорті засоби, в тому числі і на спірний автомобіль FIAT DOBLO COMBI, номер кузова НОМЕР_1 . За договором купівлі-продажу від 18 грудня 2012 року ТзОВ «Автотрейд» відчужило спірний автомобіль ТОВ НВ «Долина». 25 грудня 2012 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження предмету застави по договору застави товарів в обороті №2/04/12/977 від 13 квітня 2012 р., зокрема автомобіля FIAT DOBLO COMBI, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 39598060. Строк дії обтяжень до 25 грудня 2017 року. 15 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВ Долина укладено договір купівлі-продажу 8047/2017/708184 транспортного засобу FIAT DOBLO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 . Того ж дня ОСОБА_1 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , придбаному автомобілю присвоєно реєстраційний НОМЕР_5 . Відомості про оформлення застави було внесено у Державний реєстр обтяжень рухомого майна 25 грудня 2012 року, строком на п`ять років (до 25 грудня 2017 року), а реєстрація предмета застави за новим власникомвідбулась 15 листопада 2017 року. Таким чином, на момент відчуження предмета застави було чинним та діяло зареєстроване у встановленому законом порядку обтяження рухомого майна у виді заборони відчуження. В подальшому 03 січня 2018 року банком поновлено дію забезпечувального обтяження та внесено в Державний реєстр обтяжень рухомого майна відомості про обтяження заставою транспортного засобу, у зв`язку із закінченням дії попереднього.

З огляду на встановлені обставини та в силу частини першоїстатті 10Закону України«Про забезпеченнявимог кредиторівта реєстраціюобтяжень» Львівський апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного автомобіля FIAT DOBLO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 . А питання дотримання порядку реєстрації транспортного засобу під час здійснення неодноразових відчужень автомобіля без згоди заставодержателя, банку, не спростовує його права, у випадку необхідності, на задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи імперативність вказаної норми, суд приймає до уваги встановлені зазначеним рішенням суду обставини, внаслідок чого приходить до висновку про те, що зміна власниказаставного транспортногозасобу,відносно якогозареєстроване обтяження, не є перешкодою для задоволення за рахунок цього майна вимог банку у випадку порушення заставодавцем своїх кредитних зобов`язань.

У п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, роз`яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина першастатті 20 ЦК, статті3і4 ЦПК). Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки/застави покладається на іпотекодержателя. Звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не призводить до заміни основного зобовязання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки/застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобовязанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобовязанням відсутня.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин інституту преюдиції щодо встановлених обставин у рішенні Господарського суду Львівської області від 11.11.2014 під час розгляду зустрічної позовної заяви ТОВ «Автотрейд» до ПАТ «Ідея Банк», а саме: обставин щодо відсутності права утримувати під обтяженням рухоме майно. Так, зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для висновку суду про відмову у позові є незазначення позивачем у зустрічній позовній заяві яке саме його право є порушеним з огляду на те, що автомобілі, які є предметом застави були ним відчужені.

Водночас, з урахуванням встановлених судом обставин та наведених вище положень закону, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування судом позовної давності до вимог позивача, суд дійшов таких висновків.

Встановлено, що до позовної заяви позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію рішення Господарського суду Львівської областіу справі № 914/1699/13.

Зі змісту вказаного рішення встановлено, що у 2013 році АТ «Ідея Банк» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Автотрейд Київ», ТОВ «Автотрейд», ТОВ «ФК «Грант Плюс» про стягнення солідарного боргу.

Встановлено, що у даній справі було постановлено рішення Господарським судом Львівської області 29.07.2013, яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 залишено без змін.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2013р. у справі №914/1699/13 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Після нового розгляду у справі 11.11.2014 було ухвалено рішення Господарським судом Львівської області, що набрало законної сили 28.11.2014, яким стягнуто солідарноз Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Автотрейд-Київ»(04208,м.Київ,проспект Правди,80,ЄДРПОУ 35000423,п/р НОМЕР_6 в ПАТ«Ідея Банк»,МФО 336310)та зТовариства зобмеженою відповідальністю«Автотрейд» (м.Луганськ,вул.вул.26Бакинських комісарів,б.170,п/р НОМЕР_7 у ПАТ«Ідея Банк»,МФО 336310,ЄДРПОУ 32279782)2554479,72грн.заборгованість покредитному договору№977від 13.04.2012; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ» (04208, м. Київ, проспект Правди, 80, ЄДРПОУ 35000423, п/р НОМЕР_6 в ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 35877553, п/р НОМЕР_8 :980 в ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310) в користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819, рах. № НОМЕР_9 - для погашення заборгованості, МФО 336310) 100 000,00 грн. заборгованість по кредитному договору №977 від 13.04.2012р;звернуто стягнення на предмет застави по договорам застави товарів в обороті №1/04/12/977 від 13.04.2012р. та №3/04/12/977 від 13.04.2012р.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013 у справі № 914/1699/13) предметом позову у даній справі була матеріально-правова вимога такого змісту: «в рахунок часткового погашення заборгованості по кредитному договору № 977 від 13.04.2012р. в розмірі 2 973 507,30 грн., з яких 2 870 898,48 грн. - заборгованості по кредиту, 62 308,37 грн. заборгованості по процентах, 40 132,85 грн. пеня по кредиту, 167,60 грн. пеня по процентах, звернути стягнення на предмет застави по договору № 1/04/12/977 від 13.04.2012р. - на транспортні засоби в кількості 4 одиниці, згідно переліку, загальною вартістю 440 871,25 грн., на предмет застави по договору № 2/04/12/977 від 13.04.2012р. на транспортні засоби в кількості 17 одиниць, згідно переліку, загальною вартістю 1 924 957,29 грн., а також на предмет застави по договору № 3/04/12/977 від 13.04.2012р. - запасні частини на складі в асортименті, в кількості 768 номенклатурних одиниць, згідно переліку, оціночною вартістю 325 300,00 грн., шляхом передання вказаних у власність позивача; решту суми заборгованості погасити за рахунок звернення стягнення на предмет застави по договору № 2/04/12/977 від 13.04.2012р. на транспортні засоби в кількості 12 одиниць, згідно переліку, також на заставне майно обладнання, загальною вартістю 206 741,18 грн., в кількості 73 номенклатурних одиниці, шляхом реалізації на публічних торгах; стягнення з відповідача 3 суму солідарного боргу в розмірі 100 000,00 грн.»

Вказаним рішенням Господарського суду Львівської області 29.07.2013 (яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 та в подальшому скасовано Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 у справі № 914/1699/13) задоволено частково позов ПАТ Ідея Банк та у рахунок часткового погашення заборгованості по кредитному договору № 977 від 13.04.2012 року в розмірі 2 973 507,30 грн., з яких 2 870 898,48 грн. - заборгованості по кредиту, 62 308,37 грн. заборгованості по процентах, 40 132,85 грн. пеня по кредиту, 167,60 грн. пеня по процентах: стягнуто на предмет застави по договору застави товарів в обороті № 1/04/12/977 від 13.04.2012р. шляхом передання у власність ПАТ Ідея Банк транспортних засобів ТзОВ Автотрейд-Київ в кількості 4 одиниці загальною вартістю 440 871,25 грн.; стягнуто на предмет застави по договору застави товарів в обороті №3/04/12/977 від 13.04.2012р. шляхом передання у власність ПАТ Ідея Банк запасні частини ТзОВ Автотрейд-Київ на складі в асортименті в кількості 768 номенклатурних одиниць загальною вартістю 325 300,00 грн.; стягнуто предмет заставипо договорузастави товарівв обороті№2/04/12/977від 13.04.2012р.шляхом переданняу власністьПАТ ІдеяБанк транспортнихзасобів ТзОВАвтотрейд вкількості 16одиниці загальноювартістю 1484086,12грн.;звернуто стягненняна предметзастави подоговору заставитоварів вобороті №2/04/12/977від 13.04.2012р.шляхом реалізаціїна публічнихторгах транспортнихзасобів ТзОВАвтотрейд вкількості 12одиниць,встановивши початковуціну,відповідно доумов договорузастави товарівв обороті№2/04/12/977від 13.04.2012р.; стягнуто з ТзОВ Автотрейд-Київ на користь ПАТ Ідея Банк 59 138,83 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Стягнуто з ТзОВ Фінансова компанія Гарант Плюс на користь ПАТ Ідея Банк в рахунок виконання солідарного грошового зобов`язання заборгованість за кредитним договором №977 від 13.04.2012р в розмірі 100 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, зі змісту резолютивної частини вказаного рішення вбачається, що цим рішенням, зокрема, було звернуто стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті №2/04/12/977 від 13.04.2012р.- автомобіль марки FIAT Doblo Combi ZFA22300005734879 шляхом передання у власність Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк».

Встановлено також, що в подальшому, після скасування Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2013 у справі №914/1699/13 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області, предмет позову позивачем було змінено.

Так, зі змісту рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2014 вбачається, що представником позивача за первісним позовом (ПАТ «Ідея Банк») 22.10.2014р. було подано заяву про зміну предмета позову (вх. 5019/14), яка була прийнята судом. Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. № 5019/14) підтримав повністю, зокрема просив в рахунок часткового погашення заборгованості по кредитному договору № 977 від 13.04.2012р. в розмірі 2 973 507,30 грн., з яких 2 870 898,48 грн. - заборгованість по кредиту, 62 308,37 грн. - заборгованість по процентах, 40 132,85 грн. - пеня по кредиту, 167,60 грн. - пеня по процентах, звернути стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті №1/04/12/977 від 13.04.2012р. шляхом передання у власність Публічному акціонерному товариству Ідея Банк транспортний засіб Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрейд-Київ марки КІА RIO Z94CC51BADR011915 (№ ВМД 100190000/2012/335071), оціночною вартістю 93 709,58 грн.; звернути стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті №3/04/12/977 від 13.04.2012р. шляхом передання у власність Публічному акціонерному товариству Ідея Банк запасні частини Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрейд-Київ на складі в асортименті в кількості 768 номенклатурних одиниць загальною вартістю 325 300,00 грн.; cтягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрейд-Київ та з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрейд 2 554 479,72 грн. заборгованості по кредитному договору №977 від 13.04.2012р.; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрейд-Київ та з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гарант Плюс на користь Публічного акціонерного товариства Ідея Банк 100 000,00 грн. заборгованість по кредитному договору №977 від 13.04.2012р.

З наведного слідує, що при новому розгляді справи в суді першої інстанції матеріально-правова вимога позивача не містила вимоги про звернення стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті №2/04/12/977 від 13.04.2012р., зокрема, спірного транспортного засобу, та, відповідно, не була предметом судового розгляду при новому розгляді справи № 914/1699/13.

Таким чином, позивач, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до положень ст. 13 ЦПК України розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Водночас, суд констатує, що зі змісту рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 та постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2014 у справі № 914/1699/13 вбачається, що позивач був обізнаний про порушення свого цивільного права у зв`язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ» зобов`язань за кредитним договором № 977 від 13 квітня 2012 року, з метою поновлення свого порушеного права звернувся до суду з відповідним позовом ще у 2013 році, самостійно розпорядився своїми правами щодо предмета позову- спочатку просив суд, зокрема, звернути стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті №2/04/12/977 від 13.04.2012р., а в подальшому таку позовну вимогу не заявив, при цьому, з метою поновлення свого порушеного права у зв`язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ» зобов`язань за кредитним договором № 977 від 13 квітня 2012 року самостійно визначив предмет позову та просив стягнути заборговансть за даним кредитним договором та звернути стягнення на предмет застави за іншими договорами застави.

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно дост. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до вимогст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Стаття 266 ЦК Українипередбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно доположень ст.259ЦК України,позовна давність,встановлена законом,може бутизбільшена задомовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Водночас, судом встановлено, що кредитний договір № 977 від 13.04.2012 не містить положень про збільшення позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача зазначила про відсутність таких домовленостей та укладених щодо цього письмових угод.

Таким чином, оскільки сторонами договору строк позовної давності не було збільшено, слід застосовувати позовну давність, визначену законом, а саме: статтею 257 ЦК України, тобто тривалістю 3 роки.

Відповідно дост. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частинами першою, п`ятоюст. 261 ЦК Україниперебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Як вже вказувалось вище, про порушення своїх прав, як позичальника за кредитним договором № 977 від 13.04.2012, АТ «Ідея Банк» було достеменно відомо ще у 2013 році, а точніше тоді, коли АТ «Ідея Банк» звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області.

Однак, з даним позовом щодо звернення стягнення на предмет застави АТ «Ідея Банк» звернувся до суду 01.12.2020, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, визначеного ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивач вказав, що строк позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет застави до ОСОБА_1 , який є актуальним власником транспортного засобу, розпочав обчислюватися для АТ «Ідея Банк» починаючи з 06.12.2019, тобто з дня, коли Банк дізнався, що власник заставного транспортного засобу змінився.

Проте, з такими доводами позивача не можна погодитись, оскільки у даному випадку відсутні правові підстави визначати відлік строку позовної давності з моменту, коли Банк дізнався про особу, яка є актуальним власником транспортного засобу, позаяк обрахування позовної давності саме у такий спосіб суперечить та не відповідає меті та правовій природі інституту позовної давності.

З системного аналізу положень ст. 256-268 ЦК України випливає, що початок перебігу строку позовної давності слід відраховувати саме з того моменту, коли позивач довідався про порушене право у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 977 від 13.04.2012.

При цьому, судом з матеріалів справи встановлено, що про своє порушене право позивач був обізнаний ще у 2013 році та з метою його поновлення звернувся до суду з відповідним позовом.

За правилами ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, судом встановлено, що пунктом 1.1 кредитного договору № 977 від 13.04.2012 визначено строк його виконання 12 місяців, тобто по 12 квітня 2013 року включно.

При цьому, судом також взято до уваги положення п. 1.2 цього договору, згідно з якими в рахунок відкритої відновлювальної кредитної лінії банк надає позичальнику транші кредитної лінії (далі - "транші"), на строк не більше 3-х місяців за умови, що кінцевий термін повернення отриманих кредитів не перевищуватиме строку дії кредитної лінії.

Водночас, судом під час розгляду справи було постановлено ухвалу від 22.12.2021 про витребування у АТ «Ідея Банк» додаткової угоди чи угод до кредитного договору № 977 від 13.04.2012 про видачу траншу кредиту, забезпеченням якого є товари в обороті, а саме: транспортний засіб FIАТ Doblo Combi, номер кузова: НОМЕР_10 .

Водночас, позивачем не було виконано вимогу суду та не надано відповідних документів.

Однак, в судовому засіданні на обгрунтування позовних вимог, представник позивача посилалась на їх наявність, зазначаючи про те, що позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Автотрейд- Київ» було надано транші кредиту відповідно до укладених додаткових угод.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Застосовуючи наслідки неподання витребуваних судом доказів суд здійснює розгляд справи за наявними у ній доказами.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що визначений пунктом 1.1 кредитного договору строк його виконання сторонами було продовжено шляхом укладення додаткової угоди чи умовами додаткових угод про надання чергових траншів.

Водночас, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що сторони кредитного договору такий строк не продовжували, а кінцевий термін отриманих позичальником траншів кредиту не перевищував строку дії кредитної лінії, визначеної пунктом 1.1 кредитного договору- 12 квітня 2013 року.

Крім того,слід зауважитий проте,що позивачубуло достеменновідомо профакт відчуженняспірного транспортногозасобу щеу 2013році підчас розглядусправи №914/1699/13,оскільки самена цюобставину,як наодну зпідстав своїхзаперечень протипозову посилавсявідповідач.Крім того,неврахування самецієї обставиний було однієюз підставдля скасуваннясудових рішеньпопередніх інстанційВищим господарськимсудом,який усвоїй постановівід 17.02.2014зазначив,що судами першої та апеляційної інстанції не з`ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не надано належної оцінки доводам відповідача стосовно відчужених транспортних засобів, які були продані ним в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу автомобілів, їх відчуження відбулось з дотриманням приписів ст. 40, 42 Закону України "Про заставу", а тому з огляду на п. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зазначені об`єкти перестали бути предметом застави.

Таким чином, виходячи з положень п. 1.1 кредитного договору № 977 від 13.04.2012 та з урахуванням положень ч. 5 ст. 261 ЦК України відлік перебігу позовної давності слід обраховувати з 13 квітня 2013 року.

При цьому, доказів на спростування зазначеного висновку суду матеріали справи не містять.

Разом з тим, наявності підстав для переривання строку позовної давності, перелік яких визначений устатті 264 ЦК України, судом не встановлено.

Водночас суд не встановив також наявність у позивача поважних причин пропуску позовної давності.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, керуючись вищезазначеними положеннями закону, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Водночас, у контексті оцінки доводів сторін суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів учасників справи, суд вважає, що ключові аргументи доводів сторін отримали достатню оцінку.

Що стосується вимог АТ «Ідея Банк» про стягнення з позивача витрат на оплату судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другоїстатті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови у задоволенні позову, - на позивача.

Керуючись ст.2,12,13,141,263-265,268, 352 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Київ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», Товариство з обмеженою відповідальністю НВ «Долина», про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Львів, 79008;

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД-КИЇВ», місцезнаходження: проспект Правди, 80, м. Київ, 04208,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД», місцезнаходження: вул. 26 Бакинських комісарів, 170, м. Луганськ, 91005,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «НВ «Долина», місцезнаходження: квартал Левченко, 1а, квартира 18, м. Луганськ, 91051.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повне рішення складено 14 квітня 2023 року.