Рішення

від 22.03.2023 по справі 753/24208/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24208/21

провадження № 2/753/2153/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Маркєлової В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Іващенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

29.11.2021 до Дарницького районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», у якому він просив:

- визнати неправомірним наказ Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» № 1039-К від 22.10.2021 про звільнення позивача за прогул;

- поновити позивача на посаді заступника директора департаменту торгівельної діяльності Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»;

- стягнути з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.10.2021 до дня поновлення на роботі;

- стягнути з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 75 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.11.2021 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Курічової В.М.

Суд звертає увагу учасників процесу, що прізвище судді змінено з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що 15.02.2021 відповідач прийнятий на посаду заступника директора департаменту торгівельної діяльності АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України». У вересні 2021 року позивач у зв`язку із погіршенням стану здоров`я звернувся до лікарні та не виконував свої посадові обов`язки, оскільки в період з 20.09.2021 по 07.10.2021 перебував на амбулаторному лікуванні в медичному центрі ТОВ «Інститут проблем терапії», про що одразу повідомив представника відповідача, яка безпосередньо веде табель обліку використання робочого часу. Після одужання позивач надав представнику відповідача медичну довідку, а також письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі в період з 20.09.2021 по 07.10.2021. Однак, 22.10.2021 позивач не зміг виконувати посадові обов`язки, оскільки йому повідомили про звільнення за прогул.

Позивач зазначає, що його звільнення є незаконним з огляду на таке:

- позивач був відсутній на робочому місці в період з 20.09.2021 по 07.10.2021 з поважної причини, оскільки хворів та проходив лікування в амбулаторному порядку, на підтвердження чого він надав медичну довідку та письмові пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі. Зазначені обставини є поважними причинами відсутності на робочому місці та не можуть бути підставами для звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України;

- звільнення відбулось з порушенням порядку отримання згоди первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, оскільки його завчасно не повідомили про те, що первинною профспілковою організацією відповідача розглядалось подання про його звільнення. Зазначає, що в день звільнення позивача дійсно запросили на засідання первинної профспілкової організації, однак йому було невідомо, які питання винесені на розгляд, тому був позбавлений можливості підготуватись до розгляду подання про його звільнення;

- звільнення відбулось з порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, який передбачений ст. 148 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення ухвалено лише 22.10.2021, а позивач був відсутнім на робочому місці з 20.09.2021.

З огляду на викладене також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, як передбачено ст. 235 КЗпП України.

Позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 75 000,00 грн, оскільки неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань, він безпідставно втратив джерело доходу та можливості забезпечувати матеріально свою родину. Звільнення з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України створюють негативне враження на роботодавців, тому позивач не має можливості працевлаштуватися на аналогічну посаду з достатнім рівнем заробітку.

Ухвалою від 31.01.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 10.03.2022, установлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Задоволене клопотання позивача про витребування доказів. Зобов`язано Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надати суду належним чином завірені копії: колективного договору АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», посадової інструкції заступника директора департаменту торгівельної діяльності АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», положення про департамент торгівельної діяльності АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», довідку про середню заробітну плату на АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» щодо ОСОБА_1 , положення про колективні трудові спори АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», матеріали службового розслідування.

10.03.2022 розгляд справи відкладено на підставі клопотання представника позивача на 21.06.2022 12.40 год.

21.06.2022 розгляд справи відкладено на підставі клопотання представника відповідача на 29.08.2022 16.00.

07.07.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтував таким:

- позивач був ознайомлений із Правилами внутрішнього трудового розпорядку, в якому врегульовані питання щодо тривалості робочого часу працівників, однак у порушення зазначеного був відсутній на роботі в період з 20.09.2021 по 07.10.2021 без поважних причин. Позивач у позові не заперечує, що дійсно був відсутнім на роботі в спірний період. Тому підставою для звільнення позивача з роботи є саме прогул, як передбачено п. 4 ст. 40 КЗпП України;

- медична довідка, надана позивачем на підтвердження поважності причини відсутності на роботі, є неналежниим доказом, оскільки вона не відповідає вимогам до документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, які передбачені Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчені тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 13.11.2021 № 455. Тимчасова непрацездатність засвідчується виключно листком непрацездатності. Надана медична довідка не містить інформації щодо неможливості виконувати службові обов`язки, перебуваючи на амбулаторному лікуванні;

- доводи позивача щодо порушення порядку отримання згоди первинної профспілкової відповідальності не відповідають дійсності;

- порушення позивачем трудової дисципліни мало триваючи характер та було виявлено лише після 08.10.2021, тому строк, передбачений ст. 148 КЗпП України не пропущений. Позивач дійсно 20.09.2021 засобами мобільного зв`язку повідомив представника відповідача про відкриття лікарняного, однак після виходу на роботу не надав листка непрацездатності;

- відповідач заперечує щодо вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог законодавства;

- підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні, оскільки позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими позивачу моральними стражданнями.

12.09.2022 представник позивача адвокат Нетерова О.В. подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що не погоджується із заявленими відповідачем у відзиві доводами, що підтвердженням поважності причин відсутності на робочому місті може бути лише листок непрацездатності, з тим, що позивач не підтвердив неможливість виконання трудових обов`язків при отриманні ним лікування, а також тим, що відповідачем не пропущено строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з огляду на наступне.

Відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами (Ухвала Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року у справі № 6-10006кс02). Актуальність наведеної позиції Верховного Суду України підтверджується у постановах Верховного суду від 27 червня 2018 року у справі №799/3487/16-ц, від 31 травня 2018 року у справі №324/1102/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі №459/2618/17. Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31.10.2002 р. № 6-10006кс02 визначено, що вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із передбачених ст. 27 Цивільно процесуального кодексу (ст. 43 ЦПК в поточній редакції). При цьому відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами. Верховний суд у постанові від 11.03.2020 у справі № 459/2618/17 вказав, що висновки судів про неможливість врахування виписки із медичної карти, оскільки вона має виправлення у даті народження заявника, є необгрунтованими. Матеріали справи свідчать про звернення позивача у день відсутності на роботі за медичною допомогою і ці обставини не спростовані. У разі, якщо у суду виникли сумніви у достовірності записів у медичній документації, він мав право перевірити їх достовірність шляхом запиту до відповідного медичного закладу. Тим самим, відсутність дати та номера довідки, виданої позивачу про його перебування на лікуванні, не може бути підставою для відхилення її як належного та допустимого доказу, із урахуванням того, що сама довідка містить дати початку та закінчення лікування та за аналогією із листком непрацездатності видається в день закінчення лікування, отже з наданої до матеріалів справи довідки медичної установи можна достовірно встановити обставини справи в той час, коли форма довідки навіть не містить місця для зазначення її дати та номеру, адже така довідка виписується в останній день лікування, і дата довідки відповідає останньому дню лікування, що вказується в ній же. При цьому посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі 202/7726/19 та від 29.01.2021 року у справі 420/3023/19 є недоречними та не спростовують обґрунтованості заявлених позовних вимог, із урахуванням того, що зазначеними постановами Верховний Суд не відступав від раніше сформульованої правової позиції, зокрема в постановах 27 червня 2018 року у справі №799/3487/16-ц, від 31 травня 2018 року у справі №324/1102/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі №459/2618/17. Тим самим, зазначені відповідачем постанови сформульовані виключно, виходячи із конкретних обставин справи і зазначені позиції неможливо автоматично застосовувати у цій справі. При цьому; при застосуванні тієї чи іншої позиції Верховного Суду необхідно враховувати обставини цієї справи та їх особливість. Зокрема, відповідачем не враховано, що листки непрацездатності видаються в електронній формі з 04.06.2021, а з 01.10.2021 їх видача в електронній формі є обов`язковою для всіх закладів охорони здоров`я. В той же час, лікар, до якого звернувся позивач 20.09.2021 не отримала своєчасно електронно-цифровий підпис, у зв`язку із чим була позбавлена технічної можливості оформити листок непрацездатності при зверненні позивача на лікування, що підтверджується листом ТОВ «Інститут проблем терапії» б/н від 22.11.2021. Слід зазначити, що життя та здоров`я людини є найвищою цінністю, у зв`язку із чим позивач, звертаючись по медичну допомогу в першу чергу обирав спеціаліста за його фаховими здібностями, а не за можливістю оформлення листка непрацездатності. Звернувшись до закладу охорони здоров`я та отримуючи належне лікування позивач одразу попередив свого безпосереднього керівника, що не заперечується відповідачем. Отримуючи лікування в межах денного стаціонару позивач не знав, що по закінченню лікування йому не буде наданий листок непрацездатності через відсутність у лікаря електронного цифрового підпису. Слід врахувати, що листок непрацездатності при оформленні його в паперовому вигляді до 01.10.2021 міг бути виданий пацієнту тільки після його закриття, тобто у випадку позивача 07.10.202. При цьому 07.10.2021 при закінченні лікування замість отримання листа непрацездатності позивач отримав довідку, яку надав відповідачу. Про можливу недостовірність зазначених позивачем обставин його непрацездатності через лікування з діагнозом ерозивний гастрит, хронічний панкреатит у стадії загострення, подагричний артрит, можна було б судити лише в тому випадку, коли б позивач не повідомив свого безпосереднього керівника в перший же день хвороби про зазначені обставини. В той же час, керівник позивача був ним повідомлений про зазначені обставини в перший же день, що спростовує будь-які посилання на можливу недостовірність зазначених обставин. Факт повідомлення позивачем свого керівництва про лікування в закладі охорони здоров`я та впевненість позивача в тому, що йому відкрито лікарняний визнано відповідачем в відзиві на сторінці 9, у зв`язку із чим, зазначена обставина не підлягає окремому доведенню. Крім того, відповідно до п. 5 Наказу Міністерства охорони здоров`я №1066 від 01.06.2021 року «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» (в редакції від 31.08.2021), установлено, що за умови наявності відповідної технічної можливості щодо функціонування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони здоров`я для закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку, одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та здійснюють експертизу з тимчасової втрати працездатності, (далі - заклади охорони здоров`я) формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого підпунктом 1 пункту 1 цього наказу, є обов`язковим: із 04 червня 2021 року - на період дії перехідної моделі роботи з медичними висновками про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я та листками непрацездатності, виданими за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1454/10053, (далі - листок непрацездатності), що триває до 31 серпня 2021 року, (далі - перехідна модель) для закладів охорони здоров`я, які в установленому порядку підключені до електронної системи охорони здоров`я; із 01 жовтня 2021 року - для всіх закладів охорони здоров`я. Відповідно до п. 9 Наказу Міністерства охорони здоров`я №1066 від 01.06.2021 року «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» (в редакції від 31.08.2021 року), установлено, що технічна можливість в електронній системі охорони здоров`я, передбачена пунктами 5-6 цього наказу, виникає з дати оприлюднення на вебсайті електронної системи охорони здоров`я інформації про підключені до центральної бази даних електронні медичні інформаційні системи та відповідне розширення їх функціональних можливостей, які передбачені технічними вимогами до електронних медичних інформаційних систем, що визначаються Національною службою здоров`я України відповідно до Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1101. В той же час, підключеними до електронної системи охорони здоров`я до 01.10.2021 року були виключно державні та комунальні заклади охорони здоров`я, та приватні заклади охорони здоров`я, які отримали ліцензії на здійснення експертизи з тимчасової втрати працездатності, як окремий вид медичної практики. ТОВ «Інститут проблем терапії», як приватний заклад охорони здоров`я, набув право формувати медичні висновки про тимчасову непрацездатність тільки з 01.10.2021 року, проте за умови наявність технічної можливості. В той же час, у зв`язку Із відсутністю електронного цифрового підпису лікаря, у ТОВ «Інститут проблем терапії» була відсутня технічна можливість оформлювати листок непрацездатності, у зв`язку із чим було складено саме довідку. В той же час, покладення на позивача негативних наслідків відсутності технічної можливості оформлення листків непрацездатності з боку закладу охорони здоров`я є неприпустимим, адже позивач в першу чергу має піклуватися про відновлення свого здоров`я та отримання належного лікування, а не про оформлення листка непрацездатності. За таких умов, стверджувати, що листок непрацездатності є єдиним документом, що може підтвердити поважність причин відсутності працівника на робочому місці, неможливо. Крім того, в вересні - жовтні 2021 року листки непрацездатності фактично були замінені на електронні висновки про непрацездатність, які видавались в разі наявність технічної можливості, що додатково підтверджує неможливість застосування до цього спору постанов Верховного суду, на які посилається відповідач. Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не доведено неможливість виконання трудових обов`язків під час отримання ним лікування, слід зазначити, що на адвокатський запит представника позивача ТОВ «Інститут проблем терапії» надало відповідь №9 дата 09.09.2022 року, що діагноз позивача спричиняє втрату працездатності, лікування при цьому отримується в порядку денного стаціонару та унеможливлює виконання працівником трудових обов`язків. Діагноз позивача унеможливлював виконання ним трудових обов`язків, а негативні наслідки хвороби очевидно свідчать про необхідність швидкого реагування з метою збереження життя. За таких ризиків для здоров`я позивача навряд чи можна було б очікувати, що позивач стане в першу чергу думати про правильність оформлення його непрацездатності, а цілком очевидно в першу чергу піклуватиметься про отримання лікування. Стосовно посилання відповідача, що відсутності порушення ним строку притягнення до відповідальності, та посилання відповідача на практику Верхового Суду стосовно тривалого характеру порушення, слід зазначити, що ця практика Верховного Суду не може застосовуватися до цієї справи, адже ґрунтується на законодавстві, яке було суттєво змінено. Так Верховний Суд виходив з того, що прогул є триваючим правопорушенням і роботодавець може надати обставинам відсутності працівника належної оцінки як правопорушенню тільки після появи працівника на робочому місці та отримання інформації про відсутність листка непрацездатності, саме з цього моменту починається сплив строку на притягнення працівника до відповідальності. Окремої уваги заслуговує те, що відповідні позиції Верховного Суду щодо початку перебігу строку на притягнення до відповідальності за прогул у зв`язку із виявленням відсутності листка непрацездатності сформовані у справах за позовами, поданим до суду в 2016-2018 роках. В той же час, у зв`язку зі зміною регулювання питання оформлення документів на підтвердження непрацездатності особи та їх оприлюднення, зокрема у зв`язку із прийняттям Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 328, зазначені позиції Верховного Суду є не актуальними для спорів, що виникли в 2021 році зокрема. Так відповідно до п. 1 Порядку організації ведення к Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, цей Порядок визначає механізм організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності (далі - Реєстр) та надання інформації з ' нього. Реєстр ведеться з метою забезпечення накопичення, зберігання, обліку та використання інформації про сформовані (видані), продовжені листки непрацездатності для реалізації прав застрахованих осіб на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, оплату перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, а також для проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності. Відповідно до п. 15, 17-18 Порядку, інформація з Реєстру, що містить відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків, період і причину непрацездатності, надається тільки особі, якої зазначені відомості стосуються, її страхувальнику - за період перебування особи у трудових відносинах із ним4 відповідно через електронні кабінети застрахованої особи та страхувальника на порталі послуг, а також особі, яка засвідчила тимчасову непрацездатність, - через електронну систему охорони здоров`я. Пошук відомостей у Реєстрі здійснюється за прізвищем, власним іменем, по батькові (за наявності) та датою народження застрахованої особи, її реєстраційним номером облікової картки платника податків за принципом повного збігу всіх зазначених ідентифікаторів пошуку та/або кожного окремого із зазначених ідентифікаторів пошуку. Інформація з Реєстру містить актуальні на дату і час її формування відомості, що обробляються, або відомості про відсутність інформації за визначеними ідентифікаторами пошуку. Тобто, ще з 2020 року навіть при видачі паперового листка непрацездатності відомстві про нього одразу вносилися до Електронного реєстру листків непрацездатності та могли бути перевіреними в будь-який час в режимі реального часу. Тим самим, якщо позивач не будучі спеціалістом в області охорони здоровця та області права, міг не розуміти про те, що він може перевірити факт складення листка непрацездатності, і самонадіянно був впевнений, що листок непрацездатності складено, про що і повідомив в перший же день свого керівника, то відповідач, будучі страхувальником позивача, маючи в своєму штаті спеціалістів в області права та спеціалістів з кадрової роботи, адже саме ці особи приймали участь в фіксації відсутності позивача на робочому місці, мали змогу перевірити факт відсутності лікарняного листа ще 20.09.2021 року. За нормальних обставин, із урахуванням того, що позивач знаходився на зв`язку телефоном із керівництвом, відповідач мав би повідомити позивача про те, що листок непрацездатності не відкрито, що б призвело до того, що цей спір би навіть не виник. Отже за нормальних обставин, із урахуванням того, що позивач повідомив керівника про наявність в нього лікарняного ще 20.09.2021, а також із урахуванням того, що вже 20.09.2021 у відповідача була можливість перевірити достовірність посилання позивача на наявність в нього листка непрацездатності шляхом отриманий відомостей з Електронного реєстру листків непрацездатності, який ведеться в режимі реального часу, відповідач вже 20.09.2021 повинен був виявити факт порушення, а саме відсутність листка непрацездатності. Тим самим сплив строку на притягнення позивача до відповідальності починається саме з 20.09.2021, як з дня, коли відповідачу було повідомлено про наявність листка непрацездатності, і дня, коли відповідач вже між ці відомості спростувати. При цьому, позивач не визнає факту неповажності причин відсутності на роботі, а лише зазначає на порушення відповідачем порядку притягнення його до відповідальності,, за умови, що відповідач вважає, що причини відсутності були неповажними. Отже, враховуючи викладене вище посилання відповідача у відзиві є необгрунтованими та не спростовують підстав позову

10.09.2022 представник відповідача адвокат Михайлик Л.Г. подала заперечення на відповідь на відзив, у яких АТ «ДПЗКУ» не погоджується з доводами позивача, зазначеними у відповіді на відзив, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, що підтверджується наступним.

1. Щодо відсутності висновків Верховного Суду, які б підтверджували доводи позивача. В позовній заяві та у відповіді на відзив на підтвердження своїх доводів, що відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватись не тільки листком непрацездатності , а й іншими доказами, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 759/3487/16-ц провадження № 61-15334св18, від 31 травня 2018 року у справі № 324/1102/16-ц, провадження № 61-18923св 18, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 провадження № 61-47902св18 та ухвалу Верховного Суду України від 31.10.2002 у справі №6-10006кс02. Однак, у всіх цих справах працівники були звільнені у зв`язку з відсутністю на робочому місці протягом проміжку часу, що не перевищував 1 робочого дня у зв`язку з відвідуванням лікаря, що не потребувало відкриття лікарняного листка, а тому на підтвердження перебування на консультації у лікаря працівники надавали роботодавцю довідку. Отже, посилання Позивача на вказані Постанови Верховного Суду, є безпідставним, адже у них відсутні висновки про те, що тимчасова непрацездатність працівника може підтверджуватися іншими доказами, ніж листком непрацездатності чи висновком про тимчасову непрацездатність, оскільки такі висновки суперечили б чинному законодавству, а саме п.1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, де зазначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється.

2. Щодо безпідставності тверджень Позивача про неможливість отримання ним листка непрацездатності. У відповіді на відзив представник Позивача зазначає, що останній, начебто, не міг отримати листок непрацездатності, оскільки з 04.06.2021 листки непрацездатності видавалися в електронній формі, однак лікувальний заклад куди звернувся Позивач, не був підключений до електронного реєстру до 01.10.2021, окрім того лікар до якого звернувся Позивач отримала ЕЦП лише 11.11.2021, у зв`язку з чим не мала технічної можливості оформити листок непрацездатності Позивачу, при цьому Позивач посилається на лист ТОВ «Інститут проблем терапії» б/н від 22.11.2021. Вказані доводи представника є неспроможними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Згідно п. 5 Наказу МОЗ України від 01.06.2021 № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» в ред. від 07.09.2021 (далі - Наказ №1066), за умови наявності відповідної технічної можливості щодо функціонування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони здоров`я для закладів охорони здоров`я формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого підпунктом 1 пункту 1 цього наказу, є обов`язковим: - із 04 червня 2021 року - на період дії перехідної моделі роботи з медичними висновками про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я що триває до 31 серпня 2021 року, для закладів охорони здоров`я, які в установленому порядку підключені до електронної системи охорони здоров`я; - із 01 жовтня 2021 року - для всіх закладів охорони здоров`я. З вищенаведеного вбачається, що обов`язок щодо формування та внесення медичних висновків про тимчасову непрацездатність до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я для всіх медичних закладів виник лише з 01.10.2021, а з 04.06.2021 - лише для закладів охорони здоров`я, які в установленому порядку підключені до електронної системи охорони здоров`я за наявності технічної можливості. Оскільки ТОВ «Інститут проблем терапії» до 01.10.2021 не був підключений до електронної системи охорони здоров`я, формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я для ТОВ «Інститут проблем терапії» та для лікаря до якого звернувся Позивач не було обов`язковим. Згідно п. 6 Наказу № 1066 до виникнення технічної можливості щодо формування та внесення медичних висновків про тимчасову непрацездатність до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженим підпунктом 1 пункту 1 цього наказу, а також для листків непрацездатності, що були видані до 01 жовтня 2021 року, застосовуються вимоги, визначені в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055, Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № ОЗб/о «Журнал реєстрації листків непрацездатності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 685/20998, Положенні про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року № 189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за № 589/15280. Враховуючи відсутність у ТОВ «Інститут проблем терапії» до 01.10.2021 підключення до електронної системи охорони здоров`я, згідно п.5, 6 Наказу № 1066, лікар до якого звернувся Позивач зобов`язана була оформити Позивачу листок непрацездатності в паперовій формі в порядку передбаченому Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом МОЗ від 13.11.2001 № 455 (далі - Інструкція №455) , Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженій наказом МОЗ, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція №1456/10055). Так, відповідно до п.1.1, 1.2 Інструкції №455 Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється. Згідно п.1.7. Інструкції №455 видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності. У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях (п.2.1 Інструкції №455). Листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі (п.2.5 Інструкції №455). Згідно п.1 Інструкції №1456/10055 листок непрацездатності (далі - J1H) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка JIH заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Записи в ЛН здійснюються розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом. 4 Після заповнення корінець залишається в закладі охорони здоров`я (п.2.3 Інструкції №1456/10055). Далі заповнюється частина лицьового боку JIH, що видається непрацездатному (п.З Інструкції №1456/10055). Отже, доводи представника щодо неможливості видати 20.09.2020 листок непрацездатності через запровадження з 04.06.2021 Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я та відсутність у лікаря ЕЦП є безпідставними. Адже з 04.06.2020 використання вказаного реєстру здійснювалося лише ліку вальними закладами підключеними до електронної системи охорони здоров`я за умови наявності відповідної технічної можливості щодо функціонування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони здоров`я. Для всіх закладів охорони здоров`я використання вказаного електронного реєстру стало обов`язковим лише з 01.10.2021. Згідно п.5, 6 Наказу № 1066, лікар до якого звернувся Позивач зобов`язана була оформити Позивачу листок непрацездатності в паперовій формі в порядку передбаченому Інструкцією №4555 та Інструкцією №1456/10055. Відповідно до п. 8 Наказу МОЗ України від 01.06.2021 № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» для всіх закладів охорони здоров`я із 01 жовтня 2021 року видача листків непрацездатності відповідно до вимог, визначених в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, забороняється, окрім таких випадків, зокрема, продовження та закриття листків непрацездатності, що були видані особам до 01 жовтня 2021 року. Враховуючи, що листок непрацездатності ТОВ «Інститут проблем терапії» мало видати до 01.10.2021 р., то згідно з вказаної норми у медичної установи було право продовжити та закрити листок непрацездатності ОСОБА_4 після 01.10.2021 р. В будь-якому випадку, відсутність у лікаря ЕЦП на дату звернення Позивача за медичною допомогою у разі втрати ним працездатності, не свідчить про неможливість лікаря видати листок непрацездатності чи висновок про втрату працездатності. Адже складення листка непрацездатності в порядку, передбаченому Інструкцією № 455 не потребує наявності ЕЦП. В будь-якому випадку процедура отримання ЕЦП займає максимум 30 хв, а тому факт відсутності у лікаря ЕЦП не позбавляв його обов`язку видати Позивачу належні документ на підтвердження втрати працездатності. В той же час, посилання представника Позивача у відзиві на позовну заяву на незнання Позивача до закінчення лікування про те, що йому не буде видано лікарняний не позбавляло його обов`язку отримати такі документи, завчасно дізнатися у лікаря чи буде його видано лікарняний та надати роботодавцю належні документи на підтвердження втрати ним працездатності. А факт повідомлення керівника про причини його відсутності на роботі не позбавляє такого працівника обов`язку надати належним чином складені документи на підтвердження його непрацездатності.

3. Щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження непрацездатності позивача в період з 20.09.2021 по 07.10.2021. Так, відповідно до п.1.1, 1.2 Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється. В листі від 09.09.2022 № 9 за підписом головного лікаря ТОВ «Інститут проблем терапії» ОСОБА_5 зазначено, що на період лікування Позивача йому була видана довідка про перебування на лікуванні. Однак, згідно п. 2.7 абз. 2 п. 2.7 Інструкції довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу видається особам, не визнаним тимчасово непрацездатними. Довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності (Пункт 2.18 Інструкції №455). Особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації (п.2.19 Інструкції №455). Отже, довідка видається за відсутності ознак тимчасової втрати працездатності та підтверджує лише факт звернення до лікаря та час проведення консультації. В той же час надана Позивачем довідка Товариства з обмежено відповідністю «Інститут проблем терапії», що нібито ОСОБА_6 у період з 20.09.2021 р по 07.10.2021 р. перебував у медичному центрі «Інститут проблем терарії» з діагнозом ерозивний гастрит, хронічний панкреатит в стадії загострення, подагричний артрит не містить дати її складення, а також не підтверджує, що позивач в період з 20.09.2021 по 07.10.2021 за станом здоров`я не міг перебувати на роботі і виконувати свої службові обов`язки. Зазначена позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 524/1654/19, в якій встановлено, що судами попередніх інстанцій надано належну оцінку поясненням позивача щодо підстав відсутності на робочому місті 11 лютого 2019 року, відвідування лікаря-стоматолога у м. Кременчук, перебування на особистому прийомі у заступника директора департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації Власюка Г.Б. із скаргами з приводу упередженого ставлення до неї деяких членів колективу школи, а також доказам про перебування ОСОБА1 у м. Полтава.

У судове засідання 22.03.2023 сторони та їх представники не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Мотиви та норми права, з яких виходить суд.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; КЗпП України; п.1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196; нормами Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 за № 1456/10055; Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 036/о «Журнал реєстрації листків непрацездатності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 685/20998; Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008 за № 589/15280; п. 5 Наказу МОЗ України від 01.06.2021 № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» (в ред. від 07.09.2021), Порядком формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого підпунктом 1 пункту 1 цього наказу; Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Щодо законності підстав звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

15.02.2021 ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора департаменту торгівельної діяльності Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Згідно з наказом № 1039-к від 22.10.2021 ОСОБА_1 22.10.2021 звільнено з посади заступника директора департаменту торгівельної діяльності за прогул з 20.09.2021 по 07.10.2021 без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 99 том № 1).

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно до п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», зі змістом яких позивач ознайомлений особисто, про що свідчить його підпис у Журналі з ознайомленням працівників із регламентуючими документами, прогулом вважається відсутність на роботі без поважної причини більше трьох годин протягом робочого дня. Прогул є підставою для звільнення працівника (а.с. 95-98 том № 1).

Позивач зазначає, що вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не визначено, однак наявність поважних причин неявки на роботі визнається у разі доведеної непрацездатності працівника.

П. 5.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» передбачено, що при відсутності на робочому місті з причин хвороби працівник зобов`язаний у перший же день сповістити про це свого безпосереднього керівника.

Позивач зазначив, що 20.09.2021 він повідомив представника відповідача, який безпосередньо веде табель обліку використаного часу, про погіршення здоров`я та звернення за медичною допомогою.

Зазначену обставину визнано відповідачем.

П. 5.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» передбачено, що листок тимчасової непрацездатності, завізований керівником (або відповідальною особою) надається працівником начальнику відділу кадрів у перший робочий день після хвороби.

Всупереч п. 5.3 цих Правил Позивач на підтвердження факту тимчасової непрацездатності у період з 20.09.2021 по 08.10.2021 надав відповідачу довідку, видану лікарем Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» ОСОБА_5 , у якій зазначено, що « ОСОБА_1 1985 р. перебував у медичному центрі «Інститут проблем терапії» з 20.09.2021 по 07.10.2021 з діагнозом «Эрозивный гастрит. Хронический панкреатит в стадии обострения. Подагрический артрит». Рекомендовано продовжити лікування в амбулаторних умовах (а.с. 19 том № 1).

Оцінюючи цю довідку як доказ наявності поважних причин відсутності позивача на робочому місці у період з 20.09.2021 по 07.10.2021 суд виходить з наступного.

Порядок та умови видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначені Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196 (далі - Інструкція № 455).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Відповідно до п. 1.3.1. розділу 1.3. Інструкції № 455 листок непрацездатності видається, зокрема, громадянам України, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання.

За п. 1.7. Інструкції № 455 видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п. 1- 9, 13, 14 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 036/о «Журнал реєстрації листків непрацездатності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 685/20998; ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації № 036/о "Журнал реєстрації листків непрацездатності" (далі - форма № 036/о). Форма № 036/о заповнюється закладами охорони здоров`я, які надають амбулаторну та стаціонарну допомогу та видають листки непрацездатності на підставі записів у формі № 025/о - "Медична карта амбулаторного хворого", у формі № 003/о - "Медична карта стаціонарного хворого", затверджених цим наказом. У графах 2, 3 реєструються листки непрацездатності (первинні і з продовженням), які видані даним закладом охорони здоров`я. У графах 6-9 зазначаються прізвище, ім`я, по батькові хворого, рік народження, місце проживання згідно з паспортними даними та місце роботи. У графі 10 зазначається заключний діагноз або шифр за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Десятого перегляду (МКХ-10). У графі 11 вказуються прізвище, ім`я, по батькові лікаря, який видав листок непрацездатності, його спеціальність. У графах 12-14 вказуються дати початку захворювання та завершення лікування, а також кількість календарних днів звільнення від роботи. У закладах охорони здоров`я, які надають і амбулаторну, і стаціонарну допомогу, форма № 036/о заповнюється окремо в поліклініці та окремо в стаціонарі. У разі ведення форми № 036/о в електронному форматі в ній має бути зазначена вся інформація, яка міститься на затвердженому паперовому носії.

Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян у разі захворювання чи травми врегульовано розділом 2 Інструкції № 455, так, за п. 2.1. у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях. За п. 2.2. при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 15 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 15 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.

Отже, позивач є громадянином України, який працював на умовах трудового договору на посаді Заступника директора департаменту торгівельної діяльності Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», тому на підтвердження поважності причини відсутності на роботі в період 20.09.2021 по 07.10.2021, тобто за 18 календарних днів, повинен був надати відповідачу саме листок непрацездатності, виданий лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення.

Видана Головним лікарем ТОВ «Інститут проблем терапії» ОСОБА_5 довідка від 22.11.2021, згідно з якою: « ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в зазначеному медичному центрі з 20.09.2021 по 07.10.2021 з діагнозом: ерозивний гастрит, хронічний панкреатит у стадії загострення, подагричний артрит. Листків непрацездатності ТОВ «Інститут проблем терапії» у період звернення ОСОБА_1 не видавав. Згідно абзацу 3 п. 5 із змінами внесеними до Наказу Міністерства охорони здоров`я № 1836 від 28.08.2021, медичний центр «Інститут проблем терапії» мав право видачі листів непрацездатності лише до 01.10.2021. Тому на період дікування ОСОБА_1 була видана довідка про перебування на лікуванні згідно чинного законодавства України.» (а.с. 16 том №1) - не спростовує доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог Інструкції № 455 та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 036/о, оскільки вона не відповідає вимогам, визначеним цими Інструкціями щодо форми та порядку видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян у разі захворювання, а містить лише діагноз та рекомендацію щодо умов лікування, отже не відповідає встановленому ст. 77 ЦПК України критерію щодо допустимості доказів.

Із наданої Фондом державного страхування України інформації від 25.10.2021 № 7806-6 вбачається, що інформація щодо тимчасової непрацездатності з видачею листків непрацездатності ОСОБА_1 за період з 20.09.2021 по 07.10.2021 в Управлінні виконавчої дирекції фонду у м. Києві відсутня.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 759/3487/16-ц, від 31 травня 2018 року у справі № 324/1102/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 та ухвалі Верховного Суду України від 31.10.2002 у справі №6-10006кс02, однак, не застосовує їх у справі, що розглядається у зв`язку з тим, що правовідносини у них не є подібними до цієї справи. Так, у всіх цих справах працівники були звільнені у зв`язку з відсутністю на робочому місці протягом проміжку часу, що не перевищував 1 робочого дня у зв`язку з відвідуванням лікаря, що не потребувало відкриття лікарняного листка, а тому на підтвердження перебування на консультації у лікаря працівники надавали роботодавцю довідку. Так, у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 759/3487/16-ц, зазначено наступне: «Суди встановили, що 09 грудня 2015 року позивач була відсутня на своєму робочому місці з 14 год. до 18 год., що підтверджується актом про відсутність працівника на роботі від 09 грудня 2015 року, складеним працівниками спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 міста Києва, поясненнями свідка». У постанові Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 324/1102/16-ц зазначено наступне: «Зазначала, що вона дійсно була відсутня на робочому місці у другій половині дня 25 травня 2016 року, проте, відсутність становила менше 3 годин та пояснюється поганим самопочуттям, що підтверджується відповідною довідкою лікаря. Крім того, вона отримала попередню згоду керівництва на відвідання лікарні». «Натомість, дослідивши матеріали справи, суди попередніх інстанцій, встановили, що позивач мала поважні причини відсутності на робочому місці, оскільки відвідувала лікаря, яка діагностувала симптоматику гострого захворювання, що передбачала госпіталізацію». У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 зазначено наступне: «Відповідно до акту № 4 від 26 липня 2017 року позивачка була відсутня на роботі 26 липня 2017 року протягом робочого дня». «Відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами (Ухвала Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року у справі № 6-10006кс02)». Тобто, у всіх вищезазначених справах працівники були звільнені у зв`язку з відсутністю на роботі за станом здоров`я в період часу, що не перевищував робочого дня, у зв`язку із відвідуванням у лікаря, що підтверджувалося належним чином складеною довідкою медичної установи, в даній же справі Позивач не прибував на роботу протягом 17 днів та не надав роботодавцю жодних належних доказів на підтвердження поважності причин протягом значного проміжку часу. Отже, посилання позивача на вказані постанови Верховного Суду, є безпідставним, адже у них відсутні висновки про те, що тимчасова непрацездатність працівника може підтверджуватися іншими доказами, ніж листком непрацездатності чи висновком про тимчасову непрацездатність, оскільки такі висновки суперечили б чинному законодавству, а саме п.1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, де зазначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється.

Доводи позивача про неможливість видачі йому листка непрацездатності через відсутність ЕЦП у лікаря є необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до п. 8 Наказу МОЗ України від 01.06.2021 № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» для всіх закладів охорони здоров`я із 01 жовтня 2021 року видача листків непрацездатності відповідно до вимог, визначених в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, забороняється, окрім таких випадків, як зокрема, продовження та закриття листків непрацездатності, що були видані особам до 01 жовтня 2021 року. Враховуючи, що листок непрацездатності ТОВ «Інститут проблем терапії» мало відкрити до 01.10.2021, то згідно з вказаною нормою у медичної установи було право продовжити та закрити листок непрацездатності ОСОБА_4 після 01.10.2021. Тому відсутність у лікаря ЕЦП на дату звернення Позивача (20.09.2021) за медичною допомогою у разі втрати ним працездатності не свідчить про неможливість лікаря видати листок непрацездатності. Адже складення листка непрацездатності в порядку, передбаченому Інструкцією № 455 не потребує наявності ЕЦП.

Щодо порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності та порушення порядку звільнення позивача з займаної посади, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Аналогічні за змістом положення закріплені в п. 7.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Під визначенням «дисциплінарний проступок» слід розуміти протиправну дію чи бездіяльність працівника, що порушує встановлений на підприємстві, установі, організації внутрішній трудовий розпорядок.

Позивач зазначає, що був відсутній на робочому місці з 20.09.2021, тому наказ про його звільнення від 22.10.2021 ухвалено з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 148 КЗпП України.

Як вже встановлено судом, позивач дійсно з 20.09.2021 по 07.10.2021 був відсутній на робочому місці, не виконував службові обов`язки, однак 20.09.2021 в телефонному режимі повідомив про причини відсутності, зобов`язався надати докази на підтвердження зазначених ним обставин.

08.10.2021 позивач закінчив лікування, вийшов на роботу з метою виконувати службові обов`язки, однак на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці у спірний період, як передбачено, зокрема п. 5.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», листок непрацездатності не надав.

Обчислення місячного терміну для застосування стягнення починається з дня виявлення не факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 638/14690/18-ц.

У даному випадку порушення позивачем трудової дисципліни є триваючим, оскільки він був відсутній на робочому місці без поважної причини в період з 20.09.2021 по 07.10.2021, а виявлено проступок відповідачем лише 08.10.2021, тобто у день, коли позивач з`явився на роботу та надав відповідачу документ на підтвердження причин відсутності на роботі, з якого відповідач з`ясував, що позивач надав працедавцю не передбачений чинними нормами законодавства документ, а саме - листок непрацездатності, а довідку, видану лікарем Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» ОСОБА_5 .

З наказу № 1039-к встановлено, дисциплінарне стягнення застосовано до позивача 22.10.2021, тобто з дотримання строків, передбачених ч. 1 ст. 148 КЗпП України та п. 7.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Доводи позивача, що звільнення відбулось з порушенням порядку отримання згоди первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, оскільки його завчасно не повідомили про те, що первинною профспілковою організацією відповідача розглядатиметься подання про його звільнення, суд відхиляє з таких мотивів.

Положенням ст. 43 КЗпП України врегульовано порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Так, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 КЗпП України подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Позивач зазначає, що його завчасно не повідомлено про розгляд подання про його звільнення, однак його дійсно запросили на розгляд подання щодо його звільнення саме 22.10.2021, тому він був позбавлений можливості підготуватися до розгляду такого подання.

Зі змісту оскаржуваного наказу встановлено, що його прийнято на підставі таких документів:

- актів про відсутність працівника ОСОБА_1 на роботі від 20.09.2021, 21.09.2021, 22.09.2021, 23.09.2021, 24.09.2021, 27.09.2021, 28.09.2021, 29.09.2021, 30.09.2021, 01.10.2021, 04.10.2021, 05.10.2021, 06.10.2021, 07.10.2021 (а.с. 102-115 том № 1);

- пояснення заступника директора департаменту торгівельної діяльності Гайдара Р.А. від 22.10.2021 (а.с. 101 том № 1);

- листа в.о. голови Правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 22.10.2021 № 130-1-19/3993 «Про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з прогулом без поважних причин» (а.с. 116 том № 1);

- листа Профкомітету Первинної профспілкової організації АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 22.10.2021 № 152/ППО, згідно з яким Профкомітет на своєму засіданні у присутності ОСОБА_1 розглянув подання В.о. голови Правління АТ «ДПЗКУ» від 22.10.2021 № 130-1-19/3993 та одноголосно ухвалив рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора департаменту торгівельної діяльності за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 117 том № 1).

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне порушення.

22.10.2021 позивач надав уповноваженій особі письмові пояснення щодо підстав його відсутності на робочому місці у період з 20.09.2021 по 07.10.2021 (а.с. 101 том № 1).

Отже, після відібрання письмових пояснень у позивача, 22.10.2021 представник відповідача звернувся до в.о. голови Профспілкового комітету первинної профспілкової організації АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Н. Рибець з поданням за № 13с-1-19/3993 про надання згоди на звільнення ОСОБА_7 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, яке було розглянуто Профкомітетом на засіданні 22.10.2021 у присутності ОСОБА_7 та за результатами розгляду якого ухвалене рішення за вих. № 152/ППО про надання звільнення згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі, зазначеної в поданні.

Таким чином, відповідач дотримався порядку, встановленого ч. 3 ст. 43 КЗпП України для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), оскільки вимог щодо завчасного повідомлення працівника про засідання профспілкового комітету чинне законодавство не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, на підставі ст.12 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та ст.13 ЦПК України, згідно з якою цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позивач не довів факт порушення відповідачем його трудових прав, тому позовні вимоги про визнання неправомірним наказу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» № 1039-К від 22.10.2021 про звільнення позивача за прогул та поновлення його на роботі не підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.10.2021 до дня поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди у розмірі 75 000,00 грн є похідними, тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Акціонерне товариство «Державна продовольча зернова корпорація України», код ЄДРПОУ: 37243279, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14.04.2023.

Суддя В.М. Маркєлова