Ухвала

від 13.03.2023 по справі 357/8110/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2023 року місто Київ

справа № 357/8110/18

провадження №88-ц/824/8/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Матюші»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ТзДВ «Шамраївський цукровий завод»

відповідач - Державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав «Мироненко Юлія Юріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Матюші» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року,

суд,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі - ТзДВ «Шамраївський цукровий завод»), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» (далі - КП «КСРРП») Мироненко Ю. Ю. про визнання договору оренди недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 2,1403 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 07 серпня 2014 року між ним та названими відповідачами були укладені договори оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, а в березні 2015 року - проведена державна реєстрація права оренди землі. Наприкінці березня 2018 року ТОВ Агрофірма «Матюші» стало відомо, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 02 березня 2018 року уклали з ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» договір оренди, за яким передали вказаному товариству в оренду спірну земельну ділянку, а державний реєстратор Мироненко Ю. Ю. 16 березня 2018 року прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди. Враховуючи викладене, Агрофірма просила: визнати недійсним договір оренди землі від 02 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009; скасувати рішення державного реєстратора КП «КСРРП» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 40138747 від 16 березня 2018 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 02 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009. Скасовано рішення державного реєстратора КП «КСРРП» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 40138747 від 16 березня 2018 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кузьменка Є. А. задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5 були скасовані як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, рішення державних реєстраторів від 18 і 19 березня 2015 року про державну реєстрацію за ТОВ Агрофірма «Матюші» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009. Вказаний наказ не скасований у встановленому законом порядку та є чинним. Отже, за умови скасування незаконно проведеної державної реєстрації права оренди землі, укладені 07 серпня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ Агрофірма «Матюші» договори оренди спірної земельної ділянки є такими, що не набрали чинності, а відтак Агрофірма не набула прав орендаря за цими договорами. Таким чином, ні укладенням між відповідачами оспорюваного договору оренди землі, ні державною реєстрацією права оренди за ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» права ТОВ Агрофірма «Матюші» на оренду спірної земельної ділянки не були порушені з огляду на відсутність у позивача такого права як на час реєстрації зазначених договорів, так і на час пред`явлення позову.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кузьменка Є. А. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Матюші» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Матюші» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року касаційні скарги ТОВ Агрофірма «Матюші» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від17 липня 2019 року та додаткову постанову цього суду від 02 вересня 2019 року - залишено без змін.

В січні 2022 року ТОВ Агрофірма «Матюші» звернулася до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заява обґрунтована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію за ТОВ Агрофірма «Матюші» права оренди землі, яке виникло на підставі укладених з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договорів оренди земельної ділянки від 07 серпня 2014 року, були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5. Разом з тим постановою від 07 грудня 2021 року у справі № 357/6114/20 Київський апеляційний суд визнав незаконним і скасував вищезгаданий наказ Міністерства юстиції України. Встановлені вказаним судовим рішенням обставини є нововиявленими, оскільки на час ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в цій справі заявнику не було і не могло бути відомо про підтвердження Київським апеляційним судом в іншій справі № 357/6114/20 факту незаконності наказу від 15 березня 2018 року № 729/5, який, з огляду на його скасування, є таким, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків з моменту прийняття. Враховуючи викладене, ТОВ Агрофірма «Матюші» просило переглянути за нововиявленими обставинами постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2022 року відмовлено ТОВ Агрофірма «Матюші» в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року залишено в силі.

Постановою Верховного суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Матюші» задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 1 червня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, предметом апеляційного розгляду є заява ТОВ «Матюші» про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 7 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами.

В судове засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», державний реєстратор Мироненко Ю.Ю. не з`явилися, про місце, день, час засідання суду були повідомлені. ОСОБА_2 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» судові повідомлення отримали, в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили. Направлені на адреси місця проживання ОСОБА_1 та місця знаходження державного реєстратора Мироненко Ю.Ю. судові повідомлення повернулися до суду без вручення, з відміткою працівника пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с.100-106 т.4).

Представник ТОВ «Матюші» адвокат Кравець О.І. заяву підтримала і просила її задовольнити, апеляційну скаргу відповідачів залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підставою для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року ТОВ Агрофірма «Матюші» зазначило те, що на час ухвалення вказаного судового рішення заявнику не було і не могло бути відомо, що постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в справі № 357/6114/20 буде підтверджено факт незаконності та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5, який в цій справі апеляційним судом був покладений в основу судового рішення при відмові в позові.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

В постановах Верховного Суду від 02 липня 2018 року у справі № 922/3388/15, від 03 липня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11, від 22 серпня 2018 року у справі № 909/910/17 та в поставі Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21), на які послався заявник в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 922/3388/15: нововиявленою обставиною є не подія у вигляді рішення суду про визнання недійсним договору, а обставина, яку суд встановив у цьому рішенні, тобто означена недійсність договору про переведення боргу. Така обставина існувала на час розгляду справи, не могла тоді бути відомою позивачеві та є істотною для розгляду справи, бо її врахування судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке він прийняв;

- у справі № 19/5009/1481/11: нововиявленою обставиною є встановлений рішенням суду факт недійсності договору, оскільки ця обставина існувала на момент заміни стягувача, не могла бути йому відомою та є істотною, бо її врахування судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте;

- у справі № 752/4995/17: нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд;

- у справі № 909/910/17: скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку про те, що незаконність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5, яка була визнана постановою Київського апеляційного суду від 7 грудня 2021 року, є істотною обставиною в цій справі. Про цю обставину заявник ТОВ «Матюші» не знав і не міг знати до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 367/6114/20, в який і оспорювався наказ. При цьому наказ Міністерства юстиції України, який на підставі рішення суду визнано незаконним і скасовано, не породжує жодних правових наслідків саме з моменту прийняття такого наказу.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного суду м.Києва від 17 липня 2019 року підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, суд у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення, скасовує відповідне рішення та ухвалює нове рішення чи змінює рішення.

Отже, у зв`язку з скасуванням постанови Київського апеляційного суду від 2 вересня 2019 року, підлягає апеляційному розгляду апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подана адвокатом Кузьменком Є.А., на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачі зазначають, що ними було подано до Міністерства юстиції України колективну скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Агрофіррма «Матюші». Міністерство юстиції України 15 березня 2018 року видало наказ та скасувало рішення про державну реєстрацію права оренди, що стосується земельної ділянки відповідачів. Позивач не надав суду рішення, яке набрало законної сили, про скасування зазначеного наказу. Оскільки державна реєстрація договорів оренди від 7 серпня 2014 року скасована, самі договори втратили чинність, сам факт їхньої наявності без державної реєстрації не створює жодних правових наслідків для ТОВ Агрофірма «Матюші», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у справі № 532/384/16-ц, постанова 15 серпня 2018 року. Позивачем надані документи на підтвердження виконання ним договірних зобов`язань. Однак, такі докази є неналежними, оскільки не містять обов`язкових реквізитів первинного документу. Відповідачі посилаються на методичні рекомендації про бухгалтерський облік операцій з розрахунків з власниками земельних ділянок. Відомості ТОВ Агрофірма «Матюші» не відповідають відомостям, які застосовуються при відображенні в обліку операцій. Відповідачі також посилаються на постанови Верховного Суду від 27 червня 2018 року та 16 січня 2019 року у справах № 614/805/16-ц та № 477/2011/17-ц. Бланки відомостей не дають можливості встановити дійсні правовідносини, що виникли між фізичними особами та ТОВ Агрофірма «Матюші». Крім обов`язку сплати грошових коштів, позивач взяв на себе й інші зобов`язання. Систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі. У порушення умов договору позивач також не здійснював оранку, культивацію та обмелот на присадибних ділянках 0,30 га, які за умовами договору мали проводитися для відповідачів безкоштовно. ТОВ Агрофірма «Матюші» не надало доказів здійснення дій щодо належного виконання спірного договору оренди у вказаній частині, але орендодавець відмовився приймати належне його виконання. 15 березня 2018 року булла скасована державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, самі договори втратили чинність, а права та обов`язки сторін припинили свою дію. Отже, відповідачі не були обтяжені договірними відносинами за позивачем, мали всі правомочності власника щодо зазначеної земельної ділянки, а тому не мали жодних перешкод реалізувати своє волевиявлення на реєстрацію договірних відносин з приводу оренди належної їм земельної ділянки з ТзДВ «Шамраївський цукровий завод». Державний реєстратор вніс до реєстру запис про реєстрацію права оренди за ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», оскільки будь-які суперечності на даті державної реєстрації не існували. Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами не складався. Позивач не наддав доказів того, що ним було здійснено обчислення розміру орендної плати у відповідності до п.7 договору, а саме нарахування орендної плати було здійснено без урахування індексації вартості земельної ділянки.

Суд першої інстанції скасував рішення державного реєстратора за відсутності самого рішення у матеріалах справи та не дослідив зміст такого рішення, не з`ясував чим керувався реєстратор, ухвалюючи його, та не дослідив відповідної реєстраційної заяви. Суд постановив ухвалу про витребування доказів, однак, ця ухвала виконана не булла і суд не відреагував на її невиконання. Визнання недійсним договору оренди є самостійною підставою для скасування рішення про державну реєстрацію відповідного речового права і вирішення зазначеного питання в судовому порядку без попереднього звернення до реєстратора за вчиненням відповідної реєстраційної дії є невиправданим та необґрунтованим. Суд стягнув з відповідачів судові витрати, доцільність понесення яких позивач не обґрунтував. Такий розмір витрат є недоведеним, очевидно завищеним та не співмірним зі складністю справи. Позивач не наддав належні докази на підтвердження реальності, необхідності та розумності розміру витрат, понесених позивачем на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Агрофірма «Матюші» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками ( по частині ) земельної ділянки площею 2,1403 га з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

7 серпня 2014 року між ТОВ «Матюші» та власниками земельної ділянки, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , були укладені договори оренди землі, відповідно до умов яких, орендодавець наддав ТОВ «Агрофірма «Матюші» в оренду земельну ділянку площею 2,1403 га, кадастровий номер3220483500:01:010:0009, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району.

До договорів оренди додано Акт приймання-передачі земельної ділянки, а також Акт визначення меж земельної ділянки в натурі.

Згідно з п.5 зазначених договорів оренди землі, строк дії цих договорів - 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Згідно з п.6 договору оренди землі від 7 серпня 2014 року орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 956,92 грн. Також даний пункт містить додаткові умови, які стосуються орендної плати/оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, матеріальна допомога в разі смерті.

Відповідно до п.32 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотне перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

18 березня 2015 року державним реєстратором Поповою Л.О. реєстраційної служби Білоцерківського МРУЮ Київської області було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі, що належить ОСОБА_1 за індексним номером 20093286.

19 березня 2015 року державним реєстратором Приймак Н.В. реєстраційної служби Білоцерківського МРУЮ Київської області було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі, що належить ОСОБА_2 за індексним номером 20140372.

Крім того, встановлено, що з дня укладення договорів оренди землі від 7 серпня 2014 року по 2017 рік, включно, позивач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009 та належно сплачував орендодавцям орендну плату. На підтвердження зазначеного, представником позивача надано в судовому засіданні для огляду оригінали та копії відомостей на виплату орендної плати. З цих відомостей вбачається, що власники земельної ділянки отримали орендну плату за договором оренди від 7 серпня 2014 року: за 2014 рік на загальну суму 2284 грн. на обох орендодавців, за 2015 рік - 1996 грн., за 2016 рік - 4802 грн., за 2017 рік - 7000 грн. Спору, будь-яких претензій щодо розміру орендної плати не було.

2 березня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як орендодавцями, та ТОВ «Шамраївський цукровий завод», як орендарем, був укладений договір оренди №б/н, за яким орендодавці передали орендарю в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009, площею 2,1403 га, а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.О. 7 березня 2018 року розпочала реєстрацію і 16 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію за вказаним договором.

На момент прийняття документів для реєстрації спірного договору оренди за позивачем було належно зареєстровано право оренди на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Також встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5 скасовано, зокрема, рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 3220483500:01:010:0009) за ТОВ «Агрофірма «Матюші». Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрофірма «Матюші» - є звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, в який просили скасувати відповідні рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші». Дане звернення (скарга) обґрунтоване тим, що договори оренди, де орендарем є ТОВ «Матюші», були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, хоча і не є стороною договору оренди від 2 березня 2018 року, але як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки. Договір оренди землі від 2 березня 2018 року підлягає визнанню недійсним відповідно до положень п. «в» ст.152 ЗК України та ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря. З огляду на вимоги ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації договору оренди від 2 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина перша статті 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі».

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Договір оренди укладається у письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації (частина перша статті 14, стаття 18 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із тим, судом встановлено, що до закінчення дії договору оренди, укладеного 7 серпня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма «Матюші», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали з ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» інший договір оренди цієї ж земельної ділянки .

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (п. "в" ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. (частина друга статті 152 ЗК України).

Землекористувач майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України)

Добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок щодо доктрини venirecontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У частині першій статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Укладаючи 7 серпня 2014 року з ТОВ Агрофірма «Матюші» договір оренди землі № б/н, відповідачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодились із строком дії вказаного договору - на 10 років, а тому, повинні були у відповідності до положень ст. 626, 629 ЦК України дотримуватись взятих на себе зобов`язань, що передбачено ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі». Разом із тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всупереч умов договору від 7 серпня 2014 року, в порушення вимог чинного законодавства, в односторонньому порядку припинили виконання взятих на себе зобов`язань та уклали новий договір оренди землі із ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» 2 березня 2018 року .

Враховуючи, що в судовому порядку встановлено факт незаконності припинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в односторонньому порядку права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на спірну земельну ділянку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ТОВ Агрофірма «Матюші».

Такий висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19), а також у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 563/1207/18 (провадження № 61-7101св19) та від 04 вересня 2020 року у справі № 563/1211/18 (провадження № 61-7105св19), 15 січня 2021 року в справі №563/1216/18.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що з скасуванням Міністерством юстиції України 1 березня 2018 року рішення про державну реєстрацію права оренди позивача на спірну земельну ділянку, самі договори оренди втратили чинність, сам факт їхньої наявності без державної реєстрації не створює жодних правових наслідків для ТОВ Агрофірма «Матюші», і відповідно не можна вважати, що відповідачі не могли передавати земельну ділянку в оренду ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки на даний час наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5 скасований на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору оренди землі від 2 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТзДВ «Шамраївський цукровий завод», а також про скасування реєстрації вказаного договору, законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що не спростовують зазначений висновок.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не підтверджено виконання ним своїх зобов`язань, як орендаря, оскільки подані позивачем документи не містять обов`язкових реквізитів, висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд першої інстанції у своєму рішенні надав відповідну правову оцінку цим доводам відповідачів. Зокрема, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, хоча надані позивачем відомості і не відповідають вимогам обліково-бухгалтерської документації, але ці документи містять основні реквізити - дату, період за який здійснюється виплата орендної плати, прізвище, ім`я та по батькові одержувача, суму, підпис про одержання коштів чи продукції, відповідно можуть бути прийняті судом до уваги. Факт виплати позивачем орендної плати відповідачами не спростований.

При цьому, слід зазначити, що в силу прямої вказівки норми закону, а саме: ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську діяльність, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17 виклав правову позицію, згідно з якою неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що невілюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведену у зазначеній постанові, окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій.

Отже, наявність певних недоліків при оформленні відомостей на виплату грошових коштів в рахунок оренди не можуть бути підставою для залишення поза увагою таких документів.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи та недослідженні судом першої інстанції змісту оскаржуваного рішення державного реєстратора Мироненко Ю.Ю. від 16 березня 2018 року, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Так, на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 жовтня 2018 року, Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області направила до суду копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40138747 від 16 березня 2018 року ( т.1 а.с.109).

Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності позивачем розміру судових витрат на правову допомогу, апеляційний суд відхиляє, оскільки представником ТОВ Агрофірма «Матюші» було надано детальний опис наданих послуг, який відповідає та є співмірним із характером правовідносин, які склалися між сторонами та складністю справи. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про стягненням судових витрат у визначеному судом розмірі на користь позивача з ТзДВ «Шамраївський цукровий завод» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ..

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Матюші» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду м.Києва від 2 вересня 2019 року скасувати.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником Кузьменком Євгенієм Анатолійовичем , залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 17 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус