Постанова

від 11.04.2023 по справі 377/740/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 377/740/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3718/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Бабич Н.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

11 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Семенюк Т.А.

Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Максюк І.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в особі директора Федорченко Наталії Миколаївни, Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, допуск до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С ТА Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивач звернулась до суду з даним позовом, посилаючсь в обґрунтування своїх вимог на те, що позивач працює на посаді помічника вихователя Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області. 04 листопада 2021 року їй було вручене повідомлення № 14 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, яким запропоновано до 08:00 години 08.11.2021 надати директору закладу документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень про проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595. Оскільки позивачем не було надано жодного із зазначених документів, то згідно з наказом директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» від 08.11.2021 №112-К/тр її відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID -19, без збереження заробітної плати. З наказом позивач ознайомлена 08.11.2021 року. Вважає наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», на підставі яких відбулося відсторонення від роботи, порушують права працівників закладів освіти, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Запровадження цими нормативно-правовими актами обов`язковості щеплень проти COVID-19 для працівників закладів освіти та відсторонення їх від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 суперечить Конституції України, міжнародним правовим актам та спеціальним законам, які регулюють спірні питання. Посилається на ст. 43 Конституції України та зазначає, що відсторонення невакцинованих проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівників освіти від роботи без збереження заробітної плати є порушенням права на працю та оплату праці. Відповідно до ст. 2-1 КЗпП України будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників не допускається. У пункті 7.3.1 Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи рекомендує забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

Зауважує, що Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.2020 № 3018, передбачено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Згода пацієнта є необхідною для застосування методів діагностики, профілактики та лікування, що передбачено ст.43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-ХІІ. Частиною 1 статті 12 Закону України « Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено виключний перелік обов`язкових щеплень: від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця та кору, а профілактичне щеплення (вакцинація) проти коронавірусної хвороби COVID-19 цією нормою не передбачено.

Вважає, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 за змістом не відповідає ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка передбачає можливість запровадження обов`язкових профілактичних щеплень проти інших інфекційних хвороб для працівників інших професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, оскільки встановлює обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної (а не інфекційної) хвороби для працівників закладів (а не професій). Оскаржуваний наказ суперечить положенням ст. 12 Закону « Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині наданих повноважень Міністерству охорони здоров`я України здійснювати регулювання правових відносин щодо встановлення обов`язкових профілактичних щеплень саме з урахуванням категорії працівників, які належать до певних професій відповідно до класифікатора професій. Посилається на ст.64 Конституції України та зазначає, що обмеження конституційних прав та свобод людини може встановлюватися виключно Конституцією і законами України, зокрема, в умовах воєнного або надзвичайного стану, який на даний час в Україні не запроваджено. Зазначає, що ст. 46 КЗпП України не передбачено право роботодавця відсторонити працівника через відмову вакцинуватися від COVID-19.

Вказує на порушення процедури відсторонення позивача від роботи, оскільки її не було повідомлено за два місяці про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення відповідно до ст.103 КЗпП України.

Також зазначає, що в разі встановлення судом порушення ст.46 КЗпП України з роботодавця підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу ( ст.235 КЗпП України).

У зв`язку із викладеним та з врахуванням позовної заяви у новій редакції, просила: - визнати незаконним та скасувати наказ директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області «Про відсторонення від роботи Галини Юшко» від 08 листопада 2021 року № 112 К/тр; - допустити до роботи ОСОБА_2 помічника вихователя Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області з 08 листопада 2021 року;- стягнути з Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня прийняття судового рішення по даній справі; - стягнути з Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 10 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не врахував, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силуположень пункту 1 статті 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ, з огляду на викладене суд першої інстанції привирішенні спору мав би застосувати положення ст.ст. 43, 64, 92 Конституції, оскільки в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

На підставі ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, щовідповідно до наказу завідувача Дошкільного навчального закладу (ясел-садка) №8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Київської області №63к/тр від 30.09.2019 позивач прийнята на посаду помічника вихователя на час декретної відпустки основного працівника з 01.10.2019, а згідно з наказом № 48 К/тр від 13.04.2021 переведена на посаду помічника в тому ж закладі (а.с.23, 24).

04 листопада 2021 року під особистий підпис позивач отримала від директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області повідомлення № 14 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому зазначено про необхідність надати в строк до 05 листопада 2021 року документ, що підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення (а.с.28).

Актом № 02-12/119 від 08.11.2021, складеним директором Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової та членами комісії у складі трьох працівників закладу, зафіксовано, що позивач не надала станом на 11 годину 00 хвилин 08.11.2021 року: документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу вакцинації дводозної вакцини від COVID-19, які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; або міжнародний, внутрішній або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини, чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я за встановленою формою (а.с.29).

Відповідно до наказу директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 112 К/тр від 08.11.2021 « Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 » позивача відсторонено від роботи 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Наказ винесений на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, протоколу від 28.10.2021 № 17 позачергового засідання Славутицької міської комісії з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Підставою до наказу вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_2 від 04.11.2021 №14.

Позивач ознайомилась з наказом під особистий підпис 08.11.2021 та зазначила на ньому своє заперечення (а.с.30).

Згідно з довідкою про доходи №169 від 11.11.2021 Управління освіти і науки Славутицької міської ради загальна сума доходу позивача за період з 01.05.2021 по 31.10.2021 становить 39726,67 гривень (а. с. 31).

Відповідно до пункту 1.1. Статуту, затвердженого рішенням Славутицької міської ради від 05.02.2021 №93-3-VIII, Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №8 «Теремок» -центр Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської є закладом дошкільної освіти, що забезпечує дошкільну освіту та виховання дітей від 1 до 6 (7) років та зареєстрований як юридична особа, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.12.2021 (а.с.111-121).

Між адміністрацією та Первинною профспілковою організацією Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової укладено Колективний договір на 2018-2022 роки, який затверджено зборами трудового колективу закладу 06.03.2018, протокол №2 ( а.с. 42-53).

Протоколом №1 від 08.09.2021 загальних зборів трудового колективу закладу дошкільної освіти затверджені та головою Первинної профспілкової організації погоджені Правила внутрішнього трудового розпорядку Закладу дошкільної освіти №8 «Теремок» - центру Софії Русової, які введені в дію наказом № 82 від 08.09.2021 ( а.с.32-36).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області « Про відсторонення від роботи Галини Юшко» від 08 листопада 2021 року №112 К/тр є необґрунтованими, підстав для визнання його незаконним та скасування судом не встановлено.

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ, виходячи з наступного.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.

Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав.

У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, наказом завідувача Дошкільного навчального закладу (ясел-садка) №8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Київської області №63к/тр від 30.09.2019 ОСОБА_2 , позивач у справі, прийнята на посаду помічника вихователя на час декретної відпустки основного працівника з 01.10.2019, а згідно з наказом № 48 К/тр від 13.04.2021 переведена на посаду помічника в тому ж закладі (а.с.23, 24).

04 листопада 2021 року під особистий підпис позивач отримала від директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок»-центру Софії Русової Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області повідомлення № 14 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому зазначено про необхідність надати в строк до 05 листопада 2021 року документ, що підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення (а.с.28).

Відповідно до робочої інструкції помічника вихователя Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 «Теремок» - центру Софії Русової, з якою позивач була ознайомлена під особистий підпис, до її функцій входить, зокрема: отримує їжу з харчоблоку, сервірує столи, здійснює повне доведення порцій дітям; здійснює вологе прибирання музичної зали перед заняттями дітей, проведенням спортивних і музичних дитячих заходів; організовує з дітьми заняття тоді, коли вихователь готується до заняття; забезпечує питний режим дітей; допомагає вихователю одягати та роздягати дітей, умивати, вкладати спати, загартовувати, готувати дітей до різних видів діяльності та режимних моментів; готує спальну кімнату до сну дітей, застилає ліжка; дбає про особисту безпеку й здоров`я, а також про безпеку й здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території ДНЗ (а. с. 38-41).

Встановивши, що за характером виконуваних обов`язків помічника вихователя, які пов`язані з контактами з дітьми та забезпеченням їх харчування і догляду, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Колегія суддів також не може погодитись і з доводом апеляційної скарги, що в даному випадку мало місце втручання держави у права апелянта ОСОБА_2 , оскільки судом враховано, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

За таких обставин керівник закладу дошкільної освіти правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_2 від роботи.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 08 листопада 2021 року № 112-К/тр та у задоволенні вимог про поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати, які є похідними.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст виготовлено 14 квітня 2023 року.

Головуючий

Судді