ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/1612/23Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/336/23 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
секретар судового засідання - Панькевич Т.І.
з участю представника апелянта
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2023 року у цивільній справі №607/1612/23, ухвалене суддею Герчаківською О.Я. за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Маріупольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Маріупольському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту смерті на тимчасово окупованій території України, -
В С Т А Н О В И В:
В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту смерті на тимчасово окупованій території України 10.03.2022 року громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки станиці Української Краснодарського краю, жительки АДРЕСА_1 , України.
В обґрунтування вимог заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок обстрілу загинула бабуся заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Після обстрілу 10.03.2022 року будинок за вказаною адресою згорів. Похованням ОСОБА_3 займався її син (батько заявника) ОСОБА_4 .
У заяві зазначено, що ОСОБА_4 позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть в органах реєстрації актів цивільного стану, оскільки був змушений виїхати із міста Маріуполь Донецької області у зв`язку із веденням на території вказаного міста активних бойових дій та перебуванням даної території у тимчасовій окупації.
Також, заявник звертався в усній формі до Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та Маріупольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Маріупольському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , однак у задоволенні даної заяви йому було відмовлено в усній формі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 зазначив, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки не прийняв до уваги його пояснень про те, що з самого початку введення в дію в Україні воєнного стану, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та активних бонових дій його бабуся - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не покидала свого зареєстрованого місця проживання - квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка, як і на момент подання позовної заяви, так і на момент подання апеляційної скарги знаходиться на тимчасово окупованій території та на яку здійснюються часті масові ракетні атаки, проводяться активні бойові дії. Також, суд першої інстанції не прийняв до уваги додані до позовної заяви фото будинку за адресою АДРЕСА_1 , у якому була зареєстрована та фактично проживала ОСОБА_3 , з яких вбачається, що будинок згорів.
В апеляційній скарзі зазначено, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, оскільки під час розгляду справи не було здобуто жодних доказів того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жива, проте незважаючи на всі докази того, що ОСОБА_3 - загинула, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що заява апелянта задоволенню не підлягає.
На думку ОСОБА_1 , неправильним застосуванням судом норм матеріального права є неврахування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 №562 та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до яких тимчасово окупованою російською федерацією с вся територія Маріупольського району від 20.03.2022 року по момент подання даної скарги на якій проводяться активні бойові дії.
Заінтересовані особи не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу заявника.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, які у ній викладено. Додатково пояснив, що встановлення факту потрібно для реєстрації факту смерті та що батько заявника не може надати особисто пояснень щодо смерті його матері, а та обставина що при перезахороненні тіл загиблих в могилі не було виявлено тіла покійної не свідчить що бабуся заявника є живою.
Представник заінтересованої особи - Тернопільського відділу ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, однак надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з відсутності достовірних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували юридичний факт того, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Маріуполь Донецької області, Україна.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Жовтневого району Донецької області, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08.10.2003 року відділом реєстрації актів громадського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.11.1977 року відділом ЗАГС Жовтневого району м. Жданова ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Жданов Жовтневого району Донецької області УССР, його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
17 грудня 2022 року ОСОБА_1 видано довідку переселенця № 6114-5002419729, згідно якої його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 05.03.1999 року Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, судом було оглянуто надані заявником фотоматеріали пошкоджених двору, будинку та під`їзду на АДРЕСА_4 .
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який в подальшому було продовжено по теперішній час.
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.
На підставі наведених нормативно-правових актів факт смерті особи має бути підтверджений лікарським свідоцтвом про смерть або фельдшерською довідкою про смерть, а встановлення факту смерті особи в певний час судом може мати місце за умови його підтвердження належними і допустимими доказами.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В суді першої інстанції, допитаний у якості свідка заявник - ОСОБА_1 суду пояснював, що встановлення факту йому необхідне для одержання свідоцтва про смерть бабусі. ОСОБА_1 зазначав, що у місті Маріуполі вони жили поряд із ОСОБА_3 . Вона померла ІНФОРМАЦІЯ_5 під час ракетного обстрілу. Про смерть бабусі ОСОБА_3 заявник дізнався від свого батька через СМС-повідомлення. Вона була похована на дорозі у місті Маріуполі і документів у заявника ніяких немає. У ОСОБА_3 був тільки один син - батько заявника. ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_3 перебував у м. Солотвино і про всі події йому відомо тільки зі слів батьків.
Заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є мамою заявника надіслала до суду першої інстанції письмові пояснення, у яких вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок обстрілу загинула ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Після обстрілу 10.03.2022 року будинок згорів. Її похованням займався ОСОБА_4 . Сім`я позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть в органах реєстрації актів цивільного стану. ОСОБА_2 просила розглядати справу за її відсутності і заяву задовольнити.
Отже, як установлено місцевим судом, єдиним доказом, на який посилається заявник як на підставу своїх вимог є його покази, якими, в частині обставин смерті ОСОБА_3 , він володіє зі слів свого батька.
Так, заявник ОСОБА_1 був допитаний у судовому засіданні як свідок та повідомив про обставини смерті ОСОБА_3 , однак зазначив, що надана інформація йому відома зі слів батька ОСОБА_4 .
Згідно положень ч. 2 ст. 90 ЦПК України, якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Заявник повідомив суду, що його батько ОСОБА_4 перебуває за межами України та не може зараз повернутися, а відтак у суду відсутня можливість допитати ОСОБА_4 щодо відомих йому обставин смерті ОСОБА_3 .
Оскільки показання свідка - ОСОБА_1 щодо смерті його бабусі - ОСОБА_3 ґрунтуються на повідомленні іншої особи - його батька ОСОБА_4 , який надав первинне повідомлення та не може бути допитаний судом унаслідок його перебування за межами України колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку щодо недопустимості доказу - показів свідка ОСОБА_1 про факт смерті ОСОБА_3 .
Письмові пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2 щодо обставин смерті - ОСОБА_3 є аналогічними поясненням заявника однак, самі по собі, без наявності інших належних та допустимих доказів не можуть братися за основу та слугувати підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що такими доказами можуть наприклад: лікарське свідоцтво про смерть, видане на тимчасово окупованій території; - показання свідків (родичі, сусіди, знайомі, представники міжнародних організацій), що можуть підтвердити факт смерті особи; - фото та відео матеріали з місця поховання; - заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю та інше.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони заявника.
Зокрема, в судовому засіданні, колегія суддів, роз`яснила представнику заявника право заявляти клопотання про надання додаткових доказів у цій справі, однак будь-яких заяв чи клопотань представником заявника на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення подано не було.
Фотоматеріали пошкоджених двору, будинку та під`їзду на АДРЕСА_4 не можуть беззаперечно доводити факт смерті ОСОБА_3 , що було вірно зазначено судом першої інстанції при вирішенні даної заяви, тому доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги додані до позовної заяви фото будинку колегія суддів вважає безпідставними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що достовірних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували юридичний факт того, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Маріуполь Донецької області, Україна, заявником суду не надано та в ході розгляду справи таких не здобуто а доводи апеляційної скарги щодо відсутності у справі доказів того, що ОСОБА_3 на даний час є живою, колегія суддів вважає безпідставними та такими що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом вірно зазначено, що встановлення факту народження або смерті особи має важливе значення як для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, так і для вирішення питань правонаступництва померлої особи, а тому рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.
Інші доводи апеляційної скарги дублюють доводи заявника в суді першої інстанції, яким уже було надано належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 389, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.02.2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 17.04.2023 року.
Головуюча
Судді
Суд | Тернопільський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.04.2023 |
Оприлюднено | 19.04.2023 |
Номер документу | 110268456 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них: на тимчасово окупованій території України |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Тернопільський апеляційний суд
Бершадська Г. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні