Постанова

від 25.10.2023 по справі 607/1612/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 607/1612/23

провадження № 61-6323св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Івано-Франківськ), Маріупольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Маріупольському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2023 року у складі судді Герчаківської О. Я. та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Бершадська Г. В.,

Гірський Б. О., Хома М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимоги заяви

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок артилерійського обстрілу у квартирі за адресою:

АДРЕСА_1 загинула його баба - ОСОБА_3 , 1941 року народження.

Похованням ОСОБА_3 в м. Маріуполі займався її син (батько заявника) ОСОБА_4 .

Однак він позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть баби в органах реєстрації актів цивільного стану, оскільки був змушений виїхати із м. Маріуполь у зв`язку із веденням бойових дій та перебуванням міста у тимчасовій окупації, а будь-які документи щодо смерті ОСОБА_3 в нього відсутні. Наразі, як вимушений переселенець зареєстрований на території Тернопільської області.

За результатами звернення до Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та Маріупольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Маріупольському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Харків) щодо видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , йому було відмовлено.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки станиці Української Краснодарського краю, яка проживала на АДРЕСА_1 на тимчасово окупованій території України.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 06 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявник не надав доказів, які б підтверджували юридичний факт того, що ОСОБА_3 померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі Донецької області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо доказів, якими мав би керуватись суд при прийнятті рішень про наявність (відсутність) юридичного факту, а саме факту смерті особи на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)

(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, не врахували постанову Кабінету Міністрів України № 562

від 07 травня 2022 «Про затвердження Положення про інформаційну систему переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до яких тимчасово окупованою російською федерацією є вся територія Маріупольського району на якій проводяться активні бойові дії.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполі Донецької області, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08 жовтня

2003 року відділом реєстрації актів громадського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим

10 листопада 1977 року відділом ЗАГС Жовтневого району м. Жданова (наразі м. Маріуполь) ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

17 грудня 2022 року ОСОБА_1 видано довідку переселенця

№ 6114-5002419729, згідно з якою його зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_2 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з паспортом серії НОМЕР_3 , виданим 05 березня 1999 року Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник був допитаний судами в якості свідка, а також надав фотознімки пошкодженого житлового багатоквартирного будинку, зазначивши, що це будинок АДРЕСА_4 , після артилерійських обстрілів у березні 2022 року.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 (мати заявника) надала суду письмові пояснення в яких підтвердила обставини викладені у заяві ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року) статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.

Статтею 317 ЦПК України (в редакції Закону № 2345-ІХ від 01 липня

2022 року), передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Верховний Суд, по-перше, звертає увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов`язані із ним.

За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Крім того, суди зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

По-друге, вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Частиною другою статті 294 ЦПК України передбачене право суду зметою з`ясування обставин справи витребувати необхідні докази за власною ініціативою.

По-третє, вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

В цьому контексті звертає на себе увагу обґрунтування проєкту Закону, прийнятого 01 липня 2022 року під № 2345-ІХ, наведене 40 народними депутатами - ініціаторами законопроєкту, у відповідній Пояснювальній записці (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1275019):

«…24 лютого 2022 року почалася нова фаза збройної агресії російської федерації, яка триває вже понад вісім років. Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан. Внаслідок просування російської армії частина території України опинилася або певний час перебувала під тимчасовим контролем військових країни агресора. А деякі міста, наприклад, Маріуполь, знаходяться в облозі майже від початку нової фази збройної агресії. Весь цей час російська армія вчиняє систематичні та масові злочини проти цивільного населення, в тому числі, невибіркові обстріли за допомогою артилерії та авіа нальотів на об`єкти приватного житлового сектору цивільної інфраструктури (лікарні, бібліотеки, укриття тощо). Зафіксовані чисельні випадки розстрілів цивільного населення на тимчасово контрольованих російськими військами територіях, що за наявних обставин не могли бути належним чином задокументовані. За інформацією, яка надходить, на тимчасово зайнятих російськими військовими територіях України відбуваються масові вбивства та поховання цивільних осіб. Також є інформація про спроби знищення російськими військовими тіл вбитих ними цивільних з метою укриття злочинів…».

Вищенаведені міркування щодо виняткового юридичного значення факту смерті особи; специфіки розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивних складнощів, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, в своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати спрощеного та формального підходу при вирішенні таких справ.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини

(у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

У розглядуваній справі ОСОБА_1 стверджував, що його баба

ОСОБА_3 , 1941 року народження, загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок артилерійського обстрілу будинку

АДРЕСА_4 та була похована власним сином (батьком заявника)

ОСОБА_6 без будь-яких документів.

Суди встановили родинні зв`язки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як онуком та бабою.

При цьому ОСОБА_1 надав судам показання в якості свідка, які підтвердила у своїх письмових поясненнях, залучена в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 (мати заявника).

Також заявник надав суду фотоматеріали, на яких, за його твердженням, зображено пошкоджений обстрілом у березні 2022 року будинок АДРЕСА_4 , де мешкала його баба.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 № 309 (зі змінами) (у редакції на час розгляду справи судами) затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», до якого

включено всю територію Маріупольського району.

Активні бойові дії на території Донецької області продовжуються дотепер, обстріли м. Маріуполя у березні 2022 року є загальновідомим фактом, а заявник для збору відповідних доказів, вочевидь, не може без ризику для власного життя та здоров`я відвідати м. Маріуполь, яке наразі є тимчасово окупованим.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суди виходили з того, що він не надав доказів, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі.

Разом із тим суди не зазначили, яких заходів ними було вжито для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та які докази з цією метою витребувано або запропоновано надати заявнику.

Зокрема, у разі, якщо суди вважали за необхідне допитати в якості свідка батька заявника - ОСОБА_4 , незрозуміло які причини завадили їм це зробити та де саме за межами України перебуває ОСОБА_4 .

Зважаючи на вік ОСОБА_3 (80 років станом на березень 2022 року), суди не були позбавлені можливості звернутись до органів Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) задля з`ясування питання чи отримувала вона пенсію у 2022-2023 роках, чи зверталась із будь-якими заявами до органів ПФУ.

Компетентні органи соціального захисту могли б надати судам інформацію про те, чи була зареєстрована ОСОБА_3 як внутрішньо переміщена особа.

Також суди мали можливість з`ясувати, зокрема у заявника, чи інформував він або його родичі правоохоронні органи України про стверджуваний ним факт загибелі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок обстрілу багатоквартирного житлового будинку, чи наявне зареєстроване кримінальне провадження за фактом смерті ОСОБА_3 та які результати досудового розслідування у цьому провадженні.

Вказаний перелік дій не є вичерпним, а отримана в їх результаті інформація та докази не обов`язково мали би привести суди до іншого результату вирішення справи по суті, однак зважаючи, зокрема на значення факту, який просив встановити заявник, обставини в яких він опинився, специфіку розгляду справ в порядку окремого провадження та завдання цивільного судочинства, суди у розглядуваній справі повинні продемонструвати свою активну роль і спрямувати процес на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

З урахуванням викладеного, висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях про відмову у задоволенні заяви

ОСОБА_1 є передчасними та недостатньо обґрунтованими.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи здійснювати їх переоцінку.

Натомість недоліки допущені судами, можуть бути усунені під час нового розгляду справи.

Відповідно четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 2, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 06 лютого 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович