Ухвала

від 12.04.2023 по справі 278/3344/15-к

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3344/15-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 289, ч.4 ст. 187,

ч.3 ст. 357 Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представника потерпілої: ОСОБА_9

прокурора: ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2022 року, яким засуджено

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, не одруженого, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

-за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна належного обвинуваченому;

-за ч. 4 ст. 187 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна належного обвинуваченому;

-за ч. 3 ст. 289 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна належного обвинуваченому;

-за ч. 3 ст. 357 КК України - 3 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим строком на 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна належного обвинуваченому.

У строк відбування покарання зараховано строк перебування обвинуваченого під вартою у період часу з 15 травня 2015 року по 5 липня 2016 року, як один день утримання під вартою за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в реакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_11 компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_11 в частині стягнення майнової шкоди з ОСОБА_6 .

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за розгляд даної справи в розмірі 7126,32 гривень за проведення експертиз.

Речові докази у справі:

Ухвалено залишити у справі речові докази:

-обгоріле посвідчення водія на ім`я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_1 ;

-дві обгорілі сім карти з номерами мобільних операторів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ;

-паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_12 ;

-свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_4 ;

-картку платника податків на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 № НОМЕР_5 видана 08.06.2011 року;

-трудову книжку на ім`я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_6 заповнена 18.01.2006 року,

-свідоцтво про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв серії НОМЕР_7 , яке видане ТОВ "Макарівська автошкола" ідентифікаційний код 35967589,

-картку водія на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про отримання свідоцтво водія серії НОМЕР_8 від 31 серпня 2012 року,

-медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом на ім`я ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , видана 10 серпня 2012 року ТОВ "Естроформ";

-медичну картку амбулаторного хворого № 20005 на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

-договір з додатками про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб між ОСОБА_12 та "Альфа-Банком" від 29.02.2012 року,

-договір найму (оренди) квартири від 09.06.2012 між наймодавцем ОСОБА_13 та наймачем ОСОБА_12 .

Ухвалено повернути потерпілій ОСОБА_14 : автомагнітолу "ALPINE" IVE-W535B"; савбуфер "ALPINE"; підсилювачі звуку "ICON" АPR-D550, "ICON" APR - D550, ICON" АPR-4075; накопичувач елективної енергії "Ful HIS AUDIO SYSTEMS"; чотири колеса, R - 18, у складі чотирьох литих дисків з логотипом "BMW" та чотирьох пневматичних шин.

встановила:

Як встановив суд, ІНФОРМАЦІЯ_8 у вечірній час, ОСОБА_6 , знаходячись на парковці автомобілів біля ТРЦ "Глобал", що по вул. Київській, 77 в м. Житомирі, вирішив вчинити розбійний напад, спрямований на заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки "BMW 730d" держаний номерний знак " НОМЕР_9 ", заволодіння будь-яким способом, важливим особистим документом - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, посвідченням водія та умисне вбивство ОСОБА_15 з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 у вказаний час та місці разом з ОСОБА_15 сіли до автомобіля ОСОБА_6 та під надуманим приводом поїхали до с. Сонячне, Житомирського району, Житомирської області.

Під час руху, цього ж дня близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_6 проїжджаючи 145км.+250 м. автодороги сполученням "Київ - Чоп" у напрямку м. Києва, поблизу с. Сонячне Житомирського району Житомирської області, зупинив автомобіль де, під надуманим приводом, разом з ОСОБА_15 вийшов з автомобіля і продовжуючи свої злочинні дії, направленні на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_15 та на умисне протиправне заподіяння смерті останньому з корисливих мотивів, взявши з автомобіля дерев`яну биту, наніс нею удари по голові ОСОБА_15 і таким чином умисно його вбив з корисливих мотивів.

Смерть ОСОБА_15 настала від крововиливів під оболонки та в шлуночки головного мозку, перелому кісток основи та склепіння черепа в результаті закритої черепно-мозкової травми.

В ході розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_6 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді:

-неправильно-овального садна вкритого червоно-коричневою кіркою розташованою нижче рівня оточуючої шкіри в лівій скронево- тім`яній ділянці ; неправильно - прямокутного рожево-фіолетового синця біля зовнішнього краю лівої брови на фоні якого прямокутне осадження шкіри; аналогічного неправильно-прямокутного садна на підборідді справа; шилоподібної рани з нерівними краями, заокругленими кінцями, пологими стінками та дном виповненими підлеглими м`якими тканинами в потиличній ділянці зліва; масивного темно-червоного крововиливу в м`яких покровах голови з їх внутрішньої сторони в лівій та правій тім`яних та потиличній ділянці зліва; вдавленого багатоуламкового овального перелому кісток склепіння та основи черепа в лівій скронево - тімяно - потиличній ділянці з кільцеподібним розповсюдженням лінії перелому до переду та донизу на піраміду лівої скроневої кістки, переходом через турецьке сідло, подальшим її проходженням попереду піраміди правої скроневої кістки, через її луску, кільцеподібним заокругленням та горизонтальним проходженням по потиличній кістці на рівні великого потиличного горба і закінченням лінії перелому на потиличній кістці зліва загальною довжиною 32 см.; масивних темно-червоних крововиливів під м`які мозкові оболонки в лобно - скронево - потиличній ділянці зліва з переходом на основу мозку; аналогічних темно- коричневих крововиливів в тім`яній ділянці справа; крововиливів в шлуночки головного мозку в об`ємі 20 мл. темно-червоної рідкої рідини, які в своїй сукупності складають закриту черепно-мозкову травму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю. -двох неправильно-прямокутних саден вкритих червоно - коричневою кіркою розташованою нижче рівня оточуючої шкіри в проекції правої зовнішньої кісточки, двох східних саден в проекції лівого колінного суглобу по передній поверхні та в проекції лівого колінного суглобу по передній поверхні та в проекції лівої зовнішньої кісточки, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв`язку зі смертю не знаходяться.

Перебуваючи у тому ж місці та у вказаний час продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння майном, важливими особистими документами та транспортним засобом ОСОБА_15 , ОСОБА_6 обшукав одяг потерпілого та умисно заволодів мобільним телефоном ОСОБА_15 марки "Iphone 4S" ІМЕІ НОМЕР_10 , бувшим у використанні, вартістю 4800 гривень, а також важливими особистими документами - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 автомобіля марки "BMW - 730D", державний реєстраційний номер " НОМЕР_12 ", яке видане на ім`я ОСОБА_12 та посвідченням водія серії НОМЕР_13 , яке видане Макарівським РЕВ ДАІ ГУМВС України у Київській області на ім`я ОСОБА_12 .

Після цього ОСОБА_6 перевіз труп ОСОБА_15 до лісосмуги поблизу автодороги сполученням "Станишівка - Глибочиця", де залишив його на відстані 150 метрів від мосту через річку "Тетерів", а автомобілем марки "BMW 730d" держаний номерний знак " НОМЕР_14 ", вартістю 513 503 гривень 83 копійок, який на праві власності належав ОСОБА_15 незаконно заволодів.

Всього, ОСОБА_6 заволодів майном потерпілого ОСОБА_15 на загальну суму 518 303 гривень 83 копійок.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_6 виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Вважає, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновок суду, не зазначив чому взяв до уваги одні докази, а відкинув інші, під час розгляду справи допустив істотні порушення норм кримінально процесуального закону.

На його думку, висновки суду про вчинення вбивства потерпілого саме ОСОБА_6 не підтверджуються доказами, на які суд послався у вироку.

Зокрема, суд посилаючись у вироку суду на довідку від 22.10.2015 року з інформацією про з`єднання абонентських номерів, власники яких могли бути причетні до вбивства ОСОБА_15 , на припущеннях зробив висновок, що вказані SIM-картки належать ОСОБА_6 та ОСОБА_16 та жодним доказом вказану інформацію не підтвердив.

Вказує, що суд встановивши, що на місці скоєння злочину окрім ОСОБА_6 знаходився ОСОБА_17 , безпідставно вказав, що саме ОСОБА_6 наносив удари битою ОСОБА_15 .

Окрім того, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_17 здійснював більше підготовчих дій для скоєння злочину. Враховуючи інформацію щодо телефонних з`єднань, під час скоєння вбивства останній перебував в зоні дії базової станції, яка обслуговує с. Сонячне (місце вбивства ОСОБА_18 ).

Вказує, що суд не спростував покази ОСОБА_6 про причетність до вбивства ОСОБА_19 , версію вчинення злочину ОСОБА_20 відхиллено з підстав не зазначення його в обвинуваченні.

На думку захисту, судом змінено об`єм обвинувачення, щодо кількості нанесених ударів потерпілому, оскільки в оголошеній підозрі мова йшла лише про один удар, а не декілька, як суд зазначає у вироку.

Зазначає, що висновки суду щодо зміни пози трупа та його переміщення суперечать висновку експерта №1172/20 від 16.07.2015 року, яким не виявлено ознак зміни пози та переміщення трупа.

Вказує, що висновки суду, про те що вина ОСОБА_6 підтверджується протоколами огляду місця подій від 15.05.2015, 19.05.2015 року та висновками експертів про встановлення вартості речових доказів, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки відповідно до протоколів огляду місця подій речі виявлені та вилучені у приміщенні ГУНП в Житомирській області, а не в обвинуваченого.

Окрім того, висновки суду, що автозапчастина та апаратура були зняті саме з автомобіля ОСОБА_12 ( ОСОБА_15 ) не підтверджуються доказами, а є лише припущенням.

Вказані речі для впізнання обвинуваченому та потерпілій не пред`являлися та в суді не оглядалися.

Зазначає, що суд помилково дійшов висновку про наявність корисливого мотиву скоєння розбійного нападу та вбивства ОСОБА_15 та жодним чином не підтвердив належними та допустимими доказами обставини вбивства потерпілого. Показами свідків, на які суд посилається, лише підтверджено факт збуту викраденого майна ОСОБА_6 , яке від збував за проханням ОСОБА_21 .

Також, зазначає, що суд не навів належних та допустимих доказів, якими б підтверджувались обставини вбивства ОСОБА_18 , а свої висновки про доведеність вини останнього обґрунтував припущеннями.

Вважає, що є не належними та не допустимими доказами копії документів встановлення особи потерпілого (труп якої виявлено на місці події), а наявні в матеріалах справи копії документів отримані поза визначеної законом процедури.

Також, вважає недопустимим доказом протокол пред`явлення трупа для впізнання, оскільки стороною обвинувачення не надано суду протоколи допиту ОСОБА_22 та ОСОБА_14 проведених до впізнання, що позбавило суд перевірити законність проведення такої слідчої дії.

Не допустимим доказом є висновок експерта №420 від 15.05.2015 року, оскільки він не відповідає вимогам ст. 102 КПК України, є копією та не мітить підпису експерта, а також висновки експертів №1172/20 від 16.07.2015, №2068/42 від 08.10.2015 року, що є похідними від вказаного висновку.

На думку захисту судом змінено обставини пред`явленого обвинувачення, зазначено в обвинуваченні дату скоєння злочину, в 2015 року, коли в обвинувальному акті вказано у 2012 році.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні скарги, заперечення представника потерпілих та прокурора на апеляційні скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів, умисних дій, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; умисному незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаного з насильством, що є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, що завдало великої матеріальної шкоди, умисному незаконному заволодінні будь-яким способом важливих особистих документів - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та посвідченням водія;

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 357 КК України судом кваліфіковано правильно.

Обвинувачений ОСОБА_6 у суді своєї вини не визнав, та вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_8 ввечері зустрічався із ОСОБА_23 на парковці « Макдональз», що в ТРЦ « Глобал», після чого поїхав по своїх справах. Того ж дня близько 23 год. зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що придбав автомобіль у ОСОБА_18 і попросив зустрітися, він спочатку не погодився. За дві години ОСОБА_17 знову зателефонував запропонувавши зустрітися біля силікатного заводу у м. Житомирі. ОСОБА_24 прибувши до місця зустрічі побачив ОСОБА_19 на автомобілі ОСОБА_25 . ОСОБА_17 просив ОСОБА_6 допомогти перегнати придбаний автомобіль до смт. Ємільчино. Коли переганяли викрадений автомобіль по трасі до смт. Червоноармійськ, бачив, як ОСОБА_17 палив пакет з якимись речами, що були попередньо облиті бензином. По дорозі з смт. Ємільчино до м. Житомира ОСОБА_17 розповів, що між ним та ОСОБА_23 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_17 намагався вдарити ОСОБА_18 битою по спині, проте попав по потилиці, це все відбувалося біля окружної траси м. Житомира поблизу с. Сонячне.

Вказував, що ОСОБА_17 змусив його продавати автомобіль, диски із шинами, акустичну система, у разі відмови погрожував звинуватити його у вбивстві.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, навівши їх у вироку спростував вказані показання обвинуваченого та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК України.

Потерпіла ОСОБА_14 мати загиблого, показала, що проживала з ним разом до 2010 року в рф. Дійсне ПІП сина ОСОБА_15 . Він переїхав в Житомир у зв`язку із переслідуванням поліцією в рф за наркотичні засоби. В Україні зробив собі нові документи, вона допомагала йому у цьому грошима, а у 2014 році він одружився. 24 квітня 2015 року дізналась про смерть сина, повідомила ОСОБА_26 ( ОСОБА_27 . Мати сина називала на ім`я ОСОБА_28 , тому що він перебував у розшуку.

Потерпіла ОСОБА_11 показала, що знайома з обвинуваченим з 2013 року. Із загиблим була одружена. Знала, як ОСОБА_29 і, що він з рф. Після смерті з`ясувала, що він ОСОБА_30 . Називала загиблого ОСОБА_28 . У загиблого був автомобіль БМВ сірого кольору. Номер " НОМЕР_9 ". Дизельний двигун. В день вбивства по телефону розмовляла із загиблим в 16 годин, повідомив, що буде бачитись з ОСОБА_31 пити каву біля "Магдональдза". З доми він вийшов в 19 годин. 24 квітня зустрілась з ОСОБА_31 , з`ясувати де ОСОБА_29 . Обвинувачений сказав, що нічого не знає де загиблий і 19 з ним не бачився.

Свідок ОСОБА_32 при допиті показав, що загиблого знав, як ОСОБА_33 . ІНФОРМАЦІЯ_8 близько 21 год. бачив його в автомобілі обвинуваченого разом з останнім, розмовляв з ними після чого їх залишив.

Свідок ОСОБА_34 пояснив, що займався ремонтом пошкоджених автомобілів. До нього звернувся з приводу ремонту автомобіля обвинувачений. Останній пропонував автомобіль БМВ з трилітровим дизельним двигуном на запчастини. Один із його знайомих купив цей автомобіль, який пропонував обвинувачений. Разом з обвинуваченим і іншою особою переганяли автомобіль в Рівненську область. Обвинувачений повідомляв, що купив даний автомобіль, а продавав, тому, що не повністю розрахувався за нього. Вказав, що йому обвинувачений залишив для продажу диски та шини, які в подальшому забрали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_35 показав, що обвинувачений пропонував купити йому викрадений автомобіль. Не купляв його оскільки не хотів проблемного автомобіля. Зустрічався з обвинуваченим та ОСОБА_20 на стоянці біля ТРЦ "ГЛОБАЛ". Інших осіб в даному місці не було.

Свідок ОСОБА_36 показав, що з обвинуваченим були дружні стосунки. Познайомився з обвинуваченим на автобазарі. Потім, коли обвинувачений проїжджав повз Ємільчино, заїжджав на каву. Обвинувачений був на зеленому автомобілі. Пропонував купити в 2015 році сріблястий автомобіль БМВ, або найти того, хто цікавиться цим автомобілем. Свідок давав номери телефонів людей, які цікавились придбанням такого автомобіля.

Свідок ОСОБА_37 зазначив, що обвинуваченого знає, товаришує. Займався автомобілями. Бачив обвинуваченого на зеленому автомобілі БМВ. Обвинувачений пропонував свідкові купити автомобільну акустику, фотографував її на телефон і пропонував купити.

Свідок ОСОБА_38 показав, що займається виготовленням пам`ятників в с. Клітище з 2012 року, друг дитинства «Мутик» просив залишити автомобіль БМВ на території підприємства, автомобіль сірого кольору. Автомобіль був не замкнений, ключів не залишали. Машину поставили в бокс на території підприємства. Автомобіль був 3 - 4 дні. Коли забирали автомобіль приїхали на іншому зеленому БМВ. Хто був за кермом не знає.

В ході проведення впізнання особи по фотознімкам 12 травня 2015 року ОСОБА_39 , впізнав по фотознімкам, серед інших осіб, ОСОБА_6 , як особу, з якою мав зустріч 5 травня 2015 року біля повороту дороги в смт Червоноармійськ Житомирської області і який пропонував йому придбати автомобіль марки "БМВ" 7 моделі сріблястого кольору (а.с.43-45 т.5).

При проведенні впізнання особи по фотознімкам 26 червня 2015 року, ОСОБА_40 впізнав по фотознімкам, серед інших осіб, ОСОБА_6 , як особу, яка продала йому автомагнітолу "АЛПІН" на Житньому ринку в м. Житомирі (а.с.62-64 т.5).

При проведенні огляду кабінету СУ УМВС України в Житомирській області, що за адресою: м. Житомир Старий Бульвар, 5\37. виявлено та вилучено автомагнітолу "АЛПІН", яку добровільно видав ОСОБА_41 (а.с.46-48 т.5).

При проведенні впізнання особи по фотознімкам 21 травня 2015 року ОСОБА_42 , впізнав по фотознімкам, серед інших осіб, ОСОБА_6 , як особу, яка на АЗС, що біля смт Червоноармійськ Житомирської області пропонувала придбати у нього автомобіль марки "БМВ 730" сірого кольору. При цьому, ОСОБА_6 був на автомобілі марки "БМВ 740" зеленого кольору. В подальшому, саме ОСОБА_6 продав ОСОБА_43 даний автомобіль сірого кольору (а.с.54-56 т.5).

При проведенні огляду місця події 9 вересня 2015 року, в кабінеті слідчого в СУ УМВС України в Житомирській області, що за адресою м. Житомир Старий Бульвар, 5\37 свідок ОСОБА_44 , добровільно надав посвідчення водія на ім`я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 видане Макарівським РЕВ 3 жовтня 2012 року серії НОМЕР_15 . Даний документ має пошкодження шляхом знищення вогнем у верхній його частині в місці розташування фотокартки. Крім цього, даний громадянин надав дві сім карти мобільного зв`язку, що також пошкоджені вогнем і знаходились разом із згадуваним посвідченням водія (а.с.94 - 99 т.5);

При проведенні огляду місця події 9 вересня 2015 року на узбіччя вулиці Слобідська, поблизу будинку № 35 м. Житомира (автодорога "Житомир - Слобода Селець") за участю свідка ОСОБА_45 було виявлено залишки вогнища та обгорілі рештки (акумуляторна батарея, частина тканини, пачки від цигарок, пакет) В даному місці свідок вказав, що виявив надане ним працівникам поліції обгоріле посвідчення водія на ім`я ОСОБА_12 та дві обгорілі карти мобільного зв`язку (а.с.105 - 111 т.5).

При проведенні огляду місця події 10 вересня 2015 року чим виявився кабінет слідчого в СУ УМВС України в Житомирській області було оглянуто речі, що видав свідок ОСОБА_44 , а саме: дві сім карти операторів мобільного зв`язку та посвідчення водія серії НОМЕР_13 на ім`я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане 3 жовтня 2012 року Макарівським РЕВ ДАІ УМВС у Київській області на право керування транспортними засобами категорії "В". Даний документ має пошкодження у вигляді знищення вогнем в місці розташування фотокартки. Також, встановлено, що одна сім карта має номер НОМЕР_16 , інша має номер НОМЕР_17 .

За результатами проведеного тимчасового доступу до інформації про з`єднання номерів операторів стільникового зв`язку, а також аналізу та деталізації з`єднань цих сімкарток зафіксовано їх включення 19.04.2015 р. близько 20 год. переписку та розмови між цими номерами до 22 год. перебування на одній і тій же території, в зоні дії базової станції с. Сонячне (21.02-21.21 год.) Також встановлено спілкування абонента з картою НОМЕР_17 з номером телефону НОМЕР_18 (телефон ОСОБА_18 ), остання фіксація телефону потерпілого по напрямку можливого руху до с. Сонячне (в. Східна, 80 м. Житомира), відсутність з`єднань з ним з 20.56-22.00, а також його вимкнення о 22 год. При цьому номер телефону, яким користувався ОСОБА_6 ( НОМЕР_19 ) був вимкнений 19.04.2015 р. з 20 год. 09 хв. по 22 год. 59 хв. (т.5 а.с. 77-83, 135-143, 112).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20 квітня 2015 року, у період часу з 12 години 50 хвилин до 14 години 55 хвилин, проведено огляд невстановленого трупа, як потім з`ясовано ОСОБА_15 , із слідами спричинення тілесних ушкоджень. Місцем події виявилась лісосмуга, що на відстані 150 м. від мосту через річку "Тетерів" по якій проходить об`їзна дорога м. Житомира сполученням с. Глибочиця - с. Станишівка Житомирського району Житомирської області (а.с.2-7 т.5).

24 квітня 2015 року при проведенні огляду квартири АДРЕСА_2 , в якій проживав загиблий ОСОБА_15 вилучено, серед іншого, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_20 , виданий Макарівським РВ УМВС України в Київській області 11 березня 2004 року та інші документи на зазначене ім`я (а.с.15-36 т.5).

24 квітня 2015 року сформовано витяг з бази даних та встановлено, що автомобіль марки "БМВ 730" 2001 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номером " НОМЕР_21 " належить ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.40 т.5).

24 квітня 2015 року проведено впізнання потерпілою ОСОБА_22 трупа чоловічої статі. В ході даної слідчої дії був встановлений труп ОСОБА_46 ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік(а.с.38-39 т.5).

Згідно до свідоцтва про шлюб укладеного 1 листопада 2014 року, між ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, уродженцем с. Медівка Оратівського району Вінницької області та ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянкою України. Шлюб зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції. Спільне прізвище після шлюбу, обом з подружжя ОСОБА_47 (а.с.91 т.4).

26 квітня 2015 року проведено впізнання ОСОБА_14 , виявленого в ході розгляду даної справи трупа невстановленого громадянина чоловічої статі. ОСОБА_14 , оглянув труп пояснила, що даним громадянином є ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 її син (а.с.41-42 т.5).

Те, що загиблим є дійсно ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Тинда Амурської області рф, який переховувався в Україні та використовував підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_29 і змінив прізвище після одруження на ОСОБА_47 окрім впізнання проведеного з його мамою та дружиною їх показань у суді безсумнівно вказують і інші докази, а саме копії карти форми 1, копія свідоцтва про народження, копія посвідчення водія на ОСОБА_15 , роздруківка газети "ЕХО НЕДЕЛИ" від 26 квітня 2015 року про те, що ОСОБА_15 1987 року народження перебуває в розшуку за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 228.1 КК рф (незаконна пересилка наркотичних засобів з метою збуту) (а.с.95-99 т.4).

Також, 27 квітня 2015 року начальник Житомирського районного відділу поліції УМВС України в Житомирській області повідомив слідчого про те, що труп невстановленого громадянина, виявлений в рамках даного кримінального провадження належить ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Тинда, рф, житель АДРЕСА_3 (а.с.100 т.4).

9 жовтня 2015 року у справі проведено експертизу №1/1046, якою встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_20 , який видано Макарівським РВ ГУ УМВС України в Київській області 11.03.2004 на ім`я ОСОБА_12 , відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Фотокартка на першій сторінці паспорта громадянина України серії НОМЕР_22 , який видано Макарівським РВ ГУУМВС України з Київській області 11.03.2004 на ім`я ОСОБА_12 , була переклеєна. Ознак переклейки фотокартки на третій сторінці паспорта громадянина України серії НОМЕР_20 , який видано Макарівським РВ ГУ УМВС України в Київській області 11.03.2004 на ім`я ОСОБА_12 не виявлено (а.с.101-108 т.4).

Проведеними у справі судово - медичними експертизами № 420 від 15 травня 2015 року, № 1172/20 від 16 липня 2015 року та № 2068/42 від 8 жовтня 2015 року виявлено зазначені в обвинуваченні тілесні ушкодження, їх локалізацію причини смерті. Утворення тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту загиблого, як і спричинення їх самому собі було не можливим. Врятувати його життя при своєчасному наданні кваліфікованої медичної допомоги малоймовірне.

Відповідно до висновку СМЕ №1172/20 тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_48 виникли від дії тупого твердого предмету, в тому числі можливо і від дерев`яної бити, слід вважати що йому було спричинено не менше 3 травматичних впливів. Яких небуть ознак зміни трупа та його переміщення виявлено не було.

Відповідно висновку СМЕ № 2068/42 покази ОСОБА_6 надані в ході проведення слідчого експерименту за його участю, відображенні на оптичному диску, не суперечать даним отриманим при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_15 , в частині локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень. Утворення тілесних ушкоджень на голові від одного удару дерев`яною битою малоймовірне. Тілесне ушкодження, що явилося безпосередньою причиною смерті ОСОБА_48 неправильно-овального садно вкритого червоно-коричневою кіркою розташованою нижче рівня оточуючої шкіри в лівій скронево- тім`яній ділянці неправильно - прямокутного рожево-фіолетового синця біля зовнішнього краю лівої брови на фоні якого прямокутне осадження шкіри; аналогічного неправильно-прямокутного садна на підборідді справа; шилоподібної рани з нерівними краями, заокругленими кінцями, пологими стінками та дном виповненими підлеглими м`якими тканинами в потиличній ділянці зліва; масивного темно-червоного крововиливу в м`яких покровах голови з їх внутрішньої сторони в лівій та правій тім`яних та потиличній ділянці зліва; вдавленого багатоуламкового овального перелому кісток склепіння та основи черепа в лівій скронево - тімяно - потиличній ділянці з кільцеподібним розповсюдженням лінії перелому до переду та донизу на піраміду лівої скроневої кістки, переходом через турецьке сідло, подальшим її проходженням попереду піраміди правої скроневої кістки, через її луску, кільцеподібним заокругленням та горизонтальним проходженням по потиличній кістці на рівні великого потиличного горба і закінченням лінії перелому на потиличній кістці зліва загальною довжиною 32 см.; масивних темно-червоних крововиливів під м`які мозкові оболонки в лобно - скронево - потиличній ділянці зліва з переходом на основу мозку; аналогічних темно- коричневих крововиливів в тім`яній ділянці справа; крововиливів в шлуночки головного мозку в об`ємі 20 мл. темно-червоної рідкої рідини могли утворитися не менше ніж від одного травматичного впливу (удару дерев`яною битою) (а.с.53-57; 109-112, 113-116 т. 4).

Надав суд першої інстанції і оцінку протоколам слідчих експериментів проведених на досудовому розслідуванні з підозрюваним ОСОБА_49 , які суд апеляційної інстанції, вважає належними та допустимими процесуальними джерелами доказів, оскільки, в протоколах слідчих експериментів на відеозаписах зафіксовано, що вони проводилися з метою відтворення дій, обстановки, обставин події з дотриманням вимог ст. 240 КПК України з забезпеченням права особи на захист та участю понятих, їх хід фіксувався на відеозапис.

Так, при проведенні слідчого експерименту 18.06.2015 року ОСОБА_24 показав, що ІНФОРМАЦІЯ_8 на парковці ТРЦ "ГЛОБАЛ" познайомив ОСОБА_50 та ОСОБА_51 з ОСОБА_52 . Наступного дня дізнався про відібрання автомобіля у ОСОБА_18 , що відбулось за участю ОСОБА_53

ОСОБА_54 змушував його продавати автомобіль та запчастини з нього. Так, зокрема ОСОБА_55 ( ОСОБА_56 ) передав йому магнітолу, яку він продав. На місці спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_57 він не був.

24.07.2015 року на слідчому експерименті ОСОБА_24 зазначив та показав, яким чином дізнався про незаконне заволодіння автомобіля загиблого, як таке що здійснене ОСОБА_20 . Вказував, що був вдома, зателефонував ОСОБА_58 о 1 год. ночі і попросив з`їздити в смт. Ємільчино, він відмовився. Потім попросив поставити машину потерпілого в його гараж, він відмовив, оскільки відчував щось недобре, потім погодився допомогти перегнати автомобіль потерпілого в смт. Ємільчино на якому їхав ОСОБА_58 . Перед цим ОСОБА_58 взяв каністру і купив якесь паливо на заправці. Він чекав ОСОБА_51 на виїзді з смт. Червоноармійськ, зупинилися за 20 км. від смт. Червоноармійськ де ОСОБА_58 на обочині дороги спалив, якісь речі серед яких він бачив предмет схожий на дерев`яну біту та телефон. Також, по дорозі назад, коли вже залишили автомобіль потерпілого, а дівчина ОСОБА_51 спала, він йому на вуху повідомив, що потерпілого вбив « ОСОБА_56 » ( ОСОБА_55 ). Займався продажом автомобіля, магнітоли за проханням ОСОБА_21 . Не був на місці вбивства. Про обставини викрадення автомобіля повідомив ОСОБА_59 .

При цьому, на місці яке вказав ОСОБА_24 (20 км. від смт. Червоноармійськ) жодних слідів вогню, залишків згарища не виявлено.

01.09.2015 року ОСОБА_24 на слідчому експерименті зазначив, що був на місці вбивства (145км.+250 м. автодороги сполученням "Київ - Чоп" у напрямку м. Києва, поблизу с. Сонячне Житомирського району Житомирської області) та бачив як ОСОБА_55 вдарив ОСОБА_48 битою по голові. Домовленості про те, що ОСОБА_55 буде бити ОСОБА_15 не було. Одразу після побаченого побиття, обвинувачений сів в автомобіль і залишив дане місце. В подальшому займався продажом автомобіля і комплектуючих до нього (акустика, диски).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оцінивши кожен з цих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку можна переконливо, поза розумним сумнівом стверджувати, що саме ОСОБА_6 вчинив інкриміновані його кримінальні правопорушення.

Так, саме ОСОБА_6 був останньою особою з ким бачили ОСОБА_15 19.04.2015 р. близько 21 год., не задовго до настання смерті останнього, при цьому він намагався приховати цю обставину від його дружини, заперечуючи цю зустріч.

Після встановлення досудовим розслідуванням цієї обставини, ОСОБА_6 , вказав слідству на знаряддя вбивства (дерев`яну биту), спричинення удару по голові, місце вчинення вбивства поблизу с. Сонячне Житомирського району, корисливої мети та мотиву спричинення тілесних ушкоджень з наміром заволодіти автомобілем потерпілого, обізнаністю про те, що потерпілий перебуває у розшуку, а також про знищення документів потерпілого, що узгоджується з висновками СМЕ про причини смерті та можливе знаряддя, часом смерті, виявленням обгорілого документу та карток мобільних операторів, а також і іншими наведеними доказами, що вказує на те, що ОСОБА_6 достеменно було відомо про усі обставини підготовки до вчинення злочинів, обставин їх вчинення та дій по їх приховуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_6 є особою, яка вчинила інкриміновані йому злочини враховуючи і його подальшу поведінку, яка виразилася в приховуванні автомобіля потерпілого ОСОБА_15 (смт. Ємільчино, с. Клітище), яке розпочалося відразу після його вбивства, пропозиції продажу цього автомобіля на запчастини та продаж його саме обвинуваченим, а також і продаж акустики, магнітоли, коліс з цього автомобіля, що ним не заперечувалося при проведенні слідчих експериментів та в суді, а лише обґрунтовувалося погрозами спочатку ОСОБА_50 , а потім ОСОБА_51 і те, що саме він мав від цього користь.

Доводи захисту про те, що у суді не було доведено належність вказаної електроніки та деталей до автомобіля потерпілого спростовується показаннями свідків ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_50 , відповідними протоколами огляду та впізнання проведеними зі свідком ОСОБА_63 , щодо магнітоли, показаннями потерпілої ОСОБА_11 про належність цього майна чоловіку.

Версії, які висував обвинувачений, неодноразово змінюючи їх на свою користь, в залежності від їх спростування досудовим розслідуванням, шляхом здобуття нових доказів: спочатку нічого не бачив і був вдома, згодом вказав, що не бачив, а дізнався від ОСОБА_51 про вбивство, а в подальшому, що вже бачив як це вбивство вчинив ОСОБА_55 були перевірені та відкинуті досудовим розслідуванням.

В судовому засіданні ОСОБА_6 , в черговий раз змінив версію, вказуючи, що до вбивства потерпілого ОСОБА_55 ( ОСОБА_56 ) не причетний, а вбивство вчинив ОСОБА_58 про, що той йому повідомив, коли переганяли автомобіль, сам він при цьому не був присутній.

Однак, і така версія обвинуваченого на думку апеляційного суду не відображає дійсних обставин та висунута обвинуваченим лише з метою уникнення від відповідальності, враховуючи, що допит свідка ОСОБА_19 в суді був не можливий, оскільки останній залишив територію України та його місце перебування було не відоме, хоча суд у продовж тривалого часу вживав усіх можливих заходів для його виклику в суд і розгляд справи у продовж років переносився.

Неодноразова зміна ОСОБА_6 версій вбивства ОСОБА_48 і заволодіння його майном, причетності до цього, в залежності від часового проміжку досудового розслідування різних осіб, його нещирість, введення слідства, в оману шляхом систематичного повідомлення недостовірних даних вказує, що це є лише його способом захисту з метою перекласти відповідальність на інших осіб та уникнути суворої відповідальності, в тому числі за протиправне позбавлення життя людини, розраховуючи і на те, що померлий не є особою за яку себе видає, нелегально перебував в Україні, користувався підробленими документами, що ускладнювало встановлення його особи.

Випадкове виявлення місця спалення документів свідком ОСОБА_64 узбіччя вул. Селецької м. Житомира), яке розміщується в протилежно іншому місці, про яке вказав підозрюваний ОСОБА_65 (20 км. за смт Черняхів) при проведенні слідчого експерименту 24.07.2015 р. та виявлення посвідчення, карток операторів, свідчить, що він був причетний до цих дій та свідомо вводив слідство в оману, вказуючи на інше місце і звинувачуючи у злочинах інших осіб.

Виявлення з обгорілим документом належним потерпілому двох карток мобільних операторів, які паралельно використовувалися, в зоні де було вчинено вбивство у час його вчинення і на яких зафіксовано спілкування між собою та на одній з них з потерпілим, а також узгодження часу їх активації та деактивації з часом відключення ОСОБА_6 та включення свого мобільного телефону, на думку апеляційного суду, підтверджує, в сукупності з іншими доказами, що у такий спосіб він намагався приховати вчинення вбивства та заволодіння майном потерпілого, яке було заплановано завчасно.

Висновками зазначених судово - медичних експертиз підтверджується насильницьке спричинення смерті ОСОБА_57 , що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_8. Більше того, такими висновками разом з інформацією отриманою під час слідчого експерименту за участю обвинуваченого, при проведенні якої приймав участь експерт підтверджується механізм спричинення тілесних ушкоджень на який вказував обвинувачений. Наявність у справі копії первинного висновку судово - медичної експертизи у сукупності із не спростованими стороною захисту фактами наявності таких ушкоджень, давності їх утворення, тяжкості та причини смерті ОСОБА_18 спростовують доводи захисту щодо визнання такого доказу недопустимим.

Органом досудового розслідування перевірялась версія вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_66 проте в ході дослідження обставин кримінального провадження, під час досудового слідства не встановлено доказів причетності до вчинення кримінальних правопорушень іншими особами. При допиті ОСОБА_53 , в суді ОСОБА_24 зазначив, що ОСОБА_55 не причетний до вбивства, а ОСОБА_55 вказав, що ОСОБА_65 його оговорив, намагався перекласти свою вину на нього, пропонував йому купити проблемний автомобіль у зв`язку з чим його неодноразово допитували.

Що стосується доводів сторони захисту про недопустимість судово - медичної експертизами № 420 від 15 травня 2015 року, який не містить підпису експерта, то колегія суддів вважає їх хибними, оскільки до матеріалів кримінального провадження долучена його копія засвідчена печаткою бюро Житомирського обласного бюро СМЕ, а доводи захисту, що особа, яка поставила на ньому свій підпис, посвідчуючи копію, не вправі цього робити є лише припущеннями захисника. Натомість експерт, який виконав цю експертизу - ОСОБА_67 , в подальшу підтверджував правильність цього висновку та спирався на нього проводячи в послідуючому додаткові експертизи №1172/20, №2068/42, які в оригіналах з попередженням експерта про відповідальність під власноручний підпис були досліджені в суді.

Не є підставою для визнання неналежним та недопустимим доказом висновку СМЕ № 20/68/42 відсутності у ньому конкретизації слідчого експерименту з ОСОБА_31 , який експерт оцінював при проведенні вказаної експертизи (дати часу), оскільки за змістом вказаного висновку та матеріалів кримінального провадження без сумнівно вбачається, що експертом оцінювався слідчий експеримент проведений з ОСОБА_31 01.09.2015 р. Лише при проведенні цього слідчого експерименту був присутній спеціаліст СМЕ бюро ОСОБА_68 і лише під час його проведення ОСОБА_65 вказував та відтворював нанесення ОСОБА_69 удару битою потерпілому по голові. Крім того, така неточність висновку експерта не є підставою для визнання його неналежним чи недопустимим доказом, а могла бути підставою для допиту експерта для уточнення цього питання, що враховуючи відсутність таких клопотань у захисту свідчить, що у захисту така формальна неточність сумніву не викликала.

При цьому КПК України не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 ст. 87 КПК України).

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2020 у справі № 601/1143/16).

Не може погодитися апеляційний суд і з доводами захисту про суперечність висновків суду про перевезення трупу в інше місце з висновком судово-медичної експертизи №1172/20 від 16.07.2015 року. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спричинення тілесних ушкоджень та вивезення трупу в місце виявлення здійснювалось в межах короткого проміжку часу до часу утворення трупних плям. Крім того, експерт категорично не виключив таку можливість, а лише вказав, що ним не виявлено ознак зміни пози трупа та його переміщення.

Не може погодитись колегія суддів із доводами захисту про недопустимість протоколів пред`явлення трупа для впізнання, через відсутність протоколів допиту ОСОБА_22 та ОСОБА_14 проведених до впізнання.

Із вказаних протоколів вбачається, що вони оформлені відповідно до приписів ст. 104 КПК, а зазначену слідчу дію проведено в присутності понятих із дотриманням вимог ст.228 КПК.

Долучення до матеріалів справи протоколів допиту ОСОБА_22 та ОСОБА_14 на досудовому слідстві не передбачено процесуальним законодавством з огляду на безпосередність дослідження доказів у суді. Окрім того, в судовому засіданні потерпілі підтримали показання з приводу впізнання загиблого, а захист мав можливість їх допитати, в тому числі і з приводу впізнання.

Щодо стосується доводів про відсутність звернення до MBС України з відповідним запитом про звернення до компетентних органів російської федерації за для перевірки інформації про особу ОСОБА_15 то апеляційний суд не вважає такі доводи підставою для визнання висновків суду щодо встановлення особи потерпілого неправильними.

У зв`язку з військовою агресією рф проти суверенітету та територіальної цілісності України, яка фактично розпочалася в 2014 року, що триває і до тепер, звернення до компетентних органів рф не гарантуватиме добросовісного виконання ними зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями.

На період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення з рф.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_15 переховувався в Україні з 2010 року, використовував підроблений документ - паспорт на ім`я ОСОБА_12 , в який було вклеєно фотокартки потерпілого, що підтверджується відповідною експертизою, перебуваючи в Україні отримав у 2012 році посвідчення водія, 02.02.2013 р. купив автомобіль "BMW - 730D", державний реєстраційний номер " НОМЕР_12 ", яким весь час до своєї смерті володів, вартість транспортного засобу складає 477 631,28 грн. (т.5 а.с. 40), 01.11.2014 р. він одружився з ОСОБА_22 та взяв її прізвище

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що не встановлення особи дійсного власника паспорта, яким зазначено ОСОБА_12 , не з`ясування обставин придбання цього підробленого офіційного документу ОСОБА_15 у даному кримінальному провадженні не підлягало доказуванню та не було обов`язковим і не спростовує правильність висновків про особу смерть якої настала внаслідок кримінального правопорушення - ОСОБА_15 , належність йому майна яким заволодів обвинувачений, а також повернення судом потерпілій (матері) обвинуваченого - ОСОБА_14 майна, що належало її сину.

Спір про належність майна ( акустичної системи, коліс) може бути вирішений у порядку ст. 537 КПК України.

Не може погодитися апеляційний суд і з доводами захисту про наявність істотного порушення процесуального закону, оскільки в обвинувальному акті не зазначено обов`язкові анкетні дані про потерпілого ОСОБА_15 , оскільки в розумінні положень ч.6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, потерпілими визнаються близькі родичі, а дані про таких осіб: ОСОБА_22 , ОСОБА_14 повно зазначені у обвинувальному акті. Необхідності зазначення у обвинувальному акті таких даних щодо особи смерть якої настала від дій обвинуваченого процесуальний закон не вимагає.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Апеляційний суд відповідно до вимог ч.1 ст. 337 та ч.2 ст. 404 КПК України здійснює розгляд в межах доводів апеляційної скарги та обвинувачення, яке висунуте лише ОСОБА_6 і яке апеляційний суд вважає доведеним, погоджуючись з встановленими судом першої інстанції обставинами вчинення кримінальних правопорушень зазначеними у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним.

Версія захисту про причетність до злочинів ОСОБА_16 , як і попередня версія обвинуваченого про причетність ОСОБА_70 перевірялася досудовим розслідуванням та не знайшла свого підтвердження, вони мали статус свідка, згідно до обвинувального акту ОСОБА_16 лише сприяв ОСОБА_6 (переганяв автомобіль) не будучи обізнаним з його злочинними намірами.

Апеляційний суд вважає, що відсутність можливості у суду допитати ОСОБА_16 не свідчить про неповноту чи неправильність висновків суду, при цьому сторона захисту не була позбавлена можливості упродовж досудового розслідування заявляти клопотання про необхідність перевірки цих обставин шляхом проведення слідчих та розшукових дій, однак обвинувачений на той час притримувався іншої версії - вчинення вбивства ОСОБА_15 ОСОБА_71 .

Колегія суддів вважає, що уточнення судом першої інстанції року вчинення злочину - 2015 р., яка в обвинувальному акті вказана як 2012 рік, з врахуванням об`єктивних даних щодо зникнення ОСОБА_15 та настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 з наявністю посилань на ці дані в обвинувальному акті та їх не заперечення учасниками провадження є очевидною технічною опискою, яку суд вправі був виправити самостійно, оскільки прокурор не змінив обвинувачення, а таке виправлення не виходить за межі обвинувачення та не змінює його кваліфікацію і жодним чином не погіршує його становище обвинуваченого.

На думку колегії суддів не вийшов суд за межі обвинувачення і вказавши у формулюванні обвинувачення визнаного доведеним і про нанесення ОСОБА_6 не удару, як в обвинувальному акті, а ударів по голові ОСОБА_15 , що призвели до його смерті, оскільки такі обставини підтверджувалися висновками СМЕ і охоплюються обвинуваченням що йому було висунуте за ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст.115 КК України і не виходять за його межі, не погіршують кваліфікацію, а лише деталізують його дії відповідно до встановлених обставин.

Залишення цих суттєвих даних про обставини вчинення кримінальних правопорушень у редакції, що була зазначена в обвинувальному акті не відповідала б фактичним обставинам кримінального провадження, а усунути її у інший спосіб, суд самостійно не міг.

Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.

Судом першої інстанції було враховано тяжкість кримінальних правопорушень та їх наслідки, обставини вчинення кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання, характеризуючі дані про особу обвинуваченого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2022 року, щодо ОСОБА_6 - без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції , а засудженим, який утримується під вартою в той самий строк - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді: