Постанова

від 16.02.2023 по справі 907/848/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2023 р. Справа №907/848/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суду складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуюча), Малех І.Б., Марко Р.І.

секретар судового засідання Гілевич С.Р.

представники: позивача адвокат Орбан Н.Л., відповідача адвокат Маркусь М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20 за позовом Малого підприємства Надія до Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі про стягнення 245 475 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Мале підприємство «Надія» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» про стягнення 245 475,00 грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч пунктів 1.5, 6.1 договору№25/А від 20.06.2014 ТОВ «Шкала-Енерджі» не повернуло об`єкт оренди (складське приміщення) орендодавцю після закінчення строку дії цього договору, у зв`язку з чим на підставі ст. 785 ЦК України нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 245 475,00 грн.

Позивач стверджує, що укладений сторонами договір №25/А після закінчення його дії 31.12.2014, пролонгований не був, станом на момент пред`явлення позову орендар не повернув орендодавцю складське приміщення за цим договором. Заперечує факт повернення орендованого майна за актом від 31.12.2014, на який покликається відповідач, оскільки відсутній оригінал відповідного документу і його складення заперечується однією із сторін договору у порядку вимог ст. 91 ГПК України.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20 задовольнив позовні вимоги повністю; присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» на користь Малого підприємства «Надія» неустойку в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 245 475,00 грн, судовий збір у розмірі 3 682,13 грн за подання позовної заяви; судовий збір у розмірі 1051,00 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення мотивоване тим, що ТОВ «Шкала-Енерджі» після закінчення договору №25/А від 20.06.2014, тобто після 31.12.2014, не повернуло об`єкт оренди МП «Надія». Належних та допустимих доказів протилежного (як то акту приймання-передачі, тощо) відповідачем не надано, а судом не встановлено. Покликання відповідача на отриману від засновника відповідача - «ТОВ «Шкала-Енерджі КФТ» (Угорщина) копію акту приймання-передавання, що був складений між сторонами у спорі 31.12.2014 про повернення з користування приміщення «ХАРД» за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною площею 500 кв.м вартістю 2 млн. грн., згідно договору №25/А від 20.03.2014, не враховується судом в силу ч. 6 ст. 91 ГПК України, оскільки відповідачем не подано оригіналу цього доказу, наявність якого позивачем ставився під сумнів.

Суд встановив, що одні й ті самі сторони (МП «Надія» та ТОВ «Шкала-Енерджі») уклали між собою два подібні за умовами договори оренди (№25/А від 20.06.2014 та №26 від 01.01.2015) з приводу складських приміщень за однією адресою (Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська, 2), однаковою вартістю (2 млн. грн) та наявністю двох навантажувально-розвантажувальних естакад.

Натомість, у спірному випадку, сторони не скористались наданим їм правом на внесення змін до існуючого договору №25/А від 20.06.2014, що суттєво простіше, а повторно виклали свої домовленості в новому договорі за №26 від 01.01.2015.

За наслідками аналізу договорів, суд дійшов висновку, що при укладенні договору №26 від 01.01.2015 у сторін не було наміру приводити попередній договір №25/А від 20.06.2014 у відповідність до правовідносин, які між ними фактично склалися станом на 01.01.2015, шляхом внесення змін в умови існуючого договору у вигляді зменшення площі орендованого приміщення.

Навпаки, у зв`язку зі зміною фактичних обставин між сторонами, які пов`язані з вимогою МП «Надія» до ТОВ «Шкала-Енерджі» про повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії договору №25/А від 20.06.2014, сторони в такий спосіб виявили намір припинити орендні правовідносини, які існували на підставі договору №25/А від 20.06.2014, та розпочати нові, шляхом укладення договору №26 від 01.01.2015 про оренду іншого складського приміщення. Такий характер волевиявлення сторін відповідає принципам свободи договору (якщо сторони бажають домовитися про певні умови, то немає жодних підстав їх в цьому обмежувати), обов`язковості договору та презумпції його правомірності.

Суд відхилив покликання відповідача на те, що між сторонами за звичаями ділового обороту склалась практика орендних відносин за якою визначальним було саме закінчення відповідних часових періодів, зі спливом яких сторони, практично не змінюючи основних умов, укладали нові договори, визначаючи нові строки їх дії, оскільки з аналізу доданих відповідачем договорів №25 від 20.06.2014, №26 від 01.01.2015, №1/2016 від 15.05.2016, №2/2016 від 30.11.2016, вбачається, що по завершенню кожного з цих договорів між сторонами підписувався акт приймання-передачі, чого не було зроблено у даному випадку по договору №25/А від 20.06.2014.

Твердження відповідача про те, що договірні відносини оренди між сторонами мали тривалий характер і якщо би мало місце неповернення орендованого приміщення за договором №25/А від 20.06.2014, то наступні договори оренди за звичаями ділового обороту не були би укладені, ґрунтується на припущеннях та спростовує документально встановлені обставини по справі, а тому відхиляється судом.

Судом встановлено, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №907/720/18 відмовлено в задоволенні позову МП «Надія» до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення 381 330,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за договором оренди №25/А від 20.06.2014, у зв`язку з порушенням строків повернення майна, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України. Ця постанова набрала законної сили, є остаточною, а тому встановленій в цьому судовому рішенні обставини не можуть бути поставлені під сумнів.

Тобто як у даній справі №907/848/20, так і у справі №907/720/18 предметом позову були вимоги того самого позивача до того самого відповідача про сплату неустойки за прострочення відповідача у поверненні позивачу орендованого майна. Відмінними у цих справах є лише періоди нарахування такої неустойки.

Оцінивши доводи учасників справи в сукупності з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що саме лише посилання відповідача на те, що об`єкт оренди за договорами №25/А від 20.06.2014 та №26 від 01.01.2015 є одним і тим самим складським приміщенням, відповідно до ст. 76 ГПК України не є більш вірогідними, ніж те, що це два різні приміщення.

Здійснивши порівняльний аналіз періодів та розмір площ, які орендувались відповідачем у позивача на підставі договорів №25/А від 20.06.2014, №25 від 20.06.2014, №26 від 01.01.2015, №1/2016 від 15.05.2016, №2/2016 від 30.11.2016, а також загальної кількості всіх наявних у розпорядженні МП «Надія» площ за період з 2014 року до моменту пред`явлення позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріалами справи документально підтверджено наявність у МП «Надія» достатньої кількості площ складських приміщень для того, щоб передати їх в оренду ТОВ «Шкала-Енерджі» за всіма вищезазначеними договорами.

Суд встановив, що ТОВ «Шкала-Енерджі» мало можливість повернути майно МП «Надія», що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконало. Орендар не здійснив жодних дій, спрямованих на фактичне повернення орендованого майна, продовжував знаходитись в орендованому приміщенні після припинення договору, а отже не вжив всіх залежних від нього заходів виконання умов договору стосовно повернення майна, які залежали насамперед від його волі.

З огляду на це суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 785 ЦК України.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що суд не встановив дійсних фактичних обставин справи, не повною мірою визначив зміст спірних правовідносин, які виникли між сторонами; обставини, які суд вважав встановленими не підтверджені належними доказами та не відповідають дійсності. Суд неправильно застосував матеріальне право до спірних правовідносин.

Місцевий суд не дав належної юридичної оцінки тій обставині, що сторони врегулювали питання щодо використання тих же складських приміщень шляхом новації таких зобов`язань, тобто шляхом укладення іншого договору оренди на новий строк.

З фактичних обставин справи видно, що протягом 2012-2015 років, а також частину 2016 року ТОВ «Шкала-Енерджі», а також його засновник Торгове товариство «Шкала-Енерджі КФТ» почергово, на підставі відповідних договорів, використовували два складські приміщення МП «Надія». При цьому, якщо такі приміщення використовував відповідач, то протягом такого періоду ними не користувалось ТОВ «Шкала-Енерджі». І навпаки, якщо їх використовувало ТОВ «Шкала- Енерджі», то їх не використовувало Торгове товариство «Шкала-Енерджі КФТ», оскільки господарської потреби та доцільності в цьому не було. Також у володінні позивача не було інших складських приміщень, які б могли використовуватись одночасно обома суб`єктами.

МП «Надія» в особі керівника Сосули О.М. отримала з оренди приміщення, складське приміщення «ХАРД» за адресою: м. Тячів. вул. Пролетарська, 2 площею 500 кв.м., про що складався відповідний акт 31.12.2014 приймання-передавання, що був складений між МП «Надія» таТОВ «Шкала-Енерджі» 31.12.2014 про повернення з користування приміщення «ХАРД», що підтверджується витягом з торгового реєстру від 14.01.2019 за №Cg.01-09-887260.

31 грудня 2015 року складено акт приймання та передачі майна згідно договору оренди від 01.01.2015 №26 про те, що ТОВ «Шкала Енерджі» передало, а МП «Надія» прийняло у користування складське приміщення за адресою м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 площею 300 м.кв. Вартість приміщення, що повертається з оренди 2 000 000 гривень.

Відповідач з 01.07.2014 використовував складське приміщення (в тому числі дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа складу 500 м. кв., яке 31.12.2014 було повернуто позивачу, надалі частина такого приміщення площею 300 кв.м., було знову передано в користування відповідачу на новий період з 01.01.2015 на підставі переоформленого договору оренди №26.

Щодо встановлених обставин у межах справи № 907/726/18, то доказів про наявність у позивача двох складських приміщень, а також чотирьох навантажувально-розвантажувальних естакад за адресою м. Тячів, вул.Пролетарська, 2 в матеріалах цієї справи не міститься, суду не надано.

Матеріалами справи додатково підтверджується факт відсутності в позивача відповідних складських приміщень в обсязі, необхідному для перебування його в одночасному користуванні позивача (з врахуванням інших укладених договорів оренди в 2015 та 2016 роках).

Жодного разу з 01.01.2015 до грудня 2018 року орендодавець не звернувся до відповідача з вимогами повернути майно.

При цьому весь цей час приміщення не використовувались відповідачем, і в принципі не могли ним використовуватись, оскільки вони знаходяться на території MП «Надія» огороджені, і без волевиявлення орендодавця відповідач не міг би самовільно ними користуватись. Тобто весь спір би був зведений до повторного оформлення акту повернення, якщо б тільки ця формальна ситуація перешкоджала орендодавцю виконати договір. Проте жодних зауважень не заявлялось.

Натомість, MП «Надія» укладає наступні нові договори оренди з ТОВ «Шкала Енерджі» та передає їх в користування. Якщо має місце невиконання з боку орендаря, то, як правило, до врегулювання питання з виконанням попереднього договору оренди, новий договір не був би укладений. Саме такі звичаї ділового обороту. Надалі, в 2016 році, MП «Надія» передавало двічі в оренду складські приміщення площею 1290 кв.м. за договором № 2/2016 строком на півтори місяця та місяць, відповідно. Всі ці обставини свідчать про те, що жодних претензій в орендодавця за 2015-2016 роки не було. Також не виникало спору між орендодавцем та відповідачем з цього приводу.

У договорах зазначена така спільна ідентифікуюча ознака як наявність у складських приміщеннях двох навантажувально-розвантажувальних естакад.

Позивач не поніс жодних збитків, оскільки на протязі всього часу продовжив задавати складські приміщення в оренду ТОВ «Школа-Енерджі», отримав ла відповідний період орендна плату, а тому не поніс жодних збитків, які б могли компенсуватись в межах цієї справи, що свідчить про відсутність порушень умов припинення договорів оренди.

Місцевим судом не досліджено ту обставину, що МП «Надія» не могло надати додаткові площі в користування відповідачу в силу того, що таких додаткових площ в МП Надія» просто не існувало на той момент, що підтверджується даними Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з якого вбачається, що позивачу не належать приміщення площею, яка б могла бути предметом договорів, які були укладені в 2014 та 2015 роках за участі позивача та відповідача. Зокрема такі приміщення, а саме: складські приміщення площею 1290 кв. м. були передані в користування відповідачу з 20.06.2014 по 31.12.2014 на підставі Договору оренди №25 від 20.06.2014, що підтверджується документально. Інші приміщення площею 500 кв.м. були предметом спірного договору оренди №25/A. Тому позивач не міг фізично передати в користування приміщення, яких в нього не було, тобто не міг передати додатково 300 кв.м. складських приміщень за договором оренди №26, оскільки за даними Реєстру речових прав на нерухоме майно позивач не є власником нерухомого майна в таких розмірах та площах.

Неможливість надання додаткових приміщень позивачем відповідачу підтверджується тим, що таке приміщення було передано в той же час Представництву Шкала-Енерджі КФТ» згідно договору оренди №25 від 20.06.2014р. Заборгованість за користування таким приміщенням була стягнута в судовому порядку згідно наказів Господарського суду Закарпатської області у справах № 907/401/18, 907/402/18, 907/402/18, 907/403/18, 907/404/18, 907/405/18, 907/406/18, 907/407/18.

За таких обставин поза увагою суду залишились ті факти, що оскільки такі приміщення використовувались нерезидентом в особі Представництва «Школа-Енерджі КФТ», то вони не могли в принципі бути переданими відповідачу та використовуватись

Суд не врахував, що умовою для стягнення неустойки є наявність в діях відповідача вини у вигляді умислу або необережності. Однак, суд залишив поза увагою доводи відповідача, що його вина в даному випадку відсутня. Договором не передбачено, що обов`язок по оформленню актів приймання-передавання лежить на орендареві. Згідно умов договору 31.12.2014 позивач звільнив приміщення, передав/повернув їх орендодавцеві. З наступного дня оформив інший договір оренди за яким прийняв меншу площу приміщень, якою користувався весь 2015 рік. Жодних претензій з боку позивача щодо стану повернених йому приміщень в позивача не було. Також впродовж всього наступного часу, понад чотири роки, позивач мав жодних претензій до відповідача щодо спірного договору, а також стану повернутих приміщень. При цьому суд не надав оцінку та не дослідив ту обставину, що у відповідача фактично та фізично не було можливості користуватись впродовж такого тривалого часу спірними приміщеннями, оскільки відповідач не має і не може мати вільного доступу до такого приміщення, не має ключів ти можливості зайти до таких приміщень. Вказані обставини зумовлені тим, що такі приміщення знаходяться на огородженій території, яка перебуває в розпорядженні позивача, забезпечена охорона та пропускний режим. Тому відповідачі не міг би в принципі користуватись цими приміщеннями впродовж тривалого часу без відповідного дозволу та волевиявлення позивача. Вказані обставини спростовують висновки суду та доводи позивача, підтверджують наявність в діях відповідача винної поведінки щодо не оформлення повернення акту приймання-передавання, які враховуючи строки зберігання господарських документів, в відповідача збереглись тільки їх копії, про що повідомлено суду. Хоча в ході судового засідання інша сторона не заперечувала щодо вказаних доказів та не клопотала перед судом про їх недостовірність та неналежність.

За твердженнями ТОВ «Шкала-Енерджі», такі складські приміщення перебувають на відокремленій відгородженій території, яка завжди контролювалась та охоронялась охороною МП «Надія», яка власне і володіла ключами та можливістю відкривати їх, а тому доступ до таких приміщень, в період договірного користування ним відповідачем, відбувався виключно з відома та погодження МП «Надія».

Крім того, з відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вбачається, що за вказаною адресою знаходяться не тільки складські приміщення, а й інші нежитлові будівлі, адміністративно-складські будівлі.

Судом не було надано оцінку тій обставині, що земельна ділянка, яка орендується МП «Надія» за кадастровим номером 2124410100:09:001:0158 згідно даних Державного земельного кадастру має призначення - для розміщення складського приміщення зони митного контролю, що додатково підтверджує те, що на такій ділянці було встановлено особливий порядок доступу до неї третіх осіб, який не був вільним та весь час контролювався позивачем.

МП «Надія» (позивач) просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Шкала-Енерджі» без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від11.08.2021 у справі №907/848/20 без змін.

Зазначає, що аналогічні до справи №907/848/20 обставини, викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №921/163/19, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №907/585/20, а тому правові висновки, викладені у вказаних постановах, підлягають застосуванню в даній справі в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

У цій справі суд першої інстанції виконав вказівки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/19019/20, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №904/4831/21.

Щодо тверджень про триваючі відносини сторін, вказує, що при укладенні договору №26 від 01.01.2015 у сторін не було наміру приводити попередній договір №25/А від 20.06.2014 у відповідність до правовідносин, які між ними фактично склалися станом на 01.01.2015, шляхом внесення змін в умови існуючого договору у вигляді зменшення площі орендованого приміщення, що також узгоджуються і з фактичними обставинами про те, що правовідносини за договором №25/А від 20.06.2014 щодо оренди складського приміщення 500 кв.м., не могли продовжитись (трансформувались) шляхом укладення договору №26 від 01.01.2015, яким змінена така істотна умова договору як предмет, оскільки об`єкт оренди (складське приміщення площею 300 кв.м.).

Вважає нелогічними доводи апелянта з приводу того, що правовідносини за договором №25/А від 20.06.2014 продовжили існувати внаслідок укладення договору №26 від 01.01.2015, оскільки ним, як орендарем, у будь-якому випадку не було повернуто орендодавцю 200 кв.м. складських приміщень, які були прийняті по акту від 20.06.2014 (в межах договору №25/А від 20.06.2014) та не повернуті по акту від 31.12.2015 (в межах договору №26 від 01.01.2015). Відтак обов`язок орендаря з приводу повернення орендованого майна виконано неналежним чином, що є достатньою правовою підставою для нарахування неустойки, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Щодо доданих відповідачем договорів №25 від 20.06.2014, №26 від 01.01.2015,№1/2016 від 15.05.2016, №2/2016 від 30.11.2016, які не є предметом спору в даній справі, то по завершенню кожного з цих договорів сторони підписували акт приймання-передачі, чого не було зроблено по договору №25/А від 20.06.2014, а тому ці обставини не узгоджуються з доводами апелянта про те, що між сторонами за звичаями ділового обороту склалась практика орендних відносин за якою визначальним було саме закінчення відповідних часових періодів, зі спливом яких сторони, практично не змінюючи основних умов, укладали нові договори, визначаючи нові строки їх дії.

Твердження апелянта про те, що договірні відносини оренди між сторонами мали тривалий характер і якщо би мало місце неповернення орендованого приміщення за договором №25/А від 20.06.2014, то наступні договори оренди за звичаями ділового обороту не були би укладені, ґрунтується на припущеннях та спростовує документально встановлені обставини по справі.

ТОВ «Шкала-Енерджі» у поясненнях вказує, що правові позиції наведені позивачем не вказують на обґрунтованість позовних вимог у цій справі, а також постановлені у справах, в яких мали місце інші фактичні обставини, ніж склались в цьому спорі. Доводи позивача про те, що всі такі обставини були встановлені місцевим судом при вирішенні спору, не відповідають дійсності.

У цій справі відсутні фактичні обставини, які б слугували підставами для стягнення з відповідача неустойки. Відсутність оригіналу акту приймання-передавання не може бути єдиною підставою для стягнення з відповідача неустойки з підстав наведених позивачем.

Судом не було встановлено, що відповідач умисно ухилявся від виконання свого обов`язку по поверненню орендованого майна, доказів таких обставин в матеріалах не міститься, а висновки суду в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи. Умисне ухилення відповідача від звільнення приміщення мало б бути доведено позивачем належними та допустимими доказами. Однак жодного такого доказу позивачем не надано, впродовж дев`яти років позивач жодного разу не заявляв про вимогу повернути чи звільнити об`єкт оренди, таких претензій відповідачу не пред`являв, до суду з відповідними вимогами не звертався, взагалі жодних дій щодо повернення приміщень, які ніби то займає відповідач не вживав та не вживає.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження фактичного володіння та використання спірних приміщень відповідачем в 2018 році, за який просить стягнути з відповідача неустойку.

Також не підтверджено позивачем і жодного випадку перешкоджання відповідачем в доступі позивачу до належного йому об`єкту оренди.

При цьому, жодного разу позивач не ставив питання про підписання акту приймання-передавання приміщень за цей час, хоча всі його доводи зводяться до відсутності у відповідача оригіналу вже підписаного раніше акту.

За матеріалами справи, позивачу на праві власності на час виникнення спірних правовідносин належав тільки склад «Хард» площею 1296,00 кв.м., літера «Б», що підтверджується п.1.1 та п.1.4 Договору купівлі-продажу від 05.07.2012, який наявний в матеріалах справи.

За таких обставин, та відповідно до численних правових позицій Верховного Суду підстав для задоволення заявлених позовних вимог не має, що не було враховано місцевим судом.

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Якімець Г.Г., Малех І.Б., Матущак О.І. відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20.

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Якімець Г.Г., Малех І.Б., Матущак О.І. ухвалою від 04 липня 2022 року у справі №907/848/20 задовольнив заяви судді Якімець Г.Г. та судді Матущака О.І. про самовідвід у справі №907/848/20; прийняв самовідвід судді Якімець Г.Г. та судді Матущака О.І. у справі №907/848/20 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкала-Енерджі" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року; справу №907/848/20 передав для здійснення автоматизованого розподілу в порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2022 року для розгляду справи №907/848/20 визначено склад колегії суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Малех І.Б.

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Малех І.Б. ухвалою від 06 липня 2022 року у справі №907/848/20 задовольнив заяву про самовідвід від 06 липня 2022 року судді Бойко С.М. у справі № 907/848/20; передав апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20 для здійснення повторного автоматизованого розподілу для заміни судді Бойко С.М. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2022 року для розгляду справи №907/848/20 визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Малех І.Б.

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Малех І.Б. ухвалою від 12 липня 2022 року у справі №907/848/20 задовольнив заяву про самовідвід від 11 липня 2022 року судді Бонк Т.Б. у справі № 907/848/20; передав апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20 для здійснення повторного автоматизованого розподілу для заміни судді Бойко С.М. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2022 року для розгляду справи №907/848/20 визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (головуюча), Малех І.Б., Галушко Н.А.

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Малех І.Б., Галушко Н.А. ухвалою від 03 серпня 2022 року у справі №907/848/20 призначив розгляд справи на 22 вересня 2022 року.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Галушко Н.А. повторним автоматизованим розподілом для розгляду справи №907/848/20 визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (головуюча), Малех І.Б., Кордюк Г.Т. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2022 року).

Суддя Кордюк Г.Т. заявила самовідвід від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20, який Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22 вересня 2022 року задовольнив, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі передав для здійснення повторного автоматизованого розподілу для заміни судді Кордюк Г.Т. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2022 року для розгляду справи №907/848/20 визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (головуюча), Малех І.Б., Марко Р.І.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26 вересня 2022 року призначив розгляд справи №907/848/20 на 10 листопада 2022 року, надалі суд повідомив учасникам справи, що призначене на 10 листопада 2022 року судове засідання у справі №907/848/20 не відбудеться та призначив розгляд справи на 24 листопада 2022 року

У судовому засіданні 24 листопада 2022 року в режимі відеоконференції суд заслухав представників сторін і для завершення розгляду справи оголосив перерву в судовому засіданні - до 15 грудня 2022 року.

Суд ухвалою від 15 грудня 2022 року за клопотанням представника Малого підприємства «Надія» відклав розгляд справи на 26 січня 2023 року в режимі відеоконференції.

Через повітряну тривогу судове засідання 26 січня 2023 року не відбулось.

Суд ухвалою від 26 січня 2023 року призначив розгляд справи на 16 лютого 2023 року в режимі відеоконференції.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Обставини справи:

Мале підприємство «Надія» ( МП «Надія», орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (ТОВ «Шкала-Енерджі», орендар) 20.06.2014 уклали договір №25/А (договір №25/А), за умовами якого МП «Надія» передає, а ТОВ «Шкала- Енерджі» приймає в строкове платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа складу - 500,0 м. кв. (п. 1.1. договору).

Згідно з п.3.1 Договору, ТОВ «Шкала-Енерджі» зобов`язалось передане складське приміщення використовувати тільки для зберігання обладнання, готової продукції та інших належних йому вантажів. Несе повну матеріальну відповідальність за складське приміщення.

Договором обумовлений обов`язок орендаря (користувача) у випадку припинення дії договору, повернути приміщення в належному стані, з урахуванням фізичного зносу, та провести всі розрахунки за користування складу (пункт 3.5).

Згідно з п.1.5. договору, складське приміщення вважається поверненим з моменту повного звільнення складського приміщення та підписання сторонами акта прийому-передачі.

Пунктом 6.1. Договору визначено строк його дії - з 20.06.2014 до 31.12.2014.

За підписаним сторонами актом приймання та передачі майна згідно договору оренди №25/А від 20.06.2014, МП «Надія» передало, а ТОВ «Шкала-Енерджі» прийняло в користування складське приміщення площею 500 кв.м вартістю 2 000 000 грн.

Цих обставин сторони не заперечують.

Необхідно зазначити, що сторони укладали й інші господарські договори щодо користування складським приміщенням за адресою: м.Тячів, вул. Пролетарська, 2:

договір №25 від 20.06.2014, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове (з 01.07.14 по 31.12.16) платне користування складське приміщення Хард, що розташоване за адресою: м.Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа 1290 кв.м.;

договір №26 від 1.01.2015, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове (з 15.01.15 по 31.12.16), платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа, що передається в оренду складає 300 кв.м.;

договір №1/2016 від 15.05.2016, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове (з 15.05.16 по 30.06.16) платне користування складське приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа, що передана в оренду складає 1290 кв.м.;

договір №2/2016 від 30.11.2016, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове (з 01.12.16 по 31.12.16) платне користування складське приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа, що передана в оренду складає 1290 кв.м.

В усіх випадках приміщення передавались у користування та повертались за актами приймання передачі.

Позивач стверджує, після 31.12.2014 - закінчення дії договору №25/А від 20.06.2014 відповідач не повернув передане в оренду складське приміщення відповідно до п.1.5. договору.

Відповідач стверджує, що повернув орендоване складське приміщення площею 500 кв.м., більш того 300 кв.м орендував за договором оренди №26 від 1.01.2015.

Надав фотокопію Акта приймання та передачі майна згідно договору оренди від 20.06.2014 №25/А, від 31.12.2014, у якому вказано, що ТОВ «Шкала-Енерджі» передало, а МП «Надія» прийняло з користування складське приміщення «ХАРД» за адресою м.Тячів, вул.Пролетарська,2 загальною площею 500 м.кв. вартістю 2 000 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20, яким суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача 245 475,00 грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення в період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1).

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

За текстом статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1). Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч.2).

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за

користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять

обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю

об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності

умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у

визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо

повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні

орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому

об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій,

спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та

оформити повернення наймачем орендованого майна. (правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 19.04.2021 у справі №910/11131/19).

З обставин справи видно, що строк дії укладеного сторонами 20.06.2014 договору №25/А закінчився 31.12.2014.

У грудні 2020 року МП «Надія» подало на розгляд Господарського суду Закарпатської області позов до ТОВ «Шкала-Енерджі» про стягнення з відповідача 245 475,00 грн неустойки в розмірі подвійної плати за не виконання обов`язку щодо повернення складського приміщення площею 500 кв.м. за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2., за час прострочення з 01.01.2018 по 31.12.2018 на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.

МП «Надія» (позивач) стверджує, що після закінчення дії договору 31.12.2014 і станом на момент пред`явлення позову передане в оренду за договором №25/А від 20.06.2014 складське приміщення не повернено відповідно до п.1.5. договору, МП «Надія» не підписувало акта приймання-передачі приміщення.

ТОВ «Шкала-Енерджі» (відповідач) стверджує, що 31.12.2014 після закінчення дії договору №25/А від 20.06.2014 повернув орендоване складське приміщення площею 500 кв.м., більш того 300 кв.м (частину цього приміщення) надалі орендував за укладеним сторонами договором оренди №26 від 01.01.2015.

В аспекті приписів статті 785 ЦК України, позиції сторін та обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст позовних вимог і позицію позивача через шість років з дати (31.12.2014) закінчення договору №25/А від 20.06.2014 позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за найм складського приміщення площею 500 кв.м. за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, за час прострочення з 01.01.2018 по 31.12.2018 на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.

Поряд з цим, позивач не заявив до відповідача вимоги про повернення складського приміщення, переданого в користування за договором №25/А від 20.06.2014, строк дії якого закінчився 31.12.2014.

Крім того, позивач у 2018 та у 2020 роках уже звертався з позовами до відповідача про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за не виконання обов`язку щодо повернення переданого в користування складського приміщення за договором №25/А від 20.06.2014 за різні періоди прострочення: за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 (справа №907/720/18), за період з 01.03.17 по 31.12.17 (справа №907/68/20). Однак жодного разу позивач теж не заявляв до відповідача вимоги про повернення складського приміщення, переданого в користування за договором №25/А від 20.06.2014.

У матеріалах цієї справи (№907/848/20) відсутні докази умисного ухилення ТОВ «Шкала-Енерджі» від обов`язку повернути складське приміщення площею 500 кв.м. за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 чи утримання товариством цього приміщення, перешкоджання позивачу в доступі до приміщення. Позивач таких доказів не називає.

Єдиним доказом невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення складського приміщення за договором №25/А від 20.06.2014 позивач називає відсутність акта приймання-передачі приміщення і стверджує, що не підписував акта приймання та передачі майна від 31.12.2014, фотокопію якого надав відповідач (т.1, а.с.75).

Проте відсутність доказів оформлення повернення складського приміщення за договором №25/А від 20.06.2014 не доводить невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення цього майна.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач не довів не повернення відповідачем складського приміщення площею 500 кв.м. за адресою: м.Тячів, вул. Пролетарська 2, перебування цього приміщення у спірний період (з 01.01.2018 по 31.12.2018) у володінні відповідача, перешкоджання позивачу в доступі до приміщення.

Відповідно, відсутні підстави для застосування ч.2 ст. 785 ЦК України - стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за не виконання обов`язку щодо повернення переданого в користування складського приміщення за договором №25/А від 20.06.2014 у період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Суд першої інстанції цим обставинам не надав належної оцінки і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 2) частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282,284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі задовольнити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2021 року у справі №907/848/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення:

«У позові відмовити. Судові витрати покласти на позивача.».

Стягнути з Малого підприємства «Надія» (90500, Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська (Залізнична), 2, Код ЄДРПОУ 13583486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 52, код: ЄДРПОУ 35611593) 5523,21 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року.

СуддяВ.М. Гриців

Суддя І.Б. Малех

СуддяР.І. Марко