Постанова

від 09.02.2023 по справі 911/861/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р. Справа№ 911/861/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Горда В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.02.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021 (повний текст рішення складено 26.05.2021)

у справі №911/861/21 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта"

про стягнення 115 039,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" про стягнення 115 039,41 грн., з якої:

- 2 676,98 грн. основого боргу за Договором оренди № 1580 від 11.06.2014;

- 254,78 грн. - пені;

- 111 900,00 грн. - штрафу;

- 62,61 грн. - 3 % річних;

- 145,04 грн. інфляційних втрат.

Позивач в обгрунутвання позовних вимог наголошував на тому, що відповідачем в порушення п. 2.2.3 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав, відтак, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 2 676,98 грн. за Договором оренди № 1580 від 11.06.2014. Крім того, за порушення зобов`язань за Договором, позивачем нараховано до стягнення 254,78 грн. - пені; 111 900,00 грн. - штрафу; 62,61 грн. - 3 % річних; 145,04 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що в період з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року позивачем спірні послуги фактично не надавались.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2021 позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" про стягнення 115 039,41 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72, код ЄДРПОУ 00452417) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 50 коп. пені, 6 (шість) грн. 84 коп. 3% річних, 15 (п`ятнадцять) грн. 37 коп. інфляційних, 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. пені за неналежне виконання негрошового зобов`язання та 408 (чотириста вісім) грн. 83 коп. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належною до стягнення та такою, що підлягає задоволенню є сума заборгованості у розмірі 278,90 грн., а саме згідно Акту від 30.04.2020 року (послуги з постачання теплової енергії);

- в задоволенні решти заявлених позовних вимог за надані позивачем послуги, що відображені у Актах від 30.04.2020 року та від 31.05.2020 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на необґрунтованість;

- у зв`язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, стягнуто з відповідача 254,78 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору, 62,61 грн. 3% річних та 145,04 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 21.05.2020 року по 15.03.2021 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021 у справі №911/861/21 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення основного боргу (за актом приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2020 та за актом приймання-здачі виконаних робіт від 31.05.2020 року) у розмірі 2 398,08 грн, 91 500,00 грн штрафу, 237,28 грн пені, 55,77 грн 3% річних, 129,67 грн інфляційних втрат, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов, а саме: стягнути з ТОВ "Київріанта" на користь ДП МА "Бориспіль" основний борг (за актом приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2020 та за актом приймання-здачі виконаних робіт від 31.05.2020 року) у розмірі 2 398,08 грн, штраф у розмірі 91 500,00 грн, пеню у розмірі 237,28 грн, 3% річних у розмірі 55,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 129,67 грн. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення основного боргу (за актом приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2020 та за актом приймання-здачі виконаних робіт від 31.05.2020 року) у розмірі 2 398,08 грн, 91 500,00 грн штрафу, 237,28 грн пені, 55,77 грн 3% річних, 129,67 грн інфляційних втрат, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:

- не було враховано зміст розпорядження Кабінету Міністрів України № 287-р від 14.03.2020 «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яким було передбачено в`їзд певної категорії осіб;

- не було враховано зміст додаткового договору від 16.01.2021 до договору оренди № 1580 від 11.06.2014;

- відповідачем не надано доказів, що його працівники були позбавлені права доступу до орендованого майна;

- не враховано постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020р. № 228 «Питання перевезень авіаційним транспортом», яким була передбачена тимчасова заборона прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»;

- не враховано пунктів 2.5, 2.13, 2.14, 2.15 Інструкції про порядок розміщення на територіях пунктів пропуску через державний кордон України підприємств, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов`язану із забезпеченням діяльності пунктів пропуску, і підприємств (установ) сфери обслуговування затвердженої Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України 24.01.2006 N 51/49;

- не було враховано, що працівники ТОВ «Київріанта», у спірний період, мали доступ до орендованого майна, перебували та працювали в ньому, а тому Відповідач безпідставно відмовляється сплатити вартість наданих послуг;

- не надано оцінку аргументам позивача, про те, що відповідачем не були вчинені дії на виконання вимог п.п. 2.2.14 п. 2 Договору, а саме: відповідач не повідомляв позивача про зміну кількості працюючих згідно прикладеної до Договору форми (додаток № 6), а тому, відповідач безпідставно стверджує про відсутність у нього обов`язку по сплаті заборгованості відповідно до рахунків-фактур № 897/456 від 30.04.2020р. та № 897/606 від 31.05.2020;

- не врахував положення п. 5 Договору, яким передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених Договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з Сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обвозів, передбачених Договором, на період їх дії, тобто наявність форс - мажору;

- не враховано, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажору та документу виданого ТПП України, який би підтверджував дію форс-мажору за Договором, позивачу не надав, а інших випадків для звільнення відповідача від відповідальності Договором не передбачено;

- не враховано, що відповідач не надав доказів, які б звільняли його від обов`язку сплатити позивачу вартість наданих послуг відповідно до виставлених рахунків-фактур № 897/456 від 30.04.2020 та № 897/606 від 31.05.2020.

Також, скаржник наголошував на тому, що:

- пунктом 4.3. Договору обумовлена відповідальність для відповідача передбачена за ненадання довідки про чистий дохід, а у пункті 4.4. передбачено відповідальність для відповідача за недостовірність даних в Довідці про чистий дохід;

- листи відповідача від 10.09.2020 № 155/20, від 10.09.2020 № 156/20, від 10.09.2020 № 157/20, від 09.10.2020 № 171/20, від 06.11.2020 № 184/20 повернуті відповідачу на підставі актів про відсутність вкладень у конверті без здійснення їх копіювання;

- починаючи з грудня 2020 року працівники відділу документообігу та контролю за виконанням ДП MA «Бориспіль» почали здійснювати копіювання документів, що надходили від відповідача: лист від 08.12.2020 № 197/20, від 11.01.2021 № 6/21;

- за своїм змістом вищезазначені листи відповідача не є довідками про чистий дохід Відповідача від діяльності в орендованому приміщенні;

- зазначені листи не містять інформацію про чистий дохід відповідача, а лише посилання, «що чистий дохід отриманий орендарем від діяльності з використання орендованого майна за Договорами зазначений у сукупності періодичних звітів із касових апаратів.» При цьому, примірники періодичних звітів були відсутні у вкладені до листів;

- направлені відповідачем листи не свідчать про виконання відповідачем свого обв`язку встановленого п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

17.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до того, що :

- працівники відповідача не відносяться до категорії осіб, обумовлених розпорядженням Кабінету Міністрів України № 287-р від 14.03.2020 «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;

- згідно з пунктом 2 додаткового договору до договір оренди, сторони встановили, що в період з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно, орендоване майно не могло використовуватись орендарем за цільовим призначенням через обставини, за які орендар та орендодавець не відповідають, у зв`язку з тимчасовим закриттям пунктів пропуску яерез державний кордон України для міжнародного пасажирського сполучення, зупиненням діяльності міжнародного пункту пропуску через державний кордон України «Бориспіль», обмеженням доступу до термінального комплексу (пасажирський термінал) «D» та неможливістю потрапляння на територію пункту пропуску «Бориспіль», і роботу пунктів пропуску було відновлено лише після втрати чинності відповідним розпорядженням згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 477;

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що використовувати за призначенням орендоване майно для експлуатації магазину - відповідач не мав змоги;

- доводи скаржника стосовно неповідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин - є необґрунтованими, оскільки відмова позивачу у цій частині ґрунтується на недоведеності позивачем самого факту надання визначених послуг;

- твердження позивача стосовно того, що відповідачем не надано довідок про чистий дохід за березень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року та січень 2021 року - не відповідають фактичним обставинам справи;

- не дивлячись на те, що п. 2.2.2 Договору №80.1-14/1-33 не передбачено обов`язку товариства надавати підприємству, окрім довідки про чистий дохід, будь-які інші документи, але враховуючи, що періодичні звіти з касових апаратів за відповідні періоди продаж за своєю суттю являються звітними первинними документами, оскільки містять відомості про господарські операції, екземпляри періодичних звітів було направлено підприємству разом з довідками про чистий дохід, в тому числі з метою уникнення випадків безпідставного притягнення товариства до відповідальності на підставі п. 4.3. договору 80.1-14/1-33 від 09.09.2014;

- положеннями Договору №80.1-14/1-33 не передбачено затвердженої сторонами форми довідки про чистий дохід товариства від продажу товарів в орендованому приміщенні відповідно до умов договору оренди №1580 від 11.06.2014;

- довідки товариства про чистий дохід були сформовані згідно із даними періодичних звітів з касових апаратів за відповідні періоди продаж.

Короткий зміст заперечень на відзив.

27.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначав наступне:

- орендовані відповідачем приміщення розміщені поза межами зон прикордонного й митного контролю пунктів пропуску, працівники відповідача допускаються на територію пункту пропуску за перепустками, у зв`язку з чим твердження відповідача про те, що його працівники не могли потрапити до орендованих приміщень - не відповідають дійсності;

- в порушення умов п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору, орендар не надав балансоутримувачу довідок про чистий дохід за березень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року та січень 2021 року,і вказаний пунктом договору передбачено обов`язок відповідача надавати відповідні довідки саме в бухгалтерію балансоутримувача;

- направлені відповідачем листи не свідчать про виконання відповідачем свого обов`язку, встановленого п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору.

Крім того, скаржник посилався на необхідність врахування постанови Північного апеляційного господарського суду 19.07.2021 у справі № 911/108/21.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №911/861/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021, розгляд справи призначено на 09.09.2021.

Судове засідання 09.09.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснюється після виходу судді з відпустки (13.09.2021).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 розгляд справи призначено на 21.10.2021.

В судовому засіданні 21.10.2021 оголошено перерву до 04.11.2021, а в судовому засіданні 04.11.2021 - на 09.12.2021, а в судовому засіданні 09.12.2021 - на 01.02.2022.

Судове засідання 01.02.2022 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснюється після виходу судді з лікарняного (07.02.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 17.03.2022.

Однак, судове засідання 17.03.2022 не відбулося, оскільки Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" визнано таким, що втратили чинність, зокрема, пункт 1 наказу Голови суду від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану".

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснюється після виходу судді з відпустки (30.05.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи призначено на 21.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 розгляд справи відкладено на 15.09.2022.

Враховуючи неодноразове оголошення повітряних тривог та затриманням через це попередніх судових засідань, з метою недопущення створення загрози життю та здоров`ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначеної на 15.09.2022 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 розгляд справи призначено на 27.10.2022.

У зв`язку з тим, що 27.10.2022 суддя Шаптала Є.Ю. перебуватиме у відпустці, враховуючи принцип незмінності складу суду, який визначений протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення справи до розгляду на іншу дату - 01.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 розгляд справи призначено на 01.12.2022.

Враховуючи оголошення повітряної тривоги, з метою недопущення створення загрози життю та здоров`ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначеної на 01.12.2022 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 розгляд справи призначено на 09.02.2023.

09.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання.

В судове засідання 09.02.2023 з`явився представник позивача - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся шляхом направлення ухвали засобами електронного зв`язку на електронну пошту. При цьому, як зазначалося вище, від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю у цей день бути присутнім у КНП «Київський міський пологовий будинок №5» під час виписки дружини та дитини.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи тривалий розгляд справи та те, що сторонами вже було висловлено свої правові позиції щодо розгляду даної справи, відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників що не з`явилися у судове засідання.

Судом апеляційної інстанції врахована правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 20.01.2023 у справі №465/6147/18 де суд касаційної інстанції зазначив, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (скаржника) в судовому засіданні 09.02.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення основного боргу (за актом приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2020 та за актом приймання-здачі виконаних робіт від 31.05.2020 року) у розмірі 2 398,08 грн, 91 500,00 грн штрафу, 237,28 грн пені, 55,77 грн 3% річних, 129,67 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині, відповідно, задовольнивши позов повністю.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" у попередніх судових засіданнях заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (орендар) укладено договір оренди № 1580 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), зокрема приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 174,8 кв.м., балансоутримувачем якого є Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

На підставі Акту приймання-передавання орендованого майна б/н від 01.07.2014, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користувався майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 174,8 кв.м., розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Пунктами 5.10, 5.18 договору оренди визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, зокрема звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

11.06.2014 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач, за договором - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (далі - відповідач, за договором - орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-33 (далі - Договір) з Додатковими угодами № № 1-4.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 174,8 кв.м. (далі - Майно або приміщення, для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі: балансоутримувач надає, а Орендар отримує наступні послуги: 1) постачання теплової енергії - за 1 Гкал із розрахунковим шляхом за 174,8 кв.м ~ 12,236 Гкал * вартістю 2 350,00 грн. без ПДВ; 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - за місяць обсягом 6 працівників, оплата за одиницю вимірювання в місяць без ПДВ - 50,00 грн.; 3) вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно - за місяць обсягом 174,8 кв.м. вартістю 4,00 грн.; 4) прибирання та вивезення твердих побутових відходів - за 1 куб.м. 110,00 грн. обсягом по факту; 5) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого Майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування, щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: Чистий дохід Орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ), де Чистим доходом Орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщені відповідно до умов договору оренди № 1580 від 11.06.2014 року. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. Орендною платою (без ПДВ) є частина орендної плати, що пропорційно нарахована за відповідний звітний місяць за частину майна, що використовується безпосередньо Орендарем відповідно договору оренди № 1580 від 11.06.2014 року та оплачує їх за тарифами зазначеними у листі № 19-22/1-1794 від 13.12.2019 року, чинними станом на момент надання спірних послуг.

Згідно п. 1.4 Договору, розмір оплати за послуги, які зазначені в пунктах 1-4 Таблиці № 1 та всі послуги, що зазначені в Таблиці № 2 цього договору, залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 2.1.6 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 12.02.2018) визначено, що балансоутримувач зобов`язується щомісяця, з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, Акт та раз в рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.2 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту. Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання Акту приймання-здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 10.06.2024. Датою підписання Договору вважається пізніша дата, якщо Договір підписувався сторонами в різні дати (п. 6.1 Договору).

Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, положення цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.07.2014 року (дати підписання Сторонами Акту від 01.07.2014 року передачі-приймання орендованого Майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 11.06.2014 року № 1580) (п. 6.2 Договору).

На підставі укладеного Договору, позивачем було виставлено відповідачу:

- рахунок-фактури № 897/456 від 30.04.2020 за надані послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за 6 працівників - 360,00 грн., води, використаної для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць - 839,04 грн. та із постачання теплової енергії в кількості 0,0989 Гкал - 278,90 грн. на загальну суму 1 477,94 грн. та відповідний Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 року на суму 1 477,94 грн.;

- рахунок-фактури № 897/606 від 31.05.2020 за надані послуги із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за 6 працівників - 360,00 грн. та води, використаної для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць - 839,04 грн. на загальну суму 1 199,04 грн. та відповідний Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 року на суму 1 199,04 грн.

Вищезазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, відповідно до п. 2.2.3 Договору, були отримані представником відповідача в бухгалтерії балансоутримувача 13.05.2020 та 09.06.2020 відповідно.

Позивач в обгрунтування позовних вимог наголошував, що:

- відповідач повинен був відшкодувати отримані послуги в квітні 2020 року не пізніше 20.05.2020, в травні 2020 року - не пізніше 20.06.2020, проте, відповідач, в порушення п. 2.2.3 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав, відтак, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 2 676,98 грн., і відповідна претензія позивача залишена відповідачем без задоволення, у зв`язку з чим, позивач звернувся з відповідним позовом;

- відповідач не повідомив позивача, як це передбачено умовами розділу 5 Договору про настання форс-мажорних обставин та не надавав відповідного документу виданого Торгово-промисловою палатою України, який би підтверджував дію форс-мажору;

- відповідач, в порушення п. 2.2.14 Договору, не повідомляв йому про зміну кількості працівників в орендованому об`єкті; позивачем не були проігноровані листи про перерахунок, про що свідчать листи-відповіді № 19-22/1-325 від 14.07.2020 та № 19-22/1-354 від 29.07.2020 , в яких позивач зазначив, що законодавством не надано право позивачу звільняти відповідача від обов`язку оплати комунальних послуг згідно спірного Договору;

- додатковим договором від 16.01.2021 було зупинено виконання сторонами умов лише щодо сплати орендної плати та розірвання договору оренди;

- відповідачем не надано доказів того, що його працівники були позбавлені права доступу до орендованого майна.

Відповідач в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що:

- у відповідності до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 року № 211 на усій території України з 12 березня по 03.04.2020 року установлено карантин, який згідно постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392, 17.06.2020 року № 500, від 22.07.2020 року № 641 було продовжено, при цьому згідно пп. 8 п. 2 постанови № 211 з 17.03.2020 року по 22.05.2020 року запроваджено заборону роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів;

- на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України "Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 14.03.2020 року № 287-р, з 17.03.2020 року тимчасово закрито пункти пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення, в тому числі в МА "Бориспіль". При цьому, роботу пунктів пропуску через державний кордон відновлено після втрати чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 року № 287-р.;

- отже, рахунки-фактури № 897/456 від 30.04.2020 а № 897/606 від 31.05.2020 та відповідні їм Акти наданих послуг - некоректними, адже працівники відповідача в період з квітня по травень 2020 року фактично не знаходились у орендованому приміщенні, розташованого в ДП МА "Бориспіль", враховуючи і те, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" № 150-К від 01.04.2020 відповідач запровадив завдання за межами робочого місця для працівників відокремлених структурних підрозділів товариства, тобто дистанційно, а тому ДП "МА "Бориспіль" не міг фактично надавати послуги працівникам відповідача із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці за вищевказаний період;

- листами № 92/20 від 18.05.2020 а № 116/20 від 11.06.2020 повідомлено позивача від підписання Актів приймання-здачі наданих послуг за квітень та травень 2020 року, заявлено прохання про здійснення перерахунку послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника та води, використаної для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно відображених у актах, проте, позивач вказані листи проігнорував та залишив без відповіді;

- відповідачем надіслано балансоутримувачу та орендодавцю листи № 49/20 від 17.03.2020, № 67/20 від 13.03.2020, № 64/20 від 07.04.2020, в яких повідомляв останніх про обставини, що виникли у зв`язку із спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19 та, відповідно, про неможливість використання орендованого майна за призначенням;

- відповідач, в обгрунтування неможливості користування орендованим майном у спірний період, у зв`язку із закриттям терміналу "D", надав лист Державної прикордонної служби України окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" № 23/2628 від 06.04.2020, де підтверджено таку неможливість;

- 16.01.2021 орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Київріанта" укладено додатковий договір до договору оренди № 1580, згідно п. 2 якого встановлено, що у зв`язку із тимчасовим закриттям пунктів пропуску через державний кордон України, зупиненням діяльності міжнародного пункту пропуску через державний кордон України, обмеженням доступу до термінального комплексу (пасажирський термінал) "D", у період з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно майно не могло використовуватись орендарем за цільовим призначенням через обставини, які знаходяться поза волею орендаря та орендодавця;

- наведені обставини підтверджують, що в період з 18.03.2020 по 14.06.2020 позивачем спірні послуги фактично не надавались, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов п.п. 5.1, 5.2, 5.4 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених Договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення Договору в результаті додій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених Договором, на період їх дії (далі - Форс-мажор). Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу Сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання Форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну Сторону права посилатись на Форс-мажор у майбутньому. Достатнім доказом дії Форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, як це передбачено умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.4 Договору, посвідченні Торгово-промисловою палатою України про настання форс-мажорних обставин.

Водночас, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що загальновідомим є той факт, що у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", із змінами та доповненнями, з 12.03.2020 на всій території України введено карантин та запроваджено низку заборон щодо роботи суб`єктів господарювання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 287-р від 14.03.2020, з 17.03.2020 було закрито пункт пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення в МА "Бориспіль" та неможливість використання орендарями приміщення МА "Бориспіль" за цільовим призначення, оскільки, працівники відповідача можуть дістатися орендованих приміщень лише через проходження через пункт пропуску через державний кордон, який було закрито, зазначені обставини в достатній мірі підтверджують, що з 17.03.2020 року надання відповідачу послуг, що обліковуються в залежності від кількості працівників або кількості та можливості використання води для самостійного прибирання було неможливим та фактично не здійснювалося.

Стосовно наданих позивачем пропусків для працівників відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції в цій частині, що відповідач є орендарем декількох приміщень, балансоутримувачем яких є позивач, а позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що працівники відповідача проходили на територію МА "Бориспіль" саме для вчинення будь-яких дій у спірному орендованому приміщенні. При цьому, навіть з врахуванням того, що зазначені, в наданих позивачем списках працівників відповідача, особи проходили на територію аеропорту для проведення розвантажувальних робіт під час переміщення обладнання до зон Duty free D та Duty free out D, використовувати за призначенням орендоване Майно - експлуатації магазину безмитної торгівлі, вони не мали змоги, що в сукупності свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині (щодо стягнення вартості послуг наданих в квітні-травні 2020 року за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та за воду, використану для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно) на загальну суму 2 398,08 грн. (1 199,04 грн. за квітень 2020 року та 1 199,04 грн. за травень 2020 року), і суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність задоволення вимог позивача у цій частині, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Також, суд першої інстанції обгрунтовано врахував надіслані відповідачем орендарю та балансоутримувачу листи № 49/20 від 17.03.2020, № 67/20 від 13.03.2020, № 64/20 від 07.04.2020, в яких відповідач повідомляв про неможливість використання орендованого Майна за призначенням, у зв`язку із спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт неповідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин або ж неукладення сторонами акту претензії, в порядку, визначеному в договорі, - в контексті спірних правовідносин не має правового значення, адже відмова суду першої інстанції в цій частині ґрунтується на недоведеності позивачем самого факту надання зазначених послуг. Отже, доводи скаржника стосовно вказаних обставин не знайшли свого підтвердження в апеляційному порядку.

Крім цього, 16.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київріанта" укладено додатковий договір до договору оренди № 1580 за реєстровим номером 964, відповідно до якого (п. 2) встановлено, що враховуючи інформацію від Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (лист від 06.01.2021 року № 23/128), в зв`язку із тимчасовим закриттям пунктів пропуску через державний кордон України для міжнародного пасажирського сполучення, зупиненням діяльності міжнародного пункту пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення "Бориспіль", обмеженням доступу до термінального комплексу (пасажирський термінал) "D", неможливістю потрапляння на територію пункту пропуску "Бориспіль" та неможливістю користування орендованим майном через обставини, які знаходяться поза волею Орендаря (не належить до його прав чи обов`язків згідно Договору) та Орендодавця, керуючись п. 6 ст. 762 та п. 3 ст. 631 ЦК України, Закону України від 04.12.2020 № 1071-ІХ "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та п. 3.12. Договору - на період часу, починаючи з 18.03.2020 по 14.06.2020 включно, протягом якого майно не могло використовуватись орендарем за цільовим призначенням згідно Договору через обставини, за які орендар та орендодавець не відповідають, зупинити виконання сторонами умов Договору, передбачених п. 3.6., 5.3., 8.4.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказані обставини додатково підтверджують факт неможливості використання орендарем орендованого майна в період часу, починаючи з 18.03.2020 по 14.06.2020, за цільовим призначенням. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а доводи скаржника стосовно вказаних обставин не знайшли свого підтвердження в апеляційному порядку.

Стосовно вимог позивача про відшкодування витрат на постачання теплової енергії у розмірі 278,90 грн., що включені позивачем до рахунку за квітень 2020 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки, орендоване приміщення є вбудованим, опалення є централізованим, і доказів того, що технічна можливість відключення від постачання тепла частини площі терміналу аеропорту - відсутня, та оскільки відповідачем не спростовано, що такі послуги протягом квітня 2020 року фактично надавалися, а також приймаючи до уваги, що такі послуги не пов`язані із безпосереднім доступом працівників відповідача до орендованих приміщень та фактичним функціонуванням приміщення, тягар утримання орендованого приміщення в цій частині, має бути покладено на відповідача.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належною до стягнення та такою, що підлягає задоволенню є сума заборгованості у розмірі 278,90 грн., а саме згідно Акту від 30.04.2020 року (послуги з постачання теплової енергії), а в задоволенні решти заявлених позовних вимог за надані позивачем послуги, що відображені у Актах від 30.04.2020 року та від 31.05.2020, слід відмовити з огляду на їх необгрунтованість. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

У зв`язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач просив також стягнути з відповідача 254,78 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору, 62,61 грн. 3% річних та 145,04 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 21.05.2020 по 15.03.2021.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 4.2. Договору, орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності прострочення виконання зобов`язання з оплати Акту від 30.04.2020 на суму 278,90 грн., а тому суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що базою для нарахування пені, 3%, інфляційних є саме сума у розмірі 278,90 грн.

Так, здійснивши перерахунок за фактичний період існування встановленої судом заборгованості в сумі 278,90 грн., за заявлений позивачем період, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межами шестимісячного строку нарахування пені, передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 17,50 грн. пені, 6,84 грн. 3% річних та 15,37 грн. інфляційних, а в решті вимог у цій частині слід відмовити.

Окрім того, позивач заявив до стягнення 111 900,00 грн. штрафу за ненадання довідок за період березень 2020 року, липень 2020 року - січень 2021 року про чистий дохід відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги у цій частині наступним.

Пунктом 2.2.2 Договору (наявними у справі додатковими угодами № № 1-4 не вносились зміни у даний п. 2.2.2) передбачено, що відповідач зобов`язаний щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки та про чистий дохід та достовірність даних в довідці.

Позивач вказував про те, що відповідач, в порушення п. 2.2.2 Договору, не надав балансоутримувачу довідок про чистий дохід за березень 2020 року, липень 2020 року - січень 2021 року.

Окрім того, позивач зазначав, що орендар систематично направляв балансоутримувачу листи, при відкритті яких виявлялась невідповідність між фактичним складом документу та заявленим, у зв`язку з чим, позивачем було складено акти про відсутність вкладень у конверті: № 01-26/6-6 від 14.09.2020; № 01-26/6-7 від 14.09.2020 ; № 01-26/6-5 від 14.09.2020; № 01-26/6-8 від 15.10.2020 ; № 01-26/6-10 від 10.11.2020; № 01-26/6-15 від 10.12.2020; № 01-26/6-2 від 14.01.2021, у яких, позивач зафіксував надходження довідок, без примірників періодичних звітів з касових апаратів за період березень 2020 року, липень 2020 року - грудень 2020 року, у зв`язку з чим позивачем було прийнято рішення - довідки без додатків не реєструвати та повернути відправнику (акти та докази їх надіслання наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.3. Договору, в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, Орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється Орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

На підставі п. 4.3 Договору, позивач виставив відповідачу до оплати рахунки-фактури штрафу за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід за період березень 2020 року, липень 2020 року - січень 2021 року, за загальний період з 08.04.2020 року по 28.02.2021 року, які, як зазначає позивач, частково були отримані відповідачем в бухгалтерії позивача, частково від отримання яких відповідач відмовився, що зафіксовано у відповідних актах, однак всі рахунки-фактури за означений період залишилися неоплаченими.

Відповідач у відзиві на позов у цій частині зазначав, що протягом відомого позивачу періоду відповідач не використовував орендоване Майно за призначенням, поступово відновивши свою господарську діяльність, відповідач 10.09.2020, на виконання п. 2.2.2 Договору надіслав на адресу позивача довідки та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період березень 2020 року, липень 2020 року - серпень 2020 року, 09.10.2020 року надіслав довідку та примірники періодичних звітів з касових апаратів за період вересень 2020 року, 06.11.2020 року - за жовтень 2020 року, 08.12.2020 року - за листопад 2020 року, 11.01.2021 року - за грудень 2020 року, 11.02.2021 року - за січень 2021 року. В підтвердження чого надав описи вкладення в цінні листи та квитанції про відправлення/накладні Укрпошти.

Позивач у відповіді на відзив зазначав, що ненадання відповідачем належної інформації про його чистий дохід, позбавляє позивача можливості виставити до оплати послуги, передбаченні п. 5 Договору - підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого Майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування, щомісячна сплата за які розраховується за формулою: Чистий дохід Орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ).

Стосовно доводів учасників справи в цій частині, суд апеляційної інстанції дослідивши надані сторонами докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Так, дослідивши п. 2.2.2 Договору, суд апеляційної інстанції встановив, що ним не передбачено обов`язку відповідача надавати позивачу, окрім довідки про чистий дохід, будь-які інші документи. Відтак, позивачем безпідставно було не зареєстровано надані відповідачем довідки, навіть якщо вони були надіслані без додатків. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що довідки товариства про чистий дохід були сформовані згідно із даними періодичних звітів з касових апаратів за відповідні періоди продаж, і положеннями Договору №80.1-14/1-33 не передбачено затвердженої сторонами форми довідки про чистий дохід товариства від продажу товарів в орендованому приміщенні відповідно до умов договору оренди №1580 від 11.06.2014.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України ).

Видами забезпечення виконання зобов`язання, за змістом положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а ч. 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи умови договору та вищенаведені приписи законодавства, погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що неустойка у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення є не штрафом, як зазначено в п. 4.3 Договору, а за своєю правовою природою є саме пенею.

П. 4.3 Договору сторони погодили розмір пені за порушення негрошового зобов`язання - несвоєчасне надання довідки про чистий дохід, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відтак, з врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність здійснення відповідного розрахунку пені за несвоєчасне подання відповідачем довідок про чистий дохід (з врахуванням доказів надіслання відповідачем спірних довідок, передбачених п. 2.2.2 Договору) за наступні періоди, а саме:

- березень 2020 року: за період з 07.04.2020 по 09.09.2020;

- липень 2020 року: за період з 07.08.2020 по 09.09.2020;

- серпень 2020 року: за період з 07.09.2020 по 09.09.2020;

- вересень 2020 року: за період з 07.10.2020 по 08.10.2020;

- листопад 2020 року: за період з 07.12.2020 по 07.12.2020;

- грудень 2020 року: за період з 07.01.2021 по 10.01.2021;

- січень 2021 року: за період з 07.02.2021 по 10.02.2021.

Довідка за жовтень 2020 року надіслана позивачу 06.11.2020, отже в строк, передбачений п. 2.2.2 Договору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача, на підставі п. 4.3 Договору, за означений період підлягає стягненню пеня в розмірі 20 400,00 грн.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню,а саме: 278,90 грн. основного боргу, 17,50 грн. пені, 6,84 грн. 3% річних, 15,37 грн. інфляційних та 20 400,00 грн. пені за неналежне виконання негрошового зобов`язання. В решті позов задоволенню не підлягає.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги, а саме в частині присудження до стягнення 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 50 коп. пені, 6 (шість) грн. 84 коп. 3% річних, 15 (п`ятнадцять) грн. 37 коп. інфляційних, 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. пені за неналежне виконання негрошового зобов`язання, з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу (за актом приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2020 та за актом приймання-здачі виконаних робіт від 31.05.2020 року) у розмірі 2 398,08 грн, 91 500,00 грн штрафу, 237,28 грн пені, 55,77 грн 3% річних, 129,67 грн інфляційних втрат, з відмовою у решті позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021 у справі № 911/861/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія, зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021, підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021 у справі № 911/861/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2021 у справі № 911/861/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

4. Матеріали справи № 911/861/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано: 14.04.2023.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік