Постанова

від 03.04.2023 по справі 640/9431/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа№ 640/9431/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Чорногуза М.Г.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача:Бударін М.П., заступник керівника апарату, посвідчення,

від відповідача: представник Департаменту Геращенко В.І., головний спеціаліст,

від третьої особи: Радзієвський Д.І., начальник управління,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 (повний текст складено 23.11.2022)

у справі № 640/9431/19 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Апарату Ради національної безпеки та оборони України, м. Київ

до Київської міської державної адміністрації, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У червні 2019 року Апарат Ради національної безпеки та оборони України (далі - Апарат РНБО України, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження КМДА №809 від 08.05.2019 "Про припинення апарату Ради національної безпеки та оборони України права постійного користування земельною ділянкою на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження прийнято з порушенням процедури, передбаченої Порядком здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890, оскільки позивача, як землекористувача, не було повідомлено про проведення будь-яких перевірок, включаючи ті, що проводяться в межах самоврядного контролю за виконанням земельного законодавства. Представники Апарату РНБО України для участі у заходах з обстеження земельної ділянки не залучалися, чим порушено гарантоване законодавством право позивача на участь у контрольному заході та процесі прийняття рішення.

Також позивач зазначив, що на час звернення до суду акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення якихось порушень земельного законодавства так само, як і акт обстеження, згаданий у Розпорядженні від 08.05.2019 №809, всупереч вимогам вказаного вище Порядку до Апарату РНБО України не надходив, що також є порушенням гарантованих законодавством прав позивача, а саме: ознайомитися зі змістом вимог посадових осіб, що здійснювали контрольні заходи; дати пояснення з приводу обставин, що були предметом обстеження/перевірки, та висловити незгоду та/або в установленому порядку оскаржити дії посадових осіб, що здійснювали відповідні контрольні заходи; ознайомитися з порядком усунення порушення та усунути його у визначений Порядком строк (пункт 7.4 Порядку), якщо порушення земельного законодавства все ж таки мало місце.

Крім того, мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що положення статті 141 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою. Можливість припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з тим, що вона за цільовим призначенням не використовується, законодавством не передбачена.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, третя особа).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 31.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, задовольнив позов, визнав протиправним та скасував розпорядження №809 від 08.05.2019 "Про припинення апарату Ради національної безпеки та оборони України права постійного користування земельною ділянкою на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва", прийняте КМДА.

Одночасно, ухвалою від 31.08.2021 місцевий адміністративний суд відмовив у задоволення клопотання про закриття провадження у справі, дійшовши висновку, що вона підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд постановою від 15.06.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №640/9431/19 скасував, провадження у справі №640/9431/19 закрив на підставі частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд ухвалою від 04.07.2022 передав справу №640/9431/19 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №640/9431/19 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження №809 від 08.05.2019 "Про припинення апарату Ради національної безпеки і оборони України права постійного користування земельною ділянкою на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва", прийняте Київською міською державною адміністрацією.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що відповідачем та третьою особою не надано доказів правомірності проведення перевірки використання позивачем земельної ділянки у відповідності до вимог пунктів 2.5. 2.6, 3.2, 6.1, 7.1 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890. Суттєве порушення правил і процедур проведення та оформлення матеріалів перевірки призвело до обмеження прав позивача на участь у проведенні такої перевірки, надання пояснень та заперечень, усунення виявлених порушень, у разі їх наявності. Зазначене, за висновком суду першої інстанції, унеможливило прийняття відповідачем справедливого та обгрунтованого рішення з урахуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення спірного питання.

Поряд з цим, суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що стаття 141 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) не містила такої підстави припинення права користування земельною ділянкою як невикористання земельної ділянки за цільовим використанням.

Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяв КМДА та Департаменту про застосування наслідків спливу позовної давності до пред`явлених позовних вимог, оскільки дійшов висновку про звернення позивача з позовом у даній справі до місцевого адміністративного суду у межах позовної давності, а після скасування Верховним Судом постановою від 15.06.2022 судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій адміністративної юрисдикції, закриття провадження у справі у відповідності до приписів частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України та передачі ухвалою від 04.07.2022 даної справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва позовна давність переривалася, внаслідок чого перебіг позовної давності почався спочатку з 15.06.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20.12.2022 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 640/9431/19 та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі, поклавши судові витрати на позивача.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, за твердженням відповідача, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано:

-положення статей 141, 187, 189 Земельного кодексу України, Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890;

-обрання позивачем неефективного способу для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах;

-пояснень КМДА та Департаменту щодо відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів щодо належного використання позивачем земельної ділянки, сплати ним земельного податку та наявність виконаної мети, з якою надавалась земельна ділянка у постійне користування;

-неявку представника позивача у судове засідання, в якому ухвалене оскаржуване рішення та неповідомлення ним про причини такої неявки.

Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення від 21.11.2022 було отримано скаржником 30.11.2022, що підтверджується матеріалами апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги третьої особи та узагальнення її доводів.

Не погоджучись з прийнятим рішенням, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20.12.2022 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 640/9431/19 та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі; судові витрати стягнути з позивача.

Мотиви з яких оскаржується третьою особою ухвалене у даній справі рішення суду першої інстанції є аналогічними обгрунтуванню апеляційної скарги відповідача з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Також в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення від 21.11.2022 було отримано ним 30.11.2022, що підтверджується матеріалами апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 справу № 640/9431/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів: Шапрана В.В. та Буравльова С.І.

Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.12.2022 апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 640/9431/19 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючому судді (судді-доповідачу) Андрієнку В.В., суддям: Шапрану В.В. та Буравльову С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 заяву суддів Андрієнка В.В., Шапрана В.В. та Буравльова С.І. про самовідвід у справі № 640/9431/19 задоволено.

Справу № 640/9431/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 640/9431/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023 справу № 640/9431/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів: Чорногуза М.Г. та Шаптали Є.Ю.

Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.01.2023 апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 640/9431/19 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючому судді (судді-доповідачу) - Кравчуку Г.А., суддям: Шапталі Є.Ю. та Чорногузу М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №640/9431/19; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційними скаргами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 640/9431/19 до надходження до суду матеріалів справи.

06.02.2023 матеріали справи № 640/9431/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 клопотання Департаменту задоволено та поновлено йому строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №640/9431/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департамента на вказане рішення суду першої інстанції, справу призначено до розгляду на 03.04.2023 об 11 год 20 хв, запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 задоволено клопотання та поновлено КМДА строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 640/9431/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМДА на зазначене рішення суду першої інстанції, об`єднано апеляційні скарги Департаменту та КМДА в одне провадження для спільного розгляду у справі № 640/9431/19, справу призначено до розгляду на 03.04.2023 об 11 год 20 хв., запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

Позиція інших учасників справи.

23.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги (надісланий поштою 21.02.2023), в якому останній просить апеляційний господарський суд залишити апеляційні скарги відповідача та третьої особи без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.

Мотивуючи свої заперечення щодо апеляційних скарг, позивач вважає викладені в них вимоги необгрунтованими, а доводи надуманими, оскільки оскаржуване у справі рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням всіх обставин справи.

29.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача та третьої особи надійшли додаткові пояснення до апеляційних скарг/відповідь на відзив, в яких викладено міркування і аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилень та повторно заявлено прохання скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Як убачається із змісту ухвал про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами відповідача та третьої особи у даній справі від 13.02.2023, судом апеляційної інстанції надано апелянтам право подати відповідь на відзив протягом 5 днів з дня вручення їм відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно з інформаціїєю про відстеження рекомендованих відправлень позивача за №0110314640985 та №0110314640977 від 21.02.2023 з відзивами на апеляційні скарги, розміщеною на вебсайті Укрпошти за адресою: track.ukrposhta.ua/tracking.UA/html, КМДА отримано відповідне поштове відправлення 28.02.2023, а Департаментом - 24.02.2023. Отже, відповідачем та третьою особою відповідь на відзив позивача подано після закінчення встановленого судом апеляційної інстанції строку, який для відповідача збіг 06.03.2023, а для третьої особи - 01.03.2023 відповідно.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини 1 та 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України).

КМДА та Департаментом не подано заяви про продовження встановленого судом строку на подання відповіді на відзив у відповідності до вимог частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, зазначена відповідь на відзив на апеляційні скарги, подана КМДА та Департаментом 29.03.2023, залишається судом апеляційної інстанції без розгляду як така, що подана поза межами встановленого судом строку.

Явка представників сторін.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Апарату РНБО України у повному обсязі з покладенням судових витрат на позивача.

Представник третьої особи підтримав вимоги поданої Департаментом апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування Розпорядження відмовити та стягнути з позивача на користь скаржника судові витрати.

Представник позивача вимоги апеляційних скарг заперечив, просив у їх задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з рішенням від 08.10.2009 №401/2470 "Про надання апарату Ради національної безпеки і оборони України земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з підземними паркінгами та об`єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва" (далі - рішення №401/2470 від 08.10.2009), прийнятим відповідно до статей 92, 123 Земельного кодексу України та за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Київська міська рада вирішила:

1. Виключити пункт 98 додатка до рішення Київської міської ради від 15.04.2004 №184-1/1394 "Про доповнення до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах (аукціонах) суб`єктам підприємницької діяльності під забудову".

2. Затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з підземними паркінгами та об`єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва.

3. Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, а саме: перевести територію, яка передається відповідно до цього рішення, з території зелених насаджень загального користування до території багатоповерхової житлової забудови.

4. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки апарату Ради національної безпеки і оборони України для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з підземними паркінгами та об`єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва.

5. Надати апарату Ради національної безпеки і оборони України, за умови виконання пункту 6 цього рішення, в постійне користування для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з підземними паркінгами та об`єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва земельну ділянку загальною площею 1,62 га, у тому числі:

- площею 0,61 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 12.08.52 № 1677 "О мероприятиях по благоустройству и улучшению эксплуатации Сырецкой рощи" (лист-згода від 23.07.2009 № 148-2277)";

- площею 1,01 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

6. Апарату Ради національної безпеки і оборони України:

6.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

6.2. У місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

6.3. Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київської міської ради від 06.03.2009 № 124/1179 "Про бюджет міста Києва на 2009 рік".

6.4. Питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень (акт обстеження від 28.05.2009 №483) та інші питання майнових відносин вирішити в установленому порядку.

6.5. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 12.08.2009 №09-8091 та від 08.07.2009 №19-6816, Київської міської санепідстанції від 23.07.2009 №4718, управління охорони навколишнього природного середовища від 14.07.2009 №071/04-4-22/3525, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 04.06.2009 №05-08/1919, Головного управління охорони культурної спадщини від 27.05.2009 №3376, ВАТ "СУППР" від 27.07.2009 №8/1-591, Головного управління земельних ресурсів від 08.09.2009 №05-5014.

7. Попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

8. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

На підставі вказаного рішення №401/2470 від 08.10.2009 позивачу видано Державний акт серії ЯЯ №380305 від 25.12.2009 на право постійного користування земельною ділянкою на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва площею 1,6193 га, кадастровий номер 8000000000:91:009:0029, який зареєстровано в Книзі записів реєстраії державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-9-00132. Дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією дублікату цього акта серії ЯЯ №385085.

08.05.2019 Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято розпорядження № 809 "Про припинення апарату Ради національної безпеки і оборони України права постійного користування земельною ділянкою на вул. Щусєва у Шевченківському районі м Києва" (далі - розпорядження №809 від 08.05.2019, спірне розпорядження). За змістом спірного розпорядження, посилаючись на статі 17, 141, 187, 189 Земельного кодексу України, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Закон України "Про охорону земель", Закон України "Про землеустрій", статі 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", враховуючи підпункт 6.1 пункту 6, пункт 7 рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 401/2470 "Про надання апарату Ради національної безпеки і оборони України земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з підземними паркінгами та об`єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва" та результати обстеження земельної ділянки, проведеного відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 (акт обстеження земельної ділянки від 20.03.2019 року №19-0202-10), в межах своїх повноважень вирішив:

1. Припинити апарату Ради національної безпеки і оборони України право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6193 га (кадастровий номер 8000000000:91:009:0029) на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва, наданою згідно з рішенням Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року N 401/2470 "Про надання апарату Ради національної безпеки і оборони України земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з підземними паркінгами та об`єктами соціально-побутової інфраструктури на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва", право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 25 грудня 2009 року за N 01-9-00132, у зв`язку з тим, що земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується.

2. Земельну ділянку державної власності площею 1,6193 га (кадастровий номер 8000000000:91:009:0029) віднести до земель запасу житлової та громадської забудови.

3. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати апарат Ради національної безпеки і оборони України про видання цього розпорядження.

4. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків.

Як свідчить зміст спірного розпорядження, підставою для його прийняття слугували результати обстеження земельної ділянки (акт обстеження земельної ділянки від 20.03.2019 року №19-0202-10), проведеного відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 (далі - Порядок).

Із наданої відповідачем копії зазначеного акта убачається, що обстеження земельної ділянки на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:91:009:0029) проведено одноособово посадовою особою Департаменту земельних ресурсів Сокаревим О.В. відповідно до Порядку, статей 187, 189 Земельного кодексу України.

При цьому, акт не містить відміток про присутність під час обстеження представників позивача (як і будь-яких інших осіб), про ознайомлення, вручення чи надіслання копії цього акта позивачу.

Актом обстеження зафіксовано, що земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується - будівництво багатоквартирних житлових, будинків з підземними паркінгами та об`єктами соціально-побутової інфраструктури не ведеться та не розпочато; земельна ділянка захаращена побутовим та будівельним сміттям, та вкрита зеленими насадженнями; на земельній ділянці розмішені дві руїни.

Позивач, вважаючи розпорядження №809 від 08.05.2019 протиправним, за яким йому безпідставно припинено право постійного користування земельною ділянкою, звернувся до суду з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

З огляду на обставини справи, метою позову апарату РНБО України у даній справі, за висновком Верховного Суду у постанові від 15.06.2022, є не доведення та формальна констатація порушення процедури прийняття спірного розпорядження, а реальний захист - скасування незаконного, на думку позивача, правового акту та відновлення права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, предметом позову у даній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження місцевої державної адміністрації, яким припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою, а його метою є захист та відновлення порушених майнових прав позивача, зокрема права постійного користування спірною земельною ділянкою державної форми власності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

В силу вимог частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативне-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Частиною 1 статтею 43 цього Закону встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання протиправним (незаконним) акта (розпорядження) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі №914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19.

Відповідно до приписів частини 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент набуття позивачем права користування спірною земельною ділянкою) право постійного користування земельною ділянкою визначено як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Водночас, положеннями частин 3, 4 статті 126 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент набуття позивачем права користування спірною земельною ділянкою) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент набуття позивачем права користування спірною земельною ділянкою) було встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії дублікату Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 385085 (виданого замість ЯЯ 380305) убачається, що цей акт зареєстровано 25.12.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 01-9-00132.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 3 статті 3 цього Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що матеріалами справи підтверджується виникнення у позивача у встановленому законодавством порядку права постійного користування спірною земельною ділянкою і це набуте право було чинним, тобто позивач вважався постійним користувачем спірної земельної ділянки, на момент прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження.

Припиняючи позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6193 га (кадастровий номер 8000000000:91:009:0029) на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва, відповідач у розпорядженні №809 від 08.05.2019 послався, зокрема, на положення статті 141 Земельного кодексу України та зазначив, що земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, підтвердженням чого є результати обстеження цієї ділянки, проведеного відповідно до Порядку (акт обстеження земельної ділянки від 20.03.2019 № 19-0202-10).

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18).

Оскільки в оспорюваному розпорядженні не зазначено відповідний пункт статті 141 Земельного кодексу України, суд першої інстанції проаналізувавши суть спору та позиції сторін, дійшов до правильного висновку, що припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою відбулося на підставі пункту "ґ" частини 1 вказаної статті Земельного кодексу України, тобто використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

За приписами статті 1 Закону України "Про землеустрій" (у редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, підставою припинення права користування земельною ділянкою у відповідності до пункту "ґ" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України є саме використання позивачем землі не за цільовим призначенням, а саме з іншою метою, ніж та, що встановлена в документації із землеустрою і, відповідно, відображена в державному акті на право постійного користування земельною ділянкою.

В той же час, в оспорюваному розпорядженні відповідачем зазначено, що припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою здійснено у зв`язку з тим, що земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується.

Поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 715/214/17.

Крім того, в акті обстеження №19-0202-10 від 20.03.2019, на який міститься посилання в розпорядженні №809 від 08.05.2019, і який, за твердженням відповідача, доводить існування обставин для припинення позивачу права користування земельною ділянкою, зазначено також про невикористання останнім спірної земельної ділянки за цільовим призначенням - будівництво багатоквартирних житлових будинків з підземними паркінгами та об`єктами соціально-побутової інфраструктури не ведеться та не розпочато; земельна ділянка захаращена побутовим та будівельним сміттям, вкрита зеленими насадженнями, на ній розміщені дві руїни.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність акта обстеження земельної ділянки від 20.03.2019 №19-0202-10 вимогам, передбачених пунктами 2.5, 2.6, 3.2, 6.1, 7.1 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890. Оскільки у зазначеному акті вказано, що обстеження спірної ділянки проведено у відповідності і на підставі цього Порядку, тому посадова особа при здійсненні такого обстеження та складання відповідного акта зобов`язана була дотримуватися процедури, встановленої Порядком.

Відповідачем та третьою особою зазначених обставин не спростовано.

Матеріали справи не містять доказів здійснення посадовими особами Департаменту самоврядного контролю за виконанням позивачем вимог земельного законодавства у відповідності до Порядку, якими б підтверджувалося встановлення обставин використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідачем не доведено того, що апаратом РНБО України порушено цільове призначення земельної ділянки, тобто вчинено дії, які б свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням ніж зазначено в документації із землеустрою.

Посилання скаржників на те, що оскільки позивач, на їх переконання, не використовував спірну земельну ділянку за цільовим призначенням тривалий час, будівництво не розпочав, це, як зазначають скаржники, може бути підставою для припинення йому права користування цією земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, так як за змістом приписів статті 141 Земельного кодексу України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою для припинення права користування нею (постанови Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №904/2166/20 (904/5835/20), від 14.07.2020 у справі №916/1998/19 та від 04.04.2019 у справі №922/324/17)

Надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності обставин для припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, КМДА, приймаючи розпорядження про припинення права постійного користування земельною ділянкою Апарату РНБО України, яке є безстроковим та набуте згідно з державним актом у встановленому порядку, без належних на те законодавчо встановлених підстав порушила та припинила право постійного користування земельною ділянкою Апарату РНБО України.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог Апарату РНБО України до КМДА про визнання протиправним та скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації №809 від 08.05.2019 "Про припинення апарату Ради національної безпеки та оборони України права постійного користування земельною ділянкою на вул. Щусєва у Шевченківському районі м. Києва", що має наслідком задоволення позову.

Щодо заяв відповідача та третьої особи про застосування наслідків спливу позовної давності до пред`явлених позивачем вимог та відмови у задоволенні позову на цій підставі, колегя суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на приписи зазначеної норми, оскільки стороною у даному спорі є відповідач, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що саме його заява підлягає розгляду при вирішенні питання щодо застосування позовної давності.

Суд першої інстанції правомірно врахував положення частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України та дійшов правильного висновку, що позивач звернувся до суду з позовом в межах позовної давності, що виключає задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності у даному спорі.

Так, відповідно до частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Отже, приймаючи до уваги, що позивач звертався до відповідача в межах позовної давності з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, який рішенням від 31.08.2021 у справі №640/9431/19 позов Апарату РНБО України задовольнив, у подальшому Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.11.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №640/9431/19 залишив без змін, а Верховний Суд постановою від 15.06.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №640/9431/19 скасував, провадження у справі №640/9431/19 закрив на підставі частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвалою від 04.07.2022 передав справу №640/9431/19 за підсудністю до Господарського суду міста Києва, суд першої інстанції підставно визнав, що позовна давність переривалася, внаслідок чого перебіг позовної давності почався спочатку з 15.06.2022.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правильного висновку про задоволення позову Апарату РНБО України у повному обсязі.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача та третьої особи, викладені в апеляційних скаргах, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи апеляційних скарг, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №640/9431/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №640/9431/19 залишити без змін.

3.Матеріали справи №640/9431/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.04.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді М.Г. Чорногуз

Є.Ю. Шаптала