Постанова

від 06.04.2023 по справі 910/6264/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2023 р. Справа№ 910/6264/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання Бондар Л.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.04.2023:

від позивача: Громич І.В.

від відповідача: Зарапін К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос 1991"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023

у справі № 910/6264/22 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос 1991"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Пауер"

про стягнення 582 062,52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос 1991» (далі - ТОВ «Кронос 1991», позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Пауер» (далі - ТОВ «ВіДі-Пауер», відповідач) 581 489,00 грн. помилково перерахованих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 573,52 грн. 3% річних, а всього 582 062,52 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: 28.10.2021 позивачем було помилково перераховано відповідачу 581 489,00 грн. за платіжним дорученням від 28.10.2021 №973; 01.07.2022 ТОВ «Кронос 1991» звернулося до ТОВ «ВіДі-Пауер» з вимогою від 30.06.2022 №30/06/2022 про повернення безпідставно отриманих коштів, проте відповідач відповіді на вимогу не надіслав, суму безпідставно отриманих коштів не повернув; у зв`язку з неповерненням вказаної суми позивачем нараховано відповідачу 573,52 грн. 3% річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6264/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос 1991" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Пауер" про стягнення 582 062,52 грн.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги позивача є безпідставними, більш вірогідними доказами на підтвердження встановлених судом обставин є докази, надані відповідачем, а тому суд першої інстанції вважав за необхідне у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кронос 1991» відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос 1991" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6264/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю вимоги ТОВ "Крос 1991" до ТОВ "ВіДі-Пауер".

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- між позивачем та відповідачем не укладалися будь-які договори, в тому числі і договір від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300;

- відповідач визнає, що станом на «дату договору 27.10.2021», яка вказана в роздруківці договору від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300, умови такого договору сторонами не погоджені;

- позивач не уповноважував нікого на представництво позивача перед відповідачем;

- директор позивача як єдина повноважна особа не брав участі в перемовинах з будь-яким продавцем-консультантом відповідача чи іншими представниками відповідача, ТОВ «Кронос 1991» не відома така особа як ОСОБА_1 (вказаний відповідачем продавець-консультант);

- єдиний учасник позивача не приймав рішення про уповноваження директора ТОВ «Кронос 1991» на укладення договору купівлі автомобіля у ТОВ «ВіДі-Пауер» за ціною, що складає 5 814 887 грн;

- бухгалтер позивача провела оплату поза межами своїх повноважень;

- отже, до правовідносин сторін застосовується стаття 1212 ЦК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 22.03.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:

- грошові кошти у сумі 582 062,52 грн. за домовленістю сторін перераховувалися в якості авансування 10% вартості автомобіля згідно з договором від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300, від виконання якого позивач згодом відмовився;

- відповідне перерахування грошових коштів не могло відбутися випадково, оскільки: за бухгалтерською довідкою від 18.08.2022 №12/33/8.01/005-22 у період з 25.04.2014 (дата державної реєстрації відповідача) по 28.10.2021 включно (дата здійснення позивачем платежу) у позивача та відповідача не було жодних фінансово-господарських відносин, крім укладеного сторонами договору поставки від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300; при здійсненні платежу в сумі 581 489,00 грн. з ПДВ позивач вручну набрав 210 різних символів, які абсолютно на 100 % співпадають з рахунком фактурою від 28.10.2021 №ПАсС-0022766; призначення платежу в платіжному дорученні від 28.10.2021 №973 зазначене позивачем саме як: «Сплата за автомобіль зг. рах. № ПАсС-0022766 від 28.10.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 96914,83 грн.»; сума платежу у 581 489,00 грн. з ПДВ повністю відповідає пункту 6.1 договору поставки від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300;

- грошові кошти у сумі 581 489 грн. з ПДВ були отримані відповідачем від позивача за наявної відповідної правової підстави - договірних правовідносин сторін, а тому стаття 1212 Цивільного кодексу України не може бути застосована до даних правовідносин;

- відповідач заперечує проти стягнення з останнього 3 % річних, оскільки вони не сформульовані та не містять окремого обґрунтування та доказів;

- непослідовна позиція ТОВ «Кронос 1991» щодо придбання автомобіля («то купую, то не купую») і є саме цим «наріжним каменем», який провокує спір між сторонами; ТОВ «ВіДі-Пауер» готове провести переговори з позивачем стосовно умов дострокового розірвання договору і повернення грошових коштів, але ці переговори повинні ґрунтуватися на основах партнерства, відкритості та взаємної поваги;

- поведінка позивача фактично свідчить про його недобросовісність та суперечливу поведінку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос 1991" у справі 910/6264/22 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Гаврилюк О.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2023 витребувано справу № 910/6264/22 у Господарського суду міста Києва, відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги.

06.03.2023 справа № 910/6264/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос 1991" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6264/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 06.04.2023 з`явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У судове засідання 06.04.2023 з`явився представник відповідача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, ТОВ «ВіДі-Пауер» було виставлено ТОВ «Кронос 1991» рахунок-фактуру від 28.10.2021 №ПАсС-0022766 на суму 581 489,00 грн.; призначення платежу: «оплата за автомобіль згідно договору поставки № ПАсС-0009/300 від 27 жовтня 2021 р.; Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС « 1991»».

Позивачем 28.10.2021 було сплачено відповідачу 581 489,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №973, призначення платежу: «Сплата за автомобіль зг. рах. №ПАсС-0022766 від 28.10.2021 у т.ч. ПДВ 20% 96 914.83 грн.».

За доводами ТОВ «Кронос 1991» наведений платіж позивачем було здійснено помилково, про що головний бухгалтер позивача ОСОБА_7 службовою запискою від 29.10.2021 повідомила директора ТОВ «Кронос 1991».

Позивачем подано суду заяву свідка ОСОБА_2 від 11.10.2022, посвідчену 11.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. та зареєстровану в реєстрі за №1659, в якій директор вказує таке:

«Я, ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 11.10.1999, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків: НОМЕР_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , місце роботи: ТОВ «КРОНОС 1991» (ідентифікаційний код юридичної особи: 13674102, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15) цією заявою підтверджую, що:

1) дійсно працюю в ТОВ «КРОНОС 1991», (ідентифікаційний код юридичної особи: 13674102, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15) на посаді Директора з 01.02.2020, відповідно до Наказу ТОВ «КРОНОС 1991» №3 від 31 січня 2020;

(2) я, є єдиною повноважною особою ТОВ «КРОНОС 1991» для представництва вказаного товариства перед юридичними та фізичними особами з питань діяльності ТОВ «КРОНОС 1991», в тому числі з питань укладення договорів купівлі-продажу чи договорів поставки; я, як керівник, не видавав довіреностей від імені ТОВ «КРОНОС 1991» на будь-яких осіб для представництва інтересів ТОВ «КРОНОС 1991» перед третіми особами з правами проведення перемовин чи правом укладення договорів купівлі-продажу чи поставки автомобілів;

3) я, як єдина повноважна особа ТОВ «КРОНОС 1991» ніколи не проводив перемовини з представниками ТОВ «ВіДі -Пауер» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39195788, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 1, корп. А) щодо купівлі будь-якого автомобіля, в тому числі автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography, я не уповноважував жодну особу на проведення будь-яких перемовин, я не погоджував умови будь-яких договорів поставки, в тому числі Договору № ПАсА-0009/300 від 27.10.2021, роздруківку якого Відповідач долучає до матеріалів справи, мені не відомі і умови роздруківки вказаного Договору; мені не відома особа ОСОБА_1 , я жодного разу з ним не спілкувався та не бачився;

4) я, не погоджував проведення перерахунку коштів у розмірі 581 489 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок на рахунок ТОВ «ВіДі -Пауер» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39195788, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 1, корп. А) (Платіжне доручення № 973 від 28.10.2021), така оплата проведена бухгалтером помилково».

ТОВ «Кронос 1991» зазначає, що неодноразово зверталося до відповідача з вимогами про повернення помилково зарахованих коштів, однак ТОВ «ВіДі-Пауер» залишив поза увагою всі вимоги позивача.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, до матеріалів справи долучено єдину надіслану (01.07.2022) ТОВ «Кронос 1991» відповідачу вимогу від 30.06.2022 №30/60/2022, в якій позивач вимагав повернути помилково сплачені кошти.

Відповідач отримав вказану вимогу 07.07.2022, проте відповіді на вимогу не надіслав, помилково перераховані кошти не повернув.

ТОВ «ВіДі-Пауер» пояснило відсутність відповіді на вимогу позивача тим, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідач наказом від 25.02.2022 №12/22/0.11/020/2-22 тимчасово призупинив здійснення своєї господарської діяльності через відсутність можливості повноцінно здійснювати свою господарську діяльність; внаслідок призупинення здійснення своєї господарської діяльності і, відповідно, неможливості забезпечення всіх працівників роботою за укладеними трудовими договорами, відповідач призупинив дію трудових договорів з переважною більшістю своїх працівників; вимога позивача була одержана та зареєстрована відповідачем 08.07.2022 за вх. №12/33/9.05/012-22, позовна заява складена позивачем 20.07.2022, а 25.07.2022 отримана відповідачем, в такий стислий термін та в умовах обмеженої кількості працівників відповідач фізично не встиг надати відповідь позивачу, а після одержання позовної заяви надання такої відповіді вже було неактуальним, оскільки відповідач приступив до підготовки відзиву на позовну заяву.

ТОВ «ВіДі-Пауер» у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що у жовтні 2021 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до відповідача щодо придбання автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography LWB. У ходу подальших усних перемовин були погоджені всі істотні умови майбутнього договору поставки та комплектація автомобіля.

Як повідомив відповідач, для укладення зазначеного договору позивачем було надано такі документи:

- статут ТОВ «Кронос 1991» від 22.10.2021;

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.10.2021 стосовно позивача;

- фінансову звітність малого підприємства (Баланс) ТОВ «Кронос 1991» станом на 30.09.2021;

- довідку з реєстру платників податку на додану вартість від 11.10.2021 відносно позивача;

- банківські реквізити ТОВ «Кронос 1991».

Вказані документи було надіслано 28.10.2021 о 10 год. 26 хв. головним бухгалтером позивача ОСОБА_7 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1

Окрім того, представник позивача ОСОБА_3 повідомив, що ТОВ «Кронос 1991» бажає придбати автомобіль на користь почесного консула держави Ізраїль у місті Львів - ОСОБА_4 . Додатково з боку позивача були надіслані відповідачу засобами електронної пошти копії документів на ОСОБА_4 як на почесного консула держави Ізраїль, а саме: посвідчення протокольного департаменту Міністерства закордонних справ України від 14.11.2014; лист Міністерства закордонних справ України від 11.11.2014 №284 щодо засвідчення консулом ОСОБА_4.

Слід зазначити, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є одним із засновників і єдиним бенефіціаром ТОВ «Кронос 1991».

Всі переговори з представником позивача ОСОБА_3 з приводу укладення договору поставки автомобіля відбувалися як під час особистих зустрічей, так і за телефоном НОМЕР_3 і за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2

До моменту здійснення позивачем платежу згідно з платіжним дорученням від 28.10.2021 №973 відбулося 3 (три) особистих зустрічі між представником позивача ОСОБА_3 та консультантом з продажу відповідача ОСОБА_6 у автосалоні відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .

28.10.2021 на електронну пошту представника позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем була надіслана сканована копія рахунка-фактури від 28.10.2021 №ПАсС-0022766 для здійснення оплати за договором поставки від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300.

28.10.2021 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в сумі 581 489,00 грн. з ПДВ відповідно до платіжного дорученням від 28.10.2021 №973 з призначенням платежу: «Сплата за автомобіль зг. рах. №ПАсС-0022766 від 28.10.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 96914.83 грн.».

28.10.2021 о 16:45 год. після здійснення оплати ТОВ «Кронос 1991» представник позивача ОСОБА_3 зі свого телефону НОМЕР_3 надіслав у месенджері Viber на робочий телефон консультанта з продажу відповідача ОСОБА_6 фотографію платіжного доручення від 28.10.2021 №973 як підтвердження здійсненої оплати.

Зазначений факт підтверджується роздруківкою екрану месенджера Viber продавця-консультанта відповідача ОСОБА_6

29.10.2021 на електронну пошту представника позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем було надіслано погоджений сторонами договір поставки від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300 зі специфікацією автомобіля.

Разом з тим, відповідне перерахування грошових коштів не могло відбутися випадково.

Так, відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ «ВіДі-Пауер» від 18.08.2022 №12/33/8.01/005-22 у період з 25.04.2014 (дата державної реєстрації відповідача) по 28.10.2021 включно (дата здійснення позивачем платежу) між ТОВ «Кронос 1991» і відповідачем не було жодних фінансово-господарських відносин крім укладеного сторонами, на чому наполягає відповідач, договору поставки від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300.

При здійсненні платежу на суму 581 489,00 грн. з ПДВ позивач вручну набрав 210 різних символів, які абсолютно на 100% співпадають з рахунком-фактурою від 28.10.2021 №ПАсС-0022766.

Сума платежу 581 489,00 грн. з ПДВ повністю відповідає пункту 6.1 договору поставки від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300.

Якщо провести порівняльний аналіз рахунка-фактури від 28.10.2021 №ПАсС-0022766, який було виставлено відповідачем позивачу для здійснення оплати, та платіжного доручення від 28.10.2021 №973, сформованого позивачем, то всі реквізити є абсолютно ідентичними, а саме: найменування отримувача, код отримувача, найменування банку, номер рахунку IBAN, призначення платежу, суми платежу.

У самому рахунку-фактурі від 28.10.2021 №ПАсС-0022766 підставою для здійснення платежу є договір поставки від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300.

Крім того, вперше позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково сплачених коштів лише 01.07.2022, тобто через 9 місяців після сплати коштів за автомобіль, хоча наказ щодо вжиття заходів з повернення помилково перехованих коштів було видано директором позивача 29.10.2021.

Позивач у своїх поясненнях зазначає, що головним бухгалтером було повідомлено директора про те, що вона помилково провела оплату, не перевіривши наявність розпорядження директора та наявність договірних відносин, проте у службовій записці головний бухгалтер позивача дослівно вказала таке «Доводжу до Вашого відома, що 28 жовтня 2021 року з рахунку ТОВ «КРОНОС 1991» було помилково проведено оплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі - Пауер» (код за ЄДР 39195788) у сумі 581 489,22 грн.».

Про пояснення бухгалтера ОСОБА_7 , в яких остання повідомляє про те, що вона помилково провела оплату не перевіривши наявність розпорядження директора та наявність господарських відносин ТОВ «Кронос 1991», згадується у наказі директора від 29.10.2021 №29/10/21, в якому зазначено, що службовим розслідуванням встановлено, що між позивачем і ТОВ «ВіДі-Пауер» відсутні будь-які правовідносини, жодні договори не укладалися.

Проте жодного акта стосовно проведення службового розслідування, який підтверджує таке проведення та містить факти і суть вчинених головним бухгалтером дій, які стали підставою для проведення службового розслідування, висновки службового розслідування, причини та умови, що призвели до таких дій, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, а також інформації ким було проведено таке розслідування, позивачем суду не подано.

Протягом червня - липня 2022 року представник позивача ОСОБА_3 близько 10 разів спілкувався по телефону з консультантом з продажу відповідача ОСОБА_6 з приводу придбання автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography LWB, у тому числі уточнював питання щодо ціни замовленого автомобіля та її залежності від збільшення курсу іноземних валют по відношенню до української гривні та проявляв зацікавленість у виконанні договору поставки від 27.10.2021 №ПАсА-0009/300. Зазначений факт підтверджуєтеся роздруківкою реєстру дзвінків з мобільного телефону консультанта з продажу відповідача ОСОБА_6 , а також самим консультантом у судовому засіданні 16.01.2023, в якому ОСОБА_6 було допитано як свідка.

Так, ОСОБА_6 повідомив суд про те, що при першій зустрічі у жовтні 2021 року з особою на ім`я ОСОБА_3 останній відрекомендував себе як водій та представник ТОВ «Кронос 1991». ОСОБА_3 зазначив про те, що кінцевим власником автомобіля є ОСОБА_4 .

Саме з цією особою ОСОБА_6 спілкувався стосовно специфікації на автомобіль та видів комплектації.

У подальшому після надіслання позивачу проекту договору на підписання, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3 про те, що 30.11.2021 у ТОВ «ВіДі-Пауер» відбудеться презентація автомобіля, який ОСОБА_4 має намір придбати, у зв`язку з чим консультант запропонував вказаній особі взяти участь у такій презентації.

Після огляду автомобіля на презентації ОСОБА_4 зазначив, що попередньо погоджена комплектація автомобіля його влаштовує.

На запитання представника відповідача щодо того, від кого консультант отримував документи стосовно укладення договору, кому надсилалися документи, як велася комунікація, ОСОБА_6 повідомив, що спілкувався безпосередньо з водієм ОСОБА_3 , з останнім велася переписка у застосунку «Viber».

За поясненнями ОСОБА_8 , ним було надіслано водію ОСОБА_3 рахунок на оплату, а останнім надіслано консультанту інформацію про юридичну особу ТОВ «Кронос 1991» та платіжне доручення щодо оплати виставленого відповідачем рахунка-фактури.

Крім того, ОСОБА_6 було надіслано водію ОСОБА_3 специфікацію на автомобіль.

В подальшому зі сторони ТОВ «Кронос 1991» було наголошено на тому, що договір поставки має бути трьохстороннім (ТОВ «Кронос 1991», консул ОСОБА_4 і ТОВ «ВіДі-Пауер»).

Також ОСОБА_6 зазначив, що проект договору складався відповідачем тривалий час, оскільки є трьохстороннім, що не є типовим договором для ТОВ «ВіДі-Пауер».

Після складання повного тексту договору поставки такий договір було надіслано ОСОБА_6 водію ОСОБА_3 , а останній в свою чергу, повідомив ОСОБА_6 про те, що договір ТОВ «ВіДі-Пауер» може бути підписаний одразу, проте ОСОБА_4 наразі договір підписати не має можливості, оскільки перебуває у відрядженні.

Представником відповідача також було поставлено ОСОБА_6 питання про те, чи проводилися перемовини з ОСОБА_3 у 2022 році, і як довго велося листування щодо комплектації автомобіля та його поставки, та коли стало зрозуміло, що клієнт не буде платити за автомобіль?

ОСОБА_6 повідомив, що з ОСОБА_3 довгий час підтримували зв`язку шляхом спілкування по телефону з приводу строку поставки автомобіля. Через три місяці після початку військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_6 стосовно поставки автомобіля. ОСОБА_6 повідомив, що замовлення щодо поставки автомобіля буде виконано, проте з відтермінуванням, з огляду на воєнний стан.

Після вказаної розмови ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про те, що можливо від автомобіля будуть відмовлятися.

29.06.2022 ОСОБА_6 спілкувався безпосередньо з ОСОБА_4 , який також вказав про можливу відмову від автомобіля.

В подальшому телефонував ОСОБА_3 , який повідомив, що у ОСОБА_4 є питання з приводу того, чи можливо на сьогоднішній день залишити замовлення, але зберегти вартість автомобіля у гривні, яка була?

ОСОБА_6 повідомив про те, що наразі є велике коливання гривні до іноземної валюти, а тому оскільки оплачено було лише завдаток, постачання здійснюється за курсом імпортера.

Представник позивача запитала ОСОБА_6 про те, як довго останній працює у відповідача. ОСОБА_6 зазначив, що більше трьох років.

Далі представник позивача запитала що входить у повноваження консультанта.

ОСОБА_6 повідомив, що це зустріч клієнта, визначення з ним комплектації автомобіля, заключати угоди.

Представник позивача запитала що мається на увазі «заключати угоди»?

ОСОБА_6 відповів, що це зустріч клієнта, визначення з ним комплектації автомобіля, погодження вартості автомобіля.

Представник позивача запитала хто у компанії перевіряє повноваження осіб, з якими спілкується менеджер? Як ідентифікується особа, яка прибула до автосалону, з юридичною особою, інтереси якої вона представляє?

ОСОБА_6 наголосив на тому, що листування, окрім ОСОБА_3 , велося і з головним бухгалтером ТОВ «Кронос 1991».

З огляду на вказану відповідь представник позивача запитала яким чином консультант встановив особу, з якою він мав листування?

ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_3 надав бухгалтеру його електронну адресу, а бухгалтер написала ОСОБА_6 лист.

Також представник позивача запитала чи відома ОСОБА_6 така особа як ОСОБА_2 , на що ОСОБА_6 відповів, що не відома.

Крім того, представник позивача запитала чи аналізувалися консультантом реєстраційні документи, які, як він стверджує, отримав? Хто у автосалоні займається аналізом, ідентифікацією суб`єкта господарювання з яким планується укласти договір? Чи ніхто його не веде?

ОСОБА_6 відповів - ні.

Представник позивача зазначила, що ОСОБА_6 повідомив, що ним було погоджено умови договору з ОСОБА_3 , проте вже після погодження продовжився огляд автомобілів, їх комплектації, тест-драйв.

ОСОБА_6 пояснив, що тест-драйву не було, оскілки модель автомобіля була новою, відбувалася виключно презентація автомобіля.

Представник позивача зазначила про те, що коли ОСОБА_6 вказує, що ОСОБА_4 ще мав подивитися автомобіль, то це для того щоб визначитися чи що це означає?

ОСОБА_6 пояснив, що оскільки ОСОБА_4 є клієнтом, то має можливість бути присутнім на презентації автомобіля, який планує придбати.

Представник позивача зазначила, що фактично роздруківка договору, яку відповідач долучив до матеріалів справи, датована 27.10.2021, а 30.11.2021 ОСОБА_6 ще працює з особами, яких ідентифікує як представників ТОВ «Кронос 1991».

Представник позивача запитала ОСОБА_6 як було ідентифіковано ОСОБА_4, тобто встановлено його особу, чи було перевірено паспорт.

ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_4 прибув на рецепцію, повідомив про те, що він по запрошенню, паспорт не перевірявся, проте було перевірено COVID-сертифікат.

Окрім того, представник позивача запитала, чи брав участь у спілкуванні відносно купівлі автомобіля ОСОБА_2 , чи зустрічався з ним ОСОБА_6 . Останній зазначив, що ні.

Представник позивача запитала на якій стадії при підписанні договору з клієнтом працює менеджер, у даному випадку ОСОБА_14 (підписант відповідача).

ОСОБА_6 повідомив, що дана особа лише підписує договір, а погодження умов договору здійснюють юристи відповідача. ОСОБА_6 заповнює виключно реквізити договору, який автомобіль та його вартість.

Представник позивача запитала в який спосіб відбувається погодження договору, на що ОСОБА_6 повідомив - шляхом листування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами першою і другою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з частиною першою статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; показаннями свідків.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 79 ГПК України викладена в новій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 (набрав чинності з 17.10.2019).

Поняття достатності доказів замінено на стандарт доказування «вірогідність доказів»:

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 і від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Суд зобов`язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6981/19).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першою - третьою статті 87 ГПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Згідно з частинами першою - третьою статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Відповідно до статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 № 916/3027/21 зазначено, що чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 зазначив про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про те, що надані позивачем докази (роздруківки з месенджерів, електронної пошти тощо) не відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України за відсутності електронного цифрового підпису уповноваженої особи. Суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 зазначав, що надані скрін-шоти з телефону та планшету, роздруківки з застосунку "Viber" є належними та допустимими доказами у справі, що досліджуються судами у їх сукупності з іншими доказами та яким має бути надана оцінка.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2022 у справі №912/3575/20 дійшов висновків, що наявне в матеріалах справи листування між сторонами із використанням електронної пошти може бути доказом існування між ними відповідних відносин.

Як зазначалося колегією суддів вище, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що платіж у сумі 581 489,00 грн. було здійснено головним бухгалтером ТОВ «Кронос 1991» саме помилково, про що остання службовою запискою від 29.10.2021 повідомила директора.

Разом з тим, як вірно вказано судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, доказів проведення службового розслідування, зокрема, акта, щодо помилкового перерахування бухгалтером грошових коштів відповідачу матеріали справи не містять, наявний лише наказ директора від 29.10.2021 №29/10/21, в якому вказано про результат проведеного службового розслідування, та про необхідність вчинити дії щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Водночас, як правильно зазначає скаржник, за положеннями статуту ТОВ «Кронос 1991» директор має право укладати правочини, які перевищують 1 000 000 грн. лише за попереднім погодженням, яке оформлюється рішенням єдиного учасника ТОВ «Кронос 1991».

Підпунктом 16 пункту 12.3.1 статуту ТОВ «Кронос 1991» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить попереднє (до їх укладення) погодження, яке оформлюється рішенням єдиного учасника ТОВ «Кронос 1991», щодо будь-яких правочинів (договорів, угод, контрактів тощо) загальна вартість (ціна) яких перевищує 1 000 000 грн., в тому числі угод із одним і тим самим контрагентом протягом двох календарних місяців.

Проте матеріали справи не містять відповідного рішення загальних зборів позивача.

Разом з тим, згідно з підпунктом 12.10.3 пункту 12.10 статуту ТОВ «Кронос 1991» право першого підпису фінансово-господарських документів має директор позивача.

Тобто платіжне доручення від 28.10.2021 №973, яке є первинним документом, підписано як електронним цифровим підписом головного бухгалтера ОСОБА_7, так і електронним цифровим підписом директора ОСОБА_9

Представник позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції жодних обґрунтованих пояснень щодо підписання платіжного доручення керівником ТОВ «Кронос 1991» не надав, як і пояснень того, яким чином рахунок-фактура від 28.10.2021 №ПАсС-0022766 опинився у бухгалтера, лише зазначив, що такий рахунок опинився між паперами на столі у бухгалтера.

Заперечуючи проти листування консультанта з головним бухгалтером ОСОБА_7, позивач вказує, що єдиною офіційною електронною адресою позивача є ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується наказом директора ТОВ «Кронос 1991» від 01.01.2021 №01/01/21, яким затверджено зазначену електронну адресу як офіційну.

28.10.2021 о 10:26 год. головним бухгалтером позивача ОСОБА_7 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу продавця-консультанта відповідача ОСОБА_6 було надіслано лист зі статутними та бухгалтерськими документами, що необхідні для укладення договору поставки автомобіля.

Позивач вказує, що вочевидь саме через протиправність дій відповідача з метою заволодіння коштами позивача відповідачем і були створені схожі електронні адреси, і зловмисно було введено таких осіб, яких відповідач називає «ОСОБА_3», протиправно передано рахунок-фактуру на оплату бухгалтеру.

Проте, у своїй апеляційній скарзі позивач не пояснює яким чином відповідач отримав копію статуту ТОВ «Кронос 1991», підписану єдиним учасником ОСОБА_4 , фінансову звітність позивача з електронними цифровими підписами керівника і головного бухгалтера ТОВ «Кронос 1991», довідку з реєстру платників податку на додану вартість з печаткою позивача, копію посвідчення протокольного департаменту Міністерства закордонних справ України від 14.11.2014 та листа Міністерства закордонних справ України від 11.11.2014 №284 щодо засвідчення консулом ОСОБА_4, адже такі документи не знаходяться у відкритому доступі, а отримати їх від державних органів має право лише уповноважена на те особа ТОВ «Кронос 1991».

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів (у тому числі оглянутих в судовому засіданні в суді першої інстанції повідомлень у за стосунку "Viber") та наданих свідком ОСОБА_6 показів вбачається, що ОСОБА_4 (який є власником 90% статутного капіталу ТОВ «Кронос 1991») вирішив придбати автомобіль у ТОВ «ВіДі-Пауер». Повна вартість такого автомобіля на момент складання проекту трьохстороннього договору постачання склала 5 814 887,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пункту 6.1 проекту договору постачання покупець (ТОВ «Кронос 1991» і ОСОБА_4 ) зобов`язаний сплатити ціну товару в такому порядку:

- 581 489 грн., у т.ч. ПДВ - 20% (96 914,83 грн.), що еквівалентно 19 034,01 євро, у строк до 28.10.2021, але не менше 10% ціни товару в євро, визначеної у пункті 4 проекту договору поставки (платіж розраховується в українських гривнях на дату його оплати згідно з комерційним валютним курсом української гривні щодо євро, визначеним сторонами відповідно до пункту 3.3 умов продажу);

- 872 232,75 грн., у т.ч. ПДВ - 20% (145 372,13 грн.), що еквівалентно 28 550,99 євро - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання VIN-коду автомобіля, але не менше 15% ціни товару в євро, визначеної у пункті 4 проекту договору поставки (платіж розраховується в українських гривнях на дату його оплати згідно з комерційним валютним курсом української гривні щодо євро, визначеним сторонами відповідно до пункту 3.3 умов продажу);

- 4 361 165,25 грн., у т.ч. ПДВ - 20% (726 860,88 грн.), що еквівалентно 142 755 євро - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту повідомлення постачальником покупця про готовність товару до передачі, але не менше 75% ціни товару в євро, визначеної у пункті 4 проекту договору поставки (платіж розраховується в українських гривнях на дату його оплати згідно з формулою розрахунку останнього платежу, що визначена сторонами у пункті 3.2 умов продажу).

Так, сторонами було узгоджено технічні характеристики та вартість автомобіля.

ТОВ «ВіДі-Пауер» виставило ТОВ «Кронос 1991» рахунок-фактуру від 28.10.2021 №ПАсС-0022766 на суму 581 489,00 грн.; призначення платежу: «оплата за автомобіль згідно договору поставки № ПАсС-0009/300 від 27 жовтня 2021 р.; Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС « 1991»».

Перший платіж у сумі 581 489 грн. було сплачено ТОВ «Кронос 1991» платіжним дорученням від 28.10.2021 №973 (призначення платежу «Сплата за автомобіль зг. рах. №ПАсС-0022766 від 28.10.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 96914.83 грн.»).

В подальшому ОСОБА_4 було запрошено на презентацію нової моделі автомобіля, який така особа мала намір придбати, для візуального її огляду, яка відбулася 30.11.2021.

Під час також презентації ОСОБА_4 зазначив, що його влаштовує специфікація автомобіля, яка була попередньо погодження з ОСОБА_6 .

Разом з тим, оскільки 24.02.2022 на території України було введеної воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, поставку автомобіля було відтерміновано.

Останній раз консультант ОСОБА_6 і ОСОБА_4 спілкувалися 29.06.2022, під час розмови ОСОБА_4 був зацікавлений у виконанні замовлення на постачання автомобіля, проте за вартістю, яка була погоджена попередньо.

Однак, оскільки у 2022 році коливання гривні до іноземної валюти значно зросло, консультант повідомив ОСОБА_4 про те, що вартість постачання автомобіля здійснюється за курсом імпортера.

Вищевикладене спростовує твердження скаржника щодо того, що між позивачем та відповідачем не проводилось переддоговірних переговорів.

30.06.2022 позивачем складно вимогу №30/60/2022 щодо повернення помилково сплачених коштів, яку надіслано відповідачу 01.07.2022, а 20.07.2022 - подано до суду даний позов.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що договір є трьохстороннім, а ОСОБА_4 не вчинив жодних дій щодо його виконання, окрім проведення переговорів з консультантом ОСОБА_6 , відтак договір постачання не може вважатися укладеним.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, оскільки відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру на оплату, а ТОВ «Кронос 1991» сплатило такий рахунок, то фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу автомобіля у спрощений спосіб.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником відповідача було вказано те, що відповідач не відмовляється повернути позивачу сплачені за платіжним дорученням від 28.10.2021 №973 грошові кошти, проте наполягає на тому, що такі кошти були перераховані не помилково, а за замовлений автомобіль, в той час як представник позивача стверджував саме на помилковості такого перерахування.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Крім того, колегія суддів вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, а також те, що замість відмови від замовлення автомобіля і надіслання вимоги до відповідача щодо повернення попередньо сплачених коштів, а у разі неповернення ТОВ «ВіДі-Пауер» таких коштів - подання до суду позову про стягнення таких коштів, останній вирішив звернутися до суду з позовом про повернення помилково сплачених коштів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6264/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос 1991" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6264/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/6264/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос 1991".

4. Матеріали справи №910/6264/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.04.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

О.О. Євсіков