Рішення

від 03.04.2023 по справі 908/2348/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/177/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 Справа № 908/2348/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А.., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс (вул.Адміралтейська, буд. 5, кв. 2, м. Запоріжжя, 69041, код ЄДРПОУ 32440779)

До відповідачів:

1 Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м.Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 02140892)

2 Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915)

про стягнення 426 584,78 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: Нестрижений А.В., посвідчення № 1023 від 21.09.2022, рішення ЗМР № 33 від 30.09.2020

Від відповідача-2: Нестрижений А.В., посвідчення № 1023 від 21.09.2022, рішення ЗМР № 33 від 30.09.2020

СУТЬ СПОРУ:

21.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс від 21.11.2022 до відповідачів: 1 Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 2 Запорізької міської ради про стягнення 426 584,78 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 справу №908/2348/22 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 24.11.2022 вказану позовну заяву на підставі п. 1. ч. 1 ст. 164 ст.ст. 172, 174 ГПК України залишено без руху.

Ухвалою від 05.12.20222р. справу №908/2348/22 прийнято до провадження суддею Проскуряковим К.В., ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження 5/177/22, підготовче засідання призначено на 21.12.2022 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 12.12.2022 № 908/2348/22 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс від 09.12.2022 про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 21.12.2022 о 12:00 год. в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 21.12.2022 за участю представників позивача та відповідача судом відкладено підготовче засідання на 30.01.2023 об 11 год. 00 хв. та задоволено клопотання позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

27.12.2022 від Виконавчого комітету Запорізької міської ради та Запорізької міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 21.12.2022 (вх. № 16833/08-08/22 від 27.12.2022), згідно якого відповідачі-1 та 2 заперечили проти позовних вимог та просять суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 06.03.2023, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 23.02.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

22.02.2023р. до суду від Позивача надійшла заява про здійснення розподілу судових витрат, заперечення на яку представником обох відповідачів надано заперечення від 06.03.2023р.

Ухвалою від 23.02.2023р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.03.2023 о 14 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 06.03,.2023р. судом оголошено перерву до 03.04.2023р.

03.04.2023р. до суду надійшло клопотання Позивача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 03.04.2023р., яке здійснювалось відповідно до ч. 1 ст. 222 ГПК України, із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі Акорд, судом розглянуто клопотання Позивача про зупинення провадження у справі, завершено розгляд справи по суті і проголошено вступну та резолютивну частини цього рішення.

З позовної заяви вбачається, що Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на суми заборгованостей, які визначені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №908/2091/17 та додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі №908/2091/17 у загальному розмірі 426 584,78 грн., шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради. Посилаючись на ст.ст. 15, 16, 321, 509, 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що рішенням апеляційного суду з відповідача на користь позивача було стягнуто суму основного боргу - вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна у розмірі 980 725,0 грн., відсотки за користування позикою, передбачені договором 12% річних від простроченої суми та інфляційні втрати у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, то спірні правовідносини трансформувалися у відносини, які виникають з приводу виконання судових рішень та передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання. Вважає, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме, стягнення 3% річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує з підстав того, що Запорізька міська рада, Виконавчий комітет Запорізької міської ради чи будь-який інший виконавчий орган Запорізької міської ради не порушував жодних грошових зобов`язань, які б існували між сторонами до ухвалення вищенаведеної постанови Центрального апеляційного суду. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, остання регулює зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, що відображено в аналізі практики застосування статті 625 ЦК України Верховного суду України від 01.07.2014, та листів Вищого спеціалізованого Суду України від 16.01.2013 №10-74/0/4/13. Позивачем не обґрунтовано підстав, які б вказували на наявність протиправних дій або вини з боку Запорізької міської ради та Виконавчого комітету Запорізької в частині не виконання чи порушення будь - яких зобов`язань, у тому числі щодо своєчасності та порядку виконання вищенаведеної постанови Центрального апеляційного суду про стягнення коштів з Запорізької міської ради. Зокрема, механізм виконання рішень про стягнення коштів боржників, що обслуговуються в органах Державної казначейської служби України, визначено Порядком № 845, відповідно до якого стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Державної казначейської служби України, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. 02.03.2021 у справі № 908/2091/17 Господарським судом Запорізької області на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 р. було видано позивачу судові накази про стягнення з Запорізької міської ради на користь ТОВ «Борисфен Плюс» витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 14 718 грн. 38 коп., у розмірі 22 066 грн. 30 коп. за подання апеляційної скарги та 7 845 грн. 12 коп. витрат пов`язаних з проведенням експертного дослідження, та про стягнення з Запорізької міської ради на користь ТОВ «Борисфен Плюс» вартості невід" ємних поліпшень орендованого майна у розмірі 980 725 грн. 00 коп. 06.04.2021 у справі №908/2091/17 господарським судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен Плюс» 17 160 грн. 00 коп. витрат, пов`язаних з проведенням судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №653/654-17. 12.01.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про зміну способу та порядку виконання судових рішень по справі № 908/2091/17, відповідно до якої заявник просив суд змінити спосіб і порядок виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 по справі № 908/2091/17, виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 по справі № 908/2091/17. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2091/17 було змінено спосіб і порядок виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 по справі № 908/2091/17, виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 по справі № 908/2091/17 шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради. Запорізька міська рада не здійснювала жодних порушень чинного законодавства в частині своєчасності виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 по справі № 908/2091/17, оскільки списання коштів у даному випадку здійснюється органами казначейської служби України у Запорізькій області і лише після ухвалення зміни порядку і способу виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 по справі № 908/2091/17 та виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 по справі № 908/2091/17. Вважає, що несвоєчасне виконання рішення суду обумовлене перш за все обранням Позивачем невірного способу захисту своїх прав та інтересів. Просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020р. у справі № 908/2091/17, матеріали якої також досліджені судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради про стягнення ринкової вартості невід`ємних поліпшень в сумі 980 725 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.06.2019) проведених позивачем за власний рахунок, за договором оренди нежитлового приміщення № 1322 від 15.02.2006, укладеним між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м.Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс, м. Запоріжжя.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019р. у справі №908/2091/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 по справі № 908/2091/17 рішення Господарського суду запорізької області скасовано, прийнято нове рішення, яким з Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс присуджено до стягнення вартість невід`ємних полишень орендованого майна у розмірі 980 725,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 14 718,38 грн., у розмірі 22 066,30 грн. за подання апеляційної скарги та 7 845,12 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертного дослідження.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 по справі № 908/2091/17 з Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс присуджено до стягнення 17 160,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № 653/654-17 по справі № 908/2091/17.

02.03.2021 та 16.04.2021 на виконання судових рішень Господарським судом Запорізької області видано три накази.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022р. у справі №908/2091/17 задоволено заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про зміну способу та порядку виконання судових рішень по справі:

2) змінено порядок виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 по справі № 908/2091/17, зазначивши наступне: Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс (69041, м. Запоріжжя, вул. Адміралтейська, буд. 5, кв. 2, код ЄДРПОУ 32440779) вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна у розмірі 980 725 (дев`ятсот вісімдесят тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 00 коп. шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ЄДРПОУ 02140892).

3) змінено порядок виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 по справі № 908/2091/17, зазначивши наступне: Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс (69041, м. Запоріжжя, вул. Адміралтейська, буд. 5 кв. 2, код ЄДРПОУ 32440779) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 14 718 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 38 коп., у розмірі 22 066 (двадцять дві тисячі шістдесят шість) грн. 30 коп. за подання апеляційної скарги та 7 845 (сім тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 12 коп. витрат, пов`язаних з проведенням експертного дослідження, шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ЄДРПОУ 02140892).

4) змінено порядок виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 по справі № 908/2091/17, зазначивши наступне: Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс (69041, м.Запоріжжя, вул. Адміралтейська, буд. 5 кв. 2, код; ЄДРПОУ 32440779) 17 160 (сімнадцять тисяч сто шістдесят) 00 коп. витрат, пов`язаних з пов`язаних з проведенням судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № 653/654-17 по справі №908/2091/17 шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ЄДРПОУ 02140892).

Як вбачається з доданих до заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області матеріалів до справи № 908/2091/17, ТОВ "Борисфен Плюс" 29.12.2021р. три накази у цій справі разом із заявами на виконання рішення були подані для виконання до Головного управління ДКСУ.

17.02.2022 Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області звернулося до суду із заявою про виправлення описки в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022, щодо правильного зазначення дати додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду, а саме замість 13.04.2021 зазначити 12.04.2021.

Ухвалою від 22.02.2022р. судом виправлено описку в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2091/17, щодо дати додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду, а саме замість 13.04.2021 зазначити 12.04.2021.

Пункт 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2091/17 викладено в наступній редакції: 4. Змінити порядок виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 908/2091/17, зазначивши наступне: Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс (69041, м. Запоріжжя, вул. Адміралтейська, буд. 5 кв. 2, код; ЄДРПОУ 32440779) 17 160 (сімнадцять тисяч сто шістдесят) 00 коп. витрат, пов`язаних з пов`язаних з проведенням судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № 653/654-17 у справі № 908/2091/17 шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ЄДРПОУ 02140892).

Також з матеріалів справи № 908/2091/17 вбачається, що:

- 30.07.2022р. ТОВ "Борисфен Плюс" звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про отримання двох вказаних вище ухвал суду від 26.01.2022р. та 22.02.2022р., які були отримані уповноваженим представником заявника 04.08.2022р.

- 11.10.2022р. до суду листом від 05.10.2022р. № 01-12-06/1001 Управлінням ДКСУ в м. Запоріжжі Запорізької області були повернуті з відміткою про виконання оригінали двох наказів від 02.03.2021р. та один наказ від 16.04.2021р. по справі № 908/2091/17.

Дослідженням вказаних оригіналів наказів судом встановлено, що усі вони мають штамп "Оплачено" з датою 28 вересня 2022р., а також виконані від руки написи: "15.02.2022 повернуто виконавчий документ стягувачу, п.п. 9 п.9 ПКМУ від 03.08.2011р. №845" за підписом заступника начальника О.В. Устименко.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода па обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі етапі 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з відомостями, наявними в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, на обслуговуванні в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області знаходиться - Виконавчий комітет Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 02140892), який згідно з частиною 1 статті 11 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування є виконавчим органом Запорізької міської ради. Частинами 1, 2 статті 11 та частиною 8 статті 51 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам. Відповідно до статті 28 Закону України № 280/97-ВР до відання виконавчих органів міських рад належить власні повноваження, зокрема, щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради здійснює фінансування видатків з місцевого бюджету, у зв`язку з чим стягнення за наказами у справі № 908/2091/17 повинно було здійснюватись за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради шляхом списання коштів з відповідного рахунку виконавчого органу - Виконавчого комітету Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 02140892), що є окремою юридичною особою.

Згідно статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статей 75, 76 Бюджетного кодексу України складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів.

Відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад .

Статтями 1, 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено, що до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Стаття 3. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу

1. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

2. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

4. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Стаття 5. Компенсація

1. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

2. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

4. У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також Постановою від 3 серпня 2011 р. № 845 Кабінет Міністрів України затвердив "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", яким визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів боржників, що обслуговуються в органах Державної казначейської служби України.

Зокрема, п. 6 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Державної казначейської служби України, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням наступні документи:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

З наведеного можна дійти висновку, що законодавством України визначено особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, а саме виконання відбувається лише на підставі звернення стягувача у встановленому порядку. Тобто, самостійно з власної ініціативи державний орган не може добровільно виконати рішення суду про стягнення бюджетних коштів.

Як вказувалося вище, з відповідними заявами про виконання наказів виданих судом у справі № 908/2091/17 на підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020р. ТОВ "Борисфен Плюс" звернулося до органу казначейства лише 29.12.2021р., хоча відповідні накази були видані судом 02.03.2021 та 16.04.2021.

Вказане свідчить, що в період часу до 29.12.2021р. рішення у справі № 908/2091/17 не могло бути виконано внаслідок непред`явлення наказів до виконання до органу казначейства самим стягувачем - ТОВ "Борисфен Плюс".

Також судом встановлено, що відповідно до судових рішень у справі № 908/2091/17 судом присуджено до стягнення кошти за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради, що було неможливим, оскільки вказана установа не є розпорядником бюджетних коштів, не має фінансових ресурсів та не має відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби України. У зв`язку з вказаним обставинами судом за звернення органу казначейської служби ухвалою від 26.01.2022р. змінено порядок виконання рішення у цій справі шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

15.02.2022р. усі три накази у справі № 908/2091/17 були повернуті органом казначейства стягувачу ТОВ "Борисфен Плюс" на підставі п.п. 9 п. 9 Порядку № 845, яким передбачено:

9. Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;

9-3. У разі повернення виконавчого документа орган Казначейства робить відмітку на такому документі про його повернення із зазначенням підстави та дати повернення, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

10. Стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений пунктом 6 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня його повернення.

11. Відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

1) призначення до розгляду органом, який видав виконавчий документ, заяви про роз`яснення рішення про стягнення коштів, встановлення або зміну порядку і способу, розстрочку та/або відстрочку його виконання чи виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

2) необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

Таким чином, після повернення 15.02.2022р. вказаних наказів стягувачу (Позивачу) орган казначейства не мав правових підстав для вчинення дій з виконання рішення у справі № 908/2091/17.

Позивач не надав суду доказів повторного звернення до органу казначейства із відповідною заявою про виконання вказаного рішення, проте з достатнім ступенем вірогідності можна стверджувати, що це відбулося після отримання 04.08.2022р. представником стягувача двох вказаних ухвал Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2091/17 від 26.01.2022р. та 22.02.2022р.

При цьому, як вбачається з штампів на усіх трьох наказах у справі № 908/2091/17 та наданої самим Позивачем виписки по особовому рахунку ТОВ "Борисфен Плюс" з 01.09.2022 по 30.09.2022 № НОМЕР_1 в АТ "МЕТАБАНК" усі вони були виконані казначейством 28.09.2022р., тобто у строк який не перевищує 3 місяців від дати 04.08.2022р. відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому відсутні підстави для висновку про порушення органом казначейства строків перерахування коштів на рахунок стягувача та наявності правових підстав для виплати йому органом казначейства навіть компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

Однак, в будь-якому разі і Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 3 серпня 2011 р. № 845 визначають, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Це означає, що у правовідносини з виконання рішення у справі № 908/2091/17 Позивач вступив саме з таким державним органом - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, а не з відповідачами у справі № 908/2348/22, які не визначені вказаними нормативними актами як особи, що мають повноваження самостійно вирішувати питання виконання судових рішень про стягнення бюджетних коштів з державних органів, а тому не можуть нести відповідальність за не дотримання органом казначейської служби строків перерахування коштів на виконання рішення у справі № 908/2091/17.

Отже, Позивач безпідставно звернувся з позовними вимогами до Виконавчого комітету Запорізької міської ради та Запорізької міської ради у цій справі № 908/2348/22. Доказів зворотного Позивачем суду не надано.

Також з наведеного суд дійшов висновку, що вид та обсяг відповідальності за несвоєчасне перерахування коштів на виконання судового рішення про стягнення грошових сум з державних органів визначений ч. 1 ст. 5 названого Закону: стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України суд зазначає, що дійсно, як вбачається з клопотання Позивача про зупинення провадження у справі від 03.04.2023р., яке подано ним в останній день розгляду справи по суті, в провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 420/2411/19 за позовом Приватного підприємства компанії «ФЛАЙ СЕРВІС» до держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення коштів в загальній сумі 605 928,48 грн., з яких: 543 145,65 грн. - інфляційні втрати, 62 782,83 грн - 3 % річних.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року адміністративну справу № 420/2411/19 за позовом ППК «ФЛАЙ СЕРВІС» до держави Україна в особі Казначейства про стягнення коштів, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що спірні правовідносини містять виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, визначені Законом № 1404-VIII, а особливості їх виконання встановлені Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Положеннями Закону № 4901-VIвизначено механізм компенсації стягувачу 3 % річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі несвоєчасного (понад три місяці) виконання остаточного судового рішення.

Проте механізму відновлення прав стягувача, порушення яких відбулось у зв`язку з тривалим невиконанням остаточного судового рішення, як стягнення інфляційних втрат від суми основного боргу не передбачено положеннями Закону № 4901-VI.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2016 року у цивільній справі № 6-2759цс15 щодо стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання грошового зобов`язання, де зазначено, що статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань, у зв`язку із чим наявна неоднакова правозастосовча практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо вирішення подібних за своєю суттю правовідносин.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу на неоднакове застосування статті 625 ЦК України в контексті нарахування інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконання Казначейством рішення суду.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 826/7444/16 установив відсутність цивільно-правових відносин між позивачем і органом казначейської служби як суб`єктом владних повноважень, а також відсутність цивільно-правового порушення з боку Казначейства, яке мало б складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами, належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Суд вбачає, що у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 ЦК України як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак Казначейство не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України.

До того ж, Верховний Суд у своїй постанові підкреслив, що Законом № 4901-VI не передбачений такий вид компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення органами Казначейства, як інфляційні втрати, а тому відсутній правовий механізм стягнення такого виду грошової компенсації.

Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 807/542/17.

Однак правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при вирішенні цього питання різняться від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та виходять з того, що статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення. Спеціальним законом не передбачено, що положення цієї статті щодо зобов`язання боржника, який прострочив виконання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення не поширюється на спірні правовідносини.

Подібні правові висновки викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 06 липня 2020 року в справі № 522/16531/17, від 12 серпня 2020 року в справі № 757/28275/17-ц та від 27 січня 2021 року в справі № 569/6045/17.

Також колегія судів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) як джерело права.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з посиланням на практику ЄСПЛ, а саме параграф 106 рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року «Юрій Миколайович Іванов проти України», зазначає, що оскільки вимога заявника стосовно покриття збитків з урахуванням інфляції підтверджена детальними розрахунками на підставі офіційних даних щодо індексів інфляції, а тому є обґрунтованою.

До того ж у параграфі 5 зазначеного рішення ЄСПЛ установлено, що держава-відповідач повинна невідкладно - не пізніше ніж упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного, відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, запровадити ефективний засіб юридичного захисту або комплекс таких засобів юридичного захисту, спроможних забезпечити адекватне й достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів відповідно до принципів, встановлених практикою Суду.

У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» серед іншого зазначено, що відповідно до логіки процедури пілотного рішення, забезпечення «адекватного та достатнього відшкодування» у розумінні параграфу 5 резолютивної частини рішення у справі Іванова є договірним зобов`язанням, пов`язаним із виконанням пілотного рішення, нагляд за виконанням якого здійснюється Комітетом міністрів, при цьому роль Суду суттєво обмежується виявленням системної проблеми та, за необхідності, визначенням заходів загального характеру, які слід вжити з метою виконання рішення. Таким чином, суть процедури пілотного рішення полягає у наданні належного відшкодування потерпілим у подальших аналогічних справах у рамках виконання пілотного рішення.

Отже, передаючи справу № 420/2411/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що для вирішення спору у цій справі необхідно з`ясувати чи підлягає застосуванню частина друга статті 625 ЦК України до спірних правовідносин в аспекті стягнення на користь позивача компенсації інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням остаточного судового рішення Казначейством та чи можливо безпосередньо застосувати наведену практику ЄСПЛ для стягнення суми грошових коштів з урахуванням індексу інфляції у подібних правовідносинах та яке рішення необхідно вважати остаточним з метою визначення періоду такого прострочення.

До того ж Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що прострочення виконання судового рішення Казначейством позивач обчислює за період з квітня 2013 року до вересня 2018 року. Проте згідно із частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Казначейство перерахувало позивачу кошти лише у жовтні 2018 року, тобто через вісім місяців після отримання виконавчого листа. Отже, суди визначили період прострочення виконання судового рішення Казначейством в межах восьми місяців.

Однак суди стягнули на користь позивача 3 % річних за період з квітня 2013 року до вересня 2018 року в сумі 62782,83 грн. Задоволення позовних вимог у цій частині суди обґрунтували тим, що Казначейство жодним чином не оспорює наданий позивачем розрахунок.

А відтак колегія судів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що для вирішення спору у цій справі необхідно з`ясувати, із настанням якої події пов`язаний початок перебігу прострочення виконання рішення суду Казначейством, що може мати наслідком виникнення права у стягувача на одержання 3 % річних згідно із частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI.

У зв`язку із зазначеним, оскільки подібні спори щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат з підстав тривалого невиконання Казначейством рішень судів розглядаються в порядку цивільного, господарського і адміністративного судочинства, на думку колегії судів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, насамперед постає потреба у вирішенні питання предметної юрисдикції цих правовідносин, віднесення цієї категорії справ до юрисдикції адміністративного чи господарського (цивільного) суду.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивувала своє рішення відсутністю усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, а саме частини другої статті 625 ЦК України, та наявністю правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, а також невизначеністю законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідністю застосування аналогії закону чи права.

Велика Палата Верхового Суду прийняла до розгляду справу № 420/2411/19 та призначила її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 12 січня 2022 року.

До цього часу Державний реєстр судових рішень не містить відповідної Постанови Великої Палати Верхового Суду за наслідками цього касаційного перегляду. Доказів зворотного Позивачем суду не надано.

Втім, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2348/22 до закінчення касаційного перегляду справи № 402/2411/19, оскільки воно суперечить вимогам ч. 3 ст. 195 ГПК України: провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Крім цього , відповідно до ч. 7 ст. 228 ГПК України суд має право, а не обов`язок зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Проте, спір у справі № 908/2348/22 стосується стягнення 3% річних та інфляційних втрат безпосередньо з державних органів, щодо яких винесено судове рішення про стягнення коштів, які на думку Позивача сплачені несвоєчасно, в той час коли у справі № 402/2411/19 приватне підприємство пред`явило позов до держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення інфляційні втрати та 3 % річних, внаслідок порушення останнім тримісячного строку для перерахування стягнутих бюджетних коштів на підставі ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини у цих справах не є подібними, а тому це є додатковою підставою для відмови у задоволенні клопотання Позивача від 03.04.2023р. про зупинення провадження у справі № 908/2348/22, про що суд прийняв ухвалу від час судового засідання 03.04.2023р.

Посилання позивача на іншу судову практику Верховного Суду щодо застосування ст. 625, зокрема у справах № 703/2718/16, № 459/3560/15-ц, 761/43507/16-ц, № 910/10156/17, № 296/12238/15-ц, № 520/17342/18 є недоречними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними тим, що досліджувалися судом у справі № 908/2348/22.

Інші доводи Позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Плюс від 21.11.2022 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради та Запорізької міської ради про стягнення 426 584,78 грн. - відмовити.

Повний текст рішення складено і підписано 13.04.2023р.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.