Рішення

від 23.03.2023 по справі 904/3357/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2023Справа № 904/3357/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є. А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М" (вул. Ливарна, буд. 2, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 40614905)

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ,04050, код ЄДРПОУ 24175269)

про стягнення 746 250,00 грн,

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієна Іншуранс Груп" про стягнення 746 250,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

02.01.2023 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 призначено судове засідання у справі №904/3357/20 для вирішення питання про судові витрати на 23.03.2023.

22.03.2023 на електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М." надійшло клопотання, у яких позивач заперечує щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлений розмір витрат значено перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідачем не надано детального опису виконаних робіт (наданих послуг), зокрема щодо тривалості часу за кожний вид роботи, відповідачем не наданий основний договір про надання правової допомоги, тарифи за одну годину роботу є завищеними, а справа не є складною.

У судове засідання 23.03.2023 прибули представники позивача та відповідача, надали усні пояснення.

Положеннями ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 1, 2. ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Так, відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 4. ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, в акті здачі-приймання висновку експертів №29924/21-46-46/7173/22-46 від 18.04.2022 визначено загальну вартість проведення експертизи за ухвалою судді Господарського суду міста Києва Наталії Ягічевої від 18.08.2021 у господарській справі №904/3357/20 - 13 728, 80 грн (попередня оплата - 13 728, 80 грн).

У матеріалах справи також наявна копія рахунку №3503 від 07.10.2021 та платіжного доручення №3Р110569 від 22.11.2021 на суму 13 728, 80 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивача витрат відповідача, пов`язаних із проведенням експертизи у розмірі 13 728, 80 грн.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у матеріалах справи наявні, зокрема, наступні докази:

- копія додаткової угоди №1/22 від 15.02.2022;

- копія акту приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2022 на суму 29 000, 00 грн.

Так, у додатковій угоді №1/22 від 15.02.2022 (далі - додаткова угода) до договору про надання правової допомоги від 11.01.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Пі.Ес. Лоєрс" (далі - адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - клієнт), сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання надає правову допомогу клієнту у судовій справі №904/3357/20 за позовом ТОВ "Мегаполіс-М" до ПрАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (п. 1. додаткової угоди).

Цією додатковою угодою сторони погодили наступні тарифи за надання юридичних послуг: 3000, 00 грн за одну годину підготовчих дій; 3000, 00 грн за одну годину підготовки та подання процесуальних документів по справі; 4000, 00 грн за участь у судовому засіданні (п. 2. додаткової угоди).

За результатами надання правової допомоги сторони підписують Акт приймання передачі наданих послуг (п. 3. додаткової угоди).

Оплата за надані юридичні послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили та Акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4. додаткової угоди).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2022 адвокатським об`єднанням надана правова допомога у наступному обсязі:

- Підготовчі дії: Ознайомлення з матеріалами справи; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; збір необхідних доказів на підтвердження правової позиції клієнта - 9000, 00 грн (3 год.).

- Підготовка та подання процесуальних документів по справі: написання, підготовка та оформлення додаткових пояснень у справі по факту проведення судової експертизи - 12 000, 00 грн (4 год.).

- Участь у судових засіданнях - 8 000, 00 грн (2 засідання).

Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Дослідивши вказані документи, а також ті, що містяться в матеріалах справи, суд визнає підтвердженою належними та допустимими доказами суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 29 000, 00 грн, надану відповідачу Адвокатським об`єднанням "Пі.Ес. Лоєрс".

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на характер спірних правовідносин, беручи до уваги незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим, доведеним та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

Так, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження з огляду на предмет доказування, зокрема і необхідність призначення експертизи, однак не є складною, враховуючи, що предметом спору є стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, а відтак обставини даної справи не потребували додаткових даних, на підставі яких суд би встановлював наявність або відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Разом з цим, судом взято до уваги, що правова допомога у даній справі надавалась відповідачу Адвокатським об`єднанням "Пі.Ес. Лоєрс" лише після укладення додаткової угоди №1/22 від 15.02.2022, після чого останнім було подано тільки додаткові пояснення від 02.08.2022, та відбулося лише 2 судових засідання в яких, у представник відповідача брав участь.

За таких обставин, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру і беручи до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, виходячи з обсягу наданої правової допомоги саме Адвокатським об`єднанням "Пі.Ес. Лоєрс".

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача щодо ненадання основного договору про надання правової допомоги від 11.01.2021, оскільки умовами додаткової угоди №1/22 від 15.02.2022 сторонами погоджено надання правової допомоги у даній справі, а також порядок, строки та розмір оплати наданих адвокатським об`єднанням послуг.

Не приймаються судом до уваги і твердження позивача про те, що відповідачем не надано детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), зокрема щодо тривалості часу за кожний вид роботи, оскільки в акті приймання-передачі від 23.12.2022 сторонами наведено як детальний перелік наданих послуг, так і кількість витрачених адвокатським об`єднанням годин. При цьому, додатковою угодою №1/22 від 15.02.2022 передбачено порядок погодинної оплати підготовчих дій, погодинної оплати підготовки та подання процесуальних документів по справі, а також за участь у судовому засіданні, залежно від кількості, проте без необхідності вказувати в акті приймання-передачі кількості витрачених годин окремо по кожній виконаній роботі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг).

Керуючись 74, 76-80, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М" (вул. Ливарна, буд. 2, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 40614905) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (вул.Глибочицька, буд. 44, м. Київ,04050, код ЄДРПОУ 24175269) витрати професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. та витрати, пов`язані із проведенням експертизи, в сумі 13 728 (тринадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 80 коп.

2. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту додаткового рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 17.04.2023.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА