Постанова

від 01.08.2023 по справі 904/3357/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2023 р. Справа №904/3357/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Подрез О.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М."

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 (повний текст рішення складено 23.02.2023)

у справі №904/3357/20 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М."

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

про стягнення 746 250,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М." (далі - ТОВ "Мегаполіс-М.") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп") про стягнення страхової виплати у розмірі 746 250,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що у нього виникло право на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) від 24.10.2018 №DNH0UA-625, укладеним з відповідачем, у зв`язку з настанням страхової події, що мала місце 23.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 матеріали позовної заяви ТОВ "Мегаполіс-М." з доданими до неї документами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що пожежа, яка виникла 23.10.2019, сталася внаслідок руйнування (поломки) підшипників маточини колеса із подальшим виникненням процесів тертя та теплового впливу механічної енергії на горючий матеріал на автопокришки і їх подальше загорання, хоч і має підпадати під страхові ризики, але є виключенням із страхових випадків, а тому у ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно з умовами підпункту 17.1.17 пункту 17.1 та підпункту 17.2.3 пункту 17.2 спірного договору відсутній обов`язок здійснювати виплату страхового відшкодування.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Мегаполіс-М." звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Мегаполіс-М." у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 є незаконним та необґрунтованим внаслідок порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що в матеріалах справи не міститься даних чи доказів, що поломка, відмова в роботі, виходу з ладу, вузлів та агрегатів напівпричепу виникла внаслідок браку або фізичного зносу деталі, вузла чи агрегату напівпричепу.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми статті 637 та статті 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині тлумачення умов договору страхування. Крім того, місцевим господарським судом при винесенні рішення не застосовані норми матеріального права, а саме пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та статті 20 Закону України "Про страхування".

Також, апелянт наголошує, що пожежа напівпричепу "Ozgul Trailer", яка відбулася 23.10.2019 та спричинила матеріальні збитки, є дорожньо-транспортною пригодою.

Крім того, скаржник зазначає, що в мотивувальній частині рішення відсутні або неповно викладені пункти 1-5 частини 4 статті 238 ГПК України, зокрема, не надана мотивована оцінка аргументів позивача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023, апеляційну скаргу ТОВ "Мегаполіс-М." на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №904/3357/20. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мегаполіс-М." на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20.

Матеріали справи №904/3357/20 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 14.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мегаполіс-М." на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 12.07.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.07.2023 о 12 год 15 хв.

04.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд апеляційної інстанції скаргу ТОВ "Мегаполіс-М." залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що пожежа, яка виникла 23.10.2019, хоч і має підпадати під страхові ризики, але є виключенням із страхових випадків, а тому у ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до умов підпункту 17.1.17 пункту 17.1 та підпункту 17.2.3 пункту 17.2 договору відсутній обов`язок здійснювати виплату страхового відшкодування, оскільки дана пожежа сталася внаслідок руйнування (поломки) підшипників маточини колеса із подальшим виникненням процесів тертя та теплового впливу механічної енергії на горючий матеріал на автопокришки і їх подальше загорання.

У судовому засіданні 25.07.2023 були присутні представники сторін та викладали суду доводи апеляційної скарги позивача та заперечення на неї відповідача, судом оголошено перерву до 01.08.2023 о 12 год 30 хв.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні 25.07.2023, в якій міститься підпис уповноваженого представника відповідача.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №904/3357/20 розглядається за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.10.2018 між ТОВ "Мегаполіс-М." (страхувальник) та ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №DNH0UA-625, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, що належать йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших законних підставах, зокрема, 3-х вісний напівпричіп самоскид "Ozgul Trailer", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказаний договір укладено на виконання умов договору лізингу від 24.10.2018 №DNVKFLO53631/1, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Мегаполіс-М." (пункт 3 договору).

Згідно з пунктом 5 договору страхова сума становить - 750 000,00 грн.

Розмір безумовної франшизи складає за ризиком "Незаконне заволодіння ЗТЗ" - 5% від страхової суми, по решті ризиків - 0,5% (пункт 8 договору).

Відповідно до пункту 9 договору строк його дії дорівнює 12-ти місяцям з 25.10.2018 по 24.10.2019 включно. Страховий платіж, передбачений у пункті 5 договору, сплачується страхувальником щомісячно, рівними частинами. Сторони погоджуються, що страхувальник зобов`язаний вносити щомісячні страхові платежі не пізніше останнього дня діючого оплаченого місяця. При цьому, договір набуває чинності з 00 год 00 хв. дня, наступного за днем сплати страхового платежу за перший оплачений місяць страхування на поточний рахунок страховика.

За умовами пункту 16.4.3 Умов страхування добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) (далі - Умови) страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в передбачений цим договором строк.

Відповідно до підпункту 15.1.4 пункту 15 Умов до страхових ризиків/випадків за договором належить "Пожежа, Вибух" (ПВ) - пошкодження чи знищення транспортного засобу та/або застрахованого додаткового обладнання внаслідок пожежі, вибуху (незалежно від місця їх виникнення як у застрахованому транспортному засобі, так і поза ним, за винятком вибухів, що відбуваються під час робочого процесу в двигунах внутрішнього згорання та внаслідок протиправних дій третіх осіб) чи самозаймання.

У розділі 17 Умов наведений перелік виключень із страхових випадків і обмеження страхування, зокрема, до страхових випадків не відносяться події, які спричинили збитки чи виникли внаслідок або у зв`язку з:

- експлуатацією транспортного засобу та/або застрахованого додаткового обладнання в технічному стані, що не відповідає вимогам Правил дорожнього руху та/або з порушенням правил технічної експлуатації транспортного засобу, визначених відповідно до нормативної документації заводу-виробника (підпункт 17.1.1);

- поломки, відмови в роботі, виходу з ладу вузлів та агрегатів транспортного засобу в результаті їх фізичного зносу або браку (підпункт 17.1.17).

Згідно з підпунктом 17.2.3 пункту 17.2 Умов страховик не несе відповідальності за збитки щодо механічних та електричних поломок деталей, складових частин транспортного засобу, вузлів та агрегатів транспортного засобу, отриманих під час експлуатації транспортного засобу сторонніх предметів та/або речовин (гідроудар, тощо).

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком відповідно до умов цього договору на підставі заяви страхувальника про подію та виплату страхового відшкодування і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком та на підставі всіх необхідних документів (пункт 19.1 Умов).

23.10.2019 на автошляху М-22 "Полтава-Олександрія", поблизу смт. Козельщина, Козельщинського району, Полтавської області під час пересування застрахованого транспортного засобу сталася пожежа, внаслідок якої останній був повністю знищений, що відображено в акті про пожежу від 23.10.2019 та довідкою Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.11.2019 №627.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати страхового відшкодування, внаслідок якої останнім було заведено страхову справу №190000258393.

Листом від 11.01.2020 №303 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 17.1.1 договору, оскільки причиною пожежі стала несправність гальмівної системи, в той час як згідно з пунктом 16.5.9 договору страхувальник зобов`язаний використовувати транспортний засіб відповідно до цільового призначення та умов технічної експлуатації, встановлених заводом-виробником.

05.02.2020 позивач звернувся до голови правління ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" зі скаргою №117/02, зазначивши, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування/виплати є передчасним, необґрунтованим та безпідставним.

Листом від 17.02.2020 №1521 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду попередньо прийнятого рішення та залишив його без змін, у зв`язку з порушенням страхувальником умов спірного договору.

Відмова у виплаті страхового відшкодування у розмірі 750 000,00 грн і є причиною виникнення спору та підставою для пред`явлення даного позову в господарському суді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором страхування.

За приписами статті 16 цього Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі статтею 979 ЦК України, якою встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України встановлено обов`язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Разом із тим, нормами статті 26 Закону України "Про страхування" передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Таким чином, умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 призначено у справі №904/3357/20 судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1) Яка причина виникнення пожежі?

2) Який механізм виникнення пожежі?

10.06.2021 до Господарського суду міста Києва з експертної установи повернулися матеріали господарської справи, разом з висновком експерта за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи №5304-20 та акт здачі-приймання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 провадження по справі №904/3357/20 поновлено та призначено підготовче засідання.

05.08.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) представником відповідача подано клопотання про призначення повторної судової пожежно-технічної експертизи.

Клопотання відповідача про призначення повторної судової пожежно-технічної експертизи мотивоване тим, що за результатами ознайомлення з проведеною експертизою, відповідачем було виявлено, що судовий експерт Беліков А.С. проводив експертизу на підставі матеріалів, які не були долучені судом до матеріалів справи. При цьому, жодна із сторін у справі не отримувала відповідної ухвали суду щодо надання документів, які були зазначені у висновку експерта №5304-20 від 04.06.2021. У зв`язку з чим, у відповідача виникають сумніви з приводу того, яким чином та у який спосіб опинилися відповідні документи у судового експерта Белікова А.С.

Згідно з частинами 1-3 статті 102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання.

При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

За приписами частини 2 статті 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04.01.2021 через канцелярію суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 24.12.2020 №3572/5304-20/06/20, у якому міститься клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Вищевказане питання щодо задоволення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, судом вирішено не було.

Разом із тим, з наданого висновку експерта за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи від 04.06.2021 №5304-20 вбачається, що судовий експерт Беліков А.С. проводив експертизу на підставі матеріалів, які не були долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №442/2933/14-ц повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

Враховуючи обставини, які вказують на процесуальні порушення, які були допущені судовим експертом при проведенні судової пожежно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №904/3357/20, з метою встановлення дійсної причини виникнення пожежі, яка сталася 23.10.2019 на автошляху М-22 "Полтава-Олександрія", поблизу смт. Козельщина, Козельщинського району, Полтавської області, а також з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача щодо призначення у справі повторної судової пожежно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №904/3357/20 призначено повторну судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

1) Яка причина виникнення пожежі?

2) Який механізм виникнення пожежі?

26.04.2022 до суду першої інстанції з експертної установи повернулися матеріали справи №904/3357/20, разом із висновком експерта за результатами пожежно-технічної та інженерно-механічної експертизи від 18.04.2022 №29924/21-46/7173/22-46.

Згідно з частинами 1, 2 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно з висновком судового експерта від 18.04.2022 №29924/21-46/7173/22-46 причиною виникнення пожежі, яка сталася 23.10.2019 на автопричепі марки "Ozgul Trailer", модель GA10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час його руху, являється тепловий впив механічної енергії на горючий матеріал автопокришки, що виник внаслідок процесів тертя рухомих частин лівого заднього колеса, встановленого на третій осі ходової частини напівпричепа, після руйнування, підшипників маточини цього колеса. Після досягнення на поверхні колісного диска температури самозаймання гуми автопокришки розпочалось її горіння.

Механізм виникнення пожежі, яка сталася 23.10.2019 на автопричепі марки "Ozgul Trailer", модель GA10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час його руху полягав у руйнуванні підшипників маточини лівого заднього колеса, встановленого на третій осі ходової частини напівпричепа, що призвело до зростання температури на елементах маточини, які перебували у процесі тертя і як наслідок це призвело до виникнення пожежі. Оскільки температура на маточинах коліс ходової частини напівпричепа, згідно прийнятого конструктивного рішення заводу-виробника, не контролюється, водій, який керував автомобілем, до якого був причеплений цей напівпричіп, не міг отримати інформацію про виникнення аварійного стану зазначеної маточини колеса, а тому не міг запобігти виникненню зазначеної пожежі. Також, у діях осіб, які експлуатували зазначений напівпричіп не було недотримань Правил пожежної безпеки України, в тому числі й таких, що перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із виникненням зазначеної пожежі.

Судом апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду у даній справі не враховано наданий відповідачем висновок від 24.12.2019 №07/20/06-01 фахівця з пожежно-технічного дослідження по встановленню причини пожежі, яка сталася 23.10.2019, оскільки він спростований висновками вищезазначеної повторної судової експертизи.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява №61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

За приписами статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що пожежа, яка виникла 23.10.2019, хоч і має підпадати під страхові ризики, але є виключенням із страхових випадків, а тому у ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до умов підпункту 17.1.17 пункту 17.1 та підпункту 17.2.3 пункту 17.2 Умов відсутній обов`язок здійснювати виплату страхового відшкодування, оскільки дана пожежа сталася внаслідок руйнування (поломки) підшипників маточини колеса із подальшим виникненням процесів тертя та теплового впливу механічної енергії на горючий матеріал на автопокришки і їх подальше загорання, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

У пункті 15.1 Умов сторони визначили, що страховими ризиками за спірним договором страхування певні події, на випадок яких здійснюється страхування і які мають ознаки ймовірності та випадковості настання. До страхових ризиків за цим договором відноситься, зокрема, "Пожежа, Вибух" (ПВ) - пошкодження чи знищення транспортного засобу та/або застрахованого додаткового обладнання внаслідок пожежі, вибуху (незалежно від місця їх вчинення як у застрахованому транспортному засобі, так і поза ним, за виняток вибухів, що відбуваються під час робочого процесу в двигунах внутрішнього згорання та внаслідок протиправних дій третіх осіб) чи самозаймання (підпункт 15.1.4 пункту 15.1 Умов).

Згідно з пунктом 15.2 Умов страховим випадком за цим договором є знищення, пошкодження, втрата транспортного засобу та/або застрахованого додаткового обладнання внаслідок настання події, зокрема, вказаного в пункті 15.1.4 договору, що відбулась під час терміну дії цього договору.

За умовами підпункту 17.1.17 пункту 17.1 Умов до страхових випадків не відносяться події, які спричинили збитки чи виникли внаслідок або у зв`язку поломки, відмови у роботі, виходу з ладу, вузлів та агрегатів транспортного засобу в результаті фізичного зносу або браку.

Підпунктом 17.2.3 пункту 17.2 Умов встановлено, що страховик не несе відповідальності за збитки щодо механічних та електричних поломок деталей, складових частин транспортного засобу, вузлів та агрегатів транспортного засобу, отриманих під час експлуатації транспортного засобу, що виникли не внаслідок страхового випадку, у тому числі внаслідок попадання у внутрішні порожнини агрегатів транспортного засобу сторонніх предметів та/або речовин (гідроудар, тощо).

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затверджених наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092, фізичний знос колісних транспортних засобів (КТЗ) (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників). Величина втрати товарної вартості (ВТВ) - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Відповідно до пункту 3.9 вказаної Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Пунктом 8.6 Методики встановлено, що величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Згідно з підпунктом 8.6.2 (в) пункту 8.6 Методики величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо строк експлуатації вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів перевищує 3 роки для КТЗ виробництва країн СНД та 4 роки - для інших КТЗ.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію напівпричепа марки "Ozgul Trailer", модель GA10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якому зазначено рік його випуску - 2018 рік.

Оскільки датою виготовлення напівпричепу марки "Ozgul Trailer", модель GA10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є 2018 рік, а страхова подія пожежі застрахованого напівпричепу відбулася 23.10.2019, тобто в строк не більше двох років з дня виготовлення напівпричепу, фізичний знос на пів причеп та його складові не застосовується. Таким чином, наведене вище доводить те, що у напівпричепа марки "Ozgul Trailer", модель GA10, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та його складових, зокрема, підшипника маточин колеса не могло бути фізичного зносу.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що поломка, відмова в роботі, вихід з ладу, вузлів та агрегатів напівпричепу виникла внаслідок браку.

Отже, враховуючи недоведеність відповідачем того, що поломка, відмова в роботі, вихід з ладу, вузлів та агрегатів напівпричепу виникла внаслідок браку або фізичного зносу, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції приписів підпункту 17.1.17 пункту 17.1 Умов із зазначенням, що пожежа, яка виникла 23.10.2019, хоч і має підпадати під страхові ризики, але є виключенням із страхових випадків.

Неправильним також є посилання суду першої інстанції на підпункт 17.2.3 пункту 17.2 Умов із зазначенням про відсутність обов`язку відповідача здійснювати виплату страхового відшкодування, оскільки згідно з пунктом 15.2 Умов страховим випадком є знищення транспортного засобу (застрахованого напівпричепу) внаслідок настання події - пожежі зазначеної в підпункті 15.1.4 пункту 15.1 Умов, що відбулася під час терміну дії спірного договору страхування.

Застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції підпункту 17.2.3 пункту 17.2 Умов є невірним, оскільки цим підпунктом встановлено звільнення страховика від відповідальності за збитки завдані внаслідок механічних та електричних поломок деталей, складових частин транспортного засобу, вузлів та агрегатів транспортного засобу, отриманих під час його експлуатації, що виникли не в наслідок страхового випадку. Тоді як позивач у даній справі не звертався до відповідача щодо виплати за збитки завдані внаслідок механічних та електричних поломок деталей, складових частин транспортного засобу, вузлів та агрегатів транспортного засобу, отриманих під час його експлуатації.

На переконання судової колегії, висновок суду першої інстанції, що згідно з підпунктом 17.1.17 пункту 17.1 та підпунктом 17.2.3 пункту 17.2 Умов у відповідача відсутній обов`язок здійснювати виплату страхового відшкодування, є помилковим, оскільки наведені вище пункти Умов не підлягають застосуванню у спірному випадку.

Відтак, враховуючи неправомірну відмову відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Мегаполіс-М." про стягнення з ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", з урахуванням пункту 8 договору, суми страхового відшкодування у розмірі 745 250,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи та вимоги сторін, із застосуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини 1 цієї статті.

Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга "Мегаполіс-М." підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 745 250,00 грн страхового відшкодування.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М." на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №904/3357/20 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М." (49005, місто Дніпро, провулок Біологічний, будинок 2А; ідентифікаційний код 40614905) 746 250 (сімсот сорок шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. страхового відшкодування та 11 193 (одинадцять тисяч сто дев`яносто три) грн 75 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М." (49005, місто Дніпро, провулок Біологічний, будинок 2А; ідентифікаційний код 40614905) 16 790 (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто) грн 63 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №904/3357/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 04.08.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова