Рішення

від 05.04.2023 по справі 910/11192/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2023Справа № 910/11192/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/11192/22

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторчермет" (03061, місто Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6)

про стягнення 174 047,42 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторчермет" (03061, місто Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6) про стягнення 174 047,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу металобрухту № 2104000188 від 15.04.2021 щодо здійснення попередньої оплати поставленого товару у строки, встановлені п. 4.1. договору, у зв`язку із чим позивачем здійснено нарахування пені в сумі 53 669,95 грн на підставі п. 7.3 договору, 3 %річних в сумі 20 767,12 грн та інфляційних втрат в сумі 99 610,35 грн.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/11192/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.11.2022 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 910/11192/22 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2022 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про розгляд справи №910/11192/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

02.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

12.12.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021 між ТОВ «Вторчермет» (покупець) та АТ «Укртрансгаз» (продавець) було укладено договір № 2104000188 купівлі-продажу металобрухту, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця металобрухт (метали чорні вторинні), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товари на умовах цього договору.

Найменування товарів, місце поставки, одиниця виміру, розрахункова маса та вартість зазначені у специфікаціях, наведених у додатках до цього договору, які є його недємними частинами (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору складається із загальної вартсоіт товарів, наведених у специфікаціях до цього договору і становить 836 650,00 грн. ПДВ нараховується згідно вимог чинного законодавства.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в п. 3.1, протягом 5 банківських днів з дати укладання договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від продавця шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений у розділі 13 договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що приймання-передача товарів здійснюється партіями в межах специфікацій на підставі замовлень покупця, які покупець надсилає продавцю в письмовій формі після здійснення попередньої оплати згідно п. 4.1 цього договору, далі - замовлення.

Приймання-передача кожної партії товарів здійснюється сторонами у строк, погоджений сторонами у замовленні, за умови отримання продавцем від покупця попередньої оплати за товар згідно з п. 4.1 цього договору. Продавець не здійснює передачі партії товару покупцю у разі відсутності її попередньої оплати (п. 5.7 договору).

Відповідно до п. 5.8 договору продавець передає покупцю товар, вільний від будь-яких прав та вимог третіх осіб, на базисних умовах EXW»Франко-завод (місце поставки - склад продавця згідно специфікації)» (ІНКОТЕРМС, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів міжнародної Торгової Палати (редакція 2020 року).

Згідно з п. 5.11 договору датою передачі товарів визнається дата, вказана в акті приймання-передачі товарів (п. 5.5 договору).

У силу п. 6.1 договору покупець зобов`язаний, серед іншого, оплачувати товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору.

У п. 6.4 договору сторони погодили, що продавець має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за товар; вимагати від покупця належного виконання зобов`язань з оплати товарів та не передавати покупцю товари у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем умов цього договору, у тому числі через порушення строків оплати;на забезпечення виконання покупцем зобов`язань за цим та іншими договорами, укладеними продавцем із покупцем, у формі при тримання продавцем передачі товарів за цим договором у випадку неналежного виконання покупцем зобов`язань за цим та іншими договорами, укладеними продавцем і покупцем, на час прострочення покупця.

У п. 7.3 договору сторони погодили, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати товарів у строки, зазначені в п. 4.1 цього договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Цей договору набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє в частині передачі товарів до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного завершення (п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.06.2021 до договору).

У специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили найменування товару, місце поставки, одиницю виміру, ціну за одиницю, розрахункову масу та загальну вартість без ПДВ.

20.04.2021 на виконання умов договору позивачем було сформовано рахунок до оплати № 1 на загальну суму 836 650,00 грн (з ПДВ) та направлено його на електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 13 договору.

Наданою до матеріалів справи випискою з особового рахунку позивача підтверджується перерахування відповідачем 12.05.2021 грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн з призначенням платежу «Попередня оплата за металобрухт зг дог №2104000188 від 15.04.2021, рах № 1 від 20.04.2021», а також 19.11.2021 грошових коштів у сумі 216 391,30 грн з призначенням платежу «Оплата за металобрухт зг дог №2104000188 від 15.04.2021», усього - 416 391,30 грн.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 3 від 25.10.2021, № 4 від 27.10.2021, № 7 від 29.10.2021, а також актами приймання металів чорних (вторинних) № 25/10, № 27/10, № 29/10 підтверджується поставка продавцем покупцю товару на суми 125 400,18 грн, 126,027,18 грн та 164 963,94 грн відновідно, загальною вартістю - 416 391,30 грн.

Доказів перерахування покупцем решти передоплати, визначеної п. 4.1 договору, у сумі 420 258,70 грн, як і доказів здійснення продавцем поставки товарів на суму понад 416 391,30 грн матеріали справи не містять.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначив про порушення відповідачем взятого на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу металобрухту № 2104000188 від 15.04.2021 щодо здійснення попередньої оплати поставленого товару у строки, встановлені п. 4.1 договору, у зв`язку із чим заявив до стягнення з останнього 53 669,95 грн пені, нарахованої на підставі п. 7.3 договору, а також 20 767,12 грн 3 % річних та 99 610,35 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач зауважив, що строк виконання ним взятого на себе зобов`язання з перерахування позивачу суми передоплати, вказаної у п. 3.1 договору, не настав з огляду на неотримання ним оригіналу рахунка-фактури на оплату у порядку згідно п. 12.8 договору, враховуючи, що направлений позивачем рахунок № 1 від 20.04.2021 на електронну адресу відповідача, вказану у розділі 13 договору, таким не є. При цьому відповідач стверджує, що часткове перерахування ним грошових коштів на рахунок позивача, яке мало місце 12.05.2021 та 19.11.2021, не свідчить про отримання ним оригіналу рахунка-фактури від позивача, а є виключно ініціативою самого відповідача, пов`язаною з бажанням співпрацювати з позивачем. Водночас відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про стягнення спірної суми пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (частина 2 наведеної норми).

Виходячи зі змісту п. 4.1 договору, сторони погодили оплату товару на умовах стовідсоткової передплати його загальної вартості у розмірі 836 650,00 грн протягом 5 банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 13 договору.

При цьому у п. 5.1 договору визначили, що приймання-передача товару здійснюється окремими партіями в межах специфікації на підставі замовлень покупця.

Отже, беручи до уваги наведені умови договору купівлі - продажу металобрухту, зобов`язання сторін за ним не виконуються одночасно, адже договором установлений інший порядок їх виконання.

При цьому першим своє зобов`язання мав виконати покупець (перерахувати суму передплати), який на момент настання строку його виконання знав чи повинен був знати, що не виконає його, а відтак був зобов`язаний своєчасно повідомити про це продавця.

Разом з тим, жодних повідомлень відповідного змісту на адресу постачальника від покупця не надходило.

За приписами ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право: 1) зупинити виконання свого обов`язку, 2) відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, при укладенні договору поставки на умовах передоплати чинне законодавство закріплює за постачальником два основних способи захисту у випадку неплатежу покупця, які не є взаємовиключними та реалізація яких здійснюється постачальником на власний розсуд.

Водночас відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наслідки порушення зобов`язання визначені, зокрема, ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, відповідно до яких у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Як уже зазначалося, згідно з п. 7.3 договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати товарів у строки, зазначені в п. 4.1 цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З аналізу наведених пунктів договору вбачається, що сторони, скориставшись власним правом вільного визначення умов договору, передбачили сплату покупцем пені за порушення ним строку перерахування суми попередньої оплати, визначеного п. 4.1 договору.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що період, за який нарахована пеня, визначений згідно з правилами ч. 6 ст. 232 ГК України, а заявлена до стягнення сума арифметично обчислена правильно, відтак вимоги про стягнення з відповідача 53 669,95 грн пені є обґрунтованими та правомірними.

Доводи відповідача про недотримання позивачем порядку п. 12.8 договору щодо надсилання оригіналу рахунку-фактури на оплату рекомендованим або цінним листом чи кур`єром під розписку, судом відхиляються, зважаючи на таке.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, рахунок № 1 від 20.04.2021 був направлений позивачем на адресу електронної пошти відповідача, вказану у розділі 13 договору.

Факт отримання вказаного рахунку підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 12.05.2021, згідно з якою відповідачем була здійснена передплата у сумі 200 000,00 грн з посиланням саме на рахунок № 1 від 20.04.2021.

Крім цього, суд звертає увагу, що рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, котрий містить, а у даному випадку - лише дублює уже вказані у договорі, платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості передплати за товар, тобто, носить винятково інформаційний характер.

Відтак саме по собі ненадсилання оригіналу рахунку у спосіб, визначений п. 12.8 договору, не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України та не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України, а тому не може змінювати строк виконання грошового зобов`язання, погоджений умовами договору.

Водночас ст. 256 ЦК України закріплено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З наведеного слідує, що позовна давність виражається у встановленні часових меж для захисту порушеного права в суді. Відповідно пропуск строку позовної давності, не впливаючи на дійсність самого права, є підставою для ухвалення рішення про відмову у позові. Тобто належне особі право існує не тільки у межах строків позовної давності, але і після їх спливу. Боржник, який добровільно виконав зобов`язання, не має права вимагати повернення виконаного, посилаючись на те, що на момент такого виконання строк позовної давності сплинув, адже його обов`язок як такий продовжував існувати. Утім, примусити боржника виконати свій обов`язок шляхом звернення до суду вже не можна.

Застосування строків позовної давності, серед іншого, має дисциплінуючий вплив, адже сприяє зацікавленості учасників у своєчасному здійсненні своїх прав та захищає потенційних відповідачів від прострочених позовів.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тобто суд не вправі за власною ініціативою застосовувати позовну давність. Враховуючи, що вимоги стосовно форми заяви сторони про застосування позовної давності законом не встановлені, остання може бути викладена як у вигляді окремого клопотання, так і у відзиві на позов.

Окрім цього, виходячи з положень наведеної вище ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до відповідача, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас ч. 1 ст. 258 ЦК України унормовано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, у силу п. 1 ч. 2 наведеної норми позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас суд зауважує, що положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню до вимоги про стягнення пені з урахуванням правової природи останньої та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому:

1)якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15, а також Верховний Суд у постановах від 28.01.2020у справі №910/17753/18, від 22.07.2019 у справі №911/1563/18.

З огляду на умови договору судом встановлено, що останнім днем строку перерахування відповідачем передплати у сумі 836 650,00 грн було 27.04.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем було подано 20.10.2022.

З урахуванням наведеного, строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, нарахованої з 28.04.2021 по 28.10.2021, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дати звернення та не застосовується до періоду, починаючи з 20.10.2021.

Отже, періодом нарахування пені, по якому не пропущено строк позовної давності, є період з 20.10.2021 по 28.10.2021.

Таким чином, враховуючи, що з вимогою про стягнення пені, нарахованої за період з 28.04.2021 по 19.10.2021, позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, а також наявність заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд дійшов висновку, що у позові про стягнення 51 001,25 грн пені слід відмовити.

Разом з тим, суд зазначає, що заява відповідача про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення пені за період з 20.10.2021 по 28.10.2021 є необгрунтованою, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені у сумі 2 668,70 грн підлягають задоволенню.

Крім цього, у силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 наведеної норми).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, а відтак з відповідача підлягають стягненню 3% річних у загальному розмірі 20 767,12 грн за заявлений позивачем загальний період нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем за загальний період з травня 2021 року по липень 2022 року, суд зазначає про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у загальній сумі 99 610,35 грн підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 668,70 грн пені, 20 767,12 грн 3% річних, 99 610,35 грн інфляційних нарахувань. У іншій частині у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 129, 231, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторчермет" (03061, місто Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6, код ЄДРПОУ 37148102) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 70 коп пені, 20 767 (двадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн 12 коп 3% річних, 99 610 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот десять) грн 35 коп інфляційних нарахувань, 1 845 (одну тисячу вісімсот сорок п`ять) грн 69 коп витрат по сплаті судового збору.

3. У іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.04.2023

СуддяМ.Є. Літвінова