Рішення

від 04.04.2023 по справі 910/8388/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2023Справа № 910/8388/21За позовом Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон"

до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Київська міська рада,

2. Міністерство молоді та спорту України,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест"

за участю Київської міської прокуратури

про визнання протиправним та скасування розпорядження;

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Андрєєвський Є.В.;

від відповідача: Геращенко В.І.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Коваленко О.М.;

від третьої особи-3: Салій М.В.;

прокурор: Синюк І.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2021 року Державне підприємство "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (надалі - ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (надалі - Виконавчий орган КМР, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження останнього від 24.07.2020 № 1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва".

Позовні вимоги, з посиланням на ст.3, 55, 143, 144 Конституції України, ст.6, 15, 21 «Про місцеві державні адміністрації», ст.9, 17, 79-1, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що оскаржуване розпорядження завдає шкоди ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон", оскільки видане без попереднього письмового погодження з органом управління майном - Міністерством молоді та спорту України і без нотаріально посвідченої згоди землекористувача (позивача), а також на підставі підробленого листа, щодо підробки якого відкрито кримінальне провадження №42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 в справі №910/8388/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

21.12.2022 матеріали справи №910/8388/21 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 прийнято справу до провадження судді Карабань Я.А. та призначено підготовче засідання в справі на 25.01.2023.

12.01.2023 від представника третьої особи-1 надійшли пояснення.

25.01.2023 від представника третьої особи-3 надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 25.01.2023 з`явились представники відповідача, третіх осіб-2, 3 та прокурор, представники позивача та третьої особи-1 в засідання не з`явились, про дату та час проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 відкладено підготовче засідання на 21.02.2023 та витребувано документи в порядку ст. 74 ГПК України.

03.02.2023 від представника третьої особи-2 надійшли пояснення.

14.02.2023 від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення.

14.02.2023 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення, в яких міститься клопотання про витребування документів.

15.02.2023 від прокурора надійшли пояснення.

20.02.2023 від представника відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовче засідання 21.02.2023 з`явились представники позивача, відповідача, третіх осіб-2, 3 та прокурор, представник третьої особи-1 у засідання не з`явився, про дату та час проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою, із урахуванням думки учасників справи, відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 відкладено підготовче засідання на 07.03.2023.

03.03.2023 від представника третьої особи-2 надійшли додаткові пояснення.

03.03.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 07.03.2023 з`явились представники позивача, відповідача, третьої особи-2 та прокурор, представники третіх осіб-1, 3 у засідання не з`явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, учасниками справи було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.04.2023.

У судове засідання 04.04.2023 з`явилися представники позивача, відповідача, третіх осіб 2 і 3 та прокурор, представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Представники позивача, третьої сооби-2 і прокурор у судовому засіданні позов просили задовольнити, представники відповідача та третьої особи-3 заперечували проти позову в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка представника третьої особи-1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 04.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, земельна ділянка площею 16,9202 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0050) на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 17.12.1998 №85/186 «Про оформлення права користування земельними ділянками» (з урахуванням змін внесених пунктом 26 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 №171/331 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею») надана у постійне користування ДП «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» для експлуатації та обслуговування існуючих споруд (право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, номер запису про інше речове право 19721964).

30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О. Ю. на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024 (копія) серія та номер: II-КВ № 004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів, було проведено реєстрацію за ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га на проспекті Академіка Глушкова, 9 для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.

Згідно з вказаним Державним актом на право постійного користування від 24.06.1999 ІІ-КВ № 004150, виданим на підставі рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186, ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" надається в постійне користування 17,1199 гектарів землі для експлуатації та обслуговування існуючих споруд на проспекті Академіка Глушкова, 9 в м. Києві.

Як убачається з матеріалів справи на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 25894074, дата реєстрації 22.04.2018), є власністю держави в особі Міністерства молоді та спорту України (третя особа-2) та закріплене на праві господарського відання за ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон".

У свою чергу, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 12251938, дата реєстрації 27.11.2015) ТОВ "Укрсоцбудінвест" (третя особа-3) є власником об`єкта незавершеного будівництва - Критої спортивної арени, розташованої в межах вказаної земельної ділянки, яка була придбана третьою особою-3 в процесі приватизації шляхом придбання на аукціоні.

Так, ТОВ "Укрсоцбудінвест" на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідченого 26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А., зареєстрованого в реєстрі за № 712, набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва - Криту спортивну арену (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Глушкова Академіка, 9.

Право власності ТОВ "Укрсоцбудінвест" на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується реєстраційним посвідченням № 032058, виданим 13.05.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (запис № 12291938 від 27.11.2015).

ТОВ "Укрсоцбудінвест" розроблено та погоджено документацію із землеустрою на земельну ділянку розміром 10,78 га.

Рішенням Київської міської ради V сесії VI скликання № 1095/4533 від 08.07.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Укрсоцбудінвест" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на вул. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва. ТОВ "Укрсоцбудінвест" за умови виконання обов`язків землекористувача, передбачених даним рішенням, було надано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 17.12.1998 №85/186, у зв`язку з переходом права власності на майно.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-4563/11/2670 було скасовано вказане рішення Київської міської ради V сесії VI скликання від 08.07.2010 № 1095/4533 "Про передачу ТОВ "Укрсоцбудінвест" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважального-торгівельного комплексу, ведення діяльності в сфері спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова 9, у Голосіївському районі міста Києва".

У подальшому ТОВ "Укрсоцбудінвест" повторно ініціювало оформлення права користування вказаною земельною ділянкою площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності в сфері спорту і торгівлі на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 08.10.2015 № 136/2039 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712, посвідченого Матвеєвим В. А. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.03.2010 за № 712, в частині продовження ТОВ "Укрсоцбудінвест" строку завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - Крита спортивна арена, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 9 на 5 років до 26.03.2020.

На підставі зазначеного рішення між ТОВ "Укрсоцбудінвест" та Департаментом комунальної власності міста Києва укладено договір від 27.11.2015 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 26.03.2010 за №712.

30.07.2020 рішенням Київської міської ради № 425/9504 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712 з урахуванням договору від 27.11.2015 про внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва за реєстровим № 2307. Так, серед іншого, продовжено строк завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Глушкова Академіка, 9 до 26.03.2030.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 № 1082 надано згоду на поділ земельної ділянки на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва.

На підставі зазначеного розпорядження розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0050. Відповідно до цієї документації, поділ земельної ділянки загальною площею 16,9202 га здійснюється саме з метою формування двох окремих ділянок загальною площею 10,78 га, землекористувачем якої є ТОВ "Укрсоцбудінвест" та 6,1402 га, землекористувачем якої є ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон".

Спір у даній справі виник внаслідок незгоди постійного користувача (ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон") земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:392:0050, з прийнятим розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 № 1082.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 в справі №910/8388/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, з урахуванням вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 30.11.2022 в даній справі, суд відзначає таке.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України (тут та надалі в редакції від 16.07.2020) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з нормами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. (частина перша статті 123 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії..

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така правова позиція відповідає висновку, викладеному в зазначеному вище рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Указаний правовий висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 05.11.2019 у справі №906/392/18, від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Так, як зазначено судом вище земельна ділянка площею 16,9202 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0050) на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва на підставі пункту 2. рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186 "Про оформлення права користування земельними ділянками" надана у постійне користування ДП "ЦУТБКС" Льодовий стадіон" для експлуатації та обслуговування існуючих споруд (право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, номер запису про інше речове право 19721964). Право державної власності на земельну ділянку в особі КМДА зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номер запису про право власності 19488698.

30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О. Ю. на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024 (копія) серія та номер: II-КВ № 004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів, було проведено реєстрацію за ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га на проспекті Академіка Глушкова, 9 для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.

Згідно з вказаним Державним актом, ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" надається у постійне користування земля для експлуатації та обслуговування існуючих споруд на проспекті Академіка Глушкова, 9 в м. Києві.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Положеннями частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України (в редакції від 16.07.2020) визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (частина друга).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині шостій наведеної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

При цьому згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 03.07.2020) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

За змістом частини першої статті 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 03.07.2020) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Правовий аналіз наведених вище положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки та згода власника - органу місцевого самоврядування; при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19 та від 15.06.2022 у справі № 924/482/21.

Так, оспорюванним розпорядженням відповідача від 24.07.2020 № 1082 надано згоду на поділ земельної ділянки на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва, яка перебуває в постійному користуванні позивача.

Як зазначає відповідач, що листом № 184 від 24.06.2010, адресованим КМДА, позивач (ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон") погодився з вилученням частини земельної ділянки, яка перебуває в його постійному користуванні державного підприємства відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 24.06.1999 серія ІІ-КВ № 004150, що розташована в м.Києві на просп. Академіка Глушкова, 9, та передачею частини зазначеної ділянки площею 10 га ТОВ "Укрсоцбудінвест", у порядку відповідно до чинного законодавства.

В оспорюваному розпорядженні від 24.07.2020 №1082 міститься посилання на вказаний лист.

Разом з тим копія листа №184 від 24.06.2010 в матеріалах справи відсутня та відповідно до листа керівника апарату Виконавчого органу КМД (КМДА) від 03.08.2021 за вих.№009-1195 строк зберігання номенклатурних справ, що містять листування, становить 5 років, а тому справи, створені в апараті за 2010 рік, що містять листування, внесено в акти від 29.01.2015 та від 14.12.2015 №7 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» та знищено в установленому законом порядку (т.1, а.с.140-141).

Тобто станом на дату винесення розпорядження вказаний лист уже було знищено.

При цьому, позивач зазначає, що жодних перевірок відповідачем щодо правомірності листа від 24.06.2010 №184, як єдиної підстави для прийняття ним розпорядження від 24.07.2020 №1082, згідно якого директор ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» Багрій Т.В. у зверненні до Голови КМДА Черновецького Л.М. нібито погоджується з вилученням та передачею ТОВ «Укрсоцбудінвест» частини земельної ділянки розміром 10,78 га, ним не вивчалось і будь-яких документів або інформації з цього приводу у ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» не запитувалось. У журналі вихідної кореспонденції ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» за 2010 рік зазначений лист взагалі відсутній та щодо підробки вказаного листа №184 від 24.06.2010 відкрито кримінальне провадження №42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у місті Києві.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок щодо визнання дій директора ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» зі складання листа №184 від 24.06.2010 протиправними чи підробки вказаного листа, а тому суд не приймає до уваги вказані посилання позивача, як необґрунтовані.

Водночас, позивач, звертаючись до суду з позовом наголошує, що згоди, як землекористувача, в тому числі і нотаріальної, на поділ земельної ділянки не надав. У матеріалах справи нотаріальна згода позивача на поділ земельної ділянки також відсутня.

Враховуючи зазначене вище, суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази приходить до висновку, що позивачем не надавалась нотаріально засвідчена згода на поділ ділянки, яка перебуває в його постійному користуванні, як того вимагають наведені положення чинного законодавства, а відтак відповідачем не було дотриману процедуру прийняття спірного розпорядження, що є підставою для його скасування.

Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача відносно того, що оспорюваним розпорядженням не порушуються права і інтереси позивача, з огляду на таке.

Відповідно до ст.95 Земельного кодексу України (в редакції від 16.07.2020) землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Так, як зазначено судом вище позивач є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 17,1199 гектарів землі для експлуатації та обслуговування існуючих споруд на проспекті Академіка Глушкова, 9 в м. Києві, разом з тим у результаті прийняття розпорядження щодо її поділу площа ділянки суттєво зменшиться.

У відповідності до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що розпорядженням відповідача від 24.07.2020 № 1082 порушується право позивача, як землекористувача щодо самостійно господарювати на землі, а тому таке право підлягає захисту судом саме шляхом скасування оспорюваного розпорядження.

Що стосується посилань відповідача відносно того, що ним здійснено поділ земельної ділянки, з урахуванням того, що ТОВ «Укрсоцбудінвест» набуто право власності на майно, яке знаходиться на ній, суд зазначає таке.

Так, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 12251938, дата реєстрації 27.11.2015) ТОВ "Укрсоцбудінвест" є власником об`єкта незавершеного будівництва - Критої спортивної арени, розташованої в межах вказаної земельної ділянки, який(об`єкт) був придбаний в процесі приватизації шляхом придбання на аукціоні.

ТОВ "Укрсоцбудінвест" на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідченого 26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А., зареєстрованого в реєстрі за № 712, набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва - Криту спортивну арену (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

Право власності ТОВ "Укрсоцбудінвест" на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується реєстраційним посвідченням № 032058, виданим 13.05.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (запис №12291938 від 27.11.2015).

Згідно із частиною першою, другою, шостою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 16.03.2010, тобто чинній станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 26.03.2010) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абзаци 1 та 2 частини шостої).

Так і за змістом положень частин першої, другої, шостої статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 16.07.2020, тобто чинній станом на дату винесення оспорюваного розпорядження) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти (частина перша). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абзаци 1 та 2 частини шостої).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Разом з тим, відповідно до частин другої, третьої статті 331 Цивільного кодексу України (в редакції від 10.02.2010, тобто чинній станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 26.03.2010) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Так і відповідно до частин другої, третьої статті 331 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.07.2020, тобто чинній станом на дату винесення оспорюваного розпорядження) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

При цьому згідно з частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України).

Аналіз вказаних положень цивільного та земельного законодавства дає підстави для наступних висновків:

- правила переходу та припинення прав на земельну ділянку, що передбачені статтею 120 та доповненим пунктом "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України можуть застосовуватись виключно у випадку набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, тобто об`єкт нерухомості, який знаходиться на такій земельній ділянці;

- факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини другої статті 331 Цивільного кодексу України;

- таким чином, у випадку відчуження розміщених на земельній ділянці об`єктів незавершеного будівництва, наведені приписи статей 120, 141 Земельного кодексу України не застосовуються.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №914/1658/15.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Укрсоцбудінвест", як на момент прийняття спірного розпорядження так і на момент ухвалення даного рішення, було завершено будівництво критої спортивної арени (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Глушкова Академіка, 9, а також введено вказаний об`єкт в експлуатацію.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що ТОВ "Укрсоцбудінвест" не набуло права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:79:392:0050, яка перебуває в користуванні позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, надавши оцінку обставинам на які вказав Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 в даній справі, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2020 № 1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва".

3. Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 00022527) на користь Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 9, ідентифікаційний код 04539931) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 17.04.2023.

Суддя Я.А.Карабань