Рішення

від 10.04.2023 по справі 922/838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/838/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

за участю:

прокурора - Клейн Л.В.;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - Шафоростова В.О.,

розглянувши заяву про стягнення судових витрат (вх.№ 7197) у справі

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (61001, вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків) до 1. Харківської міської ради (61003, майдан Конституції, 7, м. Харків) , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" (61166, вул. Новгородська, 87, м. Харків) про скасування додатку до рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив:

1. Визнати незаконним та скасувати пункт 32 додатку 1 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 № 49/21.

2. Визнати недійсним договір від 12.05.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 1,4844 га, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051, по вул. Новгородській, 87 в м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Будівельна компанія "Ісполін".

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" (код ЄДРПОУ 39925123) повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051 площею 1,4844 га розташовану за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 87, з одночасним приведенням її у попередній придатний для використання стан, який існував до укладання договору оренди земельної ділянки від 12.05.2021, включаючи знесення будь-яких об`єктів будівництва, а також поновлення стану земельної ділянки після проведених земельних робіт (в тому числі закопування котловану).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 у справі №922/838/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

23.03.2023 відповідач подав заяву про стягнення судових витрат (вх.№ 7197).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд установив, що до закінчення судових дебатів у справі, представником відповідача подано заяву, у якій було зазначено, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним буде надано суду докази, що підтверджують розмір судових витрат.

Заява відповідача про стягнення судових витрат (вх.№ 7197) подано до суду 23.03.2023. Відтак, враховуючи приписи ч. 7 ст. 116 ГПК України, вказана заява подана до суду з дотриманням п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (20.03.2023).

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки у рішенні Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 у справі № 922/838/22 не було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач, суд вважає за необхідне вирішити заяву представника відповідача.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 розгляд заяви про стягнення судових витрат (вх.№ 7197) було призначено на 10.04.2023.

10.04.2023 прокурор подав заперечення на заяву відповідача про стягнення судових витрат (вх.№ 8714), в яких проти стягнення заявлених відповідачем судових витрат заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність.

У судовому засіданні 10.04.2023 представник відповідача підтримав свою заяву, просив стягнути з Харківської обласної прокуратури витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 72'000 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 4983,53 грн.

У судовому засіданні 10.04.2023 представник прокуратури проти стягнення заявлених відповідачем судових витрат заперечував.

При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В якості доказів розміру понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду копії:

- договору про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022 з Адвокатським об`єднанням "Шкребець і партнери";

- акту наданих послуг № 1 від 01.07.2022 до договору про надання правової допомоги № б/н від 24.06.2022;

- платіжного доручення № 1085 від 06.07.2022;

- договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.07.2021 з Адвокатським бюро "Валентина Шафоростова";

- додаткової угоди № 1 від 10.06.2022 по справі 922/838/22 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 12.07.2021;

- додаткової угоди № 2 від 09.07.2022 по справі 922/838/22 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 12.07.2021;

- акту № 1 наданих послуг (правової допомоги) по справі № 922/838/22 від 08.07.2022;

- акту № 2 наданих послуг (правової допомоги) по справі 922/838/22 від 17.08.2022;

- акту № 3 наданих послуг (правової допомоги) по справі 922/838/22 від 23.03.2023;

- залізничних квитків АТ "Укрзалізниця";

- платіжного доручення № 1091 від 14.07.2022;

- платіжного доручення № 1110 від 16.08.2022;

- платіжного доручення № 1123 від 12.09.2022;

- платіжної інструкції № 1146 від 27.10.2022;

- детального опису наданих послуг (надання правової допомоги) в порядку вимог частини 3 статті 126 ГПК України;

- акту від 18.07.2022 підписаного відповідачем та ННЦ "Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса";

- акту приймання - передачі від 31.08.2022 підписаного відповідачем та ННЦ "Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса";

- рахунку від 29.07.2022 виданого ННЦ "Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса";

- платіжного доручення № 1100 від 29.07.2022.

Щодо порядку обчислення гонорару.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Суд установив, що відповідачем в межах цієї справи було отримано правову допомогу від Адвокатського бюро "Валентина Шафоростова" за договором про надання правової допомоги від 12.07.2021 та додаткових угод до нього від 10.06.2022 та 09.07.2022, а також отримано правову допомогу від Адвокатського об`єднання "Шкребець і партнери" у відповідності до умов договору про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022 Адвокатське об`єднання зобов`язується за винагороду надавати Клієнтові правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 5.2. договору про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022 гонорар за правову допомогу, надану Клієнту згідно з п. 2.1.1. - п. 2.15 цього договору, встановлюється сторонами в еквіваленті 3000 грн в національній валюті за годину роботи адвоката, його помічника або іншого кваліфікованого спеціаліста у галузі права.

Отже, договором про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022 встановлено погодинну оплату послуг адвоката.

Відповідно до акту наданих послуг № 1 від 01.07.2022 до договору про надання правової допомоги № б/н від 24.06.2022 Адвокатським об`єднанням надано професійну правничу (правову) допомогу пов`язану зі справою №922/838/22 щодо аналізу та надання рекомендацій по правовій позиції Клієнта як відповідача у справі №922/838/22. Витрачений час складає 10 годин, а розмір гонорару 30'000 грн.

Прокурор заперечує проти стягнення гонорару в сумі 30'000 грн за договором про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022, оскільки вважає, що з акту наданих послуг до вказаного договору взагалі не зрозуміло які послуги надавало Адвокатське об`єднання "Шкребець і партнери". Крім того, прокурор ставить під сумнів необхідність укладання з Адвокатським об`єднанням "Шкребець і партнери" договору про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022. Прокурор також вважає, що стягнення з прокуратури витрат на правничу допомогу в сумі 30'000 грн, які сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання "Шкребець і партнери" взагалі можна вважати подвійним стягненням судових витрат.

Суд зазначає, що з наданих відповідачем документів, а саме з акту № 1 наданих послуг (правової допомоги) по справі № 922/838/22 від 08.07.2022 вбачається, що послуги надані Адвокатським об`єднанням "Шкребець і партнери" за договором про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022 були використані Адвокатським бюро "Валентина Шафоростова" під час підготовки відзиву, що спростовує твердження прокурора про подвійне стягнення судових витрат.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, відсутність в акті наданих послуг № 1 від 01.07.2022 до договору про надання правової допомоги № б/н від 24.06.2022 детального опису наданих послуг не може бути підставою для відмови у стягненні відповідних витрат.

Водночас суд вважає, що визначений адвокатом час щодо аналізу та надання рекомендацій щодо правової позиції відповідача у справі №922/838/22 (10 годин) є необґрунтовано завищеним. На думку суду співмірний час становить 5 годин, а розмір гонорару 15'000 грн.

Відтак, суд доходить висновку, що за договором про надання правової допомоги б/н від 24.06.2022 з прокурора підлягає стягненню 15'000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо договору про надання правової допомоги від 12.07.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 12.07.2021 Клієнт дає доручення, а Бюро зобов`язується за дорученням Клієнта надавати йому правову допомогу у формі представництва інтересів, захисту та інших видів правової допомоги при розгляді судами всіх інстанцій та юрисдикцій спорів за участю Клієнта.

Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги від 12.07.2021 визначено, що за виконання Бюро доручення сплачується гонорар у строки та розміри визначені актом наданих послуг (правової допомоги), який підписується сторонами.

Також пунктом 2.2. договору про надання правової допомоги від 12.07.2021 визначено, що акт наданих послуг (правової допомоги) повинен містити Детальний опис наданих послуг (надання правової допомоги), розмір гонорару та витрат Бюро, строки сплати гонорару та витрат Бюро.

Додатковою угодою № 1 від 10.06.2022 по справі 922/838/22 до договору про надання правової допомоги від 12.07.2021 погоджено, що Клієнт надає, а Бюро приймає від Клієнта доручення надати наступний обсяг правової допомоги: здійснити повне представництво інтересів Клієнта як відповідача та надати усі інші необхідні види правової допомоги при розгляді Господарським судом Харківської області справи № 922/838/22 (пункт 1.1 Додаткової угоди).

Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що при виконанні доручення передбаченого п. 1 цієї Додаткової угоди сторони погодили наступні фіксовані ставки гонорару:

- Заяви по суті справи (Відзив на позовну заяву, Заперечення) не менше 7000 грн в залежності від складності заяви по суті справи та часу витраченого на підготовку заяви по суті справи.

- Заяви (Клопотання) з процесуальних питань не менше 1000 грн. в залежності від складності Заяви (Клопотання) та часу витраченого на підготовку Заяви (Клопотання).

- Представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні 3000 грн. як фіксований розмір гонорару незалежно від тривалості судового засідання без врахування витрат на прибуття до судового засідання.

Отже, договором про надання правової допомоги від 12.07.2021 встановлені фіксовані ставки гонорару.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

08 липня 2022 року між відповідачем та Адвокатським бюро "Валентина Шафоростова" складено акт № 1 наданих послуг (правової допомоги) по справі 922/838/22.

Так, відповідно до акту № 1 наданих послуг (правової допомоги) по справі №922/838/22 від 08.07.2022 визначено, що за період з 10.06.2022 по 08.07.2022 на виконання доручень Клієнта надано правову допомогу, вартість якої склала 10'000 грн.

Суд, дослідивши вказаний акт, беручи до уваги заперечення прокурора, вважає, що відсутні підстави для стягнення з прокурора витрат пов`язаних з:

- підготовкою та поданням клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву у справі 922/838/22, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі №922/838/22 відповідач так і не отримав, а тому строк для подання відзиву станом на момент його подання не закінчився;

- підготовкою та подання клопотання про зупинення провадження у справі 922/838/22, оскільки суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.

Відтак, суд доходить висновку, що з позивача за актом № 1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8500 грн (10'000 500 - 1000).

Також 17 серпня 2022 року між відповідачем та Адвокатським бюро "Валентина Шафоростова" складено акт № 2 наданих послуг (правової допомоги) по справі 922/838/22.

Так, відповідно до акту № 2 наданих послуг (правової допомоги) по справі №922/838/22 від 17.08.2022 визначено, що за період з 09.07.2022 по 17.08.2022 на виконання доручень Клієнта надано правову допомогу, вартість якої склала 12'000 грн.

Дослідивши вказаний акт, суд доходить висновку, що з прокурора за актом № 2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12'000 грн.

Також 23 березня 2023 року між відповідачем та Адвокатським бюро "Валентина Шафоростова" складено акт № 3 наданих послуг (правової допомоги) по справі 922/838/22.

Так, відповідно до акту № 3 наданих послуг (правової допомоги) по справі №922/838/22 від 23.03.2023 визначено, що за період з 17.08.2022 по 23.03.2023 на виконання доручень Клієнта надано правову допомогу, вартість якої склала 20'000 грн.

Суд, дослідивши вказаний акт, беручи до уваги заперечення прокурора, вважає, що відсутні підстави для стягнення з прокурора витрат пов`язаних з придбанням квитків АТ "Укрзалізниця" (Київ Харків; Харків Київ), оскільки як убачається з матеріалів справи місцезнаходженням Адвокатського бюро "Валентина Шафоростова" є: 61145, м.Харків, вул. Клочківська, б. 111-а, кімн. 407-2. Отже, взяти участь у судових засіданнях міг будь-який адвокат, який знаходився в той час у місті Харкові. Крім того, навіть у разі перебування адвокатів в інших містах, вони могли подати клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних засобів зв`язку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що з позивача за актом № 3 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18'500 грн (20'000 787 -713).

Отже, за договором про надання правової допомоги від 12.07.2021 з позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39'000 грн (8500 + 12'000 + 18'500).

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представниками відповідача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення вимог відповідача по стягненню з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 54'000 грн (15'000 + 39'000).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем понесено витрати на проведення експертизи у розмірі 4983, 53 грн.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

У якості доказів понесення відповідачем витрат на проведення експертизи до матеріалів справи надано копії акту від 18.07.2022, рахунку від 29.07.2022 та платіжного доручення № 1100 від 29.07.2022 на суму 4983,53 грн.

Суд зазначає, що заявлений відповідачем розмір витрат на проведення експертизи доведений, документально обґрунтований, отже у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на проведення експертизи покладаються на Харківську обласну прокуратуру у розмірі 4983,53 грн.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" про винесення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/838/22.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул Богдана Хмельницького, буд. 4, ідентифікаційний код особи 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 87, код ЄДРПОУ 39925123) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54'000 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 4983, 53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 18.04.2023.

Суддя І.В. Трофімов