Постанова

від 13.04.2023 по справі 160/11104/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11104/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року в адміністративній справі №160/11104/22 (головуючий суддя І-ї інстанції - Захарчук-Борисенко Н.В.) за позовом Приватного підприємства «АГРО-ШИРАК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 26.07.2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Дніпропетровській області №46 від 02.02.2022 року про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати відповідача (Комісію регіонального рівня ГУ ДПС у Дніпропетровській області) виключити Приватне підприємство «АГРО-ШИРАК» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, шляхом прийняття рішення про невідповідність Приватного підприємства «АГРО-ШИРАК» критеріям ризиковості платника;

- встановити судовий контроль за виконанням відповідного судового рішення;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області подати суду звіт про виконання відповідного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній справі;

- стягнути на користь Приватного підприємства «АГРО-ШИРАК» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення контролюючого органу про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 02.02.2022 року №46, відповідно до якого ПП «АГРО-ШИРАК» визнано таким, що відповідає п. 8 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є необґрунтованим та протиправним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН від 02.02.2022 року №46 про відповідність Приватного підприємства «Агро-Ширак» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Приватне підприємство «Агро-Ширак» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Також судом відмовлено позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами відзиву на позовну заяву. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що обов`язок підтвердити реальність операцій, за якими складено податкові накладні, виникає у платника податку з моменту зупинення такої податкової накладної, а для отримання відповідної податкової вигоди такий платник податків зобов`язаний надати первинні документи до Комісії регіонального рівня, що ним були складені відповідно до Закону №996-ХІV. Вважає, що Комісією відповідача у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Законом надано оцінку тим документам, які подано платником податку, але у зв`язку з тими підставами на яких ґрунтується оскаржене рішення, йому відмовлено у такій реєстрації через недоведеність реальності господарської операції. Також зазначає про свої дискреційні повноваження у спірних правовідносинах.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Приватне підприємство «АГРО-ШИРАК» зареєстроване як юридична особа (дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державно реєстрації юридичної особи 18.06.2010 року за №12211020000000238) та перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області. З 01.11.2012 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 357982704109). Основні види господарської діяльності згідно кодів КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобів культур і насіння олійних культур (основний); 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів; 10.42 - виробництво маргарину і подібних харчових жирів; 46.21 - оптова торгівля зерну необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.31 - надання в оренду сільськогосподарських машин та устаткування.

Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

02.02.2022 року через електронний кабінет платника податку позивач отримав рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області №46 від 02.02.2022 року, яким ПП «Агро-Ширак» віднесено до ризикових платників податку (а.с.15, 233).

Підставою для визнання позивача таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку в рішенні №46 від 02.02.2022 року зазначено: встановлено операції придбання товарів (послуг) у платників податків з ознаками ризиковості, а саме: ТОВ «НАЙСТ», ТОВ «ІНДУСТРІЯ-19».

В протоколі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.02.2022 року №72 зазначено, що 02.02.2022 року за результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання, комісією враховано інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах Алгоритму дій, щодо віднесення (внесення): ПП «АГРО-ШИРАК» (код ЄДРПОУ 35798278), як такого, що відповідає пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку (а.с. 234).

Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, оскільки лише зазначення про податкову інформацію, не визначає оскаржуване рішення як вмотивоване та обґрунтоване. Суд звернув увагу, що згідно з пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку контролюючий орган повинен мати наявну податкову інформацію, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на нього завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення саме господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунків коригування. Однак, відповідач зобов`язаний довести ризиковість такої господарської операції за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку. Суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту порушеного права підприємства. Крім цього, такий спосіб захисту є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, суд акцентував увагу на тому, що у суду не має повноважень зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення про невідповідність ПП «АГРО-ШИРАК» критеріям ризиковості платника та наголосив, що ефективним захистом прав позивача, в межах повноважень суду є лише зобов`язання відповідача виключити ПП «Агро-Ширак» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, а тому така вимога не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції також відмовив у встановленні судового контролю з огляду на те, що заявником не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів та доказів в підтвердження наміру відповідача ухилятись від виконання судового рішення.

Щодо вимоги про стягнення на користь ПП «АГРО-ШИРАК» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн., суд зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених судових витрат, а також на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн..

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями пп. 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що способами здійснення податкового контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно із пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (набрала чинності 01.02.2020 року) затверджений Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №1165). Цей порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Комісія регіонального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь ДПС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - Комісія).

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Додатком №1 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема пунктом 8: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

При цьому, Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, форма якого містить обов`язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)».

Отже, з огляду на правову конструкцію п.8 Критеріїв та форми бланку у Додатку №4, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів, який розглядається судом, з урахуванням приписів ч.2 ст.77 КАС України податковий орган повинен довести наявність на час прийняття оскарженого рішення певної сукупності обставин:

- існування у податкового органу податкової інформації відносно позивача, відповідно до якої існує ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній;

- зазначена інформація стала відома контролюючому органу під час провадження ним поточної діяльності. При цьому, відомості про таку інформацію повинні зазначатись у рішенні податкового органу.

З аналізу наведених вище норм апеляційний суд дійшов висновку, що податковий орган може прийняти рішення про відповідність платника податків п.8 Критеріїв ризиковості не довільно у будь-який час та за будь-якою інформацією, а лише у випадку подання таким платником для реєстрації податкової накладної та лише щодо господарської операції, зазначеної в такій податковій накладній, що прямо передбачено у пунктах 5 та 6 Порядку № 1165.

Як зазначалось вище, в оскарженому рішенні вказано про відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податку та зазначено в графі «податкова інформація», що «встановлено операції з придбання товарів (послуг) у платників податків з ознаками ризиковості, а саме: ТОВ «НАЙСТ», ТОВ «ІНДУСТРІЯ-19»» (а.с. 15, 233).

Натомість, у витязі з протоколу засідання Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.02.2022 року №72, на підставі якого прийнято вказане вище рішення, зазначено однаковий текст наступного змісту: «...за результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання, Комісією враховано інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах Алгоритму дій, щодо віднесення (внесення): ПП «АГРО-ШИРАК» (код ЄДРПОУ 35798278), як такого, що відповідає пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку» (а.с. 234).

Водночас в зазначеному вище витязі з протоколу відсутні посилання на подані позивачем податкові накладні, за наслідками яких здійснювався моніторинг, а також на те, яка саме інформація (вихідні дані, реквізити, видавник) підтверджує зазначені в протоколі відомості та від кого вона надійшла до Комісії, протокол засідання Комісії не містить.

Отже, всупереч приписам Порядку № 1165 Комісією спірне рішення прийнято не в результаті подання позивачем для реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування, що обов`язково має передувати моніторингу платника податку та господарської операції, за наслідками якої складені такі податкова накладна або розрахунок коригування.

Крім того, як в оскарженому рішенні, так і в витязі протоколу засідання Комісії, відсутні посилання на відповідну податкову інформацію, її реквізити, джерело отримання.

Колегія суддів також зазначає, що наведений зміст протоколу Комісії не можна вважати такою інформацією, оскільки він не містить жодних відомостей, які можна було б вважати інформацією, а по суті є лише висновком про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Таким чином, у Комісії були відсутні підстави для розгляду питання про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості, у зв`язку з чим рішення №46 від 02.02.2022 року є протиправним і підлягає скасуванню, як правильно вирішив суд першої інстанції.

Стосовно можливості оскарження спірного рішення в судовому порядку колегія суддів зазначає, що відповідно до Додатку 4 Порядку № 1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яка містить право адміністративного та судового оскарження для платника податку.

Також, абзацом 15 пункту 6 Порядку №1165 встановлено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, Порядком №1165 передбачено, що рішення комісії про відповідність/ невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в суді, що в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень апелянта з цього приводу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, створює перешкоди у здійсненні платником його господарської діяльності.

Стосовно посилання апелянта на дискреційні повноваження податкових органів.

За приписами статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права. Згідно з частиною1, частини 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина. її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Толдер проти Сполученого Королівства». Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-ІІ).

У даному випадку позовна вимога щодо зобов`язання виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновок суду першої інстанції, що у суду не має повноважень зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення про невідповідність підприємства критеріям ризиковості платника.

Таку правову позицію сформовано Верховним Судом у Постановах від 24.07.2018 року у справі № 806/2254/15, від 01.03.2018 року у справі № 826/22282/15, від 29.03.2018 року у справі № 816/303/16, від 13.06.2018 року у справі № 815/6768/15.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення від 02.02.2022 року №46 про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не перевіряється.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обґрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року в адміністративній справі №160/11104/22 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року в адміністративній справі №160/11104/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак