Постанова

від 12.04.2023 по справі 753/16133/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/16133/22

головуючий у суді І інстанції Шаповалова К.В.

провадження № 22-ц/824/5419/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Козакова Олександра Анатолійовича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПАКТСОФТ-Україна», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із позовом до ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 2004 року є директором ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна», учасниками якого є ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ» та ЗАТ «Імпакт-Софт» позивачу стало відомо, що ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ» змінило свою назву та місцезнаходження, при цьому змін до статуту внесено не було, та наразі актуальною назвою товариства є «АБМ КЛАУД КОНСАЛТИНГ».

20 вересня 2022 позивач, маючи намір звільнитися з посади, направив ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна» та ТОВ «АБМ КЛАУД КОНСАЛТИНГ» документи: заяву від 15 вересня 2022 року про звільнення з посади директора ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна» за власним бажанням; повідомлення про скликання позачергових зборів учасників ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна»; рішення директора № 01-09.22 від 15 вересня 2022 року про скликання позачергових зборів.

Одним із учасників товариства є ЗАТ «Імпакт-Софт», яке зареєстровано у російській федерації та до якого відсутня можливість відправки кореспонденції у зв`язку із введенням воєнного стану, що зумовлений збройною агресією рф.

11 листопада 2022 року призначені збори учасників товариства не відбулися через неявку їх учасників, на підтвердження чого було складено відповідний акт.

Позивач вважає, що у зв`язку з тим, що через єдиного учасника ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна», а саме ЗАТ «Імпакт-Софт», який уповноважений на звільнення директора не відбулися загальні збори, які стосувалися питання про припинення обов`язків директора, та протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього статутом та законодавством обов`язків по обранню нового виконавчого органу, позивач вважає, що цим було порушено його трудові права.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 обіймає посаду директора ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна». Питання обрання, звільнення та відкликання одноосібного виконавчого органу товариства відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Предметом спору у цій справі є припинення трудових відносин директора ОСОБА_1 , як виконавчого органу ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна», а отже такий спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Козаков О.А. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спір у справі № 753/16133/22 за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, не є корпоративним. Апелянт не є учасником (засновником) ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна» та звернувся до суду з метою захисту своїх трудових прав шляхом визнання припиненими трудових відносини між ОСОБА_1 і ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна» на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, а тому подана позовна заява ОСОБА_1 має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 викладено висновок про те, що до юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня 2013 року набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, юрисдикція господарського суду поширювалася на вищевказані спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , який є директором ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна», подав заяву про припинення з товариством трудових відносин на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що учасниками ТОВ «ІМПАКТСОФТ-Україна» є ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ» та ЗАТ «Імпакт-Софт», яке є юридичною особою, яка зареєстрована в російській федерації.

У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Укрпошта припинила обмін поштовими відправленнями з 24 лютого 2022 року до/з російської федерації. У зв`язку з цим у позивача відсутня можливість направити ЗАТ «Імпакт-Софт» заяву про звільнення, повідомлення про скликання позачергових зборів учасників та рішення директора про скликання позачергових зборів учасників.

Вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник у межах корпоративних відносин.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Підставою позову у цій справі є захист трудових прав позивача шляхом припинення трудових відносин на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Передбачений частиною 1 статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений ним орган за два тижні.

Позовна заява не обґрунтована обставинами щодо незаконності рішень компетентного органу товариства про звільнення членів виконавчого органу або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Трудовим законодавством України для керівника товариства (директора) як і для будь-якого іншого працівника передбачено право звільнитися за власним бажанням у передбачений законом спосіб, тобто шляхом дотримання необхідних етапів визначеної законом процедури, а саме шляхом попередження власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість скликати збори учасників, керівнику, з метою захисту своїх прав, надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими у порядку цивільного судочинства. Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 390/1449/19.

Згідно з пунктом 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки спір у цій справі не є корпоративним, позивач не є учасником товариства та звернувся до суду з метою захисту трудових прав шляхом розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених частиною 1 статті 38 КЗпП України, а тому подана позовна заява має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Указані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою та дійшов помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козакова Олександра Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська