Постанова

від 12.04.2023 по справі 920/1045/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 920/1045/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022

у справі № 920/1045/21 (суддя П.І.Паламар)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми

до Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» Сумської області (відповідач - 1)

Сумської обласної державної адміністрації (відповідач - 2)

за участю третіх осіб: Міністерства оборони України (третя особа - 1)

Кабінета Міністрів України (третя особа - 2)

про визнання розпорядження частково недійсним, скасування рішення державного реєстратора,

за участю представників:

позивача: Гута В.І.;

позивача: Катькало А.В.;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився;

третьої особи 1: Падалка Р.М.;

третьої особи 2: не з`явився; -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми (далі також - КЕВ м. Суми) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» Сумської області (далі також - Лісгосп) та Сумської обласної державної адміністрації (далі також - Сумська ОДА) про визнання недійсним розпорядження та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021, залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України (далі також - Міністерство), Кабінет Міністрів України (далі також - КМ України).

У січні 2022 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми заявив клопотання про зміну предмету позову та просив визнати недійсним розпорядження Сумської обласної державної адміністрації № 727-ОД від 28.12.2019 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у постійне користування Державному підприємству «Глухівське лісове господарство» земельної ділянки площею 219,5607 га (кадастровий номер № 5921583500:05:003:0016), скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим № 5921583500:05:003:0016 площею 219,5607 га за номером запису 35037416 та права постійного користування цією земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 920/1045/21 позов задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Сумської обласної державної адміністрації № 727-ОД «Про затвердження проекту землеустрою та надання в постійне користування земельних ділянок за межами населених пунктів на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області» від 28.12.2019 в частині відведення та надання в постійне користування Державному підприємству «Глухівське лісове господарство» земельної ділянки військового містечка номер 9 площею 37,16 га на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області у складі земельної ділянки площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016).

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016), яка знаходиться на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області, номер запису № 35037416, та права постійного користування земельною ділянкою, номер запису № 35037454 в частині земельної ділянки військового містечка номер 9 площею 37,16 га. Стягнуто з Сумської обласної державної адміністрації на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми 4 540,00 грн витрат по оплаті судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано встановленими судом обставинами прийняття оспорюваного розпорядження в частині земельної ділянки військового містечка № 9, площею 37,16 га, з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст.ст. 120, 141, ч. З ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», п.п. 44, 45 Положення про користування землями, тобто саме в частині площі, що перебуває у користуванні військової частини.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою позивач вказує на невідповідність оскаржуваного рішення ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр». На перконання скаржника, розпорядження ОДА, і проведена на його виконання державна реєстрація, мають бути скасовані щодо земельної ділянки в цілому, а не лише щодо тієї її частини, яка перебуває у користуванні військової частини.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення лише 05.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 920/1045/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 920/1045/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

30.01.2023 матеріали справи № 920/1045/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 920/1045/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

17.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 920/1045/21 та призначено справу до розгляду на 29.03.2023. Встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 20.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 920/1045/21 призначено на 29.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 920/1045/21 відкладено на 12.04.2023.

12.04.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від уповноваженого представника третьої особи - Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та здійснення подальшого розгляду даної справи за участі особи, яка діє від Кабінету Міністрів України.

Клопотання обґрунтоване обставинами запровадження в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та прийняттям відповідного Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з чим активні пересування працівників Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по місту Києву становлять небезпеку для їх життя та здоров`я. Крім того, зважаючи на обмежений штат працівників, відсутня фізична можливість забезпечити явку особи, яка діятиме від імені Кабінету Міністрів України.

В судове засідання 12.04.2023 відповідачі та третя особа-2 явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, направили

Вислухавши думку представників позивач та третьої особи-1 щодо обґрунтованості клопотання Кабінету Міністрів України щодо відкладення розгляду справи та можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності учасників справи, які не з`явилися, колегія суддів, визнаючи клопотання представника третьої особи-2 необгрунтованим, виходить з наступного.

За нормою ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Колегія суддів зважає на ту обставину, що усім учасникам справи на їх електронні адреси були завчасно направлені як копія ухвали Північного апеляційного господарського суду суду від 22.02.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі №920/1045/21, так і ухвала суду від 29.03.2023 про відкладення розгляду справи на 12.04.2023. При цьому, як зазначалось у п.6 ухвали суду про відкриття апеляційного провадження, участь у судовому засіданні учасників апеляційного провадження не є обов`язковою, а нез`явлення представників сторін у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

12.04.2023 у судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги повністю, просили суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги КЕВ м. Суми підтримав повністю, вказуючи на обґрунтованість викладених у ній доводів, просив апеляційну скаргу задовольнити.

12.04.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 2, 10 Закону України «Про оборону України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності.

Відповідно до вимог ст. 13 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст. 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, зокрема земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Законом України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, міністерствами та іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними у межах, визначених законодавством України.

Статтею 19 ЗК України запроваджено поділ земель України за категоріями залежно від їх цільового призначення, у т.ч. на землі оборони.

Відповідно до вимог ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Згідно статті 20 ЗК України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та п. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014, п. 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі - Положення МО про користування землями) і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із казарменим фондом, житловим фондом, об`єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони (наказ Міністерства оборони України № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» від 03.07.2013).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на оперативному обліку позивача перебуває земельна ділянка площею 37,16 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області.

Вказана земельна ділянка належить Міністерству оборони України, відведена у користування військовій частині НОМЕР_1 під військове містечко №9.

На цій земельній ділянці було зведено військове містечко (будівлі та споруди), у т.ч. громадський будинок з господарськими допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 7 968,2 м2 (вул. Лісова, 1, масив «Обложки-2», с/рада Березівська Глухівський район, Сумська область).

Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи індивідуальною карткою обліку земельної ділянки (Додаток № 2 до Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, форма 403), схемою генерального плану військового містечка №9 відведення земельної ділянки (дозволене рішенням виконкому райради № 876 від 18.05.1977), актом приймання (передачі) будівель, споруд на території військового містечка від 26.03.2019, технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (військове містечко №92) від 04.07.2019, листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 10-18-0.2-4339/2-20 від 03.08.2020.

Як вказував позивач, підставою для відведення земельної ділянки у користування військовій частині стало рішення № 876 від 18.05.1997, яке не було додано ним до матеріалів справи у зв`язку із його втратою.

Втім, оскільки факт розміщення на спірній земельній ділянці військового містечка, її розташування та меж учасниками справи не оспорюється, суд вважає такі обставини встановленими.

Право державної власності на майно та земельну ділянку площею 37,16 га, розташованої на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області виникло на підставі ч. 1 ст. 34 Закону України «Про власність», відповідно до якого загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 право на землю, набуте, на підставі законодавства, яке діяло раніше, не припиняється у зв`язку наступною зміною земельного законодавства.

Отже, на підставі ст.ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони», землі військового містечка №9 відносяться за формою власності до земель державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебувають на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Згідно з правовими нормами, що містяться у ч. 2 ст. 77, ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, матеріалами справи підтверджується приналежність земельної ділянки площею 37,29 га до земель державної власності з відведення її у користування військовій частині НОМЕР_1 під військове містечко №9.

Відповідно до п. 1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми, затвердженого наказом командування Сил логістики Збройних Сил України від 30.06.2021 №254 (далі також - Положення) КЕВ м. Суми є державною установою, яка створена Міністерством оборони України з метою виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організації (далі - військових частин) Збройних Сил України.

Згідно з ч. 9 Положення, Начальник КЕВ м. Суми відповідає за організацію самопредставництва, представництва інтересів КЕВ м. Суми в судах.

Відповідно до ч. 12 Положення, КЕВ м. Суми бере участь у судовому процесі у всіх судах України (першої, апеляційної та касаційної інстанції через юрисконсультів КЕВ м. Суми в порядку самопредставництва, які є уповноваженими особами відповідно цього положення, або через представника.

Відповідно до ч. 13 Положення, КЕВ м. Суми є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, а також інші печатки та штампи, необхідні для забезпечення діяльності установи, та самостійно несе відповідальність за свою діяльність.

Реєстрація КЕВ м. Суми здійснена відповідно до п.4 ст. 7 розд. III Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань» №755 від 15.05.2003 до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 680 від 19.12.2017, облiк земельних ділянок включає дані про наявність, рух, якісний стан, контроль за їх збереженістю, законністю, ефективністю використання, а сам облік включає бухгалтерський і оперативний облік (п.1.3. вказаної Інструкції).

Згідно з ч.14 Положення, майно КЕВ м. Суми є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. КЕВ м. Суми користується закріпленою за ним землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. КЕВ м. Суми здійснює заходи щодо формування земельних ділянок, їх державної реєстрації та реєстрації речових прав на земельні ділянки, які перебувають у користуванні Збройних Сил України.

За нормою ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Отже, матеріалами справи також підтверджуються права КЕВ м. Суми виступати позивачем у цій справі з вимогами про захист земельної ділянки державної власності, що перебуває у постійному користуванні Міністерства Оборони України, та закріплена за КЕВ м. Суми на праві оперативного управління.

Як убачається із матеріалів справи, розпорядженням Сумської обласної державної адміністрації № 727-ОД «Про затвердження проекту землеустрою та надання в постійне користування земельних ділянок за межами населених пунктів на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області» від 28.12.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, іншого лісогосподарського призначення та збереження і використання земель природно-заповідного фонду Державному підприємству «Глухівське лісове господарство», Землянківське лісництво (за межами населених пунктів), за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення на території Березівської об`єднаної територіальної громади (сільської ради) Глухівського району Сумської області, надано Державному підприємству «Глухівське лісове господарство» у постійне користування земельні ділянки державної власності із земель лісогосподарського призначення, зокрема, площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 283982091 від 10.11.2021, 10.01.2020 державним реєстратором Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області Безуглою В.С. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку (номер запису № 35037416) та право постійного користування земельною ділянкою (номер запису № 35037454) за відповідачем 1.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, картою обліку земельної ділянки (Додаток № 2 до Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, форма 403), схемою генерального плану військового містечка №9 (відведення земельної ділянки дозволене рішенням виконкому райради № 876 від 18.05.1977) земельна ділянка площею 37,16 га, зайнята військовим містечком №9 на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області, є частиною земельної ділянки площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016), яку спірним розпорядженням № 727-ОД від 28.12.2019 було надано у постійне користування відповідачу-1.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», передбачено, що до компетенції Кабінету Міністрів України належить, зокрема, визначення порядку вилучення і передачі військового майна у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування).

Відповідно до ч. 1 ст. 117, ст. 142 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України суду не надано доказів прийняття органом, уповноваженим на розпорядження землями оборони (Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України) рішення про відмову від права власності на спірну земельну ділянку або відчуження її в інший визначений законом спосіб.

За відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України відповідач 2 не мав повноважень розпоряджатись спірною земельною ділянкою державної власності, не міг вилучати її з користування Міністерства Оборони України та приймати рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства та надання цієї земельної ділянки в постійне користування відповідачу-1.

Отже, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що оспорюване розпорядження прийняте відповідачем-2 з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст.ст. 120, 141, ч. З ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», п.п. 44, 45 Положення про користування землями та порушує права позивача як органу управління державним майном.

Відповідно до положень статті 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Крім того, оскаржуваним розпорядженням № 727-ОД від 28.12.2019 незаконно змінено цільове призначення земельної ділянки військового містечка №9 площею 37,16 га із земель оборони на землі для ведення лісового господарства.

Відповідно до вимог ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 317, ч. 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 386 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право на захист права власності.

Згідно зі ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки як і постійний користувач) має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника визнається судом недійсним та скасовується.

Як уже було зауважено, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що оспорюване розпорядження прийняте відповідачем-2 з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст.ст. 120, 141, ч. 3 ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», п.п. 44, 45 Положення про користування землями, та порушує права позивача як органу управління державним майном.

Водночас, висновок суду про можливість визнання оскаржуваного розпорядження ОДА та проведеної на його підставі реєстрації права користування в частині виключно земельної ділянки, площею 37,16 га, тобто яка фактично надавалась у користування під будівництво військового містечка, а не щодо сформованої земельної ділянки площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016), яку спірним розпорядженням № 727-ОД від 28.12.2019 було надано у постійне користування відповідачу-1, є помилковим.

Так, у відзиві на позовну заяву Сумська ОДА вказує на те, що до Сумської ОДА надійшло клопотання Державного підприємства «Глухівське лісове господарство» (право попередник Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» Сумської області) від 20.04.2016 № 205 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 16560,42 га, розташованих за межами населених пунктів на території 20 сільських рад Глухівського району Сумської області.

На підставі вказаного клопотання та доданих до нього матеріалів було прийнято розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 27.05.2016 №271-ОД «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за межами населених пунктів на території Глухівського району Сумської області», відповідно до якого надано дозвіл на розроблення (з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою) проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 16560,42 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг із земель державної власності лісогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Глухівського району Сумської області згідно з переліком, що додавався.

Цільове призначення та розмір земельних ділянок, що зазначені у розпорядженні від 27.05.2016 № 271-ОД, підтверджується витягом із «Звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами угіддями та видами економічної діяльності» форма 6-зем станом на 01.01.2016, за рахунок яких планується формування земельних ділянок Державному підприємству «Глухівське лісове господарство» лісогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів на території Глухівського району Сумської області, наданим Управлінням Держгеокадастру у Глухівському районі Сумської області від 18.04.2016 № 97-28-99.1-641/216.

Також, до Сумської обласної державної адміністрації надходив лист Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми від 25.10.2016 № 3614 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 37,16 гектара в постійне користування на території Обложківської сільської ради Глухівського району Сумської області.

Вiдповiдно до листа Управління Держгеокадастру у Глухівському районі Сумської області від 16.11.2016 № 8-28-99.1-1720/2-16 згідно із звітністю з кількісного обліку земель форми 6-зем, землі за рахунок яких планується формування земельної ділянки значаться за Міністерством Оборони України (військова частина НОМЕР_1 ) у постійному користуванні на території Березiвської сільської ради (колишня Обложківська) Глухівського району загальною площею 32,7 га забудованих земель.

Тобто, у відзиві на позовну заяву Сумська ОДА підтверджує, що до неї, як до розпорядника земель, у 2016 році звернулось два землекористувача.

При цьому, за доводами Сумської ОДА, на підтвердження наявності права постійного користування ДП «Глухівське лісове господарство» мав розроблені матеріали лісовпорядкування на цю територію, що, відповідно до ч.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України є документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

Натомість, ще у 2016 році із листа Управління Держгеокадастру у Глухівському районі Сумської області від 16.11.2016 № 8-28-99.1-1720/2-16 Сумська ОДА була обізнана про те, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки за заявою Лісгоспу значаться за Міністерством Оборони України (військова частина НОМЕР_1 ) у постійному користуванні на території Березiвської сільської ради (колишня Обложківська) Глухівського району загальною площею 32,7 га забудованих земель.

Відповідно до ст. 123 ЗК України, в редакції, чинній на час звернення Лісгоспу із відповідною завою про відведення землі у постійне користування, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без зміни її меж та цільового призначення, здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що і Лісгосп і КЕВ м. Суми мають у розпорядженні право постійного користування, набуте ними відповідно до законодавства, яке не вимагало проведення державної реєстрації цих прав.

У 2016 році Лісгосп розпочав процедуру виготовлення технічної документації, фактичного формування земельних ділянок та реєстрації права постійного користування.

Разом з цим, на одній із земельних ділянок лісового фонду було збудовано військове містечко на земельній ділянці, відведеній саме для цієї мети рішенням виконкому райради № 876 від 18.05.1997.

За змістом ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Незважаючи на те, що право користування земельною ділянкою Лісгоспу на момент звернення до Сумської ОДА із заявою про відведення земельних ділянок лісового призначення підтверджувалось матеріалами лісовпорядкування, наявність на цих землях нерухомого майна (військового містечка) унеможливлює подальше перебування земель у статусі земель лісового призначення, як і використання технічної документації лісовпорядкування на цю земельну ділянку.

Відповідно, Сумська ОДА, з урахуванням наведених норм права, не мала законних підстав відводити земельну ділянку у тих межах, які були запропоновані Лісгоспом.

Як встановлено ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцемрозташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

За нормою ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, у тому числі, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сфомовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржуваним розпорядженням Сумської обласної державної адміністрації № 727-ОД «Про затвердження проекту землеустрою та надання в постійне користування земельних ділянок за межами населених пунктів на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області» від 28.12.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, іншого лісогосподарського призначення та збереження і використання земель природно-заповідного фонду Державному підприємству «Глухівське лісове господарство», Землянківське лісництво (за межами населених пунктів), за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення на території Березівської об`єднаної територіальної громади (сільської ради) Глухівського району Сумської області, надано Державному підприємству «Глухівське лісове господарство» у постійне користування земельні ділянки державної власності із земель лісогосподарського призначення, зокрема, площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 283982091 від 10.11.2021, 10.01.2020 державним реєстратором Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області Безуглою В.С. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку (номер запису № 35037416) та право постійного користування земельною ділянкою (номер запису № 35037454) за відповідачем-1.

Тобто, земельна ділянка площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016) сформована як окремий та цілісний об`єкт цивільних прав.

А оскільки формування земельної ділянки площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016) відбулось із порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст.ст. 120, 141, ч. 3 ст. 142 ЗК України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», п.п. 44, 45 Положення про користування землями, а під час відведення земельної ділянки як відповідач-2 (Сумська ОДА), так і відповідач-1 (Лісгосп) були обізнані із тим, що земельна ділянка площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016) включає земельну ділянку, на якій розташовано військове містечко №9, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування як оскаржуваного розпорядження, так і здійснених на його виконання реєстраційних дій щодо сформованої земельної ділянки площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016).

Суд апеляційної інстанції також зважає на ту обставину, що оскаржуваним розпорядженням фактично змінено цільове призначення земель із земель оборони на землі лісогосподарського призначення.

Колегія суддів також погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Законом України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» не передбачено можливості внесення запису про часткове скасування державної реєстрації прав, або щодо частини земельної ділянки.

Як уже було зауважено, земельна ділянка формується на підставі виготовленої технічної документації, яка включає не тільки площу, а й конфігурацію земель, межі, суміжних користувачів тощо.

Так, відповідно до п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки як:1) кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку; 2) місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); 3) опис меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності; 4) площа; 5) міри ліній по периметру; 6) координати поворотних точок меж; 7) дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі із зазначенням пунктів прив`язки; 8) дані про якісний стан земель та бонітування ґрунтів згідно з підпунктами 7 і 9 пункту 22 цього Порядку; 9) відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка, згідно з пунктами 21-23 цього Порядку; 10) цільове призначення (категорія земель, вид цільового призначення земельної ділянки в межах певної категорії земель) та інші відомості, визначені цим пунктом.

Як унормовано абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка, сформована як цілісний об`єкт майнових прав, має кадастровий номер, площу та інші властивості. Відповідно, державній реєстрації підлягає право користування на цілісний об`єкт майнових прав. Однак, чинним законодавством не передбачено можливості формування нової земельної ділянки за рішенням суду у зв`язку із порушенням вимог законодавства щодо частини земельної ділянки, яка була відведена за рішенням органу державної влади, як і можливості скасування державної реєстрації прав щодо частини земельної ділянки, сформованої як цілісний об`єкт майнових прав.

Колегія суддів також виключає можливість поділу сформованої з порушенням вимог закону земельної ділянки площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016), або ж виділу належної Міноборони частини земель, площею 37,16 га, адже чинним ЗК України передбачено можливість поділу або виділу земель виключно щодо земельних ділянок відведених відповідно до вимог ст. 123 ЗК України та сформованих відповідно до ст. 79-1 ЗК України.

Так, п. 12 ст. 186 ЗК України встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується:

у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем;

у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно, скасування як оскаржуваного розпорядження, так і здійсненої на його підставі державної реєстрації прав лише в частині площі, яку фактично займає військове містечко, суперечить встановленому законом порядку відведення земельних ділянок у користування (ст. 123 ЗК України), порядку формування земельних ділянок як об`єкта майнових права (ст. 79-1 ЗК України) та не може бути виконане в порядку виконавчого провадження, з огляду на ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

У подальшому, під час відведення спірної земельної ділянки площею 219,5607 га як Лісгоспу, так і Міноборони, з огляду на перебування частини земель у постійному користуванні Лісгоспу, а частини - у постійному користуванні Міноборони, має бути виготовлена нова технічна документація, яка б відображала дійсні розмірі та межі земель.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні щодо можливості скасування оскаржуваного розпорядження ОДА та проведеної на його підставі реєстрації прав а земельну ділянку площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016) в частині земельної ділянки, площею 37,16 га зайнятої військовим містечком №9, ст.ст. 79-1, 123 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення у справі.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір виник внаслідок дій обох відповідачів, оскільки як Лісгосп під час звернення із заявою про відведення земельної ділянки, так і Сумська ОДА під час відведення землі не могли не знати про розташування на частині земельної ділянки військового містечка. Отже, судовий збір як за розгляд справи судом першої інстанції, так і судовий збір за подання апеляційної скарги розподіляється між відповідачами у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 920/1045/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 920/1045/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми задовольнити повністю.

Визнати недійсним розпорядження Сумської обласної державної адміністрації № 727-ОД «Про затвердження проекту землеустрою та надання в постійне користування земельних ділянок за межами населених пунктів на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області» від 28 грудня 2019 року в частині відведення та надання в постійне користування Державному підприємству «Глухівське лісове господарство» земельної ділянки площею 219,5607 га (кадастровий номер 5921583500:05:003:0016).

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5921583500:05:003:0016, номер запису № 35037416, та права постійного користування земельною ділянкою, номер запису № 35037454 на земельну ділянку кадастровий номер 5921583500:05:003:0016.

Стягнути з Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, Майдан Незалежності, 2, код 14005581) та Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» (41142, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Собич, вул. Городок, буд. 35, код 00992987) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165, код 26622590) по 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4.Стягнути з Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, Майдан Незалежності, 2, код 14005581) та Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» (41142, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Собич, вул. Городок, буд. 35, код 00992987) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165, код 26622590) по 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 920/1045/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.04.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз