Постанова

від 07.03.2023 по справі 904/8772/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/8772/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 року (повний текст складено 16.11.2022 року) у справі № 904/8772/15 (суддя Фещенко Ю.В.)

за заявою Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

про вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстровано в установленому порядку

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерсервіс" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до Селянського (фермерського) господарства "Мальва" (с. Мар`ївка Синельниківського району Дніпропетровської області)

про стягнення 320 530,84 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 року у справі № 904/8772/15 відмовлено у задоволенні заяви Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстровано в установленому порядку.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- заявником не доведено наявність правових підстав, передбачених частинами 10, 11 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, для звернення стягнення на речове право (майнове право) боржника, що не зареєстровано в установленому законом порядку на підставі, а саме: право постійного користування земельною ділянкою, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1985248612248; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер:1224856200:01:005:0289; опис об`єкта: площа (га): 25.9054; Номер запису про право власності / довірчої власності: 34605895; тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 10.12.2019, 13:31:48; державний реєстратор: Деркач Світлана Василівна, Синельниківська районна державна адміністрація, Дніпропетровська область; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50178393 від 12.12.2019, 13:32:47, Деркач Світлана Василівна, Синельниківська районна державна адміністрація, Дніпропетровська область; підстава для державної реєстрації: наказ, серія та номер: 4-2211/15-18-СГ, виданий 06.06.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; наказ, серія та номер: 4-24/15-19-СГ, виданий 04.01.2019, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, серія та номер: б/н, виданий 04.01.2019, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; форма власності: комунальна; власники: Славгородська селищна рада, ідентифікаційний код: 04339630, країна реєстрації: Україна, яке належить Селянському (фермерському) господарству "Мальва", ідентифікаційний код: 24242989, Україна, 52541, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Мар`ївка (Мар`ївська с/р), вулиця Українська, будинок 5, згідно з Державним актом на право постійного користування землею виданого громадянину України ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства серія ІІ-ДП №003897 від 26 грудня 2001 року зареєстрованого за № 1533 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею;

- з викладених заявником обставин суд не знаходить достатніх підстав для застосування аналогії закону чи аналогії права у даній справі.

Не погодившись з ухвалою суду, Синельниківський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає обставини, за яких заявник звернувся до суду та вказує, що:

- право постійного користування земельною ділянкою належить боржнику, але не зареєстровано в установленому законом порядку, є похідним від права власності на нерухоме майно, збереглося у первісному вигляді, встановленому порядком до 1 січня 2002 року, відповідно до якого відсутні обмеження у цивільному обороті до такого виду об`єкту цивільних прав;

- відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції від 25.08.2022 року) у разі, якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника, не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно;

- якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання, вирішити питання про звернення стягнення на речове право (майнове право) боржника, що не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме - право постійного користування земельною ділянкою, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1985248612248; Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; Кадастровий номер: 1224856200:01:005:0289; Опис об`єкта: Площа (га): 25.9054; Номер запису про право власності / довірчої власності: 34605895; Тип права власності: Право власності; Дата, час державної реєстрації: 10.12.2019 13:31:48; Державний реєстратор: Деркач Світлана Василівна, Синельниківська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50178393 від 12.12.2019 13:32:47, Деркач Світлана Василівна, Синельниківська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл.; Підстава для державної реєстрації: наказ, серія та номер: 4-2211/15-18-СГ, виданий 06.06.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; наказ, серія та номер: 4-24/15-19-СГ, виданий 04.01.2019, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровськійобласті;актприймання-передачіземельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, серія та номер: б/н, виданий 04.01.2019, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; Форма власності: комунальна; Власники: Славгородська селищна рада, код ЄДРПОУ: 04339630, країна реєстрації: Україна, яке належить Селянське (фермерське) господарство "Мальва", код ЄДРПОУ: 24242989, Україна, 52541, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Мар`ївка (Мар`івська с/р), вулиця Українська, будинок 5, згідно Державного акту на право постійного користування землею виданого громадянину України ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства серія ІІ-ДП №003897 від 26 грудня 2001 року зареєстрованого за № 1533 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь у судовому засіданні своїх представників не забезпечили.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2023 року. Явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Представник апелянта був присутній в судовому засіданні 13.02.2023 року та про розгляд справи 07.03.2023 року повідомлений судом.

Ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2023 року про відкладення розгляду справи на 07.03.2023 року була надіслана всім учасникам справи поштою, про що свідчить відмітка канцелярії суду про відправлення.

Отже, правом участі в судовому засіданні сторони не скористались, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 року у даній справі стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Мальва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерсервіс" 213 687 грн. 23 коп. боргу, 106 843 грн. 61 коп. штрафу та 4 807 грн. 96 коп. витрат на сплату судового збору.

На примусове виконання рішення суду видано наказ від 11.12.2015 року.

Від Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява, за змістом якої заявник просив: вирішити питання про звернення стягнення на речове право (майнове право) боржника, що не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: право постійного користування земельною ділянкою, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1985248612248; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер:1224856200:01:005:0289; опис об`єкта: площа (га): 25.9054; Номер запису про право власності / довірчої власності: 34605895; тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 10.12.2019, 13:31:48; державний реєстратор: Деркач Світлана Василівна, Синельниківська районна державна адміністрація, Дніпропетровська область; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50178393 від 12.12.2019, 13:32:47, Деркач Світлана Василівна, Синельниківська районна державна адміністрація, Дніпропетровська область; підстава для державної реєстрації: наказ, серія та номер: 4-2211/15-18-СГ, виданий 06.06.2018, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; наказ, серія та номер: 4-24/15-19-СГ, виданий 04.01.2019, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, серія та номер: б/н, виданий 04.01.2019, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; форма власності: комунальна; власники: Славгородська селищна рада, ідентифікаційний код: 04339630, країна реєстрації: Україна, яке належить Селянському (фермерському) господарству "Мальва", ідентифікаційний код: 24242989, Україна, 52541, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Мар`ївка (Мар`ївська с/р), вулиця Українська, будинок 5, згідно з Державним актом на право постійного користування землею, виданого громадянину України ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства серія ІІ-ДП № 003897 від 26 грудня 2001 року, зареєстрованого за № 1533 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

В обґрунтування поданої заяви державний виконавець посилався на наступні доводи:

- державним виконавцем проведено перевірку майнового стану боржника, за результатами якої було отримано інформацію з територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про те, що на території Славгородської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 28 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ДП № 003897 від 26.12.2001 року, виданого на громадянку ОСОБА_1 ;

- іншого нерухомого або рухомого майна, рахунків, коштів на рахунках та майнових прав боржника під час перевірки майнового стану (в тому числі повторної), не виявлено, про що отримано відповідні повідомлення;

- вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності лише речове право (майнове право), а саме право постійного користування земельною ділянкою площею 28 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ДП № 003897 від 26.12.2001 року, зареєстрований за № 1533, виданого громадянину України ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, однак дане речове право не зареєстроване в установленому законом порядку - ані відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ані відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр";

- з моменту створення Селянського (фермерського) господарства "Мальва" відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації;

- державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно, як суб`єкт підприємницької діяльності, могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем;

- з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник;

- право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за Земельним кодексом України від 25.10.2001 року не є суб`єктом такого права; право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства;

- чинне законодавство передбачає можливість звернення стягнення на майнові права боржника, відносини щодо порядку звернення стягнення на майнові права боржника, що не зареєстровано в установленому законом, порядку не врегульовані законом.

Враховуючи вказане вище, заявник просив суд застосувати аналогію закону відповідно до частин 10, 11 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

На думку колегії суддів суд першої інстанції надав належну оцінку вказаним доводам подання державного виконавця та дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Так, відповідно до пункту 10 статті 336 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до змісту статей 48, 50 Закону України "Про виконавче провадження" допустимо під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) звернення стягнення на нерухоме майно боржника - юридичної особи, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

У даному випадку мова йде не про нерухоме майно, а про майнові права боржника.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.03.2017 року у Відділі Головного управління Держгеокадастру у Синельниківському районі за відповідачем у даній справі рахується на праві постійного користування земельна ділянка площею 28,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Славгородської селищної ради на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ДП № 003897 від 26.12.2001 року (а.с.96).

З матеріалів справи вбачається, що вказана земельна ділянка згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ДП № 003897 від 26.12.2001 року була видана ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського ) господарства (а.с.131).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 та від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).

Колегія суддів звертає увагу, що заявник просив саме застосувати аналогію закону та послався на конкретну правову норму - пункт 10 статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім`я ОСОБА_1 , який є тим документом, який закріплює речове право (законний інтерес) Селянського (фермерського) господарства "Мальва" на використання спірної земельної ділянки, відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення речового права.

Дане питання не є спірним.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рц/2005 суд вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України 2001 року не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення осіб (постанова Кабінету Міністрів від 02.04.2002 року № 449 (чинна до 23.07.2013 року). Отже, громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001), одержані ними до 01.01.2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Як вірно зазначив суд першої інстанції - переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку було і є правом, а не обов`язком землекористувача.

З моменту державної реєстрації Селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, а також юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18).

У відносинах, а також у спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Положеннями статті 14 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній на час створення Селянського (фермерського) господарства "Мальва"), передбачалось, що майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави нарівні з іншими формами власності.

За своєю юридичною природою право фермерського господарства на земельну ділянку його засновника слід розглядати як охоронюваний законом інтерес фермерського господарства у розумінні, викладеному у рішенні Конституційного Суду України № 18- рп/2004 від 01.12.2004 року.

Чинне на час створення Селянського (фермерського) господарства "Мальва" законодавство передбачало, що Державний акт на право постійного користування землею оформлюється на ім`я голови селянського фермерського господарства.

Отже, Державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім`я ОСОБА_1 є тим документом, який закріплює речове право (законний інтерес) Селянського (фермерського) господарства "Мальва" на використання спірної земельної ділянки, відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення речового права.

В той же час, відповідно до частин 10, 11 статті 336 Господарського процесуального кодексу України за поданням державного виконавця, приватного виконавця судом може бути вирішено питання під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Апелянт не спростував висновок суду першої інстанції про те, що право постійного користування земельною ділянкою є похідним від права власності і не може бути з ним ототожнене.

Суд вірно визначив, що заявником не доведено наявність правових підстав, передбачених частинами 10, 11 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, для звернення стягнення на речове право (майнове право) боржника, що не зареєстровано в установленому законом порядку право постійного користування земельною ділянкою.

Колегія суддів звертає увагу, що за доводами апеляційної скарги апелянт не вказує, які порушення норм матеріального чи процесуального права допущено судом першої інстанції. Скарга містить лише викладення обставин, які аналогічні доводам заяви (подання) державного виконавця.

Між тим, приписи статті 277 Господарського процесуального кодексу України містять перелік підстав для скасування оскаржуваного в апеляційному порядку рішення суду та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення, про що і просив скаржник.

Такі обставини колегією суддів не встановлені, апелянтом не доведені. Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апелянт надав суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення щодо можливості звернення стягнення ( в частині примусової реалізації) на речове право (майнове право) боржника, що не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме - право постійного користування земельною ділянкою.

Скаржник посилається на пункт 1 частини 1 статті 10, абзац 1 частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" ( прийнятий 02.06.2016 року в редакції від 25.08.2022 року) абз.1 ч.1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження ( прийнятий 02.06.2016 року в редакції від 25.08.2022 року), статтю 177 Цивільного кодексу України.

Також апелянт зазначає, що в Земельному кодексі України відсутня як пряма вказівка щодо можливості, так і чітка заборона обороту вказаного речового права.

Вважає, що із закріпленого у статті 19 Конституції України принципу стосовно того, що юридичним особам приватного права дозволено все, що прямо не заборонено законом, слідує висновок про те, що право постійного користування земельною ділянкою може вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, тобто обороноздатним. Тому право відповідача на постійне користування земельною ділянкою може бути відчужено, у тому числі шляхом примусової реалізації.

Колегія суддів не приймає вказані доводи апелянта з огляду на предмет апеляційного оскарження законність ухвали суду першої інстанції в частині відмови в застосуванні аналогії закону.

Суд вірно вказав на неможливість такого застосування, як і на неможливість застосування аналогії права.

Саме ці висновки суду скаржник не спростував.

Отже, апеляційна скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню. Оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 року у справі № 904/8772/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О. Вечірко

Повний текст постанови складено 19.04.2023 року.