Рішення

від 05.04.2023 по справі 915/540/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Справа № 915/540/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

за участю сторін:

від позивача (представника позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представника відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", вул.Польова, 97, с.Черляни, Городоцький р-н, Львівська область, 81554; поштова адреса: 81500, м.Городок, Львівська область, а/с 22; електронна адреса: lawyer1@kpp-centr.com.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Логістик", 57017, Миколаївська область, м.Миколаїв, проспект Центральний, буд.67, офіс 512

про: стягнення 231 798,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №826 від 09.11.2022 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Логістик" суму заборгованості у розмірі 148 632,47 грн., штраф у розмірі 29 726,49 грн., пеню в розмірі 26 835,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 990,42 грн., 3% річних у розмірі 2 614,30 грн., 3 476,97 грн. судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №550618 від 06.11.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2022 позовну заяву №826 від 09.11.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.11.2022 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 17.11.2022 в якій зазначає, що позивачем було долучено до позовної заяви усі наявні у нього документи у повному обсязі та для отримання доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування просить суд витребувати у Миколаївської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області належним чином засвідчені копії податкових Декларацій ТОВ "Командор Логістик" зі сплати податку на додану вартість за лютий, березень 2022 року з додатками, оскільки на запит позивача Миколаївська ДПІ відмовилась надавати вищевказані документи.

Ухвалою суду від 05.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12 січня 2023 року о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 12.01.2023 підготовче засідання відкладено на 31 січня 2023 року о 10 год.30 хв.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10:20 до 11:48 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область"), судове засідання у справі 31.01.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 31.01.2023 підготовче засідання призначено на 23 лютого 2023 року об 11 год. 30 хв.

20.02.2023 від позивача до суду надійшла заява в якій позивач просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач у позовній заяві просив суд витребувати у Миколаївської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївської області та ТОВ "КОМАНДОР ЛОГІСТИК" належним чином засвідчені копії податкових Декларацій ТОВ "КОМАНДОР ЛОГІСТИК" зі сплати податку на додану вартість за лютий, березень 2022 року з додатками. В обґрунтування вказує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та посилається на практику Верховного Суду. Вказує, що для отримання допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування позивач звернувся з відповідними запитами до Миколаївської державної податкової інспекції Головного управління ДГІС у Миколаївської області. Однак, станом на момент пред`явлення позову запитувана інформація позивачем по справі не отримана. Листом про надання інформації Головне управління ДПС у Миколаївської області відмовило ТОВ "КПП ЦЕНТР" у наданні запитуваної інформації.

Ухвалою суду від 23.02.2023 клопотання про витребування доказів - задоволено. Зобов`язано Миколаївську державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Миколаївської області у строк до 07.03.2023 надати до суду належним чином засвідчені копії податкових Декларацій ТОВ "КОМАНДОР ЛОГІСТИК" зі сплати податку на додану вартість за лютий, березень 2022 р. Зобов`язано ТОВ "КОМАНДОР ЛОГІСТИК" у строк до 07.03.2023 надати до суду належним чином засвідчені копії податкових Декларацій ТОВ "КОМАНДОР ЛОГІСТИК" зі сплати податку на додану вартість за лютий, березень 2022 року з додатками. Підготовче засідання відкладено на " 09" березня 2023 року об 11 год. 30 хв. Також, суд ухвалив провести розгляд справи поза межами встановленого ст.181, 195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

07.03.2023 від позивача до суду надійшла заява в якій позивач просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

07 березня 2023 року від Головного управління ДПС у Миколаївської області на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2023 надійшла інформація роздрукована з інформаційних баз даних ДПС України, а саме завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Командор Логістик» за лютий, березень 2022 року.

Відповідач через систему «Електронний суд» 07.03.2023 надав відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказує на відсутність факту поставки товарів позивачем відповідачу. Зазначає, що відповідачу нічого не відомо про факт нібито поставки йому товарів за видатковими накладними, які зазначені в позовній заяві. Податкова накладна не відповідає ознакам первинного документа, оскільки вона є одностороннім документом, до процедури складення та реєстрації якої покупець не має жодного відношення. Вказує, що податкова накладна є документом, який створюється у правовідносинах щодо справляння податків і зборів, він є лише підставою для нарахування відповідного податку та стосується в першу чергу взаємовідносин між платником податків та контролюючим органом, і жодним чином не може підтверджувати договірні правовідносини між суб`єктами господарювання. Предметом доказування у справі є обставини виконання договору поставки між сторонами, а згідно норм закону та Договору, реальність здійснення господарської операції встановлюється саме первинними документами, які позивачем не надано, а докази, які містяться в матеріалах справи є неналежними та недопустимими. Відповідач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача завищеною та неспівмірною зі складністю справи та часом, затраченим на її супроводження, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішенні справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач просить суд розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі документів.

Ухвалою суду від 09.03.2023 занесену до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 квітня 2023 року.

Позивач (представник позивача) в судове засідання 05.04.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 09.03.2023, яка була направлена на електронну адресу позивача, яку позивач зазначив у позовній заяві та отриманна останнім 09.03.2023 о 18 год. 04 хв, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.138).

Відповідач (представник відповідача) в судове засідання 05.04.2023 не з`явився.

Поштове відправлення з ухвалою від 09.03.2023 направлено на адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана відповідачу копія ухвали суду від 09.03.2023 повернулась до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2023 була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

06.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Командор Логістик" (далі - покупець) було укладено Договір поставки №550618 (далі - Договір), у відповідності до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів, за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до п.1.3 Договору, товар передається покупцю партіями на підставі замовлень на кожну партію. Замовлення передається засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою. У замовленні покупця зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що товар (упаковка) входить в вартість товару. Підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст.266 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий покупцем по видатковій накладній або узгоджений в рахунку-фактурі, переданому по факсу чи електронній пошті, не підлягає поверненню по ініціативі покупця, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену покупцем.

У відповідності до п.2.1 Договору, товар передається постачальником покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п.2.2 Договору).

Згідно п.4.1 Договору, строк поставки товару становить 7 днів з дати підтвердження замовлення постачальником. Передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість (п.4.3 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, загальна сума Договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником.

У відповідності до п.5.2 Договору, назва, асортимент та ціна за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказується у видатковій накладеній, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.5.3 Договору, товар передається, на умовах оплати згідно п.5.5 даного Договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур`єрськими фірмами.

Пунктом 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.01.2021) визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п.5.7 Договору, моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцем (кур`єрським фірмам) в порядку п.2 ст.664 Цивільного кодексу України.

Згідно п.6.1 Договору, у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

У відповідності до п.6.3 Договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Згідно п.9.1 Договору, обмін заявами, повідомленнями, підтвердженнями, дозволами, замовленнями і пропозиціями тощо здійснюється сторонами у письмовій формі за адресами, зазначеними у даному Договорі.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що повідомлення, запити, підтвердження, дозволи, замовлення і пропозиції надсилаються сторонами українською або російською мовами і мають силу за умови здійснення доставки кур`єром, передачі факсом, відправлення зареєстрованого листа з повідомленням про підтвердження їх одержання і відповідно набувають чинності з моменту їх одержання. Факс копії повідомлень, змін до Договору та інших документів, підписані обома сторонами та скріплені печатками мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами. З моменту отримання оригіналів повідомлень, змін до договору чи інших документів, факс копії втрачають свою юридичну силу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, на загальну суму 148 632,47 грн., Вказує, що здійснив поставку товару за наступними видатковими накладними:

- видатковою накладною №FTM00048061/22 від 08.02.2022 (а.с.71);

- видатковою накладною №FTM00050826/22 від 09.02.2022 (а.с.72);

- видатковою накладною №FTM00053150/22 від 10.02.2022 (а.с.73);

- видатковою накладною №FTM00053701/22 від 11.02.2022 (а.с.74);

- видатковою накладною №FTM00054802/22 від 11.02.2022 (а.с.75);

- видатковою накладною №FTM00055945/22 від 12.02.2022 (а.с.76);

- видатковою накладною №FTM00057483/22 від 14.02.2022 (а.с.77);

- видатковою накладною №FTM00057531/22 від 14.02.2022 (а.с.78);

- видатковою накладною №FTM00059416/22 від 15.02.2022 (а.с.79);

- видатковою накладною №FTM00061312/22 від 16.02.2022 (а.с.80);

- видатковою накладною №FTM00062240/22 від 17.02.2022 (а.с.81);

- видатковою накладною №FTM00063058/22 від 17.02.2022 (а.с.82);

- видатковою накладною №FTM00064939/22 від 18.02.2022 (а.с.83);

- видатковою накладною №FTM00065817/22 від 19.02.2022 (а.с.84);

- видатковою накладною №FTM00067418/22 від 21.02.2022 (а.с.85);

- видатковою накладною №FTM00068067/22 від 22.02.2022 (а.с.86);

- видатковою накладною №FTM00073007/22 від 11.03.2022 (а.с.87).

При цьому, вказані видаткові накладні не містять підпису та печатки отримувача.

Позивач зазначає, що за фактом здійснення поставок товару за вказаними

видатковими накладними виписав податкові накладні та зареєстрував їх в реєстрі податкових накладних в підтвердження чого посилається на квитанції про їх реєстрацію (а.с.9 - 42).

Також, вказує, що додатковим підтвердженням факту поставки товару за вказаними видатковими накладними є включення покупцем сум податків зі сплати ПДВ за придбаний товар до податкового кредиту.

Позивач з метою отримання належним чином засвідчених копій декларацій ТОВ «Командор Логістик» зі сплати ПДВ за лютий та березень 2022 року з додатками звернувся із запитом до Миколаївської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області (а.с.44).

Головне управління ДПС у Миколаївській області листом від 21.10.2022 відмовило позивачу у наданні запитуваної інформації (а.с46-47).

Позивач зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства України та умов укладеного Договору відповідач оплату за поставлений товар в сумі 148 632,47 грн. не здійснив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Також, позивач за неналежне виконання відповідачем умов Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 26 835,28 грн., штраф у розмірі 29 726,49 грн., інфляційні втрати в розмірі 23 990,42 грн., 3% річних в розмірі 2 614,30 грн.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження поставки товару за Договором поставки №550618 від 06.11.2020 посилається на видаткові накладні які не містять підпису та печатки відповідача, податкові накладні та зазначає, що додатковим підтвердженням факту поставки товару за вказаними видатковими накладними є включення покупцем сум податків зі сплати ПДВ за придбаний товар до податкового кредиту.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Господарський суд зазначає, що відсутність підпису та відбитку печатки ТОВ «Командор Логістик» на вищевказаних видаткових накладних є істотними недоліками, оскільки вони перешкоджають ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції за Договором поставки №550618 від 06.11.2022 від імені відповідача. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що надані позивачем видаткові накладні не є належним доказом на підтвердження факту поставки товару відповідачу саме за Договором поставки №550618 від 06.11.2022.

Позивач вказує, що за фактом поставок товару за видатковими накладними виписав податкові накладні та зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, позивач, додатковим підтвердженням факту поставки товару за Договором поставки №550618 від 06.11.2020 та вищенаведеними видатковими накладними зазначає включення покупцем сум податку зі сплати ПДВ за придбаний товар до податкового кредиту.

Суд зазначає, що фактом підтвердження господарської операції за Договором поставки №550618 від 06.11.2022, згідно з узгодженими сторонами умовами є первинні документи: - замовлення відповідача (п.1.3 та п.2.1 Договору; - видаткові накладні (п.1.4, п.2.2, п.5.7 Договору), а не податкові накладні та декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі №922/2081/19).

Самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19).

Так, згідно матеріалів справи, позивач за спірною господарською операцією сформував податкові накладні від 08.02.2022, від 09.02.2022, від 10.02.2022, від 11.02.2022, від 12.02.2022, від 14.02.2022, від 15.02.2022, від 16.02.2022, від 17.02.2022, від 18.02.2022, від 19.02.2022, від 21.02.2022, від 22.02.2022 та від 11.03.2022.

Як вбачається з наданих Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкових декларацій ТОВ «Командор Логістик» за лютий та березень 2022 року обсяг постачання товару зазначений у декларації за лютий 2022 року (розділ ІІ: Податковий кредит) є відмінним від обсягу поставленого товару зазначеного позивачем у позовній заяві та наданих податкових накладних.

Отже, позивач, в порушення приписів ст.ст.74, 76, 77, 78 ГПК України не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт поставки товару відповідачу за Договором №550618 від 06.11.2022, не довів факту прийняття цього товару відповідачем, і, як наслідок, не довів, що настав строк оплати за цей товар відповідно до умов п. 5.5 Договору.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості за Договором №550618 від 06.11.2022. Таким чином доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.

Враховуючи викладене,суд доходить висновку про ненадання ТОВ «КПП Центр» доказів, які можуть переконливо свідчити про постачання ТОВ «Командор Логістик» товару на виконання Договору №550618 від 06.11.2022 на суму 148 632,47 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відмова суду у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 148 632,47 грн. має наслідком необхідність відмови у задоволенні похідних вимог про стягнення пені у розмірі 26 835,28 грн., 3% річних у розмірі 2614,30 грн., збитків від інфляції у розмірі 23 990,42 грн. та штрафу у розмірі 29 726,49 грн.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.04.2023.

Суддя Н.О. Семенчук