Постанова

від 19.06.2023 по справі 915/540/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/540/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2023, проголошене суддею Семенчук Н.О. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 17.04.2023

у справі № 915/540/22

за позовом скаржника

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Логістик"

про стягнення 231 798,96 грн. та

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "КПП Центр" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ТОВ "Командор Логістик" суму боргу у розмірі 148 632,47 грн., штраф у розмірі 29 726,49 грн., пеню в розмірі 26 835,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 990,42 грн., 3% річних у розмірі 2 614,30 грн., а також 3 476,97 грн. судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Позивач в обґрунтування позовної заяви посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №550618 від 06.11.2020, зокрема, в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що позивач, в порушення приписів ст.ст.74, 76, 77, 78 ГПК України, не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт поставки товару відповідачу за Договором №550618 від 06.11.2022 та факт прийняття цього товару відповідачем, і, як наслідок, не довів, що настав строк оплати за цей товар відповідно до умов п. 5.5 Договору.

Не погоджуючись із зазначеними висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Крім того, апелянт просить, притягнути представника відповідача у даній справи - адвоката Могутова А.М. до відповідальності згідно до ч. 4 ст. 42 ГПК України, або згідно до ст. 246 ГПК України постановити відносно нього окрему ухвалу, яку скерувати у відповідну кваліфікаційну дисциплінарну комісію через введення суду в оману щодо фактичних обставин справи.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що надані позивачем видаткові накладні не є належними доказами на підтвердження факту поставки товару відповідачу, оскільки не містять підпису та печатки останнього, тоді як наявність відбитку печатки на первинному документі не є обов`язковим реквізитом, водночас суд мав можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у відповідній господарській операції за цими накладними та податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ «Командор Логістик» за лютий, березень 2022 року.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно залишена поза увагою постанова Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, яка містить висновок про те, що податкова накладна може бути достатнім доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії; зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентами тощо. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що з наданих Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкових декларацій, відповідача за лютий та березень 2022 року обсяг постачання товару зазначений за лютий 2022 є майже не відмінним від обсягу поставленого позивачем товару, зазначеного останнім у позовній заяві, та наданих податкових накладних, що доводить підставність позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує її доводи, зазначає про те, що апелянтом не надано жодного доказу виконання як вимог ст. 664 ЦК України, так і п. 5.7 договору, тобто не надано жодного документу, згідно до якого відповідач прийняв товар, а також жодного документа, який підтверджує повноваження особи, яка приймала товар, а тому неможливо стверджувати про факт передачі товару позивачем відповідачу. Крім того, відповідач зазначає, що за відсутності в матеріалах справи підписаних відповідачем видаткових накладних неможливо встановити момент виникнення його грошових зобов`язань.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Позивач в апеляційній скарзі просив здійснювати її розгляд в порядку загального провадження, проте ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 в задоволенні означеного клопотання колегією суддів відмовлено.

З огляду на матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2020 між ТОВ "КПП Центр" (постачальник) та ТОВ "Командор Логістик" (покупець) укладено Договір поставки №550618 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).

Згідно до п.1.2 Договору, предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів, за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до п.1.3 Договору, товар передається покупцю партіями на підставі замовлень на кожну партію. Замовлення передається засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою. У замовленні покупця зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що товар (упаковка) входить в вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст.266 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий покупцем по видатковій накладній або узгоджений в рахунку-фактурі, переданому по факсу чи електронній пошті, не підлягає поверненню по ініціативі покупця, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену покупцем.

У відповідності до п.2.1 Договору, товар передається постачальником покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п.2.2 Договору).

Згідно до п.4.1 Договору, строк поставки товару становить 7 днів з дати підтвердження замовлення постачальником. Передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість (п.4.3 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, загальна сума Договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником.

У відповідності до п.5.2 Договору, назва, асортимент та ціна за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказується у видатковій накладеній, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно із п.5.3 Договору, товар передається, на умовах оплати згідно до п.5.5 даного Договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур`єрськими фірмами.

Пунктом 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.01.2021) визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п.5.7 Договору, моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцем (кур`єрським фірмам) в порядку п.2 ст.664 Цивільного кодексу України.

Згідно із п.6.1 Договору, у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

У відповідності до п.6.3 Договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Згідно до п.9.1 Договору, обмін заявами, повідомленнями, підтвердженнями, дозволами, замовленнями і пропозиціями тощо здійснюється сторонами у письмовій формі за адресами, зазначеними у даному Договорі

Пунктом 9.2 Договору визначено, що повідомлення, запити, підтвердження, дозволи, замовлення і пропозиції надсилаються сторонами українською або російською мовами і мають силу за умови здійснення доставки кур`єром, передачі факсом, відправлення зареєстрованого листа з повідомленням про підтвердження їх одержання і відповідно набувають чинності з моменту їх одержання. Факс копії повідомлень, змін до Договору та інших документів, підписані обома сторонами та скріплені печатками мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами. З моменту отримання оригіналів повідомлень, змін до договору чи інших документів, факс копії втрачають свою юридичну силу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, на загальну суму 148 632,47 грн., що підтверджує наступними видатковими накладними:

- видатковою накладною №FTM00048061/22 від 08.02.2022 (а.с.71);

- видатковою накладною №FTM00050826/22 від 09.02.2022 (а.с.72);

- видатковою накладною №FTM00053150/22 від 10.02.2022 (а.с.73);

- видатковою накладною №FTM00053701/22 від 11.02.2022 (а.с.74);

- видатковою накладною №FTM00054802/22 від 11.02.2022 (а.с.75);

- видатковою накладною №FTM00055945/22 від 12.02.2022 (а.с.76);

- видатковою накладною №FTM00057483/22 від 14.02.2022 (а.с.77);

- видатковою накладною №FTM00057531/22 від 14.02.2022 (а.с.78);

- видатковою накладною №FTM00059416/22 від 15.02.2022 (а.с.79);

- видатковою накладною №FTM00061312/22 від 16.02.2022 (а.с.80);

- видатковою накладною №FTM00062240/22 від 17.02.2022 (а.с.81);

- видатковою накладною №FTM00063058/22 від 17.02.2022 (а.с.82);

- видатковою накладною №FTM00064939/22 від 18.02.2022 (а.с.83);

- видатковою накладною №FTM00065817/22 від 19.02.2022 (а.с.84);

- видатковою накладною №FTM00067418/22 від 21.02.2022 (а.с.85);

- видатковою накладною №FTM00068067/22 від 22.02.2022 (а.с.86);

- видатковою накладною №FTM00073007/22 від 11.03.2022 (а.с.87).

Вказані видаткові накладні не містять підпису та печатки отримувача.

Позивач зазначає, що за фактом здійснення поставок товару за вказаними видатковими накладними виписав податкові накладні та зареєстрував їх в реєстрі податкових накладних в підтвердження чого посилається на квитанції про їх реєстрацію (а.с.9 - 42). Також, вказує, що додатковим підтвердженням факту поставки товару за вказаними видатковими накладними є включення покупцем сум податків зі сплати ПДВ за придбаний товар до податкового кредиту.

Таким чином, позивач вважає, що всупереч вимогам чинного законодавства України та умов укладеного Договору відповідач оплату за поставлений товар в сумі 148 632,47 грн. не здійснив, що стало підставою його звернення до суду з даним позовом.

Правовідносини сторін регулюються наступними нормами права.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що дії сторін укладеного у даному випадку договору, відповідають змісту правовідносин, які мають ознаки договору поставки.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтями 662 - 664 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5 Положення).

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження факту поставки товару надано видаткові накладні, які не містить підпису, прізвища та ініціалів, посадового становища відповідальної особи зі сторони відповідача за здійснення господарської операції, відсутній відтиск печатки підприємства, у той час як така печатка наявна у відповідача та була проставлена на укладеному між сторонами договорі.

З огляду на зазначене колегія суддів констатує, що вказані докази містять істотні недоліки та не містять у собі відомостей щодо отримання/передачі відповідного товару саме уповноваженій особі відповідача, оскільки будь-які ідентифікуючи дані відповідача як отримувача товару у вищезазначених документах відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем видаткові накладні не є належними і допустимими доказами, які б підтверджували поставку товару відповідачу.

Разом з тим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість /далі-ПДВ/ є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує, як покупець, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товарів на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Податкова накладна в залежності від фактичних обставин справи може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Зазначену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

Таким чином, у цій постанові Верховний Суд конкретизував правовий висновок, наведений у п.44 постанови від 28.08.2020 по справі №922/2081/19, зокрема, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19).

На виконання вимог Податкового кодексу України, ТОВ «КПП ЦЕНТР» було складно податкові накладні, які прийняті та зареєстровані у встановленому законодавством порядку:

- податкова накладна № 10734 від 08.02.2022 на загальну суму 31679,99грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 22.02.2022 за реєстраційним номером 9039324743;

- податкова накладна № 13296 від 09.02.2022 на загальну суму 4750грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 23.02.2022 за реєстраційним номером 9040029465;

- податкова накладна № 15508 від 10.02.2022 на загальну суму 10349,99грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 23.02.2022 за реєстраційним номером 9041211141;

- податкова накладна № 16229 від 11.02.2022 на загальну суму 10240,01грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 03.06.2022 за реєстраційним номером 9063915817;

- податкова накладна № 17181 від 11.02.2022 на загальну суму 260грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 03.06.2022 за реєстраційним номером 9063900370;

- податкова накладна № 18297 від 12.02.2022 на загальну суму 20959,99грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 02.06.2022 за реєстраційним номером 9061484137;

- податкова накладна № 19840 від 14.02.2022 на загальну суму 1557,67грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 03.06.2022 за реєстраційним номером 9063286939;

- податкова накладна № 19882 від 14.02.2022 на загальну суму 410 грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 03.06.2022 за реєстраційним номером 9063192772;

- податкова накладна № 21611 від 15.02.2022 на загальну суму 3050,03грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 03.06.2022 за реєстраційним номером 9063499676;

- податкова накладна № 23436 від 16.02.2022 на загальну суму 21300грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 06.06.2022 за реєстраційним номером 9065291839;

- податкова накладна № 24411 від 17.02.2022 на загальну суму 3300,01грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 06.06.2022 за реєстраційним номером 9065607151;

- податкова накладна № 25124 від 17.02.2022 на загальну суму 1185,01грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 06.06.2022 за реєстраційним номером 9065590202;

- податкова накладна № 26962від 18.02.2022 на загальну суму 2809,99грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 06.06.2022 за реєстраційним номером 9066409873

- податкова накладна № 27858 від 19.02.2022 на загальну суму 2080грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 06.06.2022 за реєстраційним номером 9066297667;

- податкова накладна № 29399 від 21.02.2022 на загальну суму 12709,96грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 07.06.2022 за реєстраційним номером 9067362716;

- податкова накладна № 30145 від 22.02.2022 на загальну суму 11964,80грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 07.06.2022 за реєстраційним номером 9041211141;

- податкова накладна № 1313 від 11.03.2022 на загальну суму 10025,02грн., в тому числі ПДВ, яку прийнято та зареєстровано 08.06.2022 за реєстраційним номером 9070055416.

З наданої Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкових декларацій ТОВ «Командор Логістик» за лютий та березень 2022 року, вбачається, що відповідач скористався податковим кредитом з обсягу постачання товару, що зазначений у декларації за березень 2022 року (розділ ІІ: Податковий кредит) і не є відмінним від обсягу поставленого товару зазначеного позивачем за цей період, а обсяг постачання товару, зазначений у декларації за лютий 2022 року є майже не відмінним від визначеного позивачем у позовній заяві, при цьому відповідачем не спростовано, що відповідні обсяги ним були визначені на виконання іншої господарської операції, а тому колегія суддів доходить до висновку, що позивачем надані докази, що більше вірогідно свідчать про постачання товару позивачем на суму 148 638,47 грн.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача основного боргу у визначеній позивачем сумі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача, пені в розмірі 26 835,28 грн., інфляційних втрат у розмірі 23 990,42 грн. та 3% річних у розмірі 2 614,30 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до п.6.1 Договору, у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Перевіривши, здійсненні позивачем розрахунки втрат від інфляції, 3 % річних та пені, колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх нарахування, разом з тим в розрахунку містяться помилки, зокрема позивачем безпідставно було здійснено їх нарахування на всю суму заборгованості за один період з 08.03.2022 по 07.10.2022 без врахування того, що за кожною заборгованістю період нарахування є різним, оскільки відповідні податкові накладні були зареєстровані в реєстрі податкових накладних в різні дати.

Крім того, позивачем не було враховано п 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.01.2021), яким визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару

Таким чином, враховуючі дати реєстрації відповідних податкових накладних та умови п. 5.5 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.01.2021), колегія суддів здійснила власний детальний розрахунок, що долучається до матеріалів справи, за яким підставними на обґрунтованим є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 10 008,90 грн., 3% річних у сумі 1 654,86 грн. та пені у сумі 23 114,83 грн.

Крім того, у відповідності до п.6.3 Договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи встановлені обставини, щодо прострочення відповідачем оплати боргу у сумі 148 638,47 грн. та п. 6. 3 договору правомірною є і вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 29 726,49 грн.(148638,47*20%).

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "КПП Центр" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2023 у даній справі частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо клопотання апелянта про винесення окремої ухвали згідно ч. 4 ст. 42 ГПК України стосовно представника відповідача у даній справи - адвоката Могутова А.М. через введення ним суду в оману щодо фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод у розгляді справи) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Колегія суддів звертає увагу, що основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій тощо. Разом з тим, межа між дійсним наміром захистити свої права та зловживанням процесуальними правами дуже тонка, а тому суди повинні ретельно з`ясовувати підстави звернення до суду з позовом, заявлених клопотань, подання заяв, наслідки такого звернення та мету, яку має намір особа досягти.

Під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що визнання дій учасників справи як зловживання процесуальними правами є правом суду, яке ним реалізовується залежно від конкретних обставин справи, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не знайшов правових підстав для визнання дій адвоката Могутова А.М., зловживанням процесуальними правами та введенням суду в оману, а тому у задоволенні відповідного клопотання апелянта відмовляє.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо вимоги апелянта про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, то як вбачається з матеріалів справи в позовній заяві позивач лише зазначив про те, що попередній розмір витрат на правничу допомогу адвоката складає 6000грн., водночас ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи ним не було надано доказів в порядку ст. 126 ГПК України стосовно розміру понесення ним цих витрат та участі у справі адвоката, а відтак підстави для їх стягнення відсутні.

На підставі ст.ст. 269, 270, ст. ст.273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

І. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" задовольнити частково, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2023 у справі № 915/540/22 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" суму боргу у розмірі 148 632,47 грн., штраф у розмірі 29 726,49 грн., пеню в розмірі 23 114,83 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 008,9 грн., 3% річних у розмірі 1654,86 грн. та 3 197,09 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.»

ІІ. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" 4795,63 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 19.06.2023 о 10.50.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.