Рішення

від 11.04.2023 по справі 916/393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2023 р. Справа № 916/393/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, буд. 1; код ЄДРПОУ 40941101),

до: Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65063, Одеська область, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1/2, кв. 100; код ЄДРПОУ 21031996),

про стягнення 57414,44 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Нестерова О.В., ордер серія ВН № 1207438 від 09.01.2023;

від відповідача адвокат Сухінін С.В., ордер серія ВН № 1228565 від 24.02.2023.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості у розмірі 57414,44 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 1/04-11 від 04/11/2019, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2022 відкрито провадження у справі № 916/393/23. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

27 лютого 2023 року до суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивача зазначає, що докази понесених судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, позивач подасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Вказане клопотання позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

28 лютого 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд призначити розгляд справи № 916/393/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у задоволенні позовної заяви просить відмовити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат та дозволити відповідачу надати до суду докази на підтвердження фактично понесених судових витрат. Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що позов не визнає, оскільки вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, що пояснюється наступним.

Так, відповідно до п. 7.1. Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019 року визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по Договору, що виникли до закінчення строку його дії.

Відповідач зазначає, що умова про пролонгацію Договору у нього відсутня, також і будь-яких умов про пролонгацію договору поставки не містять і норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Додаткових угод до цього договору з метою продовження його дії не укладали і матеріали справи № 916/393/23 цього не спростовують. Таким чином, відповідач вказує, що Договір поставки № 1/04-11 від 04.11.2019 припинив свою дію 01.01.2020 року.

Також, з видаткових накладних № 12 від 22.01.2020 та № 76 від 21.05.2020 не вбачається, що поставка здійснюється на підставі Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019.

У видаткових накладних № 12 від 22.01.2020 та № 76 від 21.05.2020 відображається факт того, що між позивачем, як постачальником і відповідачем, як покупцем, у письмовій формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору поставки, оскільки також погоджено предмет поставки, ціну та строк дії договору поставки.

Таким чином, відповідач стверджує, що з урахуванням вищевикладених обставин та наявних в матеріалах справи № 916/393/23 документів вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на підставі договору поставки б/н від 22.01.2020 року згідно видаткової накладної № 12 від 22.01.2020 та на підставі договору поставки б/н від 21.05.2020 згідно видаткової накладної № 76 від 21.05.2020 року і зазначені договори були укладені у спрощений спосіб.

Що стосується строків оплати товару, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивачем було пред`явлено до відповідача вимоги про оплату товару, що поставлено на підставі договору поставки б/н від 22.01.2020 згідно видаткової накладної № 12 від 22.01.2020 та на підставі договору поставки б/н від 21.05.2020 згідно видаткової накладної № 76 від 21.05.2020 року.

Оскільки такі вимоги про оплату до відповідача заявлені не були і матеріали справи № 916/393/23 цього не спростовують, то вбачається, що у Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю грошове зобов`язання щодо оплати товару, що поставлено на підставі договору поставки б/н від 22.01.2020 року згідно видаткової накладної № 12 від 22.01.2020 року та на підставі договору поставки б/н від 21.05.2020 року згідно видаткової накладної № 76 від 21.05.2020 року, не виникло. А від так і майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" в цій частині не є порушеними, а тому не підлягають судовому захисту.

Підсумовуючи викладене, відповідач вказує, що заборгованість в розмірі 37015,12 грн, на підставі договору поставки б/н від 22.01.2020 року згідно видаткової накладної № 12 від 22.01.2020 та на підставі договору поставки б/н від 21.05.2020 згідно видаткової накладної № 76 від 21.05.2020, була відповідачем повністю оплачена 24.02.2022, що підтверджується платіжними інструкціями № 16101 та № 16102.

Відзив відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

06 березня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, що сторони вчинили конклюдентні дії, направлені на продовження строку дії договору поставки Договору поставки № 1/04-11 від 04 листопада 2019 року, здійснюючи нові замовлення на поставку товару, адже фактично видатковими накладними не оговорено не тільки строк дії договору і строки оплати товару, так само видатковими накладними не обумовлено і пункт поставки товару.

Позивач стверджує, що відповідачем отримано за видатковими накладними товар на складі відповідача, відповідно до вимог Договору поставки №1/04-11 від 04 листопада 2019 року, що додатково свідчить про те, що при замовленні товару за видатковими накладними №12 від 22.01.2020 року та №76 від 21.05.2020 року сторони діяли в межах виконання договору поставки №1/04-11 від 04 листопада 2019 року, яким було обумовлено здійснення поставки на склад покупця.

Позивач наголошує, що зокрема в разі укладення договору поставки у спрощений спосіб купівля-продаж товару мала б відбуватися на складі постачальника. Відповідачем не надано до суду доказів направлення позивачу окремого замовлення на поставку товару на конкретний склад покупця, який би позивачем було прийнято та укладено договір поставки у спрощений спосіб. Тим самим, сторони діяли в межах раніше укладеного між ними договору поставки №1/04-11 від 04 листопада 2019 року, вважаючи строк дії цього договору продовженим. Той факт, що поставка товару здійснювалася на конкретний склад відповідача підтверджує відповідна відмітка на видаткових накладних.

Навіть якщо припустити, що сторони не продовжили строк дії раніше укладеного між ними договору поставки, а уклали два нові договори поставки строком дії рік, а тому і строком оплати товару - рік, то відповідач все одно допустив порушення строку оплати товару, що надає позивачу стягувати 3% річних та інфляційне збільшення заборгованості лише в дещо меншому розмірі. Посилання відповідача на те, що тим самим, строк оплати сторонами не погоджений, а тому позивач не в праві застосовувати вимоги ст. 625 ЦК України, не відповідає дійсності, адже в даному випадку, строк оплати фактично дорівнюватиме стоку дії договору, тобто строку дії зобов`язання.

Тим не менш, позивач не визнає факту укладення нових договорів поставки та наполягає на тому, що фактично сторонами було продовжено дію раніше укладеного Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому при розподілі судових витрат, слід врахувати, що основна заборгованість оплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, чим фактично визнано позов.

Відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.03.2022 постановлено здійснити розгляд справи № 916/393/23 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін впродовж розумного строку. Призначено судове засідання для розгляду справи на 11.04.2023 о 12:00 год, викликано учасників справи у судове засідання на 11.04.2023 о 12:00 год. Повідомлено учасників справи, що інформацію по справі, яка розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою://od.arbitr.gov.ua.

Представник позивача у судовому засідання 11.04.2023 надав суду заяву про приєднання доказів, в якій просить приєднати до матеріалів справи видаткові накладні № 124 від 15.11.2019, № 12 від 22.01.2020 та № 76 від 21.05.2020. Подання вказаної заяви зумовлено тим, що додані до позовної заяви видаткові накладні надані у неналежній якості.

Представник відповідача не заперечив проти задоволення заяви позивача про приєднання доказів.

Заяву позивача про приєднання доказів суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засідання 11.04.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засідання 11.04.2023 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 04 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННЕОФАРМ» (надалі - постачальник або позивач) і Фірмою «ПОЛІМЕД» (у вигляді ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) (надалі - покупець або відповідач) був укладений Договір поставки № 1/04-11 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю у власність медикаменти та товари медичного призначення, гігієнічні та косметичні препарати (далі - товар) у кількості, асортименті та по цінам, узгодженим сторонами, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Ціна Договору визначається як сума вартості поставленого постачальником товару. Повне найменування та вартість товару, що постачається постачальником за даним Договором зазначається у специфікації, яка підписана уповноваженими представниками сторін, та є невід`ємною частиною даного Договору (Розділ 1 Договору).

Відповідно до умов п. 2.2. Договору, строк поставки товару - протягом трьох днів з моменту отримання замовлення (заявки) покупця на окрему партію товару.

Приймання-передача товару оформлюється сторонами шляхом підписання видаткових накладних (п. 2.6. Договору).

Згідно умов 3.1. Договору, ціна кожної партії товару визначається сторонами у видаткових накладних на дану партію товару відповідно до Специфікації погодженої сторонами.

Оплата за товар здійснюється покупцем на умовах відстрочення оплати протягом 45 днів з моменту поставки товару та підписання сторонами відповідної накладної (п.3.2. Договору).

Відповідно до умов п. 5.2. Договору, за прострочення строків оплати передбачених цим договором що перевищує три банківських дні покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по Договору, що виникли до закінчення строку його дії.

Позивач вказує, що у період з 15.11.2019 по 21.05.2020 ним було здійснено поставку товарів на користь відповідача на загальну суму 90085,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 124 від 15.11.2019 на суму 31560,00 грн, видатковою накладною № 12 від 22.01.2020 на суму 45810,00 грн та видатковою накладною № 76 від 21.05.2020 на суму 12715,00 грн.

Товар, що був поставлений на підставі видаткової накладної № 124 від 15.11.2019 на суму 31560,00 грн був повністю оплачений відповідачем.

В той же час, товар за видатковою накладною № 12 від 22.01.2020 оплачений не був, часткова оплата за зазначений товар надійшла лише 14.05.2020 у розмірі 5467,00 грн із урахуванням оплати попередньо поставленого товару. Пізніше в період з 26.08.2020 по 16.11.2020 відповідач проводив часткову оплату товару, отриманого за видатковою накладною № 12 від 22.01.2020 в загальній сумі 16042,13 грн, у зв`язку із чим зазначений товар так і залишився лише частково оплаченим в сумі 21509,13 грн. Залишок заборгованості за цей товар склав 24300,87 грн.

Товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною № 76 від 21.05.2020 на суму 12715,00 грн залишився неоплаченим в повному обсязі.

Позивач зазначає, що з урахуванням часткової оплати отриманого товару, відповідач порушив умови Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 37015,12 грн, яка складається з заборгованості за видатковою накладною № 12 від 22.01.2020 у розмірі 24300,87 грн та заборгованості за видатковою накладною № 76 від 21.05.2020 у розмірі 12715,00 грн, що загалом становить 37015,87 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 17048,79 грн та 3% річних у розмірі 3349,78.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 57414,44 грн, з яких: 37015,87 грн сума основного боргу, 17048,79 грн - сума інфляційних втрат та 3349,78 грн - сума 3% річних.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Стаття 42 ГК України зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, Договір поставки № 1/04-11 від 04.11.2019 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору є нездійснення відповідачем на час подання цього позову оплати за поставлений відповідачу товар згідно видаткових накладних № 12 від 22.01.2020 та № 76 від 21.05.2020 на загальну суму 37015,12 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що умовами п. 7.1. Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019 визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по Договору, що виникли до закінчення строку його дії.

Жодних застережень про те, що за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди до або після закінчення строку дії договору він вважається продовженим, тобто умови про пролонгацію договору, Договір поставки не містять.

Також і будь-яких умов про пролонгацію договору поставки не містять і норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Також сторони Договору будь-яких додаткових угод до цього договору з метою продовження його дії не укладали і матеріали справи 916/393/23 цього не спростовують.

Таким чином, з матеріалів справи № 916/393/23 слідує, що Договір поставки № 1/04- 11 від 04.11.2019 припинив свою дію 30.12.2019.

Суд також звертає увагу на ті обставини, що у видаткових накладних № 12 від 22.01.2020 та № 76 від 21.05.2020 в графі "Договір" зазначено - "ДОГОВІР ПОСТАВКИ" (т. 1, а.с. 69-70).

Таким чином, з видаткових накладних № 12 від 22.01.2020 та № 76 від 21.05.2020 не вбачається, що поставка здійснювалась саме на виконання умов Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019 року.

Отже, доводи позивача в частині того, що відповідач отримав товар за видатковими накладними № 12 від 22.01.2020 та № 76 від 21.05.2020 на підставі Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019, є безпідставними та необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, оскільки Договір поставки № 1/04-11 від 04.11.2019 діяв лише до 31.12.2019, а поставки товару за накладними № 12 та № 76 здійснювались 22.01.2020 та 21.05.2020 відповідно, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що поставки товару відповідачу за вказаними накладними не могли здійснюватись саме на виконання умов Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019, оскільки Договір припинив дію 30.12.2019.

Таким чином, позивач не довів, що відповідач порушив зобов`язання, які виникли у останнього у зв`язку невиконанням умов Договору поставки № 1/04-11 від 04.11.2019.

Проаналізувавши позовні вимоги з документальними доказами наданими в їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення суми основного боргу задоволенню не підлягає. У позові в частині стягнення суми основного боргу відмовлено за ознакою не доведення позивачем зазначених ним підстав вимог.

Також суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 37015,87 грн, у задоволенні якої суд відмовив.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 18 квітня 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.