Рішення

від 03.05.2023 по справі 916/393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. Справа № 916/393/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення витрат на правничу допомогу, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, буд. 1; код ЄДРПОУ 40941101),

до: Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65063, Одеська область, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1/2, кв. 100; код ЄДРПОУ 21031996),

про стягнення 57414,44 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Нестерова О.В., ордер серія ВН № 1207438 від 09.01.2023;

від відповідача адвокат Сухінін С.В., ордер серія ВН № 1228565 від 24.02.2023.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості у розмірі 57414,44 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 по справі № 916/393/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" відмовлено повністю.

20 квітня 2023 року до суду від відповідача у справі в порядку ст.ст. 126, 129, 221 ГПК України надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2023 заяву Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 916/393/23 призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.05.2023 о 17:00 год., із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов`язковою).

01 травня 2023 до суду від позивача у справі надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому позивач просить суд зменшити відповідачу суму витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн. Так, зокрема, у клопотанні позивач зазначає, що відповідачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, які складаються із витрат підготовку відзиву на позовну заяву у розмірі 6000,00 грн та 2000,00 грн витрат на участь у судовому засіданні. Зазначені витрати відповідача є неспівмірними із складністю справи, зокрема судом було відкрито спрощене провадження без виклику сторін, пізніше судом за заявою відповідача було постановлено ухвалу про призначення слухання справи у спрощеному провадженні із викликом сторін та проведено судове засідання. В той же час, жодної процесуальної необхідності у зазначених діях фактично не було, адже в судовому засіданні жодна із сторін не наводила нових доказів, міркувань та аргументів, ніж ті, що зазначені в позові та відзиві. Тим самим, суд міг розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами в порядку письмового провадження без виклику сторін. Всі заяви та повідомлення до суду були викладені сторонами в письмових процесуальних документах більш ніж очевидно, в тому числі підстави позову, тощо. Окремої уваги заслуговує те, що фактично в судовому засіданні представник відповідача навіть не був ознайомлений із відповіддю на відзив, яка була направлена заздалегідь на електронну адресу сторони. Зазначене додатково свідчить про те, що всі міркування, аргументи та докази сторін були надані в позові та відзиві, і жодної процесуальної необхідності або доцільності в проведені судового засідання фактично не було.

У зв`язку із зазначеним витрати в розмірі 2000,00 грн за участь у судовому засіданні, про що клопотав сам відповідача, і в результаті судового засідання не навів жодного нового доказу або аргументу, крім тих, що зазначені в відзиві, не відповідають принципу доцільності та необхідності та є неспівмірними із складністю справи.

Щодо неспівмірності витрат на складання відзиву в розмірі 6000,00 грн, позивач зазначив, що відповідна справа не є складною і вся аргументація відповідача зведена до спливу строку договору поставки, що в свою чергу не вимагає аналізу значної кількості документації, проведення додаткових розрахунків, тощо. При цьому відповідачем до відзиву долучено в якості доказу лише платіжну інструкцію про сплату заборгованості, що стягувалася за відповідним позовом. Ппідготування відповідного відзиву навіть із урахуванням ознайомлення з позовом та організацією подання його засобами поштового зв`язку не могло займати три години часу, що свідчить про неспівмірність заявлених витрат, як складності справи, так і часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, який є очевидно завищеним.

Також позов було подано за допомогою підсистеми "Електронний суд". Представництво інтересів відповідача у справі здійснював адвокат. Адвокатів було зобов`язано зареєструватися в системі «Електронний суд» ще з 01.01.2022, тобто відповідач мав всі технічні можливості із мінімізації витрат на правову допомогу шляхом подання відповідних процесуальних документів за допомогою електронного суду, що значно б зменшило витрати часу і відповідно витрати на правову допомогу. Тим самим, представник відповідача штучно збільшив витрати на правову допомогу по-перше шляхом вимоги проведення судового засідання, в якому не було жодної необхідності і на якому ним не поданого жодного нового аргументу, та шляхом подачі документації звичайною поштою, в той час, коли позов і все процесуальні документи у справі можна було подавати як через електронний суд, так і засобами електронної пошти, яка була вказана в позові. Тим самим, відповідні витрати на правову допомогу є несправедливими та неспівмірними із складністю справи та реальним часом, витраченим адвокатом та змістом та обсягом наданих послуг, адже фактично відповідач обмежив весь свій відзив одним лише аргументом, який зводився тільки до спливу строку договору поставки.

Щодо неспівмірності витрат на правову допомогу із значенням справи для сторони та ціною позову, в поєднанні із майновим станом сторін, позивач зазначив, що позаяк суд прийшов до висновку про відмову в позові через невідповідність заявленої підстави позову та сплив строку дії договору, тим не менш позивачем було заявлено вимогу про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 37 тисяч гривень, яку відповідач не сплачував протягом трьох років.

При цьому, незалежно від підстав заявленого позову, цілком очевидним є факт наявності заборгованості за поставлений товар тривалістю в три роки. Позаяк на думку суду, позивач не мав право на стягнення штрафних санкцій за статтею 625 ЦК України, цілком очевидним є те, що за три роки існування заборгованості зазначені грошові кошти знецінилися та піддалися інфляційному зменшенню, на суму 17048,79 грн, тобто майже вдвічі.

Тим самим, в результаті недобросовісної поведінки відповідача позивачем хоча й отримано вартість поставленого три роки тому товару, проте ця вартість є інфляційно знеціненою майже в два рази. У поєднанні із заявленими до стягнення з позивача витратами на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., фактично задоволення такої вимоги призведе до того, що позивач фактично зміг стягнути із відповідача лише 30 відсотків від заборгованості за поставлений товар. Зазначене цілком очевидно свідчить про не співмірність заявлених витрат із ціною позову та значенням справи для позивача, а також про невідповідність критерію розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Отже, позивач наполягає на неспівмірності заявлених витрат відповідача на правову допомогу та вважає співмірними витрати , що не перевищують 1000,00 грн.

Клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Також 01.05.2023 до суду від позивача у справі надійшло заперечення на клопотання (заяву) про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Так, зокрема, у запереченні позивач зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 165 та ч. 2 ст. 161 ГПК України, відзив є заявою по суті справи, в якій відповідач викладає заперечення проти позову.

В той же час, заява про надання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є заявою процесуального характеру, так само вона класифікується в ЄСІТС.

Отже заява про надання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення є окремою процесуальною заявою, яка має бути подана стороною спору. Тим самим, викладення в прохальній частині відзиву вимоги про надання стороні права на подання доказів понесення судових витрат не відповідає поняттю заяви в розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України, в іншому випадку законодавцем було б зазначено посилання на подання заяви або вказівки в відзиві.

Відповідач не подавав до суду заяви про надання доказів понесення судових витрат, а вказана ним в відзиві в прохальній частині вимога про надання можливості надати докази протягом п`яти днів з моменту винесення рішення не відповідає поняттю заяви в розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України. у зв`язку із зазначеним відповідачем порушено строк подання доказів понесення судових витрат, що є підставою для відмови з задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Крім того, розподіл судових витрат в разі подання витрат на правову допомогу після винесення рішення відбувається в процесі винесення судом додаткового рішення, іншої процедури стягнення витрат на правову допомогу ГПК України не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

В частині права суду за власною ініціативою винести додаткове рішення, зазначене право суду реалізується в разі зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, які були заявлені. В той же час, в даному випадку судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які були заявлені сторонами на момент винесення рішення.

Що ж стосується витрат, які заявляються сторонами після винесення рішення, таке додаткове рішення суд може виносити виключно на підставі відповідної заяви сторони про винесення додаткового рішення в порядку ст. 244 та ст. 129 ГПК України.

В той же час, відповідач не подав суду заяву про винесення додаткового рішення, в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, не просив винести додаткове рішення судом, тим час призначення слухання питання про винесення додаткового рішення не ґрунтується на вимогах ГПК України.

Заперечення позивача на заяву про стягнення судових витрат суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.05.2023 заяву про стягнення витрат на правничу допомогу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викиданих у заяві.

Представник позивача у судовому засіданні 03.05.2023 підтримав надані заперечення та клопотання, просив суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення судових витрат у повному обсязі, з підстав викиданих у запереченнях, а у разі задоволення заяви, просить зменшити суму витрат на правову допомогу до 1000,00 грн.

У судовому засіданні 03.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного додаткового рішення.

Дослідивши заяву відповідача про стягнення судових витрат, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать, що 04.10.2022 між Фірмою "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі іменується - Клієнт) і адвокатом Сухінін С.В. був укладений Договір про надання правової допомоги № 04/10-22 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення. а Адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах загальної юрисдикції України всіх інстанцій, правоохоронних органах.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років з моменту його підписання сторонами (п.5.1. Договору).

Надалі 09.02.2023 між Фірмою "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю і адвокатом Сухінін С.В. було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022.

Так, за умовами зазначеної Додаткової угоди № 1, а саме в п. 1 сторони погодили, що клієнт надає адвокату завдання-доручення з приводу ознайомлення з матеріалами позову по справі № 916/393/23 та правовий аналіз документів по справі № 916/393/23, підготовка відзиву по справі № 916/393/23 та супроводження справи № 916/393/23 в суді першої інстанції. Також сторони погодили вартість однієї години роботи адвоката в розмірі 2000,00 грн та участь в одному судовому засіданні у справі № 916/393/23 в розмірі 2000,00 грн (п. 3 Додаткової угоди № 1).

Відповідно до умов п. 4 Додаткової угоди № 1, оплата послуг за виконання завдання-доручення, що визначено в п. 1 цієї додаткової угоди здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг, що визначені в п.3 цієї додаткової угоди сплачується клієнтом протягом 30 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції судового рішення по справі.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами (п. 6 Додаткової угоди № 1).

Надалі, 24.02.2023 між Фірмою "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Сухініним С.В. було підписано Акт приймання-передачі, з якого слідує, що адвокатом було надані послуги з ознайомлення з матеріалами позову по справі № 916/393/23 та правовий аналіз документів по справі № 916/393/23, підготовка відзиву по справі № 916/393/23, у тому числі розпечатування та формування додатків до відзиву по справі №916/393/23, а також відправка засобом поштового зв`язку позивачу та Господарському суду Одеської області. Загальна вартість послуг склала 6000,00 грн. Підписанням цього акту клієнт підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022 та Додаткової угоди № 1 від 09.02.2023.

Надалі, 12.04.2023 між Фірмою "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Сухініним С.В. було підписано Акт приймання-передачі, з якого слідує, що адвокатом було надані послуги, а саме участь у судовому засіданні по справі № 916/393/23, що відбулось 11.04.2023 о 12:00. Загальна вартість послуг склала 2000,00 грн. Підписанням цього акту клієнт підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022 та Додаткової угоди № 1 від 09 лютого 2023 року.

Таким чином, за розрахунками адвоката, вартість наданої правової допомоги Фірмі "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю по Договору про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022 та додатковій угоді №1 від 09.02.2023, під час розгляду справи № 916/393/23 у Господарському суді Одеської області склала 8000,00 грн, яка погоджена у Актах приймання-передачі.

З викладеного слідує, що на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, наданої адвокатом Сухініним С.В., відповідачем надано: Договір про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022; Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022, укладену 09.02.2023; Акт приймання передачі від 24.02.2023 на загальну вартість наданих послуг у розмірі 6000,00 грн; Акт приймання передачі від 12.04.2023 на загальну вартість наданих послуг у розмірі 2000,00 грн.

Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які відповідач - Фірма "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю поніс і які він очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Орієнтовний розмір витрат відповідача на правничу допомогу становить 10000,00 грн. Також відповідач повідомив, що докази розміру понесених судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі (т. 1, а.с. 33-40).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 по справі № 916/393/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" відмовлено повністю.

Заява про стягнення судових витрат відправлена відповідачем засобами поштового зв`язку на адресу Господарського суду Одеської області 17.04.2023, яка зареєстрована судом 20.04.2023.

Таким чином, заява відповідача про стягнення судових витрат, яка надійшла до суду 20.04.2023, подана в межах 5-ти денного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом встановлено, що представництво інтересів Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю в даній справі здійснювалось адвокатом Сухініним С.В., який представляв інтереси відповідача у справі згідно укладеного Договору про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, яку надавав адвокат Сухінін С.В., відповідачем надано: Договір про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022; Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 04/10-22 від 04.10.2022, укладену 09.02.2023; Акт приймання передачі від 24.02.2023 на загальну вартість наданих послуг у розмірі 6000,00 грн; Акт приймання передачі від 12.04.2023 на загальну вартість наданих послуг у розмірі 2000,00 грн.

Умовами Додаткової угоди № 1, сторони погодили, що оплата послуг за виконання завдання-доручення, що визначено в п.1 цієї додаткової угоди здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг, що визначені в п. 3 цієї додаткової угоди сплачується клієнтом протягом 30 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції судового рішення по справі.

Надалі сторонами 24.02.2023 та 12.04.2023 були підписані Акт приймання-передачі на загальну вартість наданих послуг у розмірі 8000,00 грн. У зазначених Актах визначено детальний перелік виконаних робіт (послуг).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частин 3-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження обставин щодо понесення судових витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне або майбутнє здійснення таких витрат учасником справи.

Поряд з цим у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПУ України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Підсумовуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що надані відповідачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг, складності справи, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт, тобто понесені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн - є доведеним і обґрунтованими

Отже, проаналізувавши надані відповідачем докази в обґрунтування заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Щодо клопотання позивача про зменшення витрат на надання правової допомоги (Вх. № 14252/23 від 01.05.2023), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів ч. 5 с. 126 ГПУ України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Натомість, позивачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України. Посилання відповідача на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатами роботами не підтверджені жодними доказами, а по суті є загальними фразами.

Отже, доводи позивача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо заперечення позивача на заяву відповідача про стягнення судових витрат (Вх. № 14254/23 від 01.05.2023), суд дійшов наступних висновків.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до приписів частин 1-3 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що заява відповідача про стягнення витрат на правову допомогу подана з дотриманням приписів ГПК України.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13.01.2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, відмова судом у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з формальних підстав за наявності обставин, що свідчать про беззаперечну волю Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на захист своїх прав та інтересів, унеможливило б доступ відповідача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду зави про стягнення витрат на правничу допомогу.

З огляду на вказане, суд зазначає, що унеможливлення доступу відповідача до суду, у даному випадку, однозначно суперечило б головній меті господарського судочинства, якою є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Інші доводи позивача, викладені ним у запереченнях на заяву, в частині невизнання вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем доведено та документально підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, буд. 1; код ЄДРПОУ 40941101) на користь Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65063, Одеська область, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1/2, кв. 100; код ЄДРПОУ 21031996) 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 10 травня 2023 року.

Суддя Нікітенко С.В.