Постанова

від 04.07.2023 по справі 916/393/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/393/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року, м.Одеса, суддя Нікітенко С.В., повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.05.2023 року

у справі №916/393/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ

до відповідача Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

про стягнення 57 414 грн. 44 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки у розмірі 57414 грн. 44 коп., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки від 04.11.2019 року № 1/04-11, неналежним чином виконуються господарські зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 року у справі №916/393/23 у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ до Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, які виникли у останнього у зв`язку невиконанням умов договору поставки від 04.11.2019 року № 1/04-11.

20.04.2023 року до Господарського суду Одеської області від відповідача у справі надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-548/23), у якій Фірма «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Зокрема, вказана заява обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі № 916/393/23 (суддя Нікітенко С.В.) заяву Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса від 20.04.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-548/23) задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ", Одеська область, м. Чорноморськ на користь Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані відповідачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг, складності справи, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт, тобто, понесені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн. є доведеними і обґрунтованими, з огляду на що заява про стягнення витрат на правничу допомогу є обґрунтованою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі №916/393/23 та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса від 20.04.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та вимог процесуального закону.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, апелянт вважає, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є неспівмірними із складністю справи, що судом першої інстанції не враховано, незважаючи на подання позивачем заяви про зменшення судових витрат, чим допущено порушення ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зауважує, що судом першої інстанції у даній справі було відкрито спрощене провадження без виклику сторін, а пізніше, за заявою відповідача, було постановлено ухвалу про призначення слухання справи у спрощеному провадженні із викликом сторін та проведено судове засідання.

Проте, на переконання апелянта, жодної процесуальної необхідності у зазначених діях фактично не було, адже в судовому засіданні жодна із сторін не наводила нових доказів, міркувань та аргументів, ніж ті, що зазначені в позові та відзиві.

При цьому, як зазначив скаржник, всі міркування, аргументи та докази сторін учасниками справи були надані в позові та відзиві, і жодної процесуальної необхідності або доцільності в проведені судового засідання фактично не було, у зв`язку із чим, витрати в розмірі 2 000 грн. за участь в судовому засіданні не відповідають принципу доцільності та необхідності та є неспівмірними із складністю справи.

В той же час, апелянт, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду у подібних спорах, вказав, що представник відповідача штучно збільшив витрати на правову допомогу, по-перше, шляхом вимоги проведення судового засідання, в якому не було жодної процесуальної необхідності і на якому ним не подано жодного нового аргументу, та шляхом подачі документації звичайною поштою, в той час, коли позов і всі процесуальні документи у справі можна було подавати як через електронний суд, так і засобами електронної пошти, яка була вказана в позові.

Водночас, скаржник за доводами апеляційної скарги також наголосив, що відповідні витрати на правову допомогу, в тому числі в розмірі 6 000 грн. зі складення відзиву, є несправедливими та неспівмірними із складністю справи та реальним часом, витраченим адвокатом та змістом та обсягом наданих послуг, адже фактично відповідач обмежив весь свій відзив одним лише аргументом, який зводився тільки до спливу строку договору поставки. При цьому, як вказано апелянтом, зазначені аргументи були викладені позивачем у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, яке судом першої інстанції було проігноровано, що свідчить про порушення ним вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, адже неспівмірність витрат на правову допомогу може обґрунтовуватися резонними доводами сторони, і не обов`язково має підтверджуватися додатково якимись доказами.

Також, на переконання скаржника, відповідач фактично не подавав до суду заяву про надання доказів понесення судових витрат, а вказана ним в відзиві в прохальній частині вимога про надання можливості надати докази протягом п`яти днів з моменту винесення рішення не відповідає поняттю заяви в розумінні ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що відповідачем було порушено строк подання доказів понесення судових витрат, що є підставою для відмови з задоволенні заяви про стягнення судових витрат, що судом враховано не було та призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі №916/393/23, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

28.06.2023 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача у справі надійшов відзив (вх. №1407/23/Д1), у якому Фірма «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі №916/393/23 залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення без змін. Також, у відзиві позивач просив суд апеляційної інстанції проводити розгляд справи №916/393/23 в судовому засіданні з повідомленням сторін та дозволити Фірмі "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса надати до Південно-західного апеляційного господарського суду докази на підтвердження фактично понесених судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у справі №916/393/23 протягом 5-ти днів після ухвалення Південно-західним апеляційним господарським судом постанови у справі №916/393/23. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, заперечуючи щодо доводів апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини у даній справі та вимоги ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві наголосив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані відповідачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг, складності справи, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт, тобто понесені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн. є доведеними і обґрунтованими. При цьому, доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції у додатковому рішенні по даній справі не спростовують.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 268400 грн.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Оскільки судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/393/23 відповідає ознакам малозначної справи за законом, у зв`язку із тим, що ціна позову складає 57414 грн. 44 коп., то клопотання Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса про розгляд справи №916/393/23 в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволення не потребує.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі №916/393/23 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки у розмірі 57414 грн. 44 коп., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умов укладеного між сторонами договору поставки від 04.11.2019 року № 1/04-11, неналежним чином виконуються господарські зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

27.02.2023 року до Господарського суду Одеської області від Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6361/23), у якому відповідач зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який він очікував понести у зв`язку із розглядом справи №916/393/23 та який складав 10000 грн.

Також, за доводами відзиву, відповідач наголосив, що докази на підтвердження судових витрат, фактично ним понесених, будуть подані суду протягом 5-ти календарних днів після ухвалення рішення у справі №916/393/23.

До відзиву на позовну заяву відповідачем суду першої інстанції було надано копії документів на підтвердження надання адвокатом правничої допомоги.

Так, договором про надання правової допомоги від 04.10.2022 року № 04/10-22, укладеним між адвокатом Сухініним С.В. та Фірмою «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, передбачено, що за умовами п. 1.1. клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах загальної юрисдикції України всіх інстанцій, правоохоронних органах.

За умовами п. 3.1. договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються у поряду та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною договору, шляхом сплати відставлених адвокатом рахунків за послуги.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років з моменту його підписання сторонами (п. 5.1. договору).

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено печаткою клієнта без застережень та зауважень.

З умов додаткової угоди № 1 від 09.02.2023 року вбачається, що оплата послуг за виконання завдання-доручення, що визначено в п.1 цієї додаткової угоди здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг, що визначені в п. 3 цієї додаткової угоди сплачується клієнтом протягом 30 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції судового рішення по справі.

При цьому, п. 3 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що вартість однієї години адвоката під час ознайомлення з матеріалами позову по справі №916/393/23, правового аналізу документів по справі №916/393/23, підготовки відзиву по справі №916/393/23 становить 2000 грн.; вартість участі в одному судовому засіданні в суді першої інстанції 2000 грн.

З акту прийому-передачі від 24.02.2023 року за договором про надання правової допомоги від 04.10.2022 року та додаткової угоди №1 до нього вбачається, що загальна вартість послуг адвоката складає 6000 грн.

При цьому, у зазначеному акті визначено детальний перелік виконаних робіт (послуг) адвоката, який полягає у ознайомленні з матеріалами позову, правовому аналізі документів, підготовці відзиву (формуванні додатків, відправці).

Також, адвокатом Сухініним С.В. до відзиву було додано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.02.2023 року ВН №1228565, укладений на підставі договору про надання правової допомоги від 04.10.2022 року №04/10-22, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.04.2015 року ОД №002689.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 року у справі №916/393/23 у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ до Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі.

20.04.2023 року до Господарського суду Одеської області від відповідача у справі надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-548/23) у якій Фірма «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн., яка обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім зазначених вище письмових доказів, заявником до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу додатково було додано акт прийому-передачі від 12.04.2023 року за договором про надання правової допомоги від 04.10.2022 року та додаткової угоди №1 до нього, з якого вбачається, що загальна вартість послуг адвоката складає 2000 грн.

При цьому, у зазначеному акті визначено детальний перелік виконаних робіт (послуг) адвоката, який полягає в участі в судовому засіданні Господарського суду Одеської області у справі №916/393/23, що відбулося 11.04.2023 року.

01.05.2023 року від позивача до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги (вх. №14252/23) у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ просило суд першої інстанції зменшити відповідачу суму витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Зокрема, вказане клопотання обґрунтоване тим, що вказані відповідачем витрати на відшкодування послуг адвоката є неспівмірними із складністю справи, зокрема судом було відкрито спрощене провадження без виклику сторін, пізніше судом за заявою відповідача було постановлено ухвалу про призначення слухання справи у спрощеному провадженні із викликом сторін та проведено судове засідання.

В той же час, як зазначено позивачем, жодної процесуальної необхідності у зазначених діях суду фактично не було, адже в судовому засіданні жодна із сторін не наводила нових доказів, міркувань та аргументів, ніж ті, що зазначені в позові та відзиві.

Тим самим, на переконання позивача, суд міг розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами в порядку письмового провадження без виклику сторін. Всі заяви та повідомлення до суду були викладені сторонами в письмових процесуальних документах більш ніж очевидно, в тому числі підстави позову, тощо.

У зв`язку із зазначеним, на думку позивача, витрати в розмірі 2000 грн. за участь адвоката у судовому засіданні не відповідають принципу доцільності та необхідності та є неспівмірними із складністю справи.

Щодо неспівмірності витрат на складання відзиву в розмірі 6000 грн., позивач зазначив, що відповідна справа не є складною і вся аргументація відповідача зведена до спливу строку договору поставки, що в свою чергу не вимагає аналізу значної кількості документації, проведення додаткових розрахунків, тощо. При цьому, позивач вказав, що відповідачем до відзиву долучено в якості доказу лише платіжну інструкцію про сплату заборгованості, що стягувалася за відповідним позовом.

Відтак, на переконання позивача, підготовка відповідного відзиву навіть із урахуванням ознайомлення з позовом та організацією подання його засобами поштового зв`язку не могло займати три години часу, що свідчить про неспівмірність заявлених витрат, як складності справи, так і часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, який є очевидно завищеним.

Крім того, як вбачається з матеріалів господарської справи, 01.05.2023 року до Господарського суду Одеської області від позивача у справі надійшло заперечення на клопотання (заяву) про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №14254/23), у якому позивач просив суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Зокрема, у запереченні позивач, фактично посилаючись на обставини, викладені ним у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, яка є окремою процесуальною заявою, поданою стороною спору.

Проте, на переконання позивача, викладення в прохальній частині відзиву вимоги про надання стороні права на подання доказів понесення судових витрат не відповідає поняттю заяви в розумінні ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в іншому випадку законодавцем було б зазначено посилання на подання заяви або вказівки в відзиві.

Відтак, позивач вважав, що відповідач не подавав до суду заяви про надання доказів понесення судових витрат, а вказана ним в відзиві в прохальній частині вимога про надання можливості надати докази протягом п`яти днів з моменту винесення рішення не відповідає поняттю заяви в розумінні ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим, відповідачем порушено строк подання доказів понесення судових витрат, що є підставою для відмови з задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Оскаржуваним додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі № 916/393/23 заяву Фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса від 20.04.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-548/23) задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННЕО ФАРМ", Одеська область, м. Чорноморськ на користь Фірми "ПОЛІМЕД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з чим позивач не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Будь-яких інших письмових доказів щодо вимоги відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, матеріали справи не містять.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є обставини, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат, пов`язаних з наданням Фірмі «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю послуг адвоката.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача в суді першої інстанції був адвокат Сухінін С.В., який діяв відповідно до ордера на надання правничої (правової) допомоги від 24.02.2023 року ВН №1228565, укладеного на підставі договору про надання правової допомоги від 04.10.2022 року №04/10-22, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.04.2015 року ОД №002689.

04.10.2022 року між відповідачем та адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги № 04/10-22, з п. 1.1. якого вбачається, що клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах загальної юрисдикції України всіх інстанцій, правоохоронних органах.

Відповідно до п. 3.1. договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються у поряду та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною договору, шляхом сплати відставлених адвокатом рахунків за послуги.

З умов додаткової угоди № 1 від 09.02.2023 року вбачається, що оплата послуг за виконання завдання-доручення, що визначено в п.1 цієї додаткової угоди здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг, що визначені в п. 3 цієї додаткової угоди сплачується клієнтом протягом 30 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції судового рішення по справі.

При цьому, п. 3 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що вартість однієї години адвоката під час ознайомлення з матеріалами позову по справі №916/393/23, правового аналізу документів по справі №916/393/23, підготовки відзиву по справі №916/393/23 становить 2000 грн.; вартість участі в одному судовому засіданні в суді першої інстанції 2000 грн.

На виконання договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди до нього, сторони склали акт прийому-передачі від 24.02.2023 року за договором про надання правової допомоги від 04.10.2022 року та додаткової угоди №1 до нього, з якого вбачається, що загальна вартість послуг адвоката склала 6000 грн.

12.04.2023 року сторони підписали також ще один акт прийому-передачі до договору про надання правової допомоги від 04.10.2022 року та додаткової угоди №1 до нього, з якого вбачається, що загальна вартість послуг адвоката складає 2000 грн.

У зазначених актах, які підписані як з боку клієнта, так і з боку адвоката без застережень та зауважено, сторони погодили детальний перелік виконаних робіт (послуг) адвоката, який полягає у ознайомленні з матеріалами позову, правовому аналізі документів, підготовці відзиву (формуванні додатків, відправці) та в участі в судовому засіданні Господарського суду Одеської області у справі №916/393/23, що відбулося 11.04.2023 року.

Судовою колегією перевірено та встановлено, що відзив, наявний у матеріалах господарської справи, підписаний та направлений до позивача та суду адвокатом Сухініним С.В. Також, вказаний адвокат під час розгляду справи в суді першої інстанції був присутній у судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2023 року, про що свідчить наявний у матеріалах справи протокол судового засідання від 11.04.2023 року.

Проаналізувавши вказані докази, судова колегія вважає, що обсяг та час, витрачений на виконання робіт адвокатом фактично є обґрунтованим, а вартість виконаних робіт відповідно до часу, витраченого на їх виконання, відповідає умовам укладеного між клієнтом та адвокатом договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього, розмір витрат на професійну правничу допомогу узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, поданим відповідачем у відзиві на позовну заяву, з огляду на що, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем докази є достатніми для підтвердження фактичного понесення Фірмою «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.

Щодо доводів скаржника, зазначених ним в апеляційній скарзі, як підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, судова колегія зазначає таке.

З матеріалів господарської справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, під час розгляду судом заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката до суду першої інстанції 01.05.2023 року надавав клопотання і щодо зменшення суми витрат на правничу допомогу до 1000 грн., і заперечення щодо взагалі стягнення таких витрат за рахунок позивача.

При цьому, оскаржуючи додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі, апелянт за доводами апеляційної скарги, фактично зазначає щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, викладеного у додатковому рішенні, пов`язаної із неналежним вирішенням судом клопотання позивача про зменшення суми таких витрат. Проте, за вимогами апеляційної скарги, позивач просить суд апеляційної інстанції взагалі скасувати оскаржуване додаткове рішення суду у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката відмовити у повному обсязі.

Переглядаючи оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наступне.

Так, як раніше було зазначено судовою колегією за текстом постанови, згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

З урахуванням викладених вимог процесуального закону, судова колегія, проаналізувавши доводи та вимоги клопотання позивача про зменшення витрат на надання правничої допомоги, дійшла висновку, що фактично, принцип неспівмірності витрат останній пов`язує з рішенням місцевого господарського суду щодо розгляду даної справи у спрощеному провадженні з викликом сторін.

Тобто, позивач, ставлячи під сумнів процесуальне рішення суду, яке набрало законної сили та не було ним оскаржене в апеляційному порядку, щодо порядку її розгляду, вважає, що жодної процесуальної необхідності у зазначених діях суду фактично не було, з огляду на що, витрати в розмірі 2000 грн. за участь адвоката відповідача у судовому засіданні не відповідають принципу доцільності та необхідності та є неспівмірними із складністю справи. Такі доводи не можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді тільки додаткового рішення по справі, оскільки повинні були бути викладені, у разі такої необхідності, в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області по даній справі від 11.04.2023, яке, як вже зазначалося вище, не переглядалося в апеляційному порядку.

Крім того, зазначаючи про неспівмірність витрат у розмірі 6000 грн. за фактично підготовку відповідачем відзиву на позовну заяву, позивач, окрім критичної оцінки необхідного часу на підготовку відзиву жодним чином не послався на інші обставини, які б свідчили про неспівмірність, нерозумність або необґрунтованість вимог відповідача.

З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що чинним процесуальним законом у суду наявне право, а не обов`язок за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача про наявність підстав для зменшення заявлених відповідачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що потребують розподілу між сторонами.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із фактичним прийняттям вимог, зазначених відповідачем у відзиві на позовну заяву, стосовно орієнтовних витрат у даній справі останнього, судова колегія зазначає таке.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, як визначено ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В свою чергу, як вже було зазначено судовою колегією за текстом постанови, процесуальним законодавством визначається, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів впродовж встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем 17.04.2023 року до Господарського суду Одеської області було направлено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-548/23) у якій Фірма «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. у даній справі, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, який наявний у матеріалах справи.

При цьому, рішення суду першої інстанції у справі №916/393/23 ухвалене судом 11.04.2023 року.

Відтак, відповідачем дотримано процесуального строку, необхідного для подання суду розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

З огляду на вказане, а саме те, що у заяві по суті справи (відзиві) відповідачем зроблено відповідну заяву про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, заявлено останнім про намір подання заяви на відшкодування таких витрат та у відповідності до вимог процесуального закону у встановлений п`ятиденний строк подано відповідні письмові докази на підтвердження витрат, твердження скаржника, що відповідачем не подано до суду заяви про надання доказів понесення судових витрат не приймається колегією суддів до уваги.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено правомірні висновки щодо наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про стягнення на його користь з позивача суми понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не є підставами для скасування вірного додаткового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі №916/393/23 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННЕО ФАРМ», Одеська область, м. Чорноморськ на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі №916/393/23 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 року у справі №916/393/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош