Постанова

від 12.04.2023 по справі 916/156/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/156/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Багай Н. О., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Клинова Андрія Вячеславовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022

(суддя Д`яченко Т. Г.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023

(судді Таран С. В., Богатир К. В., Поліщук Л. В.)

у справі за позовом фізичної особи - підприємця Клинова Андрія Вячеславовича

до Виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторинок "Куяльник", Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області,

про визнання незаконними та скасування рішення і свідоцтва про право власності.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа - підприємець Клинов А. В. (далі - ФОП Клинов А. В.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - Комітет), в якій просив визнати незаконним та скасувати рішення Комітету від 14.04.2011 № 44 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості", а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 122726 .

1.2. Позовні вимоги ФОП Клинов А. В. обґрунтував незаконністю набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторинок "Куяльник" (далі - ТОВ "Авторинок "Куяльник") права власності на цілісний майновий комплекс авторинку загальною площею 913,60 кв. м, розташований за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Августівська сільська рада, Живахова гора, буд. 1.

1.3. Зазначав про те, що він як член Споживчого кооперативу "Вікторія" (далі - СК "Вікторія"), маючи у власності торгівельний павільйон, внесений в статутний капітал кооперативу, здійснює господарську діяльність з продажу товарів за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж.

1.4. За доводами позивача, усі будівлі, вказані у свідоцтві на право власності, були зведені у 1991 році, тобто до створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" (далі - ТОВ "Нова Україна"), а право власності на це майно зареєстровано за останнім на підставі судового рішення, в подальшому скасованого.

1.5. Спірне рішення про реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, що насправді є об`єктами незавершеного будівництва, які не введені в експлуатацію, за відсутності доказів про будівництво вказаних об`єктів саме ТОВ "Нова Україна" суперечить нормам законодавства, прийняте безпідставно та є неправомірним. Крім того, до майнового комплексу не можуть відноситися мостіння та торгівельні площадки, оскільки ці об`єкти не можуть бути зареєстровані самостійно.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням від 19.04.2010 Господарський суд Одеської області у справі №29/57-10-1403 задовольнив позов ТОВ "Нова Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрюжавтотехсервіс" (далі - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрюжавтотехсервіс") про усунення перешкод та визнання права власності; визнав за ТОВ "Нова Україна" право власності на об`єкт нерухомості цілісний майновий комплекс авторинку у складі низки зазначених у резолютивній частині рішення об`єктів за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, Живахова гора, 1; зобов`язав ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укрюжавтотехсервіс" не чинити перешкоди ТОВ "Нова Україна" стосовно проїзду та проходу по території, що розміщена за цією адресою.

2.2. 26.11.2010 проведена державна реєстрація ТОВ "Авторинок "Куяльник", яке утворене шляхом виділу з ТОВ "Нова Україна" без припинення останнього.

2.3. На підставі розподільчого балансу від 01.09.2010 ТОВ "Нова Україна" передало ТОВ "Авторинок "Куяльник", зокрема, вищевказаний цілісний майновий комплекс.

2.4. Постановою від 09.12.2010 Одеський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2010 скасував, у позові відмовив. Вищий господарський суд України постановою від 17.02.2011 постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

2.5. 14.04.2011 Комітет прийняв рішення № 44 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості", відповідно до якого (з урахуванням прийнятого в подальшому рішення Комітету № 90 "Про внесення змін та доповнень до рішення Августівської сільської ради від 14.04.2011 № 44 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості") у зв`язку зі створенням ТОВ "Авторинок "Куяльник" шляхом виділу з ТОВ "Нова Україна", та тим, що ТОВ "Авторинок "Куяльник" є правонаступником ТОВ "Нова Україна" відносно прав та обов`язків за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Нова Україна" від 22.01.2008, а також тим, що відповідно до розподільчого балансу ТОВ "Нова Україна" передало ТОВ "Авторинок "Куяльник" усі будівлі та споруди, які розташовані за адресою: Живахова гора, 1, територія Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, та належали ТОВ "Нова Україна" на підставі свідоцтв про право власності та договору купівлі-продажу від 28.09.2009, вирішено визнати право власності ТОВ "Авторинок Куяльник" на цілісний майновий комплекс авторинку з видачою останньому відповідного свідоцтва про право власності.

2.6. 16.06.2011 Комітет видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 122726, згідно з яким ТОВ "Авторинок "Куяльник" на праві приватної власності належать нежитлові будівлі (цілісний майновий комплекс авторинку) загальною площею 913,60 кв. м у такому складі: адміністративна будівля А загальною площею 101,10 кв .м; нежитлова будівля Б загальною площею 30,60 кв. м; будівля стоянки В загальною площею 43,7 кв. м; будівля кафе Г загальною площею 48,60 кв. м; нежитлові будівлі Д, Е, Є, Ж, З, І, К, Л, М загальними площами 22 кв. м; будівля сторожки Н загальною площею 24,80 кв. м; нежитлові будівлі О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш загальними площами 42,60 кв. м; торговельні площадки, 1, 2, 3, мостіння І, ІІ, ІІІ, IV, V, що розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Августівська сільська рада, Живахова гора, 1.

2.7. 07.07.2011 на підставі цього свідоцтва проведено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Авторинок "Куяльник" на відповідне майно, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.02.2022.

2.8. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.01.2008 ТОВ "Авторинок "Куяльник" видано державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: серії ЯЛ № 763977 на земельну ділянку площею 0,2766 га, який зареєстровано відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі вчинено запис № 512100002000023; серії ЯЛ № 763976 на земельну ділянку площею 35,5205 га, який зареєстровано відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі вчинено запис № 512100002000022; серії ЯЛ № 763978 на земельну ділянку площею 4,7903 га, який зареєстровано відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі вчинено запис №512100002000024.

2.9. 13.03.2012 проведена державна реєстрація СК "Вікторія", одним із учасників якого є Клинов А. В. (частка у статутному капіталі останнього становить 265 000 грн, що складає 0,8% статутного капіталу).

2.10. Відповідно до змісту протоколу установчих зборів (учасників) СК "Вікторія" від 01.08.2012 № 3/1 Клинов А. В. як член споживчого кооперативу володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді СК "Вікторія" таким майном: торгівельний павільйон № 8 площею 56 кв. м 2000 року будівництва; частина асфальтного покриття, частина вартості бетонного забору з плит, частина вартості залізних воріт, частина вартості електронної підстанції, частина вартості асфальтного покриття, частина вартості електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: Україна, Одеська обл., Біляївський район, Августівська сільська рада, с. Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж.

2.11. Згідно з довідкою ТОВ "Авторинок "Куяльник" від 19.05.2022 будь-які договори оренди з позивачем та СК "Вікторія" не укладались, фінансово-господарських відносин з останніми товариство також не має. У довідці зазначено, що все асфальтне покриття, яке розміщене на території підприємства, знаходиться на балансі підприємства, було придбано за власні кошти і нікому останнім часом не реалізовувалось.

2.12. СК "Вікторія" (членом якого є позивач) з метою захисту прав своїх членів вже звертався до суду в межах справи № 916/4/13 з аналогічною позовною вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 16.06.2011 серії САЕ № 122726, у задоволенні якої судовим рішенням відмовлено з підстав відсутності порушеного права.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 07.09.2022 відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що ФОП Клинов А. В. не довів факт порушення його права рішенням Комітету та свідоцтвом про право власності.

3.2. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18.01.2023 залишив без змін рішення суду першої інстанції з тих же підстав.

3.3. Указав, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження у ФОП Клинова А. В. речових прав на майно, зазначене у пункті 14 протоколу установчих зборів (учасників) СК "Вікторія" від 01.08.2012 № 3/1 (у тому числі і на торгівельний павільйон № 8 площею 56 кв. м).

3.4. Суд також урахував, що СК "Вікторія" (членом якого виступає позивач), який до того ж створено і зареєстровано 13.03.2012, тобто також вже після прийняття відповідачем спірного рішення та видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності, з метою захисту прав своїх членів вже звертався до суду в межах справи № 916/4/13 з аналогічною позовною вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 16.06.2011 серії САЕ №122726. У задоволенні цього позову суд відмовив з підстав відсутності порушеного права.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 16.02.2023 ФОП Клинов А. В. за допомогою засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, в якій просить скасувати судові рішення та прийняте нове рішення про задоволення позову.

Підставами подання касаційної скарги ФОП Клинов А. В. зазначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування статей 331, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20. Крім того, на думку ФОП Клинова А. В., суд не дослідив зібрані у справі докази щодо речового права позивача на майно (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Сторони правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

5.2. Від скаржника надійшла заява про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні без участі його представника.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.3. Згідно із частиною другою статті цього Кодексу позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

6.4. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

6.5. Частиною другою цієї статті визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.6. Аналогічні положення містяться у статті 15 ЦК України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.7. Отже, з урахування приписів статті 4 ГПК України наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право та інтерес.

6.8. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

6.9. Разом з тим наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищенаведеними нормами права.

6.10. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

6.11. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

6.12. Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6.13. Звертаючи до суду з цим позовом, Клинов А. В. зазначав, що він як член СК "Вікторія" є власником торгівельного павільйону, що внесений в статутний капітал цього кооперативу, та здійснює господарську діяльність з продажу товарів за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж.

6.14. Згідно з приписами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

6.15. Відповідно до частини другої статті 325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

6.16. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

6.17. Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6.18. Частиною першою статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

6.19. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

6.20. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

6.21. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

6.22. Господарські суди у цій справі встановили, що позивач не подав жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження наявності у нього речових прав на майно, зазначене у пункті 14 протоколу установчих зборів (учасників) СК "Вікторія" від 01.08.2012 № 3/1 (у тому числі і на торгівельний павільйон № 8 площею 56 кв. м), не конкретизував, які саме з-поміж наявних у матеріалах справи доказів свідчать про факт будівництва ним зазначеного майна та подальшого набуття даною особою прав на це майно.

6.23. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що він є власником спірного майна чи його частини та порушення (невизнання або оспорювання) цього права, що є передумовою та матеріальною підставою для захисту цього права в судовому порядку.

6.24. Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (див., зокрема, але не виключно постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

6.26. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.27. Як вже зазначалося, підставами подання касаційної скарги ФОП Клинов А. В. зазначив те, що, на його думку, суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування статей 331, 376 ЦК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

6.28. Зважаючи на те, що у задоволенні позову ФОП Клинову А. В. суди відмовили з підстав недоведеності порушення його прав та інтересів, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, обставини щодо правомірності набуття прав на нерухоме майно ТОВ "Авторинок "Куяльник" суди не досліджували, положення статей 331, 376 ЦК України не застосовували, а відтак, і висновки, викладені у наведеній вище постанові, під час розгляду цієї справи враховували.

6.29. Колегія суддів звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

6.30. Як зазначив сам позивач у позовній заяві, ТОВ "Авторинок "Куяльник" ініціював спір у справі № 916/3776/21 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в чому й полягає порушення прав та інтересів позивача.

6.31. Природа правового титулу ТОВ "Авторинок "Куяльник" щодо спірного майна, підстави, на яких майно було набуто у власність та, відповідно, зміст порушеного права ТОВ "Авторинок "Куяльник" (його наявність або відсутність) підлягають з`ясуванню саме у спорі між позивачем та особою - учасником правовідносин щодо користування спірним майном.

6.32. Натомість відповідач у цій справі діяв як орган, що надавав послуги з оформлення права ТОВ "Нова Україна" і не є стороною у приватноправовому спорі з позивачем.

6.33. Відповідно задоволення позову у цій справі не спричинить захисту права, яке позивач вважає порушеним, а спір у цій справі ініційовано всупереч основному завданню господарського судочинства (не з метою відновити порушене право, а створити доказ чи преюдицію в іншій справі).

6.34. За таких обставин, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування судових рішень у цій справі.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Клинова Андрія Вячеславовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у cправі №916/156/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Багай

Г. Мачульський