ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
іменем України
Справа № 210/1959/21
Провадження № 1-кп/210/117/23
"03" квітня 2023 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 05 квітня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019040000000214 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України,
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України,
ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України,
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України,
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участь у судовому розгляді: прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 ,
обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисники - адвокати: ОСОБА_8 (захисник ОСОБА_6 ); ОСОБА_9 (захисник ОСОБА_3 ); ОСОБА_10 (захисник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 )
представник юридичної особи ТОВ "Теплоенерго КР", щодо якої здійснюється провадження - адвокат ОСОБА_9
ВСТАНОВИВ:
На розгляді в Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовомузасіданні адвокат ОСОБА_10 ,яка дієв інтересахобвинуваченої ОСОБА_4 клопотала пропроведення судовогозасідання врежимі відеоконференціїчерез систему EASYCON, оскільки обвинувачена ОСОБА_4 не має можливості прибути в Дзержинський районний суд Дніпропетровської області, у зв`язку з перебуванням за кордоном.
Прокурор Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_7 просив суд оголосити привід обвинуваченій ОСОБА_4 , так як остання тривалий час не з`являється до судового засідання та перешкоджає своєчасному розгляду даного кримінального провадження.
Суд перевіривши матеріали кримінального провадження, клопотання сторін кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Згідно зі статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Згідно з ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 336 ПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; необхідності забезпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Тобто, призначення судового засідання у режимі відеоконференції має здійснюватись у виключних випадках, коли за поважних об`єктивних причин учасник кримінального провадження позбавлений можливості приймати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин в провадженні.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов`язаний вручити такій особі пам`ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв`язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов`язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.
Разом з тим, клопотання має бути обґрунтованим причинами, які ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони в судовому засіданні, а також підтверджене відповідними доказами неможливості такої участі.
В свою чергу, адвокатом ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , не обґрунтовано жодної передбаченої ч. 1 ст. 336 КПК України підстави, за яких судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження).
Слід зазначити про те, що безпосередньо процес організації проведення судового засідання в режимі відеоконференції згідно ст.366 КПК України покладається одночасно як на суд, що розглядає відповідне провадження, так і на суд (або орган досудового слідства, або установу попереднього ув`язнення, або установу виконання покарань) за територіальним місцезнаходженням учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.
В цьому випадку може бути забезпечено реалізацію положень ч.4 ст. 336 КПК України, яка передбачає обов`язок суду вручити особі, яка бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, пам`ятку про її процесуальні права та перевірити її документи, що посвідчують особу.
Аналіз наведених норм свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції лише в разі наявності про це клопотання сторони. Питання участі в судовому засіданні сторони в режимі відеоконференції суд має право вирішувати з урахуванням всіх об`'єктивних обставин, які складаються при розгляді справи, до початку певного судового засідання, в певному конкретному випадку.
При цьому, учасники судового процесу (кримінального провадження) можуть брати участь у процесуальних діях у режимі відеоконференції лише за наявності технічної можливості для її проведення у відповідних судах, державних органах чи установах.
Суд зауважує, що при проведенні судового засідання в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, з використанням власного облікового запису на платформах «EASYCON», реалізація положень ч. 4 ст. 336 КПК України є неможливою.
Аналогічна правовова позиція викладена в ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року (провадження № 51-3620 км20, справа 644/11585/20).
Таким чином, враховуючи наведене вище та з огляду на положення ст. 1 КПК України використання учасниками судового розгляду у кримінальному провадженні будь-яких власних технічних засобів для участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції не передбачено та аналогія закону не допускається.
Надаючи оцінку доводам захисника про призначення судового засідання у режимі відеоконференції за участю ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 7 ст.42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд.
Відповідно до вимог пунктів 3 та 8 частини 1 статті 138 КПК України, поважними причинами неприбуття особи на виклик є обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини) та інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.
Суду не надано даних, які б відповідно до вимог пунктів 3 та 8 частини 1 статті 138 КПК України доводили існування обставин непереборної сили та/або унеможливлювали явку ОСОБА_4 на виклики суду.
З квітня 2022 року на території міста Кривого Рогу активних бойових дій не проводились, суди функціонують у звичайному режимі, за виключенням випадків екстрених відключень електропостачання, які мали місце у період з листопада 2022 року по лютий 2023 року.
За таких обставин, посилання захисника на запровадження військового стану як на підставу відсутності ОСОБА_4 під час розгляду кримінального провадження є необгрунтованими, адже інші обвинувачені належним чином виконують свої процесуальні обов"язки.
Наразі у зв"язку з тривалою неявкою ОСОБА_4 суд не може розпочати судовий розгляд по суті.
Доказів неможливості прибути в судове засідання не надано, тому суд вважає, що ОСОБА_4 свідомо ухиляється від явки до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_10 ,яка дієв інтересахобвинуваченої ОСОБА_4 пропроведення судовогозасідання врежимі відеоконференціїчерез систему EASYCONзадоволенню не підлягає.
Щодо клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про привід обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України суд зазначає наступне
Судом встановлено, що у судові засідання, призначені на 11.10.2022 р., 01.12.2022 р. 16.01.2023 р., 07.02.2023 р. та 06.03.2023 року, 03.04.2023 року обвинувачена ОСОБА_4 не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.
Про день і час слухання справи виклик обвинувачена ОСОБА_4 завчасно повідомлялась у встановленому законом порядку, зокрема: судовою повісткою від 13 вересня 2022 року про виклик до суду в кримінальному провадженні за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; судовою повісткою від 11 жовтня 2022 року про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 до судового засідання на 07 листопада 2022 року, судовою повісткою від 07 листопада 2022 про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 до судового засідання на 01 грудня 2022 року, судовою повісткою від 12 грудня 2022 про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 до судового засідання на 16 січня 2023 року, судовою повісткою від 17 січня 2023 про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 до судового засідання на 07 лютого 2023 року, судовою повісткою від 08 лютого 2023 про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 до судового засідання на 06 березня 2023 року, судовою повісткою від 08 лютого 2023 про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 до судового засідання на 03 квітня 2023 року. Вказані судові виклики повернулися до суду з підстав відсутності адресата за місцем проживання.
Відповідно до ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ст. 135 КПК України, особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Ч. 8 ст. 135 КПК передбачає, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. В свою чергу, ч. 1 ст. 136 КПК містить положення, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є підпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
За таких обставин, достатнім повідомленням підтвердження ознайомлення зі змістом судової повістки є будь-які дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Такими даними може бути, наприклад, серед іншого, публічне особисте повідомлення особи про судовий виклик, публічний виступ такої особи про обізнаність із змістом судового виклику. Тим більше, про обізнаність із судовим викликом буде свідчити надходження на адресу суду особистих звернень та клопотань з боку такої особи безпосередньо на дату судового засідання (наприклад, клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції замість безпосередньої явки особи до суду). У цьому випадку безпідставним був би висновок, що особа звертається до суду без огляду на направлений судовий виклик.
Судом встановлено, що адвокатом ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , подавалось клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що свідчить про фактичну обізнаність обвинуваченої та її захисника із судовим викликом до судового засідання. Тому, залежно від конкретних обставин даного кримінального провадження, сама по собі відсутність підтвердження «формального» факту вручення судової повістки автоматично не виключає «фактичної» обізнаності особи із судовим викликом.
На користь цієї позиції свідчить й положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, п. «а» ч. 3 ст. 6 містить таке право обвинуваченого, як бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Використані положення та приписи ч. 8 ст. 135 КПК («бути повідомленою про виклик») та ч. 1 ст. 136 КПК («належним підтвердженням ознайомлення особою зі змістом повістки про виклик») повністю відповідає змісту та духу Конвенції.
З правом особи бути обізнаним про судовий виклик кореспондується безумовний обов`язок такої особи з`явитися до суду в визначений день та час. В протилежному випадку, залежно від обставин справи, неприбуття особи на виклик може бути розцінене судом як переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та мати наслідком здійснення судом заходів процесуального примусу або, у відповідних випадках, суд буде зобов`язаний розпочати розгляд справи в порядку досудового розслідування або спеціального судового розгляду (in absentia). І такі дії суду будуть відповідати вимогам рішень Європейського суду з прав людини «Лена Атанасова проти Болгарії» (Lena Atanasova v. Bulgaria, § 52) та «Сейдовіч проти Італії» (Sejdovic v. Italy, [ВП], §§ 86-87).
Як передбачено ст. 323 КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого.
Як передбачено ст. 140, 142 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Рішення про здійснення приводу приймається під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали, клопотання про здійснення приводу розглядається негайно після його ініціювання.
В судовому засіданні суд встановив, що обвинувачена ОСОБА_4 , яка викликалась в судові засідання у встановленому КПК України порядку, не з`явилась, чим порушила обов`язки обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК України прибути за викликом суду.
З метою забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання, суд відповідно до ст. 323 КПК України вживає заходи для його прибуття шляхом винесення ухвали про примусовий привід.
Відповідно до ст. 143 КПК України особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято судом, зобов`язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.
В результаті неявки обвинуваченого без поважних причин, суд позбавлений можливості об`єктивно і своєчасно розглянути кримінальне провадження.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що обвинувачена ухиляється від явки до суду, тому підлягає примусовому приводу до судового засідання на 13 год. 00 хв. 24 квітня 2023 року до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр. Миру, 24, кабінет 307, 309) обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , для участі в судовому засіданні у кримінальному провадженні №42019040000000214 від 05 квітня 2019 року.
Керуючись ст.ст.140,142,143,323 ,336,372 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання адвоката ОСОБА_10 ,яка дієв інтересахобвинуваченої ОСОБА_4 пропроведення судовогозасідання врежимі відеоконференціїчерез систему EASYCON - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про привід обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України - задовольнити.
Здійснити привід на 13год.00хв.24квітня 2023року до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр. Миру, 24, кабінет 307, 309) обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , для участі в судовому засіданні у кримінальному провадженні №42019040000000214 від 05 квітня 2019 року.
Виконання ухвали про привід доручити Слідчому Управлінню ГУНП в Дніпропетровській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу.
Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято судом, зобов`язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.
У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров`ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, передбачене частиною першоюстатті 392 КПК України.
Повний текстухвали складено 04квітня 2023року тапроголошено 04квітня 2023року о10год.50хв.в залісудових засідань№ 309Дзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської області(м.Кривий Ріг,пр-тМиру,24,3-йповерх).
Суддя: ОСОБА_1
Суд | Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2023 |
Оприлюднено | 21.04.2023 |
Номер документу | 110306543 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини у сфері господарської діяльності Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом |
Кримінальне
Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
Чайкіна О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні