Рішення

від 22.03.2023 по справі 947/25083/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/25083/22

Провадження № 2/947/706/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючий - суддя Луняченка В.О.,

при секретарі Макаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною Комерційно- виробничої фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз» (Код ЄДРПОУ 13926199) до ОСОБА_1 (ІПН невідомий) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва до Київського районного суду м.Одеси звернувся ТОВ «Бріз», в якому просить усунути перешкоди Комерційно- виробничій фірмі у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз» у користуванні земельною ділянкою при приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_2 до первісного стану, шляхом знесення самочинно збутових споруд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, вбачається, що відповідно до рішення Одеської міської ради № 4873-УІ від 25.06.2014 року «Про передачу у власність шляхом продажу КВФ «БРІЗ» у вигляді ТОВ земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0088 га за адресою АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування магазину та умов цього договору, продавець - Одеська міська рада продає, а покупець - КВФ «БРІЗ» у виді ТОВ купує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування магазину.

Відповідач у справі - ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 36893505 від 22.12.2012 року та свідоцтвом виконавчого комітету Одеської міської ради від 17 грудня 2012 року. ОСОБА_1 здійснила самочинну реконструкцію належної їй квартири, шляхом спорудження прибудови, яка не відповідач нормам ДБН, в тому числі і пожежним, що значним чином порушує права позивача на здійснення свого права власності в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з дійсним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою судді від 10.11.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.11.2022 року судом застосовані заходи забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , заборони органам державного архітектурно-будівельного контролю, здійснювати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації за адресою, АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , також судом застосовано заходи зустрічного забезпечення, які позивачем виконано.

Ухвалою суду від 21.02.23 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником позивача адвокатом Рибак А.В. до судового засідання надано заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити, а також не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

Від відповідача відзив на позов не надходив.

Відповідно до ч. 8ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного та, беручи до уваги згоду позивача на заочний розгляд справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно дост.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про задоволення позову Комерційно- виробничої фірми у вигляді ТОВ «Бріз» з наступних підстав.

Відповідно дост. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу частин 1-3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, предбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, третьоюстатті 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За нормами ч.1,2ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За правиламист. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що Комерційно-виробнича фірма «Бріз» у виді товариства з обмеженою відповідальністю має своє місцезнаходження за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 20.02.1997 року, позивач є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, вбачається, що відповідно до рішення Одеської міської ради № 4873-УІ від 25.06.2014 року «Про передачу у власність шляхом продажу КВФ «БРІЗ» у вигляді ТОВ земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0088 га за адресою АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування магазину та умов цього договору, продавець - Одеська міська рада продає, а покупець - КВФ «БРІЗ» у виді ТОВ купує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування магазину.

Відповідач у справі - ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 36893505 від 22.12.2012 року та свідоцтвом виконавчого комітету Одеської міської ради від 17 грудня 2012 року.

ОСОБА_1 здійснила самочинну реконструкцію належної їй квартири, шляхом спорудження прибудови. Вказане підтверджується зокрема відсутністю інформації, яка розміщена на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва https://e-construction.gov.ua, а саме відсутністю відомостей, щодо дозвільної та містобудівної документації на реконструкцію за вказаною адресою.

Так, відповідно до технічного паспорту, до складу квартири АДРЕСА_3 входять наступні будівлі та споруди: 1. тамбур пл. 3,8 кв.м; 2. кухня пл. 18,8 кв.м; 3. санвузол пл. 3,2 кв.м; 4. коридор пл. 3,2 кв.м; 5. антресоль пл. 10,9 кв.м; загальна площа 39.9 кв.м, житлова 10.9 кв.м.

Згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №27/22від 26.09.2022року, при проведенні вимірів на місці, електронним дальноміром та тахеометром, встановлено, що лінійні розміри, площа забудови, поверховість та висотність не відповідають відомостям, зазначеним у технічному паспорті на квартиру.

Експертом було встановлено, що реконструкція квартири АДРЕСА_2 не відповідає вимогам нормативно-правових актів, а саме протипожежній відстані. Згідно з п. 15.2.2 ДБН Б.2.2- 12:2019 «Планування та забудова територій», протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами слід приймати за таблицею 15.2 (чисельник).

Беручи до уваги, III ступінь вогнестійкості магазину, відстань до реконструйованої квартири АДРЕСА_3 , повинна становити мінімум 8 м. Враховуючи наявність вікон об`ємно - планувальні та конструктивні рішення будівель зменшення протипожежних відстаней не допустиме.

Крім того, в результаті проведеного дослідження, у відповідності до технічного звіту з геодезичних вишукувань, виконаного інженером-геодезистом ОСОБА_2 та каталогу координат меж земельної ділянки, площею 0,0088га з кадастровим номером 5110136900:41:017:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що внаслідок незаконної реконструкції, площа квартири АДРЕСА_1 була збільшена за рахунок земельної ділянки, що належить КВФ «Бріз» у вигляді ТОВ.

З наведеного вбачається, що відповідач не лише здійснив самочинну реконстуркцію, а й порушив належне позивачу право власності.

В частині порушення протипожежних норм, самочинне будівництво з боку відповідача порушує право позивача на непорушність права власності, яке перебуває у підвищеному ризику знищення унаслідок пожежі.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, матеріальним законом передбачено право на судовий захист не лише в разі порушення порушення суб`єктивного права позивача, а також передбачено право на подання превентивного позову, що випливає зі змісту ч.2 ст.386 ЦК України.

Крім того, захоплення земельної ділянки, що належить позивачу, прямо порушує право власності позивача на земельну ділянку.

Спірні правовідносини врегульовано ст.376 ЦК України.

Так відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи те, що відповідач здійснив будівництво без повідомлення про початок будівельних робіт на вищезазначене спірне нерухоме майно розповсюджується правовий режим самочинного будівництва.

Згідно з ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Вирішуючи питання чи належить позивачу право вимоги, що випливає з ч.7 ст. 376 ЦК України, слід враховувати сталу судову практику, згідно якої вбачається належність права вимоги безпосередньо у особи чиї права порушено при доведенні факту такого порушення, тобто правова конструкція ч.7 ЦК ст. 376 ЦК України застосовується у сукупності зі ст.386 та 391 ЦК України.

Так, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 6- 1721 цс 16 зроблено висновок, що "право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу)".

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі N 6-137цс14 зроблено висновок, що "правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і в постанові №296/5460/17 від 11.08.2020 року.

Крім того, оскільки незаконна реконструкція мала місце й стосовно шляхом заняття (захоплення) частини земельної ділянки, що належить позивачеві, останньому безпосередньо належить право вимоги в силу ст. 321, 376 ЦК України.

Обираючи спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача знести самочинно збудовані приміщення, позивач виходить з того, перебудова не призведене до усунення вищезазначених порушень, а відтак не відновить мої порушене право.

Так, відповідно до абзацу другого ч. 7 ст. 376 ЦК України, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи наявність встановлених висновками експерта порушень будівельних норм, які прямо створюють перешкоди в користуванні майном, а також створюють загрозу як здоров`ю та життю працівників товариства, так і належній позивачу власності, існують передбачені законом підстави для задоволення даного негаторного позову.

Згідно пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положеннястатті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей391,396 ЦКпозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченою законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його право власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Правилами статей316,317 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно достатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі 653/1096/16-ц, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2021р. по справі 906/554/18.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020р. у справі №911/1659/19.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на земельній ділянці, на відшкодування збитків, у випадках, передбачених законом, споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1, 4, 7статті 376Цивільного кодексуУкраїни житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7статті 376Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:

- істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,

- істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

Житлова нерухомість відповідача побудована на земельній ділянці оборони, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи, а тому стаття 376Цивільного кодексуУкраїни не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4статті 376 ЦК України).

Отже, позовні вимоги суд вважає повністю обґрунтованими, тому вони підлягають задоволенню.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

Згідно ст.141ЦПКУкраїни суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 3658 гривень.

Керуючись ст. ст.2,76-83,141,263-265,273,280-289,354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комерційно-виробничої фірми увигляді Товариства з обмеженоювідповідальністю «Бріз»(КодЄДРПОУ 13926199м.Одеса,вул.Дача Ковалевського,24) - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 (ІПН невідомий АДРЕСА_4 ) усунути Комерційно-виробничій фірмі у вигляді ТОВ «Бріз» ( код ЄДРПОУ 13926199) перешкоди у користуванні земельною ділянкою та приміщення за адресою: АДРЕСА_1 шляхом приведення квартири АДРЕСА_2 у первісний стан та знесення самочинно збудованих споруд.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН невідомий АДРЕСА_4 ) на користь Комерційно-виробничій фірмі у вигляді ТОВ «Бріз» (код ЄДРПОУ 13926199) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3658 гривень.

Питання щодо розподілу понесених позивачем витрат будуть розглянуті, якщо протягом п`яти днів з дня отримання повного рішення суду від позивача буде надано відповідна заява із доказами понесених витрат. У випадку ненадання відповідних доказів заява про відшкодування понесених витрат позивачем буде вважатись залишеною без розгляду.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 03.04.23 року.

Суддя Луняченко В. О.