Рішення

від 17.04.2023 по справі 420/18750/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18750/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітіна Віталія Сергійовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 22.12.2022 надійшла позовна заява Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, яка полягає у не затвердженні проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне», а також у не внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про межі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне»;

2. Зобов`язати Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації затвердити проект землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне», а також внести до Державного земельного кадастру відомості про межі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне».

Ухвалою від 27.12.2022 позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

До суду від позивача за вх. №448/23 надійшов лист (від 04.01.2023 вих.№12-2878-23) з належним чином оформленою позовною заявою та з додатками.

18.01.2022 ухвалою продовжено позивачу строк усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 14.02.2023 прийнято до розгляду позовну заяву заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вх №448/23), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Херсонської обласної прокуратури зазначає, що 09.07.2018 між Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та приватним підприємством «Левас» укладено договір №27 про надання послуги з розробки проекту землеустрою, відповідно до якого Виконавець у 2018 році надає Замовнику послугу з розробки проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне» відповідно до Переліку першочергових природоохоронних заходів на 2018 рік, для фінансування з обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища за рахунок планових надходжень у 2018 році, затвердженого рішенням Херсонської обласної ради №741 від 16.03/2018 та що обов`язки за вказаним договором сторони викопали повністю та своєчасно. Будь-які зауваження щодо якості, повноти та своєчасності наданої послуги замовником на адресу виконавця не направлялись, однак згідно інформації Херсонської обласної державної адміністрації від 06.10.2022 межі гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне» до цього часу не встановлені, відомості про межі даного заказника до Державного земельного кадастру не внесено. Крім того, до Держанного земельного кадастру не внесено відомості про обмеження у використанні земель гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне», що створює можливість для порушення режиму використання території природно-заповідного фонду та відчуження земельних ділянок гідрологічного заказника.

07.03.2023 до суду від Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації за вх №6934/23 надійшов відзив на позов, в якому відповідачем зазначено, що він не є належним відповідачем по справі та заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що відповідач не є суб`єктом, що несе відповідальність за попередньо укладені договори, що є предметом спору.

До суду від заступника керівника Херсонської обласної прокуратури 10.03.2023 за вх №7397/23 подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що договір між Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та приватним підприємством «Левас» не є предметом розгляду даної справи. Вказано, що відповідач є органом, який на цей час уповноважений на реалізацію функцій екології, затвердження спірного проекту землеустрою та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне».

17.03.2023 до суду від відповідача за вх №8337/23 надійшли заперечення, в яких зазначено, що невідомо чому з даним адміністративним позовом звертається Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області). Вказано, що невідомо чому мають застосовуватись норми публічного правонаступництва, оскільки раніше були відсутні будь-які договірні і процесуальні правовідносини між Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та Департаментом захисту довкілля та природніх ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 17.04.2023 у задоволенні клопотання Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації про закриття провадження у справі відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом, відповіддю на відзив та запереченнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 30.05.2018 №439 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території гідрологічного заказника», розглянувши клопотання Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне», враховуючи рішення комісії з питань регулювання земельних відносин (протокол №57 засідання від 11 травня 2018 року), утвореної розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 12 березня 2016 року №179, рішення Херсонської обласної ради від 16 березня 2018 року №741 «Про Переліки першочергових природоохоронних заходів для фінансування з обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища у 2018 році», надано Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38697264) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне» площею 120,0 га (землі оздоровчого призначення), розташованого на території Голопристанського району.

09.07.2018 між Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (замовник) та приватним підприємством "Левас" (виконавець) укладено договір №27 про надання послуги з розробки проекту землеустрою (а.с.13-18), відповідно до п.1.1 якого за завданням замовника виконавець у 2018 році надає замовнику послугу з розробки проекту землеустрою, а саме код за ДК 021:2015-79421200-3 послуги з розробки проектів, крім будівельних "Розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Озеро Соляне" (послуга), відповідно до Переліку першочергових природоохоронних заходів на 2018 рік для фінансування з обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища за рахунок планових надходжень у 2018 році, затвердженого рішенням Херсонської обласної ради від 16.03.2018 №741.

В якості Додатка 1 до Договору сторонами складено та підписано Технічне завдання на надання послуги з розробки проекту землеустрою (а.с.15), умовами якого визначено строки, мету, основні етапи виконання послуги та перелік технічної документації, зокрема що основні етапи виконання послуги: І етап - підготовчі роботі, польові топографо-геодезичні роботи, камеральні роботи та розробка проекту землеустрою, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), закріплення меж земельної ділянки в натурі межовими знаками, передача межових знаків за актом прийомки-передачі на зберігання, виготовлення проекту землеустрою; ІІ етап - погодження відповідно до статті 186 Земельного кодексу України проекту землеустрою. За результатами надання послуги виконавець надає замовнику акт приймання-передачі послуги у 2-х примірниках; проект землеустрою, погоджений відповідно до статті 186 Земельного кодексу України, в 4 примірниках; електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру; копії документів, завірені Виконавцем, що підтверджують надання проекту землеустрою для проведення державної експертизи землевпорядної документації та сплату коштів за проведення державної експертизи проекту землеустрою.

20.12.2018 на підставі платіжного доручення №14 Департаментом екології та природних ресурсів на розрахунковий рахунок ПП "Левас" перераховано 63706,23 грн. із призначенням платежу - за послуги з розробки проекту землеустрою гідрологічного заказника "Озеро Соляне", акт №010072 від 20.12.2018, договір №27 від 09.07.2018 (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи а також встановлено Господарським судом Херсонської області у рішенні від 02.12.2021 у справі №923/610/21, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2022, відповідачем у встановлений договором строк було надано обумовлену договором послугу, а саме розроблено проект землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Озеро Соляне" (а.с.87-126), про що сторонами підписано акт №ОУ-010072 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.19), відповідно до якого представники заявника та представники виконавця склали цей акт про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по рахунку №СФ-000076 від 20.12.2018 «розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне»» та що сторони претензій одна до одної не мають.

Також, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2022 у справі №923/610/21 судом встановлено, що: «Поряд з цим, як вбачається з листа Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 №15/1-126вих-21, адресованого Департаменту екології та природних ресурсів, опрацюванням відкритих даних веб-порталу публічних закупівель "Прозорро" встановлено, що у 2018 році Департаментом екології і природних ресурсів проведено закупівлю послуг "Розроблення проектів землеустрою" за 12 лотами, в тому числі з предметом закупівлі "Розробка проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Озеро Соляне".

Крім того, веб-портал "Прозорро" містить дані про підписання у грудні 2018 року актів здачі-приймання робіт, якими посвідчено виконання умов договору у повному обсязі. На підставі зазначених актів оприлюднені звіти про виконання договорів про закупівлю та здійснено повну оплату договорів».

Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури вважаючи те, що відповідачем протиправно не затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне», а також не внесено до Державного земельного кадастру відомості про межі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне», звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною 5 статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Поняття інтереси держави відповідно до Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №911/620/17, №910/2989/18.

В основі інтересів держави згідно рішення Конституційного Суду України завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

У пункті 3 зазначеного судового рішення Суд вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необхідно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Ураховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Системне тлумачення положень ст.53 КАС України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У правовідносинах, які виникли у цій справі, захист інтересів держави здійснює Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), як суб`єкт владних повноважень, на яку покладено обов`язок державного контролю за дотриманням охорони навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що звернення заступника керівника Херсонської окружної прокуратури в інтересах держави з даним позовом до суду зумовлено відсутністю реагування Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) за звернення Херсонської окружної прокуратури від 17.10.2022 №12-163вих-22 (а.с.24-25) щодо проведення перевірки додержання вимог природоохоронного та земельного законодавства у діяльності Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної військової адміністрації під час розробки та затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, розташованих у Херсонській області.

Зокрема Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) у листі від 03.11.2022 №2496/06/2-12/06/2-34 (а.с.26-27) зазначила, що «…Наразі відсутня можливість переглянути інформацію про наявність внесених відомостей до Публічної кадастрової карти про межі земельних ділянок та обмеження їх у використанні, тощо, у зв`язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану».

Щодо законності та ефективності використання бюджетних коштів на природоохоронні заходи Департаментом екології і природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації пропонуємо звернутись до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області».

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

На підставі викладеного суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що прокурором не доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі: про використання та охорону земель; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275).

Відповідно п. 1 вказаного положення, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 3 Положення № 275 основними завданнями Держекоінспекції є:

1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

3) внесення на розгляд Міністра захисту довкілля та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно пп. «л» пп. 2 п. 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства з питань поводження з відходами, зокрема щодо:

дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

складення і ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів;

перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів;

збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути утилізовані);

ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів;

дотримання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, під час виробництва продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням;

дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів;

дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів;

своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами.

Відповідно до п.п. 3, 5 п. 4 Положення №275 Держекоінспекція:

проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

звертається до суду із позовом щодо:

обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин;

визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з п. 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 №256 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області» (далі також Положення №256), яким передбачено, що державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, Запорізької та Херсонської областей, міста Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (п. 1, 3 розділу І).

Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону земель, надр, зокрема щодо: збереження водно-болотних угідь; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій (пп.2 п.2 розділу ІІ Положення №256).

Інспекція звертається до суду із позовом щодо: визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п.6 розділу ІІ Положення №256).

20.02.2023 наказом Державної екологічної інспекції України №31 затверджено нове Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), яким однак передбачено такі ж функції Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), що і вказані вище у Положенні №256.

Отже, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є належним позивачем у даній справі.

При цьому, щодо посилань Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації на те, що він не є належним відповідачем у справі, суд зазначає.

Так, замовником розроблення проекту землеустрою був Департамент екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, який розпорядженням голови Херсонської Обласної державної адміністрації від 24.10.2019 №715 (а.с.65-72) був припинений шляхом ліквідації з утворенням з 28.10.2019 Департаменту енергетики та екології Херсонської обласної державної адміністрації (без статусу юридичної особи публічного права) з визначенням такого Департаменту правонаступником повноважень Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації.

В подальшому, розпорядженням голови Херсонської Обласної державної адміністрації від 08.10.2020 №782 (а.с.73-77) було ліквідовано Департамент енергетики та екології Херсонської обласної державної адміністрації без статусу юридичної особи публічного права та утворено Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, визначивши його відповідальним за реалізацію функцій з питань екології.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 25.10.2021 №819 затверджено положення про Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, відповідно до якого основним завданням Департаменту є зокрема організація охорони та використання природно-заповідного фонду та раціонального використання, відтворення і охорони біоресурсів; моніторинг довкілля та економіки природокористування (п.6). Департамент відповідно до визначених повноважень виконує функції: забезпечує погодження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмеження використання земель та їх режимоутворюючих об`єктів (у разі наявності територій чи об`єкті природо заповідного фонду місцевого значення) (пп.19 п.7.1). Департамент У сфері організації охорони та використання природно-заповідного фонду, раціонального використання, відтворення і охорони біоресурсів, моніторингу довкілля та економіки природокористування: затверджує положення про території та об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення; веде Державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду області; забезпечує формування, збереження та використання екологічної мережі, а також водно-болотних угідь міжнародного значення, об`єктів Смарагдової мережі Європи та біосферних резерватів (пп. 1, 7, 13 п.7.2).

З викладеного вбачається, що відповідач на даний час є державним органом, відповідальним за встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а тому є належним відповідачем.

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні (ст.9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів (ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Відповідно до ст.5, ч.2 ст. 60, ч.2 ст.61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ. Природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об`єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об`єктів, що визначаються законодавством України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Частиною 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, лісорозведення на землях державної та комунальної форм власності, здійснення лісовпорядкування, викуп земельних ділянок приватної форми власності з метою ведення лісового господарства або створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» (тут і далі у режакції, чинній мА момент виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

При цьому з згідно з п. «в» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів є видом документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

На підставі ст. 13 Закону України «Про землеустрій» до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері землеустрою належать: а) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм щодо використання та охорони земель; в) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; г) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3, п.1 ст. 5, ч.1 ст.7 Закону України «Про екологічну мережу» екомережа - єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні; об`єкт екомережі - окрема складова частина екомережі, що має ознаки просторового об`єкта - певну площу, межі, характеристики тощо. До об`єктів екомережі відносяться території та об`єкти природно-заповідного фонду, водного фонду, лісового фонду, сільськогосподарські угіддя екстенсивного використання (пасовища, сіножаті) тощо. До складових структурних елементів екомережі включаються: а) території та об`єкти природно-заповідного фонду. Державне управління у сфері формування, збереження та використання екомережі здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з п. «а», «б» ст.14 Закону України «Про екологічну мережу» проектування екомережі передбачає: нанесення на планово-картографічні матеріали територій та об`єктів, включених до переліків екомережі; визначення територій, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законом обмежень на їх планування, забудову та інше використання;

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про екологічну мережу» передбачено, що контроль за формуванням, збереженням та використанням екомережі здійснюється органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 186 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються в обов`язковому порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а також органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини (щодо проектів, за якими здійснюється встановлення меж територій історико-культурного призначення), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства (щодо проектів, за якими здійснюється встановлення меж територій лісогосподарського призначення), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства (щодо проектів, за якими здійснюється встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон), центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення). Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів затверджуються їх замовниками.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до ч. 5, 13 ст. 21, ч.2 ст. 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.

Органи державної влади (крім Верховної Ради України) та органи місцевого самоврядування у строк не пізніше п`яти робочих днів після прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою і технічної документації з оцінки земель, яка згідно з цією статтею є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх компетенції засвідчені копії вказаних рішень для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель здійснюється на підставі заяви: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

Отже, з викладеного вбачається, що Департамент екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації як замовник проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне» після отримання погодженого проекту землеустрою був зобов`язаний прийняти рішення про його затвердження, однак допустив протиправну бездіяльність щодо такого затвердження.

Водночас, до суду не надано доказів на підтвердження того, що Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації є правонаступником прав та обов`язків Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, оскільки на відповідача лише покладено відповідальність за реалізацію функцій з питань екології.

Відтак, на підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач є державним органом, відповідальним за встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації щодо не затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне»;

- зобов`язання Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації затвердити проект землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне».

В той же час, враховуючи вимоги ч.13 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідач повинен вжити заходи щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне» лише після затвердження проекту землеустрою (шляхом надання не пізніше п`яти робочих днів після прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх компетенції засвідчені копії вказаних рішень для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру).

Відтак, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне» та зобов`язання внести до Державного земельного кадастру відомості про межі території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне» передчасними, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд при прийняті рішення приймає до уваги приписи ст. 3 Конституції України, і вважає що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітіна Віталія Сергійовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації щодо не затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне».

Зобов`язати Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації затвердити проект землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Озеро Соляне».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін Віталій Сергійович (вул.Михайлівська, 33, м.Херсон, 73025, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72а, м.Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43877338);

Відповідач - Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (вул. Канатна, 2, м. Херсон, 73026, код ЄДРПОУ 43897362).

Суддя Вовченко О.А.