Рішення

від 18.04.2023 по справі 460/25267/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2023 року м. Рівне№460/25267/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В.; представника позивача: Суржук Л.М., представника відповідача: Нагорної Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування рішення, пункту наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2022 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період;

визнати протиправним та скасувати пункт 2.1.33 наказу військової частини НОМЕР_1 № 50 від 02.03.2022 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, як такого що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення на посаду стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 .

Стислий виклад позицій сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у період з 19.05.2015 по 05.05.2016 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , після чого був звільнений у запас. Вказує, що з 06.05.2016 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно наказу Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області № 79 від 05.09.2017 призначений на посаду вчителя з тижневим навантаженням 21,5 год, що становить 1,2 педагогічної ставки. 28 лютого 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що згідностатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти - за умови, що вони працюють відповідно у закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Проте, така обставина не була взята ІНФОРМАЦІЯ_4 до уваги й позивача незаконно мобілізовано та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 , у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не надав, тому в силу вимог частини 6статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

30.03.2023 представником відповідача у порядку статті 159 КАС України подано до суду додаткові пояснення, в яких він повідомив суд,що ІНФОРМАЦІЯ_5 викликав позивача та забезпечив проходження ним ВЛК, згідно висновку якої позивач визнаний придатним до військової служби. При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_4 не надавалася будь-яка відстрочка від призову на військову службу. 02.03.2022 ОСОБА_1 прибув у військову частину НОМЕР_1 та жодних документів, що підтверджують його право на відстрочку під час призову не подавав, що на переконання відповідача свідчить про згоду позивача на проходження військової служби. З огляду на наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні учасники справи підтримали доводи заяв по суті справи та надали пояснення аналогічні цим доводам.

Заяви, клопотання учасників справи.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку на усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

30 серпня 2022 року на виконання зазначеної вище ухвали позивачем подано заяву про поновлення пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Дослідивши подану позивачем заяву від 30 серпня 2022 року, суд дійшов висновку про вирішення питання дотримання визначених Кодексом адміністративного судочинства України строків звернення до адміністративного суду під час розгляду справи по суті.

Ухвалою суду 02 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 27 вересня 2022 року.

Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року розгляд справи відкладено на 18 жовтня 2022 року.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 03 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 03 листопада 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 09 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 09 листопада 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 06 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 18 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 18 січня у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків відмовлено. Розгляд справи відкладено на 07 лютого 2023 року.

07 лютого 2023 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді. Справу призначено до розгляду на 15 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 15 лютого 2023 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із відповідною позовною заявою та поновлено такий строк.

Ухвалою суду від 15 лютого 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 24 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 24 лютого 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 31 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 31 березня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, судом долучено до матеріалів справи додаткові пояснення, подані представником відповідача.

Ухвалою суду від 31 березня 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, судом витребувано у відповідача оригінал письмового доказу - наказ військової частини НОМЕР_1 № 96 від 20.12.2018 (по стройовій частині), згідно якого старшого солдата ОСОБА_1 , зараховано до військового оперативного резерву І черги. У судовому засіданні оголошено перерву до 07 квітня 2023 року.

07 квітня 2023 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Справу призначено до розгляду на 18 квітня 2023 року.

18 квітня 2023 року на підставі статей 243, 245 КАС України, у судовому засіданні було проголошено вступну і резолютивну частини судового рішення.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 в період з 18.05.2015 по 05.05.2016 проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджено відповідними записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 /а.с. 18, 23/.

Відповідно до облікової карти до військового квитка серії НОМЕР_3 , найменування посади і військово-облікової спеціальності ОСОБА_1 - старший обчислювач мінометів від 82 мм до 120 мм. /зворотній бік а.с. 155/.

05.05.2018 ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України № 122/2016 від 29.03.2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2016 році» звільнено в запас /зворотній бік а.с. 155/.

Відповідно до облікової карти до військового квитка серії НОМЕР_3 в графі «місце роботи» зазначено: не працює /зворотній бік а.с. 155/.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 № 300 від 11.12.2018 Національної гвардії України старшого солдата ОСОБА_1 , ВОС - 109015 виключено із списків особового складу військового оперативного резерву першої черги військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України та відряджено до військової частини НОМЕР_1 /а.с. 131/.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 96 від 20.12.2018 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 , зараховано до військового оперативного резерву І черги відповідно до пункту 75 «Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України», затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року № 470/2012, розпорядження командувача НГУ від 29.05.2017 № 27/1-3321 та наказу командувача НГУ від 29.12.2016 № 912 «Про затвердження Інструкції з організації комплектування підрозділів військового резерву резервістами, які проходять службу у військовому резерві НГУ" /а.с. 132/.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 83-АГ від 22.07.2021 старшого солдата ОСОБА_1 , стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку, ВОС-932915А, зараховано до військового оперативного резерву першої черги ІНФОРМАЦІЯ_6 , як такого, що пройшов одноденні перевірочні збори /зворотній бік а.с. 154, а.с. 155/.

Як свідчить витяг з наказу (по стройовій частині) командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 50 від 02.03.2022 старшого солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини стрільцем 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) (ВОС - 100915П) та установлено посадовий оклад за 5 тарифним розрядом (пункт 2.1.33 наказу) /а.с. 17/.

Підставою такого наказу зазначено: Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, розпорядження НЗТУ (начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ) від 24.02.2022 № 50/2/1-169т-Е та розрахунок вислуги років старшого солдата ОСОБА_1 .

Так, у військовому квитку ОСОБА_1 зроблено запис, за підписом командира в/ч НОМЕР_1 про те, що 02.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, він призваний до Національної гвардії України /а.с. 23/.

03.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про скасування наказу (по стройовій частині) командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 50 від 02.03.2022 на підставі положень п. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши до рапорта довідку № 71 від 29.07.2022 та копію наказу № 79 від 05.09.2017 /а.с. 10 - 11/.

Згідно з довідкою Посягвівського ліцею Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 71 від 29.07.2022 ОСОБА_1 перед призовом на військову службу під час загальної мобілізації по 01 березня 2022 року працював в Посягвівському ліцеї на посаді вчителя історії за основним місцем роботи з тижневим навантаження 21 год, що становить 1,2 педагогічної ставки, що також відображено у трудовій книжці позивача НОМЕР_5 від 06.09.2017 /а.с. 13, 24-25/.

Не погоджуючись з діями відповідача про призов на військову службу під час мобілізації та про зарахування до списків особового складу військової частини та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та оцінка аргументів сторін.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті цієї ситуації суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Згідно з ст. 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно із ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Як передбачено ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частин третьої, четвертої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Разом з тим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до абз. 3 ч. 2 цієї статті, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Суд зауважує, що 05.09.2017 розпорядженням Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області № 79 позивач був призначений з 06.09.2017 на посаду вчителя історії КЗ «Посягвівська ЗОШ І-ІІІ ст» з тижневим навантаженням 21,5 год /а.с. 15/.

Враховуючи наведене, суд не заперечує, що на час призову ОСОБА_1 на військову службу відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ він мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача про те, що військова частина НОМЕР_1 не уповноважена здійснювати призов на військову під час мобілізації на особливий період з огляду на наступне.

Пунктом 253 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2018 року № 1153/2008, передбачено, що призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Також, відповідно до абз. 2 п. 32 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних сил України, затвердженого Указом Президента Українивід 29 жовтня 2012 року № 618/2012, призов резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації здійснюється командирами (начальниками) військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Як було встановлено судом, позивач у період з 19.05.2015 по 05.05.2016 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, після чого був звільнений зі строкової служби у запас та, в подальшому, зарахований до оперативного резерву І черги військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Враховуючи наведене, військовою частиною НОМЕР_1 правомірно здійснено призов позивача, як особу із числа резервістів в особливий період.

Судом досліджено списки оперативного резерву І черги військової частини НОМЕР_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у ньому /зворотній бік а.с. 133 графа 45, а.с. 145 графа 6, а.с. 147 графа 5, а.с. 150 графа 5/.

Згідно з актом № 930 від 20.12.2021 «Про проведення контрольного оповіщення стрілецької роти (резервної) та військового оперативного резерву військової частини НОМЕР_1 у грудні 2021 року», затверджений командиром військової частини 20.12.2021, у період з 15 по 20 грудня 2021 року було проведено контрольне оповіщення особового складу стрілецької роти (резервної) та військового оперативного резерву військової частини НОМЕР_1 /а.с. 141 - 142/.

У графі 44 списку оповіщення військових оперативного резерву військової частини НОМЕР_1 за 4 квартал 2021 року зазначено, що старший солдат ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 «оповіщений» /а.с. 143/.

В матеріалах справи також наявні списки оповіщення оперативного резерву військової частини НОМЕР_1 станом на І квартал 2020 року, ІІ квартал 2020 року, ІІІ квартал 2020 року, які містять інформацію щодо контрольного оповіщення ОСОБА_1 /а.с. 135 - 140/.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює доводи позивача про те, що він не перебував на оперативному обліку у військовій частині НОМЕР_1 будь-якої черги.

Разом з тим, в матеріалах справи, відсутні докази щодо наявності у відповідача інформації про те, що позивач не підлягав призову на військову службу.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження вищевказаних підстав надано довідку від 29.07.2022 № 71 видану Посягвівським ліцеєм Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області про те, що ОСОБА_1 перед призовом на військову службу під час загальної мобілізації по 01 березня 2022 року працював в Посягвівському ліцеї на посаді вчителя історії за основним місцем роботи з тижневим навантаження 21 год, що становить 1,2 педагогічної ставки.

Суд зауважує, що така довідка видана значно пізніше призову позивача, доказів своєчасного надання цієї інформації позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_9 чи до військової частини суду не надано.

Частиною 1 та 2 ст. 33Закону № 2232-ХІІвстановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За приписами ч. 3ст. 1 Закону № 2232-ХІІвійськовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 10ст. 1 Закону № 2232-ХІІгромадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Також, обов`язок дотримання правил військового обліку передбачений ч. 8ст. 2 зазначеного Закону, відповідно до якої виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХХІ визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Згідно пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 призовники і військовозобов`язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом пункту 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

У силу пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що праву позивача не бути призваним (не підлягати призову) на військову службу під час мобілізації кореспондує його обов`язок з дотримання правил військового обліку. Тобто позивач повинен був особисто повідомити ІНФОРМАЦІЯ_5 про місце своєї роботи і посаду, та надати документи, що підтверджують його право на відстрочку під час мобілізації.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що станом на 02.03.2022 позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_10 чи в подальшому до військової частини НОМЕР_1 у будь-який спосіб подавалась інформація та її документальне підтвердження стосовного того, що він є педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти,

Таким чином, у ході розгляду справи позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачем порядку мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 чи безпідставної відмови у наданні йому відстрочки від призову у порядку, визначеному статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.

Разом з тим, лише 03.08.2022 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі п. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» додавши до рапорту відповідні документи.

Суд звертає увагу на те, що абз. 13, 14 ч. 1ст. 21 Закону № 3543-ХІІпередбачено, що підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку, а також надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів.

Як встановлено з матеріалів справи, роботодавцем позивача також не надавались відомості та необхідна інформації уповноваженим органам для планування і здійснення мобілізаційних заходів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що на момент мобілізації внаслідок невиконання позивачем правил військового обліку ані ІНФОРМАЦІЯ_4 , ані військова частина НОМЕР_1 не володілиінформацією та доказами на її підтвердження, про наявність у позивача права на відстрочку щодо призову на військову службу під час мобілізації.

Так, при наданні оцінки на предмет правомірності оскаржуваних наказів, як актів індивідуальної дії, суд не вбачає ознак протиправності дій відповідача, що полягають у призові на військову службу позивача, оскільки такі прийняті з дотриманням критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Вирішуючи даний спір, суд досліджує спірні правовідносини крізь призму прав та обов`язків учасників цих правовідносин, а також балансу публічних та приватних інтересів, та з огляду на це, враховує, крім зазначених вище, також наступні законодавчі норми.

На переконання суду, отримати відстрочку від призову на підставі Закону № 3543-XII, можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця.

Після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.

Суд звертає увагу на приписи п. 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначеноЗаконом № 2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина 3статті 24 Закону № 2232-ХІІпередбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 12.1 р. XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженоїнаказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених п. 225 Положення № 1153/2008.

Згідно з абз. 2 п. 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч .6ст. 26 Закону № 2232-ХІІу військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Натомість, з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 4статті 26 Закону № 2232-XII.

Відтак, оскаржувані позивачем накази, як акти індивідуальної дії, є вже реалізованими, а їх дія вичерпана, а тому навіть скасування таких наказів не мало б наслідком автоматичного звільнення позивача з військової служби.

У пункті 19 частини 1статті 4 КАСвизначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абз. 4 п. 1 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зпу справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У п. 5Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, після видання наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, як такого що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення на посаду стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаютьсяЗаконом № 2232-ХІІ.

Як вже зазначав суд, рішення про призов та про зарахування до списків особового складу військової частини, вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Суд також наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.

Також, суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Частиною 2статті 77 КАС Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписамистатті 90 КАС Українивстановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення військової частини НОМЕР_1 є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в повній мірі відповідають встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак скасуванню в судовому порядку не підлягають.

В ході розгляду справи відповідачем доведено суду правомірність вчинення дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та прийняття оскаржуваного наказу щодо його зарахування до особового складу військової частини, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судові витрати.

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування рішення, пункту наказу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Повний текст рішення складений 19 квітня 2023 року

Суддя О.В. Поліщук