Рішення

від 29.03.2023 по справі 754/6840/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/648/23

Справа №754/6840/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю секретаря судових засідань Омельченко К.О.,

представника відповідача Поліванова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

30 квітня 2021 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Дубчак Лесю Сергіївну, звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс», в якій просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату розмірі 3333,40 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки заробітної плати: за період з 11.11.2020 по 28.04.2022 - 40 238,90 грн., з 29 квітня 2021 року і по день прийняття рішення суду по суті заявлених вимог;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період затримки видачі трудової книжки: за період з 11.11.2020 по 28.04.2021 - 27 857,70 грн., з 29 квітня 2021 року і по день прийняття рішення суду по суті заявлених вимог;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів на підставі заяви від 22 жовтня 2020 року та наказу № 59 від 23 жовтня 2020 року. 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» засобами поштового зв`язку заяву про звільнення за власним бажанням з 10 листопада 2020 року. Зазначена заява була отримана відповідачем 12 листопада 2020 року. ОСОБА_1 отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» лист вих. № 10/11-3 від 10 листопада 2020 року, відповідно до якого товариство повідомило, що у зв`язку із звільненням з посади водія автотранспортних засобів за власним бажанням (ст. 38 КЗпПУ) необхідно з`явитись до ТОВ «Експресс-Транс» за адресою: АДРЕСА_1 для отримання трудової книжки та оформлення відповідних документів при звільненні. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 проживає в селі Мощун Київської області, яке знаходиться більше 50 км від села Погреби та з якого немає прямого транспортного сполучення до села Погреби, а власний транспорт в ОСОБА_1 відсутній, та враховуючи поганий стан здоров`я на той час, позивач 08 грудня 2020 року надіслав відповідачеві засобами поштового зв`язку листа, в якому просив надіслати йому трудову книжку на його поштову адресу: АДРЕСА_2 . Зазначений лист був отриманий відповідачем 10 грудня 2020 року. Відповідь на вказаний лист ОСОБА_1 не отримав, належним чином оформлена трудова книжка за вказаною в листі адресою отримана не була.

Окрім того, відповідачем не було проведено остаточний розрахунок з позивачем при звільненні. Як було повідомлено ОСОБА_1 при прийнятті на роботу, посадовий оклад водія автотранспортних засобів відповідно до штатного розпису становить 5000,00 грн. За період з 23 жовтня 2020 року по 10 листопада 2020 року позивачем було відпрацьовано 13 робочих днів. Зважаючи на восьмигодинний робочий день, розмір місячного посадового окладу та кількість робочих днів у періоді з 23 жовтня 2020 року по 22 листопада 2020 року (один місяць), за один робочий день відповідач зобов`язаний був виплатити позивачеві 238,10 грн. Заборгованість із заробітної плати за 13 робочих днів складає 3095,30 грн. Також товариство зобов`язане компенсувати позивачу вартість 1 дня невикористаної відпустки у розмірі 238,10 грн. Тому, загальна сума заборгованості із заробітної плати складає 3333,40 грн.

У позовній заяві зазначається, що оскільки відповідачем не було виплачено належних звільненому позивачу грошових коштів у передбаченні чинним трудовим законодавством України строки, а саме в день його звільнення 10 листопада 2020 року, то ОСОБА_1 має повне право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а якщо такий розрахунок не буде проведено до розгляду справи по день постановлення рішення. Середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 28 квітня 2021 року складає 40 238,90 грн.

Станом на день подання позовної заяви трудова книжка не була видана відповідачем, з огляду на що останнім вчинено порушення трудового законодавства та відповідач повинен нести відповідальність у вигляді оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу в період затримки видачі трудової книжки станом на 28 квітня 2021 року складає 27 857,70 грн.

Окрім того, у позовній заяві йдеться про те, що ситуація, яка склалася між позивачем та відповідачем, а саме невиплата заробітної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» ОСОБА_1 та не видача трудової книжки, значно погіршила фінансовий рівень життя позивача. Позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, користуватись кредитними коштами, оскільки без трудової книжки він не міг довгий час працевлаштуватись. Зважаючи на економічний стан країни, а також спалах коронавірусної хвороби (Covid-19), це було достатньо важко. До того ж внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Завдана моральна шкода позивачу обумовлюється моральним та фізичним стражданням, внаслідок порушення законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням його прав, втратою у зв`язку з цим ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів. Окрім того, з врахуванням тієї обставини, що на даний момент позивач не в змозі працевлаштуватись, невиплата коштів, на які позивач розраховував, змусила його докладати додаткових зусиль до свого фінансового забезпечення. З огляду на це, виходячи з меж розумності, враховуючи період, за який виникла заборгованість, позивач вважає, що достатнім буде стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 5000,00 грн. за заподіяну моральну шкоду.

Відзив на позовну заяву

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» на посаду водія автотранспортних засобів на підставі особистої заяви від 22.10.2020 та наказу по підприємству № 59 від 23.10.2020. Згідно з внутрішнім наказом № 307 від 23.10.2020 ОСОБА_1 було відправлено у відрядження по Україні на автомобілі д/н НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Експресс-Транс». Під час відрядження ОСОБА_1 пошкодив автомобіль, що належить ТОВ «Експресс-Транс», та відмовився відшкодовувати нанесену майнову шкоду згідно з Договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з п. 2.4.2. трудового договору № 23/10/2020 від 23.10.2020, підписаного між ТОВ «Експресс-Транс» та ОСОБА_1 . Після чого, не надавши жодних пояснень своїм діям, виявив бажання звільнитися з посади водія автотранспортних засобів, будь-які акти огляду транспортного засобу, підписувати відмовився, але видаткові касові ордери, які свідчать про отримання коштів ОСОБА_1 були підписані. Загальна сума коштів отримана позивачем складає 2361,50 грн. + 3778,40 грн. = 6139,90 грн. + 1737,26 грн. заробітна плата за відпрацьовані дні за жовтень з 23.10.2020, що свідчить про те, що заборгованість відсутня, та свої обов`язки підприємство виконало в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву зазначається, що не дивлячись на те, що ОСОБА_1 було нанесено матеріальні збитки у виді розбитого автомобіля, на прохання позивача звільнити його за власним бажанням, керівник підприємства припинив трудові відносини між позивачем та відповідачем згідно з наказом про припинення трудового договору № 55 від 10.11.2020 згідно зі ст. 38 КЗпП України на підставі заяви позивача. У зв`язку з відмовою отримати трудову книжку, в той же день 10.11.2020 ОСОБА_1 було надіслано лист про необхідність з`явитися на роботу з метою отримати трудову книжку, але будь-якої відповіді, як стверджує позивач, отримано не було. Твердження, що ТОВ «Експресс-Транс» було отримано листи від ОСОБА_1 не відповідає дійсності, лист від 10 листопада 2020 року не отримувала довірена особа відповідача в поштовому відділенні. В інформації про поштове відправлення вказано мобільний номер телефону ОСОБА_1 , як відправника, так і отримувача листа, тому можна припустити, що ОСОБА_1 сам і отримав цей лист. Лист трек номер 0407501684646 без опису вкладення не може доводити те, що ОСОБА_1 надав саме згоду на отримання трудової книжки. У свою чергу ТОВ «Експресс- Транс» відправило лист №10/11-3 від 10.11.2020 ОСОБА_1 з проханням з`явитись на підприємство для отримання трудової книжки, але ОСОБА_1 ігнорував повідомлення відповідача. Згодом було направлено повторно лист № 27/04 від 27.04.2021, щоб ОСОБА_1 з`явився та отримав трудову книжку. Відповідачем вперше було отримано відповідь від представника ОСОБА_1 адвоката Дубчак Л.С. на лист № 27/04 від 27.04.2021, в якому було прохання надіслати трудову книжку поштовим зв`язком, що і було зроблено ТОВ «Експресс-Транс».

Відповідь на відзив

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги, та зазначає, що наданий відповідачем Акт (в копії) на ім`я директора ТОВ «Експресс-Транс» Поліванова С.В. від 10.11.2020 № 10/11/2020, складений головним бухгалтером ТОВ «Експресс-Транс», не відображає дійсних обставин справи, оскільки очевидно складений після отримання позовної заяви; ОСОБА_1 жодного разу не відмовлявся від підписання будь-яких документів; ОСОБА_1 не надавав 10.11.2020 заяву на звільнення, така заява була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку та отримана відповідачем 12.11.2020. Представник наголошує на тому, що надана відповідачем копія заяви на звільнення є підробленою в частині дати звільнення, оскільки ОСОБА_1 примусили скласти таку заяву під час прийому на роботу до ТОВ «Експресс-Транс». Із самої заяви видно, що дата звільнення дописана, при чому не почерком позивача (цифрові позначення можна порівняти з іншими рукописними заявами позивача, копії яких наявні в матеріалах справи). Окрім того, така заява не містить дати її складення.

ТОВ «Експресс-Транс» ніколи не видавав ОСОБА_1 жодних довіреностей на отримання поштового кореспонденції, а тому позивач жодним чином не міг отримати поштове відправлення, адресоване відповідачу. Крім того, відповідно до інформації з веб-сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення трек-номер 0407501677275 отримане в селі Погреби за фактичним місцезнаходженням відповідача.

Позивач не підписував жоден із видаткових касових ордерів, копії яких відповідач додає до відзиву на позовну заяву та жодні виплати (кошти) за такими видатковими касовими ордерами від відповідача не отримував. Підписи позивача на вказаних документах є підробленими. Жодних документів, які повинні бути додані до видаткових ордерів, в тому числі заяви ОСОБА_1 на видачу готівки, відповідачем надано не було. Виходячи з наведеного, позивач наголошує, що відповідачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами виплату заробітної плати позивачеві у передбачених законодавством порядку та розмірі.

У відповіді на відзив також зазначається, що позивач не подавав заяву про звільнення безпосередньо на підприємстві, а направив її засобами поштового зв`язку, трек-номер поштового відправлення 0407501677275, яке було отримане відповідачем 12.11.2020, з огляду на що 10.11.2020 позивачу не було надано для ознайомлення наказ про звільнення та не було видано трудову книжку. З моменту отримання повторного листа ОСОБА_1 в грудні 2020 року та до червня 2021 року відповідачем не було здійснено жодних дій на направлення позивачу його трудової книжки, хоча позивач двічі подавав заяву на направлення його трудової книжки засобами поштового зв`язку на адресу його місця проживання, які були отримані відповідачем. Трудова книжка ОСОБА_1 була отримана його представником адвокатом Дубчак Лесею Сергіївною лише 09 червня 2021 року засобами поштового зв`язку.

Представник позивача звертає увагу, що з моменту звільнення ОСОБА_1 намагався працевлаштуватись, однак не міг цього зробити без належного підтвердження попереднього досвіду роботи, оскільки трудової книжки у нього не було. Після того, як позивачу в квітні 2021 року нарешті вдалось працевлаштуватись, його було направлено у відрядження та позивач вперше перетнув державний кордон лише 29 квітня 2021 року. У зв`язку з неможливістю працевлаштуватись позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, користуватись кредитними коштами, чим йому завдано моральної шкоди.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року за клопотанням представника позивача витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчену копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за IV квартал 2020 року, поданого до контролюючого органу Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕСС-ТРАНС».

11.10.2022 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла витребувана судом інформація.

Під час розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у даній цивільній справі судову почеркознавчу експертизу.

На адресу суду надійшов супровідний лист від Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з клопотанням судового експерта про надання експериментальних та вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 квітня 2022 року поновлено провадження у даній цивільній справі.

02 травня 2022 року до суду від Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС.

20 жовтня 2022 року на адресу суду надійшов супровідний лист від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС з клопотанням судового експерта О. Мацюк-Довбиш від 03.10.2022 № СЕ-19/111-22/41016-ПЧ.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2022 року поновлено провадження у справі. Призначено судове засідання. Клопотання судового експерта про надання додаткових документів для проведення судової почеркознавчої експертизи у справі задоволено.

У судовому засіданні 11 листопада 2022 року представник позивача надала для проведення експертизи оригінали: договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 25 від 17 березня 2021 року; додаткової угоди від 17 березня 2021 року до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 25 від 17.03.2021; договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20 від 27 лютого 2021 року; додаткової угоди від 17 березня 2021 року до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20 від 27.02.2021. Також ОСОБА_1 надав для проведення експертизи оригінал свого паспорта громадянина України, серії НОМЕР_2 , який видано Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 18 серпня 1998 року. Також у судовому засіданні були відібрані експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 11 листопада 2022 року зупинено провадження на час проведення експертизи. Направлено матеріали справи до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 07 вересня 2022 року.

01 лютого 2023 року на адресу суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС надійшов висновок експерта № СЕ-19/111-22/51184-ПЧ від 13.01.2023. Крім того, повернуто матеріали цивільної справи № 754/6840/21.

Ухвалою суду від 08 лютого 2023 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 29 березня 2023 року.

27 березня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання, в якому представник просить суд розглянути справу у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 29 березня 2023 року представник відповідача заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити в позові. Позивач та його представник до суду не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, у зазначеному вище клопотанні просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

23.10.2020 ТОВ «Експресс-Транс» видано наказ № 59 про прийняття на роботу, згідно з яким ОСОБА_1 прийнято з 23.10.2020 на роботу на посаду водія автотранспортних засобів на підставі його заяви від 22.10.2020 (а.с.31 т.І).

Крім того, 23.10.2020 між ТОВ «Експресс-Транс» та ОСОБА_1 підписано письмовий трудовий договір № 23/10/2020 (а.с. 32-34 т. І).

На підставі видаткових касових ордерів від 23.10.2020 та від 02.11.2020 ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Експресс-Транс» 2361,50 грн. авансу на відрядження та 3778,40 грн. погашення заборгованості за авансовими звітами відповідно, що підтверджується підписом позивача (а.с. 162, 163 т. І).

Підпис на видатковому касовому ордері від 02 листопада 2020 року та від 23 жовтня 2020 року в графі «Підпис одержувача» особисто (власноручно), виконаний ОСОБА_1 , що встановлено висновком судової експертизи № СЕ-19/111-22/51184-ПЧ від 13.01.2023 (а.с. 8-11 т. ІІ).

Також відповідно до відомості про виплату готівки № 325 за жовтень 2020 року (п. 8) ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Експресс-Транс» 1737,26 грн., що підтверджується підписом позивача (а.с. 164, 165 т. І).

Крім того, з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «Експресс-Транс» (Форма № 1 ДФ) за 4 квартал 2020 року, наданого Головним управлінням ДПС у м. Києві вбачається, що відповідачем виплачено позивачу 3689,75 грн. (а.с. 173-175 т. І).

Стороною відповідача надано копію заяви, в якій ОСОБА_1 просить звільнити його з посади водія автотранспортних засобів з 10.11.2020 за власним бажанням (а.с. 160 т. І).

Слід зауважити, що вказана заява не містить дати її складення.

Також стороною відповідача надано копію рукописної розписки ОСОБА_1 , в якій зазначається, що при звільненні ТОВ «Експресс-Транс» повністю розрахувалось з ним щодо заробітної плати та інших виплатах. Претензій немає, трудову книжку отримав (а.с. 152 т. І).

Вказана розписка не містить ні дати складення, ні підпису позивача.

У зв`язку з викладеним вказані заява та розписка викликають у суду обґрунтований сумнів у волевиявленні позивача та їх дійсності.

Водночас, 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 надіслав до ТОВ «Експресс-Транс» засобами поштового зв`язку заяву, в якій просив звільнити його з посади водія автотранспортних засобів з 10.11.2020 за власним бажанням, звільнити з дати написання заяви, оскільки він перебуває на випробувальному терміні, трудову книжку просив направити поштою. Вказана заява датована 10.11.2020 (а.с. 35 т. І).

На підтвердження направлення заяви відповідачу в матеріалах справи міститься копія опису вкладень (0407501677275) та копія накладної № 0407501677275 від 10.11.2020 (а.с. 36 т. І).

Відповідно до трекінгу з сайту Укрпошти № 0407501677275 відправлення вручено 12.11.2020 (а.с. 37 т. І).

10 листопада 2020 року ТОВ «Експресс-Транс» видано наказ № 55 про припинення трудового договору (контракту), за яким ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 81 т. І).

Факт звільнення позивача 10 листопада 2020 року не заперечується жодною зі сторін.

10.11.2020 відповідач звернувся до позивача листом вх. №10/11-3, в якому у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) просив терміново з`явитися до ТОВ «Експресс-Транс» за адресою: АДРЕСА_1 для отримання трудової книжки та оформлення відповідних документів при звільненні (а.с. 38, 150 т. І).

Заявою від 07.12.2020 позивач у відповідь на лист відповідача щодо отримання трудової книжки після звільнення в місці знаходження компанії повідомив, що у зв`язку з поганим станом здоров`я, на даний час він не може з`явитися особисто для отримання трудової книжки наручно та просив надіслати його трудову книжку поштою на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.39 т. І).

Вказана заява направлена відповідачу 08.12.2020, що підтверджується фіскальним чеком від 08.12.2020 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407501684646 від 08.12.2020, згідно з яким представник отримувача за довіреністю «Гаркуша» отримав відправлення 10.12.2020. Крім того, відповідно до трекінгу Укрпошти № 0407501684646 відправлення вручено 10.12.2020 (а.с. 40-42 т. І).

27.04.2021 відповідач звернувся до позивача листом вх. № 27/04 про повторне повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, в якому зазначає, що у зв`язку зі звільненням останнього за власним бажанням з посади водія автотранспортних засобів 10.11.2020 підприємством був надісланий до позивача лист вх. № 10/11-3 з описом, в зв`язку з відсутністю реакції, ТОВ «Експресс-Транс» надсилає та повідомляє ОСОБА_1 про необхідність одержати трудову книжку в ТОВ «Експресс-Транс», за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Завбірська, 17-А Режим роботи: з понеділка по п`ятницю з 9:00 до 18:00. Також зазначається, що ОСОБА_1 може надати письмову згоду на направлення трудової книжки поштою. У письмовій згоді має бути зазначено поштову адресу на території України. ТОВ «Експресс-Транс» повідомляє, що з дня відправлення повідомлення роботодавець не несе відповідальності за затримку видачі трудової книжки (а.с. 151 т. І).

У відповідь на вищевказаний лист представник позивача - адвокат Дубрак Л.С. листом від 20.05.2021 звернулась до ТОВ «Експресс-Транс», в якому вказує, що 07 грудня 2020 року засобом поштового зв`язку «УКРПОШТА» ОСОБА_1 вже було надіслано лист (трек-номер 0407501684646) з обґрунтуванням причин неможливості особистого з`явлення для отримання трудової книжки наручно. Крім того, була надана згода на надсилання роботодавцем трудової книжки на вказану в листі адресу. Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» отримало даний лист 10 грудня 2020 року, проігнорувало та жодним чином не відреагувало на нього. Згідно з зазначеним вище, ОСОБА_1 повторно надає письмову згоду на пересилання ТОВ «Експресс-Транс» його трудової книжки та просить надіслати її за адресою місцезнаходження адвокатського бюро «Лесі Дубчак» (а.с. 154 т. І).

Листом ТОВ «Експресс-Транс» від 31.05.2021 № 31.05-21-1 надіслало представнику позивача трудову книжку ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням письмової згоди лише під час отримання даної відповіді, вказавши, що раніше будь-яких листів, що були надіслані ТОВ «Експресс-Транс» вони не отримували та не мали законної змоги надіслати трудову книжку поштою (а.с. 157 т. І).

Відправлення вказаного листа разом з трудовою книжкою позивача підтверджується описом вкладень та фіскальним чеком (а.с. 138, 158 т. І), а також трекінгом з сайту Укрпошти № 07416003315774, за яким відправлення вручено 09.06.2021 (а.с. 139 т. І). Отримання трудової книжки позивача 09.06.2021 його представником також підтверджується.

Щодо стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати

Позивач стверджує, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не було проведено остаточний розрахунок позивачем при звільненні. За період з 23 жовтня 2020 року по 10 листопада 2020 року позивачем було відпрацьовано 13 робочих днів. За один робочий день відповідач зобов`язаний був виплатити позивачеві 238,10 грн. Таким чином, на думку позивача заборгованість із заробітної плати за робочих днів складає 3095,30 грн. Також, з огляду на відпрацювання ОСОБА_1 13 робочих днів, позивач вважає, що ТОВ «Експресс-Транс» зобов`язане компенсувати позивачу вартість 1 дня невикористаної відпустки в розмірі 238,10 грн. Загальну суму заборгованості із заробітної плати позивач визначає у розмірі 3333,40 грн.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої, заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, структуру заробітної плати, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці», визначено у положенні Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року № 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Згідно з п.п. 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, не належать до фонду оплати праці витрати на відрядження: добові (у повному обсязі) вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Отже, системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що витрати на відрядження не входять до структури заробітної плати (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1638цс17, Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 910/24323/16).

З 23.10.2020 по 10.11.2020 позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.

ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Експресс-Транс» 2361,50 грн. авансу на відрядження та 3778,40 грн., що підтверджується видаткового касовими ордерами від 23.10.2020 та від 02.11.2020. Вказані кошти не входять до структури заробітної плати, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги, як кошти сплачені позивачу відповідачем в контексті розрахунку з позивачем за відпрацьовані робочі дні.

З відомості про виплату готівки № 325 за жовтень 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Експресс-Транс» 1737,26 грн. готівкою, в той же час з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «Експресс-Транс» (Форма № 1 ДФ) за 4 квартал 2020 року, наданого Головним управлінням ДПС у м. Києві підтверджується, що відповідачем виплачено позивачу 3689,75 грн., з яких 285,79 грн. - сума утриманого податку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що за період з 23 жовтня 2020 року по 10 листопада 2020 року позивач отримав від відповідача 3403,96 грн. (3689,75 грн. - 285,79 грн.) заробітної плати.

У зв`язку з викладеним позовну вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» на користь ОСОБА_1 не виплаченої заробітну плату розмірі 3333,40 грн. за період з 23 жовтня 2020 року по 10 листопада 2020 року суд вважає необґрунтованою, оскільки відповідачем здійснено виплату заробітної плати в більшому розмірі, ніж нараховано позивачем за період перебування сторін у трудових відносинах, а доказів того, що позивач такі кошти не отримував матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення, а згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинні сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем здійснено затримку розрахунку, а судом встановлено, що кошти належні до виплати при звільненні відповідачем позивачу були сплачені, хоча в матеріалах справи не міститься відомостей про фактичну дату розрахунку, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період затримки видачі трудової книжки

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 48 КЗпП України визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення та подання позовної заяви) передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Згідно з абзацом 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 №58 (далі - за текстом Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до абзаців 5 та 6 пункту 4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 4.2. Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове відправлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 (провадження № 61-429св21) вказано, що за змістом зазначеної норми (частини п`ятої статті 235 КЗпП України) закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою та місцем його проживання є АДРЕСА_2 . Дана адреса також вказана в письмовому трудовому договорі №23/10/2020 від 23.10.2020.

У своїй заяві про звільнення від 10.11.2020, яка отримана відповідачам 12.11.2020, що сторонами не заперечується, позивач просив направити йому трудову книжку поштою, однак адресу, на яку необхідно направити трудову книжку не вказав.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з заявою від 07.12.2020, в якій просив направити йому трудову книжку на адресу АДРЕСА_2 .

Відповідач у відзиві стверджує, що вказаної заяви не отримував, однак таке твердження спростовується матеріалами справи, адже відповідно до трекінгу Укрпошти № 0407501684646 відправлення вручено 10.12.2020, також з рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407501684646 вбачається, що вказане відправлення отримано за довіреністю «Гаркуша» 10.12.2020, і як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, особа з таким прізвищем є працівником ТОВ «Експресс-Транс» та постійно отримує кореспонденцію підприємства.

Таким чином, відповідач був повідомлений позивачем про необхідність направлення трудової книжки поштою ще з заяви про звільнення від 10.11.2020, однак жодних дій не вчинив і лише 27.04.2021 повторно звернувся до позивача з повідомленням про необхідність з`явитися для отримання трудової книжки наручно, а саму трудову книжку направив представнику позивача лише з листом від 31.05.2021.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що затримка видачі трудової книжки позивачу сталася з вини роботодавця, при цьому адреса, на яку необхідно направити позивачу трудову книжку засобами поштового зв`язку відома відповідачу із заяви від 07.12.2020, яка була отримана 10.12.2020.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зроблено висновки про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. У разі визнання звільнення незаконним держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, оскільки є заробітною платою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на автомобілі перетнув державний кордон 29.04.2021, як стверджує сам представник позивача у відповіді на відзив, у зв`язку з відрядженням.

Отже, позивач був позбавлений можливості виконувати свою трудові функції до 28.04.2021, а тому стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки становить складає 27 857,00 грн., таким чином вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Ураховуючи те, що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Таким чином, моральна шкода має бути доведеною та обґрунтованою, натомість позивачем не надано жодних доказів, що свідчили б про обсяг моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачем не доведено наявність самої моральної шкоди та причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. У зв`язку з викладеним суд вважає вимогу позивача про стягнення моральної шкоди необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період затримки видачі трудової книжки за період з 10.12.2020 по 28.04.2021 у сумі 27 857,00 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 70 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс», ЄДРПОУ 33739797, місце знаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 5, оф. 4.

Повний текст рішення складено 19.04.2023.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак