Постанова

від 18.04.2023 по справі 559/2760/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року

м. Рівне

Справа № 559/2760/20

Провадження № 22-ц/4815/399/23

Рівненський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Вейтас І.В.,

Гордійчук С.О.,

секретар Крижов В.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дубенське міжрайонне управління водного господарства, Південне міжрайонне управління водного господарства,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою Південного міжрайонного управління водного господарства на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Жуковської О.А. в м. Дубно Рівненської області, дата складення повного тексту рішення 05 січня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенського міжрайонного управління водного господарства, Південного міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

17грудня 2022року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Дубенського міжрайонногоуправління водногогосподарства,в якому просив:

--- визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29.05.2020 року № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи;

--- поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Дубенського міжрайонного управління водного господарства;

--- стягнути з Дубенського міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований наступним.

20.10.1977 року він був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем (в подальшому перейменовано в Дубенське МУВГ).

Після цього кілька разів змінював свої посади, останній раз, 04.10.2017 року, він був переведений на посаду інженера водних ресурсів І категорії.

25.03.2020 року його попередили про вивільнення із займаної посади з 29.05.2020 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Дубенського МУВГ шляхом приєднання до Південного МУВГ, з одночасною пропозицією з переліком посад, на котрі він мав право перевестися з урахуванням освіти, кваліфікації тощо, подавши відповідну заяву.

За своєю освітою, кваліфікацією, стажем та досвідом роботи в Дубенському МУВГ він відповідає кваліфікаційним вимогам посади "сторож", оскільки має вищу освіту за спеціальністю "Гідромеліорація" та кваліфікацію "Інженер-гідротехнік". На момент звільнення його безперервний стаж у Дубенському МУВГ становив 42 роки 7 місяців 10 днів.

27.03.2020 року він написав на ім`я начальника Південного МУВГ, правонаступника Дубенського МУВГ, заяву про бажання перевестися на посаду сторожа, проте його звільнили. При цьому, пунктами 76-79 наказу Південного МУВГ від 06.05.2020 року № 34-ос у порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають середню або середню спеціальну освіту, найбільший безперервний стаж роботи на підприємстві наявний у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 орієнтовно до 10 років. Тому вважає, що, під час здійснення процедури звільнення не було враховане його переважне право на залишення на роботі в розумінні ст.42 КЗпП України.

14.05.2020 року відбулося засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ, яке проведене у закритому режимі, без запрошення членів профспілки, згоду на звільнення котрих і мав дати профспілковий комітет. Він був позбавлений права на захист своїх трудових прав, в тому числі на надання членам профспілкового комітету доводів щодо своєї кваліфікації, продуктивності праці, наявності інших обставин, які підлягали з`ясуванню для визначення наявності (відсутності) в того чи іншого працівника переважного права на залишенні на роботі. Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ взагалі не вбачається, що Дубенським МУВГ проводився який-небудь порівняльний аналіз працівників щодо залишення на роботі згідно зі ст.42 КЗпП України, а було формальне голосування за вивільнення працівників згідно з попередньо наданого списку, без будь-яких обговорень і застережень.

29.05.2020 року його було звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу підприємства від 29.05.2020 року №42-к.

На час звільнення він був депутатом Дубенської районної ради Рівненської області. Однак, Дубенське МУВГ не повідомило про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, чим роботодавець порушив приписи ч.3 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Вважає, що його звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, відповідно до ст.235 КЗпП України, це є підставою для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

25 лютого 2021 року до суду першої інстанції надійшов відзив від представника відповідача, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник відповідача вказав, що, враховуючи те, що посади сторожів не підлягали скороченню, а працівники, які працювали на даних посадах виявили бажання перевестись на ті ж самі посади в Дубенській експлуатаційний дільниці Південного МУВГ, то вільні посади сторожів були відсутні. Також вказав, що звільнення ОСОБА_1 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, до того ж зазначив, що ОСОБА_1 було запропоновано переведення на іншу посаду відповідно до списку на вибір. Також вказав, що засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ відбувалось без присутніх членів профспілки, які підлягають вивільненню у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів (а.с.42-44 т.1).

19 травня 2021 року до суду надійшло клопотання від адвоката Пащука Тараса Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про залучення до участі у цій справі у якості співвідповідача Південне міжрайонне управління водного господарства (а.с.91 т.1).

19 травня 2021 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області було ухвалено залучити в якості співвідповідача Південне міжрайонне управління водного господарства (а.с.99 т.1).

08 вересня 2021 року представником позивача було подана до суду заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив:

--- визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29.05.2020 року № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи;

--- поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства;

--- стягнути з Південного міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.43-45 т.1).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.10.2021 року позов було задоволено повністю. Суд вирішив:

--- визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи;

--- поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства з дати звільнення 29 травня 2020 року;

--- стягнути з Південного міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2020 року до 21 жовтня 2021 року у розмірі 82346,55 грн, за вирахуванням податків та обов`язкових платежів;

--- рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання;

--- стягнути з Південного міжрайонного управління водного господарства на користь держави судовий збір (а.с.143-148 т.1).

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22.03.2022 року апеляційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства було залишено без задоволення, а вказане рішення від 21.10.2021 року залишено без змін (а.с.217-221 т.1).

Постановою Верховного Суду від 31.08.2022 року касаційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства було задоволено частково, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.10.2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22.03.2022 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.83-88 т.2).

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції й направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що у разі визнання незаконним звільнення, працівник одночасно повинен бути поновлений на попередній посаді саме на тому ж підприємстві, на якому він цю посаду займав, за умови, якщо юридичну особу не припинено. Також Верховний Суд, пославшись на ч.5 ст.104 ЦК України про припинення юридичної особи з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, вказав, що, ухвалюючи рішення про поновлення позивача на посаді в Південному МУВГ та стягнення з нього середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як з правонаступника Дубенського МУВГ, суди попередніх інстанцій належно не перевірили та не встановили факт припинення останнього на час розгляду справи, а з доводів касаційної скарги вбачається, що воно не виключено з реєстру юридичних осіб, тому поновлення ОСОБА_1 рішенням суду на посаді в Південному МУВГ та стягнення з нього середнього заробітку, є передчасним. Крім того, Верховний Суд зазначив, що він не надає правої оцінки судовим рішенням судів у частині визнання звільнення незаконним і скасування наказу про звільнення та направляє справу на новий розгляд повністю, оскільки окремий розгляд цих вимог та вимог про поновлення на роботі є неможливим.

06 жовтня 2022 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від начальника Південного МУВГ, в якому він просив відмовити у задоволенні позову. Вважає, що позивач дійшов хибного висновку про наявність у нього переважного права на залишення на роботі у Південному МУВГ, а також вказав, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства. Крім того, вказаний відповідач просила зобов`язати позивача повернути Південному МУВГ нанесені ним збитки, а саме кошти Державного бюджету в розмірі 101363,73 грн, які були ним незаконно отримані, які складаються з:

--- 82346,55 грн кошти, виплачені по рішенню Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.10.2021 року;

--- 840,80 грн судовий збір, сплачений в першій інстанції;

--- 1 260,00 грн судовий збір, сплачений в апеляційній інстанції;

--- 3 363,20 грн судовий збір, сплачений в касаційній інстанції;

--- 13 553,18 грн кошти, виплачені Південним МУВГ позивачу в якості заробітної плати за період з 02.05.2022 року по 16.06.2022 року (а.с.106-118 т.2).

20 жовтня 2022 року до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій останній зазначив, що розгляд профспілкою подання має бути розглядатись у присутності працівника, а також зокрема вказав, що позивач має переважне право на залишення на роботі згідно зі ст.42 КЗпП України (а.с.163-172 т.2).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2022 року позов було задоволено: Суд вирішив:

--- визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29.05.2020 року № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи;

--- поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Дубенського міжрайонного управління водного господарства;

--- стягнути з Дубенського міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2020 року до 28.12.2022 року включно у розмірі 154 311,30 грн, без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця;

--- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць з 30.05.2020 року до 30.06.2020 року включно в розмірі 4719 грн без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця;

--- стягнути з Дубенського міжрайонного управління водного господарства на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 порушено гарантії депутата місцевої ради, який згідно ч.3. ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" міг бути звільнений лише за умови попередження власником або уповноваженим ним органом з письмовим повідомленням Дубенської районної ради не менш ніж за 15 днів. При цьомусуд першоїінстанції визнавяк безпідставнізаперечення відповідача Південного МУВГ, що сам працівник не подав відповідних документів про свій статус, а в особовій картці, яку вело Дубенське МУВГ такої інформації не було, тому не було обов`язку повідомляти відповідну раду виходячи з наступного:

--- виборчий процес в Україні завжди публічний, обрання депутатом місцевої ради передбачає агітацію, голосування, опрацювання результатів та їх оголошення, виконання функцій депутата місцевої ради означає і роботу в відповідній комісії, і участь у сесіях відповідної ради, тобто це загальновідома інформація для мешканців території, на якій діє місцева рада. Судом встановлено, що ОСОБА_1 був депутатом трьох скликань та на момент звільнення чинним депутатом Дубенської районної ради Рівненської області, членом постійної комісії з питань фінансів, податків та бюджету;

--- стороною відповідача Дубенського МУВГ визнається і відповідно не потребує доказування, що про наявність спеціального статусу депутата Дубенської районної ради у ОСОБА_1 було відомо його роботодавцю ОСОБА_6 , який на час подій був керівником Дубенського МУВГ, головою комісії з реорганізації Дубенського МУВГ, приймав участь у засіданні профспілкового комітету Дубенського МУВГ, а на час розгляду справи ще рахується керівником юридичної особи в стані припинення Дубенського МУВГ, а також працює на посаді заступника Південного МУВГ;

--- відсутність запису в особовій картці працівника про спеціальний статус депутата місцевої ради, що ведеться роботодавцем, не звільняє роботодавця від обов`язку дотримуватись гарантій депутата місцевої ради і виконувати вимоги ч.3 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Також суд виходив з того, що хоч фактичноДубенське МУВГне працює,а де-фактоіснує лишейого правонаступникПівденне МУВГ,де-юреюридична особаДубенське МУВГдосі неприпинило своєіснування,бо невнесено доєдиного державногореєстру записупро їїприпинення згідноч.5ст.104ЦК України,а тому ОСОБА_1 має бути поновлено на попередній посаді в Дубенському МУВГ і з нього ж стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення ж суду в частині стягнення коштів може бути виконане в порядку примусового виконання за рахунок майна боржника або його правонаступником.

Також суд виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено норму ч.2 ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", згідно якої подання роботодавця мало розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано.

Також суд виходив з того, що наслідком недотримання процедури звільнення є визнання такого звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Також суд виходив з того, що середньоденна заробітна плата позивача, з урахуванням заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням складає 235,95 грн. А тому середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2020 року до 28.12.2022 року включно складає 154311,30 грн (235,95 грн х 654 робочі дні). Тобто, як вважав суд, вказана сума підлягає стягненню з відповідача Дубенського МУВГ на користь незаконно звільненого працівника.

Також суд виходив з того, що необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць згідно ч.7 ст.235 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України. При цьому, як вважав суд, сума, яка належна до стягнення за період 30.05.2020 року до 30.06.2020 року, складає 4719 грн (235,95 грн х 20 робочих днів).

Крім того, суд виходив з того, що не підлягає задоволенню вимога про стягнення з позивача в порядку ст.1212 ЦК України як безпідставно набуте майно кошти державного бюджету на загальну суму 101363,73 грн, що були виплачені при примусовому виконанні рішення суду, яке в подальшому скасоване, включно із судовими зборами, а також як заробітна плата за період роботи позивача в Південному МУВГ з 02.05.2022 до 16.06.20220, який звільнився за власним бажанням. При цьому суд враховував те, що вимога про стягнення безпідставно набутого майна в порядку ст.1212ЦК України є позовною вимогою і розглядається судами при вирішенні кондикційних позовів. В цій же справі відповідач Південне МУВГ у встановлений судом строк із зустрічною позовною вимогою до ОСОБА_1 не звертався і відповідний судовий збір не сплачував, а згідно ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд залишає без розгляду. Тому суд не вправі вирішувати таку вимогу при розгляді цієї справи.

На вказане рішення начальник Південного МУВГ Червань Алла Євгенівна подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому вона послалась на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема зазначила, що судом не враховано, що позивач не повідомляв, що він є діючим депутатом, в його особовій справі такі дані були відсутні, а факт неповідомлення про планове вивільнення депутата не може бути законною підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Також вказала, що зобов`язання у роботодавця про повідомлення про звільнення депутата (відповідно до ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад") виникають у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, а трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припинено.

Також вказала, що судом не враховано того, що ППО Дубенського МУВГ була окремою незалежною юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що працювала згідно зі Статутом, будь-якого впливу чи контролю на нею Дубенське МУВГ не мало, а тому не було наділене право перевіряти законність чи порядок проведення засідання профспілкового комітету. До того ж вказала, що позивачу було відомо про факт проведення засідання, проте ним не було оскаржено протокольне рішення, а тому роботодавець (Південне МУВГ) не несе відповідальності за дії профспілкового комітету.

Також зазначила, що суд не звернув увагу на те, що на теперішній час у Дубенському МУВГ відсутні штатний розпис, кошторис та закриті всі рахунки, бюджетна установа взагалі не працює. Південне МУВГ, як правонаступник, не може бути зобов`язаний виконати оскаржуване рішення в порядку примусового виконання за рахунок майна правонаступника, оскільки це призведе до подвійного стягнення бюджетних коштів за однією і тією ж підставою, що грубо порушить права державної установи.

Крім того вказала, що суд першої інстанції при обчисленні середнього заробітку (який мав бути стягнутий на користь позивача) не врахував, що позивач вже отримав кошти в рахунок відшкодування середньої заробітної плати за період з 30.05.2020 року по 21.10.2021 року за рішенням суду. А також період з 02.05.2022 року по 16.06.2022 року не мав бути врахований при обчисленні, оскільки на цей час позивач працював у Південному МУВГ та отримував заробітну плату.

Заслухавши доповідача,перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення судув межахдоводів апеляційноїскарги тавимог,заявлених усуді першоїінстанції,суд апеляційноїінстанції вважає,що скаргапідлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Із диплома НОМЕР_1 від 28.02.1973 року вбачається, що ОСОБА_1 1973 року закінчив Рівненський сільськогосподарський технікум та 28.02.1973 року йому присвоєно кваліфікацію технік-гідротехнік (а.с.32 т.1).

Із диплома НОМЕР_2 від 29.02.1984 року вбачається, що ОСОБА_1 у 1984 році закінчив Український орден Дружби народів інституту інженерів водного господарства та 22.02.1984 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію інженера-гідротехніка (а.с.31 т.1).

Із трудової книжки ОСОБА_1 вбачається:

--- 20.10.1977 року був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем;

--- 17.09.1982 року переведений на посаду в.о. старшого інженера-меліоратора (наказ від 21.09.1982 № 129);

--- 01.12.1987 року переведений на посаду інженера з ремонту меліоративної мережі І категорії (наказ від 01.12.1987 року № 172);

--- 01.09.1988 року Дубенське управління експлуатації осушувальних систем було перейменоване в Дубенське управління меліоративних систем, де ОСОБА_1 продовжив працювати провідним інженером (наказ від 10.08.1988 року №2);

--- 21.12.1993 року переведений начальником ремонтно-будівельного відділу (наказ від 21.12.1993 року №156);

--- 22.03.1996 року переведений в.о. начальника управління (наказ від 22.03.1996 року №62);

--- 15.04.1998 року призначений начальником управління (наказ Держкомводгоспу від 14.04.1998 №43-П);

--- 01.01.2005 року Дубенське управління меліоративних систем було перейменоване в Дубенське міжрайонне управління водного господарства (наказ від 29.12.2004 №63-В);

--- 04.10.2017 року переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І кат. (наказ від 02.10.2017 року №240-ос) (а.с.11-13 т.1).

У наказі Державного агентства водних ресурсів України №175 від 27.02.2020 року "Про реорганізацію Дубенського міжрайонного управління водного господарства" зокрема вказано:

--- реорганізувати Дубенське МУВГ шляхом приєднання до Південного МУВГ (п.1);

--- установити, що Південне МУВГ є правонаступником Дубенського МУВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Дубенського МУВГ (п.2) (а.с. 18-19 т.1).

У наказі Дубенського МУВГ №18-В від 28.02.2020 року вказано, зокрема:

--- не пізніше ніж за 2 місяці повідомити всіх працівників Дубенського МУВГ про зміни умов праці та можливе вивільнення;

--- забезпечити працівникам Дубенського МУВГ та державну службу зайнятості про можливе вивільнення працівників Дубенського МУВГ у зв`язку із реорганізацією;

--- звільнення провести 29.05.2020 року в зв`язку із реорганізацією управління, відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України. Із наказом працівники ознайомились під підпис, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 20-21 т.1).

Наказом начальника управління Південного міжрайонного управління водного господарства №39-В від 28.02.2020 року створено комісію з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного міжрайонного управління водного господарства (а.с. 66-67 т.1).

25.03.2020 року ОСОБА_1 отримав (під підпис) письмове попередження голови комісії з реорганізації Дубенського МУВГ ОСОБА_7 про вивільнення із займаної посади з 29.05.2020 року, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією Дубенського МУВГ шляхом його приєднання до Південного МУВГ. Одночасно із попередженням про вивільнення запропоновано перевестися на іншу посаду згідно переліку. До вказаного переліку було включено всі наявні посади, зокрема 252 посад повних штатних одиниць та більше 30 посад 0,25 та 0,5 штатних одиниць (а.с. 14-15 т.1).

27.03.2020 року ОСОБА_1 була подана письмова заява начальнику Південного міжрайонного управління водного господарства про переведення на посаду сторожа Південного МУВГ Дубенської експлуатаційної дільниці з 30.05.2020 року (а.с. 16 т.1).

Отже, з усіх запропонованих роботодавцем посад (більше 280 посад) позивач подав заяву на переведення на посаду сторожа.

Згідно з Протоколом №6 засідання комісії з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного МУВГ від 27.04.2020 року рекомендовано, зокрема відхилити заяву позивача щодо переведення на посаду сторожа Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ та рекомендовано на вивільнення інженера з використання водних ресурсів І категорії ОСОБА_1 (а.с.68-70 т.1).

Сторонами не заперечується, що причиною відмови у переведенні позивача на посаду сторожа до відповідача Південного МУВГ стало те, що на вказані посади були переведені працівники, які раніше займали аналогічні посади сторожа у відповідача Дубенського МУВГ, яке реорганізовувалося шляхом приєднання до Південного МУВГ.

Відповідно до наказу №34-ос від 06.05.2020 року начальника управління Південного МУВГ в порядку переведення з Дубенського МУВГ прийняті на посади працівники, зокрема чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (п.п.76-79) (25-30 т.1).

У повідомленні начальника управління Південного МУВГ № 04/538 від 06.05.2020 року також вказано про переведення вказаних працівників Дубенського міжрайонного управління до Південного МУВГ, а також зазначено, що відхилено заяви деяких працівників, зокрема заяву ОСОБА_1 (а.с. 22-23 т.1).

Із протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ від 14.05.2020 року вбачається, що було погоджено вивільнення деяких працівників, зокрема ОСОБА_1 . Засідання профкому було проведене без присутніх членів профспілки, які підлягають на вивільнення, у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів, на засіданні був запрошений голова з реорганізації Дубенського МУВГ В.Фоменюк (а.с.24 т.1).

Відповідно до наказу №42-к від 29.05.2020 року (на підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України №175 від 27.02.2020 року "Про реорганізацію Дубенського МУВГ") було звільнено ОСОБА_1 (інженера з використання водних ресурсів І категорії) 29.05.2020 року за скороченням штату по п.1 ст.40 КЗпП України. Вказаний наказ погоджено головою профкому ОСОБА_8 (а.с. 17 т.1).

Згідно довідки №01 від 23.02.2021 року, виданої головою комісії з реорганізації Дубенського МУВГ, станом на 29.05.2020 року був затверджений штатний кошторис на 2020 рік в кількості 138,75 штатних одиниць (а.с. 47 т.1).

Згідно довідки №90/11 від 24.02.2021 року, виданої начальником управління Південного МУВГ, наказом від 01.02.2021 року № 32/1-В було введено в дію штатний розпис на 2021 рік, згідно з яким чисельність Дубенської експлуатаційної дільниці становить 43,5 штатних одиниць (а.с.48 т.1).

Відповідно до штатного розпису Південного МУВГ чисельність Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ:

--- з 01.05.2020 року становить 46 штатних одиниць (а.с.198-204 т.2);

--- з 01.01.2021 року становить 43,5 штатних одиниць (а.с. 205-209 т.2);

--- з 01.12.2021 року становить 70,5 штатних одиниць (а.с. 210-214 т.2).

У листі Дубенської районної ради Рівненської області №05/10-68 від 12.06.2020 року вказано, що під час реорганізації Дубенського МУВГ 29.05.2020 року було звільнено депутата трьох скликань Дубенської районної ради, члена постійної комісії з питань фінансів, податків та бюджету ОСОБА_1 без письмового повідомлення районної ради всупереч вимогам Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (а.с.33 т.1).

У листі Державного агентства водних ресурсів №05/10-68 від 12.06.2020 року (відповідь на лист №05/10-68 від 12.06.2020 року) вказано, що ОСОБА_1 не надавав відділу кадрів Дубенського МУВГ документи, які підтверджують його статус депутата районної ради, а тому у Голови комісії з реорганізації Дубенського МУВГ не було підстав повідомляти органи місцевого самоврядування про звільнення ОСОБА_1 (а.с.34 т.1).

У довідці про доходи №07/83 від 30.05.2020 року, яка видана начальником управління Південного МУВГ, вказано, що розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 в березні та квітні 2020 року становить 4955 грн щомісячно, середньоденна заробітна плата складає 235,95 грн, фактична кількість відпрацьованих днів становить 42 дні (по 21 день у кожному місяці) (а.с. 35 т.1).

Відповідно до передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від 05.06.2020 року всі зобов`язання, права та обов`язки, а також всі активи і пасиви Дубенського МУВГ шляхом приєднання переходять до правонаступника Південного МУВГ (а.с.71-72 т.1).

11 квітня 2022 року Дубенським міськрайонний судом Рівненської області було видано виконавчий лист по цій справі (№559/2760/20) щодо стягнення з Південного МУВГ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2020 року по 28.12.2022 року у розмірі 82346,55 грн за вирахуванням податків та обов`язкових платежів. У виконавчому листі вказано, що по цьому листу виконано стягнення на суму 77627,55 грн, дата запису 21.04.2022 р. (а.с.237 т.1).

Згідно з копією трудової книжки позивача наказом від 02.05.2022 року №70-К Південного МУВГ запис за №17 (про звільнення його з 29.05.2020 року у зв`язку зі скороченням штату) визнано недійсним, позивача поновлено на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії. Відповідно до наказу №84-К від 14.06.2022 року Південного МУВГ позивач звільнений з 16.06.2022 року за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.174-175 т.2).

У листі-відповіді Південного МУВГ від 19.10.2022 року на лист адвоката Лопухович А.О. повідомлено, що станом на 19.10.2022 року запис про припинення юридичної особи Дубенського МУВГ до ЄДРЮО (та інших реєстрів) не внесено. Вказано, що це обумовлено тим, що у зв`язку із відсутністю коштів загального фонду державного бюджету та дефіцитом коштів спеціального фонду бюджету, отриманих від надання платних послуг, що виник у зв`язку із воєнним станом, введеним на всій території держави, реєстрація прав на нерухоме майно, що було прийнято на баланс Південного МУВГ від Дубенського МУВГ, на виконання наказу від 27.02.2020 року, у встановленому законом порядку не завершена, що унеможливлює внесення запису про припинення Дубенського МУВГ (а.с.185 т.2).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті (зокрема у разі ліквідації, реорганізації), допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За положеннями ст.43 КЗпП України:

--- розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства (частина 1);

--- у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником (частина 2);

--- подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності (частина 3).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 943/857/21.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності":

--- у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником (ч.1);

--- подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою (ч.2).

Відповідно до ч.3 ст.33 "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо належного скаржника

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 р. у справі № 264/5957/17 зроблено висновок, що "у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в ЄДРЮОФОПГФ щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), не охоплюєвсіх випадківправонаступництва праві обов`язківюридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації".

У постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що статтями 104, 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

З огляду на вказаний вище висновок Верховний Суд у своїй постанові від 09.06.2021 року у справі № 664/1508/19 зробив висновок, що поданий до апеляційного суду ПАТ "СК "Українська страхова група" передавальний акт, який затверджений рішенням загальних зборів учасників ТДВ "СТДВ "Глобус" (протокол від 19 грудня 2019 року № 16) та рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "СК "Українська страхова група" (протокол від 19 грудня 2019 року № 29), є належним доказом того, що ПАТ "СК "Українська страхова група" є правонаступником ТДВ "СТДВ "Глобус".

Враховуючи наведене вище та аналізуючи зміст наказу Державного агентства водних ресурсів України №175 від 27.02.2020 року про реорганізацію Дубенського МУВГ шляхом приєднання до Південного МУВГ (а.с.18-19 т.1) та передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від 05.06.2020 року (а.с.71-72 т.1), суд апеляційної інстанції вважає, що Південне міжрайонне управління водного господарства, як правонаступник Дубенського МУВГ, є належним скаржником у цій справі на рішення суду, яким позивача було поновлено на роботі в Дубенському МУВГ.

Щодо законності чи незаконності звільнення

Так, 25.03.2020 року ОСОБА_1 був письмово попереджений про вивільнення із займаної посади (інженер з використання водних ресурсів) з 29.05.2020 року та йому був наданий перелік посад, на які він міг перевестись. 27.03.2020 року позивачем була подана заява про переведення на посаду сторожа Південного МУВГ Дубенської експлуатаційної дільниці з 30.05.2020 року, проте 27.04.2020 року його заяву було відхилено та було рекомендовано вивільнення, після чого на засіданні профкому Дубенського міжрайонного управління водного господарства було погоджено вивільнення, зокрема й позивача.

По суті суд першої інстанції звільнення позивача з роботи визнав незаконним, і проти цього позивач не заперечує, з двох підстав:

--- відсутність письмового попередження Дубенської районної ради, депутатом якої був позивач, про звільнення позивача роботодавцем не менш ніж за 15 днів, що передбачено ч.3. ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад";

--- подання роботодавця про звільнення мало розглядатися профспілковим комітетом Дубенського МУВГ у присутності працівника, щодо якого воно подано, тобто у присутності позивача, однак воно розглядалося за його відсутності.

Разом з тим, відповідач Південне МУВГ вказує про те, що подання роботодавця про звільнення з роботи розглядалося профспілковим комітетом 14.05.2020 року за відсутності усіх працівників, які підлягали вивільненню, у тому числі і за відсутності позивача, 1954 року народження, через встановлену червону зону епідемічної небезпеки від COVID-19. Крім того, вказує й на те, що позивач неповідомляв,що вінє діючимдепутатом,в йогоособовій справітакі данібули відсутні.Як вжебуло зазначено,улисті Державного агентства водних ресурсів №05/10-68 від 12.06.2020 року (відповідь на лист №05/10-68 від 12.06.2020 року) вказано, що ОСОБА_1 не надавав відділу кадрів Дубенського МУВГ документи, які підтверджують його статус депутата районної ради, а тому у Голови комісії з реорганізації Дубенського МУВГ не було підстав повідомляти органи місцевого самоврядування про звільнення ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені обставини є підставою для визнання незаконним звільнення позивача з роботи.

Так, по суті позивач не заперечує, що в йогоособовій справіна роботіу відповідачаДубенському МУВГбули відсутнідані про те, що він є депутатом місцевої ради, оскільки він не надавав відділу кадрів Дубенського МУВГ документи, які підтверджують його статус депутата районної ради. При цьому, з огляду на вказане, має ознаки припущення та не свідчить про встановлення дійсного факту (факту наявності у позивача статусу депутата місцевої ради, що вимагало письмове попередження районної ради про звільнення позивача) знання зі слів про нібито депутатство позивача, що висловив ОСОБА_6 , керівник юридичної особи в стані припинення Дубенського МУВГ.

Крім того, позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення його прав розгляд профспілковим комітетом Дубенського МУВГ подання роботодавця про звільнення його з роботи за його відсутності та за встановлених обставин, які позивачем, 1954 року народження (тобто на той час особи похилого віку) не заперечуються, а саме за обставин встановлення червоної зони епідемічної небезпеки від COVID-19.

А тому, відсутність письмового попередження Дубенської районної ради, депутатом якої був позивач на момент звільнення, про його вказане звільнення роботодавцем не менш ніж за 15 днів, що передбачено ч.3. ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", а також розгляд профспілковим комітетом Дубенського МУВГ подання роботодавця про звільнення позивача з роботи за його відсутності за встановлених обставин не можуть вважатися як кожен окремо, так і у сукупності, порушенням законодавства, що тягне за собою поновлення позивача на роботі та визнання незаконним і скасування наказу про звільнення позивача з роботи.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про порушення процедури звільнення позивача з роботи, наслідком чого, на думку суду першої інстанції, є визнання незаконнимі скасуваннянаказу прозвільнення позивачаз роботита поновлення його на роботі. Відтак, підстави для визнання незаконнимі скасуваннянаказу прозвільнення позивачаз роботита поновлення його на роботі відсутні.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про поновлення на роботі, то з огляду на дотримання роботодавцем вимог законодавства при звільнення позивача з роботи, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, не підлягає задоволенню й вимога позивача про стягнення середнього заробіткуза часвимушеного прогулу.

Висновки суду апеляційної інстанції

З огляду на зазначене, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дубенського міжрайонного управління водного господарства, Південного міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2022 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Дубенського міжрайонного управління водного господарства, Південного міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 19 квітня 2023 року.

Головуючий Майданік В.В.

Судді: Вейтас І.В.

Гордійчук С.О.