Постанова

від 24.06.2024 по справі 559/2760/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року

м. Київ

справа № 559/2760/20

провадження № 61-7281св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ;

відповідачі: Дубенське міжрайонне управління водного господарства, Південне міжрайонне управління водного господарства;

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Майданіка В. В., Вейтас І. В., Гордійчук С. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубенського міжрайонного управління водного господарства (далі - Дубенське МУВГ), Південного міжрайонного управління водного господарства (далі - Південного МУВГ) про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 20 жовтня 1977 року він був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем Дубенського МУВГ.

Після цього кілька разів змінював свої посади, останній раз, 04 жовтня 2017 року, він був переведений на посаду інженера водних ресурсів І категорії.

25 березня 2020 року його попередили про вивільнення із займаної посади з

29 травня 2020 року на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з реорганізацією Дубенського МУВГ шляхом приєднання до Південного МУВГ, з одночасною пропозицією з переліком посад, на котрі він мав право перевестися з урахуванням освіти, кваліфікації тощо, подавши відповідну заяву.

За своєю освітою, кваліфікацією, стажем та досвідом роботи в Дубенському МУВГ він відповідає кваліфікаційним вимогам посади «сторож», оскільки має вищу освіту за спеціальністю «Гідромеліорація» та кваліфікацію «Інженер-гідротехнік». На момент звільнення його безперервний стаж у Дубенському МУВГ становив 42 роки 7 місяців 10 днів.

27 березня 2020 року він написав на ім`я начальника Південного МУВГ, правонаступника Дубенського МУВГ, заяву про бажання перевестися на посаду сторожа, проте його звільнили. При цьому, пунктами 76-79 наказу Південного МУВГ від 06 травня 2020 року № 34-ос у порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають середню або середню спеціальну освіту, найбільший безперервний стаж роботи на підприємстві наявний у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 орієнтовно до 10 років. Тому вважає, що, під час здійснення процедури звільнення не було враховане його переважне право на залишення на роботі в розумінні статті 42 КЗпП України.

14 травня 2020 року відбулося засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ, яке проведене у закритому режимі, без запрошення членів профспілки, згоду на звільнення котрих і мав дати профспілковий комітет. Він був позбавлений права на захист своїх трудових прав, в тому числі на надання членам профспілкового комітету доводів щодо своєї кваліфікації, продуктивності праці, наявності інших обставин, які підлягали з`ясуванню для визначення наявності (відсутності) в того чи іншого працівника переважного права на залишенні на роботі. Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ взагалі не вбачається, що Дубенським МУВГ проводився який-небудь порівняльний аналіз працівників щодо залишення на роботі згідно з статтею 42 КЗпП України, а було формальне голосування за вивільнення працівників згідно з попередньо наданого списку, без будь-яких обговорень і застережень.

29 травня 2020 року його було звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу підприємства від 29 травня 2020 року №42-к.

На час звільнення він був депутатом Дубенської районної ради Рівненської області. Однак, Дубенське МУВГ не повідомило про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, чим роботодавець порушив приписи частину третю статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Вважає, що його звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, відповідно до статті 235 КЗпП України, це є підставою для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Дубенського МУВГ від 29 травня 2020 року №42-к в частині його звільнення з роботи;

- поновитийого на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Дубенського МУВГ з дати звільнення - 29 травня 2020 року;

- стягнути з Дубенського МУВГ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа судами переглядалась неодноразово.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня

2021 року позов було задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства було залишено без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 рокукасаційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства було задоволено частково, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня

2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Дубенського міжрайонного управління водного господарства.

Стягнуто з Дубенського міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з

30 травня 2020 року до 28 грудня 2022 року включно у розмірі 154 311,30 грн, без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць з 30 травня 2020 року до 28 грудня 2022 року включно у розмірі 4 719,00 грн без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 порушено гарантії депутата місцевої ради, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" міг бути звільнений лише за умови попередження власником або уповноваженим ним органом з письмовим повідомленням Дубенської районної ради не менш ніж за 15 днів. При цьому суд першої інстанції визнав як безпідставні заперечення відповідача Південного МУВГ, що сам працівник не подав відповідних документів про свій статус, а в особовій картці, яку вело Дубенське МУВГ такої інформації не було, тому не було обов`язку повідомляти відповідну раду.

Фактично Дубенське МУВГ не працює, а де-факто існує лише його правонаступник Південне МУВГ, де-юре юридична особа Дубенське МУВГ досі не припинило своє існування, бо не внесено до єдиного державного реєстру запису про її припинення згідно з частиною п`ятою статті 104 ЦК України, а тому ОСОБА_1 має бути поновлено на попередній посаді в Дубенському МУВГ і з нього ж стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення ж суду в частині стягнення коштів може бути виконане в порядку примусового виконання за рахунок майна боржника або його правонаступником.

При звільненні ОСОБА_1 було порушено норму частини другої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно якої подання роботодавця мало розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано.

Наслідком недотримання процедури звільнення є визнання такого звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства задоволено.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що Південне міжрайонне управління водного господарства, як правонаступник Дубенського МУВГ, є належним скаржником у цій справі на рішення суду, яким позивача було поновлено на роботі в Дубенському МУВГ.

Позивач не заперечує, що в його особовій справі на роботі у відповідача Дубенському МУВГ були відсутні дані про те, що він є депутатом місцевої ради, оскільки він не надавав відділу кадрів Дубенського МУВГ документи, які підтверджують його статус депутата районної ради. При цьому, з огляду на вказане, має ознаки припущення та не свідчить про встановлення дійсного факту (факту наявності у позивача статусу депутата місцевої ради, що вимагало письмове попередження районної ради про звільнення позивача) знання зі слів про нібито депутатство позивача, що висловив ОСОБА_6 , керівник юридичної особи в стані припинення Дубенського МУВГ.

Крім того, позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення його прав розгляд профспілковим комітетом Дубенського МУВГ подання роботодавця про звільнення його з роботи за його відсутності та за встановлених обставин, які позивачем не заперечуються, а саме за обставин встановлення червоної зони епідемічної небезпеки від COVID-19.

А тому, відсутність письмового попередження Дубенської районної ради, депутатом якої був позивач на момент звільнення, про його звільнення роботодавцем не менш ніж за 15 днів, що передбачено частиною третьою статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а також розгляд профспілковим комітетом подання роботодавця про звільнення позивача з роботи за його відсутності за встановлених обставин не можуть вважатися як кожен окремо, так і у сукупності, порушенням законодавства, що тягне за собою поновлення позивача на роботі та визнання незаконним і скасування наказу про звільнення позивача з роботи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від

22 лютого 2023 року у справі № 463/3825/21, від 06 липня 2022 року у справі № 947/12894/20 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

13 липня 2023 року справа № 559/2760/20 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції звільнення позивача з роботи визнав незаконним з двох підстав:

- відсутність письмового попередження Дубенської районної ради, депутатом якої був позивач, про звільнення позивача роботодавцем не менш ніж за 15 днів, що передбачено частиною третьою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад";

- подання роботодавця про звільнення мало розглядатися профспілковим комітетом Дубенського МУВГ у присутності працівника, щодо якого воно подано, тобто у присутності позивача, однак воно розглядалося за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, хоча і зазначив, що ОСОБА_1

25 березня 2020 року було запропоновано перелік посад, на які він міг перевестися, що він обрав із запропонованого переліку посаду сторожа, подавши відповідачу

27 березня 2020 року письмову заяву про це, однак, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тому факту, що його фактично не було переведено на посаду сторожа, його не було повідомлено про відмову у переведенні (аж до моменту звільнення з роботи), йому також не пропонували інших посад для переведення протягом всього двомісячного строку, що передував звільненню з роботи.

Вважає, що відповідачем в порушення вимог частини третьої статті 492 КЗпП України йому не була запропонована інша робота на цьому ж підприємстві як в день попередження про наступне вивільнення, так і протягом всього двох місяців, що передували звільненню.

Вважає, що має переважне право перед іншими працівниками на посаду яку обрав із списку вакантних посад, оскільки має досвід, кваліфікацію та найбільший стаж роботи в установі.

З урахуванням викладеного, просив скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2022 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року представник Південного МУВГ - Кулик Н. В. подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Згідно диплому КВ № 716529 від 29 лютого 1984 року ОСОБА_1 у 1984 році закінчив Український ордена Дружби народів інститут інженерів водного господарства та 22 лютого 1984 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію інженера-гідротехніка.

Із трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він працював за спеціальністю із 1977 року, а 04 жовтня 2017 року переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І категорії (наказ № 240-ос від 02 жовтня 2017 року).

У наказі Державного агентства водних ресурсів України № 175 від 27 лютого

2020 року "Про реорганізацію Дубенського міжрайонного управління водного господарства" зокрема вказано реорганізувати Дубенське МУВГ шляхом приєднання до Південного МУВГ (пункт 1) та установити, що Південне МУВГ є правонаступником Дубенського МУВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Дубенського МУВГ (пункт 2).

У наказі Дубенського МУВГ № 18-В від 28 лютого 2020 року вказано, зокрема:

- не пізніше ніж за 2 місяці повідомити всіх працівників Дубенського МУВГ про зміни умов праці та можливе вивільнення;

- звільнення провести 29 травня 2020 року в зв`язку із реорганізацією управління, відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України. Із наказом працівники ознайомились під підпис, зокрема ОСОБА_1 .

Наказом начальника управління Південного міжрайонного управління водного господарства № 39-В від 28 лютого 2020 року створено комісію з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного МУВГ.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав письмове попередження про вивільнення із займаної посади з 29 травня 2020 року, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Одночасно із попередженням про вивільнення запропоновано перевестися на іншу посаду згідно переліку. До вказаного переліку було включено всі наявні посади, зокрема 252 посад повних штатних одиниць та більше 30 посад 0,25 та 0,5 штатних одиниць.

Згідно з Протоколом № 6 засідання комісії з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного МУВГ від 27 квітня 2020 року рекомендовано відхилити заяву позивача щодо переведення на посаду сторожа Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ та рекомендовано на звільнення ОСОБА_1 із посади

Відповідно до наказу № 34-ос від 06 травня 2020 року начальника управління Південного МУВГ в порядку переведення з Дубенського МУВГ прийняті на посади працівники, зокрема чотири працівники на посаду сторожа.

Із протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ від 14 травня 2020 року вбачається, що було погоджено вивільнення деяких працівників, зокрема ОСОБА_1 . Засідання профкому було проведене без присутніх членів профспілки, які підлягають на вивільнення, у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів.

Відповідно до наказу № 42-к від 29 травня 2020 року (на підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України № 175 від 27 лютого 2020 року «Про реорганізацію Дубенського МУВГ») було звільнено ОСОБА_1 (інженера з використання водних ресурсів І категорії) 29 травня 2020 року за скороченням штату по пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вказаний наказ погоджено головою профкому ОСОБА_7 .

Згідно довідки № 01 від 23 лютого 2021 року, виданої головою комісії з реорганізації Дубенського МУВГ, станом на 29 травня 2020 року був затверджений штатний кошторис на 2020 рік в кількості 138,75 штатних одиниць.

Згідно довідки № 90/11 від 24 лютого 2021 року, виданої начальником управління Південного МУВГ, наказом № 32/1-В від 01 лютого 2021 року було введено в дію штатний розпис на 2021 рік, згідно з яким чисельність Дубенської експлуатаційної дільниці становить 43,5 штатних одиниць.

Відповідно до штатного розпису Південного МУВГ чисельність Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ:

- з 01 травня 2020 року становить - 46 штатних одиниць;

- з 01 січня 2021 року становить - 43,5 штатних одиниць;

- з 01 грудня 2021 року становить - 70,5 штатних одиниць.

У листі Дубенської районної ради Рівненської області № 05/10-68 від 12 червня

2020 року вказано, що під час реорганізації Дубенського МУВГ 29 травня 2020 року було звільнено депутата трьох скликань Дубенської районної ради, члена постійної комісії з питань фінансів, податків та бюджету - ОСОБА_1 без письмового повідомлення районної ради всупереч вимогам Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

У листі Державного агентства водних ресурсів № 05/10-68 від 12 червня 2020 року (відповідь на лист № 05/10-68 від 12 червня 2020 року) вказано, що ОСОБА_1 не надавав відділу кадрів Дубенського МУВГ документи, які підтверджують його статус депутата районної ради, а тому у Голови комісії з реорганізації Дубенського МУВГ не було підстав повідомляти органи місцевого самоврядування про звільнення ОСОБА_1

11 квітня 2022 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області було видано виконавчий лист по цій справі (№ 559/2760/20) щодо стягнення з Південного МУВГ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2020 року по 28 грудня 2022 року у розмірі 82346,55 грн за вирахуванням податків та обов`язкових платежів. У виконавчому листі вказано, що по цьому листу виконано стягнення на суму 77627,55 грн, дата запису - 21 квітня 2022 року.

Відповідно до наказу № 84-К від 14 червня 2022 року Південного МУВГ позивач звільнений з 16 червня 2022 року за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

У листі-відповіді Південного МУВГ від 19 жовтня 2022 року на лист адвоката Лопухович А. О. повідомлено, що станом на 19 жовтня 2022 року запис про припинення юридичної особи Дубенського МУВГ до ЄДРЮО (та інших реєстрів) не внесено. Вказано, що це обумовлено тим, що у зв`язку із відсутністю коштів загального фонду державного бюджету та дефіцитом коштів спеціального фонду бюджету, отриманих від надання платних послуг, що виник у зв`язку із воєнним станом, введеним на всій території держави, реєстрація прав на нерухоме майно, що було прийнято на баланс Південного МУВГ від Дубенського МУВГ, на виконання наказу від 27 лютого 2020 року, у встановленому законом порядку не завершена, що унеможливлює внесення запису про припинення Дубенського МУВГ.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з частиною третьою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

За частиною першою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18) та постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 285/689/21, від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21.

Як встановлено судами, позивачу з дня повідомлення про зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності і штату працівників та до дня фактичного звільнення були запропоновані всі наявні на підприємстві посади, з яких він обрав посаду сторожа.

Сторонами не заперечується, що причиною відмови у переведенні позивача на посаду сторожа до відповідача Південного МУВГ стало те, що на вказані посади були переведені працівники, які раніше займали аналогічні посади сторожа у відповідача Дубенського МУВГ.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у статті 235 КЗпП України.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з посади інженера з використання водних ресурсів І категорії з 29 травня 2020 року, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, тобто за два місяці до звільнення. Водночас, були запропоновані усі в посади на вибір, які відкрилися у Південному МУВГ згідно затвердженого штатного розпису на 2020 рік, що вводився в дію з 01 травня 2020 року. Попередження № 148 від 25 березня 2020 року отримане та власноруч підписано ОСОБА_1 , жодних заперечень не було. ОСОБА_1 був ознайомлений із попередження та переліком зазначених у ньому посад та добровільно написав заяву на ім`я начальника Південного МУВГ, щодо його переведення на посаду сторожа Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ. Дану заяву він передав до відділу кадрів Південного МУВГ через голову комісії з реорганізації Дубенськоп МУВГ. ОСОБА_1 жодного разу не з`являвся у Південному МУВГ, щодо проведення будь-яких співбесід стосовно роботи чи надання якихось додаткових документів щоб засвідчували його переважне право перевестися на посаду сторожа у Південне МУВГ.

ОСОБА_1 не повідомляв свого роботодавця, що він є діючим депутатом Дубенської районної ради, а в його особовій справ такі дані чи будь-які документи, що свідчили б про це, були відсутні.

Також, апеляційний суд надав оцінку доводам позивача щодо розгляду профспілковим комітетом подання роботодавця про звільнення позивача з роботи за його відсутності та за обставин встановлення червоної зони епідемічної небезпеки від COVID-19.

Отже обґрунтованими є висновки суду про те, що відсутність письмового попередження Дубенської районної ради роботодавцем про звільнення позивача не менш ніж за 15 днів, а також розгляд профспілковим комітетом подання роботодавця про звільнення позивача з роботи за його відсутності не можуть вважатися порушенням законодавства, що тягне за собою поновлення позивача на роботі та визнання незаконним і скасування наказу про звільнення.

Крім того, відповідно до наказу № 84-К від 14 червня 2022 року Південного МУВГ позивач звільнений з 16 червня 2022 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі

№ 463/3825/21, від 06 липня 2022 року у справі № 947/12894/20 є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара