Рішення

від 19.04.2023 по справі 495/8124/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/8124/21

№ провадження 2/495/699/2023

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

19 квітня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої одноособовосудді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Мельник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом заступника керівникаОдеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласноїдержавної адміністрації,Сергіївської селищноїради Білгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті до Головного управлінняДержгеокадастру вОдеській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 лютого 2021 року № 15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» та визнання недійсним договору оренди землі № 45/57-21 ДО від 16 лютого 2021 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Одеської обласна прокуратура 29 вересня 2021 року звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 лютого 2021 року № 15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» та визнання недійсним договору оренди землі № 45/57-21 ДО від 16 лютого 2021 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 , просить суд визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.02.2021 року №15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення»; визнати недійсним договір оренди землі №45/57-21-ДО від 16.02.2021 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 , зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 43187306; стягнути з відповідачів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 39765871), та ОСОБА_1 , у рівних частках судовий збір.

Стислий виклад позиції позивача за заперечень відповідача

Свої позовні вимоги представник позивача Одеської обласної прокуратури обґрунтовує тим, що Одеською обласною прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин, встановлені порушення вимог земельного законодавства при наданні Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області в оренду громадянам земельних ділянок на території Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Так, установлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.11.2020 року №15-16336/13-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 6,10 га, із цільовим призначенням - для сінокосіння і випасання худоби.

У подальшому наказами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.02.2021 року №№15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку, площею 5,9785 га, кадастровий номер: 5120885100:01:002:0135, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для сінокосіння і випасання худоби, розташовану на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

На підставі вказаного наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, між ним та ОСОБА_1 16.02.2021 року укладено договір оренди землі № 45/57-21-ДО, відповідно до якого ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало, а ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для сінокосіння і випасання худоби, з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Зазначений договір 21.07.2021 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №43187306 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2385837751208).

Відповідно до п. 14.2 договору № 45/57-21-ДО земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди відповідно до закону.

Разом з тим, представник позивача вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.02.2021 року №15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» має бути визнаний незаконним та скасований, договір оренди землі від 16.02.2021 року №45/57-21-ДО має бути визнаний недійсним.

Позивач вказує, що спірна земельна ділянка входить до земель водного фонду.

Відсутність проекту та не визначення відповідними органами державної влади на її території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі в оренду ділянки, розташованої у нормативно-визначеній прибережно-захисній смузі від узрізу води.

Вивченням документації, на підставі якої здійснювалася передача в оренду вищевказаної земельної ділянки установлено, що вона знаходиться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

При цьому, враховуючи те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135 відноситься до земель водного фонду, та не є землею сільськогосподарського призначення, то право на розпорядження нею, станом на лютий 2021 року, належало Одеській обласній державній адміністрації, а не Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області.

Крім того, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135, з 10.06.2021 року зареєстровано за територіальною громадою в особі Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Тобто, на даний час вищезазначена земельна ділянка відносяться до комунальної власності Сергіївської об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області, до якого увійшла Миколаївська територіальна громада Білгород-Дністровського району Одеської області.

З огляду на викладене, ураховуючи допущені під час видання наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.02.2021 року №15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» порушення чинного земельного та водного законодавства, позивач наполягає, що вказаний наказ порушує інтереси держави, що згідно зі ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України є підставою для визнання їх незаконними та скасування в судовому порядку.

Не погодившись з заявленими доводами та вимогами позивача від відповідача 1 ГУ Держгеокадастру в Одеській області надійшов письмовий відзив від 16.11.2021 року, згідно якого відповідач пояснив, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 25 років для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 6,10 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області /за межами населеного пункту/.

За результатами розгляду клопотань, ГУ Держгеокадастру видано наказ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Миколаївської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтований розмір земельної ділянки 6,10 га, із цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася до них із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, загальною площею 5,9785 га, строком на 7 років, тому числі: пасовищ 5,9785 га (кадастровий номер: 5120885100:01:002:0135) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для сінокосіння і ипасання худоби, розташовану на території Миколаївської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Встановлено річний розмір орендної плати з користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 12: від нормативної грошової оцінки.

На підставі наказу від 01.02.2021 року № 15-653/13-21-СГ між Головним управлінням та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 16.02.2021 року № 45/57-21-ДО, відповідно до яких Головне Управління надало, а ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для сінокосіння і випасання худоби, розташовану на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області/за межами населеного пункту/.

В свою чергу, згідно з пп.13 п.4 Положення про Головне управління, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53, Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області. Проводячи системний аналіз норм земельного законодавства, відповідач вказує, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної і комунальної власності в оренду громадян, а саме:

1)Подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки в оренду;

2)Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (або мотивовану відмову у її наданні);

3)Після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4)Здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5)Подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність, про що в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Тож, з огляду на те, що проект землеустрою ОСОБА_1 був погоджений в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на надання її в оренду у Головного управління були відсутні, вказує відповідач.

З огляду на вищевикладене, наполягає на відмові в задоволенні позову Одеської обласної прокуратури.

В свою чергу, згідно письмових пояснень адвоката Вінчковського В.Л., який діє в інтересах Сергіївської селищної ради від 16.11.2021 року, від 14 січня 2022 року, останній наголосив, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління в Одеській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135, в оренду після 15.12.2020 року, тож у ГУ Держгеокадастру, з огляду на приписи пп.4 п.1 постанови КМУ від 16.11.2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» були відсутні правові підстави для прийняття наказу від 01.02.2021 року № 16-653/13-21-СГ та укладення договору оренди землі від 16.02.2021 року № 45/57-21-ДО, адже вказана ділянка підлягала передачі у комунальну власність Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, до повноважень якої 15.12.2020 року віднесено питання затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135, дозвіл на розроблення якої хоча й надано ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

При цьому позивач зауважує, що Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області на виконання постанови КМУ № 1113 від 16.11.2020 року зверталась 13.01.2021 року та 22.01.2021 року з листами № 01-16/18 та 01-16/48 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в яких просила передати у комунальну власність, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135, однак, незважаючи на вимоги постанови КМУ від 16.11.2020 року № 1113, а також звернення Сергіївської селищної ради, ГУ Держгеокадастру в Одеській області прийнятий наказ від 01.02.2021 року № 16-653/13-21-СГ та укладено з ОСОБА_1 договір оренди землі.

Таким чином, Сергіївська селищна рада вважає позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 лютого 2021 року № 15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» та визнання недійсним договору оренди землі № 45/57-21 ДО від 16 лютого 2021 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 , обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, у своїй відповіді на відзив від 13.12.2021 року, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури дублював, що вивченням документації, на підставі якої здійснювалася передача в оренду вищевказаної земельної ділянки, установлено, що вона знаходиться у нормативно-визначених межах прибрежної захисної смуги Чорного моря.

Посилання відповідача на те, що на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду, вона не була передана в комунальну власність Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області за актом приймання-передачі, а тому в силу ст. 117, 122 п.24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України перебувала в державній власності та право розпоряджатися нею належало саме Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області є необґрунтованим, оскільки земельна ділянка не була передана до комунальної власності через бездіяльність саме ГУ Держгеокадастру в Одеської області, а постановою КМУ від 16.11.2020 № 1113 чітко визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15.12.2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру/ в свою чергу із заявою про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру 15.01.2021/, мають передаватись у комунальну власність.

Таким чином, з огляду на викладене, вбачається, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та передача в оренду вказаної земельної ділянки для випасання худоби суперечить вимогам земельного та водного законодавства та є таким, що унеможливлюють дотримання режиму прибережної захисної смуги, внаслідок чого наполягав на задоволенні свої позовних вимог.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

30 вересня 2021 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду. (т.1 а.с. 143)

16 вересня 2022 року Ухвалою суду, частково задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, провадження у справі в частиніпозовнихвимогдо ГоловногоуправлінняДержгеокадаструв Одеськійобласті, ОСОБА_1 проскасування уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно державноїреєстрації праваоренди земельноїділянки за № 43187306 від 21липня 2021року зодночасним припиненням права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровимномером 5120885100:01:002:0135 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути Сергіївськоїселищної радіБілгород Дністровського районуОдеської областіземельну ділянкуз кадастровимномером 5120885100:01:002:0135 було закрито.

16 вересня 2022 року Ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначений її розгляд по сутті справи.

В судове засідання представник позивача надав заяву з проханням позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, розглядати справу за його відсутність.

Представник Одеської ОДА в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Сергіївської селищної ради в судове засідання не з`явився, згідно його письмових пояснень наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причину неявки суду не повідомили.

Згідно відзиву ГУ Держгеокадастру в Одеській області, відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд розглядає справу за відсутність належним чином повідомлених сторін про день та час судового розгляду справи, за наявними матеріалами справи.

Відповідно дост. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.11.2020 року №15-16336/13-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 6,10 га, із цільовим призначенням - для сінокосіння і випасання худоби.

У подальшому наказами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.02.2021 року №№15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку, площею 5,9785 га, кадастровий номер: 5120885100:01:002:0135, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для сінокосіння і випасання худоби, розташовану на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

На підставі вказаного наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, між ним та ОСОБА_1 16.02.2021 року укладено договір оренди землі № 45/57-21-ДО, відповідно до якого ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало, а ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для сінокосіння і випасання худоби, з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту). (т.1 а.с. 38-44)

Зазначений договір 21.07.2021 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №43187306 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2385837751208).

Відповідно до п. 14.2 договору № 45/57-21-ДО земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди відповідно до закону.

Разом з тим, представник позивача вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.02.2021 року №15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» має бути визнаний незаконним та скасований, договір оренди землі від 16.02.2021 року №45/57-21-ДО має бути визнаний недійсним, оскільки спірна земельна ділянка входить до земель водного фонду.

Відсутність проекту та не визначення відповідними органами державної влади на її території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі в оренду ділянки, розташованої у нормативно-визначеній прибережно-захисній смузі від узрізу води.

Нормативне обґрунтування

«Щодо повноважень прокурора для звернення до суду із цим позовом»

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в судіу виключних випадкахі в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1статті 131-1 Конституції Українищодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1статті 131-1 Конституції Українивідсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом єЗакон України "Про прокуратуру".

Так відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4статті 23 Закону України "Про прокуратуру"прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

В ухвалі від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17 ВС/КАС зробив наступний правовий висновок, щодо застосування судами ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»:

«участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах (в тому числі касаційне оскарження судових рішень) стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу».

В Постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17 та від 10.05.2018р. у справі № 910/18283/17, викладено наступний правовий висновок:

«не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

«Щодо сутті позовних вимог»

Відповідно до частини першоїстатті 116 ЗК України,громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1ст. 125ЗК України,право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 173 Земельного кодексу Українивстановлено, щомежа населеного пункту(району, села, селища, міста, району у місті) це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі населеного пункту (адміністративно-територіальної одиниці) визначаються як по суходолу, так і по водному простору.

Земельним кодексом передбачено, щомежі населеного пункту встановлюються і змінюються за проектами землеустроющодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, які розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Проект землеустрою відносно зміни меж населеного пункту розробляється у разі наявності діючого генерального плану населеного пункту.

Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення ), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади.

Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності пунктом 24 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними.

Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради. (Розділ X доповнено пунктом 24 згідно із Законом№ 1423-IX від 28.04.2021).

Відповідно до вимогст.155Земельного кодексу України,у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до вимогст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до приписів ч. 3 ст.60Земельного кодексуУкраїни та ст. 88 Водного кодексу України, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Статтею 58Земельного кодексуУкраїни визначено, щодо земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема,прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Частиною 2ст.62Земельного кодексуУкраїни визначено, що режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Разом з тим, відповідно до чинного законодавства земельні ділянки водного фонду можуть передаватися в оренду виключно для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту ( ч. 4ст. 59 Земельного кодексу України, ч. 3ст. 85 Водного кодексу України).

Пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року №434 визначено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88Водного кодексуУкраїни та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на її території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі в оренду ділянки, розташованої у нормативно визначеній прибережно-захисній смузі від урізу води.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.06.2018 року у справі №372/1387/13ц, від 30.05.2018 року у справі №469/1393/16-ц, а також Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-184цс-15, від 10.06.2015 року у справі №162цс-15, від 22.04.2015 року у справі №6-52 цс-15.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

«Щодо звернення прокурора в інтересах держави»

Звертаючись з позовними вимогами в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Сергіївської селищної ради Білгород Дністровського району Одеської області, позивач обґрунтовує це тим, що Одеська обласна прокуратура реалізує передбачені законом повноваження з представництва інтересів держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Сергіївської селищної ради Білгород Дністровського району Одеської області, які не застосовують свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, яка незаконно вибула з державної власності.

Одеська обласна державна адміністрація, Сергіївська селищна рада Білгород Дністровського району Одеської області жодних заходів цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки, до цих пір не вжила.

При цьому, Одеської обласною прокуратурою 07.09.2021 року направлено повідомлення щодо виявлених порушень та необхідності вжити заходів, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Проте на даний час жодних дієвих заходів не вжито.

За таких обставин, суд погоджується з тим, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду з позовом в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, Сергіївської селищної ради Білгород Дністровського району Одеської області.

«Щодо сутті позивних вимог»

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що землі, що знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги в силу закону є землями водного фонду, а отже чинним законодавством не передбачено можливість їх передачі в оренду юридичним та фізичним особам для сільськогосподарських потреб, у тому числі для випасання худоби.

Відповідно до документації на підставі якої здійснювалася передача в оренду вищевказаної земельної ділянки, встановлено, що остання знаходиться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Так, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером: 5120885100:01:002:0135 існують обмеження використання вказаної земельної ділянки, оскільки вона знаходиться у водоохоронній зоні.

Про наявність обмежень господарської діяльності згідно ст.87Водного кодексу через знаходження земельної ділянки у водоохоронній зоні Чорного моря зазначено також і в акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель від 30.11.2020 року, а також в пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 .

Відповідно до даних публічної кадастрової карти України, відстань земельної ділянки з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135 до урізу води Чорного моря становить - 35,02 м.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на виконання листа СУ ГУНП в Одеській області проведено обстеження вказаної земельної ділянки, за результатами якого установлено, що вона знаходиться в умовному шарі прибережно-захісної смуги, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_2 від 22.06.2021 року.

З листа ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 27.09.2021 року №2041 та додатків до нього вбачається, що відстань земельної ділянки з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135 до урізу води Чорного моря у найближчій точці становить - 45,00 м.

З наведеного вбачається що вказана земельна ділянка, яка передана у оренду ОСОБА_1 як землі сільськогосподарського призначення знаходиться у безпосередній близькості до урізу води Чорного моря та є землями водного фонду.

Крім того,відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України(в редакції чинній на час видання оспорюваного наказу) на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи покладено передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

При цьому,частиною 5 вказаної статті передбачено, що передачу земельних ділянок із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення таза межами населених пунктів здійснюють обласні державні адміністрації.

Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135 відноситься до земель водного фонду, та не є землею сільськогосподарського призначення, то право на розпорядження нею, станом на лютий 2021 року, належало Одеській обласній державній адміністрації, а не Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 року до Земельного кодексуУкраїни внесено зміни та розділ Х «Перехідні положення» доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, крім тих, право державної власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Таким чином, на даний час вищезазначена земельна ділянка відноситься до комунальної власності Сергіївської об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області, до якої увійшла Миколаївська територіальна громада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 року доручено забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України; здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру доручено забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності; передачу з 17.11.2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України; передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15.12.2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Миколаївська сільська рада (за межами населеного пункту), виготовленого ТОВ «Імперіал-777» установлено, що його подано на затвердження до територіального органу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру після 15.12.2020 року, що підтверджується заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про затвердження проекту землеустрою, яку зареєстровано в Головному управлінні 15.01.2021 року за №М-173/0/36-21, а також заявою про надання адміністративних послуг, яку зареєстровано 14.01.2021 за №М1-7389-ф/л.

З урахуванням наведеного, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області у разі віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 5120885100:01:002:0135 до земель сільськогосподарського призначення мало передати її до комунальної власності Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та не мало повноважень щодо передачі її в оренду ОСОБА_1 ..

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та передача в оренду вказаної земельної ділянки для випасання худоби суперечать вимогам земельного та водного законодавства та є такими, що унеможливлюють дотримання режиму прибережної захисної смуги, а тому позовні вимоги заступника керівникаОдеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласноїдержавної адміністрації,Сергіївської селищноїради Білгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті доГоловного управлінняДержгеокадастру вОдеській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 лютого 2021 року № 15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» та визнання недійсним договору оренди землі № 45/57-21 ДО від 16 лютого 2021 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

У даній справі судові витрати пов`язані лише зі сплатою судового збору, зокрема 2 позовні вимоги немайнового характеру, сума судового відповідно до ст.4Закону України«Про судовийзбір» складає 4540 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 39765871), та ОСОБА_1 , у рівних частках судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 4540,00 грн.

Керуючись ст. ст. 58, 50, 122, 152 ЗК України, ст. ст. 215, 216, 228, 391 ЦК України, ст.ст. 4,12-13,258,259, 263, 265, 268,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 лютого 2021 року № 15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» та визнання недійсним договору оренди землі № 45/57-21 ДО від 16 лютого 2021 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.02.2021 року №15-653/13-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення».

Визнати недійсним договір оренди землі №45/57-21-ДО від 16.02.2021 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 , зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 43187306.

Стягнути з відповідачів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 39765871), та ОСОБА_1 , у рівних частках судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 4540,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: Одеська обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 03528552, юридична адреса: 65026, місто Одеса, вулиця Пушкінська, 3, в інтересах держави в особі:

- Одеська обласна державна адміністрація, юридична адреса: 65032, місто Одеса, проспект Шевченко, 4;

- Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ЄДРПОУ: 05383649, юридична адреса: 67780, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сергіївка, вулиця Гагаріна, 3.

Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ЄДРПОУ: 39765871, юридична адреса: 65012, місто Одеса, вулиця Канатна, 83;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 19 квітня 2023 року.

Суддя: