Постанова

від 18.04.2023 по справі 910/6749/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. Справа№ 910/6749/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: адвокат Козлюк М.В.; від відповідача: адвокат Школяр А.В.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6749/22 (суддя Шкурдова Л.М., м. Київ)

за позовом Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт Бланк Ойл"

про витребування майна з чужого незаконного володіння придбаного за договором №ТЛ-200/173/2021/ЕЦ від 12.11.2021,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт Бланк Ойл" про витребування з чужого незаконного володіння майна, придбаного за договором від 12.11.2021 №ТЛ-200/173/2021/Е28.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 12.11.2021 №ТЛ-200/173/2021/Е28, у зв`язку з чим позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння нафтопродукти - бензин А-95 код 09130000-9 національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" в кількості 250 літрів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6749/22 у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що відповідач не має нести відповідальність за неможливість використати талони та одержати за них пальне на АЗС, оскільки фактично ТОВ "Карт Бланк Ойл" не має та не повинне мати нафтопродукти, на які посилається позивач. Відповідач не є ані емітентом, ані власником відповідної ліцензії на реалізацію пального в розумінні статті 14 Податкового кодексу України, не зберігає його, не здійснює будь-яких операцій з навантаженням-розвантаженням пального, оскільки останній передав у власність покупця лише бланки-дозволу/карток (талони), що є товаром за спірним договором, на отримання пального у відповідному АЗС.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6749/22 та ухвалити нове яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Карт Бланк Ойл" майно, що належить Українському науково-практичному центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України за договором від 12.11.2021 №ТЛ-200/173/2021/Е28, а саме нафтопродукти - бензин А-95 код 09130000-9 національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" в кількості 250 літрів;

- судові витрати в розмірі 3 721,50 грн покласти на відповідача..

Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дають підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги та позовної заяви є тотожними за своїм змістом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив, в якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказав, що його зобов`язання за спірним договором припинилося виконанням, проведеним належним чином. Судом першої інстанції встановлено всі обставини справи та зроблено вірні висновки. Позивачем не доведено, що належне йому майно знаходиться у відповідача. Решта доводів позивача є похідними та не мають значення при вирішенні спору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2022 апеляційну скаргу Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України у справі №910/6749/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі №910/6749/22 вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

02.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6749/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №910/6749/22 відкрито провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 18.04.2023.

Явка сторін

У судове засідання 18.04.2023 сторони з`явилися.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6749/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повістю.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 03.09.2020 між ТОВ "Вест кард" (постачальник) та ТОВ "Карт Бланк Ойл" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями №ШК01004, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати покупцю партіями нафтопродукти в асортименті, скраплений газ (товар), а покупець - прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору №ШК01004 після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку(и) на пальне "WOG" встановленої форми відповідного номіналу. Картки на пальне виготовлюються на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки "WOG", вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Факт передачі карток на пальне від постачальника покупцю підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Товар видається покупцю лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану постачальником покупцеві на умовах, даного договору.

Відповідно до вказаного договору, товар постачається покупцю для подальшого перепродажу третім особам, а також для виробничого споживання покупцем.

12.11.2021 між ТОВ "Карт Бланк Ойл" (постачальник) та Українським науково практичним центром ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України (покупець) укладено договір щодо купівлі-продажу нафтопродуктів №ТЛ-200/173/2021/Е28, за умовами якого покупець зобов`язується оплатити і прийняти, а постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти (бензин А-95 код 09130000-9 національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник"), у вигляді бланків-дозволу/карток, в кількості та асортименті зазначених у рахунку-фактурі та видатковій накладній постачальника, на умовах цього договору.

У пункті 2.4 договору сторони погодили його ціну - 19 920,00 грн, в тому числі ПДВ - 3 320,00 грн.

Згідно з пунктом 3.6 договору право власності на оплачений товар виникає у покупця з моменту отримання бланків-дозволів/карток. Ризик випадкового знищення (псування) товару до моменту його отримання покупцем несе постачальник бланків-дозволів/карток. Ризик випадкового знищення (псування) товару до моменту його отримання покупцем несе постачальник.

Відповідно до розділу 3 договору бланк-дозвіл/картка за цим договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою), а призначений виключно для підтвердження повноважень представників покупця на отримання товару в мережі АЗС. Для отримання частини товару представник покупця - особа, у якої наявний відповідний бланк-дозвіл/картка, звертається до будь-якої із автозаправних станцій з переліку АЗС.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору з чинним законодавством України. Порушенням умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, зазначених змістом цього договору.

Пунктом 4.4 договору визначено, що сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2021 відповідачем виставлено позивачу рахунок №1879 на оплату товару та виписана видаткова накладна №2880 на оплату вартості товару, а саме бланки дозволу на Бензин А-95, на 600 літрів за ціною 33,20 грн на загальну суму 19 920,00 грн, в тому числі ПДВ 3 320, 00 грн.

15.11.2021 Позивач здійснив оплату в розмірі 19 920,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №975.

23.11.2021 на виконання умов договору відповідач надав позивачу бланки дозволу на Бензин А-95, що останнім не заперечується.

Право власності на товар, а саме бланки дозволу на Бензин А-95, на 600 літрів на загальну суму 19 920,00 грн, виникло у позивача з моменту його отримання, тобто з 23.11.2021.

11.05.2022, з метою врегулювання спірних правовідносин та повернення товару, на адресу відповідача була направлена претензія від 10.05.2022 №1, яка відповідачем залишена без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 2 частини 1 статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, товаром за спірним договором є нафтопродукти (Бензин А-95 код 09130000-9 національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник"), у вигляді бланків-дозволу/карток, право власності на які перейшло до позивача з моменту отримання ним вказаних бланків-дозволу/карток, тобто з 23.11.2021, у строки та на умовах договору, а тому зобов`язання відповідача за договором припинилося виконанням, проведеним належним чином.

Щодо вимог позивача про витребування у відповідача нафтопродуктів - бензин А-95 код 09130000-9 національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" в кількості 250 літрів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.141-1 ПК України пальне - це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Статтею 14.1.212 ПК України визначено, що реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

За приписами статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" ...Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.

Крім того, відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція), талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Згідно з пунктом 10.3.3.1 Інструкції форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

Так, бланки-дозволи/картки, що передавалися позивачу за договором, містять емблему торгової марки "WOG", вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 договору бланк-дозвіл/картка за цим договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою), а призначений виключно для підтвердження повноважень представників покупця на отримання товару в мережі АЗС.

Для отримання частини товару представник покупця - особа, у якої наявний відповідний бланк-дозвіл/картка, звертається до будь-якої із автозаправних станцій з переліку АЗС.

Передача товару покупцеві здійснюється в обмін на пред`явлені бланки-дозволи/картки у кількості та асортименті, вказаних у пред`явлених до обміну бланках-дозволах/картках.

Отже, АЗС здійснює відпуск нафтопродуктів за фактом пред`явлення талону, в даному випадку бланки-дозволи/картки, іменовані емблемою торгової марки "WOG", які засвідчують право на отримання пального, що зберігається на АЗС.

У той же час, вбачається, що відповідач не є емітентом карток на паливо, а тому не має відношення до електронної системи взаємодії між даними бланками-дозволами/картками, які іменовані емблемою торгової марки "WOG" та АЗС, про що було повідомлено позивача відповіддю від 19.07.2022 №19/07на адвокатський запит.

Також, у постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №159/4387/15-ц, колегія судів підтвердила причетність талонів з логотипом "WOG" до ТОВ "Вог Рітейл", як емітентів вказаних талонів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідач не має нести відповідальність за неможливість використати талони та одержати за них пальне на АЗС, оскільки фактично останній не має та не повинне мати нафтопродукти, на які посилається позивач. Відповідач не є ані емітентом, ані власником відповідної ліцензії на реалізацію пального в розумінні статті 14 ПК України, не зберігає його, не здійснює будь-яких операцій з навантаженням-розвантаженням пального, останній передав у власність покупця лише бланки-дозволу/карток (талони), що є товаром за договором, на отримання пального у відповідному АЗС.

Позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують відмову АЗС у відпуску пального саме з вини відповідача, як продавця даних талонів, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні статті 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6749/22, та, відповідно, апеляційна скарга Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6749/22 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 197, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров`я України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6749/22 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/6749/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 19.04.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська