Ухвала

від 11.04.2023 по справі 334/1863/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/198/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.04.2023 Справа № 334/1863/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова С.С. при секретарі судового засіданні Камаєвій О.М., розглянувши скаргу розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 на неправомірні дії державного виконавця у справі № 334/1863/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 (вул. Незалежної України, 51 м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 42334781)

до відповідача: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 306 988 грн 23 коп.

особа, дії якої оскаржують : Державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006 м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, код ЄДРПОУ 35037170, info_og@zpm.dvs.gov.ua)

за участю:

скаржник: не прибув

представник відповідача: не прибув

представник ДВС: не прибув

У С Т А Н О В И В:

07.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 звернулося до суду із скаргою, відповідно до якої просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) Петруніної Світлани Олегівни, щодо винесення Постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69052767 від 26.01.2023; скасувати Постанову Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69052767 від 26.01.2023.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.02.2023, скаргу передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 08.02.2023 прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 20.02.2023.

Ухвалою суду від 20.02.2023 розгляд скарги відкладено на 13.03.2023.

Ухвалою суду від 13.03.2023 розгляд скарги відкладено на 29.03.2023.

Ухвалою суду від 29.03.2023 розгляд скарги відкладено на 11.04.2023.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представники скаржника (позивача у справі), відповідача у справі та органу ДВС у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Від скаржника та відповідача по справі надійшло сумісне клопотання про розгляд скарги без їх участі.

Клопотання прийнято судом.

11.04.2023 від державного виконавця надійшло клопотання про перенесення розгляду скарги на інший час.

Клопотання судом залишено без задоволення, оскільки процесуально не обґрунтоване, тим паче вже було подано до суду таке саме клопотання про відкладення, суд надав достатньо часу для явки до суду.

В попередніх судових засіданнях скаржник просив суд задовольнити скаргу, визнати неправомірними дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) Петруніної Світлани Олегівни, щодо винесення Постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69052767 від 26.01.2023 та скасувати Постанову Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69052767 від 26.01.2023, та стягнути з Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 2 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Представник виконавчої служби в судові засідання не з`являвся, надсилав клопотання про перенесення розгляду скарги на інші дати.

Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Враховуючи, що державний виконавець був обізнаний про розгляд скарги, повідомлений про час і місце судового засідання, враховуючи стислий процесуальний строк щодо розгляду даної скарги, суд вважає що клопотання державного виконавця про перенесення розгляду скарги задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали скарги, встановивши всі наявні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області справа № 334/1863/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 про стягнення з ОСОБА_1 204 750 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 01-07/19 від 01.06.2019, 27300 грн. 00 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 5 250 грн. 43 коп. 3 % річних, від простроченої суми за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 10 459 грн. 76 коп. інфляційних втрат за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 28 515 грн. 54 коп. пені за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 30 712 грн. 50 коп. штрафу за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019.

14.02.2022 судом ухвалено застосувати заходи процесуального примусу, а саме: вилучити державному виконавцю оригінали доказів для дослідження судом. Тимчасово вилучити докази, для дослідження судом а саме: оригінал договору № 01-07/19 від 01.06.2019; оригінали рахунків за період з 01.06.2019 по 19.02.2021 щодо стягнення заборгованості за договором № 01-07/19 від 01.06.2019; документальні докази, які підтверджують часткову оплату відповідачем у справі на користь позивача у справі оплату (готівкою або у безготівковій формі) на підставі укладеного між сторонами договору суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19; наказ відділу кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 на ОСОБА_2 , який зі слів відповідача ФОП ОСОБА_1 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 за період з 01.06.2019.

Вилучення доказів в порядку статті 24 Закону України Про виконавче провадження та пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень відносно (боржника) у Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 (вул. Незалежної України, 51 м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 42334781), доручено Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (адреса знаходження 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164).

Пунктом 8 ухвали від 14.02.2022 судом вказано, що вилучені Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (адреса знаходження 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164) у Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 (вул. Незалежної України, 51 м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 42334781) докази направити на адресу Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 03500105, з посиланням на справу № 334/1863/21, суддя Дроздова С.С.).

02.05.2022 до суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

04.05.2022 судом перенаправлено до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) оригінал ухвали від 14.02.2022 з копією повідомлення.

Господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Крім того, виконавчою службою не подано інформації господарському суду щодо відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали від 14.02.2022 № 334/1863/21, відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження.

Також господарський суд Запорізької області 04.01.2023 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) надіслано лист з проханням надати інформацію щодо виконання ухвали від 14.02.2022 у справі № 334/1863/21.

Проте відповідь на вказаний лист Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) не надав.

31.01.2023 позивачем у справі (боржником у виконавчому провадженні) було

отримано постанову про накладення штрафу, винесену Вознесенівським відділом

державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального

управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 69052767

від 26.01.2023.

Згідно зі ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно до статті 18 ГПК України передбачено обов`язковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що в порядку статті 24 Закону України Про виконавче провадження та пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень судом доручено вилучення документів у Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 саме виконавчій службі.

Від виконавчої служби відповіді або доказів виконання ухвали від 14.02.2022 до суду не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом. У такому випадку окремої заяви про примусове виконання не вимагається.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В обґрунтування скарги боржник посилається на відсутність законних підстав для прийняття постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69052767 від 26.01.2023, оскільки боржником (позивачем по справі) не було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, що позбавило його можливості виконувати рішення суду в добровільному порядку.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частині 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виходячи з аналізу вказаної статті, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направляти боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте не направлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визначення неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.

Неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження свідчить про обмеження його права на добровільне виконання рішення суду.

Державний виконавець на вимогу суду оригінали для огляду та копії належним чином завірені у справу матеріалів виконавчого провадження № 69052767 не надав, у судові засідання не з`являвся.

Формально, державний виконавець, не пересвідчившись в отриманні боржником копії постанови про відкриття провадження порушив положення п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», які визначають, що постанова про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Державний виконавець не надав докази направлення (надання) боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 69052767, не перевіривши отримання боржником копії даної постанови виніс постанову про накладення штрафу від 26.01.2023, чим позбавив боржника права виконати рішення суду, а саме ухвали суду від 14.02.2022 по справі № 334/1863/21 в добровільному порядку.

Суд зауважує, що позивач у справі надав до матеріалів справи повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 29.11.2022 року. Дане повідомлення підписано заступником начальника відділу Зюбрицький А.В.

Зазначене повідомлення до господарського суду Запорізької області не надходило. Ухвала суду від 14.02.2022 року Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не виконано на теперішній час.

Порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визначення неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 756/9582/14-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Стаття 341 Господарського процесуального кодексу України містить такі норми:

1. Скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97р.).

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97 р.; у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002 р.; у справі "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003 р.).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Згідно п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, (ч.ч. 1 та 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові № 554/13475/15-ц від 31.07.2019 державний виконавець не може обмежитись лише направленням рекомендованого поштового відправлення з постановою про відкриття, а і пересвідчитись у його отриманні боржником. Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й установити факт її отримання.

Так, за доводами позивача (скаржника) останній не отримував жодної постанови.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок іх доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Навіть якщо б постанови про відкриття виконавчого провадження повернулися до виконавчої служби, у зв`язку з неврученням, то вони повинні зберігатися в матеріалах виконавчого провадження.

Отже, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження № 69052767 не була надіслана боржнику, суду та іншим учасникам, державний виконавець не вправі був вчиняти виконавчі дії.

Суд зауважує, що державний виконавець не надав будь-яких доказів на підтвердження доводів, двічі не з`явився на виклик до суду.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство, зокрема, «Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому, він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Виходячи з викладеного, суд визнає доводи скарги обґрунтованими, а дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Петруніної С.О. неправомірними.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) Петруніної Світлани Олегівни, щодо винесення Постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69052767 від 26.01.2023.

Скасувати постанову Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69052767 від 26.01.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.04 .2023.

Повний текст ухвали буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова