Рішення

від 14.03.2024 по справі 334/1863/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/198/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 Справа № 334/1863/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» (вул. Незалежної України, 51 м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 42334781)

до відповідача: Фізичної особи підприємця Халач Наталії Ігорівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 306 988 грн. 23 коп.

представники сторін

від позивача: Хілько А.С., адвокат, ордер № 1108827 від 27.12.2022

від відповідача: Рошиян І.В., адвокат, ордер серія АР № 1069101 від 13.12.2021, Халач Н.І., паспорт серія НОМЕР_2 від 20.08.2005

СУТЬ СПОРУ:

18.03.2021 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» із позовною заявою до Халач Наталії Ігорівни про стягнення 204 750 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 01-07/19 від 01.06.2019, 27 300 грн. 00 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 5 250 грн. 43 коп. 3 % річних, від простроченої суми за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 10 459 грн. 76 коп. інфляційних втрат за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 28 515 грн. 54 коп. пені за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 30 712 грн. 50 коп. штрафу за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 334/1863/21.

Ухвалою Ленінського районного суд міста Запоріжжя від 27.04.2021 цивільна справа № 334/1863/21 направлена до Хортицького районного суд міста Запоріжжя.

Ухвалою Хортицького районного суд міста Запоріжжя від 06.10.2021 закрито провадження у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» до Халач Наталії Ігорівни про стягнення заборгованості, справу № 334/1863/21 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

28.10.2021 до Господарського суду Запорізької області за підсудністю надійшла справа № 334/1863/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» про стягнення з Халач Наталії Ігорівни 204 750 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 01-07/19 від 01.06.2019, 27300 грн. 00 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 5 250 грн. 43 коп. 3 % річних, від простроченої суми за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 10 459 грн. 76 коп. інфляційних втрат за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 28 515 грн. 54 коп. пені за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 30 712 грн. 50 коп. штрафу за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 справу № 334/1863/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду 03.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 334/1863/21, присвоєно справі номер провадження 27/198/21.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

До розгляду справи по суті, відповідач надіслав на адресу суду заяву із запереченнями, щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив наступне. Заяви товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» до фізичної особи - підприємця Халач Наталії Ігорівни про стягнення заборгованості, перебували на розгляді у двох судах загальної юрисдикції (Ленінському районному та Хортицькому районному судах м. Запоріжжя). До кожного з цих судів направлялись відзиви на позовну заяву, у яких зокрема висловлювалось прохання про виклик і допит у судовому засіданні свідків: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , телефон НОМЕР_3 ; ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , телефон НОМЕР_4 ; ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , телефон НОМЕР_5 . Дані особи особисто отримували від відповідача гроші в рахунок оплати за користування приміщенням та компенсацію комунальних витрат ( ОСОБА_2 ), передавали гроші позивачу ( ОСОБА_3 ), а також надавали свій автотранспорт для вивезення моїх речей 31 травня 2020 року ( ОСОБА_4 ), коли користування приміщенням було припинено. Відповідач вважає, що допит цих свідків сприятиме дослідженню усіх обставин справи у їх сукупності та прийнятті обґрунтованого судового рішення. При цьому, станом на теперішній час один із свідків - ОСОБА_2 , категорично відмовляється від оформлення заяви свідка у порядку, передбаченому статтею 88 ЦПК України. Разом із цим, ОСОБА_2 є особою, яка працювала у позивача та була відповідальною за приміщення по АДРЕСА_5 , яка отримувала від мене грошові кошти у присутності ОСОБА_5 , в рахунок оплати за користування майном та компенсацію комунальних витрат за період жовтень 2019 року - березень 2020 року. Загальна сума, яка була передана ОСОБА_2 складає 85681,52 грн.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, а також забезпечення сторонам можливості реалізувати свої права, передбачені господарським процесуальним законом, суд ухвалою від 15.11.2021 дійшов висновку про доцільність переходу від спрощеного позовного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13.12.2021.

22.11.2021 Фізичною особою підприємцем Халач Наталією Ігорівною поданий до суду відзив на позовну заяву.

09.12.2021 Фізичною особою підприємцем Халач Наталією Ігорівною подана до суду заява про забезпечення доказів шляхом допиту свідка ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 13.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 15.02.2022, відкладено підготовче провадження на 17.01.2022, у зв`язку з неявкою позивача у справі.

Ухвалою суду від 17.01.2022 в порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче провадження на 08.02.2022, у зв`язку з неявкою позивача у справі.

25.01.2022 Фізичною особою підприємцем Халач Наталією Ігорівною подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформації про реєстрацію, задеклароване місце проживання ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 26.01.2022 зобов`язано Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради надати інформацію щодо місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 (адреса, яка відома суду: АДРЕСА_2 ).

08.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» подані до суду письмові пояснення на заперечення та докази Халач Н.І. , які були надані (подані) разом із відзивом на позовну заяву від 18.11.2021.

08.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» на електронну адресу суду подано клопотання, у якому останній просить суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» строк для подання доказів у справі та долучення до матеріалів справи копії: договору оренди нежитлового приміщення № 31/07/07-18 від 31.07.2018, додаткової угоди від 30.06.2021 до договору оренди нежитлового приміщення № 31/07/07-18 від 31.07.2018, листа № 20/05-19 від 20.05.2019 «про надання згоди на передання нерухомого майна в суборенду», акту про приймання передачі наданих послуг від 17.11.2021.

Суд в порядку ст. ст. 80, 119 Господарського процесуального кодексу України, поновлює Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» строк для подання доказів, та долучає надані позивачем копії до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08.02.2022 в порядку ст. 183 ГПК України оголошено перерву в підготовчому провадженні до 14.02.2022.

09.02.2022 на адресу суду від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надійшов лист від 02.02.2022 № 01-12/01/0322 «про надання інформації» щодо відомостей про реєстрацію ОСОБА_2 .

14.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» подана до суду уточнена позовна заява.

Також, 14.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» подано до суду клопотання, у кому останній просить суд поновити позивачу строк для приєднання до матеріалів справи письмових доказів та приєднати (долучити) до матеріалів справи № 334/1863/21, як докази: роздруківку із сайту «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України», який розташований в мережі Інтернет, роздруківку ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/1863/21 від 06.10.2021 із сайту «», який розташований в мережі Інтернет, та просить суд врахувати вказані докази під час ухвалення рішення у справі.

Суд в порядку ст. ст. 80, 119 Господарського процесуального кодексу України, поновлює Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» строк для подання доказів, та долучає надані позивачем копії до матеріалів справи.

14.02.2022 Фізичною особою підприємцем Халач Наталією Ігорівною подані до суду заперечення.

Ухвалою суду від 14.02.2022 зупинено провадження у справі № 334/1863/21 до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

29.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме ухвали суду від 14.02.2022 у справі № 334/1863/21 про застосування заходів процесуального примусу.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 334/1863/21.

07.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» звернулося до суду із скаргою, відповідно до якої просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) ОСОБА_6 , щодо винесення Постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_16 від 26.01.2023; скасувати Постанову Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_16 від 26.01.2023.

Ухвалою суду від 11.04.2023 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) ОСОБА_6 , щодо винесення Постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_16 від 26.01.2023. Скасовано постанову Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_16 від 26.01.2023.

Ухвалою суду від 11.01.2024 в порядку ст. 230 ГПК України поновлено провадження у справі № 334/1863/21 з 29.01.2024, з власної ініціативи суду, оскільки Державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ: 35037170) не було виконано вимоги ухвали суду від 14.02.2022, а саме: підстави проведення тимчасового вилучення доказів: неподання сторонами письмових доказів, що стосуються предмета спору. Вилучення доказів в порядку статті 24 Закону України «Про виконаче провадження» та пункту 4 розділу ! Інструкції з організації примусового виконання рішень відносно (боржника) ТОВ «Ріал Естейт Менеджмент 2018», м. Запоріжжя, призначено підготовче судове засідання на 29.01.2024.

Ухвалою суду від 29.01.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 14.02.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 в порядку статті 211 ГПК України: викликані у судове засідання 14.02.2024 для допиту свідки: Халач Наталія Ігорівна (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_6 ), ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , АДРЕСА_6 , тел. НОМЕР_8 ), ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_9 , АДРЕСА_7 , тел. НОМЕР_10 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_11 , АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_12 ), ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_13 , АДРЕСА_8 , тел. НОМЕР_14 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_9 , тел. НОМЕР_15 ).

14.02.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

14.02.2024 суд в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України заслухав вступне слово позивача та відповідача, в порядку ч.2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 29.02.2024 о 10 год. 30 хв. Запропоновано відповідачу забезпечити явку свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 29.02.2024 до суду.

В судовому засіданні 29.02.2024 суд в порядку ст. ст. 211, 213 Господарського процесуального кодексу України заслухав свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та Халач Наталію Ігорівну .

Статтями 88, 89 ГПК України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Згідно ч.1,ч.2 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Отже, законом чітко визначено умови виникнення тих чи інших прав або обов`язків, пояснення свідків не є тими доказами, які можуть бути покладені в основу рішення.

Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Свідки дали показання під технічну фіксацію судового процесу. Представники сторін поставили питання свідкам.

29.02.2024 суд в порядку ч.2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 14.03.2024 об 11 год. 30 хв.

Судове засідання 14.03.2024 проводилось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Позивач підтримав позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача 204 750 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 01-07/19 від 01.06.2019, 27300 грн. 00 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 5 250 грн. 43 коп. 3 % річних, 10 459 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 28 515 грн. 54 коп. пені, 30 712 грн. 50 коп. штрафу. Зазначає, що заборгованість за оренду та комунальні платежі виникла в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019 в частині оплати. Вважає, що відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати орендних платежів за договором суборенди.

Також, представник позивача зазначає, що предмет договору оренди - нежитлові кімнати № 1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А- 2, загальною площею 65,0 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , на виконання вимог чинного законодавства та умов договору, були передані 01.06.2019 позивачем згідно акту приймання-передавання нежитлового приміщення відповідачу. Вказує, що п. 1.6. договору суборенди визначено, що об`єкт суборенди вказаний в п.1.1 Договору знаходиться у користуванні орендаря на підставі Договору оренди №31/07/07-18 від 31.07.2018. Повідомляє, що сторони за договором оренди нежитлового приміщення в Додатковій угоді до Договору оренди №21/07/07-18 від 31.07.2018, дійшли згоди продовжити строк дії договору №31/07/07-18 від 31.07.2018 до 28.06.2023. Зазначає, що згідно до листа № 20/05-19 від 20.05.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР», як орендодавцем за Договором оренди нежитлового приміщення №31/07/07-18 від 31.07.2018 була надана згода на передачу в суборенду (піднайом) третім особам нерухомого майна, а саме: нежитлових кімнат № 1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м., яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_10 . Звертає увагу на те, що відповідачем та позивачем визнається факт укладання договору суборенди нежитлових приміщень №01-07/19 від 01.06.2019 та його виконання в частині прийому-передачі нерухомого майна. Вказує, що будь-яких належних доказів повернення майна відповідачем на умовах та в порядку визначеному договором суборенди нежитлових приміщень №01-07/19 від 01.06.2019 не надано. Повідомляє, що позивач заявляє, що на його адресу від відповідача не надходили будь-які повідомлень щодо припинення (розірвання та/або відмови від продовження дії договору суборенди нежитлових приміщень №01-07/19 від 01.06.2019, тощо). Вважає, що разом із цим з наданої до справи відповідачем копії поштової квитанції не можливу встановити, ані зміст листа (поштового відправленім), ані наміри відповідача щодо продовження/не продовження дії договору. Зазначає, що з копії листа про прийняття-передачу ключів не зрозуміло - яке ОСОБА_8 має відношення до договору суборенди нежитлових приміщень №01-07/19 від 01.06.2019 та чим підтверджується його право на прийняття-передачу будь-яких матеріальних цінностей за договором. Вказує, що із наданої переписки також виникає питання хто така «ОСОБА_16» та яке відношення вона має до договору суборенди нежитлових приміщень №01-07/19 від 01.06.2019.

Крім того представник позивача в судовому засіданні 14.03.2024 повідомив про намір подати заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. Зазначає, що 01.06.2019 між ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018», як орендарем, та Халач Наталією Ігорівною , як суборендарем, було укладено договір суборенди № 01-07/19 нежитлових кімнат. Договір укладено Халач Н.І , як фізичною особою, без ознаки «суб`єкт підприємницької діяльності», предметом договору є строкове платне користування визначеним майном: нежитловими кімнатами № 1, 2, 3 у нежитловому приміщенні літера А-2, загальною площею 65,0м2, у будинку АДРЕСА_11 . Вказує, що 04.06.2020 відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису про реєстрацію 21030000000108082 від 04.06.2020, з видом діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси (основний), код 96.02. Повідомляє, що відповідач протягом строку дії договору суборенди своєчасно виконувала взяті на себе зобов`язання, про те, було прийнято рішення про припинення договірних відносин із ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» по закінченню терміну договору, а саме з 31.05.2020. Зазначає, що з метою посвідчення факту припинення договірних відносин із позивачем, відповідач підготувала акт приймання-передавання, але ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» усіляко усувався від отримання акту, що змусило Халач Н.І. направити акти приймання-передавання поштою (поштове відправлення 6908900635846 від 01.06.2020 об 17:22год.), за поштовим відправленням адресат-ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» не з`явився. Повідомляє, що Халач Н.І. не мала наміру продовжувати орендні відносини та до 31.05.2020 підготувала приміщення, яке було об`єктом суборенди, до передачі ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018», про те, на повідомлення про прийняття об`єкту з боку орендаря ніхто не відреагував, при цьому була вчинена спроба не допустити Халач Н.І. на територію об`єкта суборенди. Вказує, що для вирішення виниклої конфліктної ситуації на місце події викликався наряд патрульної поліції м. Запоріжжя, після втручання працівників поліції, охоронець надав Халач Н.І. доступ до об`єкту суборенди, за його безпосередньої участі було оглянуто об`єкт суборенди та передано ключи від нього, про що було складено розписку. Зазначає, що за таким перебігом подій вбачаються неспроможними твердження ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» про використання Халач Н.І. об`єкта суборенди після закінчення строку дії договору - 31.05.2020. Зазначає, що при підписанні договору суборенди відповідачу було повідомлено, що оплата може здійснюватися у будь-якій, зручній для неї формі. Повідомляє, що від ТОВ ««РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» було лише одного разу отримано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 0 від 23.05.2019, про отримання від відповідача 9750,00 грн. Зазначає, що у наступному, оплата проводилась шляхом передачі вказаної суми грошових кошів готівкою, працівникам орендаря, а саме: за червень 2019 року - 11393,14 грн; за липень 2019 року - 12252,66 грн; за серпень 2019 року - 11542,41 грн; за вересень 2019 року - 11454,91 грн; - за жовтень 2019 року - 11392,33 грн; за листопад 2019 року - 11722,29 грн; за грудень 2019 року - 14043,77 грн; за січень 2020 року - 19515,27 грн (до цієї суми увійшла оплата авансу за електричну енергію у сумі 5755,31 грн); за лютий 2020 року - 14809,57 грн; за березень 2020 року - 14198,29 грн; за квітень 2020 року - приміщення не використовувалось, платежі не нараховувались у зв`язку із локдауном; за травень 2020 року - 9750 грн оплата за останній місяць оренди та 5755,31 грн за компенсацію комунальних витрат, яка була сплачена у січні 2020 року та не повернута. Повідомляє, що гроші відповідачем передавались через ОСОБА_2 у жовтні, листопаді, грудні 2019 року та у січні, лютому, березні місяці 2020 року. Зазначає, що за квітень 2020 року оплата не нараховувалась у зв`язку із локдауном. Вказує, що за травень 2020 року в якості оплати було зараховано авансовий платіж на суму 9750 грн, який було вчинено у травні 2019 року при підписанні договору у офісі позивача. Повідомляє, що до цього можу додати, що оплату за липень-серпень 2019 року відповідач передавала в офіс позивача особисто, через секретаря. Зазначає, що оплату за червень 2019 року привозив в офіс позивача ОСОБА_3 , а за вересень 2019 року - працівник позивача на ім`я ОСОБА_9 . Вказує, що загальна сума переданих позивачу коштів складає 142074,64 грн. Звертає увагу на те, що проведені щомісячні платежі перевищують розмір орендної плати (9750 грн.) тому, що включають в себе компенсацію за комунальні послуги. В обґрунтування своїх доводів відповідач також посилається на скриншоти з переписки у меседжері Вайбер, відеозаписи здійснені під час виклику поліції та передачі ключів від приміщень, заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

В засіданні суду 14.03.2024 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 14.03.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

31.07.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР», як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №31/07/07-18, відповідно до п.1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР», як Орендодавець передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018», як Орендар приймає в строкове платне користування визначене майно: нежитлові кімнати №1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 . Майно передається в оренду з метою організації комерційної діяльності (п. 1.2 Договору оренди). Договір оренди нежитлового приміщення згідно до п.8.1. був укладений на строком на два роки та одинадцять місяців включно.

Додатковою угодою від 30.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР» та Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» до Договору оренди нежитлового приміщення №31/07/07-18 від 31.07.2018, дійшли згоди продовжити строк дії договору №31/07/07-18 від 31.07.2018 до 28.06.2023.

Листом № 20/05-19 від 20.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР», як орендодавцем за Договором оренди нежитлового приміщення № 31/07/07-18 від 31.07.2018 була надана згода на передачу в суборенду (піднайом) третім особам нерухомого майна, а саме: нежитлових кімнат № 1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м., яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_10 .

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

01.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018», далі Орендар, та фізичною особою громадянином України Халач Наталію Ігорівною , далі Суборендар, укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 01-07/19, далі Договір суборенди.

Відповідно до п. 1.1 Договір суборенди, Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування майно: нежитловими кімнатами № 1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

Умовами п. 1.3 Договору суборенди, Суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно Акту приймання-передавання нежитлового приміщення від 01.06.2019 до договору суборенди нежитлового приміщення від 01.04.2019 № 01-07/19, Орендар передав, а Суборендар прийняв визначене майно: нежитлові кімнати № 1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

Пунктом 1.6 Договору суборенди сторони узгодили, що об`єкт суборенди вказаний в п 1.1 договору знаходиться у користуванні Орендаря на підставі Договору оренди № 31/07/07-18 від 31.07.2018.

Згідно зі п.2.1 Договору суборенди сторони домовились, що за користування майном щомісяця Суборендар сплачує Орендар орендну плату в сумі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень) 00 коп. Орендна плата за перший та останній місяці сплачується Суборендарем у повному обсязі протягом 5 днів з моменту підписання цього Договору на підставі Договору. Орендна плати за кожний наступний місяць сплачується Суборендарем до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача на підставі цього рахунку.

Відповідно до п.2.3 Договору суборенди, в орендну плату не входять витрати за комунальні послуги (вода, електроенергія, опалення, послуги утримання будинку і прибудинкової території/сигналізація, вивіз сміття, ліфту, охорони). Оплата зазначених платежів відшкодовується Орендарю Суборендарем на підставі виставлених рахунків, що підлягають безумовній оплаті. Комунальні платежі складають із розрахунку 20,00 (двадцять гривень 00 коп.) за 1 кв.м. - 1 300,00 (одна тисяча триста гривень 00 коп.).

Умовами п. 2.5 Договору суборенди сторони узгодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Суборендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Суборендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Відповідно до п.2.7. Договору суборенди оплата платежів, передбачених Договором, проводиться в готівковій або безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів Орендарю на розрахунковий рахунок, визначений в розділі Договору « 9. Платежі та поштові реквізити».

Приписами п. 2.10 Договору суборенди Орендар щомісячно надає Суборендареві акт приймання-передачі послуг, який підписується обома Сторонами.

Згідно п. 2.11 Договору суборенди Орендар щомісячно надає Суборендареві акт звірки взаєморозрахунків станом на останнє число звітного місяця, який підписується обома сторонами. В акті звірки відображаються платежі на нарахування, які були зроблені Орендарем та/або Суборендарем протягом звітного місяця.

Умовами п. 6.1 Договору суборенди Орендар має права виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору суборенди, договір укладено на один рік з 01.06.2019 по 31.05.2020 включно.

Пунктом 8.4 Договору суборенди сторони узгодили, що його чинність припиняється внаслідок, окрім іншого, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно до п 8.8 Договору, майно вважається поверненим Орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на Суборендаря.

04.06.2020 Халач Наталії Ігорівни була зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису про реєстрацію 21030000000108082 від 04.06.2020, з видом діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси (основний), код 96.02.

У позовній заяві позивач зазначає, що з червня 2019 року відповідачем не сплачувалась орендна плата, а також компенсація послуг по утриманню будинку і прибудинкової території, у зв`язку з чим позивачем за період з червня 2019 року по лютий 2021 року нарахована заборгованість з орендної плати в сумі 204 750,00 грн, та заборгованість з утримання будинку і прибудинкової території в сумі 27 300,00 грн.

В підтвердження виконання умов договору щодо виставлення рахунків для оплати суборенди позивачем для огляду надані оригінали рахунків на оплату: № 708 від 01.06.2019 на суму 9750,00 грн; № 709 від 01.07.2019 на суму 9750,00 грн; № 710 від 01.08.2019 на суму 9750,00 грн; № 711 від 01.09.2019 на суму 9750,00 грн; № 712 від 01.10.2019 на суму 9750,00 грн; № 713 від 01.11.2019 на суму 9750,00 грн; № 714 від 01.12.2019 на суму 9750,00 грн; № 30 від 01.01.2020 на суму 9750,00 грн; № 31 від 01.02.2020 на суму 9750,00 грн; № 32 від 01.03.2020 на суму 9750,00 грн; № 33 від 01.04.2020 на суму 9750,00 грн; № 34 від 01.05.2020 на суму 9750,00 грн; № 35 від 01.06.2020 на суму 9750,00 грн; № 36 від 01.07.2020 на суму 9750,00 грн; № 37 від 01.08.2020 на суму 9750,00 грн; № 38 від 01.09.2020 на суму 9750,00 грн; № 39 від 01.10.2020 на суму 9750,00 грн; № 40 від 01.11.2020 на суму 9750,00 грн; № 41 від 01.12.2020 на суму 9750,00 грн; № 5 від 01.01.2021 на суму 9750,00 грн; № 6 від 01.02.2021 на суму 9750,00 грн.

Відповідач заперечує проти доводів позивача щодо невиконання Халач Н.І. умов Договору суборенди стосовно здійснення платежів з орендної плати, та компенсації послуг по утриманню будинку і прибудинкової території. Зазначає, що від ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» було лише одного разу отримано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 0 від 23.05.2019 на суму 9750,00 грн про сплату Халач за останній місяць оренди. Повідомляє, що у наступному, оплата проводилась шляхом передачі сум грошових кошів готівкою, працівникам орендаря, а саме: за червень 2019 року - 11393,14 грн; за липень 2019 року - 12252,66 грн; за серпень 2019 року - 11542,41 грн; за вересень 2019 року - 11454,91 грн; - за жовтень 2019 року - 11392,33 грн; за листопад 2019 року - 11722,29 грн; за грудень 2019 року - 14043,77 грн; за січень 2020 року - 19515,27 грн (до цієї суми увійшла оплата авансу за електричну енергію у сумі 5755,31 грн); за лютий 2020 року - 14809,57 грн; за березень 2020 року - 14198,29 грн; за квітень 2020 року - приміщення не використовувалось, платежі не нараховувались у зв`язку із локдауном; за травень 2020 року - 9750 грн оплата за останній місяць оренди та 5755,31 грн за компенсацію комунальних витрат, яка була сплачена у січні 2020 року та не повернута. Також, зазначає, що гроші відповідачем передавались через ОСОБА_2 у жовтні, листопаді, грудні 2019 року та у січні, лютому, березні місяці 2020 року. Вказує, що за квітень 2020 року оплата не нараховувалась у зв`язку із локдауном. Вказує, що за травень 2020 року в якості оплати було зараховано авансовий платіж на суму 9750 грн, який було вчинено у травні 2019 року при підписанні договору у офісі позивача. Повідомляє, що до цього можу додати, що оплату за липень-серпень 2019 року відповідач передавала в офіс позивача особисто, через секретаря. Зазначає, що оплату за червень 2019 року привозив в офіс позивача ОСОБА_3 , а за вересень 2019 року - працівник позивача на ім`я ОСОБА_9 .

Також, відповідач зазначає, що у зв`язку з закінченням строку дії Договору суборенди нею був підготовлений акт приймання-передавання, але ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» усіляко усувався від отримання акту, що змусило Халач Н.І. направити акти приймання-передавання поштою. Вказує, що Халач Н.І. не мала наміру продовжувати орендні відносини та до 31.05.2020 підготувала приміщення, яке було об`єктом суборенди, до передачі ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018», про те, на повідомлення про прийняття об`єкту з боку орендаря ніхто не відреагував, при цьому була вчинена спроба не допустити Халач Н.І. на територію об`єкта суборенди. Вказує, що для вирішення виниклої конфліктної ситуації на місце події викликався наряд патрульної поліції м. Запоріжжя, після втручання працівників поліції, охоронець надав Халач Н.І. доступ до об`єкту суборенди, за його безпосередньої участі було оглянуто об`єкт суборенди та передано ключі від нього, про що було складено розписку.

В підтвердження своїх доводів відповідач надав для огляду оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 0 від 23.05.2019 на суму 9750,00 грн, оригінал квитанції відділення зв`язку АТ «Укрпошта» від 01.06.2020 про надсилання поштового відправлення 6908900635846, оригінал розписки про отримання Цукановим ключів у кількості 5 штук від орендованого приміщення за адресою АДРЕСА_12 , листування у меседжері Вайбер з контактом «ОСОБА_16» за період з травня 2019 року по травень 2020 року.

Так з листування у меседжері Viber з контактом «ОСОБА_16» вбачається, що на ім`я Халач ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» виставлялись рахунки № яо-0000139 від 06.06.2019 на суму 11393,14 грн, № яо-0000162 від 05.07.2019 на суму 11502,66 грн, № яо-0000183 від 09.08.2019 на суму 11542,41 грн, № яо-0000191 від 05.09.2019 на суму 11454,91 грн, № яо-0000208 від 02.10.2019 на суму 11392,33 грн, № яо-0000229 від 06.11.2019 на суму 11722,29 грн, № яо-0000250 від 06.12.2019 на суму 19799,08 грн, № яо-0000003 від 10.01.2020 на суму 13759,97 грн, № яо-0000024 від 12.02.2020 на суму 14809,57 грн, № яо-0000033 від 11.03.2020 на суму 14198,29 грн.

Крім того, з листування у меседжері Viber з контактом «ОСОБА_16» вбачається, що відповідачем що місяця оговорювались передачі грошей, передавались показники лічильників води та електричної енергії, оговорювались умови зустрічі щодо повернення орендованого приміщення.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором суборенди приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 283, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі п.2.1 Договору суборенди сторони домовились, що за користування майном щомісяця Суборендар сплачує Орендар орендну плату в сумі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень) 00 коп. Орендна плата за перший та останній місяці сплачується Суборендарем у повному обсязі протягом 5 днів з моменту підписання цього Договору на підставі Договору. Орендна плати за кожний наступний місяць сплачується Суборендарем до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача на підставі цього рахунку.

Відповідно до п.2.3 Договору суборенди, в орендну плату не входять витрати за комунальні послуги (вода, електроенергія, опалення, послуги утримання будинку і прибудинкової території/сигналізація, вивіз сміття, ліфту, охорони). Оплата зазначених платежів відшкодовується Орендарю Суборендарем на підставі виставлених рахунків, що підлягають безумовній оплаті. Комунальні платежі складають із розрахунку 20,00 (двадцять гривень 00 коп.) за 1 кв.м. - 1 300,00 (одна тисяча триста гривень 00 коп.).

Відповідно до п.2.7. Договору суборенди оплата платежів, передбачених Договором, проводиться в готівковій або безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів Орендарю на розрахунковий рахунок, визначений в розділі Договору « 9. Платежі та поштові реквізити».

Приписами п. 2.10 Договору суборенди Орендар щомісячно надає Суборендареві акт приймання-передачі послуг, який підписується обома Сторонами.

Згідно п. 2.11 Договору суборенди Орендар щомісячно надає Суборендареві акт звірки взаєморозрахунків станом на останнє число звітного місяця, який підписується обома сторонами. В акті звірки відображаються платежі на нарахування, які були зроблені Орендарем та/або Суборендарем протягом звітного місяця.

Отже, умовами договору суборенди сторони узгодили, що оплата платежів, передбачених договором, відповідачем проводиться в готівковій або безготівковій формі на підставі виставленого позивачем рахунку. Також, сторони узгодили, що позивач щомісячно надає відповідачу акт приймання-передачі послуг, який підписується обома сторонами.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати не виконав. Надав суду для огляду оригінали рахунків на оплату орендної плати № 708 від 01.06.2019 на суму 9750,00 грн; № 709 від 01.07.2019 на суму 9750,00 грн; № 710 від 01.08.2019 на суму 9750,00 грн; № 711 від 01.09.2019 на суму 9750,00 грн; № 712 від 01.10.2019 на суму 9750,00 грн; № 713 від 01.11.2019 на суму 9750,00 грн; № 714 від 01.12.2019 на суму 9750,00 грн; № 30 від 01.01.2020 на суму 9750,00 грн; № 31 від 01.02.2020 на суму 9750,00 грн; № 32 від 01.03.2020 на суму 9750,00 грн; № 33 від 01.04.2020 на суму 9750,00 грн; № 34 від 01.05.2020 на суму 9750,00 грн; № 35 від 01.06.2020 на суму 9750,00 грн; № 36 від 01.07.2020 на суму 9750,00 грн; № 37 від 01.08.2020 на суму 9750,00 грн; № 38 від 01.09.2020 на суму 9750,00 грн; № 39 від 01.10.2020 на суму 9750,00 грн; № 40 від 01.11.2020 на суму 9750,00 грн; № 41 від 01.12.2020 на суму 9750,00 грн; № 5 від 01.01.2021 на суму 9750,00 грн; № 6 від 01.02.2021 на суму 9750,00 грн. Доказів надання чи надсилання відповідачу рахунків чи актів приймання-передачі послуг позивач не надав.

Відповідач в підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором надав суду листування у меседжері Viber з контактом «ОСОБА_16» з якого вбачається, що на ім`я Халач ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» виставлялись рахунки № яо-0000139 від 06.06.2019 на суму 11393,14 грн, № яо-0000162 від 05.07.2019 на суму 11502,66 грн, № яо-0000183 від 09.08.2019 на суму 11542,41 грн, № яо-0000191 від 05.09.2019 на суму 11454,91 грн, № яо-0000208 від 02.10.2019 на суму 11392,33 грн, № яо-0000229 від 06.11.2019 на суму 11722,29 грн, № яо-0000250 від 06.12.2019 на суму 19799,08 грн, № яо-0000003 від 10.01.2020 на суму 13759,97 грн, № яо-0000024 від 12.02.2020 на суму 14809,57 грн, № яо-0000033 від 11.03.2020 на суму 14198,29 грн. У зазначених рахунках крім орендної плати зазначені компенсації за спожиту електричну енергію, за спожиту водопостачання, експлуатаційні послуги.

Відповідач зазначає, що платежі здійснювались ним у готівковій формі, шляхом передання коштів представникам (робітникам) позивача, що також вбачається із листування у меседжері Viber з контактом «ОСОБА_16».

Також, відповідачем в підтвердження своїх заперечень додані електронний носій диск, із відеозаписами виклик наряд патрульної поліції м. Запоріжжя при спробі працівниками ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» не допустити Халач Н.І. на територію об`єкта суборенди та передання ключів від орендованого приміщення за адресою ОСОБА_10 , 10А

Крім того відповідачем додані до справи нотаріально посвідчені заяви свідків, в яких ОСОБА_3 пояснив, що Халач Н.І. винаймала приміщення по АДРЕСА_5 . Повідомив, що приблизно у червні 2019 року відповідач звернулась до нього із проханням відвезти гроші приблизно 10-11 тис. грн в рахунок оплати орендної плати власнику приміщення. Зазначає, що він повинен був відвести гроші і передати секретарю в офіс, який розташований по АДРЕСА_13 , при цьому попередньо Халач Н.І. дзвонила по телефону і попереджала, що приїде чоловік на ім`я « ОСОБА_11 » та передасть гроші. Повідомляє, що коли він приїхав за адресою, до нього вийшла молода дівчина, яка запитала чи він від ОСОБА_12 , він відповів, що він ОСОБА_11 та віддав їй гроші.

Свідок ОСОБА_7 у своїй заяві пояснив, що він у 2018-2019 роках, включно, можливо, початок 2020 року, виконував роботи по встановленню столярних виробів у будинку АДРЕСА_11 . Повідомив, що замовником робіт виступав ОСОБА_13, офіс якого розташований на АДРЕСА_13 . Зазначив, що на початку виконання робіт ОСОБА_13 сказав, що забезпечить доступ до приміщень, де необхідно виконувати роботу на АДРЕСА_5 , молодий чоловіків на ім`я ОСОБА_14 ( ОСОБА_2 ), та взагалі, усі питання, які можуть виникнути у ході виконання роботи, вирішуються через цього ОСОБА_14 . Повідомив, що особисто йому ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_14 не повідомляли, яку посаду останній займає, але із тих задач, які він вирішував було видно, що він виконує роботу управителя цієї будівлі.

Свідок ОСОБА_5 у своїй заяві пояснила, що з червня 2019 року по 31.05.2020 вона використовувала робоче місце у Халач Наталії Ігорівни за адресою АДРЕСА_5 . Пояснила, що як їй відомо, що це приміщення не є власністю Халач Н.І. , декілька разів до нас приходив чоловік на ім`я ОСОБА_15 , який є його власником, а Халач Н.І , орендує це приміщення. Вказує, що їй відомо, що Халач Н.І. гроші в рахунок оплати передавала завгоспу на ім`я ОСОБА_14 ( ОСОБА_2 ). Повідомляє, що декілька разів, мабуть два, ми завозили гроші в рахунок оплати спільно із Халач Н.І. до бізнес-центру на перетині АДРЕСА_13 , проте особисто в офіс вона не заходила, очікувала в автомобілі. Повідомила, що частіше за грошима приходив ОСОБА_14 ( ОСОБА_2 ), як часто він приходив вона не можу пригадати, мабуть що щомісячно. Зазначила, що ОСОБА_14 приходив і казав, що ОСОБА_12 ( Халач Н.І. ) повинна передати гроші, які передавались у конверті, ОСОБА_2 забирав конверт та уходив. Повідомила, що їй було відомо, що Халач Н.І. , щомісячно оплачувала користування приміщенням, а тому з ранку у такі дні завжди обмовлялися тим, що «...сьогодні має прийти ОСОБА_14 за грошима...». Зазначає, що яка сума передавалась їй не відомо, але вона знала, що ця сума складалась із оплати використання приміщення та комунальні витрати. Повідомила, що від власника приміщення, від ОСОБА_2 на у адресу Халач Н.І. та ОСОБА_5 жодного разу не звучали якісь звинувачення про те, що вони не заплатили, або заплатили мало, або ще щось.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (ст.6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п.23 ч.1 ст.1 зазначеного Закону).

Водночас відповідно до ч.1 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив:

« 68.На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

69.У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

70. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

71.Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

72.Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

73.Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу».

Аналогічні висновки містилися у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 914/1003/21).

Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі № 442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

У постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Аналогічний висновок зроблений у постанові від 23.09.2021 у справі № 910/17662/19.

Тобто поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», на які посилався суд апеляційної інстанції, включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку.

Згідно з приписами Закону «Про електронні довірчі послуги» використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (статті 14, 18, 23 Закону).

Водночас, відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей», передбаченого ст.79 ГПК України.

У Керівництві «Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі», ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.

У сучасній діловій практиці більшість електронних даних не мають розширених або кваліфікованих електронних підписів і не захищені іншим способом. Незважаючи на це, суди мають розглядати їх як електронні докази (тоді як доказова сила доказів може змінюватися залежно від конкретного випадку), враховуючи, наприклад, різноманітні довірчі послуги, пов`язані з електронним керуванням документами та ідентифікацією підписантів, які доступні по всьому світу. В офіційних поясненнях до Керівництва заначено, що одним із прикладів є біометричний підпис, метод отримання електронної версії власноручного підпису, коли особа пише свій підпис на електронному пристрої за допомогою спеціальної ручки та блокнота. Залежно від чинного законодавства суд може визнати такий біометричний підпис рівноцінним власноручному підпису на папері.

Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула «базові принципи» Керівництва).

В межах, прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).

При цьому суди можуть вимагати аналізу електронних доказів експертами, особливо коли порушуються складні доказові питання або якщо є підозри щодо маніпулювання електронними доказами (п.18 Керівництва).

Під час дослідження електронних доказів має відбуватись належна ідентифікація таких доказів. Це означає, зокрема, що будь-яка технологія, яка підтверджує автентичність, точність і цілісність даних, повинна бути прийнята.

Кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані - це відомості про інші дані, і іноді їх називають "цифровим відбитком" електронних доказів. Він може включати важливі доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа, або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ до метаданих зазвичай недоступний.

Метадані забезпечують необхідний контекст для оцінки доказів (даних) так само, як поштовий штемпель забезпечує контекст для оцінки звичайного (паперового) листа та його змісту. Суди повинні усвідомлювати потенційну доказову цінність метаданих, у випадку коли інша сторона оспорює достовірність доказу (авторство, цілісність, автентичність). Метадані можуть бути використані для відстеження та ідентифікації джерела та адресата повідомлення, даних про пристрій, який створив електронні докази, дати, часу, тривалості та типу доказів. Метадані можуть бути релевантними або як непрямі докази (наприклад, вказівки на найбільш релевантну версію документа), або як прямі докази (наприклад, якщо даними файлу маніпулювали). Ця настанова також релевантна у випадку втрати метаданих.

Також Керівні принципи Комітету Міністрів Ради Європи щодо механізмів онлайн вирішення спорів у цивільному та адміністративному судочинстві CM(2021)36-add5-final від 16.06.2021 передбачають, що використання електронних доказів може створити особливі проблеми для сторони, яка бажає оскаржити справжність або цілісність таких доказів. У разі оскарження електронних доказів, тій стороні, яка подає ці докази, може знадобитися продемонструвати їх справжність, наприклад, через надання метаданих або отримання відповідного розпорядження про отримання додаткових даних від інших осіб, як-от постачальників трастових послуг. Правдивість електронних даних можна довести будь-яким способом, наприклад, за допомогою кваліфікованих електронних підписів або інших аналогічних методів ідентифікації й забезпечення цілісності даних. Варто дотримуватися положень національного законодавства, які встановлюють доказову силу державних (офіційних) електронних систем, що генерують електронні докази. Крім того, сторонам варто дозволити оскаржувати свідчення експертів, якщо такі свідчення можуть визначити результат розгляду (принцип 11).

Також Верховний Суд звертає увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначив:

« 88. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

89. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації».

Таким чином, Верховний Суд застосував відомий у світі принцип самоідентифікації автора.

Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина «листа у відповідь». Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

Такі роздруківки є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом (п.82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Також, слід звернути увагу на те, що умовами п. 6.1 Договору суборенди Орендар має права виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Позивачем не надано доказів, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» та Халач Наталії Ігорівни , до звернення із позовом до суду, виникали суперечки щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 01-07/19 від 01.06.2019 щодо здійснення платежів з орендної плати та компенсації за утримання будинку і прибудинкової території, або неповернення нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_5 , після закінчення строку дії договору суборенди.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З поданих позивачем доказів не вбачається доведення обставин щодо виконання ним умов за договором суборенди від 01.06.2019 року № 01-07/19.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

В порядку ст. 129 ГПК України, судові витрати покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 211, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» до Фізичної особи підприємця Халач Наталії Ігорівни відмовити.

Рішення оформлено та підписано 25.03.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.