Постанова

від 20.11.2024 по справі 334/1863/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Дніпро Справа № 334/1863/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від позивача: Хілько А.С. - посвідчення адвоката №ЗП001815 від 27.09.2018р., ордер АР№1172309 від 12.04.2022р.

від відповідача: Халач Н.І. - паспорт серії СВ №948289, вид. 20.08.2005р. Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій обл.

від відповідача: Рошиян І.В. - посвідчення адвоката №ЗП001542 від 09.02.2018р., ордер АР№1175301 від 02.05.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018

на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024р.

(суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 25.03.2024р.)

у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018,

вул. Незалежної України, 51 м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 42334781

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Халач Наталії Ігорівни,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 306 988 грн. 23 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

18.03.2021р. до Ленінського районного суду міста Запоріжжя звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 204 750 грн. 00 коп. заборгованості за договором №01-07/19 від 01.06.2019, 27 300 грн. 00 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 5 250 грн. 43 коп. 3 % річних, від простроченої суми за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 10 459 грн. 76 коп. інфляційних втрат за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 28 515 грн. 54 коп. пені за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 30 712 грн. 50 коп. штрафу за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019р..

Позов обґрунтований тим, що заборгованість за оренду та комунальні платежі виникла в наслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019 у частині оплати. Позивач вважає, що Відповідачем не надано допустимих і достатніх доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати орендних платежів за договором суборенди.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024р. у даній справі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 до Фізичної особи підприємця Халач Наталії Ігорівни відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 334/1863/21 від 14 березня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким: стягнути з Фізичної особи - підприємця Халач Наталії Ігорівни на користь товариства заборгованість за Договором №01-07/19 суборенди нежитлових кімнат від 01.06.2019 р. у сумі 204 750,00 грн. 00 коп.; заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території за Договором №01-07/19 суборенди нежитлових кімнат від 01.06.2019 р. у сумі 27 300 грн. 00 коп.; три процентів річних у сумі 5 250 грн. 43 коп.; інфляційні втрати у сумі 10 459,76 грн. 76 коп.; пеню у сумі 28 515 грн. 54 коп.; штраф у сумі 30 712 грн. 50 коп. та судові витрати.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що в порушення умов Договору, з червня 2019 року та на момент звернення до суду Відповідачем не сплачувалась орендна плата за нежитлове приміщення, а також компенсація послуг по утриманню будинку і прибудинкової території.

Апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме частини п`ятої статті 236 та статей 237, 238 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення справи, що унеможливило встановлення відповідних фактичних обставин.

За твердженням Скаржника, судом досліджено переписку Відповідача у месенджері Viber з абонентом «Анастасия Секретарь», з якої вбачається, що Відповідачем щомісяця оговорювались передачі грошей, передавались показники лічильників води та електричної енергії, оговорювались умови зустрічі щодо повернення орендованого приміщення, однак, судом не встановлено відношення вищевказаного абонента ані до Позивача, ані до орендованого приміщення.

Також Апелянт зазначає, що судом проігноровано докази надані Позивачем щодо відсутності працівників у штаті підприємства (звіти 1-ДФ). Судом також допитано свідків, зі свідчень яких судом встановлено факт передач коштів особам, які жодного відношення до Позивача не мають. Таким чином, на думку Скаржника, суд прийшов до висновку про виконання своїх зобов`язань Відповідачем на підставі неналежних та недопустимих доказів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що ним протягом строку дії договору суборенди своєчасно виконувались взяті на себе зобов`язання, рішення про припинення договірних відносин із апелянтом було прийнято по закінченню терміну договору, а саме з 31 травня 2020 року. До цієї дати Відповідач підготувала приміщення, яке було об`єктом оренди, до передачі Скаржнику. Проте, оскільки на повідомлення про прийняття об`єкту з боку орендаря ніхто не відреагував, тому охоронець надав Відповідачці доступ до об`єкту оренди, за його безпосередньої участі було оглянуто об`єкт оренди та передано ключи від нього, про що було складено розписку.

За доводами Відповідача, платежі за користування майном, а також в рахунок компенсації за використані комунальні послуги, зазначались у відповідних рахунках-фактурах. Від ТОВ РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 було лише одного разу отримано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 0 від 23 травня 2019 року, про отримання від Халач Н.І. 9750,00 гривень. У наступному, оплата проводилась шляхом передачі вказаної суми грошових кошів готівкою працівникам орендаря.

На адресу апеляційного суду у системі Електронний суд надійшли додаткові пояснення до відзиву, в яких йдеться про те, що на вимогу суду Відповідач надає узагальнені таблиці оплати оренди та комунальних витрат за спірним договором. Також зазначено, що Відповідачем своєчасно та у повному обсязі здійснювався розрахунок за користування приміщенням та спожиті комунальні послуги у спосіб, який був запропонований Позивачем. Позов виник через зловживання Позивачем своїм правом на звернення до суду

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024 року витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №334/1863/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі № 334/1863/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

25.04.2024 р. справа № 334/1863/21 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 31.07.2024р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні до 20.11.2024р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024р. судове засідання у справі № 334/1863/21, призначене на 20.11.2024р. до 15:30 год., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

20.11.2024р. представники сторін у судовому засіданні надали пояснення по справі.

У судовому засіданні 20.11.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

31.07.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР», як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» укладений Договір оренди нежитлового приміщення №31/07/07-18, відповідно до п.1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР», як Орендодавець передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018», як Орендар приймає в строкове платне користування визначене майно: нежитлові кімнати №1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гудименка (Героїв 93-ї Бригади), будинок 10А. Майно передається в оренду з метою організації комерційної діяльності (п. 1.2 Договору оренди). Договір оренди нежитлового приміщення згідно до п.8.1. був укладений на строком на два роки та одинадцять місяців включно.

Додатковою угодою від 30.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР» та Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» до Договору оренди нежитлового приміщення №31/07/07-18 від 31.07.2018, дійшли згоди продовжити строк дії договору №31/07/07-18 від 31.07.2018 до 28.06.2023.

Листом № 20/05-19 від 20.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛІСС-ТУР» як орендодавцем за Договором оренди нежитлового приміщення № 31/07/07-18 від 31.07.2018 була надана згода на передачу в суборенду (піднайом) третім особам нерухомого майна, а саме: нежитлових кімнат № 1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м., яке знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гудименко (Героїв 93-ї Бригади), будинок 10А.

Також матеріали справи свідчать про те, що 01.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» (Орендарем) та фізичною особою ОСОБА_1 ( Суборендарем), укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 01-07/19, відповідно до п. 1.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування майно: нежитловими кімнатами № 1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Умовами п. 1.3 Договору Суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 1.6 Договору суборенди сторони узгодили, що об`єкт суборенди вказаний в п 1.1 договору знаходиться у користуванні Орендаря на підставі Договору оренди № 31/07/07-18 від 31.07.2018.

Згідно зі п.2.1 Договору суборенди сторони домовились, що за користування майном щомісяця Суборендар сплачує Орендар орендну плату в сумі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень) 00 коп. Орендна плата за перший та останній місяці сплачується Суборендарем у повному обсязі протягом 5 днів з моменту підписання цього Договору на підставі Договору. Орендна плати за кожний наступний місяць сплачується Суборендарем до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача на підставі цього рахунку.

Відповідно до п.2.3 Договору суборенди, в орендну плату не входять витрати за комунальні послуги (вода, електроенергія, опалення, послуги утримання будинку і прибудинкової території/сигналізація, вивіз сміття, ліфту, охорони). Оплата зазначених платежів відшкодовується Орендарю Суборендарем на підставі виставлених рахунків, що підлягають безумовній оплаті. Комунальні платежі складають із розрахунку 20,00 (двадцять гривень 00 коп.) за 1 кв.м. - 1 300,00 (одна тисяча триста гривень 00 коп.).

Умовами п. 2.5 Договору суборенди сторони узгодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Суборендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Суборендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Відповідно до п.2.7. Договору суборенди оплата платежів, передбачених Договором, проводиться в готівковій або безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів Орендарю на розрахунковий рахунок, визначений в розділі Договору « 9. Платежі та поштові реквізити».

Приписами п. 2.10 Договору суборенди Орендар щомісячно надає Суборендареві акт приймання-передачі послуг, який підписується обома Сторонами.

Згідно з п. 2.11 Договору суборенди Орендар щомісячно надає Суборендареві акт звірки взаєморозрахунків станом на останнє число звітного місяця, який підписується обома сторонами. В акті звірки відображаються платежі на нарахування, які були зроблені Орендарем та/або Суборендарем протягом звітного місяця.

У п. 6.1 Договору передбачено, що Орендар має права виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору суборенди, договір укладено на один рік з 01.06.2019 по 31.05.2020 включно.

Пунктом 8.4 Договору суборенди сторони узгодили, що його чинність припиняється внаслідок, окрім іншого, закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п 8.8 Договору, майно вважається поверненим Орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на Суборендаря.

Згідно з Актом приймання-передавання нежитлового приміщення від 01.06.2019 до договору суборенди нежитлового приміщення від 01.04.2019 № 01-07/19, Орендар передав, а Суборендар прийняв визначене майно: нежитлові кімнати № 1, 2, 3 в нежитловому приміщенні Літера А-2, загальною площею 65,0 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

04.06.2020 ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису про реєстрацію 21030000000108082 від 04.06.2020, з видом діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси (основний), код 96.02.

За твердженням Позивача, з червня 2019 року Відповідачем не сплачувалась орендна плата, а також компенсація послуг по утриманню будинку і прибудинкової території, у зв`язку з чим позивачем за період з червня 2019 року по лютий 2021 року нарахована заборгованість з орендної плати в сумі 204 750,00 грн та заборгованість з утримання будинку і прибудинкової території в сумі 27 300,00 грн.

В підтвердження виконання умов договору щодо виставлення рахунків для оплати суборенди Позивачем для огляду надані оригінали рахунків на оплату на суму 9750,00 грн: № 708 від 01.06.2019; № 709 від 01.07.2019; № 710 від 01.08.2019; № 711 від 01.09.2019; № 712 від 01.10.2019; № 713 від 01.11.2019; № 714 від 01.12.2019; № 30 від 01.01.2020; № 31 від 01.02.2020; № 32 від 01.03.2020; № 33 від 01.04.2020; № 34 від 01.05.2020; № 35 від 01.06.2020; № 36 від 01.07.2020; № 37 від 01.08.2020; № 38 від 01.09.2020; № 39 від 01.10.2020; № 40 від 01.11.2020; № 41 від 01.12.2020; № 5 від 01.01.2021; № 6 від 01.02.2021.

Як зазначив Позивач, Відповідач взятих на себе зобов`язань щодо сплати орендної плати у сумі 204 750,00 грн, а також компенсації послуг по утриманню будинку і прибудинкової території у сумі 27300,00 грн. у період з червня 2019 року по лютий 2021 року не виконав, тому за ним утворилася заборгованість у вказаних вище сумах. За прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачу нараховані 5 250 грн. 43 коп. 3 % річних від простроченої суми за договором суборенди нежитлових кімнат № 01-07/19 від 01.06.2019, 10 459 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 28 515 грн. 54 коп. пені, 30 712 грн. 50 коп. штрафу за загальний період 16.06.2019 - 17.02.2021.

Неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором суборенди стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду.

Разом з тим, Відповідач заперечує доводи Позивача та зазначає, що від ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» отримано лише 1 квитанцію до прибуткового касового ордеру № 0 від 23.05.2019 на суму 9750,00 грн про сплату Халач за останній місяць оренди. Повідомляє, що у наступному, оплата проводилась шляхом передачі сум грошових кошів готівкою, працівникам орендаря, а саме: за червень 2019 року - 11393,14 грн; за липень 2019 року - 12252,66 грн; за серпень 2019 року - 11542,41 грн; за вересень 2019 року - 11454,91 грн; - за жовтень 2019 року - 11392,33 грн; за листопад 2019 року - 11722,29 грн; за грудень 2019 року - 14043,77 грн; за січень 2020 року - 19515,27 грн (до цієї суми увійшла оплата авансу за електричну енергію у сумі 5755,31 грн); за лютий 2020 року - 14809,57 грн; за березень 2020 року - 14198,29 грн; у квітні 2020 року приміщення не використовувалось, платежі не нараховувались у зв`язку із локдауном; за травень 2020 року - 9750 грн оплата за останній місяць оренди та 5755,31 грн за компенсацію комунальних витрат, яка була сплачена у січні 2020 року та не повернута.

Відповідач стверджує, що гроші ним передавались через ОСОБА_2 у жовтні, листопаді, грудні 2019 року та у січні, лютому, березні місяці 2020 року. Вказує, що за травень 2020 року в якості оплати було зараховано авансовий платіж на суму 9750 грн, який було вчинено у травні 2019 року при підписанні договору у офісі позивача; оплату за липень-серпень 2019 року Відповідач передавала в офіс Позивача особисто, через секретаря; оплату за червень 2019 року привозив в офіс Позивача ОСОБА_3 , а за вересень 2019 року - працівник Позивача на ім`я ОСОБА_4 .

Також Відповідач зазначає, що у зв`язку з закінченням строку дії Договору суборенди нею був підготовлений акт приймання-передавання, але ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» усувався від отримання акту, що змусило ОСОБА_1 направити акти приймання-передавання поштою. При цьому оскільки ОСОБА_1 не мала наміру продовжувати орендні відносини , тому до 31.05.2020 підготувала приміщення, яке було об`єктом суборенди для передачі ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018», проте, на повідомлення про прийняття об`єкту з боку орендаря ніхто не відреагував, натомість була вчинена спроба не допустити ОСОБА_1 на територію об`єкта суборенди. Задля вирішення виниклої конфліктної ситуації на місце події викликався наряд патрульної поліції м. Запоріжжя, після втручання якої, охоронець надав ОСОБА_1 доступ до об`єкту суборенди, за його безпосередньої участі було оглянуто об`єкт суборенди та передано ключі від нього, про що було складено розписку.

В підтвердження своїх доводів Відповідач надавав суду першої інстанції для огляду оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 0 від 23.05.2019 на суму 9750,00 грн, оригінал квитанції відділення зв`язку АТ «Укрпошта» від 01.06.2020 про надсилання поштового відправлення 6908900635846, оригінал розписки про отримання Цукановим ключів у кількості 5 штук від орендованого приміщення за адресою АДРЕСА_3 , листування у меседжері Вайбер з контактом «Анастасия Секретарь» за період з травня 2019 року по травень 2020 року.

З листування у меседжері Viber з контактом «Анастасия Секретарь» вбачається, що на ім`я Халач ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018» виставлялись рахунки № яо-0000139 від 06.06.2019 на суму 11393,14 грн, № яо-0000162 від 05.07.2019 на суму 11502,66 грн, № яо-0000183 від 09.08.2019 на суму 11542,41 грн, № яо-0000191 від 05.09.2019 на суму 11454,91 грн, № яо-0000208 від 02.10.2019 на суму 11392,33 грн, № яо-0000229 від 06.11.2019 на суму 11722,29 грн, № яо-0000250 від 06.12.2019 на суму 19799,08 грн, № яо-0000003 від 10.01.2020 на суму 13759,97 грн, № яо-0000024 від 12.02.2020 на суму 14809,57 грн, № яо-0000033 від 11.03.2020 на суму 14198,29 грн.

Крім того, з цього листування вбачається, що Відповідачем щомісяця оговорювались передачі грошей, передавались показники лічильників води та електричної енергії, оговорювались умови зустрічі щодо повернення орендованого приміщення.

За результатами розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 судом прийнято оскаржуване рішення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

За умовами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1ст. 526 ЦК України).

За положеннями ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 759, ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 1 3 ст. 774 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Щодо досліджуваної справи, то сторонами укладено договір суборенди №01-07/19 від 01.06.2019.

Умовами цього договору передбачена можливість оплати платежів за договором або у готівковій формі, або у безготівковій формі на підставі виставленого апелянтом рахунку, а також, сторони узгодили, що апелянт щомісячно надає Відповідачу акт приймання-передачі послуг, який підписується обома сторонами. Вказана обставина Позивачем не заперечується.

У цьому зв`язку слід зазначити, що докази надання чи надсилання Відповідачу рахунків чи актів приймання-передачі послуг Позивачем не подані.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем платежі здійснювались у готівковій формі шляхом передання коштів представникам (робітникам) Позивача, що вбачається із листування у меседжері Viber з контактом «Анастасия Секретарь».

Вказані докази обґрунтовано були прийняті місцевим господарським судом як належні, з посиланням на чинне законодавство України та практику Верховного Суду, з якої вбачається , що електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення, відправлені електронною поштою, є електронним доказом, і роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Зокрема, Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі № 442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

У постановах від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 Верховний Суд дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Викладене, у тому числі, спростовує відповідні доводи Скаржника.

Також, на підтвердження обставин щодо здійснення Відповідачем платежів за договором у матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви свідків.

Одночасно суд зазначає, що у разі неналежного виконання Відповідачем умов спірного договору, невнесення орендної плати та компенсації за утримання будинку і прибудинкової території тощо, Позивач не був позбавлений права звернутися до нього з відповідними вимогами. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази такого звернення протягом дії спірного договору.

Викладене дає підстави вважати, що до звернення з позовом між сторонами були відсутні суперечки щодо виконання ними договору, стосовно оплати тощо.

При цьому суд враховує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Однак, у цій справі Позивачем не спростовані доводи Відповідача щодо проведення ним оплат за договором, а також не надано належних доказів на підтвердження своєї позиції та обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовом.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме відсутність у матеріалах справи доказів неналежного виконання ОСОБА_1 (Відповідачем) своїх зобов`язань за договором № 01-07/19 від 01.06.2019 у частині здійснення нею платежів з орендної плати та компенсації за утримання будинку і прибудинкової території, а також доказів неповернення Відповідачем нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 після закінчення строку дії договору суборенди, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог .

У цьому зв`язку суд також зазначає, що строк дії договору суборенди № 01-07/19 від 01.06.2019 збіг 31.05.2020, тому, враховуючи належне виконання ОСОБА_1 умов цього договору, у ТОВ «Ріал Естейт Менеджмент 2018» були відсутні підстави не приймати об`єкт суборенди та недопускати суборендаря на його територію, а також нараховувати орендні та інші платежі та штрафні санкції, у тому числі й після закінченні дії договору суборенди.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, за змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, у даному випадку, недоведення Позивачем обставин щодо неналежного виконання Відповідачем умов договору суборенди у частині оплати орендної плати та компенсації за утримання будинку і прибудинкової території, виключає наявність підстав для стягнення з нього 3% річних, пені, інфляційних втрат та штрафу.

Посилання Скаржника на те, що оскаржуване рішення прийнято судом без повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, які мають значення для справи, без встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також на прийняття рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів не мають під собою підґрунтя та зводяться до непогодження товариства з наданою судом оцінкою відповідних доказів. Однак, сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідного доказу не вказує на те, що вона була проведена з порушенням певного стандарту доказування.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п.п.1-3 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

Отже, законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У цій справі, докази, надані Позивачем в обґрунтування своїх доводів не дають можливості встановити та підтвердити обставини, які входять у предмет доказування. Одночасно докази, надані Відповідачем на підтвердження своєї позиції визнані колегією суддів більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Одночасно, твердження Скаржника прго прийняття оскаржуваного рішення на підставі недопустимих доказів, на переконання колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України недопустимими є докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20.

Між тим, скаржником не доведено того факту, що суд першої інстанції застосував недопустимий доказ у справі.

Посилання Скаржника як на докази відсутності працівників у його штаті, зокрема, на звіти 1-ДФ, відхиляються колегією суддів, оскільки згідно з цими звітами їх складено ТОВ"Ріал Естейт менеджмент 2018" в одноособовому порядку, зацікавленою особою - директором товариства ОСОБА_5 , тому, у розумінні ст.76 ГПК України, вони не являються належними доказами на підтвердження відповідних обставин. З цих самих підстав не є належними доказами й довідки Позивача про неотримання ним часткових платежів від Відповідача, а також про те, що ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ"Ріал Естейт Менеджмент 2018" (т.2 а.с.224, 225).

При цьому обставини, що абонент у месенджері Viber «Анастасия Секретарь» та зазначені у показаннях свідків особи не мають відношення до Апелянта, останнім також не доведені.

Разом з тим, як зазначено вище, будь-які звернення, акти, зокрема, щодо несвоєчасної оплати орендної плати та платежів за утримання прибудинкової території та комунальних витрат, претензії тощо, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, доводи скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують вказаних вище висновків суду.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не свідчать про необґрунтованість вказаних вище висновків суду, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІАЛ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ 2018 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024р. у справі № 334/1863/21 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.11.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін